Українець Михайло Бродський: "Плівки – справжні, король – голий"
10/10/2002 | Гура
http://www.pravda.com.ua/archive/2002/october/10/2.shtml
Ця стаття, крім широкого читацького загалу, адресується безпосередньо ще й одній конкретній людині, моєму близькому і справжньому Другу. Чи пам'ятає він, як ми із ним познайомилися? Минуло всього 10 років, а здається, пройшла ціла епоха – епоха надій, яким не судилося збутися.
Що нас тоді поєднувало? Політика? Ні, наші погляди потім розійшлися. Бізнес? Теж ні. Нас ріднили наші моральні принципи. Ми вважали себе чесними людьми, вміли дотримуватися слова, стояли на стороні правди. Нас єднала віра в гарну країну. До Руху я прийшов після того, як побачив його виступ на телебаченні – мені захотілося бути з ним в одній партії.
Тоді він ще не був відомим політиком, міністром, державним діячем. Він був просто чесною людиною, хотів щось змінити в цій країні, зробити життя наших людей кращим. Тоді він не боявся відстоювати свою правоту навіть перед такими незаперечними авторитетами, як В'ячеслав Чорновіл. Тоді він не боявся відрізняти чорне від білого, поважати порядних людей і зневажати пройдисвітів. Вище грошей і стану для нього були свобода, совість і мораль.
Думаю, він пам'ятає, як його разом із Чайкою один із помічників Кучми запросив у ресторан "Конкорд" і сказав, що їх уб'ють, якщо вони "не зречуться Бродського" - але вони не побоялися. Йому ще тоді пропонували портфель міністра, і він відмовився.
За дружбу зі мною він – один з фундаторів Руху – втратив у ньому посаду. Хочу, щоб він згадав, як Кучма спочатку вимагав від Чорновола його звільнення і мого виключення зі списку, а потім у розмові зі мною однією з умов подальшого непереслідування мене висував "утихомирення" Лавриновича. Адже Олесь – перший український політик, що порушив у парламенті питання про імпічмент президента за його неконституційні дії.
Згадаймо, як він відстоював самоврядування у Києві, як саме він домігся окремого положення щодо Києва в Конституції, а потім написав прогресивний закон про столицю – набагато кращий, ніж нині діючий. Та і цей його руками хочуть поховати.
Чи пам’ятає він, як входив до комітету захисту Бродського і заважав владі відібрати в мене "Київські Відомості" - єдину на той час незалежну газету? Чи пам'ятає свої сльози радості в момент, коли мене звільнили із СІЗО? Ще більше радів я, коли журналісти рекомендували його на Голову комісії з розслідування загибелі Георгія Гонгадзе. І, на жаль, уже з перших його кроків на цій посаді наші стосунки дали тріщину.
Сьогодні Олесь Лавринович – по іншу сторону барикад. Перед собою бачу високого сановника, але усе менше можу розгледіти людину. У жалюгідному сподіванні догодити і сподобатися, він захищає ЇХ, втрачаючи залишки достоїнства і поваги.
Я, наприклад, не вірю, що він за власною волею так зганьбив себе, приховавши згоду ФБР на проведення експертизи записів Мельниченка. І навіть після того як його так підло підставили, все одно захищає їх, хоча треба б захищати своє добре ім'я.
Ту роботу, що він мав зробити, як голова парламентської слідчої комісії, за нього зробили американці. Це він повинен був довести те, що є очевидним всій політичній еліті країни, і що в приватних розмовах ніхто з її представників ніколи не заперечує. Плівки – справжні, а король – голий.
Нещодавно в газеті Рабиновича прочитав, як міністр спорту Білорусії привселюдно зав'язував шнурки на черевиках Лукашенка. Схоже, приниження йому було не дуже приємним, і міністра із серцевим нападом відвезла "швидка". Наш режим ще не дозрів до того, щоб міністри плазували біля президентських бут, але багато солідних людей уже стали його "шнурками".
Я увесь час намагаюся зрозуміти, що почувають – ні, не спільники, - а "герої" кучминих розмов, усі ці "падлюки" й "мудили", "покидьки" і
"жидьониші", "тварюки" та "б...…і". Як ті, над ким замишлялася царська розправа, так і ті, чиї кісти глава 48-мільйонної держави перемиває немов сільська баба-пліткарка.
Що відчуває Пінчук, знаючи, що майже рідний тесть давав команду Азарову "узяти за ж..." його корпорацію "Інтерпайп"? Та й як Вікторові - ще досить молодій людині з пристойної єврейської родини, одному з засновників і головних спонсорів єврейської громади Дніпропетровська, другу Співакова і Захарова - ласувати за одним обіднім столом з людиною, що явно страждає на побутовий антисемітизм з лексиконом чорносотенця? Сподіваюся, у цій родині Віктора хоча б у вічі не називають "жидом". І, може, саме приналежність цього єврея до царської родини рятує його одноплемінників, в тому числі й мене, від погромів?
Не знаю, наскільки комфортно почуває себе в кучминій команді президент Всеукраїнського єврейського конгресу Рабинович. Дивився б Вадим у корінь: той антисемітизм, що на Банковій, набагато небезпечніший антисемітизму журналу "Персонал". І не треба з диявольським лукавством розповідати усьому світу про те, як Кучма любить євреїв. Сподіваюся, Вадим пам'ятає, що за вказівкою Кучми в нього відібрали частку в "1+1", - а тому причаївся і чекає можливості поквитатися.
Де гордість Щербаня? Цей гроза Сумщини, коли Кучма президентськими добірними матюками затикав йому рота, притихав наче миша і намагався купити монаршу ласку банальним хабаром у 25% акцій "Хімпрому".
А невже "синочку" Деркачу не огидно виконувати на "Ері" замовлення кучмівської адміністрації, коли сам гарант не соромиться обкладати його матом, немов підлітка, що десь нашкодив – нехай і позаочі? А тато-Деркач, сподіваюся, пам'ятає нашу розмову в парламенті, коли я йому сказав, що є ще і Божий суд, а на ньому, Деркачеві, хреста немає. Деркач намагався порвати сорочку і показати хрест. І чи не тому Андрій так часто апелює до Церкви і навіть випускає релігійний додаток до своєї газети, що хоче купити індульгенцію? Але індульгенції – це небезкорисливий трюк священиків, не визнаний на небесах.
Невже Євгену Марчуку не огидно подавати руку Кучмі після того, як влада провела "чистку" у військових частинах, які підтримали на виборах президента його, а не Кучму? Невже йому приємно було захищати свого опонента в розпал "кучмагейту"? Що відчуває Євген Кирилович – адже він справжній генерал. Не рівня тим генералам, яких наче мух наплодив Кучма.
Але найбільша для мене головоломка – прихильність до Кучми Медведчука і Суркіса. Я добре знаю обох. Це – мужики з дуже сильним і, може, навіть надміру загостреним почуттям власної гідності. Виявляється, із соціал-демократами воювала не тільки вся країна, але і її президент, служба безпеки, міністерство внутрішніх справ...Виявляється, Кучма був готовий "здати" Суркіса американцям - тільки б вони повірили в його міфічну "боротьбу з корупцією".
Медведчук заявив днями, що готовий захищатися в суді від тих, хто буде розповідати про його співробітництво з КДБ. Чи означає це, що варто чекати позову проти Деркача і Кравченка? Адже з адвокатським талантом Віктора можна засадити і самого Кучму. І як розуміти заяву Медведчука про те, що він менеджер, найнятий президентом – як натяк на те, що він ні за що не відповідає?
Як із власною гідністю у Сивковича, що після того, як особисто Кучмою було дано команду його "знищувати однозначно", пришкутильгав у пропрезидентську більшість? Цікаво, він уже пробачив конфіскацію у нього каналу СТБ, реквізованого на користь зятя Леоніда Даниловича?
Фельдмана Кучма хотів посадити до кримінальників, щоб одержати свідчення на Тимошенко. А може, сьогодні вже "вибивають" з когось зізнання на Тігіпка, Медведчука, Литвина, Кінаха... Чого вони усі чекають? Хто з наближених стане наступним "цапом відбувайлом"? Чи не мій Друг - Лесь?
Згадаймо, що заслужили за підтримку Кучми Ігор Бакай, Волков? Обох ледве не посадили, а Бакая гарант просто обізвав "мудаком". І зараз я не заздрю їхній перспективі.
Я бачу, що в глибині душі моєму Другові огидні всі ці розборки, цей бруд, підлабузництво і повна залежність від примх "царя". Він усе ще хоче, щоб і в політиці й у бізнесі ми жили за єдиними правилами – тільки встановленими суспільством, а не Кучмою. Але, незважаючи на своє сумління, він живе за їхніми правилами, а тим часом непомітно стає схожим на них, і вже у його душі живе маленький кучма.
Трагедія всієї нашої країни у тому, що режим заражає бацилами підлості, вульгарності, ненависті й аморальності всіх, хто стикається з ним. І в тому, що українську політику роблять люди, у яких, за версією Кравченка, "ні моралі, нічого немає". Я закликаю: Друже, доки ще не пізно, доки вони не втягли тебе в якийсь злочин, порви з ними! Стань таким, яким я тебе пам'ятаю: чесною і порядною людиною. Для цього досить лише сказати, що ти віриш у справжність плівок, записаних Мельниченком.
Сподіваюся, приклад мого Друга наслідуватимуть й інші, принижені й ображені президентом. Не треба його боятися: вже і "матку не вирве", і не "й..не". Його час минув, але чим коротшою буде агонія режиму, тим краще для країни. Утім, якщо Лесю, і іншим фігурантам плівок державні інтереси не настільки близькі, нехай зроблять такий крок хоча б заради власної гідності. Інакше в історії "кучмагейту" вони так і залишаться для одних спільниками режиму, а для інших – "падлюками" і "мудилами", "покидьками" і "жидьонишами", "тварями" і "б...ми".
Зростання ВВП, дефляція замість інфляції, збільшення реальних доходів населення, проголошення європейського вибору – все це насправді є, тут Кучма має рацію. Але ніщо, ніякий позитив не амністує президента за те, невблаганні свідчення чого зафіксовано на плівках Мельниченка.
Прийшов вже час робити вибір. Крапки над "і" розставлено.
Ця стаття, крім широкого читацького загалу, адресується безпосередньо ще й одній конкретній людині, моєму близькому і справжньому Другу. Чи пам'ятає він, як ми із ним познайомилися? Минуло всього 10 років, а здається, пройшла ціла епоха – епоха надій, яким не судилося збутися.
Що нас тоді поєднувало? Політика? Ні, наші погляди потім розійшлися. Бізнес? Теж ні. Нас ріднили наші моральні принципи. Ми вважали себе чесними людьми, вміли дотримуватися слова, стояли на стороні правди. Нас єднала віра в гарну країну. До Руху я прийшов після того, як побачив його виступ на телебаченні – мені захотілося бути з ним в одній партії.
Тоді він ще не був відомим політиком, міністром, державним діячем. Він був просто чесною людиною, хотів щось змінити в цій країні, зробити життя наших людей кращим. Тоді він не боявся відстоювати свою правоту навіть перед такими незаперечними авторитетами, як В'ячеслав Чорновіл. Тоді він не боявся відрізняти чорне від білого, поважати порядних людей і зневажати пройдисвітів. Вище грошей і стану для нього були свобода, совість і мораль.
Думаю, він пам'ятає, як його разом із Чайкою один із помічників Кучми запросив у ресторан "Конкорд" і сказав, що їх уб'ють, якщо вони "не зречуться Бродського" - але вони не побоялися. Йому ще тоді пропонували портфель міністра, і він відмовився.
За дружбу зі мною він – один з фундаторів Руху – втратив у ньому посаду. Хочу, щоб він згадав, як Кучма спочатку вимагав від Чорновола його звільнення і мого виключення зі списку, а потім у розмові зі мною однією з умов подальшого непереслідування мене висував "утихомирення" Лавриновича. Адже Олесь – перший український політик, що порушив у парламенті питання про імпічмент президента за його неконституційні дії.
Згадаймо, як він відстоював самоврядування у Києві, як саме він домігся окремого положення щодо Києва в Конституції, а потім написав прогресивний закон про столицю – набагато кращий, ніж нині діючий. Та і цей його руками хочуть поховати.
Чи пам’ятає він, як входив до комітету захисту Бродського і заважав владі відібрати в мене "Київські Відомості" - єдину на той час незалежну газету? Чи пам'ятає свої сльози радості в момент, коли мене звільнили із СІЗО? Ще більше радів я, коли журналісти рекомендували його на Голову комісії з розслідування загибелі Георгія Гонгадзе. І, на жаль, уже з перших його кроків на цій посаді наші стосунки дали тріщину.
Сьогодні Олесь Лавринович – по іншу сторону барикад. Перед собою бачу високого сановника, але усе менше можу розгледіти людину. У жалюгідному сподіванні догодити і сподобатися, він захищає ЇХ, втрачаючи залишки достоїнства і поваги.
Я, наприклад, не вірю, що він за власною волею так зганьбив себе, приховавши згоду ФБР на проведення експертизи записів Мельниченка. І навіть після того як його так підло підставили, все одно захищає їх, хоча треба б захищати своє добре ім'я.
Ту роботу, що він мав зробити, як голова парламентської слідчої комісії, за нього зробили американці. Це він повинен був довести те, що є очевидним всій політичній еліті країни, і що в приватних розмовах ніхто з її представників ніколи не заперечує. Плівки – справжні, а король – голий.
Нещодавно в газеті Рабиновича прочитав, як міністр спорту Білорусії привселюдно зав'язував шнурки на черевиках Лукашенка. Схоже, приниження йому було не дуже приємним, і міністра із серцевим нападом відвезла "швидка". Наш режим ще не дозрів до того, щоб міністри плазували біля президентських бут, але багато солідних людей уже стали його "шнурками".
Я увесь час намагаюся зрозуміти, що почувають – ні, не спільники, - а "герої" кучминих розмов, усі ці "падлюки" й "мудили", "покидьки" і
"жидьониші", "тварюки" та "б...…і". Як ті, над ким замишлялася царська розправа, так і ті, чиї кісти глава 48-мільйонної держави перемиває немов сільська баба-пліткарка.
Що відчуває Пінчук, знаючи, що майже рідний тесть давав команду Азарову "узяти за ж..." його корпорацію "Інтерпайп"? Та й як Вікторові - ще досить молодій людині з пристойної єврейської родини, одному з засновників і головних спонсорів єврейської громади Дніпропетровська, другу Співакова і Захарова - ласувати за одним обіднім столом з людиною, що явно страждає на побутовий антисемітизм з лексиконом чорносотенця? Сподіваюся, у цій родині Віктора хоча б у вічі не називають "жидом". І, може, саме приналежність цього єврея до царської родини рятує його одноплемінників, в тому числі й мене, від погромів?
Не знаю, наскільки комфортно почуває себе в кучминій команді президент Всеукраїнського єврейського конгресу Рабинович. Дивився б Вадим у корінь: той антисемітизм, що на Банковій, набагато небезпечніший антисемітизму журналу "Персонал". І не треба з диявольським лукавством розповідати усьому світу про те, як Кучма любить євреїв. Сподіваюся, Вадим пам'ятає, що за вказівкою Кучми в нього відібрали частку в "1+1", - а тому причаївся і чекає можливості поквитатися.
Де гордість Щербаня? Цей гроза Сумщини, коли Кучма президентськими добірними матюками затикав йому рота, притихав наче миша і намагався купити монаршу ласку банальним хабаром у 25% акцій "Хімпрому".
А невже "синочку" Деркачу не огидно виконувати на "Ері" замовлення кучмівської адміністрації, коли сам гарант не соромиться обкладати його матом, немов підлітка, що десь нашкодив – нехай і позаочі? А тато-Деркач, сподіваюся, пам'ятає нашу розмову в парламенті, коли я йому сказав, що є ще і Божий суд, а на ньому, Деркачеві, хреста немає. Деркач намагався порвати сорочку і показати хрест. І чи не тому Андрій так часто апелює до Церкви і навіть випускає релігійний додаток до своєї газети, що хоче купити індульгенцію? Але індульгенції – це небезкорисливий трюк священиків, не визнаний на небесах.
Невже Євгену Марчуку не огидно подавати руку Кучмі після того, як влада провела "чистку" у військових частинах, які підтримали на виборах президента його, а не Кучму? Невже йому приємно було захищати свого опонента в розпал "кучмагейту"? Що відчуває Євген Кирилович – адже він справжній генерал. Не рівня тим генералам, яких наче мух наплодив Кучма.
Але найбільша для мене головоломка – прихильність до Кучми Медведчука і Суркіса. Я добре знаю обох. Це – мужики з дуже сильним і, може, навіть надміру загостреним почуттям власної гідності. Виявляється, із соціал-демократами воювала не тільки вся країна, але і її президент, служба безпеки, міністерство внутрішніх справ...Виявляється, Кучма був готовий "здати" Суркіса американцям - тільки б вони повірили в його міфічну "боротьбу з корупцією".
Медведчук заявив днями, що готовий захищатися в суді від тих, хто буде розповідати про його співробітництво з КДБ. Чи означає це, що варто чекати позову проти Деркача і Кравченка? Адже з адвокатським талантом Віктора можна засадити і самого Кучму. І як розуміти заяву Медведчука про те, що він менеджер, найнятий президентом – як натяк на те, що він ні за що не відповідає?
Як із власною гідністю у Сивковича, що після того, як особисто Кучмою було дано команду його "знищувати однозначно", пришкутильгав у пропрезидентську більшість? Цікаво, він уже пробачив конфіскацію у нього каналу СТБ, реквізованого на користь зятя Леоніда Даниловича?
Фельдмана Кучма хотів посадити до кримінальників, щоб одержати свідчення на Тимошенко. А може, сьогодні вже "вибивають" з когось зізнання на Тігіпка, Медведчука, Литвина, Кінаха... Чого вони усі чекають? Хто з наближених стане наступним "цапом відбувайлом"? Чи не мій Друг - Лесь?
Згадаймо, що заслужили за підтримку Кучми Ігор Бакай, Волков? Обох ледве не посадили, а Бакая гарант просто обізвав "мудаком". І зараз я не заздрю їхній перспективі.
Я бачу, що в глибині душі моєму Другові огидні всі ці розборки, цей бруд, підлабузництво і повна залежність від примх "царя". Він усе ще хоче, щоб і в політиці й у бізнесі ми жили за єдиними правилами – тільки встановленими суспільством, а не Кучмою. Але, незважаючи на своє сумління, він живе за їхніми правилами, а тим часом непомітно стає схожим на них, і вже у його душі живе маленький кучма.
Трагедія всієї нашої країни у тому, що режим заражає бацилами підлості, вульгарності, ненависті й аморальності всіх, хто стикається з ним. І в тому, що українську політику роблять люди, у яких, за версією Кравченка, "ні моралі, нічого немає". Я закликаю: Друже, доки ще не пізно, доки вони не втягли тебе в якийсь злочин, порви з ними! Стань таким, яким я тебе пам'ятаю: чесною і порядною людиною. Для цього досить лише сказати, що ти віриш у справжність плівок, записаних Мельниченком.
Сподіваюся, приклад мого Друга наслідуватимуть й інші, принижені й ображені президентом. Не треба його боятися: вже і "матку не вирве", і не "й..не". Його час минув, але чим коротшою буде агонія режиму, тим краще для країни. Утім, якщо Лесю, і іншим фігурантам плівок державні інтереси не настільки близькі, нехай зроблять такий крок хоча б заради власної гідності. Інакше в історії "кучмагейту" вони так і залишаться для одних спільниками режиму, а для інших – "падлюками" і "мудилами", "покидьками" і "жидьонишами", "тварями" і "б...ми".
Зростання ВВП, дефляція замість інфляції, збільшення реальних доходів населення, проголошення європейського вибору – все це насправді є, тут Кучма має рацію. Але ніщо, ніякий позитив не амністує президента за те, невблаганні свідчення чого зафіксовано на плівках Мельниченка.
Прийшов вже час робити вибір. Крапки над "і" розставлено.
Відповіді
2002.10.10 | 123
Re: Українець Михайло Бродський: "Плівки – справжні, король – голий"
Сильна стаття, як на мене.Мене дійсно цікавить -- невже цим сильним людям, які себе мали б поважати, приємно давати себе опускати? Невже їм приємно не мати можливості голосувати так, як ВОНИ вважають правильним? Навіщо їм це? Вони ж (точніше, багато хто з них -- ті, що мають приватний бізнес, більше середнього або навіть крупний) можуть вести свій бізнес і без мандата. Чому вони не складають мандат? Не йдеться про подвиг і опозицію -- можна просто скласти мандат і не брати в цьому участь, поважати себе перш за все. Чому такого не відбувається?
2002.10.10 | Дежавю
Опозиція може, в знак протесту, зректись мандатів?
Цікаве питання - чому депутати не викинуть той мандат ?Із самоповаги?
Що такого в тому депутатстві?
Ну був депутатом - це круто.
Для чого далі бути депутатом, якщо тебе трахають у всі дірки?
І родичів і друзів....
Опозиція може, в знак протесту, зректись мандатів?
2002.10.10 | Гура
А може, просто повіситися порадите? Не сподівайтеся! (-)
2002.10.10 | Гура
Re: Українець Михайло Бродський: "Плівки – справжні, король – голий"
123 пише:> Сильна стаття, як на мене.
>
> Мене дійсно цікавить -- невже цим сильним людям, які себе мали б поважати, приємно давати себе опускати? Невже їм приємно не мати можливості голосувати так, як ВОНИ вважають правильним? Навіщо їм це? Вони ж (точніше, багато хто з них -- ті, що мають приватний бізнес, більше середнього або навіть крупний) можуть вести свій бізнес і без мандата. Чому вони не складають мандат? Не йдеться про подвиг і опозицію -- можна просто скласти мандат і не брати в цьому участь, поважати себе перш за все. Чому такого не відбувається?
А Ви забули, чому засудили Бориса Фельдьмана? Якщо забули, нагадую: за те, що він відмовився дати грошей на президентську кампанію. І це при тому, що там абсолютно все шито білими нитками. Тобто, гр. Кучмою створено кишеньковий репресивно-бандитський держапарат, який "приріс" до його рук завдяки "кругової поруки злочинів" (принцип - всі у всіх "на гачку").
2002.10.11 | 123
Фельдман
> А Ви забули, чому засудили Бориса Фельдьмана? Якщо забули, нагадую: за те, що він відмовився дати грошей на президентську кампанію. І це при тому, що там абсолютно все шито білими нитками. Тобто, гр. Кучмою створено кишеньковий репресивно-бандитський держапарат, який "приріс" до його рук завдяки "кругової поруки злочинів" (принцип - всі у всіх "на гачку").Ну, с Фельдманом трощки не так було. Фельдман зайняв активну позицію, а я ж кажу про пасивну позицію Понтія Пілата -- умивання рук: сдаю мандат і йду. Ну от взяти того ж Гавриша: він власник крупної юр. фірми в Харкові. За українськими масштабами фіпма його -- ну десь більше середнього, принаймні, не основний гравець. Тобто від держави його бізнес на 100% не задежить, мабуть. Навіщо йому давати собою маніпулювати, чому б не пійти? Таких ведь багато, чи ні?
2002.10.11 | Гура
А може взагалі, всім нормальним людям виїхати з країни? (-)
2002.10.10 | vujko
Re: Українець Михайло Бродський: "Плівки – справжні, король – го
123 пише:> Сильна стаття, як на мене.
>
> Мене дійсно цікавить -- невже цим сильним людям, які себе мали б поважати, приємно давати себе опускати?
dlya togo, shchob povazhaty sebe, treba navchytys' povazhaty hoch kogo-nebud'. Lipshe
pochaty s person vidminnyh vid vlasnoyi
2002.10.11 | 123
Re: Українець Михайло Бродський: "Плівки – справжні, король – го
vujko пише:> 123 пише:
> > Сильна стаття, як на мене.
> >
> > Мене дійсно цікавить -- невже цим сильним людям, які себе мали б поважати, приємно давати себе опускати?
>
> dlya togo, shchob povazhaty sebe, treba navchytys' povazhaty hoch kogo-nebud'. Lipshe
> pochaty s person vidminnyh vid vlasnoyi
Не можу погодитись. Себе поважати набагато легше, ніж інших. Навпаки, неможливо поважати інших, якщо не поважаєш навіть себе.
2002.10.11 | юрко
Re: Українець Михайло Бродський: "Плівки – справжні, король – голий"
>Мене дійсно цікавить -- невже цим сильним людям, які себе мали б поважати, приємно давати себе опускати?Знову риторичне запитання - що означає "сильні люди, які себе поважають"? Тобто, коли сильні і коли себе поважають? Перед тими, кого вони можуть самі принизити, як їх кучмо принижує? Так реакція їх цілком закономірна, це не реакція сильних людей. Вони сильні перед слабими, або тим слабим вони видаються сильними. Дайте мені спокій, вони таке саме лайно, як і папік, лише що не мають його влади. Вони продукт азійського способу думання і є ментальними азіатами, коли начальник чи багатий - бог, якому треба безумовно підкоритися і такого вони очікують від інших щодо себе, тому й видаються іншим сильними з почуттям власної гідності. До часу, коли раптом вилазить, що лижуть вони так само, як інші їм лижуть. І тоді, раптом, викликають загальний подив - що ж таке, їм "приємно себе опускати"? Мразь вони, кучми несповнені.
2002.10.10 | Дежавю
Михайло Бродський - ЄВРЕЙ (-)
2002.10.10 | Гура
Ні, він таки українець, а от Ви - провокатор, це точно (-)
2002.10.11 | Shooter
Бродський - жид, але він УКРАЇНСЬКИЙ жид :)
Подібні слова, сказані гордо, я чув від сусіда моєї бабці по будинку -директора в свій час Тернопільського політеху.Взагалі, цікавий був будинок. "Елітний" на момент побудови (моя бабця отримала квартиру чисто випадково в ньому). Проте за стіною в сусідів (висока "промислова" посада) на новосіллі в 1971 співали "Ще не вмерла Україна" (моя бабця не стукнула
Цікаво було спостерігати за еволюцією мешканців того будинку.
Можливо, колись і напишу - щоб мав Ґабор чим доповнити мої три "маладьожних бздури" для публікації окремої книжки
2002.10.11 | Гура
Шутер, а ти лемок? (-)
2002.10.11 | Shooter
Не зовсім :)
Правда, якщо побудувати трикутник із вершинами в скупченні могил моїх пра-дідів і бабусь, то середнє ґеометричне (не в алґебраїчному значенні), себто точка "скупчення" перетинів всяких медіан-бісектрис (та їм подібних артефактів) якраз десь на Лемківщині і опиниться.P.S. Батьки особи українського походження, з якою я познайомився зовсім недавно, - з-під Сяноку, сама що не є Лемківщина. Тільки не тешуть вже там "теслі срібла сани", тай могила їх творця заростає...
Москалі, бля...того разу то були "велькопольські" ван...((
2002.10.12 | Mary
Чия могила і де заростає? (-)
2002.10.12 | Shooter
Б.-І. Антонич. Лемківщина
Народився Бог на саняхВ лемківськім містечку Дуклі
(вже не лемківське, дякуючи "Віслі")
2002.10.12 | Mary
Я знаю. А могила ж чия?
Бо могила Антонича на янівському цвинтарі у Львові ще минулого літа нічим не заростала. Пам'ятник там, звісно, гидотний (ІМНО), але сама могила завжди більш-менш доглянута.2002.10.14 | Shooter
Оце так
Я чомусь був впевнений, що його могила - на бАтьківщині.Ну що ж, людині (і навіть Шутеру
2002.10.15 | Mary
Вчитися ніколи не пізно ;-)))
Якщо будемо влітку у Львові - можу навіть завести і показати де саме :-)2002.10.15 | Shooter
Домовились :) (-)
2002.10.11 | KY
Shooter'e tachogo vy vypendrijuetes'. Slovo zhyd vvazhajet'sia
schonajmenshe nevvichlyvym.I to ne tilky jevreji tak vvazhajut'.
Jakscho navit u Polschi chty deinde
vono u vzhytky,
vy b mogly tut i zaraz vid niogo utrymatys.
2002.10.12 | Shooter
Слово жид вважається неввічливим...
..в "Російській імперії".Ні моїм предкам, ні мені це НІЧОГО НЕ КАЖЕ.
Тому клав я на "рассєйскоє значєніє" слова жид.
2002.10.12 | KY
Bil'sha chastyna Ukrajiny kolys' nalezhala ros. imperiji
tomu pidozriuju schobilshist' suchasnyh ukrajintsiv
vvazhaje tse slovo obrazlyvym,
hocha vono i je shyrokovzhyvanym.
(for example see Kutchma tapes :)
2002.10.15 | Смогитель Вадим
Re:Я виріс в Жмеринці і слово "жид" було нормою, пристойною
цілком і не образливою.Скажімо, " у нього жидівська голова" - звучало, просто, ПОЗИТИВНО, без жадного відтінку образи ...
"у нього жінка жидівочка" - звучало теж без жадних сумнівів ПОЗИТИВНО, панове ...
"він з жидівської родини чи жидівського походження" - в моєму класі української школи було 4 учні жидівського походження ,брати Єлєкіни, Віля Мітельман та Борис Аренгауз - і це було абсолютно ПОЗИТИВНИМ, коли ми говорили, що вони жидівського походження ...
і це, панове не захід України ...
Хіба ж слово має значення?
Справа в тім, що покриває це слово ...
В англійській мові це звучить майже як в українській "джу" і ніхто не розявля писочки, що це негативне, принизливе слово ...
В бібліотеці Київської консерваторії був клавір маловідомої опери, виданий до 17 року і так по діогоналі на твердій обкладинці була написана величезними літерами назва опери "ЖІДОВКА" ...
Я переконаний, що цей клавір є й досі ...хто цікавиться, підійдіть в бібліотеку і попросіть клавір опери "ЖІДОВКА".
Ще раз питаю, що хіба проблема в слові, в тій чи иншій назві?
Будучи обрізаним, я б надав би перевагу саме ЖИД, як УКРАЇНЕЦЬ, а ЄВРЄЙ - це щось як ХАХОЛ чи МАЛОРОС ...
2002.10.15 | Shooter
"Жид" є також нормальним і в Польщі, Словаччині чи Чехії (-)
2002.10.11 | 123
Бродський - єврей, і пишається цим так само, як і тим, ...
що він -- українець. Я розумію, що Ви мали на меті поставити на місце провокатора Рисочку, але це не привід позбавляти Бродського його єврейства. Єврейство і украінство Бродського не є тими речами, що мають протиставлятися одне одному.2002.10.11 | Михайло Свистович
Re: З Бродським справи краще не мати.
І національність його тут ні до чого. Він багато разів вже перебігав з одного табору в інший, був зачинщиком не однієї провокації. Тому з такими як Бродський, Соскін, Гладчук краще не мати спільних справ.2002.10.11 | 123
Я тут не аналізував тему з огляду на особистість Бродського
2002.10.12 | Михайло Свистович
В тому, що національність згадувати необов"язково я з Вами
згоден, але ставте, будь ласка, знак (-) після повідомлення, яке складається лише з назви.2002.10.12 | друг
Бажано взагалі помовчувати (-)
2002.10.12 | Михайло Свистович
Re: Про що помовчувати? (-)
2002.10.12 | подвиг
ПО-ЖИЗНІ. (про колір своїх трусів, їжу на сніданок, зокрема) (-)
2002.10.11 | Гура
Ви що, не розумієте елементарних питань?
Казати, що Бродський - еврей, як альтернативу словам, що він українець, це теж саме, що казати, що він, к приміру, філателіст.2002.10.11 | Ізраїль
Українець в Ізраїлі не стає євреєм, навіть народжений там.(-)
2002.10.11 | Гура
Ну поговоріть самі з собою. Ігнор (-)
2002.10.11 | Габелок
До чого тут Ізраїль? На городі бузина...? Нє?(-)
2002.10.11 | 123
Навпаки, саме це я і хотів Вам сказати
Гура пише:> Казати, що Бродський - еврей, як альтернативу словам, що він українець, це теж саме, що казати, що він, к приміру, філателіст.
Це ж сформулювали свій сабж як альтернативу, не я: на "Бродський -- єврей" Ви відповили "НІ, він -- українець".
2002.10.11 | Гура
А Ви що, не розумієте, що контекст не національн, а політичн?(-)
2002.10.13 | Львівянин
Re: Михайло Бродський - ЄВРЕЙ (-)
Зате у Вас, дежавю, справжнє ДЕЖАВЮ...Вам до психіатора треба...
А стаття М.Бродського сильна...
2002.10.11 | Смогитель Вадим
Re: "крапки над !і" - розставлені кепсько і вельми ...
" ...Євген Кирилович – адже він справжній генерал ..."Кожен працівник КГБ, котрий не ПОКАЯВСЯ і не приніс яко викуп інформацію про терористичну діяльність його організації - КРИМІНАЛЬНА ПОСТАТЬ!
(котру недопустимо допускати до керма керування державою!)
А на генерала КГБ чекає жорстка лава військового трибуналу як на , дійсно СПРАВЖНЬОГО генерала терористичної антинаціональної кримінальної воєнізованої організації.
Тому крапки над "І" в такий незрозумілий мяко висловлюючись спосіб, кепсько розставлені, а, висловлюючись чіткіше, НЕ РОЗСТАВЛЕНІ ...
Питання лише свідомо чи по обмеженості, недалекості людського інтелекту...
Вадим Смогитель
2002.10.11 | АВ
Где послушать плёнки с участием Бродского и Кучмы? (-)
2002.10.11 | Гура
Это не ко мне (-)
2002.10.11 | Roller
Бродский не еврей. Бродский хороший украинец.
Тому крапки над "І" в такий незрозумілий мяко висловлюючись спосіб, кепсько розставлені, а, висловлюючись чіткіше, НЕ РОЗСТАВЛЕНІ ...Питання лише свідомо чи по обмеженості, недалекості людського інтелекту...
Вадим Смогитель спрашивает.
-------------------------
Признаться, высокий штиль статьи как-то не вяжется с ассоциаций о украинце Бродском как письменнике.
Если вспомнить его столь немногословное послание к выборцам в виде стиха Симоненко, которое ему удалось выучить наизусть, невольно всплывает ассоциация с "Малой землей" Брежнева.
В самом деле к чему такие лирические поссажи вначале. Кто их читал, можно пропустить.
>
> Ця стаття, крім широкого читацького загалу, адресується безпосередньо ще й одній конкретній людині, моєму близькому і справжньому Другу. >
> Що нас тоді поєднувало? Політика? Ні, наші погляди потім розійшлися. Бізнес? Теж ні. Нас ріднили наші моральні принципи. Ми вважали себе чесними людьми>
> Тоді він ще не був відомим політиком, міністром, державним діячем. Він був просто чесною людиною, хотів щось змінити в цій країні, зробити життя наших людей кращим. Вище грошей і стану для нього були свобода, совість і мораль.
>
> За дружбу зі мною він – один з фундаторів Руху – >
> Згадаймо, як він відстоював самоврядування у Києві, як саме він домігся окремого положення щодо Києва в Конституції, а потім написав прогресивний закон про столицю – набагато кращий, ніж нині діючий. Та і цей його руками хочуть поховати.
>
> Чи пам’ятає він, як входив до комітету захисту Бродського і заважав владі відібрати в мене "Київські Відомості" - єдину на той час незалежну газету? Чи пам'ятає свої сльози радості в момент, коли мене звільнили із СІЗО? >
О ком это пишет товаришь Бродский. По- моему о себе. Кристально чистый образ, треба сказать. Но, причем здесь Лавринович. Разве удобно адресовать письмо другу на всеобщее обозрение. Это очень личные, и даже интимные отношения. К чему их так афишировать на публику.
Припоминается, что Бродский шел не так давно в колоне Бьют рядом со Шкилем. Я бы не сказал, что Шкиль был счастлив таким соседством. Возможно, и счастлив, но лицо воротил.
Но Бродский не из тех людей, которые делают что-то просто так. Его прогнозы часто сбываются и это результат хорошей осведомленности. Возможно, результат осведомленности еврейской службы, почты. Поэтому Михайло тонко подчеркивает далее, для понятливых, силу еврейского влияния в украинской действительности. Но кому этот сигнал?
> Сьогодні Олесь Лавринович – по іншу сторону барикад. >
>
>
> Нещодавно в газеті Рабиновича > >
> Що відчуває Пінчук, знаючи, що майже рідний тесть давав команду Азарову "узяти за ж..." його корпорацію "Інтерпайп"? Та й як Вікторові - ще досить молодій людині з пристойної єврейської родини, >
> Де гордість Щербаня?
> А невже "синочку" Деркачу >
> Невже Євгену Марчуку не огидно >
> Але найбільша для мене головоломка – прихильність до Кучми Медведчука і Суркіса. Я добре знаю обох. >
>
> Як із власною гідністю у Сивковича,
> Фельдмана Кучма хотів посадити до кримінальниківЧи не мій Друг - Лесь?
>
> Згадаймо, що заслужили за підтримку Кучми Ігор Бакай, Волков? Обох ледве не посадили, а Бакая гарант просто обізвав "мудаком". І зараз я не заздрю їхній перспективі.
>
> Я бачу, що в глибині душі моєму Другові огидні всі ці розборки, цей бруд, підлабузництво і повна залежність від примх "царя". >
> >
> Сподіваюся, приклад мого Друга наслідуватимуть й інші, принижені й ображені президентом. "падлюками" і "мудилами", "покидьками" і "жидьонишами", "тварями" і "б...ми".
> Прийшов вже час робити вибір. Крапки над "і" розставлено.
И не слишком ли многих людей Бродский "цапнул"? Трудно поверить в наивность такого расчетливого политика. Вероятно, Бродский чувствует, что скоро за него крепко возьмутся. И лишенный депутатской защиты он играет на опережение, роль политического. Вход в ВР, которого он лишился и который так необходим для управления для него возможен, только из-за решетки и он стремится туда попасть.
Но добился ли он цели, если ставил целью обесценить Кучму и указать игрокам второго эшелона на необходимость подмять его. Каждый из перечисленных Бродским, в отдельности, и все вместе представляют прокучмовсое звено. По крайней мере, это следует со слов самого Бродского.
Мало того, Кучма в этом смысле выглядит сильным лидером. В самом деле, если он так легко решает вопросы с силовиками, СМИ, это указывает всем кто в Украине настоящий хозяин. Но ведь это плюс. Плюс его руководству. Какое кому дело, как он говорит с подчиненными, или ведет с ними. Он их держит за мальчиков, и меняет как перчатки.
Причем даже со своим родственником он строг и не примерим. Разве это не добавляет к лидеру уважения пересичных. Это так по Сталински, Путински , если хотите, по Петровски.
Так добился ли своей цели Бродский, или тот, кто ему писал? Смотря, какая цель. Если цель представить Кучму как безальтернативную силу, то задача выполнена.
Если же цель призыв, к еврейской общине и сомнительным лидерам олигархам, то нет. Ведь он "обкакал" их всех. И, следовательно, поставил перед делемой, кого пинать, Кучму, или Бродского. Он вызывает их огонь на себя. Или делает вид, что вызывает, вполне возможно, что там все схвачено.
Думаю, нет смысла гадать, провокация это, или нет, чистосердечны ли крокодильи слезки. Скоро узнаем. Но, Бродский не сделал бы такого шага случайно. Это наталкивает на мысль, что главного он нам не сказал.
Бродский не еврей. Бродский хороший украинец. На эту тему можно не спорить.
2002.10.11 | Andrij
Re: Михайло Бродський як віщун Кучми
Бродський лише озвучує те, що вже давно сидить в головах у лідерів СДПУ(о) -- побиття папіка на користь власного політичного майбутнього. Кожний найтупіший медведчук в тій партії розуміє, що пов'язати свою партію з ім'ям Кучми -- це дуже неперспективна річ. Отже, Бродський є лише перший пробний камінець у город нашого всенародного гаранта. Чи буде при цьому врятовано ім'я пана Медведчука, чи буде викинуто до сміття разом з його шефом, є цікаве питання. На мою думку, "політичний діяч Медведчук" може вже не підлягати реставрації. Надто ризикована та марудна ця справа, надто публічно зарився пан голова АП в політичному багні.2002.10.11 | Адвокат ...
Ґратуляції!!!
Як на мене,-- Ви абсолютно точно вхопили й описали психольоґійний стан ку-чмо-ноїдів- медведчуркісів.Ризикований хід пана Медведчука та його наступні кроки, разом із принципами побудови та функціонування "абрезаних", як партії,-- фактично,-- вивели СДПУ(о) за рамці політичної системи, перетворивши її на бліду копію КПСС.
Розчулене оповідання про бувшого друга, що ляйт- мотивом має: "вєрнісь, я всьо прощу!", навіть щире, навіть талановите,-- все одно,-- си залишить, лише,-- проявом нстальґії. Якось воно так весь час си повторює: як людина си скурвила,-- то вже ніколи пор'ядною не буде. І пан Бродський,-- те знає. Але потяг до ліпшого, себто,-- бувшого,-- крає його душу. Душу добропор'ядного совєцького інтеліґента...
... кращими намірами встелений шлях до пекла.
2002.10.14 | Гюрза
Re: Українець Михайло Бродський: "Плівки – справжні, король – голий"
У Бродского есть неплохой стих, об украинской незалежнисти. Рекомендую воспроизвести тут. И темка исчерпает сама себя. А то его тут в хлопчики записали:-)2002.10.14 | Гюрза
Re: Українець Михайло Бродський: "Плівки – справжні, король – голий"
Сорри, с Иосифом спутал. Но тоже почти хлопчик:-)2002.10.15 | Адвокат ...
Кепсько!
Не варто плутати Іосіфа з Михайлом лише через етнічну спільність їхнього походження.Чятєльнєй нада, чятєльнєй!