Візит Володимира Путіна до Запоріжжя. Про що це було?
10/10/2002 | Спостерігач
Візит Володимира Путіна до Запоріжжя. Про що це було?
Президент Російської Федерації Володимир Путін
Ігор Марков
Візит президента Російської Федерації Володимира Путіна в Україну став важливою політичною подією минулого тижня. При зовнішній «декоративності» цього візиту і заявлених тем (святкування ювілею Дніпрогесу і Дніпроспецсталі), потрібно провести більш глибокий аналіз події і зрозуміти, заради чого президент Російської Федерації напередодні свого дня народження відвідав український обласний центр.
1. Російська Федерація в особі свого Президента відносно України визначила чіткий курс, що складається з двох тез. По-перше, їй вигідний режим Леоніда Кучми біля влади в Україні (пропозиція Володимира Путіна щоб Леонід Кучма очолив Раду СНД – додаткове свідчення тому). По-друге, режим Кучми за право використати підтримку з боку Росії повинен платити. Тобто, позиція Кремля, задекларована навесні минулого року в Дніпропетровську, знайшла своє реальне продовження. Мовляв, ми готові підтримати вас, Леонід Данилович, тільки подаруйте нам конкретні стратегічні поступки.
2. Для Леоніда Кучми процес загострення його відносин з опозицією і декілька тактичних поразок, отриманих від демократичної опозиції всередині країни, «касетний» і «кольчужний» скандали, загроза ізоляції з боку Заходу, обернулися гострою і безальтернативною необхідністю політичної підтримки з боку Росії.
3. Для Російської Федерації початок реалізації великих економічних проектів (насамперед – газотранспортний консорціум) вимагає визначення чітких і прозорих правил гри на взаємовигідних умовах.
4. Для Леоніда Кучми Запоріжжя, можливо, внесе ясність і відносно його найближчого майбутнього. Наприклад, пропозиція Кучмі очолити Раду СНД (в обхід Статуту СНД) може розглядатися і як визнання його авторитету зі сторони Путіна (спроба підйому Кучми в очах своїх співгромадян), і як пошук нового крісла для Леоніда Даниловича у разі його політичного недовголіття в Україні (до речі, свого часу цей пост займав Борис Березовський).
5. Можливо, саме в Запоріжжі вирішилося питання нового українського уряду і принципів, на яких воно буде будуватися. Хто займе в ньому ключові пости? Хто стане прем’єр-міністром? Всі ці питання, очевидно, не могли залишитися без уваги.
Офіційна мета приїзду президента Росії – святкування відразу двох ювілеїв великих і стратегічно важливих об’єктів – Дніпрогесу і заводу «Дніпроспецсталь». І якщо перший об’єкт для Росії носить не більш ніж символічне значення (пригадайте твір Леоніда Брежнєва «Відродження» про героїзм радянських людей, виявлений в перші післявоєнні роки при відбудуванні зруйнованого війною Дніпрогесу, що вивчався в школах та трудових колективах), то з «Дніпроспецсталью» російська сторона зацікавлена в розвитку і поглибленні відносин. У той же час продукція «Дніпроспецсталі» є архіважливою для Росії. За радянських часів це підприємство було одним з трьох на території СРСР, що випускають спеціальні сталі, які використовуються в оборонній сфері. Тепер же підмосковна «Електросталь» фактично знаходиться в «лежачому» стані, а челябінський металургійний комбінат не може покрити всієї потреби Росії в сталях спеціальних сортів.
Тому ще більш знаковим моментом для багатьох представників української еліти стало акцентування уваги Володимира Путіна на ролі і значенні «Дніпроспецсталі» в російсько- українських відносинах, яку президент РФ назвав «успішним інвестиційним російсько-українським проектом». Схоже, таким чином Путін не тільки дав ясно зрозуміти, що добре обізнаний про проблеми, які останнім часом випробовує в Україні громадянин РФ Костянтин Григоришин, громадянин РФ і уродженець Запоріжжя, що володіє рядом могутніх українських підприємств і в т.ч. «Дніпроспецсталью», але і делікатно натякнув, що Україна або перейде на прозорі взаємовідносини з російським капіталом, або «нічого у нас не вийде». У світлі великих економічних українсько-російських домовленостей, умова, висунена українському партнеру, більш ніж зрозуміла.
Зроблене президентом РФ тонке «па» в сторону «Дніпроспецсталі» підтверджує і чутки, які нещодавно з’явилися про те, що Костянтину Григоришину, втомленому від нескінченних закулісних ігор з групою Григорія Суркіса на фронті енергетики, буквально в останній місяць вдалося заручитися підтримкою Кремля. На фоні останніх політичних подій, для України думка такого лоббіста є серйозним і дохідливим аргументом. І судячи по відеоряду «Інтера», що вісвітлює візит президентів в Запоріжжя, глава Адміністрації Президента України першим дав зрозуміти, що натяк президента РФ до адресата дійшов.
Важливим моментом стала ініціатива Леоніда Кучми відносно проведення в Україні Року Російської Федерації. Нинішній, 2002 рік, був оголошений в Росії Роком України. Тепер черга настала за Україною. Алаверди, так би мовити. Ця ініціатива дозволить Леоніду Кучмі реабілітуватися в очах Кремля за декілька прозахідних кроків і заяв.
Потрібно також звернути увагу і на той факт, що слідом за візитом Путіна і Кучми в Запоріжжі можна сподіватися на стрімкий кар’єрний зліт нинішнього губернатора Запорізької області Євгена Карташова – ініціатора цієї зустрічі. Що-що, а прихильність і фавор з боку Леоніда Кучми він заслужив.
Одним словом, Запорізька зустріч ще чекає своїх істориків. Але навіть експрес-аналіз, по гарячих слідах, дозволяє говорити про те, що ця зустріч буде мати важливі наслідки для відносин наших держав і для політичної дійсності в Україні. Вона відноситься до розряду тих подій, які помічають тільки згодом – через перспективність прийнятих рішень і довготривалість планів. Для рядового обивателя ця зустріч – не більш, ніж святкування ювілею двох підприємств. Для політиків, аналітиків і дипломатів – мотив черговий раз задуматися про геополітичні пріоритети і про тлінність буття. Насамперед - політичного.
Президент Російської Федерації Володимир Путін
Ігор Марков
Візит президента Російської Федерації Володимира Путіна в Україну став важливою політичною подією минулого тижня. При зовнішній «декоративності» цього візиту і заявлених тем (святкування ювілею Дніпрогесу і Дніпроспецсталі), потрібно провести більш глибокий аналіз події і зрозуміти, заради чого президент Російської Федерації напередодні свого дня народження відвідав український обласний центр.
1. Російська Федерація в особі свого Президента відносно України визначила чіткий курс, що складається з двох тез. По-перше, їй вигідний режим Леоніда Кучми біля влади в Україні (пропозиція Володимира Путіна щоб Леонід Кучма очолив Раду СНД – додаткове свідчення тому). По-друге, режим Кучми за право використати підтримку з боку Росії повинен платити. Тобто, позиція Кремля, задекларована навесні минулого року в Дніпропетровську, знайшла своє реальне продовження. Мовляв, ми готові підтримати вас, Леонід Данилович, тільки подаруйте нам конкретні стратегічні поступки.
2. Для Леоніда Кучми процес загострення його відносин з опозицією і декілька тактичних поразок, отриманих від демократичної опозиції всередині країни, «касетний» і «кольчужний» скандали, загроза ізоляції з боку Заходу, обернулися гострою і безальтернативною необхідністю політичної підтримки з боку Росії.
3. Для Російської Федерації початок реалізації великих економічних проектів (насамперед – газотранспортний консорціум) вимагає визначення чітких і прозорих правил гри на взаємовигідних умовах.
4. Для Леоніда Кучми Запоріжжя, можливо, внесе ясність і відносно його найближчого майбутнього. Наприклад, пропозиція Кучмі очолити Раду СНД (в обхід Статуту СНД) може розглядатися і як визнання його авторитету зі сторони Путіна (спроба підйому Кучми в очах своїх співгромадян), і як пошук нового крісла для Леоніда Даниловича у разі його політичного недовголіття в Україні (до речі, свого часу цей пост займав Борис Березовський).
5. Можливо, саме в Запоріжжі вирішилося питання нового українського уряду і принципів, на яких воно буде будуватися. Хто займе в ньому ключові пости? Хто стане прем’єр-міністром? Всі ці питання, очевидно, не могли залишитися без уваги.
Офіційна мета приїзду президента Росії – святкування відразу двох ювілеїв великих і стратегічно важливих об’єктів – Дніпрогесу і заводу «Дніпроспецсталь». І якщо перший об’єкт для Росії носить не більш ніж символічне значення (пригадайте твір Леоніда Брежнєва «Відродження» про героїзм радянських людей, виявлений в перші післявоєнні роки при відбудуванні зруйнованого війною Дніпрогесу, що вивчався в школах та трудових колективах), то з «Дніпроспецсталью» російська сторона зацікавлена в розвитку і поглибленні відносин. У той же час продукція «Дніпроспецсталі» є архіважливою для Росії. За радянських часів це підприємство було одним з трьох на території СРСР, що випускають спеціальні сталі, які використовуються в оборонній сфері. Тепер же підмосковна «Електросталь» фактично знаходиться в «лежачому» стані, а челябінський металургійний комбінат не може покрити всієї потреби Росії в сталях спеціальних сортів.
Тому ще більш знаковим моментом для багатьох представників української еліти стало акцентування уваги Володимира Путіна на ролі і значенні «Дніпроспецсталі» в російсько- українських відносинах, яку президент РФ назвав «успішним інвестиційним російсько-українським проектом». Схоже, таким чином Путін не тільки дав ясно зрозуміти, що добре обізнаний про проблеми, які останнім часом випробовує в Україні громадянин РФ Костянтин Григоришин, громадянин РФ і уродженець Запоріжжя, що володіє рядом могутніх українських підприємств і в т.ч. «Дніпроспецсталью», але і делікатно натякнув, що Україна або перейде на прозорі взаємовідносини з російським капіталом, або «нічого у нас не вийде». У світлі великих економічних українсько-російських домовленостей, умова, висунена українському партнеру, більш ніж зрозуміла.
Зроблене президентом РФ тонке «па» в сторону «Дніпроспецсталі» підтверджує і чутки, які нещодавно з’явилися про те, що Костянтину Григоришину, втомленому від нескінченних закулісних ігор з групою Григорія Суркіса на фронті енергетики, буквально в останній місяць вдалося заручитися підтримкою Кремля. На фоні останніх політичних подій, для України думка такого лоббіста є серйозним і дохідливим аргументом. І судячи по відеоряду «Інтера», що вісвітлює візит президентів в Запоріжжя, глава Адміністрації Президента України першим дав зрозуміти, що натяк президента РФ до адресата дійшов.
Важливим моментом стала ініціатива Леоніда Кучми відносно проведення в Україні Року Російської Федерації. Нинішній, 2002 рік, був оголошений в Росії Роком України. Тепер черга настала за Україною. Алаверди, так би мовити. Ця ініціатива дозволить Леоніду Кучмі реабілітуватися в очах Кремля за декілька прозахідних кроків і заяв.
Потрібно також звернути увагу і на той факт, що слідом за візитом Путіна і Кучми в Запоріжжі можна сподіватися на стрімкий кар’єрний зліт нинішнього губернатора Запорізької області Євгена Карташова – ініціатора цієї зустрічі. Що-що, а прихильність і фавор з боку Леоніда Кучми він заслужив.
Одним словом, Запорізька зустріч ще чекає своїх істориків. Але навіть експрес-аналіз, по гарячих слідах, дозволяє говорити про те, що ця зустріч буде мати важливі наслідки для відносин наших держав і для політичної дійсності в Україні. Вона відноситься до розряду тих подій, які помічають тільки згодом – через перспективність прийнятих рішень і довготривалість планів. Для рядового обивателя ця зустріч – не більш, ніж святкування ювілею двох підприємств. Для політиків, аналітиків і дипломатів – мотив черговий раз задуматися про геополітичні пріоритети і про тлінність буття. Насамперед - політичного.