Влада боїться участі робітників в протестних акціях.
09/10/2002 | Майдан-ІНФОРМ
У кінці серпня початку вересня, коли стало відомо про рішучість значної частини гірників у всіх шахтарських регіонах взяти участь в опозиційних виступах, уряд знову взявся "гасити пожежу". На ряді підприємств в терміновому порядку були проведені виплати в рахунок погашення заборгованості за поточний рік, посилено лунають обіцянки "вирішити проблеми", "залучити інвесторів", "повернутися лицем" і "вділити найпильнішу увагу". Характерно, що аналогічні обіцянки за останні тижні уряд нароздавав не тільки гірникам, але і атомникам, металургам, вчителям, аграріям, працівникам цукрової, легкої і текстильної промисловості, пенсіонерам, студентам. “Ці авантюрні потуги власті збити напруження протестної хвилі зараз вже навряд чи кого обдурять, - підкреслює народний депутат України, голова НПГУ Михайло Волинець. Швидше, навпаки, дадуть трудящим упевненість в необхідності ще більш рішучих виступів з новими вимогами. Коли до тебе понад року стояли задом важко ручатися, що буде, коли раптом спробують повернутися, умовно кажучи, лицем".
Відповіді
2002.09.10 | A.Social
А військових влада не боїться? Що собі думають військовики?
Майдан-ІНФОРМ писав(ла):> У кінці серпня початку вересня, коли стало відомо про рішучість значної частини гірників у всіх шахтарських регіонах взяти участь в опозиційних виступах, уряд знову взявся "гасити пожежу". На ряді підприємств в терміновому порядку були проведені виплати в рахунок погашення заборгованості за поточний рік, посилено лунають обіцянки "вирішити проблеми", "залучити інвесторів", "повернутися лицем" і "вділити найпильнішу увагу".
Цікаво, а військовим гасять заборгованість, підвищують платню, перераховують кошти на потреби війська? Із року в рік чути, що військові одні з найпринижених. У що виливається ставлення до війська ми бачили у принаймні трьох ракетно-авіаційних випадках.
2002.09.10 | Чучхе
Думаю, після львівських подій військовикам не до протестів (-)
2002.09.10 | Augusto
Якраз би, здавалося, до протестів.
Бо кучмонавти взяли моду за всі власні прорахунки звалювати відповідальність на інших. Армія в страшному стані, а відповідальність за це мудрі кучмісти переносять на неї ж, коли за визначенням, армія є загальносуспільним інститутом і фінансується з державного бюджета. Звичайно, прогнила генеральска верхівка, що вдоволена рабською працею солдатів на власних дачах, є небоєздатною та сильно зрощеною з кримінально-корпоративною владою, але повинні бути здорові сили і в армії, з тих хто вибирав службу народу України, а не прислужування банді Кучмоїни.2002.09.10 | Чучхе
Є таке порняття "деморалізація" та "повний розклад" (-)
2002.09.10 | Augusto
Є, безперечно є.
Це мабуть найбільш точно опише ситуацію в яку загнали війскових. Але пасивно-страждальна поза для війскового є протипоказаною з естетичних міркувань.2002.09.10 | Горицвіт
Re: А військових влада не боїться? Що собі думають військовики?
A.Social писав(ла):> Цікаво, а військовим гасять заборгованість, підвищують платню, перераховують кошти на потреби війська? Із року в рік чути, що військові одні з найпринижених. У що виливається ставлення до війська ми бачили у принаймні трьох ракетно-авіаційних випадках.
Кучма закликав збільшити фінансування армії в два рази. (Цитату шукати не буду - це пройшло під час Скнилівської катастрофи).
2002.09.10 | Дуст
Влада та ОПОЗИЦІЯ бояться участі робітників в протестних акціях.
Участі робітників в акціях протесту боїться не лише влада, а і опозиція.Робітників не підніме НПГУ чи псевдо ліва КПУ. Якщо хтось мені назве хоч одне підприємство східної України, яке страйкуватиме 16 вересня, то я виставлю свою давно приховану колекційну пляшку КВІНТовського коньяку.
Робітники не підтримають акцію протесту. Вони не вірять Ющу, Юльці, Симоненку та Морозу. Їм осточортів Кучма з його "Жратвою". Але вони не вийдуть на вулиці.
Чому?
А тому що опозиція боїться робітників. А раптом хтось з них запитає в Юльки про закриті нею шахти, в Юща - про його колишні плани підвищити тарифи на комунальні послуги. А раптом робітники дадуть копняка цій самій опозиції і візьмуть справу у власні руки? Як тоді буде з виборами - 2004 року. Точніше, чи вони взагалі будуть, якщо робітники приєднаються до акцій протесту?
ОПОЗИЦІЯ боїться робітників! Робітники заважатимуть перемозі опозиції, задаватимуть не зручні питання, вимагатимуть неможливого, будучи при цьому реалістами!
Так що, шановні, і ВЛАДА і ОПОЗИЦІЯ - однаково бояться робітників.
Якщо ж станеться чудо і робітники вийдуть на вулиці то перемога буде за ними. а не за опозицією чи владою.
2002.09.10 | Augusto
Нікому пластилин не потрібний. Ай-яй-яй!
Так що, типу це самі-самісенькі НЕ робітники зібралися? Що діється! Не плачте, скоро Кучма дасть по три гривні, побіжите всі як дусі отарою! За три гривні. Бєєєєєє!!!!А ну, обгрунтуйте, чому це пасивні та продажні робітникі раптом повинні більше цікавити когось, ніж чесні та сміливі!
2002.09.10 | Дуст
Трудящі не продаються!
Опозиція - це одна з груп буржуазії, яка бореться проти олігархів. І наявність в списку опозиціонерів Симоненка - це не аргумент. Петя вже давно обслуговує інтереси певної частини буржуа (продивіться партсписок на чолі з Гуренком), а чиї інтереси відстоює Г.Крючков (особливо в Дніпропетровську)?Мова йде про те, що робітники не мають нічого спільного з опозицією крім відвічного "геть владу!" Так, робітники проти Кучми та його "братків". Це їх гасло. "Кучму геть!" - гасло всієї прогресивної України. Але опозиція жодним чином не звернулася до потреб робітників - зарплати, соціальний захист, безробіття, неконтрольована приватизація, репресії проти робітничих активістів, свавілля нових хазяїв, приховані робочі місця, комунальні тарифи тощо. Всі ці питання йдуть далеким фоном в текстовках опозиції.
Навіть на Майдані можна почитати - "візьміть фарбу і пишіть додаткові гасла на своїх плакатах, але пишіть їх йдучі в загальній колоні, а якщо ні - то ви провокатор та стукач СБУ".
Опозиція віднесла потреби робітників до другорядних питань, тим самим показавши свій страх перед РОБІТНИКОМ. Жодна з політичних сил не працювала в робітничому середовищі. Скажіть мені, хоч якась група з "За правду!" чи "УБК" агітувала хоча б на ДБК-1 чи "Метробуді"? НІ.
Чи може опозиціонери не вважають за доцільне йти в народ, а обійдуться массами свідомих громадян (читай - інтелігенції, штатних провокаторів з органів, журналістів, студентів та випадкових прохожих). Такі собі - декабристи 2002 року.
А закид про те що Кучма дасть 3 грн і робітники побіжать в "потрібному" напрямку, я розцінюю як пряму образу. Трудящі не продаються. Ні Кучмі, а ні вам.
2002.09.10 | Augusto
Підробка це.
Які в робітника інтереси інші ніж в техніка, чи інженера? Чи в композитора? Чи в медсестрички?Чи влада народу, демократія, це недостатньо вагомо зараз?
П.М. В Харкові за три гривні, чи з остраху перед начальством бігали, аж тирса летіла, на "демонстрації лояльності Кучмі", це що, всіх тепер приймати в Союз Композиторів?
Дуст писав(ла):
>
> А закид про те що Кучма дасть 3 грн і робітники побіжать в "потрібному" напрямку, я розцінюю як пряму образу. Трудящі не продаються. Ні Кучмі, а ні вам.
2002.09.10 | Дуст
Опозиція - це Підробка.
Ось так буде більше правильніше.Ви запитуєте, чи є в робітників свої вимоги? шановний ви знайомі з класовим поділом суспільства. є клас визискувачів і є клас тих кого експлуатують. названі вами професії можуть відноситися як до експлуататорів, так і до тих кого експлуатують. Є ще представники "вільних професій" - ті самі композитори.
Ті кого експлуатують звичайно ж мають власні вимоги, які істотно відрізняються від тих хто експлуатує.
Якщо директор фірми, опозиціонер, вимагає послаблення податкового тиску, свободи конкуренції та приватизації великого заводу, продукцію якого він продає. То робітник вимагає:
1. гідного соціального забезпечення, високої зарплатні
(а як це збігається з послабленням податкового тиску? Мова не йде про експропріацію капіталів олігархів з оточення Кучми, якщо це відбудеться, то дійсно можна послабити податковий тиск, навіть до 10%).
2. врегульованого трудового законодавства, яке захищає найманого робітника від свавілля роботодавця. Приклад - бізнесмен-опозиціонер виступає за свободу конкуренції з метою звільнення від пут різного роду "застарілих" положень кодексу про працю, що передбачають різні виплати і т.ін. Робітник вимагає дотримання Кодексу і більш того запровадження ще більш суворіших положень Кодексу для захисту своїх прав на роботу та гідне життя.
3. приватизація заводу. Бізнесмен-опозиціонер бореться з адміністрацією заводу, Кабміном, Президентом з метою вибити для себе частку акцій контроль) над підприємством. Робітник виступає проти приватизації, бо для нього це означає звільнення, скорочення робочого дня, проблеми для профспілок з боку приватних власників тощо. Він за спільне управління заводом на основі ради трудового колективу, де його голос є важливим і він незалежить від бзіку роботодавця.
ось такі дві різниці вимог робітника та роботодавця.
2002.09.10 | Augusto
Ну а якщо ти це кажеш! Які ще можуть бути сумніви?
Ви так ще не зрозуміли, що механично вигукувати якісь цитати не є достатнім для розуміння написаного.Запитання, чи можлива експлуатація робітника при державній власності на засоби виробництва? Друге, чи можливим є баланс інтересів між власниками та виробниками?
Демократія, це влада народа, хто виключає робітника з народу?
2002.09.10 | Дуст
Під сумнівом проект "демократії" за рецептом опозиції.
Ви запитували - "Чи можлива експлуатація робітника при державній власності на засоби виробництва?"Так. Можлива. Якщо в країні - державний капіталізм. Прикладів більше ніж достатньо. Білорусь. Держава є інструментом експлуатації та пригнічення. В певних соціально-економічних, політичних і історичних умовах, експлуататорські класи можуть діяти не на пряму, а через свого агента - державу. В Радянському Союзі починаючи з кінця 1920-х рр. бюрократія через державу експлуатувала робітників. Згадайте страйки в кінці 50-х рр, робітничі гуртки в 70-тих, робітничі заворушення наприкінці 80-х. - поч. 90-х.
2. "Чи можливим є баланс інтересів між власниками та виробниками?" Можливий. На певному етапі історичного розвитку і за певних соціально-економічних і політичних умов. І протягом короткого часу. приклад союз національної буржуазії та трудящих мас в боротьбі проти іноземних експлуататорів чи компрадорів. Історичні приклади - Португалія, після роволюції "червоних троянд" 70-ті р. Або Китай за часи перших 3 років Гоміньдану. Даний період тривав не більше кількох років. І шановний не вірте СД-пушним брехунцям про те що в США чи в Швеції будують соціалізм і там існує балоанс інтересів. Подивіться динаміку соціальних виступів, страйків, активності профспілок. Ні - Доведіть протилежне.
3. "Демократія, це влада народа, хто виключає робітника з народу?" Демократія - так! Але яка "демократія"? Демократія за Путіним, Кучмою, Бушем (рецепт для Іраку), демократія бідному бути бідним, а багатому багатшати? Ми за робітничу демократію. В такій демократії робітник не виключається з народу, а навпаки є йогог основою.
2002.09.10 | Augusto
І не виключайте.
Виступи робітників за свої права це скорішe норма, ніж виключення в розвинутих країнах, я їх назву соціалістичними, бо саме там всі розумні вимоги Маркса були виконані, на відміну від пост-СССР та інших недорозвинутих країн світу. Згадайте, чте, що виступи робітників в розвинутих країнах ніколи не носять політичних вимог (або загальнодемократичні вимоги, на які вони маютььправо як громадяне), а найкласнішi професійнi ряжені "пролетарі" насправді до виробництва не мають ніякого відношення. Робітники абсолютно задоволені своїм місцем в суспільстві та платою, це нормально. Таким чином в світі вже давно склався і вже випробований практикой загальнодемократична модель суспільства (я кажу завжди про Європу).Дуст писав(ла):
> В такій демократії робітник не виключається з народу, а навпаки є йогог основою.
2002.09.10 | Дуст
Re: І не виключайте.
Augusto писав:"Виступи робітників за свої права це скорішe норма, ніж виключення в розвинутих країнах, я їх назву соціалістичними, бо саме там всі розумні вимоги Маркса були виконані, на відміну від пост-СССР та інших недорозвинутих країн світу. Згадайте, чте, що виступи робітників в розвинутих країнах ніколи не носять політичних вимог (або загальнодемократичні вимоги, на які вони маютььправо як громадяне), а найкласнішi професійнi ряжені "пролетарі" насправді до виробництва не мають ніякого відношення. Робітники абсолютно задоволені своїм місцем в суспільстві та платою, це нормально. Таким чином в світі вже давно склався і вже випробований практикой загальнодемократична модель суспільства (я кажу завжди про Європу)".
З чого це ви все взяли? З передової "Нью-Йорк таймс". "Виступи робітників за свої права це скорішe норма" - за тим же Марксом - виступи робітників за свої права - ознака наявності протиріч в капіталістичних формах економіки. Буржуй копає собі яму, і робітник його в цій ямі і поховає. Якщо існують виступи - це не нормально, щось не так в цій економіці. Добре, якщо один чи два виступи, але не до 1000 щороку із тенденцією зростання. Шановний у Франції Соціаліст Жоспен програв не тому, що Ле Пен отримав більше, а тому, що вперше троцкістка стала 4-ою (це раз так в 5 радикальніша чим про-радянська Компартія Франції). Робітничий та профспілковий рух на Заході політизується і РАДИКАЛІЗУЄТЬСЯ. Страйк докерів в Англії в квітні цього року проходив під гаслом ні приватизації, скороченню робочих місць та "геть Блера!", "геть лейбористів". Страйк ліцеїстів та студентів в Іспанії в травні - гасла ні війні в Афганістані, на приватизації освіти, геть уряд. Це не політичні вимоги?
не читайте з ранку Кореспондент.нет. і не робіть необгрунтованих заяв.
2002.09.10 | Augusto
Спасибі за пораду!
Дуст писав(ла):> не читайте з ранку Кореспондент.нет. і не робіть необгрунтованих заяв.
Але я Вас розчарую, я не читаю совєцьких газет ні зранку, ні вдень, ні звечора. Вам хтось видає дуже тендиційну та викручену інформацію, насправді Жоспін програв тому, що виграв Ширак, а не тому, що якась нікому невідома екзотична троцькистка так схотіла. Це просте коливання ліво-право, цього вже було і перебуло, що цікаво, тільки Блер (якого геть) та Шрьодер ще представляють собою лівих, в інших країнах вже все праві. Сучасний робітник дуже часто голосує за праві суспільні рішення: менше іноземців, більше поліції та ін. З кінця 19 століття соціал-демократи займаються захистом робітника та преставництвом інтересів робітника в парламенті, скільки страйків за цей час зорганізовано, не знає ніхто (чи знаєте Ви, що страйки організовують і християнські чи взгалі підкреслено політично нейтральні профспілки?), це все абсолютно вписується в систему демократичних суспільних відношень, з якою Ви, на жаль, абсолютно не знайомі.
П.М. Політичні вимоги, що я мав на увазі: да здрявствуєтЪ камунізьмЪ! чи інші заклики до зміни суспільного укладу, не шукайте, їх нема.
2002.09.10 | юрко
Re: І не виключайте.
переважно суспільство радикалізується коли погіршується економічна ситуація. І це незалежно хто тими радикалами виступає - чи службовці, котрих скорочують, чи робітники. Всі тратять працю. Не треба особливо виділяти робітників, вони в західному суспільстві мають особливо добрий профспілковий захист. І коли економіка нормально розвивається, всі їх вимоги зводяться до економічних. Це лише в державному секторі вони вимагають зміни уряду, бо уряд є їхнім працедавцем. В приватному секторі така вимога є безглуздою - вони ж не можуть вимагати зміни власника підприємства. Тому, що в Європі є значний державний сектор, тому робітники висувають політизовані вимоги, на відміну від Північної Америки.Також, існує ціла інституція профспілкових діячів, які, в принципі, мало мають спільного з робітниками. Основою такої існституції є профспілкові внески, з яких живуть профспілкові боси. В поганій економічній ситуації, коли робітники працюють на приватного власника, профспілкові боси нічого вдіяти проти звільнення робітників не можуть. Звичайно, в державному секторі ситуація цілком інша - висуваючи політизовані вимоги, робітники завжди зможуть знайти політичного кандидата, готового пообіцяти виконати їх вимоги при умові приходу до влади.
2002.09.10 | Augusto
Що за драматизація?
Право вимагати відставки уряду ніколи не було узурпованим робітниками, це право кожного громадянина і це абсолютно не призводить до яких-то апокаліптичних змін, бо комуністів нормальна людина боїться, як вогню, репутація в них така, людожерська. Це скоріше завжди повязане з економічною політикою, а не висувається з любові до чистої естетики. Цікаво, що наприклад канцлер Шрьодер (СДП) є запеклим ворогом інтервенції в Ірак, і небо на землю не впало.2002.09.10 | юрко
Re: Що за драматизація?
якраз я й пробував Дустові пояснити, що немає якихось особливих "робітничих" вимог, які повинні б надавати робітникам якогось особливого статусу. Крім того, кількість робітничого "класу" в сучасному капіталістичному суспільстві сильно зменшилася, отже, якщо вже Дустові так подобається шукати гробовщиків буржуазії, то тими гробовщиками цілком добре можуть бути і службовці і представники того великого "класу", який зветься сектором послуг. Тобто, маєте рацію, ніхто нормальному демократичному суспільстві не бореться конкретно проти "буржуазії", а просто виявляють свої вимоги - економічні чи політичні. І ті вимоги можуть привести до зміни уряду, а не тотальної загибелі буржуазії, як про це твердить комуністична пропаганда.2002.09.10 | Мартинюк
Шкода що Кучма не був російським царем...
Тоді (за Дустом) в Росії не відбулася б революція, бо ( знову ж таки за Дустом) всі робітники це "природні, натуральні і вроджені кучмісти".А робітники до речі такі самі люди як і всі інші . І підстав не любити Кучми у них більше ніж у всіх інших. І скільки б усякі "пестицидники" типу Дуста не старалися відвернути свій гнів від свого коханого "папіка" це у них виходитиме вкрай незадовільно.
А взагалі пане Дуст Ви пізно проснулися - тему поставли в 0.55, а вВи зреагували лише в 15.00.
Азараз треба реагувати оперативніше... Бо начальство вздує ( за сидіння в інтернеті в робочий час). Ви ж бо яскравий представник українського робітництва.
2002.09.10 | Дуст
Re: Шкода що Кучма не був російським царем...
"Тоді (за Дустом) в Росії не відбулася б революція, бо ( знову ж таки за Дустом) всі робітники це "природні, натуральні і вроджені кучмісти".А робітники до речі такі самі люди як і всі інші . І підстав не любити Кучми у них більше ніж у всіх інших. І скільки б усякі "пестицидники" типу Дуста не старалися відвернути свій гнів від свого коханого "папіка" це у них виходитиме вкрай незадовільно.
Ви ж бо яскравий представник українського робітництва".
Мене дивує вміння декого знаходити в сказаному іншим свою власну інтерпритацію. Шановний, я не закликаю любити "папіка". Я кажу проте, що опозиція боїться робітників. А "Кучма геть!" вже давно в кожного свідомого робітника над ліжком висить, а рука тягнеться до АКМ.
Мова йшла про те що опозиція - за висловом Леніна, "баришня-гімназістка, яка боїться запачкати свої білосніжні ручки об брудну руку пролетаря". краще боротися за счастя робітників на відстані, бо тамболото, сморід, доменні печі. шахти, а ми тут такі в білому, такі в квіточку...
2002.09.11 | Михайло Свистович
Re: Аугусто, навіщо Ви хотіли купити трудящих?
Дуст пише:> Трудящі не продаються. Ні Кучмі, а ні вам.
Аугусто, Ви ж не бідний. Ви що, запропонували трудящим менше ніж Кучма?