Міліція відмежовується від стеження за опозиціонерами.
09/11/2002 | Майдан-ІНФОРМ
Міліція відмежовується від стеження за опозиціонерами.
А ще закликає, погрожує, бере на себе право трактувати Конституцію.
Міністерство внутрішніх справ опанувало новий жанр: звернення до народу.
До сайту "Майдан" з Центру громадських зв"язків МВС України надійшло ЗВЕРНЕННЯ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ДО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ, ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ, ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ ТА РУХІВ від 5 вересня 2002 року, в якому організатори протестних акцій звинувачуються у відвертій брехні, "сподіваючись залучити до цих заходів якомога більше громадян, заручитися їх підтримкою в реалізації своїх далекосяжних політичних цілей та інтересів".
Безпрецедентною спробою (куди там майору Мельниченкові з його записами розмов президента з міністром внутрішніх справ - прим. Майдан-Інформ) скомпрометувати міліцію перед населенням названі "заяви деяких політиків про начебто встановлення стеження з боку правоохоронців за окремими представниками так званої опозиції".
Також до "Майдану" з того ж ЦГЗ МВС надійшов документ без числа з датою “ “ вересня 2002 року "Проведення масових акцій та відповідальність, передбачена за правопорушення, пов’язані з ними" за підписом заступника Державного секретаря МВС України - начальника Головного слідчого управління генерал - полковника міліції П.В. Коляди.
Міністерство внутрішніх справ, виявляється, "турбує те, що останнім часом набули розповсюдження протиправні дії та злочини, порушення громадського порядку, пов’язані з проведенням масових акцій". Жодного факту таких дій, скоєних в останній час, окрім сутичок 9 березня та ще більш давнього захоплення офісу Компартії, правоохоронці чомусь пригадати не змогли.
Проливаючи крокодилячі сльози з приводу десятків "фізично та психологічно скалічених людей, зламаних доль, паростків зневіри та розчарувань в душах мільйонів громадян" (а хто ж їх скалічив як не міліція, особливо в райвідділах після масових арештів? - прим. Майдан-Інформ), міліція обурюється, що "люди вважають, що Конституцією України їм надано необмежене право збиратися і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації" (добре, що хоч чесно признались, що саме люди, а не деякі з лідерів так званих окремих опозиційних сил - прим. Майдан-Інформ).
Міністерство внутрішніх справ попереджає, що "не може і не буде стояти осторонь подібних фактів і не залишить їх без відповідного реагування" і нагадує, що "за наслідками вказаних березневих подій порушено та розслідувано кримінальну справу, яка розглядається судом. До кримінальної відповідальності притягнуто більше десяти організаторів та активних учасників протиправних дій".
Після цього в документі йде цитування низки статей Кримінального кодексу, які передбачають покарання за блокування транспортних комунікацій, групове порушення громадського порядку, пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку, вчинення хуліганства, здійснення погроз або насильства щодо працівника правоохоронного органу, погрози або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу, вчинення посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, вчинення дій по захопленню представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника, умисне знищення або пошкодження майна службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок.
При цьому нагадують, що в міліцейській практиці запобіжним заходом для третини таких правопорушників є взяття під варту.
Цитуються також покарання за адміністративні правопорушення: злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця, публічні заклики до невиконання вимог працівника міліції, порушення правил благоустрою територій міст та інших населених пунктів, знищення або пошкодження зелених насаджень або інших об'єктів озеленення населених пунктів, "що завжди має місце при встановленні наметів (які є малими архітектурними формами), особливо на газонах та поблизу зелених насаджень і під час проживання у них".
Наприкінці документа МВС, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 19 квітня 2001 року (справа №1-30/2001 за конституційним поданням МВС України про завчасне сповіщення про мирні зібрання) взялося тлумачити Конституцію і роз"яснювати, що ж мав на увазі Конституційний суд, кажучи, що організатори мирних зібрань мають сповістити органи місцевої влади та місцевого самоврядування заздалегідь.
Міліції чомусь здається, що це означає повідомлення у встановленими цими органами терміни (у Києві - 10 днів), тому повідомлення про акцію "Повстань, Україно!" від 9 березня є запізнілим, тоді як в згаданому МВС рішенні Конституційного суду (http://www.rada.kiev.ua/laws/pravo/new/orgvlad.html) ні словом про це не говориться, а тим більше не встановлюється термін подання завчасного оповіщення.
Навпаки, за рішенням Конституційного суду "визначення конкретних строків завчасного сповіщення з урахуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовості, місця, часу проведення тощо є предметом законодавчого регулювання", а закони в нас поки що Київрада видавати права не має, оскільки це є виключною прерогативою Верховної Ради, яка досі не встановила законодавчого терміну повідомлення про мирні акції протесту.
Тому зацитуємо спеціально для МВС абзац з наведеного самими ж правоохоронцями рішення Конституційного суду: "Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим".
Обов"язковим для виконання всіма, в тому числі й органами МВС.
А ще закликає, погрожує, бере на себе право трактувати Конституцію.
Міністерство внутрішніх справ опанувало новий жанр: звернення до народу.
До сайту "Майдан" з Центру громадських зв"язків МВС України надійшло ЗВЕРНЕННЯ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ДО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ, ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ, ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ ТА РУХІВ від 5 вересня 2002 року, в якому організатори протестних акцій звинувачуються у відвертій брехні, "сподіваючись залучити до цих заходів якомога більше громадян, заручитися їх підтримкою в реалізації своїх далекосяжних політичних цілей та інтересів".
Безпрецедентною спробою (куди там майору Мельниченкові з його записами розмов президента з міністром внутрішніх справ - прим. Майдан-Інформ) скомпрометувати міліцію перед населенням названі "заяви деяких політиків про начебто встановлення стеження з боку правоохоронців за окремими представниками так званої опозиції".
Також до "Майдану" з того ж ЦГЗ МВС надійшов документ без числа з датою “ “ вересня 2002 року "Проведення масових акцій та відповідальність, передбачена за правопорушення, пов’язані з ними" за підписом заступника Державного секретаря МВС України - начальника Головного слідчого управління генерал - полковника міліції П.В. Коляди.
Міністерство внутрішніх справ, виявляється, "турбує те, що останнім часом набули розповсюдження протиправні дії та злочини, порушення громадського порядку, пов’язані з проведенням масових акцій". Жодного факту таких дій, скоєних в останній час, окрім сутичок 9 березня та ще більш давнього захоплення офісу Компартії, правоохоронці чомусь пригадати не змогли.
Проливаючи крокодилячі сльози з приводу десятків "фізично та психологічно скалічених людей, зламаних доль, паростків зневіри та розчарувань в душах мільйонів громадян" (а хто ж їх скалічив як не міліція, особливо в райвідділах після масових арештів? - прим. Майдан-Інформ), міліція обурюється, що "люди вважають, що Конституцією України їм надано необмежене право збиратися і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації" (добре, що хоч чесно признались, що саме люди, а не деякі з лідерів так званих окремих опозиційних сил - прим. Майдан-Інформ).
Міністерство внутрішніх справ попереджає, що "не може і не буде стояти осторонь подібних фактів і не залишить їх без відповідного реагування" і нагадує, що "за наслідками вказаних березневих подій порушено та розслідувано кримінальну справу, яка розглядається судом. До кримінальної відповідальності притягнуто більше десяти організаторів та активних учасників протиправних дій".
Після цього в документі йде цитування низки статей Кримінального кодексу, які передбачають покарання за блокування транспортних комунікацій, групове порушення громадського порядку, пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку, вчинення хуліганства, здійснення погроз або насильства щодо працівника правоохоронного органу, погрози або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу, вчинення посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, вчинення дій по захопленню представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника, умисне знищення або пошкодження майна службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок.
При цьому нагадують, що в міліцейській практиці запобіжним заходом для третини таких правопорушників є взяття під варту.
Цитуються також покарання за адміністративні правопорушення: злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця, публічні заклики до невиконання вимог працівника міліції, порушення правил благоустрою територій міст та інших населених пунктів, знищення або пошкодження зелених насаджень або інших об'єктів озеленення населених пунктів, "що завжди має місце при встановленні наметів (які є малими архітектурними формами), особливо на газонах та поблизу зелених насаджень і під час проживання у них".
Наприкінці документа МВС, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 19 квітня 2001 року (справа №1-30/2001 за конституційним поданням МВС України про завчасне сповіщення про мирні зібрання) взялося тлумачити Конституцію і роз"яснювати, що ж мав на увазі Конституційний суд, кажучи, що організатори мирних зібрань мають сповістити органи місцевої влади та місцевого самоврядування заздалегідь.
Міліції чомусь здається, що це означає повідомлення у встановленими цими органами терміни (у Києві - 10 днів), тому повідомлення про акцію "Повстань, Україно!" від 9 березня є запізнілим, тоді як в згаданому МВС рішенні Конституційного суду (http://www.rada.kiev.ua/laws/pravo/new/orgvlad.html) ні словом про це не говориться, а тим більше не встановлюється термін подання завчасного оповіщення.
Навпаки, за рішенням Конституційного суду "визначення конкретних строків завчасного сповіщення з урахуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовості, місця, часу проведення тощо є предметом законодавчого регулювання", а закони в нас поки що Київрада видавати права не має, оскільки це є виключною прерогативою Верховної Ради, яка досі не встановила законодавчого терміну повідомлення про мирні акції протесту.
Тому зацитуємо спеціально для МВС абзац з наведеного самими ж правоохоронцями рішення Конституційного суду: "Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим".
Обов"язковим для виконання всіма, в тому числі й органами МВС.