Кучма виміняв літаки “Бекфайери” на індульгенцію Заходу?
08/10/2002 | ВІЙ
Як повідомили нещодавно газети, “досягнуто домовленості” про чергове виділення американських грошей для України. На цей раз гроші виділяються на знищення ( розрізання) надзвичайно ефективних і до цього часу ще ніким не перевершених легких бомбардувальників марки ТУ-22, знаних на Заході під кличкою “Бекфайер”. Аргумен сатндартний і бівчий своєю наївною простотою – а вони (“Бекфайєри”) Україні не потрібні!
Україна вже порізала або віддала Росії більші стратегічні бомбардувальники. Тепер же руйнуватимуться абсолютно не зайві для військових потреб і можливостей України легкі бомбардувальники, які одночасно ще й є шедеврами авіаційної техніки. Окрім того будуть розрізатися і крилаті ракети, яким озброєні ці бомбардувальники.
Очевидно що Україна знову пішла на безпрецендентний акт оборонного “стриптизу” на чергове підтвердження своєї другорядності і несамостійності.
Такі речі стаються в результаті програних воєн. Однак Україна ніби ні з ким зараз не воювала, а отже й нікому нічого не програвала. Проте війна все таки йде – війну з власним народом веде Кучма і його оточення. Повільно, але невпинно він цю війну програє, і змушений відступати все далі і далі. Однак на початку цього літа Кучма несподівано став “виїзним”, а з Заходу, позичивши у Сірка очі навіть щось сказали про те що Кучма не зовсім вже й такий поганий.
То виходить що Данилович і його напівбандитське оточення просто виміняли собі пару-другу місяців невтручання Заходу коштом вражаючого послаблення обороноздатності країни та пониження її технологічного рівня. Врешті “Бекфайєри” могли б бути хорошим приданим України при вступі в НАТО чи навіть в якусь суто європейську оборонну структуру. Можливо США бояться аби ці “Бекфайри” не дісталися Європі?
Звичайно, ж як тільки “Бекфайєри” будуть порізані, то Кучмі знову пригадають що він ворог преси та демократії, врешті навіть може й полякають його бомбардування в стилі “А-ля Саддам чи Мілошевич”, бо “Бекфайєрів” з їхніми страшним крилатими ракетами вже більше не буде.
Україна вже порізала або віддала Росії більші стратегічні бомбардувальники. Тепер же руйнуватимуться абсолютно не зайві для військових потреб і можливостей України легкі бомбардувальники, які одночасно ще й є шедеврами авіаційної техніки. Окрім того будуть розрізатися і крилаті ракети, яким озброєні ці бомбардувальники.
Очевидно що Україна знову пішла на безпрецендентний акт оборонного “стриптизу” на чергове підтвердження своєї другорядності і несамостійності.
Такі речі стаються в результаті програних воєн. Однак Україна ніби ні з ким зараз не воювала, а отже й нікому нічого не програвала. Проте війна все таки йде – війну з власним народом веде Кучма і його оточення. Повільно, але невпинно він цю війну програє, і змушений відступати все далі і далі. Однак на початку цього літа Кучма несподівано став “виїзним”, а з Заходу, позичивши у Сірка очі навіть щось сказали про те що Кучма не зовсім вже й такий поганий.
То виходить що Данилович і його напівбандитське оточення просто виміняли собі пару-другу місяців невтручання Заходу коштом вражаючого послаблення обороноздатності країни та пониження її технологічного рівня. Врешті “Бекфайєри” могли б бути хорошим приданим України при вступі в НАТО чи навіть в якусь суто європейську оборонну структуру. Можливо США бояться аби ці “Бекфайри” не дісталися Європі?
Звичайно, ж як тільки “Бекфайєри” будуть порізані, то Кучмі знову пригадають що він ворог преси та демократії, врешті навіть може й полякають його бомбардування в стилі “А-ля Саддам чи Мілошевич”, бо “Бекфайєрів” з їхніми страшним крилатими ракетами вже більше не буде.
Відповіді
2002.08.10 | KE
Не больно то и виден проигрыш Кучмы, скорее наоборот(-)
2002.08.11 | ВІЙ
Ну а тобі чим гірше для України , тим краще
Типовий приклад антисоціальної позиції, спричиненної ненавистю до народу, серед якого живеш.2002.08.12 | KE
Ну, ты - молодец! Сам сочинил, сам вывод сделал. Смешной ты (-)
2002.08.13 | Kostya P.
Навіщо КЕ приходить на цей сайт?
Щоб обісрати? Так це можна припинити лекго.2002.08.13 | Мертві Бджоли Загудуть
Костя, не знамо що Ви з КЕ зробили, але добре! (-)
2002.08.11 | Andrij
Re: Кучма виміняв літаки “Бекфайери” на індульгенцію Заходу?
Думаю, що причина "різання" Ту-22 доволі проста. Ті літаки є досить старі, потребують ремонту або обміну на новішу техніку. Ні того, ні того Україна зробити не в змозі. Не в змозі, бо Українське Військо регулярно грабується привладним кланом злочинців. Військовий бюджет не виконується, професійні кадри звільняються, нових більш-менш грамотних людей практично нема. Весь цей час Збройні Сили перебували під доглядом двох людей -- члена СДПУ(0) Кравчука та пана Кучми.2002.08.11 | Горицвіт
Re: Кучма виміняв літаки “Бекфайери” на індульгенцію Заходу?
Скоріше всього, ті літаки без реконструкції нікому не потрібні. А на це нема грошей. Тому різання тих літаків ніяк не вплине на обороноздатність України. IMHO.Інше питання, для чого їх різати, хай би собі стояли в ангарах.
Очевидно, американці бояться, що вони можуть дістатися Іраку чи якому-небудь Ірану, які знайдуть гроші на ремонт.
2002.08.11 | Роман ShaRP
Re: Щось у тому дусі.
Підтримую.В Україні "сонце світить не для ВПС".
Гадаю, у самій Америці, аби не 11 вересня, цього року відбувалося щось подібне ( і то тільки мериканці можуть думати, що від терористів їх врятують бомбардувальники).
2002.08.11 | ВІЙ
А для чого “Бекфайєрам” реконструкція ?
На 1990 рік це були найфункціональніші легкі бомбардувальники. Окрім того колишнє радянське ВПК орієнтувалося на виробництво такої техніки, яка може без проблем довго зберігатися і обходитися обслугою напівп"яних салаг-строковиків із Середньої Азії.Ваша позиція грунтується на навязаному комплексі меншевартості і незнанні реальної вартості експлуатації та обслуговування військової техніки.
Так дійсно на ....я попу жінка. Однак Україна не піп а цілком нормальна держава з усіма відповідними потребами і можливостями. На Україні , де (поряд з Білорусією) була основна диспозиція таких бомбардувальників в часи СРСР є без перебільшення десятки авіаремонтних заводів та інша інфраструктура, яка за дешевими совдепівськими розцінками дозволяла утримувати у боєздатному стані не тільки відносно невеликі "Бекфайєри" але і надважкі стратегічні гіганти, котрі Україна вже частково порізала, а частково віддала "за борги" Росії.
Врешті Україна могла б продати трійку -другу цих бекфайєрів Індії чи Пакистану, а ще краще обом, і за виручені кошти утримувати всю решту цієї бекфайєрівської зграї. А якщо хтось цього не бажає , то нехай платить- грошима чи економічними або політичними уступками. Воно таки й заплатили, але заплатили не українському народу а зграї пройдисвітів , яка приспала, одурила та обікрала цей народ.
А "бекфайєри" Україні зовсім не зайві. Ця хижа зграя, навіть без ядерної зброї, лише завдяки своїм крилатим ракетам та іншому озброєнню цілком здатна заставити деяких наших ближніх та середніх сусідів дотримуватися загальноприйнятих правил пристойної поведінки і відбити будь які мрії про силове вирішення "українського питання"/
Врешті це було причиної відкритої ненависті до Кучми з боку складу українських ВПС. "Випадковий" інцидент у Львові зараз дозволяє папіку безцеременно давить всі ці прояви невдоволення.
2002.08.11 | Горицвіт
Re: А для чого “Бекфайєрам” реконструкція ?
ВІЙ писав(ла):> На 1990 рік це були найфункціональніші легкі бомбардувальники.
> Окрім того колишнє радянське ВПК орієнтувалося на виробництво такої техніки, яка може без проблем довго зберігатися і обходитися обслугою напівп"яних салаг-строковиків із Середньої Азії.
Ніяка техніка не може 12 років простояти (а вони ще довше стояли) без регулярного повноцінного обслуговування, яке включає і періодичне випробування. Мені здається, що сьогодні ці літаки не боєздатні.
Але я згоден з Вами, що їх можна в принципі довести до потрібного рівня. Навіть якщо вони поржавіли і порозкручувані. Не забувайте також, що за 12 років миші могли з'їсти документацію, а спеціалісти з їх обслуговування - зникнути в невідомому напрямку. Я не стверджую, що так і сталося, але могло - знаючи рівень державного керівництва.
> є без перебільшення десятки авіаремонтних заводів та інша інфраструктура, яка за дешевими совдепівськими розцінками дозволяла утримувати у боєздатному стані не тільки відносно невеликі "Бекфайєри" але і надважкі стратегічні гіганти,
Дозволяла в минулому. Щоб сьогодні інфраструктуру відновити, потрібні зусилля і кошти. А головне - потрібне планування: які мають бути збройні сили, що для цього треба. Не можна просто кинути гасло: давайте, мовляв, відновимо військову інфраструктуру. Спочатку має бути визначеність, які є і які передбачаються загрози національній безпеці, які з цих загроз можуть подолатися військовою силою, скільки країна готова плати на армію, як ефективно розпорядитися виділеними коштами (може, замість відновлювати авіаремонтні заводи, краще розробити бойовий лазер і всіх ворогів збивати? - приклад умовний).
Звісно, все це може планувати справжній національний уряд, а не збіговисько злодіїв і корупціонерів.
Тому сьогодні головна задача національної безпеки - політична реформа.
2002.08.12 | A.Social
Ту-22 (Blinder) чи Ту-22М2/М3 (Backfire)?
ВІЙ писав(ла):> Як повідомили нещодавно газети, “досягнуто домовленості” про чергове виділення американських грошей для України. На цей раз гроші виділяються на знищення ( розрізання) надзвичайно ефективних і до цього часу ще ніким не перевершених легких бомбардувальників марки ТУ-22, знаних на Заході під кличкою “Бекфайер”. Аргумен сатндартний і бівчий своєю наївною простотою – а вони (“Бекфайєри”) Україні не потрібні!
Я в повідомленні бачив лише Ту-22 без уточнення “Бекфайер”. На фото виглядало наче Ту-22. Цей літак і Ту-22М літаки принципово відмінні. Ту-22 має два двигуни у хвості над фюзеляжем обабіч кіля. Ту-22М більше схожий на винищувач - має двигуни сховані у фюзеляжі (повітрязабірники попереду, сопла в кінці фюзеляжу), змінну геометрію крила. Ту-22, як можна було читати в київському журналі "Авиация и время", відзначався складнощами в пілотуванні і підвищеною аварійністю, якщо їх знімають з озброєння, все гаразд.
Ту-22М хоч і вважається бомбардувальником середнього радіусу дії, свого часу (1986-1989) розглядався Стейтами як стратегічний на переговорах ОСВ, СССР ледь вдалося відбити його від підрахунку. Але насправді ці літаки входили до тих самих стратегічних повітряних армій разом з Ту-95МС і Ту-160. Ті Ту-22М, які базувалися в Україні, мали діяти на Європейському ТВД і проти американського П"ятого флоту в Середземномор"ї - радіус їх дії без дозаправлення досягав Північної Африки, а з дозаправленнями над морями літак облітав Європу довкола. Американці вважали, що Ту-22М може виконувати задачі дальнього винищувача - збивати транспортні літаки над Атлантикою.
Різати такі літаки дійсно не варто. Навіть, якщо вони не літають, а просто стоять, на випадок війни їх можна переобладнати у важкі крилаті ракети. До Москви принаймні вони б досягали з високою вірогідністю.
2002.08.12 | Мартинюк
Мається на увазі Ту-22М2/М3 (Backfire)
А про переобладнання у важку крилату ракету, то це круто!!!2002.08.13 | A.Social
Жаль
Мартинюк писав(ла) [Мається на увазі Ту-22М2/М3 (Backfire)]:> А про переобладнання у важку крилату ракету, то це круто!!!
У повідомленнях ніде не йдеться саме про Ту-22М3, всюди про Ту-22.
Водночас маємо повідомлення http://www.1plus1.tv/news/?11883 про поновлення польотів літаків зокрема Ту-22М3.
Лише одне речення вказує на Ту-22М3:
"Работы будут проводиться в рамках соглашения, подписанного 25 ноября 1993 года между Украиной и США "Об оказании помощи Украине в ликвидации стратегического ядерного оружия и предотвращении распространения оружия массового поражения". Сумма контракта не разглашается." [http://part.org.ua/index.php?news=52015138]
Засвідчує також і кількість: Україна має (чи мала) 29 Ту-22М3, ліквідувати збираються близько 30 літаків.
Моя думка - десь 5-10 літаків слід би залишити в строю. Інші або ліквідувати, або перепродати. Якщо ліквідації сприяють Стейти, мають платити по 5-10 млн. дол. за кожен літак аби покрити втрати від можливого розпродажу. Якщо перепродавати - покупців знайти реально (Туреччина, Іран, Індія, Пакистан, Китай, Аргентина, Бразилія, Стейти), літаки можуть цікавити як бойові одиниці, як зразки для вивчення, як експонати музеїв. Навіть в якості експонату ціна при доставленні польотом не може бути нижчою за 3-5 млн.дол. Бойові одиниці або зразки - 10-20 млн.дол. і вище.
Названі цифри в десятки якщо не сотні разів перевищують вартість металолому. (Вартість металу там приблизно 1 дол. за кг тобто десь 100 тис.дол. за літак.)
2002.08.13 | Мартинюк
Ту-22М3
Бачив це в кількох джерелах. Точно памятаю що це наприклад було написано в газеті "Комсомольска Правда в Україні"2002.08.13 | Roller
Re А до Вашингтона?
A.Social писав(ла):До Москви принаймні вони б досягали з високою вірогідністю.
А до Вашингтона?
Если до Вашингтона не достают, можно резать.
2002.08.13 | Kostya P.
Тільки до Ролінгтона. ()
2002.08.14 | A.Social
Москва нам не мама, Вашингтон нам не тато
Roller писав(ла):> A.Social писав(ла):
> До Москви принаймні вони б досягали з високою вірогідністю.
>
> А до Вашингтона?
>
> Если до Вашингтона не достают, можно резать.
До Вашингтона також. Але без повернення. Власне совєцькі стратегічні Ту-95 також мали небагато шансів на повернення.
Радіус дії Ту-22М3 щонайменше 5000 км. Коли літак створювався, ставилася задача про 7000 км. Внаслідок переговорів ОСВ-2 американці погодились літак не рахувати стратегічним за умови демонтажу обладнання дозаправлення у повітрі, що і було виконано. Це можна відновити, але в Україні немає літаків-танкерів, хоча їх можна створити на основі Ан-124. Звісно можна допрацювати літак із встановленням додаткових баків пального у бомбовідсіку. Якщо замість 5-10 тон бомбового навантаження буде пальне, долетіти до Стейтів зможе.
Також є варіанти підскоку: Лівія, Куба. Ось тепер мало про Україну у світі згадують. Достатньо з"єднанню з 3-х літаків Ту-22М3 здійснити дружні візити до Лівії і Куби і наступного дня всі провідні медія будуть про це розповідати. А у Вашингтона з"явиться бажання викупити усі літаки по 50 млн.дол. (Можливий і такий варіант: Україна за гарну оплату надає територію Стейтам для їх авіації у планованому авіа-ударі по Іракові. Плюс умова - в операції беруть участь українські Ту-22М3, ракети Х-22 знищуватимуться відстрілюванням.)
Варіанти використання Україною Ту-22М3 можуть викликати занепокоєння у Вашингтоні. (Там краще розуміють можливості і варіанти використання аніж київська влада.)
Рейтинг стейтівської опозиції до наявності Ту-22М3 в Україні, на мою думку, виглядає так:
1. Небезпека продажу Іраку, Ірану, Франції, тощо.
2. Непередбачуваність, безвідповідальність української влади (типу "діти з батьковою рушницею"), яка може використати навіть і проти Стейтів - навіщо мати існування ще однієї потенційно стратегічної держави. Також наявність стратегічних носіїв підштовхує до отримання стратегічної (ядерної) зброї та геополітичних амбіцій.
3. Передача Росії з наслідком деякого її підсилення.
У Франції, наприклад, існує доктрина оборони на всі азимути. Для Вашингтону виключення не робиться. Тим більше, що стосунки між Парижем і Вашингтоном періодично загострюються. А те що вони активно шпигують один за одним, є виразом деякої холодної (віртуальної) війни та стратегічної конкуренції. В будь який час може виникнути значне загострення.
Якщо у Франції така докрина, чому не може бути подібного в України? На зразок Озброєного Нейтралітету (назва японської докрини).
2002.08.15 | Мертві Бджоли Загудуть
Озброєний нейтралітет - це також Швеція та Швейцарія доречі
Однак жодна з цих країн не перебувала у багатовіковому колонізаторському ярмі, як Україна...Ще цікавіше інше. Непередодні 1-ї Світової війни, коли США готували звої ЗС, вони розглядали за потенційного ворога НЕ німців (які на той час мали досить слабенький флот), а своїх КРЕВНИХ братів, своїх СТАРШИХ братів - Сполучене Королівство Великої Британії (яке на відміну від Німеччини чи Франції мало найпотужніший флот у світі, та ще й можливості передового базування в Канаді - під самим боком США) Це їм анітрохи не зашкодило потім воювати разом.
Цікаво було б здогадатися, яку сусідню державу розглядають українські військові за потенційного (додамо - єдиного) ворога? Напевно, Словаччину?
2002.08.12 | ВІЙ
А Кучма ще й віддав Росії 50 цукрових заводів.
Про це недавно також повідомили газети. Заводів всього десь 130, до кожного заводу "приписані" сотні гектарів землі ( розміру двох-трьох колгоспів). Оскільки це "єдиний майновий комплекс" то земля також перходить росіянам. Аргумент той самий до болю знайомий "А на фіга Україні стільки цукрових заводів".Пропоную гасло , яким можна доповнити гімн чи герб України "А на фіга нам стільки всього треба?"
У вигляді ілюстрації можна намалювати торгівельний флот, радіоелектронну промисловість, військову авіацію,безпритульних дітей, красивих жінок і багато чого іншого . Наприклад загальнодоступні бані в містах, які чомусь в Україні ліквідували повністю і первели в казино та борделі.
2002.08.13 | Roller
Общественное презрение продавцу Кучме.
У-уууууууууууууууууууууууу.Сука.
2002.08.13 | Мартинюк
Скоро українцям в Україні залишаться лише небо і зорі(-)
2002.08.14 | Рюген
Еуропейські? (-)
2002.08.15 | Shooter
Ті завжди були, є і будуть
На відміну від морального імперативу в кончєному русонацюку. Яким там ніколи і не пахло навіть.2002.08.13 | Мертві Бджоли Загудуть
Треба створювати партизанські загони, на випадок війни (-)
2002.08.13 | Мартинюк
Може простіше попікетувати "Держком цукор"?
Бо загін Ви фіг створите, а от на пікет можливо зможете прийти чи когось прислати...2002.08.13 | Мертві Бджоли Загудуть
Чому саме "Держком цукор"? (-)
2002.08.14 | Мартинюк
В принципі можна будь що інше
Аби журналістам і народу було зручно добиратися і аби "ЦЕ" мала якесь відношення до віддачі Росії цукрозовадів і чорноземів.Наприклад адміністрацію президента.
2002.08.14 | Рюген
А чи й самим бути посланими... (-)
2002.08.14 | Роман ShaRP
Дозволяю вам бігти (летіти) до лісу вже зараз
І сидіти там років 50.Про всяк випадок.
А то ще неправильний мед відберуть.
2002.08.14 | Мертві Бджоли Загудуть
Доповідаємо: у лісі все гаразд, от тільки в Києві - клопіт (-)
2002.08.14 | Рюген
На випадок війни з партизанськими загонами? (-)
2002.08.14 | Мертві Бджоли Загудуть
Партизанська війна - найбільш ефективна в умовах сучасної
України!Подивіться як УПА, балтійські Лісові Брати, інші партизани протягом і ще довго після 2ї Світової воювали проти Сталіна, довше й ефективніше, ніж увесь времахт з лювтваффе разом узяти. Причому Червона Армія наприкінці 1940-х була НАЙЧИСЕЛЬНІШОЮ в світі, мала багаторічний бойовий досвід, озброєна найкращою на той час військовою технікою та зброєю! А тепер - подивіться що ядерна Росія ще й ди сих пір вовтузиться з чеченськими партизанами й усе ніяк не може їх перемогти.
Висновок: насьогодні невеликі високо мобільні підрозділи в тилу у ворога за підтримки місцевого населення - найкращий спосіб боротьби проти регулярних військ загарбника. Саме таку тактику використовують ЗС США в бойових діях в Афганістані! Принаймні, за кілька місяців кількасот американців і англійців з використанням партизанської тактики досягли набагато ефективніших результатів, ніж Радянська Армія за довгі роки з сотнями ТИСЯЧ військ.
Безперечно високотехнічні засоби супутникового зв*язку й розвідки тут стають у величезній нагоді, так само як і точні бомбові удари. Однак танкові корпуси при цьому вже абсолютно не потрібні. На сучасному етапі ми повертаємося до дій... кавалерії на справжнісіньких конях (щоправда кіннотники озброєні NightVision, GPS etc)...
2002.08.14 | Рюген
Хлопче, ви справді такий наївний, чи придурюєтесь?
Порівнювати звичайну та партизанську війну неможливо. Але й партизанська війна ніколи не приведе до перемоги. В неї інша мета: нанести супротивникові якомога найбільших втрат, хоча б і шляхом власних. Тому її використовують ... десь збоку, не в себе. А ті народи які дозволяють себе втягти в громадянську партизанську війну - найдурніші. Потім це обертається на десятилітнє відставання. Це доля Колумбії, Перу, Філіпін, Північної Ірландії, Лівану... та всіх. Араби не можуть подолати Ізраїль, тому використовується Палестина як спосіб боротьби... до останнього палестинця. Засоби дуже прості й ефективні, але це вже схоже на геноцид.А про способи боротьби в Галичині краще помовчати. І перерахувати скільки загинуло військових, а скільки цивільних.
2002.08.14 | Мертві Бджоли Загудуть
Мова йде про озброєння й тактику ЗС у ХХІ віці!
Нових Курських битв не передбачається (останні були 1991 року в Іраку, більше такого вже не буде), отже чи потрібно турбуватися про звичайні види озброєння у той час, коли НЕГАЙНО треба розробляти й вводити в експлуатацію НОВІ й сучасні ЗАСОБИ й ТАКТИКИ ведення бойових дій.Війстьковий досвід останніх 10 років у світі свідчить про те, що необхідно зосереджувати увагу на МОБІЛЬНОСТИ невеликих але високо боєздатних підрозділів. Український застарілий бомбардувальник легко можуть збити як РФ так і НАТО... А от українського снайпера чи там невеликий стрілецький загін (повністю забезпечений, самодостаній, з адекватною вогневою підтримкою) - це вже голими руками не візьмеш, бо вислизне й бувай здоров.
Тут стоїть питання не БІЛЬШИХ коштів на оборону, а нових підходів до способів мислення й планування оборони - найефективнішої оборони України за реально існуючих умов дуже обмеженого бюджету!
Уявіть собі таку ситуацію - Ви приватна фірма. Вам замовили створити найбільш ефективну оборону держави Україна за певну суму грошей. Така фірма знайде найбільш оптимальний і дешевий спосіб це зробити. Гарантуємо, що одними з перших пунктів буде - здати (вірніше, вигідно продати) на металобрухт усю застарілу техніку, ну й також позвільняти натовпи тупих і запливлих салом генералів "савєцької закалки"!
Тут потрібні не застарілі й иржаві залізяки чи тлусті інваліди розумової праці з жирними тризубами на погонах, а новий "парадигмовий шифт"!
2002.08.14 | Мартинюк
Ринковий фундаменталізм
Приватне військо у нас уже є - це численні гвардії олігархів і їх колективна "криша" у вигляді податкової міліції, СБУ, звичайної міліції ( і ще 14 організації уповноважених згідно закону про оперативну роботу до ведення силових і "розвідницьких" дій)Мрії про "фірму" яка налагодить оборону разюче дитячі. Оборона і торгівля це абсолютно різні речі - це кшатрії і вайшї, абсолютний різний світогляд, життєвий досвід і все інше.
Ваша "приватна оборонна фірма" врешті решт просто продастся багатому противнику - це жорстка філософія бізнесу. Воїни ж будуть битися наперекір всім законам торгівельної логіки і врешті решт переможуть.
Ех ти дитятко ліберально-ринкове...
2002.08.14 | A.Social
Кшатрії і вайшї
Мартинюк писав(ла):> Мрії про "фірму" яка налагодить оборону разюче дитячі. Оборона і торгівля це абсолютно різні речі - це кшатрії і вайшї, абсолютний різний світогляд, життєвий досвід і все інше.
Йшлося не про "налагодить", а виконає інформаційний проект. Тобто компанію на зразок американських та світових think tanks. Першою і найбільш відомою компанією, формально незалежною від держави, була RAND Corporation, де розроблялись стратегічні політичні та військові концепції, сценарії. (Там працювали Роман Сольчаник та Тарас Кузьо, зв"яжіться, розпитайте, цікавий інформаційний матеріал може скластися.) Деякий перелік можна подивитись за посиланням http://www.nira.go.jp/ice/tt-info/nwdtt99/id-nor.html#304 .
> Ваша "приватна оборонна фірма" врешті решт просто продастся багатому противнику - це жорстка філософія бізнесу. Воїни ж будуть битися наперекір всім законам торгівельної логіки і врешті решт переможуть.
Подібною think tank в Україні себе уявляла АГТ (попередня назва - Центр культурної політики), але - як показують останні повідомлення, приєднавшись до влади та олігархів, увійшовши в бізнес та брудні політичні схеми остаточно - скурвилася і втратила обличчя.
З приводу думки
> Оборона і торгівля це абсолютно різні речі - це кшатрії і вайшї, абсолютний різний світогляд, життєвий досвід і все інше.
Це не є абсолютно справедливим. Справжній підприємець є воїном у своїй галузі. Найбільшого досягають аскети, люди волі та життєвої програми (долі). Підприємці протестанської етики, в Росії - купці і заводчики етики старовірів, на Далекому Сході - підприємці конфуціанської етики та кодексу бусідо.
Справжній підприємець "робить гроші" не від потягу до багатства і влади над іншими, в дійсності він "робить справу". Він є елементом Справи-Долі.
В Японії першими підприємцями стали оті збіднілі самураї, до яких вже ставилися зневажливо. Достатньо було в їхньому моральному кодексі відкинути пункти зневаги до грошей, багатства, торгівлі і самурайське підприємництво створило небачене доти економічне чудо.
2002.08.15 | Мертві Бджоли Загудуть
Мартинюку: на танку вже нікуди не поїдеш: "Кінцева зупика, двері
зачинаються!"І щоб українським військовим носа не прищемило, треба було б вже на повний хід працювати МОЗКОМ, тобто зараз Україні потрібні не тисячі броньовананих танків, а think tanks, як дуже правильно тут було зазначено A.Social.
А теперішня РЕНД (Research & Development), провідна корпорація з проведення різноманітних політичних, економічних, військово-стратегічних й інших досліджень колись таки дійсно була просто лабораторією ВПС США з пошуку нових підходів до планування оборони.
Шановний п. Мартинюку, українському війську думати треба, думати! Головою! А військові в Україні думають виключно дупою. Який головнокомандувач - такі в нього й підлеглі... А бомбардувальниками тут вже цього не вилікувати.
В Україні насьогодні очевидно найкращою спробою думання в правильному напрямку є Центр ім. Розумкова (це там, де працює Гриценко)
2002.08.15 | Майдан
Гриценко піарить розбройний стриптиз.
Повірте мені - я на піарі добре розбираюся. Та сама "концепція" - вУкраїні постійно чогось забагато. Під скаутські байки про "суперспецназ" ( який насправді без нормальної оборонної структури надається лише для війни з власним народом) бубняться мантри про необхідність "укорочення" всього що тільки можливе в армії.Теперішнїє "обрізання" ідеально придатних для оборони України Бекфайрів є одним із результатів ефективності такого піару.
Партизани, мля з паперовими літачками...
2002.08.15 | A.Social
[fwd] ТЕРМІН ІВ
ТЕРМІН ІВТермін “інформаційна війна” і деякі його ознаки.
Назар Гриник
http://www.samvydav.net/index.php?lang=u&theme_id=0&material_id=166
14.05.2001 14:10
Термін "Інформаційна війна" (ІВ) з'явився лише протягом кількох останніх років. В 1995 році ця фраза стала відкрито популярною. У статті "Вперед, Кібер Солдате" репортер журналу "Тайм" Уоллер (1995) зробив висновок, що термін ІВ є "наймоднішою темою в стінах Пентагону".
Стратегії інформаційної війни та повязані з нею концепції набули поширення після війни в Перській затоці, де використовувалися всілякі комп’ютерні штучки, на зразок "розумних бомб" (SMART bombs), що інтелектуально спрямовувалися в саддамівські комунікаційні та енергетичні мережі.
Психологічні методи ІВ США застосовували під час інтервенції в 1995 році на Гаїті. Щоб відновити при владі президента Жана-Батіста Арістіда Пентагон розпочав добре сплановану психологічну акцію проти гаїтянської армії. Четверте відділення армії США, так звана група психологічних операцій, використало дані ринкових досліджень, поділивши гаїтянське населення на 20 цільових груп, і забомбило їх сотнями тисяч листівок в підтримку Арістіда. Пропаганда апелювала до світогляду та особистих переконань кожної із груп. Перед вводом військ ЦРУ здійснило анонімні дзвінки до гаїтянських солдатів, схиляючи їх до капітуляції, і надіслало погрозливі і-мейли деяким гаїтянським олігархам, які користувалися персональними комп"ютерами (Уоллер, 1995).
Хоча термін "інформаційна війна" є доволі новим, перші вживання його можна прослідкувати аж до далеких 1970-х. В книзі "Світова інформаційна війна" Туртелл (1978) запропонував одне із ранніх визначень ІВ. Воно відрізняється від сучасних концепцій і більше схиляється до економічних аспектів ІВ і різниці між "тими, що мають" і "тими, що не мають" інформацію в глобальних масштабах.
Є навіть автори (наприклад Рікарделлі), що зазначали давніше походження ІВ – з часів Другої світової війни, коли запровадження радарних технологій, поступ у радіозв’язку, зародження кібернетики і розшифровка перехоплених німецьких (Ультра) і японських (Меджік) повідомлень стали конкретним кроком вперед до творення нової парадигми ІВ.
Так чи інакше, але існує офіційне, загальнопризнане тлумачення ІВ, опубліковане Національним університет оборони США в 1993 році:
Війна на основі інформації - це підхід до військового конфлікту, що базується на управлінні і використанні інформації у всіх її формах та на всіх рівнях для досягнення визначної військової переваги, і характерне в першу чергу для багаторівневого середовища. Війна на основі інформації є як наступальною, так і оборонною, - від засобів, що перешкоджають ворогу використовувати інформацію, до відповідних заходів, що забезпечують інтеграцію, наявність та розгалужене використання наявних корисних інформаційних ресурсів (Національний університет оборони США, 1993).
Це визначення 1993-го року вживає термін "на основі інформації", а не просто "інформаційна". Це свідчить про появу терміну ІВ лише кілька років тому. В книзі "Кібервійна наближається!" (1993) Арквілла і Ронфельдт (військові теоретики RAND) запропонували дві концепції, що склали теоретичну основу для ІВ - "кібервійна" та "мережева війна".
КІБЕРВІЙНА - це підготовка і проведення військових операцій на основі інформаційних принципів, намагання знати все про противника, одночасно не дозволяючи противнику знати щось про себе; це також інтенсивне застосування інтелекту, і за рахунок цього - зменшення видатків на капітал і робочу силу.
МЕРЕЖЕВА ВІЙНА - це інформаційний конфлікт на найвищому світовому рівні між державами і суспільствами; вона включає засоби дипломатії, пропаганду і психологічні кампанії, політичне і культурне підкорення, обман через ЗМІ або втручання в їх роботу, проникнення у комп'ютерні мережі і бази даних, заходи поширення і підтримки опозиційних та дисидентських рухів через комп'ютерні мережі (Арквілла і Ронфельдт, 1993).
Швартау, ще один ранній дослідник цієї галузі, в книзі "Інформаційна війна: хаос на електронній магістралі" (1994) дав більш економічно виправдане пояснення: "інформаційна війна - це інтегральний компонент нового політичного і економічного світового устрою. Економічні бої ведуть зараз і вестимуть надалі, неодмінно впливаючи як на кожного американського громадянина і компанію, так і на національну безпеку США загалом". (Швартау, 1994).
Швартау переконував, що за чинних історичних умов інформаційні війни є неминучими, а основною передумовою їх виникнення - появу кіберпростору, тобто "поля битви".
В 1996 році Морська вища школа в Монтереї, штат Каліфорнія, провела дослідження серед провідних спеціалістів з інформаційних технологій та ІВ США. Пропонувалося дати відповідь на запитання: "Які ключові і потенційні технології дозволяють проведення ІВ?". Ось основні відповіді:
- комп'ютери різних видів
- швидкі і недорогі напівпровідникові чіпи
- масиви зберігання інформації
- поширені (стандартні) операційні системи
- технології пошуку інформації і програмні роботи
- технології моделювання і симулювання
- телекомунікаційні системи всіх видів
- оптиковолоконні, кабельні та радіомережі
- фіксовані, мобільні, супутникові інфраструктури
- високоємна передача даних
- глобальні системи позиціонування (GPS)
- машинно-людські інтерфейси
Звичайно ж, у кожної держави в арсеналі - різні технічні можливості, але навіть при базовому забезпеченні і використанні лише невеликої частини цих засобів, можна досягти дуже цікавих результатів.
(далі буде)
Цитати:
National Defense University. 1993. Information Warfare: Working Definition. http://www.ndu.edu/homepage.html
Naval Postgraduate School. 1996. Information Warfare research results. http://all.net/books/iw/iwdelphi/top.html
Schwartau, Winn. 1994. Information Warfare: Chaos on the Electronic Superhighway. New York: Thunder's Mouth Press.
Stefan John Wray, M.A. The Drug War and Information Warfare in Mexico. The University of Texas at Austin. Presented to the Faculty of the Graduate School. August 1997.
Tourtellot, J. B. 1978. “A World Information War?” European Community (January/February).
Waller, Douglas. 1995. "Onward Cyber Soldiers." Time, 24 August: 38-46.