10/26/2002 | Navigator

Дмитро Рогозін, голова міжнародного комітету Державної Думи Російської Федерації виступаючи 26 жовтня в 14.20 по Російському телебаченню доповів про свій черговий державний подвиг :” В Москву в різних цілях рвуться ніби-то на виручку своїм співгромадянам різні депутати. Мені вдалося не допустити в столицю групу українських депутатів на чолі з головою УНА-УНСО – бендерівцем Чорноволом, які намагалися проникнути в штаб антитерористичної операції З МЕТОЮ ДЕЗОРГАНІЗУВАТИ ЙОГО РОБОТУ.”
Крім того пан Рогозін хотів би подивитися прямо сьгодні на лорда Джада, представника Ради Європи по врегулюванню в Чечні. Щоб сказав лорду твердолобий Рогозін залашилось таємницею, але позиція лорда Джада, думаю, була б традиційною – закликати ще раз ОБИДВІ сторони до мирного врегулювання. Адже московська трагедія – дзеркальне відзеркалення кавказької.
Згадуються силогізми пана Рогозіна і з приводу чеченських бойовиків, що окопалися в грузинській Панкійській ущелині. Поскільки і тут ситуація дзеркальна, ось що мав би заявити пан Рогозін про московську трагедію, замінивши в своєму антигрузинському виступі старих діючих осіб на нових: „ Росія вкрай стурбована присутністю банд бойовиків в Москві, які проводять там свої операції, переховують бандитів, створюють склади озброєння, безкарно розгулюють по місту в уніформі і з озброєнням, включаючи тяжке – гранатомети і кулемети. Між Москвою і Чечнею налагоджений ослиними стежками звязок, по якому крадені в Москві автомобілі і люди швидко доставляються до Чечні, а зброя і бойовики – в зворотному напрямку. Тому хочу попередити уряд Москви і Юрія Лужкова, що залишаю за собою право на бомбардування Москви. І хай скаржаться хоч в ООН, хоч в Лігу сексуальних меншин.”