09/02/2002 | Наливайко

З www.tymoshenko.com.ua

Відкритий лист Юлії Тимошенко до громадян України
02.09.2002 11:43

Вибачте за негадане звернення до Вас моїх представників з цим листом, але ж я не маю доступу до підконтрольних владі засобів масової інформації, а діяти всім нам потрібно терміново, узгоджено і з розумінням того, що відбувається.
Ви відчуваєте руйнівні негаразди в Вашому житті, але перед тим, як перейти до зрозумілого питання "Що робити?", дозвольте мені сказати Вам про дві важливі речі:


Перше: все погане, що відбувається з Вами від несправного водогону до руйнації Вашого життя, так чи інакше пов'язане з політикою. І поки Ви в політиці не розберетесь і не почнете все докорінно змінювати, діючи послідовно і з розумінням, нічого гарного чекати не варто.

Друге: як би погано все сьогодні не виглядало, який би глухий кут не був перед людиною і нашою Україною, все погане можна швидко зупинити, в короткі терміни докорінно змінювати якість нашого життя. Тому ніякого песимізму та байдужості допустити неможливо.
Нема сумнівів, що сьогодні країною керує убога інтелектуально та духовно, залежна від потужних країн та свого оточення, глибоко нелюбляча людей та нашу Україну людина - президент Кучма. Від якого потрібно просто позбавитись.
Сьогодні він вже ділить і роздає останнє, що залишилося у ваших кишенях і в бюджеті держави. У вищому керівництві країни і в усіх регіонах, у кожному місті і районі вже практично сформована своя "правляча родина" зі своїми "папою", "мамою" і "дідом", купою жадібних родичів, кумів і хрещеників. Cистема корупції і кругової поруки щодня залазить до Вашої кишені. Не вірте в те, що життя економічно покращується. Те, що ми всі зараз переживаємо - не нормальний, еволюційний шлях розвитку України, як нам намагаються пояснити всі засоби масової інформації. Це - геноцид, який слід негайно зупинити.
Головне питання - де вихід із цієї ситуації? Як діяти після того, як Президент вкрав у демократичних сил перемогу у Верховній Раді? Шляхів декілька. Перший - зневіритися в усьому світлому і доброму, що давно принижено владою: шляхетних ідеях, державній незалежності, свободі особистості і відродженні нашого життя. Замкнутися у вузькому колі своїх побутових проблем, і чекати два з половиною роки до наступних президентських виборів. Звичайно, найпростіший спосіб не помічати дійсності - заплющити очі і затиснути ніс. Живучи в нужнику, вимушено звикнути до поганого запаху і він перестане дратувати. Але у нас немає цього шляху, бо щогодини ми стаємо ще слабкішими і біднішими, безповоротно втрачаємо останні крихти наших національних багатств, даємо Кучмі ще два з половиною роки щоб він вигадав як знову залишитися при владі в будь-якому вигляді.
Інший шлях - вичавити зі своєї свідомості дріб'язкову істинку, що ми заслуговуємо саме такого правителя, саме ту владу, що маємо і повинні коритися їм разом зі своєю бідною, затурканою злиденністю. Ще зовсім не пізно розбудити в собі волю до нормального життя. Саме тому, що інших результативних шляхів не залишилося, я прошу Вас долучитися до мирної загальнонаціональної акції громадського протесту, котра розпочнеться 16 вересня о 15:00 в місті Києві на Європейській площі і одночасно по всій Україні. Цю акцію проводять всі опозиційні сили України - праві, ліві, центристи. Головна політична вимога акції - дострокові вибори президента України, які ми при повній єдності нації зможемо провести ще до кінця цього року. І ми не маємо права піти додому з вулиць та площ не досягнувши мети, не отримавши повної перемоги! Мільйони людей, що зберуться в Києві і в інших містах України в призначену годину і мирно, законно, але твердо скажуть Кучмі: "Ні!" не можуть не перемогти.
Я знаю, що знайдеться безліч штатних захисників влади та "досвідчених" скептиків, які із усіх підконтрольних каналів телебачення будуть стогнати, що акція шкідлива і не принесе результату. Це будуть спроби впливу на Вашу свідомість. Знайте, що історія, у тому числі й сучасна, має безліч прикладів, коли народ, що втомився від жорстокості і некомпетентності правителів, і сам змушує "батьків нації" достроково піти. Румунія, Чехословаччина, Угорщина, Східна Німеччина у 1989 році, Албанія у 1997 році, Індонезія у 1998 році, Аргентина у 2002 році. Тирани цих країн тримали суспільство у страху і покорі, їхня влада здавалася непорушною. Але якщо народ відмовляється мовчки терпіти їхнє правління, з'ясовується, що навіть самі жорстокі диктатори безсилі. Коли люди припиняють боятися і не дозволяють себе принижувати - диктатури розвалюються, як будиночки з піску. В усіх цих країнах народ досягав перемоги і дострокових демократичних виборів. Народ України в 2002 р. може повторити цей крок самоочищення. Подумайте, що лише десяток бездуховних політиків на верхівці влади унеможливлює життя 48 мільйонів людей в Україні. А народ по-рабському терпить. Абсурд!
Я передбачаю авторитетні зауваження "розумних" аналітиків: "Дивіться, вона хоче зруйнувати головне, що в нас є - громадський спокій і соціально-економічну стабільність!" Але тільки дурні не бачать, що від цієї стабільності, від цього спокою віє могилою. Навколо надмогильні пам'ятники духовності, волі, людській гідності, справедливості, національному здоров'ю й інтелекту, власне самому Життю.
Так, наша ціль зупинити це вмирання, яке брехуни назвали спокоєм та перспективою України. Але хто ледачий, або боїться, може залишитися там. Тоді скаржитися і стогнати потрібно теж негайно припинити. Цвинтар так цвинтар, не хвилюйте гробарів без потреби! Але я вірю в перемогу!

А тепер - головне. Що кожен з нас може зробити для спільної перемоги? Виконати усі сім пунктів, чи хоча б один з них!

Перше - взяти участь в акції громадського протесту в м. Києві, або у своїй області, і не припиняти своєї участі до повної перемоги. Кажуть, що наш народ байдужий, терплячий, немає сенсу навіть починати. Так, немає сенсу, але тільки в тому випадку, якщо кожний знайде зручну причину ухилитися і подумає, що за нього цю роботу зробить хтось інший. Ні не зробить! Тому що це - робота кожного з нас. Що ж стосується хваленого терпіння нашого народу - то як на мене, сторіччя довготерпіння довели тільки його абсолютну згубність і велику правоту Ґете: "Лише тому належать щастя й воля, хто кожен день іде за них у бій". У цих словах сховано головний секрет успіху європейської цивілізації. І в цій боротьбі нам ніхто крім нас самих не допоможе. Або ми поводимось по-європейські і відповідно живемо в Європі, або поводимось, як раніше, і живемо на межі фізичного існування.

Друге - як можна більшу кількість Ваших друзів, близьких, знайомих переконати не бути байдужими до свого життя і приєднатися до мирної акції громадського протесту.

Третє - встановити постійний контакт з людьми, що принесли Вам мій лист. Це добровільні учасники і організатори акції. Особисто я зі всіма організаторами не знайома, їх близько 20 тисяч чоловік, але вірю, що це чесні і віддані Україні люди. Від них у значній мірі залежить успіх всієї акції. Місцеві штаби, утворені в усіх регіонах організують Вашу участь в акції, включаючи місце, час, умови збору.

Четверте - розмістити девіз акції "Повстань, Україно!" на своєму робочому місці, на балконі, на склі автомобіля - де можете. Єднання всіх нас має бути максимальним.

П'яте - підтримати акцію інформаційно і фінансово. Внесіть посильну допомогу у проведенні акції купуючи візьміть спецвипуск газети "Вечірні вісті". Якщо можете - підпишіть її для себе і для тих, хто не може це зробити. Ця газета знівечена цензурою влади, вона буде Вашим вікном у реальність і ковтком правди. Підтримуючи акцію фінансово, Ви не лише отримаєте газету, Ви дасте можливість доїхати до Києва і бути там до перемоги тим людям, що хочуть приїхати, але не мають грошей. Адже Ви знаєте, що 95% наших людей живе за межею зубожіння.

Шосте - категорично не вірити всьому поганому, що буде говорити влада про акцію громадського протесту, про опозицію через свої численні брехливі теле- і радіоканали, провладні газети. Влада використовує проти своїх політичних опонентів чотири види зброї - брехня про загальний добробут і свою могутність, брудні наклепи і фальсіфікації, жорстокі репресії з в'язницями, фізичне знищення. Якщо влада припиняє привселюдно знищувати якого-небудь політичного лідера опозиції, знайте, що він їм уже не є небезпечний, а Ваші сподівання на нього - марні. Віра нації в брехню влади робить цю владу всесильною, незамінною.

Сьоме, і останнє - якщо Ви - віруюча людина, моліться і просіть Господа підтримати наш народ у складній, але життєво важливій боротьбі за дійсну незалежність, за гідне життя.

Я, як колишній голова бюджетного комітету Верховної Ради і віце-прем'єр міністр, професійно розумію, що роблять з нашою країною і Вашим життям. І захищаю Вас і Україну як можу. Саме тому я завжди буду на Вашому боці, і як би не було важко, не зречуся, не злякаюся, не кину Вас на півдорозі. Я зроблю все можливе, щоб всі опозиційні сили в цій боротьбі були єдині, але перемога залежить не від опозиції, а від Вас. Не опозиція може виграти чи програти, а нація в цілому. Важливо пам'ятати, що не акцію громадського протесту 16 вересня ми виграємо чи програємо, а наше спільне змучене, понівечене життя, нашу можливість жити у світлі любові і гармонії. І я твердо вірю, що ця перемога і довгоочікувана Весна справжніх змін обов'язково прийдуть. Чекати залишилося недовго.

Юлія Тимошенко.

Телефон гарячої лінії Центрального штабу: 254-47-00