08/16/2002 | Спостерігач

Опозиція спалює мости
Щоправда, дехто з антивладних українських політиків таке спалювання лише імітує

Іван МОСКАЛЕНКО

Із наближенням осені владу все більше турбує задекларований опозиційною четвіркою намір провести 16 вересня широкомасштабні акції протесту. Є підстави вважати, що перерваний Кучмою відпочинок у Криму — святкування уродин у Москві — серед іншого зумовлений бажанням перестрахуватися.

Влада нині повела роботу в напрямку дезорієнтації та розколу серед представників четвірки (“НУ”, БЮТ, СПУ та КПУ), зведення сценарію акції до банальних дискусій та полемік на тему лідерства в колонах демонстрантів, другорядних деталей, що в результаті можуть поставити під сумнів цілісність заходу опозиції. І, треба визнати, вона досягла в цьому певного успіху.

Досі достеменно не з’ясовано ставлення Віктора Ющенка до задекларованих його ж таки фракцією намірів узяти активну участь в акціях протесту. Відомо, що від “Нашої України” переговори з четвіркою вів політичний координатор блоку Роман Безсмертний. Після того, як вдалося виробити спільні погляди на технологію проведення маніфестацій, Ющенко нагадав про себе перерваним відпочинком і... візитом у Крим до президента Кучми. Супроводжували його в цій поїздці депутати-бізнесмени Петро Порошенко, Євген Червоненко, Давид Жванія та Микола Мартиненко.
Симптоматично, що серед членів делегації не було ні Безсмертного, ні Рибачука, які в останні дні оприлюднили прийоми тиску влади на депутатів від “Нашої України” (до речі, по лінії Москва — Київ). І все ж Ющенко і Ко висловили Леонідові Кучмі своє невдоволення ставленням до себе з боку силових органів і вказали на низку застережень щодо кадрової політики глави держави. Президент начебто декларативно заприсягся проводити консультації й “інші форми взаємодії” з лідерами “Нашої України”, які повинні передувати прийняттю важливих державних рішень.

Проте сам факт візиту до президента лідера “Нашої України” із частково одіозним супроводом може свідчити про те, що його підтримка заявлених раніше четвіркою намірів провести скоординовану акцію протесту 16 вересня — під великим сумнівом.

Важко повірити, що Роман Безсмертний діяв самостійно, вів діалог із представниками БЮТ, СПУ та КПУ, візував від імені лідера “Нашої України” відповідні спільні документи і не оглядався при тім на думку і позицію Ющенка. Якщо так, то Безсмертний свідомо та альтруїстично почав спалювати мости із владою, зробивши в останні місяці безпрецедентні наїзди як на виконавчу влади в цілому, так і на Кучму, Литвина особисто. Такого авторитарна влада не пробачає і не забуває...

Ще одна обставина, яка мала змусити Кучму дещо запанікувати, полягала в неадекватній очікуванням глави держави поведінці міського голови Києва Олександра Омельченка. Коли Адміністрація президента повела атаку мера, запропонувавши законодавчо урізати його повноваження, а Генпрокуратура відкрила кримінальні справи на київських посадовців, Омельченко дав зрозуміти, що готовий повстати. Тому зв’язка Омельченко — четвірка на 16 вересня могла б виглядати цілком реалістичною. Омельченко дав зрозуміти в інтерв’ю “Дзеркало тижня”, що якщо до протестів опозиції доєднаються кияни, то акція отримає додаткових 200 тис. учасників. Уже цього було досить, щоб знову почати випробовувати на міць політичний хребет Ющенка й обходжувати “ідеологічно непохитних” Симоненка та Крючкова. Останні вже нібито заявили про зрив домовленостей деякими учасниками четвірки.

Ох уже ці “четвірки”: вічно опозиції не таланить із цим числом. Роман Безсмертний, не маючи наміру відступати, заявив, що певне замішання у стані опозиційного квартету зумовлене роботою у відповідних кабінетах державників, які прагнуть, аби комунікації між опозицією не відбулося. Тим не менше політичний координатор “Нашої України” переконаний, що “в ситуації, у якій ми зараз перебуваємо, треба якнайменше звертати увагу на те, що нас розділяє і якнайбільше — на те, що нас може об’єднати, бо ми зараз дійсно перебуваємо в переломній ситуації для держави; тому треба концентрувати увагу на тому, що нас зближує”.

Нині в стані опозиції кожен палить мости із владою у свій спосіб. Можна прогнозувати, що частина лідерів “Нашої України” та компартії таке спалення радше імітуватимуть. Вони воліють у первіснообщинний спосіб вибивати іскру на граніті Банкової, тоді як інші вже давно наважилися на “самоспалення”.