10/16/2002 | Спостерігач

«Двійка» Медведчука


Андрій Миселюк, ForUm

Віктор Медведчук обіцяв виконати «на відмінно» свою роботу щодо створення більшості у парламенті. Однак впоратися з цим завданням голові АП не вдалося: створена ним більшість прожила рівно тиждень і сьогодні померла так безславно, як і з’явилася на світ.

«Хрещений батько»

Піврічні дискусії про те, яка буде більшість у парламенті – з СДПУ(о) чи з «Нашою Україною» закінчилися 27 вересня вербальною перемогою Віктора Медведчука. У той день дев’ять пропрезидентських фракцій оголосили себе більшістю, нічим не підтвердивши істинність своїх слів. «Наша Україна» й опозиційні фракції миттєво опинилися в меншості.

Однак лідерам «дев’ятки» знадобилося майже два тижні для того, щоб довести присутність у більшості реальних 226 депутатів. І лише 8 жовтня більшість народилася офіційно, опублікувавши списки своїх членів, а також програму і статут «більшовицької» організації всередині Верховної Ради. Так перемога Медведчука над Ющенком з вербальної перетворилася на реальну.

Депутати від опозиції переконують, що переваги життя «під Медведчуком» за ці два тижні (від оголошення більшості до його формалізації) ним дохідливо пояснювала міліція, податкова, Генеральна прокуратура й інші силові та півсилові органи. Комусь, запевняє Тимошенко, обіцяли $100-200 тисяч і «Мерседеси». У результаті в п’яти осіб з’явився апетит до «їжі, посипаної пелюстками троянд» (вираження нашеукраїнця Рибачука) і з’явилася цифра в 231 голос.

Проте, що стосується і самих пропрезидентських фракцій, то за повідомленнями різних джерел ForUm’у депутати-«єдуни» пішли «під Медведчука», скрегочучи зубами. Багатьом із них дійсно хотілося домовитися з більш прогнозованим і передбачуваним Ющенком, ніж з тим, хто підминає під себе все, що рухається, лідером об’єднаних соціал-демократів. Але, як, загалом, правильно пояснювали логіку дій «єдунів» опозиційні депутати, вони йдуть туди, куди скаже президент. Ось вони, рідні, і пішли до Медведчука.

Однак, навіть незважаючи на високе заступництво президента Кучми, конфуз супроводив творців «медведчуковської» більшості весь час з моменту оголошення про її створення. То представник президента в парламенті Задорожний оголосить про входження до «більшості» комуніста Крючкова, то все спростує. То президент півгодини буде “уламувати” «нашеукраїнця» Атрошенка приєднатися до більшовиків і той навіть заяву відповідну напише. А потім візьме і передумає. То координатор більшості Карпов після складних і незручних викладень по дерибану урядових портфелів пообіцяє запропонувати кандидатури нового уряду вже до середини жовтня, а більшість досі до цього процесу навіть ще не приступала.

То керівник проекту «Більшість-2002» Медведчук скаже: «Та влада, яку я маю сьогодні, і тих обов’язків, які я виконую, мені цілком достатньо. Чим ефективніше і якісніше я тут буду діяти, тим більше у мене буде авторитету. Сьогодні я - менеджер і хочу довести, що виконую свої обов’язки на «відмінно». А все інше - в майбутньому побачимо». Медведчук, звичайно, авторитет. Але, як виявилося, не відмінник.

Або ось ще: пообіцяє Задорожний у середу «ухвалити остаточне політичне рішення» про відбирання комітетів у опозиції. А більшість візьми, та й помри. Причому, якраз у середу. Так що і відбирати комітети нікому. Смішно…

Казус Сивковича

А сталося сьогодні ось що: четверо депутатів із фракції «Народний вибір» (Олег Беспалов, Володимир Демехін, Михайло Сятиня і Кирило Поліщук) припинили своє членство в більшості на знак солідарності з депутатом Сивковичем, машину якого затримали офіцери ГУБОЗ минулого тижня. Сам Сивкович ще у вівторок припинив своє членство у більшості доти, доки з цим інцидентом не розбереться депутатська комісія. І після сьогоднішнього виходу чотирьох «народників- володарів» у більшості залишилося 225 осіб. Точніше, це вже не більшість. А щось таке, що незрозуміло, як і називати.

Кореспондент ForUm’у спробував з’ясувати це питання у координатора більшості Олександра Карпова, що сьогодні мав вигляд сумний і задумливий. Той хвилину мовчав, а потім сказав:

-- Я вам вже не один раз говорив і ще раз повторю: я нічого не коментую по ходу п’єси. Ви це чули від мене? Тоді навіщо ви задаєте питання?

-- Адже була інформація про те, що 4 людини вийшли з більшості, а ви все-таки – координатор більшості?

-- Ось і інформуйте…

Як ремарка варто зауважити, що на початку жовтня «по ходу п’єси» пан Карпов зібрав спеціальну прес-конференцію і довго розповідав, на яких принципах буде діяти більшість, і як вона буде ділити портфелі в парламенті. Про це він неодноразово розмірковував і у своїх численних інтерв’ю. Відповідно, теза колишнього координатора колишньої більшості про відсутність коментарів по ходу п’єси дещо некоректна. І її можна списати на зіпсовані нерви – адже пану Карпову знову доводиться координувати неіснуючу більшість. Минулого року він вважався координатором першої більшості, родом з «Українського дому», ще декілька місяців після розпаду цієї більшості. Історія повторюється…

Якщо вірні припущення деяких ЗМІ про те, що інцидент з Сивковичем і Григоришиним виник внаслідок неприборканого бажання СДПУ(о) переділити на свою користь енергоринок, то виходить, що Медведчук своїми діями сам викопав могилу їм же створеній більшості. Що неабияк руйнує міф про Медведчука, як про хорошого менеджера, здатного оцінити наслідки своїх дій. «Казус Сивковича» показує, що межа силового тиску на депутатів не так далека, як це може здатися (див. нижче коментар Безпалого). І методи дій голови АП обертаються проти нього самого.

А до поради двічі екс-координатора Карпова «інформувати» суспільство і, зокрема, главу Адміністрації президента про велику подію у парламенті і в житті України, ми неодмінно прислухаємося: парламентської більшості, про яку так довго говорили більшовики, немає. П’єса кінчена. Завіса!