09/27/2002 | Спостерігач

Нова перемога Ющенка - режим та комуністи потрапили у свої ж пастки.
Максим'як О.
http://www.razom.org.ua/forum/

Заява ФРАКЦІЇ "НАША УКРАЇНА" У ВЕРХОВНІЙ РАДІ УКРАЇНИ - новий етап у
стосунках із владою. Ось як це сказано у заяві про причини, які передували
цьому новому етапу: "На думку фракції, політична криза перейшла на якісно
новий рівень. Влада навіть не проявила бажання вийти на діалог. Вона
фактично збанкрутувала перед суспільством, адже не тільки не змогла показати
вихід з глухого кута, а навіть відкинула варіанти врегулювання ситуації, які
їй були запропоновані..."

Відмова у повному складі "Нашої України" від голосування у Верховній Раді
навіть стала несподіванкою для фракцій соціалістів та комуністів. Мороз із
Симоненком (Юлія Тимошенко хвора і її не було) також спробували стимати від
такого кроку "Нашу Україну". Правда, їхньої думки ніхто не питає і
рахуватися з нею не буде, особливо у тих питаннях, які стосуються тактики
"Нашої України" у протистоянні режиму, як на вулиці так і у стінах Верховної
Ради. Мороз і Симоненко хоч і піддали критиці вчинок "Нашої України",
змушені вже за логікою попередніх власних дій підтримати пасивно "Нашу
Україну" і тому не приймали сьогодні участі у голосуваннях, але й не
проголосували за пропозицію "Нашої України". Одним словом "темники"
скінчилися і оті погоджені вказівки з московської АП просто не встигають за
ходом думок і дій Ющенка та його команди.

Влада у Москві довго готувалася до осінніх виступів так званої опозиції.
Ціле літо туди-сюди їздили "емісари", консультації, московські куратори
кучмівських посадовців і прочіє - все було запущено у рух. Своє раболєпіє
старшому брату-каґебісту засвідчив сам наш Президент у свій день народження.
Кучма знає кому дякувати за своє президентсво, не український народ його
обрав, а вишколена партійно-кагебістська машина, яка бездоганно усувала усіх
конкурентів на шляху Кучми. І далі Кучма тільки на неї розраховує.
Переконаний, що з часом, стає все прозорим і зрозумілим кожному, хоч рік
тому ще було важко щось втолкувати щирому українському виборцю. Якщо згадати
друге обрання Кучми, то йому передувало фізичне знищення В'ячеслава
Чорновола та очолення більшої частини патріотичних правих організацій
колишнім кагебістом Марчуком. Марчук довів без пригод цю частину до виборів,
під чітким своїм контролем, а на другий день після виборів Кучма його
винагородив призначенням на місце, заскоченого зненацька, Горбуліна, де пан
Марчук і нині добре себе почуває, чекаючи доки дійде знову потреба у його
послугах. А перед цими президентськими виборами ситуація дуже нагадує ту, що
була 5 років тому. Як і Чорновіл, Ющенко несхильний на жодні компроміси із
режимом, які йдуть на шкоду українському народу, як і Чорновіл, Ющенко без
особливих зусиль може набрати 30 відсотків на президентських виборах, а при
участі комуністичної складової шанси на перемогу представника
партійно-кагебістської організації є дуже примарні.

Наразі, усунення Ющенка, як конкурента на, ще прихованих далеко за
горизонтом, президентських виборах, московська адміністрація вирішила
здійснити дуже простим способом. В ейфорії від власної сили, вседозволеності
і всемогутності та від постійного самонавіювання у слабкість Ющенка, у його
"безхребетність" і т.п., вони видали Кучмі до виконання простий план - у яку
б сторону "Наша Україна" не пішла, то повинна попасти у пастку. Треба
відзначити, що інтелектуальний рівень кагебістських планів рівний нулю, якщо
у тому плані не передбачено когось відправити на той світ. Наразі Бог
милував, то і план московських майстрів заплічних справ повністю провалився.
Отже, пішла б "Наша Україна" на вуличні акції, то її б з усіх сторін
обтикали червоними (комуністичними) прапорцями, як вовків на загоні, пішла б
на угодовських умовах на співпрацю із прорежимними партіями у Верховній
Раді, то її заїла б голодна на заробітки журналістська братія із режимних
ЗМІ, а ряд молодих хлопців, таких як Тарас Чорновіл, Стецьків, Тягнибок і
т.д., скоріше за все вийшли б із фракції і авторитет "Нашої України" та
самого Ющенка був би сильно підірваним. Все виглядало, що події саме таким
шляхом і будуть розвиватися - ціле літо Роман Безсмертний "переконував"
технологів, що "Наша Україна" прийме активну участь у осінніх протестах.
Боячись запізнитися, Кремль накрутив Пєтю Симоненка, виділив йому належне
місце у ЗМІ на засудження режиму Кучми та необхідні кошти на червоні
прапори. Не чекаючи на розвиток подій, ЗМІ вже старанно ганьбила четвірку.
Але у перших числах вересня, Ющенко, як тільки він уміє, дуже дипломатично,
але твердо, послав Симоненка і Ко, точно так само, як послав комісар ЕС
недавно Кучму у Зальцбурзі - наче ніхто й нічого особливого не сказав, але
всім стало зрозуміло. Ющенко організовує форум і начебто схиляється на другу
частину плану - угодовську співпрацю у парламенті із прорежимними партіями і
в АП вже потирають руки, тигипки і костенки вже портфелі ділять. Що ж
залишається Симоненку, як йти до кінця, згідно запланованого? На кумач гроші
витрачено, а Симоненко став мало не головним критиком режиму, збивши зовсім
з толку своїх, досить сильно орієнтованих на союз та Москву, прихильників.
Зіштовхнувши комуністів на активні акції протесту, з метою підірвати
авторитет Ющенка, прорежимні сили фактично втратили надійного союзника у
Верховній Раді. Зараз всім зрозуміло, що режим сам потрапив у розставлену
"Нашій Україні" пастку. Звідси лють і розгубленість у Кучми та його
оточення. Кучма з переляку не знає що робити, Медведчук готовий хоч нині
танки виводити, Вава Литвин терміново поїхав за інструкціями до Москви.
Одним словом - паніка.

Першим кроком, кагебісти, після невдалої спроби поставити "Нашу Україну" під
червоні прапори, будуть намагатися відкликати під якимось приводами комуняк
з опозиціонерів та перевести їх у розряд парламентських прихильників режиму.
До цієї праці активно включилися Крючков та Грач. Пєтю Симоненка трохи
пожурять і він покається, скаже, що новий бюджет на 2003 рік дуже соціяльний
і він вирішить усі проблеми бідних комуністів, а запланована Кучмою
реприватизація точно співпадає із курсом комуністичної партії, а також
кілька портфелів в уряді і питання для режиму з більшістю та коаліційним
урядом буде закрите. Кагебісти комуністів можуть навіть поділити - залишити
зо 20 чоловік в "опозиції", щоб придавати їй яскраво червоний колір та щоб
вони плутали Тимошенко та Морозу плани та заодно були б добре освідомлені
про ті плани.

Останній місяць ми стали свідками філігарної тактики Ющенка, який наче
досвічений лоцман веде величезний корабель "Наша Україна" поміж
понатикуваних навколо рифів та скель. "Наша Україна" прийняла участь у всіх
акціях, фактично особливо на цьому ненаголошуючи і провела додатково і
свою - форум, чітко, без жодних двозначностей, дистанціювавшись від
червоного кольору. Поява Ющенка 16 вересня першим на майдані Незалежності та
підпис звернення до Кучми, заскочив у першу чергу самих лідерів вуличних
опозиціонерів. Але авторитет Ющенка настільки високий та безліч власних
наметових клопотів, недозволив їм приділити надмір уваги Ющенку. Таким
чином, Ющенко зумів використати всі нагоди для донесення Кучмі та його
режиму, що поведінка їхня є злочинною, але змінити її ніколи не пізно для
того, щоб спрямувати процеси у державі у демократичне русло.

У четвер, після того, як "Наша Україна" відмовилася від голосуванння і
покинула Верховну Раду, стало цілком зрозуміло, що вона уникнула всіх
зіткнень і вийшла на чисту воду. Це повна поразка московських планів та
нищівна поразка всієї задіяної команди виконавців у двох президентських
адміністраціях, повний провал кагебістських планів! Сьогодні стало також
очевидно, що вирвавшись від нав'язливої ідеологічної опіки і сумнівних
політичних сил, Ющенко планує зовсім по-новому провести парламентські
вибори, на новій законодавчій основі. Ситуацію у парламенті Ющенко і його
команда взяли повністю під контроль. Тепер вони прийматимуть участь у
голосуваннях тільки з тих питань, які стосуються закону про вибори і, ще не
ясно у яких інших, може закону про бюджет 2003, тощо. Режим, який вирішив
реформувати політичну систему, змушений діяти на користь "Нашої України",
переписуючи закон про вибори за партійним принципом. Єдине, що може
відвернути режим від повторних виборів, то це визнання "Нашої України"
переможцем минулих виборів та розгін нинішньої АП, на що, я думаю,
московські технологи не підуть ніколи. Вони скорше виведуть танки на вулиці
Києва, ніж згодяться на поразку.

Думаю, що не тільки прорежимні партії бояться панічно нових виборів, але і
комуністи і соціалісти будуть категорично проти. Саме у цьому і буде
втілюватися особлива відмінність позиції "Нашої України" та Віктора Ющенка.
Зараз, коли комуністи та прорежимні партії повністю деморалізовані, Ющенко
почне виводити своїх людей на вулиці і основна мета цього виходу будуть
заклики до збору підписів та проведення референдуму у державі. Очевидно, що
на референдум буде винесено два питання:
1. Припинення повноважень і дострокові президентські вибори
2. Припинення повноважень і дострокові парламентські вибори.
Олег Рибачук вже кілька тижнів тому встиг оприлюднити ідею референдуму, але
Ющенко його стримав. Ющенко дав ще трохи часу режиму на роздуми, написав
кілька ультиматумів, зустрівся з Кучмою, провів цілий ряд переговорів з
прорежимними партіями, щоб вже не було жодних незрозумілостей ні з його
боку, ні з боку режиму. Все стало на свої місця - ні Кучма, ні Тигипко, ні
рядові єдуни не є самостійними, вони нездатні самостійно приймати рішення,
поки його не погодять через медведчуцьку АП із волошинською АП. Крапка.
Очевидно, що засвітилося десятки депутатів серед єдунів, готових стати на
бік "Нашої України", але без дозволу із Москви це означає для них винесення
собі вироку, а на той світ ні Гавриш, ні Плющ, ні Ващук, ні Богатирьова і
багато інших, не спішать зовсім. Хіба їм погано?

Думаю, що Віктор Ющенко дуже добре розуміє, що з цього четверга важко вже
буде прогнозувати, яким шляхом розвиватиметься протистояння між режимом і
суспільством. Якщо ще можна прогнозувати зміну політичної ситуації, то
фінансово-економічна ситуація стає повністю непрогнозована і безконтрольна.
Що ж чекає Україну? Але той напрямок перетворення українців у рабів, а нашої
держави у хунту, який вибрав нинішній режим за підтримки та вказівок з
Москви, не може залишати жодного порядного громадянина в Україні байдужим.
Все що може робити Ющенко та "Наша Україна", так це робити свою справу на
шляху повалення режиму, щоб не давати жодного приводу режиму для фізичного
насильства над тою частиною суспільства, яка готова буде підтримати його, як
свого лідера у встановленні нової України. Недавні опитування проведені
інститутом ім. Разумкова показують, що біля 70 відсотків українського
суспільства хоче змін, а з них близько 50 відсотків підтримують мирний,
безконфліктний, переговорний шлях змін. Наразі тільки Віктор Ющенко і "Наша
Україна" йдуть виважено цим шляхом.