литвин виявився проґресивним
09/11/2002 | Спостерігач
13:49 Андрій Єрмолаєв, директор Центру соціальних досліджень «Софія»:
-- Пост спікера за визначенням повинен бути нейтральним не тільки політично, але й організаційно - над сутичкою в парламенті. Будь-яка спроба спікера схилитися на бік якогось політичного альянсу автоматично викликає неприйняття і протест з боку іншої політичної частини парламенту.
Вже на початку літа стало зрозуміло, що Литвин вимушений був здати позицію лідера «Єдиної України». Думаю, багато в чому через це так і не відбулася ця фракція. Стихійно або свідомо Литвин виявився прогресистом. Захищаючи позицію керівника парламенту, він змушений об’єктивно підтримувати найбільш зважені, найбільш універсальні формули парламентського процесу. Вже прозвучали його тези про необхідність прийняття конституційного закону про основи внутрішньої і зовнішньої політики, заява про необхідність створення нових механізмів взаємодії парламентських комітетів з відповідними комітетами. Це надто важливі політичні завдання, які не на словах, а на ділі могли б посилити роль парламенту у виконавчій владі, в рамках існуючої Конституції.
Що ж до колізії, яка склалася зараз, я більш, ніж переконаний, що ми стикаємося з класичною спланованою комбінацією. Тут уперше на поверхню сплила трійка гравців, що утворилася тимчасово Пінчук-Медведчук-Тигипко. Фактично ультиматум Литвину безальтернативний. У Литвина немає вибору. Тому що якщо зараз він скотиться на позицію координатора більшості, то втратить не тільки можливість впливати на процеси серед опозиції, передусім в «Нашій Україні», але й спонукатиме опозицію ставити питання про повний перегляд не тільки керівництва, але й комітетів.
Штовхаючи Литвина на цей крок, група інспірує парламентську кризу, якої, завдяки Литвину, вдавалося поки уникнути. Тобто тут питання не в Литвині, а в комбінації, яка інспірує парламентську кризу.
Думаю, Тигипко чудово розуміє, що якщо зараз вони зламають спікера, то перетворять усі переговори про більшість, всі розмови про прозору політику в парламенті у блеф, і повернуться до ситуації, коли знову з’являться директори і розпорядники парламенту.
Навіщо потрібна криза? Для того, щоб парламент так і не став основою для подальшого проведення політичних ініціатив. У цьому випадку президент і його команда дістануть повне право апелювати до того, що парламент неосудний, блокований. Я не виключаю, що якщо ця комбінація буде розвиватися, вона піде за схемою озлоблення до появи тез про необхідність перевиборів до парламенту.
-- Пост спікера за визначенням повинен бути нейтральним не тільки політично, але й організаційно - над сутичкою в парламенті. Будь-яка спроба спікера схилитися на бік якогось політичного альянсу автоматично викликає неприйняття і протест з боку іншої політичної частини парламенту.
Вже на початку літа стало зрозуміло, що Литвин вимушений був здати позицію лідера «Єдиної України». Думаю, багато в чому через це так і не відбулася ця фракція. Стихійно або свідомо Литвин виявився прогресистом. Захищаючи позицію керівника парламенту, він змушений об’єктивно підтримувати найбільш зважені, найбільш універсальні формули парламентського процесу. Вже прозвучали його тези про необхідність прийняття конституційного закону про основи внутрішньої і зовнішньої політики, заява про необхідність створення нових механізмів взаємодії парламентських комітетів з відповідними комітетами. Це надто важливі політичні завдання, які не на словах, а на ділі могли б посилити роль парламенту у виконавчій владі, в рамках існуючої Конституції.
Що ж до колізії, яка склалася зараз, я більш, ніж переконаний, що ми стикаємося з класичною спланованою комбінацією. Тут уперше на поверхню сплила трійка гравців, що утворилася тимчасово Пінчук-Медведчук-Тигипко. Фактично ультиматум Литвину безальтернативний. У Литвина немає вибору. Тому що якщо зараз він скотиться на позицію координатора більшості, то втратить не тільки можливість впливати на процеси серед опозиції, передусім в «Нашій Україні», але й спонукатиме опозицію ставити питання про повний перегляд не тільки керівництва, але й комітетів.
Штовхаючи Литвина на цей крок, група інспірує парламентську кризу, якої, завдяки Литвину, вдавалося поки уникнути. Тобто тут питання не в Литвині, а в комбінації, яка інспірує парламентську кризу.
Думаю, Тигипко чудово розуміє, що якщо зараз вони зламають спікера, то перетворять усі переговори про більшість, всі розмови про прозору політику в парламенті у блеф, і повернуться до ситуації, коли знову з’являться директори і розпорядники парламенту.
Навіщо потрібна криза? Для того, щоб парламент так і не став основою для подальшого проведення політичних ініціатив. У цьому випадку президент і його команда дістануть повне право апелювати до того, що парламент неосудний, блокований. Я не виключаю, що якщо ця комбінація буде розвиватися, вона піде за схемою озлоблення до появи тез про необхідність перевиборів до парламенту.
Відповіді
2002.09.11 | Абдула
Re: литвин виявився проґресивним
Всупереч передбаченням Литвин не став кишеньковим спікером. Попри безхребетний вигляд він певні принципи має. Не думаю, що слизький Тигіпко заламає його навіть з допомогою твердолобого Медведчука.