Як ворог оцінює опозицію
08/20/2002 | Макс
Валерий Песецкий
Время "Ч"
Украина после Кучмы?
16 сентября мои соотечественники должны стать очевидцами доселе
невиданного "шоу" отечественной оппозиции. По всем правилам привлечения
внимания зрителей к экранам телевизоров и страницам газет, участники и
организаторы уличного "спектакля" заблаговременно начали анонсировать
программу будущего "концерта". "Шоу" назвали "Украина после Кучмы".
Действующие лица и исполнители: стотысячные толпы сторонников
оппозиции. Главные герои "пьесы" - Тимошенко, Мороз, Симоненко и Ющенко.
Главный зритель - Леонид Данилович Кучма. Вероятно, чтобы не отвлекать
гаранта от животрепещущих госпроблем, действие "спектакля" должно
развернуться перед администрацией президента. Чтобы сидя в рабочем
кабинете, президент имел возможность между делом погляд! ывать в окошко и
без купюр видеть всю программу "концерта". А главное - сольные номера
оппозиционных "примадонн".
Чего ждать от оппозиции
Наша оппозиция отталкивается не от некой программы действий по улучшению
жизни страны, а от того, что Кучма или его преемник - это худший вариант для
нашего будущего. По версии оппозиционных СМИ осенью этого года на пост
премьера будет поставлен будущий "наследник" Кучмы. И если это произойдет,
то все, "гаплык" стране.
Лозунгом дня провозглашается "Украина после Кучмы". Под этим кличем
подписываются СПУ, БЮТ, КПУ и "Наша Украина". Казалось бы, логично
объяснить электорату, что же будет после того, как Кучма уйдет. Вероятно, все
участники процесса по инициации отставки гаранта смутно сознают, что надо
что-то об этом сообщить. Однако что? Вся совместность или совместимость
оппозиционных сил исчерпывается на уровне согласия в том, что Данилыча
нужно любой ценой устранить от власти. А дальше? А дальше никто не знает,
что будет.
Самое смешное в том, что вместо того, чтобы определить некую общую
программу действий по спасению страны от кризиса, лидеры оппозиции
начинают оголтелую борьбу за то, кто напялит на себя майку лидера и будет
провозглашен единым кандидатом на вакантную президентскую должность.
При этом все говорят о необходимости такого кандидата, но никто не берет на
себя смелость хотя бы намекнуть, а кто же этот счастливчик? Подозрительный
Симоненко обвиняет социалиста Луценко в тайной симпатии к Ющенко,
ссылаясь на заметку в газете. Луценко заставляет газету опровергнуть себя, в
смысле свое выступление в ней, опираясь на стенограмму своей
пресс-конференции, в которой оказывается даже намека не было на то, что
социалисты готовы поддержать Ющенко. Более того, предлагает свою
концепцию консолидации оппозиции, которая должна сегодня решить
несколько проблем. Во-первых, провести на пост премьера своего кандидата и
таким образом ликвидировать возможность для преемника Кучмы стартануть
на прес! тол с удобного положения. Во-вторых, не допустить, чтобы на этот
пост пришел раскрученный оппозиционер типа Ющенко, который убьет
дальнейшее желание оппозиционных сил куховарить на одной политкухне.
В-третьих, и это лучше всего, найти в своих рядах некую серую мышку,
абсолютно безвестную и потому компромиссную, которая и должна возглавить
КМУ. Ну и в-четвертых, принудить Кучму быстренько свалить в отставку.
Если честно, то мне абсолютно непонятно, так каков у оппозиции план
действий? Допустим, провели вы своего кандидата на пост премьера, устранили
Кучму, объявили досрочные президентские выборы. И что дальше? Безвестный
премьер автоматически в игру не включается. А кто включается? Вероятно,
каждый будет сам за себя. А если следовать логике Луценко в подборе общего
кандидата на пост премьера, который устроит абсолютно всех оппозиционеров,
то для того, чтобы будущий общий кандидат в президенты получил
безоговорочную поддержку лидеров оппозиции, он должен тоже быть
безвестным и не раскрученным. Абсурд? Безусловно.
Тогда я снова возвращаюсь к лозунгу оппозиции, под которым меня и моих
сограждан зовут на баррикады. Ребята-антикучмисты, вы для себя-то решили,
что будет-то в Украине после Кучмы? Если нет, то зачем народ тревожите?
Вполне очевидно, что у оппозиции, кроме деклараций, ничего в багаже нет. Нет
ни плана действий, ни плана преобразований. Нет даже единого кандидата на
смену Кучме. А что же есть? Есть непомерные амбиции и аппетит. Логика
прихода в оппозицию базируется не на осознании необходимости перемен в
обществе, а лишь на желании прорваться во власть. Любой ценой.
Впрочем, далеко не все участники запланированного на осень "спектакля"
готовы платить любую цену. Так, после посещения Кучмы в Крыму член
делегации переговорщиков от "Нашей Украины" Евгений Червоненко
проговорился, что в беседе с гарантом был поднят вопрос о давлении
правоохранительных органов на бизнес-структуры, принадлежащие членам
блока "НУ". Вероятно, это был главный вопрос, волновавший
депутатов-бизнесменов. Потому как следом "спасители" отечества стали
обсуждать возможности для конструктивного диалога с властью. Другими
словами вопрос стоит так: вы нам, Леонид Данилович, индульгенцию на все
наши бизнес-грешки, а мы готовы стать конструктивными, в смысле дать вам
нужную конструкцию из наших членов фракции для голосования в парламенте.
Об этом косвенно говорит тот факт, что на встрече с нудистами присутствовал
спикер парламента Литвин. Едва ли высокие стороны договорились о чем-то
конкретно. Видимо, ющенковцы получили некое предложение, от которого едва
ли смогут отк! азаться. Однако для приличия и демонстрации своей
независимости, ребята из "Нашей Украины" взяли тайм-аут до 25 августа. А в
СМИ, для пущего страха Леонида Даниловича запустили утку, что готовы
вот-вот решиться поиграть в бунт вместе с "непримиримыми" социалистами,
коммунистами и тимошенковцами. Ну, просто театр для одного зрителя.
Спрогнозировать поведение "НУдистов" достаточно просто. Расчет на волну
народного гнева едва ли состоятелен. Вся она исчерпывается виртуальной
пеной, которая плещет на страницах и веб-сайтах зависимых от оппозиции
СМИ. Внешняя конъюнктура тоже не внушает оптимизма. Наметилось
очередное серьезное потепление в отношениях Украины и России. На свой день
рождения Кучма получил от Путина воистину царский подарок в виде
прекращения торговой войны. А это моментально сняло потенциал напряжения
в бизнес-кругах, поддерживающих президента. Более того, усилило имидж
гаранта как человека, способного решать проблемы отечественного капитала.
Америка готова подложить "свинью" нашим "революционерам". Так, вполне
очевидно, что Путин и Квасневский уговорят Буша принять Леонида
Даниловича и выкурить "трубку мира". Ведь коллеге Джорджу, готовому
развязать локальную войнушку в Ираке, может понадобиться наше (украинское)
воздушное пространство для перемещения военгрузов. Кто ж ему разрешит
бороздить наше небо? Виктор Андреевич энд компани? Нет, только наш
президент. Значит нужно помириться. Про Европу и говорить нечего. Там вдруг
поняли, что Кучма это лучший гарант стабильной и демократически
развивающейся Украины. Правда Юлия Владимировна предприняла вояж для
развенчания иллюзий о Леониде Даниловиче. Но евротурне нашей экс-газовой
принцессы прошло как-то вяленько, без серьезного аккомпанемента тамошних
СМИ. То ли денег у Юлии Владимировны поубавилось, то ли прыти, но
серьезной антикучмовской поддержкой она в Европе не заручилась. Так что в
таких обстоятельствах Ющенко и его сторонникам приходится думать прежде
всего! о проблеме собственного сохранения. И соглашаться на любые условия
политкапитуляции. А если Леонид Данилович еще и "конфетой" перед носом
нудистов помашет и пару портфельчиков в правительстве подбросит, то устоять
и вовсе нельзя. Ведь если спасать страну, то нужно начинать с кого-то
конкретно. И лучше - с себя любимого. Все-таки ближе себя никого в мире нету.
А электорату все можно объяснить. Тому, который так самозабвенно любит и
верит Виктору Андреевичу, что, во-первых, любимому нужно все прощать,
во-вторых, впрочем, будет, как в том анекдоте про блудного мужа, который
устав оправдываться заявил: "Дорогая, ты у меня такая умная, придумай
что-нибудь сама".
Нейтрализация леди "Ю"
Достаточно очевидно, что надежды Тимошенко на порядочность, честность и
принципиальность своего бывшего босса в КМУ в очередной раз будут
развенчаны. А она так надеялась, что Виктор Андреевич станет ее "щитом и
мечом" в борьбе с ненавистным режимом. Но вот не хочет "мессия" к своему
"кресту" добавить чужой "крестик". Еще бы, такая ответственность на
немолодых и уже не вполне здоровых плечах Ющенко. А вот генеральный
прокурор Пискун, в чью принципиальность леди "Ю" верить не хочет ни при
каких обстоятельствах, решил ее проявить. И возбудил новые уголовные дела на
Тимошенко и ее окружение. Кроме того, готов выйти на трибуну ВР и
потребовать снятия с Юлии Владимировны неприкосновенности. И выйдет. И
снимет. Значит, главную "примадонну" осеннего "шоу" под администрацией
президента могут накануне "спектакля" запереть в СИЗО. Если конечно Юлия
Владимировна не успеет смотаться в Крым и напроситься к "папе" на "чашку
чая". Ведь уже ходила, когда Павла Ивановича "сдавала". В конце! концов,
сердце у Леонида Даниловича не камень, вдруг дрогнет. Да и союзники по
оппозиции хороший пример подают.
Правда, самой леди "Ю" по душе иной сценарий развития событий. Его она
изложила газете "Поступ". Вдоволь приведя исторических примеров мирного
перехода власти из одних рук в другие, таких как добровольная отставка
Кравчука и Тэтчер, Юлия Владимировна напоследок не удержалась и проявила
свою "кровожадность". Так, если власть по-мирному отдаваться в руки
Тимошенко не захочет, то украинская интеллигенция должна вспомнить путч
ГКЧП. И последовать примеру московских интеллигентов, которые в
ответственный для страны момент стройными рядами вышли на улицы в
домашних тапочках и легли под танки. Такой героической ценой была
завоевана свобода России и Украины. В интерпретации Тимошенко.
Конечно, сама логика рассуждений бравого солдата в юбке заслуживает
отдельного внимания и анализа. То клялась в верности Конституции и
приверженности к мирным акциям гражданского неповиновения, то про танки
вспомнила и призвала лечь под них. Так мирно не повинуемся или как? Вообще,
на месте "друзей" леди "Ю" из АП, я бы даму не в СИЗО запирал, а в клинику, к
профессиональному психоаналитику. Не знаю как тебя, читатель, но меня уж
больно смущают "эротические" фантазии Юлии Владимировны. Конечно, лечь
под предмет мужского пола такого веса как танк, да еще с таким громадным
"фаллосом" как орудийное дуло, в демократичной стране не возбраняется. Но
когда такие вполне "клинические" фантазии озвучиваются женщиной, зовущей
население к массовому исполнению "сексуального" жертвоприношения, тут
нужен доктор. И чем скорее, тем лучше. Ну а если у вас такового нет, придется
мне как-нибудь на досуге, вспомнить свои психоаналитические познания и
провести для леди "Ю" общественный сеанс е! е "тайных" сексуальных
помыслов. Которые, по моим давним наблюдениям за этим политиком, и лежат
в основе всех ее политпрограмм и выступлений на публике.
* * *
Действия нашей родной оппозиции напоминают дешевый театральный
спектакль-фарс. Программы у них нет, есть только лозунг: "Украина после
Кучмы", который ни к чему не обязывает и ясной картины будущего страны не
дает. Никто не знает, что будет в случае победы над Кучмой. Кого двигать в
премьеры, кого в президенты - непонятно. То есть хочется всем, но и каждому
по отдельности от других "соратников". Вот если бы разделить страну на четыре
части, и каждому претенденту-оппозиционеру дать по президентской булаве,
может тогда бы угомонились. На время, пока опять не проголодались.
По сути, наша радикальная оппозиция зовет страну к гражданской войне.
http://www.russ.ru/politics/20020819-pes.html
Время "Ч"
Украина после Кучмы?
16 сентября мои соотечественники должны стать очевидцами доселе
невиданного "шоу" отечественной оппозиции. По всем правилам привлечения
внимания зрителей к экранам телевизоров и страницам газет, участники и
организаторы уличного "спектакля" заблаговременно начали анонсировать
программу будущего "концерта". "Шоу" назвали "Украина после Кучмы".
Действующие лица и исполнители: стотысячные толпы сторонников
оппозиции. Главные герои "пьесы" - Тимошенко, Мороз, Симоненко и Ющенко.
Главный зритель - Леонид Данилович Кучма. Вероятно, чтобы не отвлекать
гаранта от животрепещущих госпроблем, действие "спектакля" должно
развернуться перед администрацией президента. Чтобы сидя в рабочем
кабинете, президент имел возможность между делом погляд! ывать в окошко и
без купюр видеть всю программу "концерта". А главное - сольные номера
оппозиционных "примадонн".
Чего ждать от оппозиции
Наша оппозиция отталкивается не от некой программы действий по улучшению
жизни страны, а от того, что Кучма или его преемник - это худший вариант для
нашего будущего. По версии оппозиционных СМИ осенью этого года на пост
премьера будет поставлен будущий "наследник" Кучмы. И если это произойдет,
то все, "гаплык" стране.
Лозунгом дня провозглашается "Украина после Кучмы". Под этим кличем
подписываются СПУ, БЮТ, КПУ и "Наша Украина". Казалось бы, логично
объяснить электорату, что же будет после того, как Кучма уйдет. Вероятно, все
участники процесса по инициации отставки гаранта смутно сознают, что надо
что-то об этом сообщить. Однако что? Вся совместность или совместимость
оппозиционных сил исчерпывается на уровне согласия в том, что Данилыча
нужно любой ценой устранить от власти. А дальше? А дальше никто не знает,
что будет.
Самое смешное в том, что вместо того, чтобы определить некую общую
программу действий по спасению страны от кризиса, лидеры оппозиции
начинают оголтелую борьбу за то, кто напялит на себя майку лидера и будет
провозглашен единым кандидатом на вакантную президентскую должность.
При этом все говорят о необходимости такого кандидата, но никто не берет на
себя смелость хотя бы намекнуть, а кто же этот счастливчик? Подозрительный
Симоненко обвиняет социалиста Луценко в тайной симпатии к Ющенко,
ссылаясь на заметку в газете. Луценко заставляет газету опровергнуть себя, в
смысле свое выступление в ней, опираясь на стенограмму своей
пресс-конференции, в которой оказывается даже намека не было на то, что
социалисты готовы поддержать Ющенко. Более того, предлагает свою
концепцию консолидации оппозиции, которая должна сегодня решить
несколько проблем. Во-первых, провести на пост премьера своего кандидата и
таким образом ликвидировать возможность для преемника Кучмы стартануть
на прес! тол с удобного положения. Во-вторых, не допустить, чтобы на этот
пост пришел раскрученный оппозиционер типа Ющенко, который убьет
дальнейшее желание оппозиционных сил куховарить на одной политкухне.
В-третьих, и это лучше всего, найти в своих рядах некую серую мышку,
абсолютно безвестную и потому компромиссную, которая и должна возглавить
КМУ. Ну и в-четвертых, принудить Кучму быстренько свалить в отставку.
Если честно, то мне абсолютно непонятно, так каков у оппозиции план
действий? Допустим, провели вы своего кандидата на пост премьера, устранили
Кучму, объявили досрочные президентские выборы. И что дальше? Безвестный
премьер автоматически в игру не включается. А кто включается? Вероятно,
каждый будет сам за себя. А если следовать логике Луценко в подборе общего
кандидата на пост премьера, который устроит абсолютно всех оппозиционеров,
то для того, чтобы будущий общий кандидат в президенты получил
безоговорочную поддержку лидеров оппозиции, он должен тоже быть
безвестным и не раскрученным. Абсурд? Безусловно.
Тогда я снова возвращаюсь к лозунгу оппозиции, под которым меня и моих
сограждан зовут на баррикады. Ребята-антикучмисты, вы для себя-то решили,
что будет-то в Украине после Кучмы? Если нет, то зачем народ тревожите?
Вполне очевидно, что у оппозиции, кроме деклараций, ничего в багаже нет. Нет
ни плана действий, ни плана преобразований. Нет даже единого кандидата на
смену Кучме. А что же есть? Есть непомерные амбиции и аппетит. Логика
прихода в оппозицию базируется не на осознании необходимости перемен в
обществе, а лишь на желании прорваться во власть. Любой ценой.
Впрочем, далеко не все участники запланированного на осень "спектакля"
готовы платить любую цену. Так, после посещения Кучмы в Крыму член
делегации переговорщиков от "Нашей Украины" Евгений Червоненко
проговорился, что в беседе с гарантом был поднят вопрос о давлении
правоохранительных органов на бизнес-структуры, принадлежащие членам
блока "НУ". Вероятно, это был главный вопрос, волновавший
депутатов-бизнесменов. Потому как следом "спасители" отечества стали
обсуждать возможности для конструктивного диалога с властью. Другими
словами вопрос стоит так: вы нам, Леонид Данилович, индульгенцию на все
наши бизнес-грешки, а мы готовы стать конструктивными, в смысле дать вам
нужную конструкцию из наших членов фракции для голосования в парламенте.
Об этом косвенно говорит тот факт, что на встрече с нудистами присутствовал
спикер парламента Литвин. Едва ли высокие стороны договорились о чем-то
конкретно. Видимо, ющенковцы получили некое предложение, от которого едва
ли смогут отк! азаться. Однако для приличия и демонстрации своей
независимости, ребята из "Нашей Украины" взяли тайм-аут до 25 августа. А в
СМИ, для пущего страха Леонида Даниловича запустили утку, что готовы
вот-вот решиться поиграть в бунт вместе с "непримиримыми" социалистами,
коммунистами и тимошенковцами. Ну, просто театр для одного зрителя.
Спрогнозировать поведение "НУдистов" достаточно просто. Расчет на волну
народного гнева едва ли состоятелен. Вся она исчерпывается виртуальной
пеной, которая плещет на страницах и веб-сайтах зависимых от оппозиции
СМИ. Внешняя конъюнктура тоже не внушает оптимизма. Наметилось
очередное серьезное потепление в отношениях Украины и России. На свой день
рождения Кучма получил от Путина воистину царский подарок в виде
прекращения торговой войны. А это моментально сняло потенциал напряжения
в бизнес-кругах, поддерживающих президента. Более того, усилило имидж
гаранта как человека, способного решать проблемы отечественного капитала.
Америка готова подложить "свинью" нашим "революционерам". Так, вполне
очевидно, что Путин и Квасневский уговорят Буша принять Леонида
Даниловича и выкурить "трубку мира". Ведь коллеге Джорджу, готовому
развязать локальную войнушку в Ираке, может понадобиться наше (украинское)
воздушное пространство для перемещения военгрузов. Кто ж ему разрешит
бороздить наше небо? Виктор Андреевич энд компани? Нет, только наш
президент. Значит нужно помириться. Про Европу и говорить нечего. Там вдруг
поняли, что Кучма это лучший гарант стабильной и демократически
развивающейся Украины. Правда Юлия Владимировна предприняла вояж для
развенчания иллюзий о Леониде Даниловиче. Но евротурне нашей экс-газовой
принцессы прошло как-то вяленько, без серьезного аккомпанемента тамошних
СМИ. То ли денег у Юлии Владимировны поубавилось, то ли прыти, но
серьезной антикучмовской поддержкой она в Европе не заручилась. Так что в
таких обстоятельствах Ющенко и его сторонникам приходится думать прежде
всего! о проблеме собственного сохранения. И соглашаться на любые условия
политкапитуляции. А если Леонид Данилович еще и "конфетой" перед носом
нудистов помашет и пару портфельчиков в правительстве подбросит, то устоять
и вовсе нельзя. Ведь если спасать страну, то нужно начинать с кого-то
конкретно. И лучше - с себя любимого. Все-таки ближе себя никого в мире нету.
А электорату все можно объяснить. Тому, который так самозабвенно любит и
верит Виктору Андреевичу, что, во-первых, любимому нужно все прощать,
во-вторых, впрочем, будет, как в том анекдоте про блудного мужа, который
устав оправдываться заявил: "Дорогая, ты у меня такая умная, придумай
что-нибудь сама".
Нейтрализация леди "Ю"
Достаточно очевидно, что надежды Тимошенко на порядочность, честность и
принципиальность своего бывшего босса в КМУ в очередной раз будут
развенчаны. А она так надеялась, что Виктор Андреевич станет ее "щитом и
мечом" в борьбе с ненавистным режимом. Но вот не хочет "мессия" к своему
"кресту" добавить чужой "крестик". Еще бы, такая ответственность на
немолодых и уже не вполне здоровых плечах Ющенко. А вот генеральный
прокурор Пискун, в чью принципиальность леди "Ю" верить не хочет ни при
каких обстоятельствах, решил ее проявить. И возбудил новые уголовные дела на
Тимошенко и ее окружение. Кроме того, готов выйти на трибуну ВР и
потребовать снятия с Юлии Владимировны неприкосновенности. И выйдет. И
снимет. Значит, главную "примадонну" осеннего "шоу" под администрацией
президента могут накануне "спектакля" запереть в СИЗО. Если конечно Юлия
Владимировна не успеет смотаться в Крым и напроситься к "папе" на "чашку
чая". Ведь уже ходила, когда Павла Ивановича "сдавала". В конце! концов,
сердце у Леонида Даниловича не камень, вдруг дрогнет. Да и союзники по
оппозиции хороший пример подают.
Правда, самой леди "Ю" по душе иной сценарий развития событий. Его она
изложила газете "Поступ". Вдоволь приведя исторических примеров мирного
перехода власти из одних рук в другие, таких как добровольная отставка
Кравчука и Тэтчер, Юлия Владимировна напоследок не удержалась и проявила
свою "кровожадность". Так, если власть по-мирному отдаваться в руки
Тимошенко не захочет, то украинская интеллигенция должна вспомнить путч
ГКЧП. И последовать примеру московских интеллигентов, которые в
ответственный для страны момент стройными рядами вышли на улицы в
домашних тапочках и легли под танки. Такой героической ценой была
завоевана свобода России и Украины. В интерпретации Тимошенко.
Конечно, сама логика рассуждений бравого солдата в юбке заслуживает
отдельного внимания и анализа. То клялась в верности Конституции и
приверженности к мирным акциям гражданского неповиновения, то про танки
вспомнила и призвала лечь под них. Так мирно не повинуемся или как? Вообще,
на месте "друзей" леди "Ю" из АП, я бы даму не в СИЗО запирал, а в клинику, к
профессиональному психоаналитику. Не знаю как тебя, читатель, но меня уж
больно смущают "эротические" фантазии Юлии Владимировны. Конечно, лечь
под предмет мужского пола такого веса как танк, да еще с таким громадным
"фаллосом" как орудийное дуло, в демократичной стране не возбраняется. Но
когда такие вполне "клинические" фантазии озвучиваются женщиной, зовущей
население к массовому исполнению "сексуального" жертвоприношения, тут
нужен доктор. И чем скорее, тем лучше. Ну а если у вас такового нет, придется
мне как-нибудь на досуге, вспомнить свои психоаналитические познания и
провести для леди "Ю" общественный сеанс е! е "тайных" сексуальных
помыслов. Которые, по моим давним наблюдениям за этим политиком, и лежат
в основе всех ее политпрограмм и выступлений на публике.
* * *
Действия нашей родной оппозиции напоминают дешевый театральный
спектакль-фарс. Программы у них нет, есть только лозунг: "Украина после
Кучмы", который ни к чему не обязывает и ясной картины будущего страны не
дает. Никто не знает, что будет в случае победы над Кучмой. Кого двигать в
премьеры, кого в президенты - непонятно. То есть хочется всем, но и каждому
по отдельности от других "соратников". Вот если бы разделить страну на четыре
части, и каждому претенденту-оппозиционеру дать по президентской булаве,
может тогда бы угомонились. На время, пока опять не проголодались.
По сути, наша радикальная оппозиция зовет страну к гражданской войне.
http://www.russ.ru/politics/20020819-pes.html
Відповіді
2002.08.20 | НеДохтор
>> Більш витончено Піховшек в УП
Чому опозиція програє владі "інформаційну війну"-2,або спроба відповіді Наталії Лігачовій
В'ячеслав Піховшек, для УП , 20.08.2002, 11:35
http://www.pravda.com.ua/?20820-1-new
2002.08.20 | Shooter
Re: >> Більш витончено маніпулятор Піховшек в УП
Йде витончена "хвала" владі (Мудведчуку) і пресування по всьому фронту опозиції з особливим наголосом на провокуванні протистояння Юща і Юлі.При цьому, наприклад, чомусь "забуває", що маючи подібні можливості, Медведчук з тріском програв вибори.
Як і те, що 85% українських виборців абсолютно до сраки всі манси влади типу "відкривання". В натурє ж влада фактичним переглядом результатів програних виборів в свою користь створила таку інформаційну тему, що тільки на одній ній можна два роки бити Кучму і Мудведчука по головах.
Вереснева революція буде програшем.
Вересневі мирні масові виступи з вимогами "привести владу" у відповідність з результатами виборів можуть бути успішними.
І головне, про що забуває за всією своєю пургою Піхвошек: імя, сєстра!! Вже пора - бо інакше фарб не вистачить...
2002.08.20 | Nemo
Як ворог оцінює опозицію - 2
http://www.pravda.com.ua/?20820-1-newЧому опозиція програє владі "інформаційну війну"-2,
або спроба відповіді Наталії Лігачовій
В'ячеслав Піховшек, для УП , 20.08.2002, 11:35
Дискусія зі статею Наталії Лігачової "Чому опозиція програє владі "інформаційну війну"?"
На перший погляд, відповідь на питання, винесе на обговорення Наталією, самоочевидна – опозиція не є власником жодного телевізійного каналу і не має реальних шансів набути таку власність. З іншого боку, опозиція володіє або має доступ до декількох газет (деякі із них, наприклад, "Сільські вісті", є електорально впливовими). Її позиція, значно більше ніж позиція влади, представлена в інтернет-ЗМІ. Зараз цей ресурс, на відміну від періоду виборів 2001-2002 року, технологи перестали недооцінювати – хоча б тому, що повідомлення інтернет-ЗМІ "підхоплюють" численні регіональні медіа – наприклад західно- і центральноукраїнські.
Насправді зараз ми є свідками процесу боротьби за довір'я виборця. Владу і опозицію об'єднує конкуренція за це довір'я. "Довір'я" є ключовим терміном для сучасного політпроцесу, а відтак і для цієї статті. Влада робить багато у цьому напрямку, опозиція робить багато для дискредитації зусиль влади. Те, хто стане переможцем фінального президентського марафону - залежить від успіху промолінії влади чи опозиції.
Вже давно існує сталий вираз: у влади, на відміну від опозиції, значно більше форм контролю над медіа-продукцією, тож маємо справу із тим, що в бізнесі називають "несправедливою конкуренцією". Але не слід забувати, що у "несправедливій конкуренції", як і в "справедливій", завжди є переможець і той, хто програв. Пам'ятаймо й вираз "горе переможеним", сформульований давньоримськими політиками.
Критика найбільш поширеного підходу до стосунків у трикутнику "влада-опозиція-ЗМІ"
Можна погодитися із Наталею Лігачовою – "одна з головних ліній протистояння між опонентами нинішнього президента і владою - це доступ до медіа". Але НЕ зовсім тому, що "найважливіша проблема опозиції – це неможливість донести до народу свою точку зору через звичні інструменти інформації, друкарські й електронні". Це – проблема опозиції виключно з огляду її спілкування із суспільством.
Про НАЙВАЖЛИВІШУ проблему опозиції – трохи нижче. Тут відзначу лише - один із уроків парламентських виборів (чи не найважливіший, з моєї точки зору) - опозиція НАВЧИЛАСЯ перемагати і без телебачення. Навчилася від безвиході – і це певна запорука того, що вона взагалі вміє вчитися.
Вчителем була не політика, а… географія. Невелика, порівняно з Росією, територія України дозволяє застосувати технології "від хати до хати" та всеукраїських виборчих турів (на зразок тих, які здійснили В.Ющенко, Ю.Тимошенко і П.Симоненко). І донести таким чином інформацію до споживача. Це одна із обставин, яку недооцінили у парламентських виборах 2002 року російські технологи – простори їх країни потребують не стільки "від хати до хати" на Кубані, скільки "от избы к избе", "от юрты к юрте", "от яранги к яранге". Малоймовірно, що в Росії такими "турами" взагалі хтось колись буде займатися.
Можу передбачити, що у виборчій кампанії 2002-2004 року цю помилку не буде повторено.
Друга помилка існуючого підходу до трикутника "влада-опозиція-ЗМІ" – це те, що вплив на електронні ЗМІ розглядається відокремлено від інших можливостей влади.
Часто забувають, що мас-медіа є хоч і важливою, але однією із частин конкуренції влади і опозиції. Є й інші частини.
Зовнішня політика
Влада. Її пропозиції - "рух до НАТО" та "україно-російсько-німецький газовий консорціум". Опозиція. У випадку Ю.Тимошенко - дискредитація дій влади в України та доведення їх неефективності поза межами держави. У випадку В.Ющенка - публічна підтримка цих дій влади (причина проста – стосунки В.Ющенка з німецькими політиками), а потім - постійне уникання висловлення позиції з цього приводу (щоб не посилювати позицію Ю.Тимошенко).
Кадрова політика
Влада. Вдало організований кадровий конкурс на посади у центрі виконавчої влади може дозволити президенту отримати симпатії принаймні тих, хто не проти використати (фактично єдиний в їх житті) шанс попрацювати у верхівці виконавчої влади. Опозиція. Таких пропозицій вона собі дозволити не може - тут кількість бажаючих "світлого майбутнього" в першу чергу для себе перевищує навіть гіпотетичну кількість посад.
Бюджетна політика
Рух грошей в регіонах дозволяє збагачувати і збіднювати. Опозиція тут зовсім "не при справах".
Повторю - на відміну від опозиції влада має незрівнянно більші можливості для такої гри. Дехто, хто вірить у соціальну справедливість, таке становище справедливим не вважає. Я пропонував би займатись конкретнішим аналізом – а не стогнаннями про абстрактну "соціальну справедливість". Тим більше, що поведінка опозиціонерів в їх "владні" часи не свідчить про послідовне дотримання ними принципів такої "справедливості".
Практика новітньої української політичної боротьби (наприклад, історія перемоги у президентських виборах 1994-го року Леоніда Кучми проти Леоніда Кравчука) доводить: слабший повинен бути ВИНАХІДЛИВІШИМ. Все просто – коли в тебе мінімум можливостей – використай їх максимально продуктивно. Чи відповідає таким параметрам опозиція?
Історія поразок
Ще один сталий вираз, на цей раз ХИБНИЙ - опозиція у минулих виборах здобула найбільший відсоток народної довіри. Правильно буде додати "за партійними списками".
Всі ми розуміємо, ЧОМУ опозиція наполягає на ПОВНІЙ перемозі, чого не було, а не ЧАСТКОВІЙ, що насправді мало місце. Це – принцип "нав'язування реальності власної логіки", старий як світ принцип "зомбування" соратників і противників. Якщо ж казати не про зомбування, а про реальність – то чи хтось із опозиції до, під час і після виборів не пам'ятав, що половину майбутнього парламенту складуть "мажоритарники"?
Проблема для опозиції полягає у тому, що "зомбуючи" соратників і противників вона одночасно "зомбує" і сама себе. В.Ющенко, "Влада і опозиція", 25.07.2002 – "прямого зв'язку між підтримкою програми на виборах і отриманням повноважень для її реалізації не існує". Коректніше твердить Володимир Полохало ("Українська правда", 01.08.2002): "…"ми перемогли!" Де ви перемогли? Перемогли у половині парламенту. У нас вибори відбувалися до двох парламентів – до одного, 225 членів, за пропорційними списками, до другого – за мажоритарними округами. Потім вони злилися. Тому ви перемогли у першому парламенті за пропорційними списками, умовно кажучи. А в тому, у мажоритарному парламенті, ви програли".
Ще одна проблема опозиції - адекватне уявлення і про механізм своєї поразки. Ось що каже Віктор Ющенко – "в Україні не створено політичну систему, яка гарантувала б верховенство демократичних принципів. Наслідки цього — існуючий шантаж, тиск, надзвичайно складні переговори" ("Дзеркало тижня", 25 - 31 травня 2002 року). Ось адекватна оцінка. Юлії Мостової – "Медведчук досить швидко дійшов висновку, що йому необхідно йти іншим шляхом. Для початку він усе-таки невпевнено постукався в двері опозиції, обережненько запитавши: "А що це ви тут робите? Га?". Але і Тимошенко, і Ющенко відповіли йому цілком за кінокласикою. Утім, визначити новий шлях Медведчуку допомогли не лише опозиція і "Наша Україна", яка відмовилася вступати в альянс із "Єдою", а й комуністи, що порушили плани Банкової, відмовившись вступати в коаліцію з фракцією влади для розподілу портфелів. Зоряний час Медведчука настав. Лідер невеличкої фракції натиснув на всі наявні в його в арсеналі важелі. Без цього Володимир Литвин ніколи не став би спікером" ("Дзеркало тижня", 15 - 21 червня 2002 року).
Мостова правильно відзначає, що невеличка на той час фракція СДПУ(О) просто ПЕРЕГРАЛА своїх великих конкурентів. Які не змогли передбачити його кроки і упередити їх контрходами. Наприклад, альянсом "Нашої України" і – тих, хто одразу після виборів був конкурентом В.Медведчука.
Той, хто не може передбачати і упереджувати, не повинен нарікати, що його переграли.
Я не можу повністю погодитися з іншим висновком Юлії Мостової ("Дзеркало тижня", 15 - 21 червня 2002 року) – "Вклавши голоси в Ющенка, Мороза і Тимошенко, населення не отримало дивідендів… Опозиція розчарувала своїми діями багатьох. І якщо вона не зможе об’єднатися, визначити пріоритети й розрахувати дихання на дистанції, то політичний траст може лопнути, оскільки з нього підуть вкладники". Навіть якщо частково прийняти цей висновок, його потрібно скоригувати - розчарування населення не означає для опозиції АВТОМАТИЧНОЇ втрати популярності. Воно МОЖЕ привести до втрати популярності опозицією – в тому випадку, якщо влада продовжуватиме поводитись ефективно, а опозиція не знайде, як цьому протидіяти. Саме у цьому причина, чому влада на наявних інформприводах демонструє безпрецедентну активність. І саме у цьому причина, чому опозиція демонструє таку ж безпрецедентну активність у дискредитації цих зусиль влади.
Влада і опозиція: змагання на випередження
Опозиція почала програвати владі, тому що влада перестала бути пасивною, і також почала змагатися за довір"я. Я не можу зрозуміти, які підстави мала опозиція для ототожнення "людей, що уособлюють владу" з "ідіотами". А опозиція має визнати, що до активізації влади вона виявилася неготовою. Це чомусь ЗДАВАЛОСЯ, що влада не зможе і не схильна активізуватися. А коли влада, відчувши смертельну небезпеку для себе від акцій опозиції, стала активною - опозиція розгубилася.
Чому? Мені здається, має рацію Анатолій Тихолаз ("Телекритика", 05.08.2002): "В Україні відсутня дійсно політична опозиція… опозиція в Україні є продуктом того самого владного менеджменту і є цілком маніпульованою з боку влади. Так звана опозиція в Україні складається або з партій та блоків, безпосередньо створених владою для імітації демократичного процесу, або з сил, що проти власної волі за недостатню лояльність тією самою владою відштовхнуті від неї". Знаючи конкретні історії конкретних людей – з чим тут не погодитися?
Звідси те, чому вони ПОДІБНІ у технології конкуренції. Конкретний приклад – Євген Червоненко ("Українська правда", 15.08.2002) – "Наша Україна" показала, що шукає нормального діалогу, що президент і "Наша Україна" відповідальні за політичну ситуацію в країні", - зазначив Червоненко. "Ми не хочемо, щоб адміністрація президента перетворилася на фабрику з виробництва ворогів для президента". Тим, хто повірив в "альтернативність" В.Ющенка слід знати - "Наша Україна" захищає президента від "дурного впливу". "Червоненко також зазначив, що…у Верховній Раді є підгрунтя для створення коаліційної більшості, але не за принципом "проти кого товаришувати", а за принципом прийняття нормальних економічних законів, які опишуть рівні правила для всіх". Червоненко вже перейшов в котрусь із фракцій "Єди"? "Червоненко сказав, що "це були самодостатні люди, які не робили бізнес на політиці, не чужі президенту, які раніше працювали з ним".
Рідкісна за невмінням прорахувати ситуацію заява. Сказавши, що "це були самодостатні люди, які не робили бізнес на політиці, не чужі президенту, які раніше працювали з ним", Червоненко в очах тих, хто вірить в "альтернативність" Ющенко УРІВНОВАЖИВ опозицію і владу. Можливо, він бажав отримати дивіденди від Кучми? Наївно - справді "не чужі" "поклялись на крові" у списку "За Єду".
Я не маю намірів і не хочу протиставляти Євгена Червоненка, такого собі "прагматика" від "Нашої України" якимось там "романтикам". Існує і заява Юрія Костенка в УНІАН – вже після поїздки його в складі "групи осіб" до Кучми у Крим – "Якщо зусилля "Нашої України" з формування парламентської більшості будуть відкинуті, Український народний рух на засіданні Політради блоку ставитиме питання про перехід "Нашої України" в опозицію". Сміливо? Мабуть так, якщо взяти і НЕ ПОЧУТИ недавню заяву Юрія Костенка у "Київському телеграфі", що він готовий працювати в НИНІШНЬОМУ уряді на будь- якій посаді. В "Нашій Україні" є "романтики". Вони з ПРП. Їх проблема – що без "паровоза" у вигляді оточеного "прагматиками" В.Ющенка вони всі сміливо можуть йти на пенсію. Для громадської думки вони, – м'яко кажучи - не авторитети, для "колег" по "Нашій Україні" ПРП – це "вдалий фінансовий проект". Час для створення на базі "Нашої України" єдиної партії – це слід було робити одразу ПІСЛЯ виборів – вони втратили. Тому тепер і змушені "змагатися" у конкуренції з Романом Безсмертним і Петром Порошенком. В змаганні Пинзеника-Терьохіна-Стецьківа-Соболєва та Порошенка-Безсмертного-Мартиненка-Жванії,і, хай Бог простить, Червоненка – переможе друга група. Якщо, звісно, буде за що змагатися.
Влада і опозиція – "принцип монолітності"
Мені здається, що влада зараз сильна і сильнішає. Необхідність конкурувати за громадську думку робить по-новому переконливими слова тих, хто давно висловлювався бюрократично. Знаючи, скільки років владою були опозиціонери і як недовго в опозиції перебували владці, я не беруся судити, хто із них виграє конкуренцію за громадську думку.
М'яч зараз на боці влади, і пояснення цьому просте. Не тільки те, що влада відчуває СПІЛЬНУ небезпеку, але і те, що – давайте перестанемо і тут лукавити – опозиція смикається не тільки у стосунках між собою і владою, але й у стосунках всередині себе. Це і є НАЙВАЖЛИВІША проблема опозиції. Вище я навів один такий приклад – поведінку Тимошенко і Ющенко у питанні газового консорціуму.
І буде наївним той, хто вирішить, що її можна вирішити методом самоусування.
Микола Рябчук ("Критика", номер 3, 2002 рік) знайшов виключно вдале порівняння дій влади з "діркою в полив’яному відрі" - "…еліти, що утвердилися на всьому постсовєтському просторі, ось уже десять років вирішують надзвичайно складне… завдання: з одного боку, легітимізують себе… як представників хай молодої й недосконалої, та все ж демократії, а з іншого — всіляко цю демократію обмежують і руйнують під прикриттям "об’єктивних труднощів" і "тимчасових недоліків". Простіше кажучи, дірка в полив’яному відрі мусить бути достатньо малою, щоб її не помітили контролери, й водночас достатньо великою, щоб необхідна кількість води вилилася. Помилка у більший чи менший бік може мати однаково неприємні наслідки: …режим може або наразитися на міжнародні санкції та ізоляцію.., або просто втратити владу". Але Микола Рябчук має визнати: сказане ним має відношення і до влади, і до опозиції.
Продовжуючи його текстовий ряд виключно від себе, маю сказати – опозиційні еліти, що утвердилися на всьому постсовєтському просторі, ось уже десять років вирішують надзвичайно складне завдання: легітимізують себе на внутрішньому і міжнародному ринку як представників "світлого майбутнього", а з іншого — всіляко це "майбутнє" обмежують під прикриттям необхідності "об’єктивних компромісів" з владою. В це "грається" не тільки Є.Червоненко. Простіше кажучи, дірка в полив’яному відрі мусить бути достатньо малою, щоб вплинути на ставлення суспільства до опозиції і водночас достатньо великою, щоб розвиватися чи принаймні зберігати опозиційний статус кво. Помилка у більший чи менший бік може мати однаково неприємні наслідки: опозиція може розчинитися у владі чи втратити громадську підтримку. І те, і інше означає поразку.
Майбутні помилки опозиції
У мене немає сумніву, що помилки будуть повторюватися. Найближчі з них пов"язані із гучно проанононсованими акціями громадської непокори. Ахіллесовою п"ятою акції є не вікопомна політична апатія українців, а те саме катастрофічне для опозиції невміння прорахувати ситуацію. Краще про це сказав у статті "Дивна революція" політолог Володимир Фесенко ("Українська Правда" , 7.08.2002): "Хто ж зазделегідь оголошує про її дату і при цьому детально розписує плани підготовки? Адже втрачається елемент раптовості, а сторона опонентів отримує можливість грунтовно підготуватися до майбутньої битви. …як пояснити публічну заяву одного з лідерів СПУ Йосипа Вінського? Адже фактично він перший "злив" інформацію про угоду четвірки. А далі вже почалася ланцюгова реакція". Фесенко не спрощує ситуацію: "Звичайно, ми живемо в "епоху піару". Жодна серйозна подія не відбувається без солідної інформаційної підготовки. І, швидше за все, "витік інформації про акції 16 вересня" переслідував саме піар-мету. Ось тільки на кого була націлена "піар-атака"?.. Найвірогідніша версія – "витік інформації" був допущений для того, щоб дуже міцно пов'язати найбільш нестійких, але і найвпливовіших членів опозиційної четвірки – комуністів і "Нашу Україну".
Погоджуся з паном Фесенком – і втрата раптовості, і піар-атака – все це має місце. Є іще кілька принципових моментів, які відрізняють "касетний скандал" від майбутньої осені. Тоді була у опозиції був МОТИВ – зникнення Гонгадзе. Зараз такого мотиву немає (баналдне невміння знайти способи протидії владі я мотивом не вважаю). Навіть, якщо зараз справу Гонгадзе реанімують через оприлюднення нових деталей і навіть емоційних доказів – ефекту не буде. Оскільки кожен, хто вміє думати, поставить собі питання – чому ці "нові деталі" і "нові емоційні докази" притримували до акцій опозиції. Історія, за Гегелем, перший раз повторюється як трагедія, другий – як фарс. По-друге, це перший раз влада відчувала стрес, але тепер влада загартована. І тому у 2000-2001 році влада ШУКАЛА форми протидії опозиції. Тепер вона МАЄ ці форми. По-третє, у 2000-2001-му році це була ІНША опозиція – партійна, до якої за рахунок справи Гонгадзе приєдналася і громадськість. Зараз – це суто партійна опозиція.
Протестувати будуть Тимошенко і її симпатики. Активність для них тотожна униканню ЗАБУТТЯ – а ще є кримінальні справи проти неї, які підтримують та піднімають її рейтинг. Буде протестувати і Олександр Мороз.
А Ющенко… Хай він сам заперечить п.Фесенку. Ось його слова у статті "Влада і опозиція" (25.07.2002): "Радикалізм позапарламентської боротьби створює певні ризики для стабільності в державі. Тому він не підтримується більшістю українського суспільства, розколює демократичні сили. На фоні позапарламентської опозиційності влада отримує змогу позиціонувати себе в очах суспільства в якості фактора стабільності. Винесення центру політичної боротьби за межі парламенту, на вулицю насправді гальмує створення демократичної парламентської опозиції, зменшує можливість формування демократичної влади. Це чітко продемонстрували події осені 2000-весни 2001 року".
Не хочу спрощувати – наведенням цієї цитати я зовсім не хочу наполягати, що В.Ющенко протестувати не буде. Буде, але "по-своєму" - він не покидатиме так звану "конструктивну нішу", як і не заважатиме протестувати своїм симпатикам. Існує всього три варіанти поведінки Ющенка. Він а) уникатиме зайняття позиції; б) приєднуватиметься до акцій; в) відхрещуватиметься від них. А реально – в залежності від "потреби" полякати владу – КОМБІНУВАТИМЕ всі три варіанти. Подивимось, чи подальший розвиток подій підтвердить цей мій прогноз.
У словах та діях В.Ющенка є частково-прагматична оцінка ситуації – якщо він серйозно хоче бути Президентом, то він має бути сприйнятним і для частини нинішньої правлячої еліти. Мабуть, тут є і більше розуміння. Наприклад, те, що Ющенко "скромно" називає "подіями осені 2000-весни 2001 року" дало владі імунітет від шоку. Тепер ефекту несподіванки не буде.
Це ще одна причина, чому переговори між ним і владою завжди йшли і ідуть. І чому Ющенка часто бачать біля Кучми. Його західні радники багато разів, впевнений, йому повторювали – не можна ігнорувати польський досвід непублічних переговорів Мечислава Раковського та Адама Міхніка, в результаті якого комуністи владу "здали", а "Солідарність" отримала. Тим більше, що стосунки Ющенка і Кучми, за визнанням першого, є "батьківсько-синівськими" - отож чому не може йти мова про "передачу спадщини" і навіть охорону "батьківського спокою"… Але ще раз нагадаю проблему "дірки в полив’яному відрі" - ось з чим Ющенку доводиться рахуватися не менше, ніж з Президентом. Він так має вести переговори з Кучмою, щоб це не вплинуло на ставлення до нього суспільства як до "альтернативника-опозиціонера". Мені чомусь здається, що у Ю.Тимошенко є бажання вплинути на таке ставлення суспільства.
Якою вона буде ця "дірка" – звичайно, залежить і від самого В.Ющенка, і - від "упаковки" телебачення. В залежності від поведінки електронних ЗМІ Ющенко буде змушений або не змушений пояснювати свою поведінку. Для когось його пояснення будуть переконливі. Питання, скільки буде цих "когось"?
Кажучи про те, що помилки опозиції будуть повторюватися, я зовсім не хотів прирікти опозицію на помилки, чи позловтішатися над нею. Просто помилки опозиції НЕМИНУЧЕ призведуть не тільки до поразки її акцій 16 вересня, але і до інших наслідків, зокрема і для ЗМІ. З моєї точки зору, якщо до акцій опозиція все ще врядигоди обговорює питання, чому її "не пускають", після їх провалу ніхто цього обговорювати не буде.
ЗМІ-влада-опозиція
Наталія Лігачова описала можливий сценарій: "фарсові механізми… Скажімо, чому б не надати протестуючим місце для масових акцій десь подалі від центра Києва? Зате з біотуалетами, уважною і дбайливою охороною, мовляв, і право на протест має право на цивілізовані умови , одночасно нікому не заважаючи… Увагу телекамер при цьому буде приковано до якихось неадекватних елементів або ситуацій в рядах протестуючих , які напевно будуть… А не буде, то за допомогою монтажу можна зробити, як відомо, все, що завгодно… Тобто, на телеекрані глядач у результаті побачить такі собі "кумедні бої": якихось "клоунів", незрозуміло з ким і за що…"
Викладений набір ідей, поза сумнівом, корисний для піар-ників Леоніда Кучми. Професіонали своєї справи його доповнять.
Я належу до тих людей в політико-журналістській тусовці України, які ще вірять в створення певних погоджувальних комісій з представників влади і опозиції, і в ефективність діяльності таких комісій. Хоча б тому, що влада і опозиція ПРАГНУТЬ – одні "довір'я", інші - "представленості в ефірі".
Наталія Лігачова у можливість комісій не вірить, вважає, що для опозиції вже пройшов час компромісів (все одно обдурять) із владою, в тому числі й у медійній сфері, - з одного боку. І вона має на це повне право. Щоправда, не факт, що опозицію влада не обдурить і без одних компромісів за рахунок інших.
У способах дії влади і опозиції чимало лукавства. Скажімо, влада ніколи не визнає факти цензури, а якщо Томенко подасть на владу в суд, то він його програє. Опозиція ніколи не визнає, що основним МОТИВОМ її вересневих акцій є ПЕРЕЛЯК. Переляк, щоб влада остаточно не перехопила інформаційну ініціативу (послухайте, поки ми тут "телимось", вони діють). І цей переляк опозиції є СИГНАЛОМ для влади – вона, влада, діє правильно.
Як і не визнає опозиція, що за її докорами пресі – "жоден телеканал не подав інформацію про плановані на 16 вересня акції" стоїть не бажання бачити ЗМІ об"єктивними, а елементарна потреба розрекламувати ці свої акції. Не визнає, бо ще раз таким чином урівноважить себе з владою. І доведе, що вона є КОНКУРЕНТОМ влади, що, погодьмося, трохи ІНШЕ ніж опозиція.
ЗМІ-влада-опозиція. Сучасне
Дбайлива "гра" на протиставлення тележурналістів із впертістю, гідною ефективнішого застосування, ігнорує прості і очевидні питання. Чи розуміють ті, хто "грають", що серед нас чимало різних людей зі своїми власними переконаннями, які водночас дають собі звіт у ПРАВИЛІ – журналісти між собою не воюють?
Якщо серед нас і знаходяться ті, хто атакують інших журналістів – то ми не відповідаємо ударом на удар. І причина цього очевидна – не треба давати політикам перетворювати "війни" між ними на "війни" журналістів. Не треба бути провидцем, щоб побачити, хто саме хоче спровокувати "війну" між журналістами, особливо тележурналістами. І хто потім радісно і в стороні з радістю потиратиме руки.
Чи розуміють ті, хто "грають", що СПРАВЖНІЙ рівень свободи преси визначається не ставленням до ОПОЗИЦІЇ, а ставленням до ВЛАДИ? І не до абстрактної влади як такої, а особисто до президента Леоніда Кучми?
А тому – чи є хоч один український телеканал, який устами СВОГО журналіста дозволяє собі критику Леоніда Кучми? Саме устами журналіста, а не синхронами опозиції? Де журналіст висловлює в ефір те, що наприклад пишуть Олена Притула, Юлія Мостова, Наталка Лігачова?
Ми повинні представляти і точку зору влади, і точку зору опозиції? Мій вибір – ми повинні надавати слово кожній стороні, але пояснювати суспільству МОТИВИ. Мотиви КОНКУРЕНТІВ, а не доведення, хто КРАЩИЙ, а хто - ГІРШИЙ.
Тому я категорично не погоджуюся із тим, що влада вибере тактику "…і трагедії у Львові і на шахтах притулити: мовляв, країні необхідна стабільність для розв'язання таких гострих проблем, які ми не замовчуємо, про які відверто говоримо вголос і конструктивно шукаємо шляхи вирішення, а деякі деструктивні елементи тут, розумієш…" Хоча б тому, що це давно неефективно – таке твердження я чув від представників влади.
Говорити про акції опозиції я буду, коли і якщо ці акції почнуться – і я в цих діях бачитиму серйозніший мотив, ніж БАНАЛЬНЕ бажання забрати владу у тих, хто нею керує. А не лицемірство, що хтось "любить Україну". І не те, що хтось експлуатує колишні заслуги, які і робилися для того, аби прийти до влади.
І тому відмовляюся визнавати, що для країни по-справжньому цінніше – "раптове бажання України вступити до НАТО" (Н.Лігачова) – воліючи його називати "використанням нових геополітичних умов" - чи "світле майбутнє" в НАТО "потім". До речі, максимально не помилюся, коли скажу, - якщо В.Ющенко виграє майбутні вибори, він публічно, навіть з потреб політичного етикету, "складе глибоку подяку всім тим, хто до нього просував євроатлантичний вибір України".
Які взагалі аргументи у тих, хто вважає що нинішня владна команда менш ефективна у питанні НАТО, ніж гіпотетична майбутня? Вони що, "горять бажанням" дратувати Росію більше, ніж Ющенко-прем'єр? Підемо далі. Якщо існуюча владна команда впровадить в дію драконівські обмеження на кількість перевірок підприємств малого і середнього бізнесу, буде чи не буде це сприяти її популярності серед малих і середніх підприємців? Якщо існуюча владна команда піде на радикальне зниження податкового тягаря – не так, звичайно, як В.Путін до 13 відсотків (це собі із європейських країн і може дозволити тільки Росія – в цій країні найбільша база оподаткування), але менших, ніж зараз, податків, - чи це її популярність посилить? Я навів тільки деякі приклади намірів, про які влада вже оголосила. Не виключено, що є і інші наміри. Не виключено, що не всі кроки влади будуть продумані, не виключено, що не всі кроки влади будуть ефективними. Але деякі напевно будуть і продумані, і ефективні. Чи сприятимуть вони зростанню популярності влади?
Наталія Лігачова нарікає на кроки нової команди Леоніда Кучми. Моє питання - чому б опозиції не придумати ефективніші, крім слабкомотивованих "акцій масової непокори"?
Наталія Лігачова пропонує опозиції "піти від будь-яких компромісів і торгів із владою , але не у бік радикалізації вимог "зараз і негайно", а в бік - і остаточно - масштабної роботи з майбутнім виборцем не через медіа, а "від хати до хати", від "порога до порогу". Вони не підуть. По-перше, це дорого (так вони самі кажуть), по-друге, за діями влади все одно так не встигатимуть, по-третє, - і НАЙГОЛОВНІШЕ - вони не хочуть налаштовувати проти себе владу. Бо – пошлюся ще раз на "прагматичного" Червоненка – хочуть стати "містком" між нинішньою владою і собою. А тепер скажіть – чи можна поєднати таке бажання із налаштовуванням проти влади кожної "хати", та ще й протягом тривалого часу?
Наталія Лігачова пропонує "..подесятерити також і зусилля по роботі з регіональними медіа.., які, при всій силі обласних і місцевих адміністрацій, все одно до кінця президентське оточення контролювати просто не в змозі, і тут час, з наближенням виборів, буде грати на руку опозиції". Це дійсно "слабке місце" влади, і, наскільки мені відомо, вона зараз працює над посиленням своїх позицій у місцевих медіа.
Наталія Лігачова пропонує політичним лідерам, що опонують владі, відмовитися від будь-яких контактів з телеканалами. Вони не зможуть це зробити. Тому, що телеканали все одно будуть давати інформацію. По-друге, намагатимуться робити це доказово. По-третє, що політичний лідер все одно мусить говорити, і це буде почуто телеканалами.
Наталія Лігачова пропонує опозиції "розмовляти з журналістами, звичайними кореспондентами", аби "у "рядового складу" нашого ТБ можна пробудити певну позицію". Вони розмовляють, і постійно. Як результат, скажу те, що вже сказав - чи є хоч один український телеканал, який устами свого журналіста дозволяє собі критику Леоніда Кучми?
ЗМІ-влада-опозиція – майбутнє
Мене цікавить інше – можливість постійної конкуренції влади і опозиції за громадську думку. Наявність конкуренції означає якість для країни. Адже незалежно від того, хто в конкретний момент - касетний скандал 2000-2001-го чи зараз – виявиться ефективнішим у боротьбі за громадську думку. Переможе той, хто вміє думати, передбачати, упереджувати і перегравати контрходами. Саме конкуренція і є запорукою того, що країні методом спроб та помилок і влади, і опозиції буде зрештою ЗАПРОПОНОВАНЕ щось суттєве, а не розрахунок, що "піпл все схаває". Як раніше вважали і ті, хто були у владі, і ті, хто потім із влади перетворився у опозицію. І ті, хто продовжує так вважати зараз – і у владі, і у опозиції.
Хочу ще раз звернутися до тези про подібність влади і опозиції, їх однокореневість, до того, що опозиція складається з відкинутих владою груп. Генетична спорідненість влади і опозиції є ГАРАНТІЄЮ того, що у випадку приходу нинішньої опозиції до влади вона сповідуватиме стосовно телебачення ті ж принципи, що і сучасна влада.
Вам здається провокативним таке твердження? Ось мої аргументи.
Політика українського від політика цивілізованого відрізняють не атрибутика політичного імітаторства – всі ці показні "жертовність", "людяність" і "духовність". Це прикмети типово українського політика, глибоко провінційного, глибоко затиснутого "ланами" і "фермами". Політика цивілізованого від політика українського відрізняє здатність до духовного розвитку, вміння моделювати ситуацію у країні і світі (а це означає вміти передбачати, упереджувати і перегравати), ідеологічна свідомість. Політика цивілізованого від політика українського відрізняє те, що він знає, що хоче сказати і як цю свою думку донести до громадськості.
Скільки українських політиків, владних чи опозиційних, вміють, як їх колеги у всьому світі, донести свою думку 30-секундними телесинхронами? А оскільки таке вміння передбачає, в свою чергу і здатність (підкріплену, впевнений, відповідною освітою) виділити ГОЛОВНЕ – то чи вміють українські політики виділяти ГОЛОВНЕ. Тобто бути не ПРОМОВЦЕМ, кожне слово якого претендує на "сприйняття" і "доленосність", а СПІВРОЗМОВНИКОМ своєї країни, рівноправним і рівнопорядковим. Кожен журналіст назве свій обмежений список українських політиків, здатних до такої праці.
Хтось скаже мені, що у "у часи буремних протистоянь", коли "вирішується доля України", не до цього. По-перше, технологія роботи і політиків, і журналістів має ЗНАЧЕННЯ, незалежно від "часів". По-друге зараз часи "буремні" настільки, наскільки їх такими кожен сам собі робить. По-третє, "долю України" останній раз вирішували її громадяни 11 років тому, і треба дуже постаратися, щоб встановити на одну дошку вибір тогочасної української еліти і тогочасного українського народу.
Тому на закінчення ще кілька слів про цінність не акцій протесту, а – переговорів. Не люблю голосні слова, але грудневий волевияв, який десятиліття тому легітимізував вибір українським народом власної державної незалежності, став МОЖЛИВИМ тільки і тільки тому, що були ПЕРЕГОВОРИ. Переговори між КПУ, Л.Кравчуком і С.Гуренком та дисидентами – на чолі з В.Чорноволом. Кравчуку і Гуренку було що втрачати. Вони втрачали владу у тому об'ємі, який тоді мали. Чорноволу було що пред'явити. Наприклад, 15 років в'язниці та зламане життя. Чорновіл пішов на компроміс: комуністи не зазнали репресій, фактично зберегли владу. Але – Україна, яка єдина мала для В.Чорновола цінність саму по собі, здійснилася як незалежна країна. Кажучи про сучасну владу і про сучасну опозицію – не будемо забувати, як колись в результаті переговорів хтось поступився чимось, а в результаті ми отримали найцінніше, що у нас сьогодні є.
2002.08.21 | Смогитель Вадим
Re: Обережно! голос з фірми "Гебельс-крав-Чук&Фєлікс-мар-Чук":
"ми отримали найцінніше, що у нас сьогодні є ..."- голос фірми з самісінького епіціентру бандтиського гнізда, себто, голод, четвертування Людей, відверту, неприховану та цинічну війну українству як такому і українцям як нації, отримали як "найцініше, що у нас є сьогодні ..."
І це справді завдяки компромісу Чорновола, Лук,яненка, та братів Горинів з націанальними злочинцями.
Непрощена народом зрада коштує нам щоденними вбивствами бандою, признаною за уряд на переговорах з вищезгаданими колишніми в.язнями , а нині великими грішниками ...
За пізнє прозріння Чорновола кинуто під колеса, Лук,яненко ганяє Хрещатиком зі спітнілою дулею і вола божевільним гласом:
"Геть диктатуру червоних!" ...,
диктатуру, котру він власноручно вмостив в крісло президента нації в 91 році ...
Бійтеся дописів мар-Чукрвого НЕМО і запам,ятайте ім.я "філософа" осиного гнізда
2002.08.20 | Українець, громадянин України
Re: Як ворог оцінює опозицію
То ще нічого... Після 9 березня у "Фактах і кучментаріях" надрукували таке: <http://www.facts.kiev.ua/April2001/2104/03.htm>Від такої "аналітики" просто неприємно тхне, але, нажаль, блювати від тої смердоти вже не хочеться, звикли.
Взагалі я тих "кучментарів" не читаю, а тут згадав, як так зване національне телебачення показало "фашистів" 9 березня 2001 року біля пам'ятника Шевченку - хлопців з УНА-УНСО зі щитом, відібраним в беркутів, на якому була фашистська символіка. Ось лише у "професіоналів" з "УТ-1" чомусь напис на щиті "Кучма - фашист" у кадр не вмістився. Вирішив напередодні нових акцій протесту пошукати в інтернеті подібні матеріали та проаналізувати, і здається висновок з цього можна зробити лише один, не новий, але приємний, - кучмаки бояться опозиції, бояться народу, бояться правди. Для них головне - вилити побільше бруду, очорнити, бо якщо хтось повірить тим опозиціонерам, то...
"Не дивіться люди косо на владу, бо зглазите. Кучма захворіє, хто ж буде країною правити, де ви ще візьмете такого розумного та справедливого царя? А без правителя країна зовсім захєріє і гаплик вам усім.".
2002.08.20 | НеДохтор
пропозиція: до цієї гілки
Пропоную не збирати весь бруд для колективного блювання, а подавати тільки ті передруки, котрі можуть допомогти проаналізувати та передбачити можливі кроки сьогоднішньої влади.2002.08.20 | Предсказамус
Об авторе статьи
Видання : Украинские деловые новостиГоловний редактор: Песецкий Валерий Викторович
Область: Одеська область
Поштовий індекс: 65000
Місто: Одеса
http://www.ubn.odessa.ua/
Там подобных перлов еще есть.
А вот почему уважаемый Макс вопрекиправилам постит статьи без собственного комментария - это вопрос к нему. Если есть ответ, буду рад прочесть.
2002.08.21 | Roller
Треба эту скотину пригласить на форум, обсуждение его статьи (-)
2002.08.20 | KE
Неужели Вы не видите,
что власть сама "дергает за ниточки" и строит систему УБК?Достаточно одной из фамилий подписавшихся в договоре четырех.
2002.08.20 | Shooter
Коли не можеш ухилитися
KE писав(ла):> что власть сама "дергает за ниточки" и строит систему УБК?
> Достаточно одной из фамилий подписавшихся в договоре четырех.
Все вірно, дарагой КЕ.
Ситуація просто така, що вересневі виступи все одно будуть. Як і боротьба між Мудведчуком (АП) і рештою.
Себто опозиція неможе не діяти. Інша річ - під якими лозунгами і яким чином. Якщо то буде "революція Геть Кучму!" - програша наперед забезпечений.
На мій погляд, вересневі події повинні бути акомпонементом і засобом тиску, котрий відчується у ВР. Хоча безпосередньо тиск йтиме на Кучму, а головна атака спрямовуватиметься на Мудведчука.
2002.08.20 | KE
Очень интересно
1) Вам не кажется, что Медведчук подвергается атакам больше, чем другие персоны, при этом сделал он меньше гадостей, чем, скажем, Пустовойтенко, Литвин?2) Вам не кажется, что Медведчук слишком маленькая и итак бесперспективная фигура, что бы расходовать на него ресурс УБК
Из всего изложенного, Вам не кажется, что вашими руками и руками УБК Медведчука пытаются убрать те, кому он РЕАЛЬНО мешает? Добавлю связь Пустовойтенко = "доверенное лицо Кучмы в УБК" (тот, кто подписался:-))) (это старые друзья). Напомню фамилии Кравченко (Медведчук), Шведенко (Пустовойтенко). И речь идет о всех предприятиях рыбной промышленности Украины. Которые Кравченко продавать не спешит, а Шведенко и Пустовойтенко аж бегут. Это только один вопрос, который пытаетесь решить ВЫ, господа из оппозиции. Вашими руками собираются сделать сразу очень многое, но полезного для Украины тут нет.
Ищите другие цели.
2002.08.20 | Shooter
Re: Очень интересно
KE писав(ла):> 1) Вам не кажется, что Медведчук подвергается атакам больше, чем другие персоны, при этом сделал он меньше гадостей, чем, скажем, Пустовойтенко, Литвин?
Цікаво би було побачити відповідні списки "гадостєй".
Але менше з тим: сьогодні Литвин (Пустовойтенко - взагалі нуль без патичка) набагато менш небезпечний, ніж Мудведчук
> 2) Вам не кажется, что Медведчук слишком маленькая и итак бесперспективная фигура, что бы расходовать на него ресурс УБК
Ви так думаєте? Я думаю інакше: саме завдяки Мудведчуку влада виграла спікеріаду і реставровує авторитарний кучмізм, знехтувавши демократією.
Зауважте, думаю так не тільки я, - он Славцьо Піхвошек думає подібно. Тільки, на відміну від мене, він вготовий вклянкути перел Великим і Могутнім Мудведчуком і твердити 10 разів на день "Немає генія політика, окрім Аллаха...ой, соррі, окрім Мудведчука в Україні"
> Из всего изложенного, Вам не кажется, что вашими руками и руками УБК Медведчука пытаются убрать те, кому он РЕАЛЬНО мешает? Добавлю связь Пустовойтенко = "доверенное лицо Кучмы в УБК" (тот, кто подписался:-))) (это старые друзья). Напомню фамилии Кравченко (Медведчук), Шведенко (Пустовойтенко). И речь идет о всех предприятиях рыбной промышленности Украины. Которые Кравченко продавать не спешит, а Шведенко и Пустовойтенко аж бегут. Это только один вопрос, который пытаетесь решить ВЫ, господа из оппозиции. Вашими руками собираются сделать сразу очень многое, но полезного для Украины тут нет.
Тільки виключно економічне зло від Пустовойтенка в десятки разів менше в порівняні з Мудведчуком. Крім того, Пустовойтенко сьогодні не малює прійомніка - що є набагато суттєвішим, і що може визначити долю України на наступні 10-25 років.
> Ищите другие цели.
Та ні, це сама важлива і, що головне, реальна ціль.
2002.08.20 | KE
Уверен, что Вы ошибаетесь.
Shooter писав(ла):> Цікаво би було побачити відповідні списки "гадостєй".
Долго перечислять. Начну с флота, рыбного флота (без кравченковской Антарктики) потом уголь, сталь, фероселиций (это только к Пустовойтенко), отом Ж.Д. и уровень воровства в транзитах, продолжу воровство русских энерго ресурсов (к Литвину сейчас, а ранее к Пустовойтенко). Там список огромный.
Пустовойтенко не 0, он скрыт "таранами", теми, кто светится. С таким же успехом можно сказать, что 0-и: Пинчук, Табачник, Черный, а ведь это не так. В отличие от них - Медведчук "открытый политик" и потому на него "вешают всех собак".
> Ви так думаєте? Я думаю інакше: саме завдяки Мудведчуку влада виграла спікеріаду і реставровує авторитарний кучмізм, знехтувавши демократією.
Они выиграли её по голосам, просто в эту спикериаду СДПУ(о) играла роль коммунистов, в прошлом сезоне - золотой мелочью. Вот и все, и именно благодаря этой мелочи Медведчук и попал под раздачу? Или тут действует старая память о Ющенко? И это его попытка мести?
> Зауважте, думаю так не тільки я, - он Славцьо Піхвошек думає подібно. Тільки, на відміну від мене, він вготовий вклянкути перел Великим і Могутнім Мудведчуком і твердити 10 разів на день "Немає генія політика, окрім Аллаха...ой, соррі, окрім Мудведчука в Україні"
Дураков много, а еще больше тех, кому платят:-))
> Тільки виключно економічне зло від Пустовойтенка в десятки разів менше в порівняні з Мудведчуком. Крім того, Пустовойтенко сьогодні не малює прійомніка - що є набагато суттєвішим, і що може визначити долю України на наступні 10-25 років.
Об экономическом зле, Вы совсем не правы, просто присмотритесь к "владениям".
А о прёмнике, так уж полно! Приёмника могут построить только:
Литвин, Деркачь ст., Тигипко, Кинах, Пинчук, Табачник, не НИКАК Не МЕДВЕДЧУК. Да и уровня доверия у него такого нет.
>
> > Ищите другие цели.
>
> Та ні, це сама важлива і, що головне, реальна ціль.
Да, это цель реальна, скажем так, это самая безопасная цель из кучмовидных, но насколько она нужна?
На месте оппозиции, я бы выбрал либо Кинаха, либо Литвина. Причем на Кинаха есть что брать, как и на Литвина (если на первого его действия на посту, то на второго действия на выборах).
2002.08.20 | Мертві Бджоли Загудуть
Мудвечук - ціль, у яку тепер легко поцілити
тому треба лупити його аж поки не завалиться.А якщо (чи радше - коли) Мудвечук завалиться (тобто, папік його здасть), то й решта банди з усіма вже тут перерахованими змушена буде робити вибір - йти на дно, або хутко ПЕРЕФАРБОВУВАТИСЯ й пристосовуватися під нові умови.
2002.08.20 | Shooter
Re: Уверен, что Вы ошибаетесь.
KE писав(ла):> Shooter писав(ла):
>
> > Цікаво би було побачити відповідні списки "гадостєй".
>
> Долго перечислять. Начну с флота,
Що з флотом?
> рыбного флота (без кравченковской Антарктики)
>потом уголь, сталь, фероселиций (это только к Пустовойтенко),
??? Коломойцев, Янукович-Ахмєтов да Григоришин - знаю.
Пустовойтенко? Мінеральні води Закарпаття - максимум.
> отом Ж.Д.
Що саме? ...
і то - коли прем'єром
> и уровень воровства в транзитах,
Транзитах чого?
>продолжу воровство русских энерго ресурсов (к Литвину сейчас, а ранее к Пустовойтенко). Там список огромный.
Ги :) І ну - розкажіть мені яким чином Литвин газ п:?*_ть!! (нарешті! нарешті ми знаємо ім'я злодія!!! :))) )
>
> 0-и: Пинчук,
:) йому би тільки почесного звання "йобаря дочкі самово" вистачило, щоб не бути нулем.
Правда, крім того він ще володіє кількома дрібницями типу Інтертайпу, ГЗК чи ІСТВ
> Табачник,
економічний нуль.
>В отличие от них - Медведчук "открытый политик" и потому на него "вешают всех собак".
ги :)))))))))))))))))))))))
Мудведчук - кгбістський сексотик, котрий дереться до політичної влади, щоб надобути вагому економічну, оскільки останню мають інші. Достатньо Вам буде історій про дєрібан (примарний і секундарний) обленерґо? Чи, скажімо, останнього рішення по Енерґоатому?
А так, взагалі-то, він білий і пухнастий.
> > Ви так думаєте? Я думаю інакше: саме завдяки Мудведчуку влада виграла спікеріаду і реставровує авторитарний кучмізм, знехтувавши демократією.
>
> Они выиграли её по голосам, просто в эту спикериаду СДПУ(о) играла роль коммунистов, в прошлом сезоне - золотой мелочью. Вот и все, и именно благодаря этой мелочи Медведчук и попал под раздачу? Или тут действует старая память о Ющенко? И это его попытка мести?
Медведчук попадає під роздачу, насамперед, як єдиний реальний садовнік-любітєль по вирощуванню прійомніка.
> > Тільки виключно економічне зло від Пустовойтенка в десятки разів менше в порівняні з Мудведчуком. Крім того, Пустовойтенко сьогодні не малює прійомніка - що є набагато суттєвішим, і що може визначити долю України на наступні 10-25 років.
>
> Об экономическом зле, Вы совсем не правы, просто присмотритесь к "владениям".
Див. вище. Більше того - абрєзані в частині Мєдвєчуркіса просто тупо і нагло жахають державу.
> А о прёмнике, так уж полно! Приёмника могут построить только:
> Литвин,
як? як він, Вава яловий, намалює когось, якщо його власні надпарижівські аеродинамічні характеристики - на найвищому рівні?
>Деркачь ст.,
о-о-о..хіба Дєркача-мл. :))))
> Тигипко, Кинах, Пинчук, Табачник,
Тіпко, Кінах, Табачнік - нє художніки.
Піня - галава, але в малюванні лох...гляньте на його останній "шедевр" - КОПів
>Да и уровня доверия у него (Мудведчука) такого нет.
В кого? В папіка - сьогодні найвищий.
> На месте оппозиции, я бы выбрал либо Кинаха, либо Литвина. Причем на Кинаха есть что брать, как и на Литвина (если на первого его действия на посту, то на второго действия на выборах).
Литвин же ж свої 4-ри роки відтарабанить - і с концамі. Крім того, з інструктором КПУ завєди легше домовитися, ніж з занадто амбітним кґбісткьим сексотиком. Останній, до того ж, берега не бачить - див. події після спікеріади. Литвин в порівнянні з ним - боже ягняткою.
P.S. КЕ, Ви на півставки на сьогоднішню АП не працюєте?
2002.08.20 | KE
Re: Уверен, что Вы ошибаетесь.
Shooter писав(ла):> Що з флотом?
Продан по цене металолома, а теперь плавает под разными флагами, начиная с Кипра.
>
> > рыбного флота (без кравченковской Антарктики)
>
> >потом уголь, сталь, фероселиций (это только к Пустовойтенко),
>
> ??? Коломойцев, Янукович-Ахмєтов да Григоришин - знаю.
> Пустовойтенко? Мінеральні води Закарпаття - максимум.
Так кто этих ребят возглавляет? Напомнб еще Черновцова, к Вашему списку, да Юшко (не путать с Ющенко).
>
> > отом Ж.Д.
> Що саме? ...
> і то - коли прем'єром
ЖД - сейчас и вообще всегда, а воровать там есть что, начиная с билетов, заканчивая грузами.
>
> > и уровень воровства в транзитах,
>
> Транзитах чого?
Всего. что проходит по ЖД Украины транзитно. А Украина с этого ни гроша (в переносном смысле)
>
> >продолжу воровство русских энерго ресурсов (к Литвину сейчас, а ранее к Пустовойтенко). Там список огромный.
>
> Ги :) І ну - розкажіть мені яким чином Литвин газ п:?*_ть!! (нарешті! нарешті ми знаємо ім'я злодія!!! :))) )
А Вы узнайте, кто контролирует смежников для энерго ресурсов! Начните с активных противников Одесса--Бродны, до известного момента.
>
> >
> > 0-и: Пинчук,
>
> :) йому би тільки почесного звання "йобаря дочкі самово" вистачило, щоб не бути нулем.
Ага + трубы, которые идут на экспорт и ради чего Украина готова воевать в демпинговой войне:-))
Трубы, на сегодня, основной товар производства Украины, по финансам.
> > Табачник,
>
> економічний нуль.
Ну да?:-))
> ги :)))))))))))))))))))))))
Разве депутатство не предусматривает открытости политики?:-))
>
> Мудведчук - кгбістський сексотик, котрий дереться до політичної влади, щоб надобути вагому економічну, оскільки останню мають інші. Достатньо Вам буде історій про дєрібан (примарний і секундарний) обленерґо? Чи, скажімо, останнього рішення по Енерґоатому?
> А так, взагалі-то, він білий і пухнастий.
Он не белый и пушистый, но он и не олигарх, а основное зло от олигархов у власти. Медведчук, с перечисленного Вами получил копейки, за свою адвокатскую практику и того, что он имеет с международной адвакатуры на украине, он получаетт на много больше.
> Медведчук попадає під роздачу, насамперед, як єдиний реальний садовнік-любітєль по вирощуванню прійомніка.
Ну, где это видно? Назовите моменты!
> як? як він, Вава яловий, намалює когось, якщо його власні надпарижівські аеродинамічні характеристики - на найвищому рівні?
Ага, а еще проще, просто договориться с Павловским, как он это не доделал на этих выборах.
>
> >Деркачь ст.,
> о-о-о..хіба Дєркача-мл. :))))
Деркач мл. сам может являться приемником
> >Да и уровня доверия у него (Мудведчука) такого нет.
>
> В кого? В папіка - сьогодні найвищий.
Никогда Бабушка не доверял Медведчуку.
>>
Что бы напомнить о других временах:-))
>
> Литвин же ж свої 4-ри роки відтарабанить - і с концамі. Крім того, з інструктором КПУ завєди легше домовитися, ніж з занадто амбітним кґбісткьим сексотиком. Останній, до того ж, берега не бачить - див. події після спікеріади. Литвин в порівнянні з ним - боже ягняткою.
:-)) Особенно про Литвина:-)))
>
> P.S. КЕ, Ви на півставки на сьогоднішню АП не працюєте?
нет, но у меня к Вм вопрос, как Вы на ЗА ЕДУ?:-)))
2002.08.20 | Shooter
Re: Уверен, что Вы ошибаетесь.
KE писав(ла):> Shooter писав(ла):
>
> > Що з флотом?
>
> Продан по цене металолома, а теперь плавает под разными флагами, начиная с Кипра.
> > >потом уголь, сталь, фероселиций (это только к Пустовойтенко),
> >
> > ??? Коломойцев, Янукович-Ахмєтов да Григоришин - знаю.
> > Пустовойтенко? Мінеральні води Закарпаття - максимум.
>
> Так кто этих ребят возглавляет? Напомнб еще Черновцова, к Вашему списку, да Юшко (не путать с Ющенко).
:))))))))))))))))))))))
Якщо Ви вірите/думаєте, що Пустовойтенко очолює Коломойцева з Ахмєтовим і Григоришином (хоча банда вони всі, без сумніву, одна), то подальша дискусія є абсолютно безпредметною.
P.S. Особливо цінною і вартою уваги є Ваша фраза про Мудведчука-неолігарха-бідного-адвоката.
2002.08.20 | KE
Re: Уверен, что Вы ошибаетесь.
Shooter писав(ла):>
>
:-)) Что так трудно понять, что я про рыбный? Это ведь даже из предидущего контекста видно:-))
> Якщо Ви вірите/думаєте, що Пустовойтенко очолює Коломойцева з Ахмєтовим і Григоришином (хоча банда вони всі, без сумніву, одна), то подальша дискусія є абсолютно безпредметною.
>
> P.S. Особливо цінною і вартою уваги є Ваша фраза про Мудведчука-неолігарха-бідного-адвоката.
Всё познаётся в сравнении. Миллионер - еще не олигарх. Так что в список олигархов Медведчук не входит.
Что до коломцоева Ахметова и Ко. То не будьте наивыны или переспросите Предсказамуса:-)) Без власти, это никто, а власть их именно у Пустовойтенко, он от их лица её контролирует.
2002.08.21 | Shooter
Пустовойтенко всєх контроліруєт!!!! (-)
2002.08.21 | Breathe
Трубы, на сегодня, основной товар производства Украины (-)
2002.08.20 | Українець, громадянин України
Re: пропозиція: до цієї гілки
Щодо висновків.Владі може бути вигідно і надалі асоціювати опозицію з проявами фашизму, організувати 16 вересня провокації, застосувати силу для розгону "псевдо-революціонерів", а потім заявити "ми врятували країни від громадянської війни, від жертв псевдо-"національної революції".
www.ПРАВДА.com.ua, 29.07.2002, 19:33
Медведчук: "Це можуть бути падіння літака або чергові жертви у завалах шахт, влучення ракети під час стрільб чи жертви, які можуть виникнути під час актів "громадської непокори" або псевдо-"національної революції"
Есдеки також оголосили про готовність "долучитися до будь-яких заходів, які можуть сприяти наведенню порядку, встановленню миру і злагоди у державі".
Мо же й літак через те впав, що хтось хотів нам показати криваві кадри і сказати, вам мало цих жертв, хочете ще жертв "революції"?
2002.08.20 | Українець, громадянин України
Пам'ятка глядача телебачення, слухача радіо, читача газет
Ви дивитесь телевізор, слухаєте радіо, читаєте газети?Ви хочете знати правду? А що воно таке "правда"?
Якщо людям кажуть "у короля гарний костюм", чи справді це так? Так, бо, якщо хтось вважає інакше, йому можна й голову відрубати. Але якщо усі люди скажуть вголос "а король то голий!", то увесь цей "костюм" як вітром здме і лишиться лише гола правда...
То ж наскільки можна вірити побаченому, почутому, прочитаному у ЗМІ?
9 березня біля пам'ятника Шевченка стояли хлопці зі щитом, на якому намалювали фашистську свастику та зробили напис "Кучма - фашист". На національному телебаченні можна було побачити ці події, але нам не сказали "ці люди вважають Кучму фашистом". У “професійних” операторів чомусь у кадр помістилася лише свастика, напис лишився поза кадром, відповідно противники Кучми самі виявилися "фашистами зі свастикою".
Вам кажуть: "Люди не дивіться косо у бік влади, бо наврочите, Кучма заслабне, а хто ж буде правити країною? Може купка так званих опозиціонерів? Так у них немає гідних кандидатів у Президенти. Хто ж буде замість Кучми? А без правителя країна зовсім скотиться у прірву, а то й до громадянської війни діло дійде."
Чого варті лише слова Медведчука, сказані у трагічні дні, коли весь світ співчував родинам загиблих у Львові: "Це можуть бути падіння літака або чергові жертви у завалах шахт, влучення ракети під час стрільб чи жертви, які можуть виникнути під час актів "громадської непокори" або псевдо-"національної революції".
Який з цього висновок:
Кучма - єдиний можливий кандидат у Президенти України поки ця країна існує.
Народ України - стадо баранів, яке не зможе обрати собі гідного Президента.
Ви з цим згодні?
Вам кажуть: "Опозиція - це Юлія Тимошенко, опозиція - це Олександр Мороз тощо, опозиція - це невелика групка незадоволених радикалів."
Але хіба ви хочете, щоб нинішня влада вас обкрадала та знущалась над вами?
Ви хочете, щоб спец підрозділи “орлів” відрубували голови тим хто скаже правду: "а король то голий!"?
Ви хочете, щоб Кума продавав радари до Іраку, будував собі дачі, а ваші діти в цей час не мали за що піти до школи?
Отже, опозиція - це весь український народ, народ якому набридли знущання та остогидла брехня купки злодіїв на чолі з Кучмою.
Тому, коли ви знову увімкнете телевізор, радіо, розгорнете газету і побачите, почуєте, прочитаєте, що "опозиція - це купка фашистів, яка хоче розв'язати громадянську війну", згадайте, що ви теж в опозиції. То ж хіба ви хочете війни? Ні, мабуть, просто хочеться вийти на вулицю і у весь голос заявити "а король то голий!"
16 вересня 2002 року відбудеться всеукраїнська акція протесту підтримана Нашою Україною, Блоком Юлії Тимошенко, СПУ та КПУ.
Годі чекати, що майбутнє буде кращим. Будуймо це майбутнє своїми руками!