Cистема "свій-чужий" для того щоб навести приціл?
10/28/2002 | Shooter
Cистема "свій-чужий" для того щоб навести приціл?
Віктор Уколов, для УП , 28.10.2002, 10:43
Коли я вперше у 1985 році приїхав на навчання до Києва, мене вразила російськомовність мешканців столиці. Вперше в житті я відчув себе нацменшиною. Згодом, десь через рік життя у чужому мовному середовищі я почав з незрозумілою поблажливістю ставитися до тих, хто говорить українською. І якщо раніше я зневажав, скажімо, злодійкуватого сусіда Петра, то тепер залюбки спілкувався з ним, згадуючи вислів одного американського конгресмена – сволота, але ж сволота своя. Я навіть не помітив, коли перейшов у систему координат свій-чужий, де вже немає значення хто ти є, де ставлення до людей залежить не від слів, а від мови, а оцінка не від вчинків, а від "п'ятої графи".
Тепер, коли у Москві десятків загиблих заручників і чеченців вже не вернеш, коли російська армія готується ще раз перевернути всю Чечню у пошуках Шаміля, а російські дядьки - компанію щоб погромити кавказця-сусіда, тепер українцям самий час подумати, що відбувається там, на Сході, звідки протягом сторіч Русь-Україна чекала біди.
Міжетнічну ворожнечу, яка вже понад 10 років з успіхом розвивається у Росії, попри поширене враження, навряд чи можна списати на Радянський Союз. Нацменшини були представлені як у місцевих радах та виконкомах так навіть у Політбюро ЦК КПРС. Те, що кількість національних представників має бути пропорційною національному складу республік Союзу була неписаним правилом, якого здебільшого намагалися дотримуватися комуністичні вожді.
Сучасна Росія відкинула це як і все старе – сьогодні ви не побачите жодного чеченця у найвищих органах виконавчої влади РФ. Кавказцям взагалі "дозволяють" керувати лише власними автономними республіками. Теперішній російський уряд як ніколи ряснить виключно російськими та українськими прізвищами на ов та енко. Ніби у відповідь на околицях величезної багатонаціональної країни буйним цвітом розквітає регіональний та етнічний націоналізм.
Якщо в Україні юридично немає різниці між її громадянином татарином або росіянином, українцем чи євреєм, то принаймні у російській столиці громадянства не досить - вам потрібно мати ще і реєстрацію (прописку) у Москві. Росіянину неросійської національності, особливо якщо його обличчя має кавказький тип, не вільно пересуватися вулицями без постійних перевірок. На моїх очах групу кавказців в Домодєдово кинули обличчям на брудний асфальт тільки тому, що їх було п'ятеро і в руках вони мали великі сумки. Щоправда потім, перевіривши документи, омонівці вибачились, але навряд чи відновити настрій переляканих і роздратованих людей ті вибачення змогли.
Відомо, як попри заяви, що юридично всі громадяни Росії мають рівні права, громадяни-слов'яни за 8 років кампанії у Чечні за різними оцінками вбили до 80 000 громадян-чеченців, серед яких значну частину становило мирне населення, включаючи жінок та дітей. При цьому втрати серед регулярних частин російської армії сягнули 5 000 загиблих.
"Тероризм викликає тероризм", - заявив відомий американський політолог Збігнєв Бзєжінський, коментуючи трагічні події у Москві. Перефразуючи класика політології, можемо сказати – шовінізм викликає шовінізм, а ненависть – ненависть. Якщо за відомим висловом, який приписують президенту Путіну, чеченців "надо мочить в сортірє", то і чеченці будуть відповідно ставитися до своїх співгромадян-слов'ян.
Наразі виникла ситуація, яка є абсурдною з точки зору здорового глузду, - міжетнічна ворожнеча. Відтепер росіянин Іван буде прощати росіянину Єгору те, чого він ніколи не подарує кавказцю Абдулі. Незважаючи на всі офіційні потуги центральної влади, Росія вже поділилася на кавказців і слов'ян і, образно кажучи, пожинає бурю від смердючого шовіністичного вітру, посіяного тими, хто свого часу розпочав війну у Чечні.
Десятки тисяч вбитих чеченців, тисячі вбитих росіян давно вже викликали до життя систему "свій-чужий". Теракти і у Москві її закріпили на довгі роки - "свій" обов'язково повинен мати не по-кавказськи короткий ніс". За відсутності антипропаганди згори, росіяни-слов'яни неадекватно реагують на національні відмінності, автоматично зараховуючи тих, хто не схожий на них, до класу "чужий".
Не визнаючи цього на офіційному рівні, пересічні росіяни під тиском подій де-факто починають визнавати російськість лише тих співвітчизників, що співпадають антропологічно з панівним типом слов'ян. Поки-що цей типовий фашистський підхід не вітається теперішнім президентом та урядом. Але якщо державна політика не зазнає змін, на майбутніх виборах ці настрої можуть винести на вершину владної піраміди інших політичних лідерів, що представлятимуть інших людей.
Тим часом, російські політологи вже зараз, чітко вловлюючи кон'юктуру настроїв мас, намагаються підвести базис під можливий російський імперський націоналізм. Зокрема навіть об'єднану Європу, у Росії називають "квазіімперським утворенням", підтягуючи сюди ж за вуха глобалізацію економіки. Мовляв, новим багатонаціональним глобальним корпораціям заважають національні кордони, а тому у майбутньому економічно всі національності приречені на те, щоб стати одним.
Взагалі для нашого, ще зовсім недавно, неринкового суспільства, характерно в усьому бачити економічний підтекст. Проте життя з легкістю відкидає таке вульгаризоване розуміння ролі економіки. Не було економічних причин в Української Повстанської Армії боротися за свободу значно бідніших від Східної України Західно-українських земель. Як немає економічної причини гинути десяткам тисяч чеченців, намагаючись відділити свою зруйновану, заміновану, розшматовану війною і збіднілу Батьківщину від економічно значно більш успішної Російської Федерації, що готова інвестувати в регіон десятки мільйонів доларів. Зрештою, дехто бере шлюб по розрахунку, але хто сказав, що вони потім щасливо живуть?
Користуючись аналогією, якщо транснаціональним корпораціям, які складають економічну основу глобальної економіки, заважають кордони, то це ще зовсім не означає, що зруйнувавши їх, німці погодяться перетворитися на французів, британці на іспанців, українці на росіян, а чоловіки на жінок. Європа спирається на національну ідентичність: в Прибалтиці і в Португалії, Німеччині і на Балканах відновлюються навіть ті маленькі національності, які недавно вже майже зникли з лиця землі. Переживши один раз затьмарення розуму фашизмом, європейці понад усе бояться утворення квазіімперій, квазіметрополій і квазіколоній.
Наразі Україна опинилася між двома полюсами у ставленні до майбутнього світу: Європою, де випестувана роками національна ідентичність дозволяє залишатися самобутнім, навіть коли спільним стає все від кордону і до грошей і Росією, де зараз вкорінюється система "свій-чужий", що зручно лише для того, щоб легко навести приціл…
Віктор Уколов, для УП , 28.10.2002, 10:43
Коли я вперше у 1985 році приїхав на навчання до Києва, мене вразила російськомовність мешканців столиці. Вперше в житті я відчув себе нацменшиною. Згодом, десь через рік життя у чужому мовному середовищі я почав з незрозумілою поблажливістю ставитися до тих, хто говорить українською. І якщо раніше я зневажав, скажімо, злодійкуватого сусіда Петра, то тепер залюбки спілкувався з ним, згадуючи вислів одного американського конгресмена – сволота, але ж сволота своя. Я навіть не помітив, коли перейшов у систему координат свій-чужий, де вже немає значення хто ти є, де ставлення до людей залежить не від слів, а від мови, а оцінка не від вчинків, а від "п'ятої графи".
Тепер, коли у Москві десятків загиблих заручників і чеченців вже не вернеш, коли російська армія готується ще раз перевернути всю Чечню у пошуках Шаміля, а російські дядьки - компанію щоб погромити кавказця-сусіда, тепер українцям самий час подумати, що відбувається там, на Сході, звідки протягом сторіч Русь-Україна чекала біди.
Міжетнічну ворожнечу, яка вже понад 10 років з успіхом розвивається у Росії, попри поширене враження, навряд чи можна списати на Радянський Союз. Нацменшини були представлені як у місцевих радах та виконкомах так навіть у Політбюро ЦК КПРС. Те, що кількість національних представників має бути пропорційною національному складу республік Союзу була неписаним правилом, якого здебільшого намагалися дотримуватися комуністичні вожді.
Сучасна Росія відкинула це як і все старе – сьогодні ви не побачите жодного чеченця у найвищих органах виконавчої влади РФ. Кавказцям взагалі "дозволяють" керувати лише власними автономними республіками. Теперішній російський уряд як ніколи ряснить виключно російськими та українськими прізвищами на ов та енко. Ніби у відповідь на околицях величезної багатонаціональної країни буйним цвітом розквітає регіональний та етнічний націоналізм.
Якщо в Україні юридично немає різниці між її громадянином татарином або росіянином, українцем чи євреєм, то принаймні у російській столиці громадянства не досить - вам потрібно мати ще і реєстрацію (прописку) у Москві. Росіянину неросійської національності, особливо якщо його обличчя має кавказький тип, не вільно пересуватися вулицями без постійних перевірок. На моїх очах групу кавказців в Домодєдово кинули обличчям на брудний асфальт тільки тому, що їх було п'ятеро і в руках вони мали великі сумки. Щоправда потім, перевіривши документи, омонівці вибачились, але навряд чи відновити настрій переляканих і роздратованих людей ті вибачення змогли.
Відомо, як попри заяви, що юридично всі громадяни Росії мають рівні права, громадяни-слов'яни за 8 років кампанії у Чечні за різними оцінками вбили до 80 000 громадян-чеченців, серед яких значну частину становило мирне населення, включаючи жінок та дітей. При цьому втрати серед регулярних частин російської армії сягнули 5 000 загиблих.
"Тероризм викликає тероризм", - заявив відомий американський політолог Збігнєв Бзєжінський, коментуючи трагічні події у Москві. Перефразуючи класика політології, можемо сказати – шовінізм викликає шовінізм, а ненависть – ненависть. Якщо за відомим висловом, який приписують президенту Путіну, чеченців "надо мочить в сортірє", то і чеченці будуть відповідно ставитися до своїх співгромадян-слов'ян.
Наразі виникла ситуація, яка є абсурдною з точки зору здорового глузду, - міжетнічна ворожнеча. Відтепер росіянин Іван буде прощати росіянину Єгору те, чого він ніколи не подарує кавказцю Абдулі. Незважаючи на всі офіційні потуги центральної влади, Росія вже поділилася на кавказців і слов'ян і, образно кажучи, пожинає бурю від смердючого шовіністичного вітру, посіяного тими, хто свого часу розпочав війну у Чечні.
Десятки тисяч вбитих чеченців, тисячі вбитих росіян давно вже викликали до життя систему "свій-чужий". Теракти і у Москві її закріпили на довгі роки - "свій" обов'язково повинен мати не по-кавказськи короткий ніс". За відсутності антипропаганди згори, росіяни-слов'яни неадекватно реагують на національні відмінності, автоматично зараховуючи тих, хто не схожий на них, до класу "чужий".
Не визнаючи цього на офіційному рівні, пересічні росіяни під тиском подій де-факто починають визнавати російськість лише тих співвітчизників, що співпадають антропологічно з панівним типом слов'ян. Поки-що цей типовий фашистський підхід не вітається теперішнім президентом та урядом. Але якщо державна політика не зазнає змін, на майбутніх виборах ці настрої можуть винести на вершину владної піраміди інших політичних лідерів, що представлятимуть інших людей.
Тим часом, російські політологи вже зараз, чітко вловлюючи кон'юктуру настроїв мас, намагаються підвести базис під можливий російський імперський націоналізм. Зокрема навіть об'єднану Європу, у Росії називають "квазіімперським утворенням", підтягуючи сюди ж за вуха глобалізацію економіки. Мовляв, новим багатонаціональним глобальним корпораціям заважають національні кордони, а тому у майбутньому економічно всі національності приречені на те, щоб стати одним.
Взагалі для нашого, ще зовсім недавно, неринкового суспільства, характерно в усьому бачити економічний підтекст. Проте життя з легкістю відкидає таке вульгаризоване розуміння ролі економіки. Не було економічних причин в Української Повстанської Армії боротися за свободу значно бідніших від Східної України Західно-українських земель. Як немає економічної причини гинути десяткам тисяч чеченців, намагаючись відділити свою зруйновану, заміновану, розшматовану війною і збіднілу Батьківщину від економічно значно більш успішної Російської Федерації, що готова інвестувати в регіон десятки мільйонів доларів. Зрештою, дехто бере шлюб по розрахунку, але хто сказав, що вони потім щасливо живуть?
Користуючись аналогією, якщо транснаціональним корпораціям, які складають економічну основу глобальної економіки, заважають кордони, то це ще зовсім не означає, що зруйнувавши їх, німці погодяться перетворитися на французів, британці на іспанців, українці на росіян, а чоловіки на жінок. Європа спирається на національну ідентичність: в Прибалтиці і в Португалії, Німеччині і на Балканах відновлюються навіть ті маленькі національності, які недавно вже майже зникли з лиця землі. Переживши один раз затьмарення розуму фашизмом, європейці понад усе бояться утворення квазіімперій, квазіметрополій і квазіколоній.
Наразі Україна опинилася між двома полюсами у ставленні до майбутнього світу: Європою, де випестувана роками національна ідентичність дозволяє залишатися самобутнім, навіть коли спільним стає все від кордону і до грошей і Росією, де зараз вкорінюється система "свій-чужий", що зручно лише для того, щоб легко навести приціл…
Відповіді
2002.10.28 | АВ
По каким критериям будет работать система?
Мы с друзьями посидели, подняли тосты за героев, и за тех, кому светлая память...Я показал на ноутбуке темы "Майдана". Минуя стадии гнева и соответствующих выражений, мы обсудили такие темы:0. Почему профессиональные украинцы вдруг резко забыли о судьбе терского казачества, уничтожаемого режимом Дудаева с 1994 года?
1. Что скажут украинские националисты, если в Украине будет татарский или русский протест против нынешнего голодомора.
2. Россия не запрещала и не угнетала чеченский язык, повод ли нынешняя политика, нарушающая ст. 10 Конституции к протестам.
3. Если протест примет формы, как в театре "Норд-Ост", то будут ли нынешние здешние националисты столь же последовательны в выражениях.
Вот такие разговоры рождаются у тех, кто вообще не выходит в интернет.
2002.10.28 | Мертві Бджоли Загудуть
Система ніпель працюватиме за жорсткими критеріями мирного часу!
У Москві система працює за расовими ознаками. Як при Гітлері.В Україні такої системи немає і не буде, можете не хвилюватися і дарма не намагатися її створити. Українці - нація не імперська.
На Ваше запитання - ми хоч і аматори, не "прохвесіанали", але вчимося на таких. Отож спробуємо.
АВ пише:
> Мы с друзьями посидели, подняли тосты за героев, и за тех, кому светлая память...Я показал на ноутбуке темы "Майдана". Минуя стадии гнева и соответствующих выражений, мы обсудили такие темы:
>
> 0. Почему профессиональные украинцы вдруг резко забыли о судьбе терского казачества, уничтожаемого режимом Дудаева с 1994 года?
Треба Вам ще посидіти, тости підняти за героїв і за світлу пам"ять. Полігшає. А як ні - то вдіразу пити за казачіства генерала Панвіца, також. Чи може Ви з друзями вже забули, пане штурмбанфюрере Terek Kossacken?
> 1. Что скажут украинские националисты, если в Украине будет татарский или русский протест против нынешнего голодомора.
Скажуть: "Мочить у сортірах!" І почнуть труїти газами. Газами, гадів! Як братан Гусейн.
> 2. Россия не запрещала и не угнетала чеченский язык, повод ли нынешняя политика, нарушающая ст. 10 Конституции к протестам.
Убивать гадів мало!!! А "язік" - можна, головне спочатку всіх повбивати, газами газами, гадів, щоб аж язики повисовували.
> 3. Если протест примет формы, как в театре "Норд-Ост", то будут ли нынешние здешние националисты столь же последовательны в выражениях.
Бля, Зюйд-Вест! Піздецьнахуйвобщезаїбало. О!
> Вот такие разговоры рождаются у тех, кто вообще не выходит в интернет.
Не виходять - і ни нада, слава Богу! Може вони так і помруть як і рождаються, заспиртовані тостами за героїв і світлу пам"ять...
2002.10.28 | АВ
Не хватает меня...
На смехуёчки и пиздохаханьки... Всё-таки день траура. В иной день бы пошутили получше, а пока я увидел ответы, что и предполагал видеть.2002.10.28 | Мертві Бджоли Загудуть
АВ, Хіба ж сьогодні не свято Ваших героїв, чисто професійно?
По серйозному, без сміхуйочків і піздохахньків, бо ж мужики шо нада, ще по сто грамів вйобнуть - за гіроїв і світлу пам*ять, і упирьод - по сортирах чорножопих і салоїдних ворогів мочити, за Терецьке казачіство, за Родіну, за Ста-а-а....АВ пише:
> На смехуёчки и пиздохаханьки... Всё-таки день траура. В иной день бы пошутили получше, а пока я увидел ответы, что и предполагал видеть.
2002.10.28 | Nemo
Re: По каким критериям будет работать система?
АВ пише:> 0. Почему профессиональные украинцы вдруг резко забыли о судьбе терского казачества, уничтожаемого режимом Дудаева с 1994 года?
Бо у нас не прийнято втручатись у внутрішні справи сусідів.
> 1. Что скажут украинские националисты, если в Украине будет татарский или русский протест против нынешнего голодомора.
Ви або погано поінформований або видаєте бажане за дійсне - голодомор швидше можливий в Нечорноземному районі Росії. Та й то за теперішніх темпів економічного розвитку цієї загрози немає. На Україні земля така, що палку встроми - дерево другий рік плоди дасть. Голодомори тут бувають тільки штучні.
По-суті - якщо будуть протести, певен, на систему свій-чужий - чужого на приціл ми не перейдемо. Вже багато приводів було це зробити аж ще ні одного росіянина за останні 10 років не вбили за те, що він росіянин...
> 2. Россия не запрещала и не угнетала чеченский язык, повод ли нынешняя политика, нарушающая ст. 10 Конституции к протестам.
Не поінформований про Конституцію РФ - просвітіть. Досьогодні не цікавило :-)
> 3. Если протест примет формы, как в театре "Норд-Ост", то будут ли нынешние здешние националисты столь же последовательны в выражениях.
Будемо вести переговори 100 днів, а треба то й 1000.
> Вот такие разговоры рождаются у тех, кто вообще не выходит в интернет.
І слава Богу.
2002.10.28 | Step
Re:
Ukolov: "Коли я вперше у 1985 році приїхав на навчання до Києва, мене вразила російськомовність мешканців столиці. Вперше в житті я відчув себе нацменшиною. ....Я навіть не помітив, коли перейшов у систему координат свій-чужий, де вже немає значення хто ти є, де ставлення до людей залежить не від слів, а від мови, а оцінка не від вчинків, а від "п'ятої графи"."Step: Vy sami vidpovily na pytanja - chy svij vy u Kyjevi. Do rechi, majuchi Donbasjke pohodzhenja, ja tezh pomityv, shjo Kyivsjka mentaljnistj trohy vidriznjajetjsja vid Donbassjkoi, ale ja NIKOLY ne vidchuvav sebe u Kyjevi chuzhym. Ja ljublju Kiev. Biljshe, koly ja prohodyv sluzhbu v Ukrainsjkij armii, ja pomityv, shjo hlopci iz Ljvivsjkoi oblasti trymalysja biljsh vidirvano vid reshty, hocha... buly chudovi druzi...i buly ne druzi iz inshih regioniv. Tut vazhlyvo ne mishaty osobysti jakosti i "sub-regionalini" abo "sub-Ukrajinsjki".
Ukolov: "Тепер, коли у Москві десятків загиблих заручників і чеченців вже не вернеш, коли російська армія готується ще раз перевернути всю Чечню у пошуках Шаміля, а російські дядьки - компанію щоб погромити кавказця-сусіда, тепер українцям самий час подумати, що відбувається там, на Сході, звідки протягом сторіч Русь-Україна чекала біди."
Step: ? Vy shjo znushjajetesja? Tiljky pro ce i dumajemo. A u okremyh regionah tiljky Rosijsjki novyny i dyvljatjsja.
Ukolov: "Міжетнічну ворожнечу, яка вже понад 10 років з успіхом розвивається у Росії, попри поширене враження, навряд чи можна списати на Радянський Союз."
Step: Usi ci tendencii tak samo prytamanni i Ukraini. My buly odnym krystalom, i je chastynoju odnogo "himichnogo" procesu.
К СОБЫТИЮ
ДОНБАССОВЕЦ -- ЭТО НАЦИОНАЛЬНОСТЬ
Дарья ГАЙДАРЕНКО "Сегодня"
В пятницу в Донецке состоялся Международный конгресс землячеств донбассовцев "От знакомства к взаимопониманию и сотрудничеству". Среди прочего участники обсудили проблемы инновационного развития Донбасса и перспективы экономического сотрудничества с выходцами из региона. Один из значимых итогов -- налаживание связей с бывшими земляками, обитающими ныне в Израиле, Польше и Нигерии. Представители африканской страны даже предложили привлечь донецких специалистов к строительству в Нигерии металлургического комбината. Всего на конгресс прибыли представители 14 стран ближнего и дальнего зарубежья: России, Германии, Канады, Литвы, Китая США... "Все люди братья, и все должны помогать друг другу, особенно если они выходцы из одного региона", -- звучало лейтмотивом во время работы "круглых" столов.
Сейчас в разных уголках мира живет около 600 тысяч выходцев из Донецкой области. Чтобы пропагандировать Донбасское землячество, было решено создать в Интернете сайт, который будет информировать о том, что происходит в регионе. Кроме того, был избран председатель конгресса, которым стал Виктор Янукович, утвержден устав и эмблема конгресса. А ректор Донецкого национального университета Владимир Шевченко предложил даже ввести новую национальность -- "донбассовец".
http://today.viaduk.net/Segodnya.nsf/5359a1cf9863c38fc2256714004ffc38/b55a1778ea6ea11bc2256c5f003b63ab?OpenDocument
Ukolov: "Якщо в Україні юридично немає різниці між її громадянином татарином або росіянином, українцем чи євреєм, то принаймні у російській столиці громадянства не досить - вам потрібно мати ще і реєстрацію (прописку) у Москві. "
Step: Vy zh sami navely pryklad, shjo rosijsjkomovni dlja vas chuzhi. Dlja vas i ukrainomovni, jaki ne uniaty, mabutj chuzhi, ale vy pochynajete z biljsh nebezpechnogo voroga, shjob ne vesty vijnu na dva fronta odrazu.
Ukolov: "Відомо, як попри заяви, що юридично всі громадяни Росії мають рівні права, громадяни-слов'яни за 8 років кампанії у Чечні за різними оцінками вбили до 80 000 громадян-чеченців, серед яких значну частину становило мирне населення, включаючи жінок та дітей. При цьому втрати серед регулярних частин російської армії сягнули 5 000 загиблих."
Step: A skiljky pidpryjemciv zabyto? A naselenja Ukrainy zmenjshylosja za roky nezalezhnosti na pryblyzno 4 mln. Mozhe ce vse maje spiljni prychyny? A shjo chekaje nas dali? Parad mafioznyh suverynytetiv dijde do mezhi - oblastj chy selo?
Ukolov: "Тероризм викликає тероризм", - заявив відомий американський політолог Збігнєв Бзєжінський, коментуючи трагічні події у Москві. Перефразуючи класика політології, можемо сказати – шовінізм викликає шовінізм, а ненависть – ненависть. Якщо за відомим висловом, який приписують президенту Путіну, чеченців "надо мочить в сортірє", то і чеченці будуть відповідно ставитися до своїх співгромадян-слов'ян."
Step: Vy krashje dumajte jak integruvaty Ukrajinu, shjob vsi buly zadovoleni. A to, meni tak zdajetjsja, dlja vas svoi tiljky dehto hto podiljaje vashu systemu cinnostej. Religijnu, dali movnu.
Ukolov: "Наразі виникла ситуація, яка є абсурдною з точки зору здорового глузду, - міжетнічна ворожнеча. Відтепер росіянин Іван буде прощати росіянину Єгору те, чого він ніколи не подарує кавказцю Абдулі. "
Step: Vy zh sami tak robyte, shjozh vy na Rosijan "penjajete"?
Ukolov: "Користуючись аналогією, якщо транснаціональним корпораціям, які складають економічну основу глобальної економіки, заважають кордони, то це ще зовсім не означає, що зруйнувавши їх, німці погодяться перетворитися на французів, британці на іспанців, українці на росіян, а чоловіки на жінок. Європа спирається на національну ідентичність: в Прибалтиці і в Португалії, Німеччині і на Балканах відновлюються навіть ті маленькі національності, які недавно вже майже зникли з лиця землі. Переживши один раз затьмарення розуму фашизмом, європейці понад усе бояться утворення квазіімперій, квазіметрополій і квазіколоній."
Step: Shje raz perechytajte statju z "Segodnja". I etu statju Brodskogo:
Звукоподражательный джин бюрократии наконец вырвался наружу, и теперь откликается на имя еврократия. Его стихия — воздух, и он летает повсюду, главным образом первым или бизнес-классом, говорит на языках, носит пятисотдолларовые костюмы итальянского покроя, не заботясь ни о кресте, ни о мезузе. У него есть также степень по экономике, либо политологии, он, кажется, женат, но это не обязательно, проживает преимущественно в столицах, но имеет и дом за городом. Описание хоть и беглое, но из него ясно одно: вы никогда уже не загоните его обратно в бутылку.
Подобно всем общественным благам и порокам, еврократия является в первую очередь отражением нашей разрастающейся демографии. С годами индивид всё чаще обнаруживает себя уставившимся на фасад общественной реальности, на котором висит табличка “свободных мест нет” чёткими печатными литерами. Его выбор в этих обстоятельствах — либо ждать, когда откроют, либо прорываться с чёрного хода. Ещё одна возможность состоит в создании альтернативы, призрачной реальности, и в попытке навязать её реальности существующей.
Отсюда наши политические партии и их программы различных степеней воинственности, отсюда их оголтелые или блаженные сторонники, группы, ассоциации, движения, исповедующие некую идеологию, философию, доктрину. По сути, разнятся они только объёмом получаемой ими финансовой поддержки, и таким образом их можно сравнить с благотворительными концертами: деньги и рукоплескания исходят от рядовых членов, которые слышат то, что хотят услышать.
Concerto grosso Объединённой Европы ничем не отличается, разве что его благодетели чрезвычайно богаты. Это, грубо говоря, большие корпорации и конгломераты, которые выгадывают от упразднения таможенных пошлин, и банки, осатаневшие и уставшие от капризов обменного курса. Короче, всё это вращается вокруг денег, поскольку международный рынок не хочет быть международным. Он хочет быть рынком без прилагательных, и точка.
Если ты банк, это имеет смысл; если же нет, то не имеет, но каким бы ни было твоё мнение по этому вопросу, оно не играет никакой роли, поскольку твоё будущее короче, нежели будущее денег. Фактически, ничто не имеет большего будущего, чем деньги, даже природа. И конечно, не география, не говоря уже об истории. Пока существует наш вид, он будет своё существование оплачивать. По-видимому, у нас нет склонности к самоубийству: свидетельство тому — рост населения и тяга к ядерному разоружению.
На худой конец, мы одержимы мыслью об убийстве, но это не новость. Вся красота оперы под названием Объединённая Европа состоит в том, что она спонсирована наиболее склонными из нас, если верить анналам, к убийству — потомками Вотана. Никто не напевает и не насвистывает эти мелодии с большим вкусом, чем клиенты Deutsche Bundesbank, который, наконец, осенило, что загнать соседа в долги — гораздо более верная форма оккупации, нежели ввод войск. Что же до соседей, особенно на востоке, они понятным образом предпочитают статус клиента статусу нищей колонии.
Не стоит воспринимать эти заметки как извечную паранойю о гунне. Суть состоит в том, что нынешние процессы развития на континенте не имеют ничего общего с тем или иным национальным стереотипом. Суть состоит в том, что в то время как промышленный мир имеет уйму антитрестовских законов, не допускающих возникновения монополий, в мире международных финансов ничего подобного нет. Никто не подумает о введении таких законов из-за простой невозможности обеспечить их выполнение. Отсюда появление в современном мире нескольких финансовых монополий, которые кроткие обычно величают гигантами — из страха назвать вещи своими именами. Один из них — гигант немецкого производства.
Поведение монополии обусловлено не конкретно каким-либо злым или благожелательным гением, но самой массой, несоразмерной по определению с устремлением индивидуума. Монополия обслуживает самоё себя и, если у неё есть враги, то, конечно, не одна или несколько конкретных стран, но другая монополия. Со временем они, конечно, могут сцепиться, хотя поначалу они склонны ударить по рукам. Появление Европейского сообщества доказывает, что мы блаженно пребываем в начальной стадии.
Сделка, по-видимому, состоит в подразделении мира на три финансовые зоны согласно средоточению капитала. Эти зоны перехлёстываются, но незначительно, и набеги, которые монополии совершают во владения друг друга, до сих пор учитывают существенную финансовую разность этих зон. Конечно, душе беспристрастного наблюдателя было бы уютнее, если бы таких зон было не три, а четыре. В целом, деление на четыре гораздо опрятнее деления на три. Но богатые нефтью арабские страны всё ещё стремятся переправлять свои сокровища через Нью-Йорк и Лондон. Кроме того, если наблюдатель действительно печётся о беспристрастности, он должен быть удовлетворён тем, что зон три, ибо столько их видит Луна.
Когда она заглядывает в интересующую нас область, Европу, Луна видит, что та заполонена немецкой маркой гораздо гуще, чем долларами США и японской йеной вместе взятыми. Подобно деньгам, Луна не замечает границ, и, как знать, возможно именует себя экю. С точки зрения Луны, экономикой этой территории могли бы управлять из единого центра, и для светила не имеет никакого значения, будет ли он в Брюсселе, Страсбурге, Берлине или Вене. Светилу также всё равно, будет ли экономика этой территории, подобно её освещению, управляться избранным правительством или группой назначенных чиновников, поскольку Луна не делает различия между демократией и еврократией. Если вдуматься, светило последним упрекнуло бы, в частности немцев, в таком же нежелании провести это различие, поскольку демократическое правление в их стране — явление сравнительно новое.
Самая неприятная сторона в схеме Европейского сообщества — кончина демократической идеи, за которую поколения людей упрямо сражались повсюду, но на этом континенте в особенности. Но небесные тела равнодушны к истории; что же до нас самих, мы можем утешаться тем, что великая европейская идея умирает всё-таки в собственной постели. Конечно, будут производиться шумы, призванные создать обратное впечатление, — начать с того, что мы уже получили “Европейский парламент”. Однако, красноречие его депутатов больше похоже на расхватывание гардероба умирающего, чем на поддержание видимости.
Более великодушное объяснение феномена объединённой Европы состоит в том, что по ходу дела представления о гласе народа или правлении большинства выродились в представление об общем знаменателе и смешались в сознании некоторых с чертой, предваряющей “итого”. В этом нет ничего удивительного, поскольку и то, и другое сводится к цифровому выражению. К тому же, в определённом возрасте такого рода вещи неизбежны, а демократии ничто человеческое не чуждо. Ей и сейчас уже трудно справляться с нашим растущим числом; альтернативы же, если и есть, то все довольно мрачные. Что опять же свойственно человеку, особенно в определённом возрасте.
Итак, она склоняется к еврократии, прописанной как болеутоляющее лекарем в лице Европейского валютного союза. Пилюля имеет сильный привкус немецкой марки, и это вполне сильное лекарство, чьи побочные эффекты предполагают постепенное сведение на нет национального суверенитета, территориальной целостности, независимой внешней и, в конечном счёте, внутренней политики. Однако болезнь слишком запущена; и, учитывая огромный разрыв современной демократии между избирателями и избранниками, различие между национальным правительством и наднациональным для рядового избирателя — лишь дополнительное упражнение в абстракции. Так или иначе, если наш пациент не решается заглотнуть пилюлю, врач может несколько скостить процентную ставку; если же пациент отказывается наотрез, процент подскакивает.
Именно деньги прописывают такой режим, поскольку деньги хотят, чтобы ими распоряжались более эффективно, чем современными республиками.
За этим стремлением к Объединённой Европе не кроется никаких тайных умыслов ни со стороны индивидуумов, ни целых этносов, а просто стихийная логика денег, которая сродни логике воздуха, земли, огня или воды — логика накопления и/или экспансии. Это означает колоссальную культурную реорганизацию в Европе, где лютеранское мироощущение подминает под себя территорию с исторически господствовавшим там католицизмом. Во всяком случае, если вы хотите заколачивать башли — простите, дойче марки — вам придётся позабыть о сиесте.
Полагаю, что это плохие новости для литературы на европейских языках, равно как и для самих языков. Объединённая Европа неизбежно будет поощрять многоязычие; ценой, которую придётся за это заплатить, станет потеря читателя национальных литератур и низкий уровень владения родным языком. Последнее, конечно, на руку еврократии, поскольку языковая точность, благозвучие и красноречие — её злейшие враги. Когда говорят деньги, диалог невозможен. Отчасти идея Объединённой Европы зашла так далеко именно из-за уровня речи, который присущ практически любому политическому высказыванию.
Что бы там ни было, не думаю, что от Объединённой Европы будет толк. Европу традиционно изображали в виде девы, плывущей на быке. Быком был, конечно, Юпитер, принявший этот облик, чтобы похитить деву и где-нибудь ею насладиться. В целом, Юпитер был не промах по части принятия личин, и довольно беспорядочен в связях, — так сказать, его диапазон был чрезвычайно широк: лебедь, орёл, бык, кто угодно. Но он никогда не представал пред девой в форме чистогана. Однажды, правда, он обернулся золотым дождём, и Тициан изобразил его в виде ливня золотых дукатов. Однако то была другая дева: не Европа.
То была Даная, мать Персея. Результат этой инвестиции Юпитера, безусловно, оказался гибельным для её отца, поскольку Персей со временем убил Акрисия, хотя и неумышленно. Но именно это и делают деньги — тем более, что этимологически имя Акрисия предполагает сразу и прирост, и слабый критический дар, и неспособность справиться с кризисом. Короче, отсутствие проницательности и благоразумия.
Не правда ли, звучит знакомо? Деньги, осмелюсь сказать, всегда эдиповы. Лучше тогда забыть про Тициана и обратиться к изображению этого эпизода Рембрандтом. Ещё лучше было бы избежать контаминации и не отвлекаться от нашей простодушной девы, по имени Европа, и её маленькой истории об этом симпатичном белом быке по кличке Юпитер. С ним дева, по крайней мере, сможет повидать разные земли, особенно к югу. И, так сказать, задаром. Вы не хотите отослать её обратно в Страсбург.
Перевод с английского Елены Касаткиной
Примечание
На языке оригинала текст опубликован: Brodsky J. What the Moon Sees // Yale Review. Vol. 80. No. 3. June 1992, pp. 18—22.
Ukolov: "Наразі Україна опинилася між двома полюсами у ставленні до майбутнього світу: Європою, де випестувана роками національна ідентичність дозволяє залишатися самобутнім, навіть коли спільним стає все від кордону і до грошей і Росією, де зараз вкорінюється система "свій-чужий", що зручно лише для того, щоб легко навести приціл… "
Step: Toynbee kolysj kazav shjo u Zahidnomu suspiljstvi feodalizm pryncypovo vidriznjavsja vid togo, shjo nazyvaly feodalizmom na Shodi - Musuljmansjka chy Shidno-Hrystyansjka Cyvilizacija. Biljsha chastyna Ukrainy nalezhytj do Shidno-Hrystyansjkoi cyvilizacii, tomu nacionaljnistj na cyh terenah vidriznjajetjsja vid "nacionaljnosti" na Zahidnyh terenah. Na Donbassi ne maje protyrichja mizh Ukraina i Rossija. A u vas je. Hocha ne mozhna vvazhaty Greko-Katolycjku Ukrainu organichnoju chastynoju Zahidnoji cyvilizacvii, jak napryklad Poljshju chy Horvatiju, ce shjosj promizhne i mozhlyvo navitj ne produktyvne. I znovu zh taky, vsjudy u sviti je cja systema "svij-chuzhyj", pry chomu bagatorivneva.
2002.10.28 | Олег
можливий російський імперський націоналізм ???
«Те, що кількість національних представників має бути пропорційною національному складу республік Союзу була неписаним правилом, якого здебільшого намагалися дотримуватися комуністичні вожді.»Тiльки з-помiж росiян на посадах опинялись ультрашовiнiсти , а з нацменшин вибирали перевертнiв типа Берii I «украiнця» Хрущова.
«групу кавказців в Домодєдово кинули обличчям на брудний асфальт»
В Росii мiлiцiя тi мiсця де можна кормитися з чорних називае «дорога життя», а гаманець називае «другим паспортом».
« Росія вже поділилася на кавказців і слов'ян» Можна подумати, що Ви старший брат який де б не жив «не замiчав , хто якоi нацiональностi» так як всiх вважав рускiми. Хто вже пильнував за цим – так це коммi !
2002.10.28 | Л.К.
Re: Панове, у мене меркантильне прохання.
Будь ласка, не скачуйте на Форум великі станні. Досить повідомити адресу, подати свої коментарі, а вже читати чи ні вибиратиме кожен сам.Пояснюю чому. Тим, хто платить за скачені Кбт трохи б"є по кишені потреба, при бажанні слідкувати да дискуією, сто раз відкривати постинг з великою статтею. До цих людей належу і я. Ще до повідомлення Шутера про статтю Уколова в УП я прочитала її, але тепер мушу раз за разом натикатись на цей чи малий допис при ознайомленні з гілкою.
Якщо не важко, прошу врахувати прохання.