Re: Пане Технолог, дякую за заступництво, але я вбив Ваш постинг
Це була звичайна граматична помилка, я це відразу зрозумів. Тим більше, що пан Хтось це також підтверлив. До речі, він не був помічений на нашому Форумі у тролізмі.
Ух-х-х. Стільки часу пішло на цю гілку, що встиг би половину про німців написати.
Коли показуватимуть - не знаю. Вони, мабуть, і самі не знають.
2002.10.08 | Михайло Свистович
Re: Про приїзд до Ірпеня німецького телебачення.
Я так розумію, що обов’язковим елементом будь-якого фільму, що знімають іноземні журналісти про опозицію, є зустріч з опозицією провінційною. І роль провінції, як і у випадку з австралійським телебаченням, грає Ірпінь.
Причини цього банальні: їхати недалеко, зв’язатися легко, наявність опозиції забезпечена тощо. В тому, що Ірпінь за кордоном грає роль української провінції, є позитиви і негативи. Оскільки Ірпінь все ж не є типовою провінцією, створюється спотворена картина опозиції провінційної: занадто вже вона виходить грамотна та організована. Це негатив. А позитив в тому, що про українську опозицію загалом складається гарне враження: якщо вже провінція така, то...
Коли мені зателефонували з німецького каналу ARD (перший канал німецького телебачення – аналог нашого УТ-1) і попросили на ранок зібрати 5-10 чоловік з різних політичних сил, це зайняло у мене не більше години. З розрахунку, що частина людей прийти не зможе, я зателефонував 10-12 людям. Але, коли приїхали німці, в штабі зібралося чоловік 15: хтось сказав ще комусь, хтось випадково зайшов тощо.
Перед цим я поїхав до Києва, щоб забрати німців, які дороги не знали. Власне німець був лише один, який володів російською мовою, а знімальна група була з Москви. Але ми, пам’ятаючи конфуз з австралійцями, коли моя дружина, пішовши назустріч режисеру, погодилась говорити російською, якою володіє не кращим чином, тут ми наполягли, що говорити будемо українською (окрім тих, для кого російська - рідна). Німець та москвичі не заперечували, тим більше, що з ними у складі групи був українець з Києва.
По дорозі німець розпитував мене, ким є ірпінські опозиціонери за професією, скільки їм років. І був дуже здивований, коли почув, що віку вони різного (від 20 до 80) і професій також: економіст, юрист, адвокат, фізик, викладач, вчитель, художник, студент, пенсіонер... Він вважав, що опозиція в провінції – це щось таке, що описав Смирнов: безробітні, бомжі, пенсіонери.
Ми приїхали у штаб, і німець попросив кожного розповісти коротко про себе: хто він, чому в опозиції. Я подумав, що зараз почнеться: там були люди, які полюбляють або говорити гаслами, або викладати всі свої проблеми. Але тут сталося таке, що в мене аж дух перехопило: всі були настільки конструктивними і настільки вдало доповнювали один одного, говорячи майже виключно по суті, що я подумав: треба німців запрошувати на всі наші збори – конструктив буде забезпечений.
Потім німець попросив, щоб ми перед камерою “пограли у роботу штабу”: хтось щоб типу говорив по телефону, інші щось би обговорювали, хтось би сидів за комп”ютером. Однак ми їм сказали, що в нас є повно роботи: і телефонувати є куди, і на комп’ютері набирати, і гасла робити потрібно, і обговорити дещо, раз ми вже зібралися разом. Тому гратися в штаб не доведеться: ми займатимемось своїми справами, а вони хай знімають.
Це справило на німців враження, а потім нам прийшло в голову ще сумістити одне приємне з корисним: ми залишили 400 примірників інформаційного бюлетеню “За чесну владу” про нашу поїздку на Вінниччину для того, щоб роздавати їх тим, хто зацікавиться (і хто не отримав під час масової роздачі), особливо серед студентів Академії державної податкової служби України. Тут саме в Академії закінчилася перша зміна, а обидві вулиці, якими переважна більшість студентів йдуть на навчання і з навчання, проходять в 50 метрах від нашого штабу. Тому ми запропонували німцям познімати, як ми роздаватимемо газети.
І, о чудо! Якщо раніше студенти та викладачі навіть без кінокамери боялися брати антивладні листівки, то зараз страх майже зник. Майже всі студенти розбирали газети на очах викладачів і під оком кінокамери. Ще півроку тому таке було неможливе. А зараз нам вдалося пробити стіну. Якщо рік-два тому за фразу проти Кучми, кинуту в особистій розмові, можна було вилетіти з роботи чи навчання, то зараз і викладачі вже говорять про це в коридорах Академії не пошепки, і студенти, хоч і ховаючись, але їздять на акції, і зародок страйкому там є. Тому всі розмови про те, що через тиск на студентів молодь є неактивна – дурниці. Якщо нам вдалося це зробити в нашій специфічній Академії (при тому, що спеціально роботі зі студентами не приділяли багато уваги), то в київських чи львівських вузах це зробити ще легше.
Звичайно, все вищезазначене справило на знімальну групу сильне враження, зйомки продовжились ще наступного дня в Києві (там знімали мене та Віктора Гуменюка, колишнього студента Академії).
Звичайно, кілька годин зйомок зіжнуться в кілька хвилин, бо це не буде фільм про Ірпінь, там буде розповідатися про українську опозицію загалом, в тому числі й про її лідерів. От і вся історія. Коли буде показано фільм на німецькому телебаченні, я не знаю. Та й німці ще самі цього не знають.
Перепрошую, що пізно відповів, але я страшенно зайнятий зараз, до того ж хворію чи то бронхітом, чи то запаленням легенів, яке переношу на ногах в режимі (день вдома лікуюся - два бігаю по справах).
Відповіді
2002.10.02 | AST
Він зустрічався і справив гарне враження (-)
2002.10.02 | Михайло Свистович
Re: Я не гей. Я жінок люблю :)))
А про телебачення розповім завтра, бо зараз не маю часу.2002.10.02 | Хтось
Гей - це таке українське звертання (-)
2002.10.02 | Михайло Свистович
Re: Правила граматики.
Звертання виділяється комами. Тобто, після гей треба ставити кому.2002.10.02 | Олекса
Re: Правила граматики.
> Звертання виділяється комами. Тобто, після гей треба ставити кому.Цитування виділяється лапками, тобто "гей" у даному контексті потрібно ставити у лапки. :)
2002.10.02 | Михайло Свистович
Re: Ну що тут скажеш? Правильне зауваження :))) (-)
2002.10.02 | Хтось
Перепрошую, я не хотів вас образити.
Це я написав “Гей Свистович”. {njcm = Хтось. Випадково не переключився з латинки на кирилицю.2002.10.02 | Михайло Свистович
Re: Та я зрозумів.
Мається на увазі щодо "образи", а не щодо латинки.Все нормально.
2002.10.04 | Нестор Мазепа
І ще одне правило граматики
Для звертання використовується кличний відмінок. Тобто має бути: "гей, Свистовичу", "повстань, Україно", і т.і.2002.10.02 | Правила граматіци
УсіХХХ ??? (-)
2002.10.02 | Михайло Свистович
Re: Ні, не всіх (-)
2002.10.02 | Михайло Свистович
Re: Пане Технолог, дякую за заступництво, але я вбив Ваш постинг
Це була звичайна граматична помилка, я це відразу зрозумів. Тим більше, що пан Хтось це також підтверлив. До речі, він не був помічений на нашому Форумі у тролізмі.Ух-х-х. Стільки часу пішло на цю гілку, що встиг би половину про німців написати.
2002.10.02 | технолог
No problems(-)
2002.10.04 | nimec'
Myhajle, jakomu same kanalovi Vy davaly interv'ju?
A mozhe navit' znajete, koly vono mozhe popasty v efir?2002.10.08 | Михайло Свистович
Re: Це було німецьке УТ-1 - канал ARD.
Коли показуватимуть - не знаю. Вони, мабуть, і самі не знають.2002.10.08 | Михайло Свистович
Re: Про приїзд до Ірпеня німецького телебачення.
Я так розумію, що обов’язковим елементом будь-якого фільму, що знімають іноземні журналісти про опозицію, є зустріч з опозицією провінційною. І роль провінції, як і у випадку з австралійським телебаченням, грає Ірпінь.Причини цього банальні: їхати недалеко, зв’язатися легко, наявність опозиції забезпечена тощо. В тому, що Ірпінь за кордоном грає роль української провінції, є позитиви і негативи. Оскільки Ірпінь все ж не є типовою провінцією, створюється спотворена картина опозиції провінційної: занадто вже вона виходить грамотна та організована. Це негатив. А позитив в тому, що про українську опозицію загалом складається гарне враження: якщо вже провінція така, то...
Коли мені зателефонували з німецького каналу ARD (перший канал німецького телебачення – аналог нашого УТ-1) і попросили на ранок зібрати 5-10 чоловік з різних політичних сил, це зайняло у мене не більше години. З розрахунку, що частина людей прийти не зможе, я зателефонував 10-12 людям. Але, коли приїхали німці, в штабі зібралося чоловік 15: хтось сказав ще комусь, хтось випадково зайшов тощо.
Перед цим я поїхав до Києва, щоб забрати німців, які дороги не знали. Власне німець був лише один, який володів російською мовою, а знімальна група була з Москви. Але ми, пам’ятаючи конфуз з австралійцями, коли моя дружина, пішовши назустріч режисеру, погодилась говорити російською, якою володіє не кращим чином, тут ми наполягли, що говорити будемо українською (окрім тих, для кого російська - рідна). Німець та москвичі не заперечували, тим більше, що з ними у складі групи був українець з Києва.
По дорозі німець розпитував мене, ким є ірпінські опозиціонери за професією, скільки їм років. І був дуже здивований, коли почув, що віку вони різного (від 20 до 80) і професій також: економіст, юрист, адвокат, фізик, викладач, вчитель, художник, студент, пенсіонер... Він вважав, що опозиція в провінції – це щось таке, що описав Смирнов: безробітні, бомжі, пенсіонери.
Ми приїхали у штаб, і німець попросив кожного розповісти коротко про себе: хто він, чому в опозиції. Я подумав, що зараз почнеться: там були люди, які полюбляють або говорити гаслами, або викладати всі свої проблеми. Але тут сталося таке, що в мене аж дух перехопило: всі були настільки конструктивними і настільки вдало доповнювали один одного, говорячи майже виключно по суті, що я подумав: треба німців запрошувати на всі наші збори – конструктив буде забезпечений.
Потім німець попросив, щоб ми перед камерою “пограли у роботу штабу”: хтось щоб типу говорив по телефону, інші щось би обговорювали, хтось би сидів за комп”ютером. Однак ми їм сказали, що в нас є повно роботи: і телефонувати є куди, і на комп’ютері набирати, і гасла робити потрібно, і обговорити дещо, раз ми вже зібралися разом. Тому гратися в штаб не доведеться: ми займатимемось своїми справами, а вони хай знімають.
Це справило на німців враження, а потім нам прийшло в голову ще сумістити одне приємне з корисним: ми залишили 400 примірників інформаційного бюлетеню “За чесну владу” про нашу поїздку на Вінниччину для того, щоб роздавати їх тим, хто зацікавиться (і хто не отримав під час масової роздачі), особливо серед студентів Академії державної податкової служби України. Тут саме в Академії закінчилася перша зміна, а обидві вулиці, якими переважна більшість студентів йдуть на навчання і з навчання, проходять в 50 метрах від нашого штабу. Тому ми запропонували німцям познімати, як ми роздаватимемо газети.
І, о чудо! Якщо раніше студенти та викладачі навіть без кінокамери боялися брати антивладні листівки, то зараз страх майже зник. Майже всі студенти розбирали газети на очах викладачів і під оком кінокамери. Ще півроку тому таке було неможливе. А зараз нам вдалося пробити стіну. Якщо рік-два тому за фразу проти Кучми, кинуту в особистій розмові, можна було вилетіти з роботи чи навчання, то зараз і викладачі вже говорять про це в коридорах Академії не пошепки, і студенти, хоч і ховаючись, але їздять на акції, і зародок страйкому там є. Тому всі розмови про те, що через тиск на студентів молодь є неактивна – дурниці. Якщо нам вдалося це зробити в нашій специфічній Академії (при тому, що спеціально роботі зі студентами не приділяли багато уваги), то в київських чи львівських вузах це зробити ще легше.
Звичайно, все вищезазначене справило на знімальну групу сильне враження, зйомки продовжились ще наступного дня в Києві (там знімали мене та Віктора Гуменюка, колишнього студента Академії).
Звичайно, кілька годин зйомок зіжнуться в кілька хвилин, бо це не буде фільм про Ірпінь, там буде розповідатися про українську опозицію загалом, в тому числі й про її лідерів. От і вся історія. Коли буде показано фільм на німецькому телебаченні, я не знаю. Та й німці ще самі цього не знають.
Перепрошую, що пізно відповів, але я страшенно зайнятий зараз, до того ж хворію чи то бронхітом, чи то запаленням легенів, яке переношу на ногах в режимі (день вдома лікуюся - два бігаю по справах).