ДЕЗОРІЄНТАЦІЯ і ДИСКРИМІНАЦІЯ
10/09/2002 | Максим РОЗУМІЙКО
ДЕЗОРІЄНТАЦІЯ і ДИСКРИМІНАЦІЯ
Вражений об'ємом проведених ремонтних робіт на залізничному вокзалі в Києві. Але не менш вражений був повідомленням на великому екрані, що знаходжусь на Південно-Західній залізниці. Чому не Київській? Це безглуздя стає очевидним, як тільки поглянете на мапу України - ну, і де той південний захід? Таким чином, назва залізниці залишається прив'язаною до старої імперської карти. Як бачимо, незважаючи на Указ Президента про ліквідацію імперської символіки і на здоровий глузд, пасажирам настирливо щодня нагадують про це і численні серпи з молотами на більшості станцій - особливо вразив герб колишнього СССР на ст. Джанкой, і графіки руху, і розпорядження, ба навіть на пакеті з постільної білизни бачимо цей атавізм.
Прислухайтесь до назв зупинок, коли їдете електричкою до Сімферополя: "Платформа 1428 кіломєтр" і т.і. Зауважте, що це відстань до Москви, а не до Києва.
Вже одинадцятий рік торочать нам про те, що змінити це занадто складно і потребує великих коштів. Он скільки реклами гуляло під час виборів по залізничних вагонах та вокзалах про блок "За єдину Україну"! Отже, можуть, коли хочуть!
А ще у вагонах прочитав цікаве розпорядження, підготоване 9. 01. 2002 р. ведучим економістом-русифікатором Алєксандровим про надання послуг пасажирам - у тому числі настирлива рекомендація газет чужої держави "Совершенно секретно", "Московский комсомолец", "Аргументы и факты". А чому не пропагуються українські газети? Чому провідники між собою розмовляють українською, а, звертаючись до пасажирів, - московською мовою? Чому не чути українських пісень по вагонному радіо? Вони ж в природі існують і їх люблять!
Я зацікавився, чому це так у бригадира поїзда № 28 Київ - Севастополь. Виявилось, що вони централізовано отримують записи українських(!) співаків - списком я був задоволений. Але ж чому лунали інші? Очевидно, що досить воєнізоване формування просто не виконує розпоряджень та й контроль цього відсутній.
Очевидно, що русифікаторам замало і суцільного панування у вагонній трансляції московських пісень за українські гроші. За скромними підрахунками за один рейс кримінальним шансоном російщаться до тисячі пасажирів! Ну не хочу я слухати ліричні побрехеньки Газманова про страждання російських офіцерів, які стоять за "Россию и свободу до конца" - я знаходжусь в українському поїзді і не хочу слухати про конаючу імперію. Навіть, коли той поїзд і належить Південно-Західній залізниці.
Я поставив вимогу перед бригадиром і до самого Севастополя у вагонах лунали прекрасні українські пісні. Пропоную всім свідомим українцям робити те саме - питання вирішується просто - вимагати!
Максим РОЗУМІЙКО,
Севастополь
газета "Дзвін Севастополя" №12-13,2002
Вражений об'ємом проведених ремонтних робіт на залізничному вокзалі в Києві. Але не менш вражений був повідомленням на великому екрані, що знаходжусь на Південно-Західній залізниці. Чому не Київській? Це безглуздя стає очевидним, як тільки поглянете на мапу України - ну, і де той південний захід? Таким чином, назва залізниці залишається прив'язаною до старої імперської карти. Як бачимо, незважаючи на Указ Президента про ліквідацію імперської символіки і на здоровий глузд, пасажирам настирливо щодня нагадують про це і численні серпи з молотами на більшості станцій - особливо вразив герб колишнього СССР на ст. Джанкой, і графіки руху, і розпорядження, ба навіть на пакеті з постільної білизни бачимо цей атавізм.
Прислухайтесь до назв зупинок, коли їдете електричкою до Сімферополя: "Платформа 1428 кіломєтр" і т.і. Зауважте, що це відстань до Москви, а не до Києва.
Вже одинадцятий рік торочать нам про те, що змінити це занадто складно і потребує великих коштів. Он скільки реклами гуляло під час виборів по залізничних вагонах та вокзалах про блок "За єдину Україну"! Отже, можуть, коли хочуть!
А ще у вагонах прочитав цікаве розпорядження, підготоване 9. 01. 2002 р. ведучим економістом-русифікатором Алєксандровим про надання послуг пасажирам - у тому числі настирлива рекомендація газет чужої держави "Совершенно секретно", "Московский комсомолец", "Аргументы и факты". А чому не пропагуються українські газети? Чому провідники між собою розмовляють українською, а, звертаючись до пасажирів, - московською мовою? Чому не чути українських пісень по вагонному радіо? Вони ж в природі існують і їх люблять!
Я зацікавився, чому це так у бригадира поїзда № 28 Київ - Севастополь. Виявилось, що вони централізовано отримують записи українських(!) співаків - списком я був задоволений. Але ж чому лунали інші? Очевидно, що досить воєнізоване формування просто не виконує розпоряджень та й контроль цього відсутній.
Очевидно, що русифікаторам замало і суцільного панування у вагонній трансляції московських пісень за українські гроші. За скромними підрахунками за один рейс кримінальним шансоном російщаться до тисячі пасажирів! Ну не хочу я слухати ліричні побрехеньки Газманова про страждання російських офіцерів, які стоять за "Россию и свободу до конца" - я знаходжусь в українському поїзді і не хочу слухати про конаючу імперію. Навіть, коли той поїзд і належить Південно-Західній залізниці.
Я поставив вимогу перед бригадиром і до самого Севастополя у вагонах лунали прекрасні українські пісні. Пропоную всім свідомим українцям робити те саме - питання вирішується просто - вимагати!
Максим РОЗУМІЙКО,
Севастополь
газета "Дзвін Севастополя" №12-13,2002