Суб"єктами осіннього наступу стануть політичні партії.
08/09/2002 | Майдан-ІНФОРМ
Протягом останнього часу у ряді ЗМІ з’явилися повідомлення про узгоджений осінній наступ опозиційних сил. Майже водночас з’явилися й коментарі про розбіжності в таборі опозиції, які насамперед акцентують на «окремій позиції» КПУ. Ситуацію напередодні «осіннього наступу» коментує голова Української республіканської партії «Собор», народний депутат України Анатолій МАТВІЄНКО:
Насамперед хотів би підкреслити: ініціатива осінніх акцій протесту не є примхою когось із опозиційних лідерів, а логічним відображенням суспільно-політичної та соціально-економічної ситуації в державі. Я говоритиму навіть не про страшні трагедії у Львові чи на шахтах Донбасу (хоч і вони в нормальній країні цілком могли б спричинити зміну найвищої влади). Говоритиму про те, що відчуває щодня на собі більшість наших співвітчизників - про глибоку системну кризу в політиці й економіці, яка прирікає переважну частину громадян України на безправ’я й злидні. І дарма сьогодні Уряд називає небачені темпи зростання - все це відбувається на тлі катастрофічного скорочення бюджетних надходжень. І коли середня зарплатня в державі лише трохи перевищує офіційно встановлений прожитковий мінімум, а пенсії й стипендії менші від цього мінімуму в кілька разів, твердити про подолання кризи (як це робить Л.Кучма в посланні Верховній Раді) немає жодних підстав.
Тому осінні акції протесту відбуватимуться під простими і ясними гаслами дотримання конституційних прав, свобод і соціальних гарантій. Питання зміни влади є похідним - бо влада, яка не може забезпечити гідного життя своїм громадянам, яка дозволяє безкарно грабувати національні багатства України, яка ставить під загрозу національну незалежність нашої держави, безумовно повинна піти.
Зрозуміло, що для владного режиму небезпечний саме узгоджений наступ всіх опозиційних сил. І сьогодні влада намагається реалізувати апробований алгоритм «канівської четвірки» - ініціювати явно нежиттєздатне об’єднання, а далі розвалити його. Тому в свідомість громадян намагаються вкласти, начебто єдину опозицію складають «Наша Україна», БЮТи, СПУ та КПУ. Тут-таки тиражують заяву П.Симоненка, яка ставить під загрозу цю опозиційну єдність, заявляючи про окрему позицію комуністів. Більше того, із подальшої, правильної за суттю заяви Юлії Тимошенко висмикують одне-єдине не дуже вдало сформульоване речення, яке може припасти не до вподоби прихильникам В.Ющенка. Словом, реалізується давно відомий сценарій «Поділяй і володарюй!»
Тому я хотів би наголосити: суб’єктами осіннього наступу стануть не парламентські фракції (їхнє завдання - зовсім інше), а політичні партії, інші об’єднання громадян. Активісти УРП «Собор», і я в тому числі, уже сьогодні вирушаємо на Схід України, щоб безпосередньо відчути настрої людей, зрозуміти ступінь їхньої готовності боротися за власні права. А водночас ми в рамках просвітницької акції «Соборна Україна-2002» нестимемо людям слово правди про те, що ж насправді діється в державі. Знаю, що власний план дій є у ВО «Батьківщина», у СПУ, і ці плани потрібно скоординувати (що ми й робимо).
Але водночас мушу наголосити: звести в одну команду праву національно-демократичну УРП «Собор» і комуністів П.Симоненка - неможливо (та й недоцільно). Відтак ми всі повинні погодитися: існує правоцентристська й лівоцентристська опозиція. І для того, щоб не дати владі розіграти сценарій нової «четвірки», потрібно говорити про об’єднання в рамках насамперед двох великих коаліцій, і про співпрацю між двома коаліціями.
Зрозуміло, «ліві» й «праві» не дійдуть згоди щодо моделі дальшого економічного розвитку держави. Але спільно подолати сьогоднішню наругу й злодійство вони можуть і повинні. Бо інакше Україна задихнеться, перетворившись на анклав злиднів, безправ’я, корупції й техногенних катастроф.
Прес-служба УРП «Собор»
8 серпня 2002 року
Насамперед хотів би підкреслити: ініціатива осінніх акцій протесту не є примхою когось із опозиційних лідерів, а логічним відображенням суспільно-політичної та соціально-економічної ситуації в державі. Я говоритиму навіть не про страшні трагедії у Львові чи на шахтах Донбасу (хоч і вони в нормальній країні цілком могли б спричинити зміну найвищої влади). Говоритиму про те, що відчуває щодня на собі більшість наших співвітчизників - про глибоку системну кризу в політиці й економіці, яка прирікає переважну частину громадян України на безправ’я й злидні. І дарма сьогодні Уряд називає небачені темпи зростання - все це відбувається на тлі катастрофічного скорочення бюджетних надходжень. І коли середня зарплатня в державі лише трохи перевищує офіційно встановлений прожитковий мінімум, а пенсії й стипендії менші від цього мінімуму в кілька разів, твердити про подолання кризи (як це робить Л.Кучма в посланні Верховній Раді) немає жодних підстав.
Тому осінні акції протесту відбуватимуться під простими і ясними гаслами дотримання конституційних прав, свобод і соціальних гарантій. Питання зміни влади є похідним - бо влада, яка не може забезпечити гідного життя своїм громадянам, яка дозволяє безкарно грабувати національні багатства України, яка ставить під загрозу національну незалежність нашої держави, безумовно повинна піти.
Зрозуміло, що для владного режиму небезпечний саме узгоджений наступ всіх опозиційних сил. І сьогодні влада намагається реалізувати апробований алгоритм «канівської четвірки» - ініціювати явно нежиттєздатне об’єднання, а далі розвалити його. Тому в свідомість громадян намагаються вкласти, начебто єдину опозицію складають «Наша Україна», БЮТи, СПУ та КПУ. Тут-таки тиражують заяву П.Симоненка, яка ставить під загрозу цю опозиційну єдність, заявляючи про окрему позицію комуністів. Більше того, із подальшої, правильної за суттю заяви Юлії Тимошенко висмикують одне-єдине не дуже вдало сформульоване речення, яке може припасти не до вподоби прихильникам В.Ющенка. Словом, реалізується давно відомий сценарій «Поділяй і володарюй!»
Тому я хотів би наголосити: суб’єктами осіннього наступу стануть не парламентські фракції (їхнє завдання - зовсім інше), а політичні партії, інші об’єднання громадян. Активісти УРП «Собор», і я в тому числі, уже сьогодні вирушаємо на Схід України, щоб безпосередньо відчути настрої людей, зрозуміти ступінь їхньої готовності боротися за власні права. А водночас ми в рамках просвітницької акції «Соборна Україна-2002» нестимемо людям слово правди про те, що ж насправді діється в державі. Знаю, що власний план дій є у ВО «Батьківщина», у СПУ, і ці плани потрібно скоординувати (що ми й робимо).
Але водночас мушу наголосити: звести в одну команду праву національно-демократичну УРП «Собор» і комуністів П.Симоненка - неможливо (та й недоцільно). Відтак ми всі повинні погодитися: існує правоцентристська й лівоцентристська опозиція. І для того, щоб не дати владі розіграти сценарій нової «четвірки», потрібно говорити про об’єднання в рамках насамперед двох великих коаліцій, і про співпрацю між двома коаліціями.
Зрозуміло, «ліві» й «праві» не дійдуть згоди щодо моделі дальшого економічного розвитку держави. Але спільно подолати сьогоднішню наругу й злодійство вони можуть і повинні. Бо інакше Україна задихнеться, перетворившись на анклав злиднів, безправ’я, корупції й техногенних катастроф.
Прес-служба УРП «Собор»
8 серпня 2002 року