Контракти: Троянський «КОНЬсорціум»
10/10/2002 | Фарбований Лис
Троянський «КОНЬсорціум»
«Контракти» виявили: документ щодо приватизації української газової «труби» є шкідливим для України, нецікавим для Заходу і... недовговічним для Росії
Коли Господь наділяв народи корисними копалинами, Він не дав Україні стільки енергоносіїв, як Росії. Зате Бог розмістив нашу державу настільки вдало — між виробником і багатим споживачем, — що гріх було б не заробити на транзиті нафти й газу. Так і робимо — НАК «Нафтогаз» забезпечує 18% доходів у бюджет.
Тому, коли розпочалася паніка щодо угоди про газотранспортний консорціум (ГТК), яку вчора в Запоріжжі повинні були підписати Кучма і Путін (мовляв, це зрада національних інтересів тощо), — «Контракти» спробували проникнути за лаштунки секретної підготовки цього документа. І виявили, що економічного підгрунтя в угоді практично немає. Сама політика.
Такий документ Путін вже підписував у лютому 2001 року, в розпал «касетного скандалу», висловлюючи таким чином підтримку Кучмі. Тоді теж йшлося про «енергетичне» об’єднання, і теж була паніка, але більшість пунктів того паперу досі юридично не оформлено. Потім, уже цього року, Кучма зустрів свій день народження 9 серпня в Москві, просячи в Путіна підтримки напередодні чергового наступу опозиції. Напередодні свого дня народження, 7 жовтня, Путін прилетів в Україну — щоб отримати з рук Кучми черговий подарунок?
Щойно в Україні зміниться уряд, угоду з Росією буде розірвано
Питанням енергетичної політики міждержавних угод займається перший віце-прем’єр і керівник НАКу, в цьому випадку — «Нафтогаз Україна». Участь технічних служб, скажімо, Укртрансгазу — другорядна. «Контракти» спробували з’ясувати деталі угоди, однак усюди наштовхувалися на добродушних чиновників і прес-секретарів, які прикидалися «непоінформованими».
Воно й не дивно: як сказав голова «газового» підкомітету Комітету Верховної Ради з питань ПЕК Олескандр Гудима, документи з ГТК, які роздавали членам профільної міжвідомчої робочої групи, мали гриф «Секретно» і не підлягали розголошенню. «Недарма ж звіт уряду щодо ситуації в нафтогазовому комплексі призначено на 8 жовтня, тобто після укладання угоди, — б’є на сполох нардеп. — І умови створення ГТК будуть розроблені пізніше, без участі Верховної Ради, Газпромом і Нафтогазом».
Колега Гудими, перший заступник голови комітету Верховної Ради з питань ПЕК Микола Мартиненко, теж розкритикував пропозиції Газпрому (див. «Що Газпром...»), назвавши їх неконкретними. Дісталося й Нафтогазу. Австрієць Роберт Родванський, який в уряді Ющенка був радником першого віце-прем’єра, заявив, що нинішнє керівництво НАК недоотримає прибутків на суму $1,2 млрд, а ГТК після приходу до влади прозахідного уряду може розвалитися.
Україні краще контролювати від 50% до 70% акцій
На прохання «Контрактів» експерти назвали основні варіанти приватизації нашої «труби» і можливості використання приватизованих газопроводів для політичного тиску. Перший варіант: консорціум ділять Україна і Росія, а Захід отримує незначну частку або не отримує нічого. Це найнебезпечніший варіант, оскільки в ньому можливість західних інвестицій зведена до нуля, а Росія не виявляла особливого інтересу до капіталовкладень у наші трохи іржаві газопроводи.
Другий варіант: акції консорціуму діляться на три рівні частини: українська, російська, західна. У цьому випадку шанси отримати інвестиції зростають, до того ж формується певний економіко-політичний баланс. Третій варіант: Україна матиме від 50% до 70% акцій, а решта відійде закордонним партнерам. У цьому разі Україна зможе посідати панівне становище і згодиться допустити до ринку російський капітал.
«Це найпривабливіший варіант, — каже експерт Богдан Сікора. — За умови реалізації цього варіанта фактично буде збережено існуючий статус-кво, хоча Росія отримає і трохи більші можливості впливу на газовий ринок України».
«Навіть набагато більші можливості», — міг би додати заступник держсекретаря Мінфіну Сергій Баулін, якби не був звільнений 23 вересня указом Президента. Експерти вважають, що причиною звільнення Бауліна стали його заяви про можливі втрати бюджету — аж до 6 млрд грн. Щороку Україна отримує за послуги транзиту 25—30 млрд кубометрів газу, або понад 2 млрд грн відрахувань до бюджету. Однак уже навіть паритетність сторін у майбутньому ГТК передбачає поступки у вигляді зниження тарифів, підвищення внутрішніх цін на газ (із 175—190 до 360 грн за 1000 кубометрів) і відповідну — наразі неплановану — компенсацію з бюджету.
Підписання угоди — це не економіка, а політика
«Питання ПЕК, без сумніву — політичне. До 2020 року споживання енергоносіїв у Євросоюзі зросте, — сказав днями Гельмут Курт, керівник Бюро зі співпраці Фонду Фрідріха Еберта. — Близько 70% енергоносіїв ми імпортуємо зі Сходу й Норвегії». Очевидно, такої самої думки дотримувався і канцлер ФРН Шредер, підписуючи в червні цього року документ про майбутнє створення ГТК. Про свою участь у консорціумі заявили спершу Рургаз, потім «Газ де Франс», «Шелл» і ще десятки європейських нафтогазових корпорацій, а також турецькі.
Зараз же всі вони чекають, що буде далі, особливо не лякаючись угоди, підписаної слов’янськими президентами. «Ми володіємо деякою інформацією щодо угоди, але поділитися не можемо. Звичайно, ми зацікавлені в проекті, однак подивимося, що буде далі, — поділився з «Контрактами» представник однієї із західних нафтогазових транснаціональних корпорацій. — Адже те, що заплановано на 6 жовтня, — це не економіка, а політика. Велика політика».
Павло СОЛОДЬКО
Малюнок Ігоря ЛУК’ЯНЧЕНКА
--------------------------------------------------------------------------------
Коментарі експертів
Володимир САПРИКІН, директор енергетичних програм Центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова:
— Угода, безумовно, буде підписана. Вона матиме загальний характер, а докладніші результати визначатимуться подальшими документами, які, на жаль, вочевидь не будуть відкриті. Наскільки мені відомо, переважила позиція Росії, яка передбачає, що українська та російська частки становитимуть не менше як по 34%, тобто реальному інвестору залишиться 32%.
На цьому етапі третя сторона не бере участі в переговорах. Я вважаю, що такою була одна з російських умов. Якщо консорціум буде зареєстровано в Україні, Київ може стати заручником власного законодавства: встановлення тарифів покладено на компанії, які займаються транзитом, а за паритетної участі в управлінні існує небезпека, що тарифи зменшать.
Богдан СІКОРА, заступник директора Центру прогнозування соціально-економічних і політичних процесів:
— На мою думку, найімовірніше, буде реалізовано варіант з рівними частками. Якщо ж Захід не матиме рівної частки, це означатиме, що угода зроблена «під Росію». Найгірший же варіант — Україна не має хоча б половини акцій ГТК і, відповідно, половини доходів. У світі прийнято віддавати закордонній стороні не більш як 25—30%.
Чи можна використати контроль над ГТК як важіль політичного тиску? Є питання технічного і фінансового контролю. Якщо Росія здійснюватиме фінансовий контроль, а експлуатацію здійснюватимуть українці, то тиснути буде важко, а ось якщо Москва контролюватиме все... Жодних «несанкціонованих відборів», санкції проти неплатників, тобто вплив на соціальне і промислове життя України.
Ігор КАРП, д. т. н., професор, директор Інституту газу НАН України:
— Щодо консорціуму дуже пасує фраза «Хотіли як краще, а вийшло як завжди». Без третьої сторони нічого не вийде. Її участь виключає можливість використовувати ГТК як важіль політичного тиску і дає можливість українським фахівцям брати участь у інших міжнародних проектах. Тоді економіка визначатиме політику, а не навпаки, як сьогодні. Уявлення не маю, хто готував документацію щодо проекту. У мене викликає сумнів реалізація і цього, і багатьох інших проектів — я недавно повернувся з семінару, який відбувався в Греції і на якому було дуже багато високоповажних дипломатів і фахівців з ПЕК, а від України майже ніхто не поїхав. І Київ не зміг доступно розповісти про наші проекти і нашу позицію.
--------------------------------------------------------------------------------
Що Газпром хоче від України
виняткове право на використання діючих транзитних потужностей (від підземних сховищ до ремонтних баз)
інформація з усіх «газових» питань
пріоритетне право на отримання контрольного пакета акцій ГТК
право управляти протягом 50 років з подальшою автоматичною пролонгацією
За даними Центру ім. О. Разумкова
Що Газпром обіцяє Україні
довгострокова співпраця в будівництві
реконструкція і експлуатація системи газотранспорту
сприяння у розробці проектів освоєння газових родовищ
розробка спільних проектів транспортування
підготовка та застосування нормативів технічних документів
За даними Центру ім. О. Разумкова
Магія цифр
Протяжність українських газопроводів
високого тиску 36,7 тис. км
Кількість компресорних станцій
78
Пропускна спроможність на виході
до країн Європи та Туреччини
135 млрд куб. м
Кількість країн, до яких експортується газ 19
Оціночна вартість
(оцінка програми Євросоюзу «Іногейт») $13,8 млрд
За даними Центру ім. О. Разумкова
Транзит російського газу до Європи
в 2001 р 104,3 млрд куб. м
Товарна сплата за транзит 26 млрд куб. м
Вартість транзиту $1,09/1000 куб. м на 100 км
За даними НАК «Нафтогаз»
«Контракти» виявили: документ щодо приватизації української газової «труби» є шкідливим для України, нецікавим для Заходу і... недовговічним для Росії
Коли Господь наділяв народи корисними копалинами, Він не дав Україні стільки енергоносіїв, як Росії. Зате Бог розмістив нашу державу настільки вдало — між виробником і багатим споживачем, — що гріх було б не заробити на транзиті нафти й газу. Так і робимо — НАК «Нафтогаз» забезпечує 18% доходів у бюджет.
Тому, коли розпочалася паніка щодо угоди про газотранспортний консорціум (ГТК), яку вчора в Запоріжжі повинні були підписати Кучма і Путін (мовляв, це зрада національних інтересів тощо), — «Контракти» спробували проникнути за лаштунки секретної підготовки цього документа. І виявили, що економічного підгрунтя в угоді практично немає. Сама політика.
Такий документ Путін вже підписував у лютому 2001 року, в розпал «касетного скандалу», висловлюючи таким чином підтримку Кучмі. Тоді теж йшлося про «енергетичне» об’єднання, і теж була паніка, але більшість пунктів того паперу досі юридично не оформлено. Потім, уже цього року, Кучма зустрів свій день народження 9 серпня в Москві, просячи в Путіна підтримки напередодні чергового наступу опозиції. Напередодні свого дня народження, 7 жовтня, Путін прилетів в Україну — щоб отримати з рук Кучми черговий подарунок?
Щойно в Україні зміниться уряд, угоду з Росією буде розірвано
Питанням енергетичної політики міждержавних угод займається перший віце-прем’єр і керівник НАКу, в цьому випадку — «Нафтогаз Україна». Участь технічних служб, скажімо, Укртрансгазу — другорядна. «Контракти» спробували з’ясувати деталі угоди, однак усюди наштовхувалися на добродушних чиновників і прес-секретарів, які прикидалися «непоінформованими».
Воно й не дивно: як сказав голова «газового» підкомітету Комітету Верховної Ради з питань ПЕК Олескандр Гудима, документи з ГТК, які роздавали членам профільної міжвідомчої робочої групи, мали гриф «Секретно» і не підлягали розголошенню. «Недарма ж звіт уряду щодо ситуації в нафтогазовому комплексі призначено на 8 жовтня, тобто після укладання угоди, — б’є на сполох нардеп. — І умови створення ГТК будуть розроблені пізніше, без участі Верховної Ради, Газпромом і Нафтогазом».
Колега Гудими, перший заступник голови комітету Верховної Ради з питань ПЕК Микола Мартиненко, теж розкритикував пропозиції Газпрому (див. «Що Газпром...»), назвавши їх неконкретними. Дісталося й Нафтогазу. Австрієць Роберт Родванський, який в уряді Ющенка був радником першого віце-прем’єра, заявив, що нинішнє керівництво НАК недоотримає прибутків на суму $1,2 млрд, а ГТК після приходу до влади прозахідного уряду може розвалитися.
Україні краще контролювати від 50% до 70% акцій
На прохання «Контрактів» експерти назвали основні варіанти приватизації нашої «труби» і можливості використання приватизованих газопроводів для політичного тиску. Перший варіант: консорціум ділять Україна і Росія, а Захід отримує незначну частку або не отримує нічого. Це найнебезпечніший варіант, оскільки в ньому можливість західних інвестицій зведена до нуля, а Росія не виявляла особливого інтересу до капіталовкладень у наші трохи іржаві газопроводи.
Другий варіант: акції консорціуму діляться на три рівні частини: українська, російська, західна. У цьому випадку шанси отримати інвестиції зростають, до того ж формується певний економіко-політичний баланс. Третій варіант: Україна матиме від 50% до 70% акцій, а решта відійде закордонним партнерам. У цьому разі Україна зможе посідати панівне становище і згодиться допустити до ринку російський капітал.
«Це найпривабливіший варіант, — каже експерт Богдан Сікора. — За умови реалізації цього варіанта фактично буде збережено існуючий статус-кво, хоча Росія отримає і трохи більші можливості впливу на газовий ринок України».
«Навіть набагато більші можливості», — міг би додати заступник держсекретаря Мінфіну Сергій Баулін, якби не був звільнений 23 вересня указом Президента. Експерти вважають, що причиною звільнення Бауліна стали його заяви про можливі втрати бюджету — аж до 6 млрд грн. Щороку Україна отримує за послуги транзиту 25—30 млрд кубометрів газу, або понад 2 млрд грн відрахувань до бюджету. Однак уже навіть паритетність сторін у майбутньому ГТК передбачає поступки у вигляді зниження тарифів, підвищення внутрішніх цін на газ (із 175—190 до 360 грн за 1000 кубометрів) і відповідну — наразі неплановану — компенсацію з бюджету.
Підписання угоди — це не економіка, а політика
«Питання ПЕК, без сумніву — політичне. До 2020 року споживання енергоносіїв у Євросоюзі зросте, — сказав днями Гельмут Курт, керівник Бюро зі співпраці Фонду Фрідріха Еберта. — Близько 70% енергоносіїв ми імпортуємо зі Сходу й Норвегії». Очевидно, такої самої думки дотримувався і канцлер ФРН Шредер, підписуючи в червні цього року документ про майбутнє створення ГТК. Про свою участь у консорціумі заявили спершу Рургаз, потім «Газ де Франс», «Шелл» і ще десятки європейських нафтогазових корпорацій, а також турецькі.
Зараз же всі вони чекають, що буде далі, особливо не лякаючись угоди, підписаної слов’янськими президентами. «Ми володіємо деякою інформацією щодо угоди, але поділитися не можемо. Звичайно, ми зацікавлені в проекті, однак подивимося, що буде далі, — поділився з «Контрактами» представник однієї із західних нафтогазових транснаціональних корпорацій. — Адже те, що заплановано на 6 жовтня, — це не економіка, а політика. Велика політика».
Павло СОЛОДЬКО
Малюнок Ігоря ЛУК’ЯНЧЕНКА
--------------------------------------------------------------------------------
Коментарі експертів
Володимир САПРИКІН, директор енергетичних програм Центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова:
— Угода, безумовно, буде підписана. Вона матиме загальний характер, а докладніші результати визначатимуться подальшими документами, які, на жаль, вочевидь не будуть відкриті. Наскільки мені відомо, переважила позиція Росії, яка передбачає, що українська та російська частки становитимуть не менше як по 34%, тобто реальному інвестору залишиться 32%.
На цьому етапі третя сторона не бере участі в переговорах. Я вважаю, що такою була одна з російських умов. Якщо консорціум буде зареєстровано в Україні, Київ може стати заручником власного законодавства: встановлення тарифів покладено на компанії, які займаються транзитом, а за паритетної участі в управлінні існує небезпека, що тарифи зменшать.
Богдан СІКОРА, заступник директора Центру прогнозування соціально-економічних і політичних процесів:
— На мою думку, найімовірніше, буде реалізовано варіант з рівними частками. Якщо ж Захід не матиме рівної частки, це означатиме, що угода зроблена «під Росію». Найгірший же варіант — Україна не має хоча б половини акцій ГТК і, відповідно, половини доходів. У світі прийнято віддавати закордонній стороні не більш як 25—30%.
Чи можна використати контроль над ГТК як важіль політичного тиску? Є питання технічного і фінансового контролю. Якщо Росія здійснюватиме фінансовий контроль, а експлуатацію здійснюватимуть українці, то тиснути буде важко, а ось якщо Москва контролюватиме все... Жодних «несанкціонованих відборів», санкції проти неплатників, тобто вплив на соціальне і промислове життя України.
Ігор КАРП, д. т. н., професор, директор Інституту газу НАН України:
— Щодо консорціуму дуже пасує фраза «Хотіли як краще, а вийшло як завжди». Без третьої сторони нічого не вийде. Її участь виключає можливість використовувати ГТК як важіль політичного тиску і дає можливість українським фахівцям брати участь у інших міжнародних проектах. Тоді економіка визначатиме політику, а не навпаки, як сьогодні. Уявлення не маю, хто готував документацію щодо проекту. У мене викликає сумнів реалізація і цього, і багатьох інших проектів — я недавно повернувся з семінару, який відбувався в Греції і на якому було дуже багато високоповажних дипломатів і фахівців з ПЕК, а від України майже ніхто не поїхав. І Київ не зміг доступно розповісти про наші проекти і нашу позицію.
--------------------------------------------------------------------------------
Що Газпром хоче від України
виняткове право на використання діючих транзитних потужностей (від підземних сховищ до ремонтних баз)
інформація з усіх «газових» питань
пріоритетне право на отримання контрольного пакета акцій ГТК
право управляти протягом 50 років з подальшою автоматичною пролонгацією
За даними Центру ім. О. Разумкова
Що Газпром обіцяє Україні
довгострокова співпраця в будівництві
реконструкція і експлуатація системи газотранспорту
сприяння у розробці проектів освоєння газових родовищ
розробка спільних проектів транспортування
підготовка та застосування нормативів технічних документів
За даними Центру ім. О. Разумкова
Магія цифр
Протяжність українських газопроводів
високого тиску 36,7 тис. км
Кількість компресорних станцій
78
Пропускна спроможність на виході
до країн Європи та Туреччини
135 млрд куб. м
Кількість країн, до яких експортується газ 19
Оціночна вартість
(оцінка програми Євросоюзу «Іногейт») $13,8 млрд
За даними Центру ім. О. Разумкова
Транзит російського газу до Європи
в 2001 р 104,3 млрд куб. м
Товарна сплата за транзит 26 млрд куб. м
Вартість транзиту $1,09/1000 куб. м на 100 км
За даними НАК «Нафтогаз»