Деякі крапки над "і"... проміжні (+)
10/27/2002 | Мухи - від котлет
1. Операцію по захопленню ДК російяни провели на дуже високому рівні. Майже бездоганно - хоч як би нам не було шкода усіх загиблих через отруєння заручників.
2. Якби на ранок після захоплення ДК хтось сказав, що росіянам вдасться захопити будівлю, не допустивши вибуху, але при цьому загине 10-15% заручників, ми б просто не повірили, а по-друге сказали б, що може воно й варто спробувати, якщо вдасться звільнити усіх інших.
3. Але проблема в тому, що кількість загиблих продовжує зростати, а які наслідки матиме отруєння для тих, хто виживе невідомо. І, коли через рік виявиться, що аж 75% визволених пішли з життя, то перемога російських спец-служб обернеться їхньою поразкою.
4. Справа в тому, що "кінець – любої справи вінець". Якби суботній – безперечно блискучий виступ Путіна, був кінцем цієї історії, при відомій на тоді кількості жертв серед заручників у межах 70 чоловік, то це була б сильна і достатньо переконлива крапка. Але остаточної крапки у цій історії тепер очевидно не вдасться поставити ніколи. Зокрема тому, що ми живемо у вік телебачення та інтернету.
5. Як увесь світ пам'ятає падіння хмарочосів – символ поразки США, так само тепер – і ми, і росіяни, і світ – запам'ятаємо не промову Путіна, а кадри людей у відключці – у тролейбусах, на підлогах, у лікарнях, як їх вантажать, як вони ні на що не реагують; цю дезорієнтовану дівчину на ліжку в коридорі, яка кудись тягнеться рукою, а потім бачить камеру, і хоче сховатися, і не має куди, і не розуміє, що робиться, і як їй вирватися з цього пекла... Ці кадри будуть повторюватися ще довго, і через рік і потім...
6. А потім буде інтернет. Інтерв'ю родичів загиблих, витоки інформації з середовища спецслужб, а головне постійні згадки про те, що керівництво операції – свідомо обманювало громадськість, кажучи, що люди у лікарнях гинуть від недоїдання, недосипання та перенесеного шоку. Це фатальна помилка.
Обравши достатньо виправдану тактику вирішення проблеми, і досягши досить переконливих результатів, не можна було вдаватися до обману та вибілювання себе. Це дискредитує усю операцію і ставить під сумнів саму доречність її проведення.
7. Чи могла Москва діяти інакше? Можливо. Але вимога вивести війська з Чечні з самого початку – особисто мені – здавалася абсолютно нереалістичною. Так ніби бойовики свідомо приїхали до Москви загинути. І, до речі, треба віддати їм належне вони зробили це з честю. Не підривали будівлю і не вбивали заручників. Хоч штурм тривав 40-50хв. Свідомо чи не свідомо, чеченці, не задіявши вибухівку, здійснили блискучий передсмертний піар-хід. Тепер усі загиблі заручники будуть не на їхній совісті. Так би мовити. А на совісті спецслужб. І чим далі, тим більше – саме такий погляд на ситуацію домінуватиме серед достатньо широких кіл громадськості.
8. Що буде з Чечнею?.. Сказати важко. Якби бойовики підірвали будівлю і більшість людей загинула, то Чечню чекала б неминуча жорстока розправа. Зрештою, розправа все одно буде, але, можливо, не такою масштабною і беззастережною. У любому випадку – силові дії в Чечні можуть дати лише тактичні результати. У перспективі, навіть, якщо вирізати усе доросле населення, залишаться діти. Ці діти виростуть. І виростуть тепер не стільки чеченськими патріотами/націоналістами, скільки – воїнами джихаду. Які не будуть брати заручників, а просто пускатимуть м'юзк-холи на повітря, чи завозитимуть до Москви не вибухівку а бактерії невиліковних хвороб та ті ж самі нервово-паралітичні гази. Це, безумовно пекельна перспектива, але, здається, що Росія рухається допоки саме у цьому напрямку.
9. Тим часом, заслуговує на окрему увагу позиція України. Зокрема її дипломатичного корпусу. Треба визнати, що посольство України в Москві продемонструвало абсолютну безпорадність, зрадило своїх громадян і фактично опозорило Україну. Опозорило тим, що зайняло слухняну – по відношенню до Російських спецслужб – позицію. Наш посол покірно виконував вказівки московського штабу, не зважаючи на більш ніж реальну можливість вивести з ДК українських заручників. Він не проявив у цьому відношенні жодної ініціативи, фактично віддавши долю і життя наших громадян на розсуд російських спецслужб.
Якби натомість, п. Білоблоцький вступив у контакт з бойовиками і домігся звільнення наших людей, це була б велика політична перемога України. Послу варто було б дати звання Героя і скласти належну подяку. А так найрозумніше – з боку влади – офіційно відправити його у відставку.
10. Також для України було б необхідно зробити інші висновки з цієї трагедії. Зокрема визнати, що реальною загрозою є не абстрактний тероризм, а ісламський фундаменталізм, який на сьогодні є домінуючою тенденцією в Ісламі. Це, зокрема, вимагало б від України щонайменше: припинити – під благовидним приводом – переселення до нас Кримських татар та всіх інших мусульман. А, по-друге, повести – нарешті – рішучу боротьбу з незаконними мігрантами (переважно з мусульманських країн), які сотнями і тисячами осідають в Україні, мають тут розгалужену злочинну мережу і підтримку у власних посольствах.
Пора подивитися правді у вічі. Нас усіх чекають серйозні випробування. Це століття ще не один раз побачить невимовну жорстокість ісламського фундаменталізму. А значить – вже сьогодні треба почати свідомо захищати населення України від неминучих і цілком очевидних загроз
ІМХО
2. Якби на ранок після захоплення ДК хтось сказав, що росіянам вдасться захопити будівлю, не допустивши вибуху, але при цьому загине 10-15% заручників, ми б просто не повірили, а по-друге сказали б, що може воно й варто спробувати, якщо вдасться звільнити усіх інших.
3. Але проблема в тому, що кількість загиблих продовжує зростати, а які наслідки матиме отруєння для тих, хто виживе невідомо. І, коли через рік виявиться, що аж 75% визволених пішли з життя, то перемога російських спец-служб обернеться їхньою поразкою.
4. Справа в тому, що "кінець – любої справи вінець". Якби суботній – безперечно блискучий виступ Путіна, був кінцем цієї історії, при відомій на тоді кількості жертв серед заручників у межах 70 чоловік, то це була б сильна і достатньо переконлива крапка. Але остаточної крапки у цій історії тепер очевидно не вдасться поставити ніколи. Зокрема тому, що ми живемо у вік телебачення та інтернету.
5. Як увесь світ пам'ятає падіння хмарочосів – символ поразки США, так само тепер – і ми, і росіяни, і світ – запам'ятаємо не промову Путіна, а кадри людей у відключці – у тролейбусах, на підлогах, у лікарнях, як їх вантажать, як вони ні на що не реагують; цю дезорієнтовану дівчину на ліжку в коридорі, яка кудись тягнеться рукою, а потім бачить камеру, і хоче сховатися, і не має куди, і не розуміє, що робиться, і як їй вирватися з цього пекла... Ці кадри будуть повторюватися ще довго, і через рік і потім...
6. А потім буде інтернет. Інтерв'ю родичів загиблих, витоки інформації з середовища спецслужб, а головне постійні згадки про те, що керівництво операції – свідомо обманювало громадськість, кажучи, що люди у лікарнях гинуть від недоїдання, недосипання та перенесеного шоку. Це фатальна помилка.
Обравши достатньо виправдану тактику вирішення проблеми, і досягши досить переконливих результатів, не можна було вдаватися до обману та вибілювання себе. Це дискредитує усю операцію і ставить під сумнів саму доречність її проведення.
7. Чи могла Москва діяти інакше? Можливо. Але вимога вивести війська з Чечні з самого початку – особисто мені – здавалася абсолютно нереалістичною. Так ніби бойовики свідомо приїхали до Москви загинути. І, до речі, треба віддати їм належне вони зробили це з честю. Не підривали будівлю і не вбивали заручників. Хоч штурм тривав 40-50хв. Свідомо чи не свідомо, чеченці, не задіявши вибухівку, здійснили блискучий передсмертний піар-хід. Тепер усі загиблі заручники будуть не на їхній совісті. Так би мовити. А на совісті спецслужб. І чим далі, тим більше – саме такий погляд на ситуацію домінуватиме серед достатньо широких кіл громадськості.
8. Що буде з Чечнею?.. Сказати важко. Якби бойовики підірвали будівлю і більшість людей загинула, то Чечню чекала б неминуча жорстока розправа. Зрештою, розправа все одно буде, але, можливо, не такою масштабною і беззастережною. У любому випадку – силові дії в Чечні можуть дати лише тактичні результати. У перспективі, навіть, якщо вирізати усе доросле населення, залишаться діти. Ці діти виростуть. І виростуть тепер не стільки чеченськими патріотами/націоналістами, скільки – воїнами джихаду. Які не будуть брати заручників, а просто пускатимуть м'юзк-холи на повітря, чи завозитимуть до Москви не вибухівку а бактерії невиліковних хвороб та ті ж самі нервово-паралітичні гази. Це, безумовно пекельна перспектива, але, здається, що Росія рухається допоки саме у цьому напрямку.
9. Тим часом, заслуговує на окрему увагу позиція України. Зокрема її дипломатичного корпусу. Треба визнати, що посольство України в Москві продемонструвало абсолютну безпорадність, зрадило своїх громадян і фактично опозорило Україну. Опозорило тим, що зайняло слухняну – по відношенню до Російських спецслужб – позицію. Наш посол покірно виконував вказівки московського штабу, не зважаючи на більш ніж реальну можливість вивести з ДК українських заручників. Він не проявив у цьому відношенні жодної ініціативи, фактично віддавши долю і життя наших громадян на розсуд російських спецслужб.
Якби натомість, п. Білоблоцький вступив у контакт з бойовиками і домігся звільнення наших людей, це була б велика політична перемога України. Послу варто було б дати звання Героя і скласти належну подяку. А так найрозумніше – з боку влади – офіційно відправити його у відставку.
10. Також для України було б необхідно зробити інші висновки з цієї трагедії. Зокрема визнати, що реальною загрозою є не абстрактний тероризм, а ісламський фундаменталізм, який на сьогодні є домінуючою тенденцією в Ісламі. Це, зокрема, вимагало б від України щонайменше: припинити – під благовидним приводом – переселення до нас Кримських татар та всіх інших мусульман. А, по-друге, повести – нарешті – рішучу боротьбу з незаконними мігрантами (переважно з мусульманських країн), які сотнями і тисячами осідають в Україні, мають тут розгалужену злочинну мережу і підтримку у власних посольствах.
Пора подивитися правді у вічі. Нас усіх чекають серйозні випробування. Це століття ще не один раз побачить невимовну жорстокість ісламського фундаменталізму. А значить – вже сьогодні треба почати свідомо захищати населення України від неминучих і цілком очевидних загроз
ІМХО
Відповіді
2002.10.27 | 123
Re: Деякі крапки над "і"... проміжні (+)
До чого тут іслам? Бойовики що вимагали мечеті будувать в Москві? Вони вимагали того ж, що вимагав правозахисник Ковалєв. Їхні вимоги з ісламом пов*язані менше за усе.Та й інші Ваші коментарі з цим самим ухилом: менша треба дивитися ТВ. Блискавична операція... Скільки можна вже про це талдичити? Що тут блискавичного -- напустити дихлофосу в будівлю через вентиляцію, так що всі повимерли? Ще й виказавши при цьому початок штурму (стрілянина з гранатометів по СОБРу перед початком штурму)? В чому тут блискавичність? Так і все інше.
Я б зробив інший висновок, простий і ємний: савок -- дєрьмо, КГБ -- мразь при владі, більшість пересічних росіян -- шовіністи, і кінця цьому не видно. Але це і раніше всі знали.
2002.10.27 | Фарбований Лис
Re: Деякі крапки над "і"... проміжні (+)
Мухи - від котлет пише:Категорично проти пункту 10. Україна просто немає права продовжувати справу Сталіна по винищенню Кримських татар.
Кримські татари мають право жити в Криму, бо вони там жили, вони там народились і їх звідти насильно вивезли. Не треба плодити собі ворогів там де їх немає. Ваш 10 пункт просто перекреслює попередніх 9 і є російським рецептом здобування проблем для України. І якщо визнати, що Ісламський фундаменталізм є причиною терроризму, то треба робити так, щоб на зміну ісламу не приходив фундаменталізм. Для цього іслам в Україні не повинен бути чимось ворожим апріорі і не повинен розвиватись по секстантськи, а має бути введеним в цивілізоване русло.
Я погоджуюсь з проблемою мігрантів і ця проблема є проблемою як до законної так і до незаконної міграції. Чеченці, що втікаюить від російської армії в Україну теж є прроблемою і проблему треба вирішувати. Тільки не треба мішати мухи і котлети і прирівнювати тих хто повертається на дідівську зесмлю і тих, хто просто використовує нашу землю.
>
> 10. Також для України було б необхідно зробити інші висновки з цієї трагедії. Зокрема визнати, що реальною загрозою є не абстрактний тероризм, а ісламський фундаменталізм, який на сьогодні є домінуючою тенденцією в Ісламі. Це, зокрема, вимагало б від України щонайменше: припинити – під благовидним приводом – переселення до нас Кримських татар та всіх інших мусульман. А, по-друге, повести – нарешті – рішучу боротьбу з незаконними мігрантами (переважно з мусульманських країн), які сотнями і тисячами осідають в Україні, мають тут розгалужену злочинну мережу і підтримку у власних посольствах.
> Пора подивитися правді у вічі. Нас усіх чекають серйозні випробування. Це століття ще не один раз побачить невимовну жорстокість ісламського фундаменталізму. А значить – вже сьогодні треба почати свідомо захищати населення України від неминучих і цілком очевидних загроз
>
> ІМХО
2002.10.27 | Гура
Re: Деякі крапки над "і"... проміжні (+)
Мухи - від котлет пише:> 1. Операцію по захопленню ДК російяни провели на дуже високому рівні. Майже бездоганно - хоч як би нам не було шкода усіх загиблих через отруєння заручників.
>
Брехня, бо для такої оцінки кількість спецназу повинна була бути набагато більше, щоб встигнути допомогти вмираючим людям. Тобто це - НЕПРОФЕСІЙНІСТЬ!
> 2. Якби на ранок після захоплення ДК хтось сказав, що росіянам вдасться захопити будівлю, не допустивши вибуху, але при цьому загине 10-15% заручників, ми б просто не повірили, а по-друге сказали б, що може воно й варто спробувати, якщо вдасться звільнити усіх інших.
>
> 3. Але проблема в тому, що кількість загиблих продовжує зростати, а які наслідки матиме отруєння для тих, хто виживе невідомо. І, коли через рік виявиться, що аж 75% визволених пішли з життя, то перемога російських спец-служб обернеться їхньою поразкою.
>
Вже зараз маємо більше сотні загиблих, сотню "зникли"=загинули(?), сотні - небезпечно отруєні.
> 4. Справа в тому, що "кінець – любої справи вінець". Якби суботній – безперечно блискучий виступ Путіна, був кінцем цієї історії, при відомій на тоді кількості жертв серед заручників у межах 70 чоловік, то це була б сильна і достатньо переконлива крапка. Але остаточної крапки у цій історії тепер очевидно не вдасться поставити ніколи. Зокрема тому, що ми живемо у вік телебачення та інтернету.
>
Принципова помилка.
"Кінець" може бути тільки, коли закінчаться військово-імперські апетити.
> 5. Як увесь світ пам'ятає падіння хмарочосів – символ поразки США, так само тепер – і ми, і росіяни, і світ – запам'ятаємо не промову Путіна, а кадри людей у відключці – у тролейбусах, на підлогах, у лікарнях, як їх вантажать, як вони ні на що не реагують; цю дезорієнтовану дівчину на ліжку в коридорі, яка кудись тягнеться рукою, а потім бачить камеру, і хоче сховатися, і не має куди, і не розуміє, що робиться, і як їй вирватися з цього пекла... Ці кадри будуть повторюватися ще довго, і через рік і потім...
>
> 6. А потім буде інтернет. Інтерв'ю родичів загиблих, витоки інформації з середовища спецслужб, а головне постійні згадки про те, що керівництво операції – свідомо обманювало громадськість, кажучи, що люди у лікарнях гинуть від недоїдання, недосипання та перенесеного шоку. Це фатальна помилка.
> Обравши достатньо виправдану тактику вирішення проблеми, і досягши досить переконливих результатів, не можна було вдаватися до обману та вибілювання себе. Це дискредитує усю операцію і ставить під сумнів саму доречність її проведення.
>
Сотні загиблих та тисячі майбутніх трупів - "успіх"???
Коли можна було взагалі уникнути жерв.
> 7. Чи могла Москва діяти інакше? Можливо. Але вимога вивести війська з Чечні з самого початку – особисто мені – здавалася абсолютно нереалістичною. Так ніби бойовики свідомо приїхали до Москви загинути. І, до речі, треба віддати їм належне вони зробили це з честю. Не підривали будівлю і не вбивали заручників. Хоч штурм тривав 40-50хв. Свідомо чи не свідомо, чеченці, не задіявши вибухівку, здійснили блискучий передсмертний піар-хід. Тепер усі загиблі заручники будуть не на їхній совісті. Так би мовити. А на совісті спецслужб. І чим далі, тим більше – саме такий погляд на ситуацію домінуватиме серед достатньо широких кіл громадськості.
>
Вони планували відпустити всіх, коли б переконалися, що Путін виводить війська. А потім - планували загинути в бою зі спецназом.
> 8. Що буде з Чечнею?.. Сказати важко. Якби бойовики підірвали будівлю і більшість людей загинула, то Чечню чекала б неминуча жорстока розправа. Зрештою, розправа все одно буде, але, можливо, не такою масштабною і беззастережною. У любому випадку – силові дії в Чечні можуть дати лише тактичні результати. У перспективі, навіть, якщо вирізати усе доросле населення, залишаться діти. Ці діти виростуть. І виростуть тепер не стільки чеченськими патріотами/націоналістами, скільки – воїнами джихаду. Які не будуть брати заручників, а просто пускатимуть м'юзк-холи на повітря, чи завозитимуть до Москви не вибухівку а бактерії невиліковних хвороб та ті ж самі нервово-паралітичні гази. Це, безумовно пекельна перспектива, але, здається, що Росія рухається допоки саме у цьому напрямку.
>
Саме так і буде.
> 9. Тим часом, заслуговує на окрему увагу позиція України. Зокрема її дипломатичного корпусу. Треба визнати, що посольство України в Москві продемонструвало абсолютну безпорадність, зрадило своїх громадян і фактично опозорило Україну. Опозорило тим, що зайняло слухняну – по відношенню до Російських спецслужб – позицію. Наш посол покірно виконував вказівки московського штабу, не зважаючи на більш ніж реальну можливість вивести з ДК українських заручників. Він не проявив у цьому відношенні жодної ініціативи, фактично віддавши долю і життя наших громадян на розсуд російських спецслужб.
> Якби натомість, п. Білоблоцький вступив у контакт з бойовиками і домігся звільнення наших людей, це була б велика політична перемога України. Послу варто було б дати звання Героя і скласти належну подяку. А так найрозумніше – з боку влади – офіційно відправити його у відставку.
>
> 10. Також для України було б необхідно зробити інші висновки з цієї трагедії. Зокрема визнати, що реальною загрозою є не абстрактний тероризм, а ісламський фундаменталізм, який на сьогодні є домінуючою тенденцією в Ісламі. Це, зокрема, вимагало б від України щонайменше: припинити – під благовидним приводом – переселення до нас Кримських татар та всіх інших мусульман. А, по-друге, повести – нарешті – рішучу боротьбу з незаконними мігрантами (переважно з мусульманських країн), які сотнями і тисячами осідають в Україні, мають тут розгалужену злочинну мережу і підтримку у власних посольствах.
> Пора подивитися правді у вічі. Нас усіх чекають серйозні випробування. Це століття ще не один раз побачить невимовну жорстокість ісламського фундаменталізму. А значить – вже сьогодні треба почати свідомо захищати населення України від неминучих і цілком очевидних загроз
>
Це правда.
> ІМХО
2002.10.27 | Гура
Можливо пункт 10 більш складний, ніж здається (-)
2002.10.27 | Фарбований Лис
Re: Можливо пункт 10 більш складний, ніж здається (-)
Він не складний з правової чи моральної точки зору. Він складний через загальні українські проблеми, здебільшого пов*язані з Росією. Так українські мізки прромиваються російським "милом" і тому взагалі існують аналогії Росі-Чечня-чеченці та Україна-Крим-кримські татари. Хоча це некоректно.2002.10.27 | Грек
Татари повертаються НЕ ДО НАС, А ДО СЕБЕ!
Росія має проблеми не з ісламом як таким, а з тим, що через свою тупоголовість довела його до радикалізації. Якщо методично винищувати представників руху вегетаріянців, то радикалізуються навіть останні, без жодного ісламу.Паралель чеченці - кримські татари є чистою провокацією, накинутою російськими ЗМІ для вжитку українських дурнів.
2002.10.27 | Фарбований Лис
В цьому питанні я з вами (-)
2002.10.27 | Мухи - від котлет
Re: Дурнями - інших людей, як правило називають... (+)
Особливо, коли вони це роблять не сіло не впало. Тоді стає зрозуміло, що за таким проявом невмотивованого (ніби) роздратування стоїть брак елементарних знань/арґументів.Чеченці десять років тому - просто хотіли незалежності. Сьогодні - бойовики чеченці - це вже на 80% ваххабіти і лише десь на 20% - патріоти Чечні.
Це загальна тенденція в Ісламі, окрім тих країн, де при владі стоять сильні, авторитарні, відданні Ісламу, але - світські/військові лідери.
Наприклад Каддафі, наприклад Хусейн чи колишній лідер Сирії, чи ще раніше - Аттатюрк. Лише такі - люди й здатні тримати у пляшці джина Джихаду. Саме їх і мала б підтримувати усіма силами - світова спільнота. Але саме проти них - вона й веде боротьбу, розчищуючи дорогу представникам радикального ісламського фундаменталізму.
Порівняйте ситуацію, яка є сьогодні з тою, яка була 10-20 років тому. Іслам інтенсивними темпами радикалізується, а представники класичної лінії, фактично, перетворються на марґіналів, яких і не думає слухати усе більш і більш радикально налаштована молодь.
Не пройде і двадцяти років, як ми побачимо страшне завершення цього процесу, а представники "мирного" Ісламу шукатимуть порятунку в Росії, Україні чи по-європам. Але не знаходитимуть його і там. Бо інфільтрація мусульман іде повним ходом. Вони вже захопили плацдарм на Балканах і наша справа - недопустити створення подібного войовничого анклаву в Криму.
Зрештою, я вчився з Югославими, мої друзі бували в Албанії та Косово. Хто тоді міг подумати, що ці туппуваті, але достатньо мирні люди, відхоплять шмат території у Югославії, почнуть загрожувати тим самим іншим країнам, винищувати сов'ян глумитися над правослвними святинями і т.п.
Зрозумійте, це не вина Мілошевича. (Це вина США - у першу чергу, якщо вже на те пішло). Але ми будемо й надалі блукати в трьох соснах, якщо не побачимо очевидного - джерело експансії - в самому Ісламі. Зокрема у його надзвичайній - за останні роки - радикалізації, яка є повсюдною у світі, і неминуче. Зрозумійте - неминуче - зачепить і кримських татар. Рано чи пізно. У більшій чи меншій мірі. Залежно від того, що будемо робити ми. І чи будемо робити хоч щось - взагалі.
Ну а паралельно треба вимагати - якомога швидшого, і справедливішого миру для Палестини. От - головне джерело радикалізації Ісламу. Але ми вплинути на нього не можемо. Правда? Адже там Ізраїль, а за ним США. А як може "порядний" українець виступати проти Гамерики? Ніяк не може...
2002.10.27 | Shooter
Re: Дурнями - інших людей, як правило називають... (+)
Мухи - від котлет пише:>
> Зрештою, я вчився з Югославими, мої друзі бували в Албанії та Косово. Хто тоді міг подумати, що ці туппуваті, але достатньо мирні люди, відхоплять шмат території у Югославії,
Пардон, про кого Ви ведете мову? і який саме "югославський" шмат території був "відхоплений"?
Щоб Вам легше думалося, запропоную аналоґію: Україна відхопила шмат території в Совіцького Союзу
2002.10.27 | юрко
Re: Дурнями - інших людей, як правило називають... (+)
>Хто тоді міг подумати, що ці туппуваті, але достатньо мирні люди, відхоплять шмат території у Югославії, почнуть загрожувати тим самим іншим країнам, винищувати сов'ян глумитися над правослвними святинями і т.п.я вже десь подібне чув - "тупиє хахли, глумятся над істінно православнимі святинямі"... ось так, вчився з югославами (це, виявляється, такий народ є, так само, як совєти), друзі відвідали Косово і Албанію, і вже знає, що тупувані, але достатньо мирні.
Вітання представнику совковського народу.
2002.10.28 | Роман ShaRP
Тепер вже м*якою ходою входить пропаганда Корч(инського) (-)
2002.10.28 | Мухи - від котлет
Re: Усім - Ви взагалі здатні говорити по суті?..
12002.10.28 | Мертві Бджоли Загудуть
За всіх одна (1) відповідь по суті - Ні! (2)
2Мухи - від котлет пише:
> 1
2002.10.28 | Мухи - від котлет
Re: Бджолам: що - ні? Кому, чому - ні? (-)
12002.10.28 | Мертві Бджоли Загудуть
Ні, для України це не питання ісламу!!! Ні в якому разі! НІ!!!
Для Росії, Ізраїлю, Індії, Югославії - так. Можливо, навіть для США - це питання ісламу. Радикального, фундаментального тощо.Однак, для України воно може стати таким тільки якщо уряд в Києві і надалі робитиме помилкові кроки по відношенню до власних мусульманів, кримських татарів. Вони для України можуть стати величезним надбанням. Але потенційно можливо - майбутньою проблемою.
Сьогодні це ще питання вибору саме Києвом правильного шляху. Якщо уряд і надалі гаятиме час і базпорадно не вирішуватиме наболілих питань кримсько-татарського народу, це питання стане проблемою, потім - СЕРЙОЗНОЮ проблемою, потім - ситуацією, потім - СЕРЙОЗНОЮ ситацією, далі - кризою, конфліктом і т.д. а ж до війни. Такому розвиткові подій можна і треба запобігти сьогодні. Шляхом конструктивної і дієвої заангажованости укр. уряду в Кримському питанні. Саме тепер! Так щоб наші мусульмани не стали радикальими фундаменталістами. А навпаки - цементуючою і державницькою силою у нашому вічному змаганні з Росією (економічному, торгівельному, будь-якому, але щоб не військовому!)
2002.10.28 | Мухи - від котлет
Re: Нажаль... (+)
Ваш останній постинг більше нагадує спробу переконати саму себе.Я ж користуюся правилом - прециденту. Якщо ми бачимо повсюдну радикалізацію Ісламу, то чому кримські таттари, та всі інші більш-менш компактні групи мусульман, які проживають в Україні - мають становити вийняток. Ви кажете (імпліцитно) - тому, що Україна повидитиметься з ними (мусульманами, татарами - добре). Але ж хіба хтось поводиться погано з мусульманами в Єгипті, чи на Балі?
Ви шукаєте зовнішні причини, коли очевидно - головні причини радикалізації Ісламу - внутрішні. Основна зовнішня причина - Палестина. Але вона зіграла свого часу лише роль каталізатора - для Ісламу, як ще достатньо молодої релігії, що перебуває у розвитку.
А тепер все. Джин вирвався з пляшки. І, якби україна не намагалася задобрити, наприклад татар - це може лише зашкодити. Бо вони відчують, що їх чомусь бояться. Або ще щось.
Очевидно, що моя пропозиція - максимально тихо і коректно обмежити/зупинити притік мусусльман в Україну - є більш продуктивною. З точки зору - перспективи.
2002.10.28 | Мертві Бджоли Загудуть
Буде масимально НЕтихо і НЕкоректно - це гарантовано історією
Мухи - від котлет пише:>
> Очевидно, що моя пропозиція - максимально тихо і коректно обмежити/зупинити притік мусусльман в Україну - є більш продуктивною. З точки зору - перспективи.
Шановні Мухи - від котлет:
Подібні пропозиції вже впровадились у життя. Максимально тихо, навіть секретно, і коректно - у Третьому райху стосовно євреїв. І досить "продуктивно". З точки зору - перспективи. Однак, перспективи різко змінилися...
А потім - євреї Ізраїлю почали застосовувати принципово подібні методи по відношенню до палестинців.
І Слобо, так само як і Ви, усвідомив мусліманську загрозу своєму югослов"янству й "продуктивно" впровадив у життя подібну пропозицію.
2002.10.28 | Наливайко
Re: Деякі крапки над "і"... проміжні (+)
Мухи - від котлет пише:> 1. Операцію по захопленню ДК російяни провели на дуже високому рівні. Майже бездоганно - хоч як би нам не було шкода усіх загиблих через отруєння заручників.
Однак...