Сколько людей будут читать её статью (не считая нас с вами)?
Таков украинский народ - ему в глаза плюют, а он потилицю чешет i каже, що тут помiркувати треба.
Коробова эту ситуацию точно описала.
А действительно - сколько людей эту статью прочитают? Кто может сказать?
2002.10.14 | Shooter
Текст "красівий", проте...
...Коробова частенько страждає неточностями.
>Первое — задержание Константина Григоришина, крупного бизнесмена, россиянина, ставшего известным украинской широкой общественности после того, как его “за измену” с “Нашей Украиной”
Григоришин з Ющем не в ладах (були?) після того, як Ющ не дав Григоришину-з-абрєзаними подєрібаніть на халяву чергові обленерґо.
А ізменял Григоришин з Бродським. Тільки якщо останнього тримають за клоуна, то Григоришину добряче копнули (і продовжують копати) по яйцях.
"Здесь можно про себя играть на трубе, но сколько не играй..."
Коробова висловлює свою позицію і вона зрозуміла. Однак зустріч Страйкому з президентом потрібна для інших – вони мають перестати вагатися і переконатися, що всі моживості вичерпані.
Я не вірю, що президент захоче протиставити себе тому, що організовано за його мовчазного згоди, – системі, за якої власник ЗМІ диктує журналістам свою політичну волю. Кучма постійно підкреслює відомий совківський евфемізм “той хто платить, то замовляє музику”, забуваючи, що журналістика це не музика на весіллі. Пам”ятаєте “здесь можно про себя играть на трубе, но сколько не играй – все играешь отбой, и если есть те, кто приходит к тебе – найдутся и те, кто придет за тобой…»
Але я хочу щоби інші також переконалися в цьому. Адже страйк Коробової (Грані), Уколова (Громадське радіо), Мостової (Зеркало), Лігачової (Телекритика) для влади нічого не значитиме. Ми працюємо без цензури, бо не вміємо працювати під нею. Але Ваннікова (СТБ) і Швець (ICTV), які заперечували проти Страйкому, Стрільчик (ICTV) і Ар”єв (ІНТЕР), які до нього увійшли – всі вони мають переконатися, що влада не стане домовлятися з тими, кого вважає лише “музиками” на своїй свадьбі. Для цього і потрібна зустріч Страйкому і президента.
Відповіді
2002.10.14 | SpokusXalepniy
Сколько людей будут читать её статью (не считая нас с вами)?
Таков украинский народ - ему в глаза плюют, а он потилицю чешет i каже, що тут помiркувати треба.Коробова эту ситуацию точно описала.
А действительно - сколько людей эту статью прочитают? Кто может сказать?
2002.10.14 | Shooter
Текст "красівий", проте...
...Коробова частенько страждає неточностями.>Первое — задержание Константина Григоришина, крупного бизнесмена, россиянина, ставшего известным украинской широкой общественности после того, как его “за измену” с “Нашей Украиной”
Григоришин з Ющем не в ладах (були?) після того, як Ющ не дав Григоришину-з-абрєзаними подєрібаніть на халяву чергові обленерґо.
А ізменял Григоришин з Бродським. Тільки якщо останнього тримають за клоуна, то Григоришину добряче копнули (і продовжують копати) по яйцях.
2002.10.14 | Уколов
"Здесь можно про себя играть на трубе, но сколько не играй..."
Коробова висловлює свою позицію і вона зрозуміла. Однак зустріч Страйкому з президентом потрібна для інших – вони мають перестати вагатися і переконатися, що всі моживості вичерпані.Я не вірю, що президент захоче протиставити себе тому, що організовано за його мовчазного згоди, – системі, за якої власник ЗМІ диктує журналістам свою політичну волю. Кучма постійно підкреслює відомий совківський евфемізм “той хто платить, то замовляє музику”, забуваючи, що журналістика це не музика на весіллі. Пам”ятаєте “здесь можно про себя играть на трубе, но сколько не играй – все играешь отбой, и если есть те, кто приходит к тебе – найдутся и те, кто придет за тобой…»
Але я хочу щоби інші також переконалися в цьому. Адже страйк Коробової (Грані), Уколова (Громадське радіо), Мостової (Зеркало), Лігачової (Телекритика) для влади нічого не значитиме. Ми працюємо без цензури, бо не вміємо працювати під нею. Але Ваннікова (СТБ) і Швець (ICTV), які заперечували проти Страйкому, Стрільчик (ICTV) і Ар”єв (ІНТЕР), які до нього увійшли – всі вони мають переконатися, що влада не стане домовлятися з тими, кого вважає лише “музиками” на своїй свадьбі. Для цього і потрібна зустріч Страйкому і президента.