Таки читає Андрухович Майдан...;): або ПОКАЗУВАТИ ЯЗИК
11/01/2002 | Shooter
ПОКАЗУВАТИ ЯЗИК
Юрій АНДРУХОВИЧ
(ДТ)
Два тижні тому Інтернет прорвало Кримом, як фурункулом. Хтось із віртуальних дискутантів навіть не втримався від патетики: «Кримський прорив!».
Виглядає все ніби таким чином, що безпрецедентний пан М. із Києва попросив кримських депутатів, хай би вони якомога швидше вимагали від депутатів київських надання російській мові державного статусу. Хоч у самому Криму вона такий статус має вже, здається, від 1993-го чи якого там року — записано в Конституції. Але цього виявилося недостатньо — треба, щоб в усій Україні. І кримські депутати за це майже одностайно проголосували, і тепер справді вимагають. Російська мова має бути в Україні державною. Україна — багатонаціональна демократична країна, сім’я народів і племен, а не якийсь галичанський загумінок. Української вам (це «вам» стосується вкінець уже знавіснілих нацюків-пацюків) ніхто не забороняє — розмовляйте собі по своїх селах та у своїй Галичині (або — ще краще — тільки по селах і тільки в Галичині). А нам не заважайте прилучатися до скарбниць світової культури через світову ж таки — російську — мову. Такий загалом зміст усього цього — як тепер прийнято подібні послання називати — месиджу.
Добре, з кримськими депутатами мені все зрозуміло. Вони грали і гратимуть свою гру. Це нехитра і часом брутальна гра навколо того, як узгодити не зовсім узгоджуване: інтереси мафії з любов’ю до Великої Росії Путіна та комуністичними зрівнялівськими ідеалами. Але навіщо ця гра потрібна панові М.? Чому він тисне на цей так званий депутатський корпус, на це піддатливо-слизькувате тіло? Йому що, без російської мови президентом не стати?
Насправді російською мовою в Україні сьогодні говорить усе: телевізія, радіо, газети, фільми в кінотеатрах, Президент, його канцелярія, армія, міліція, податкова адміністрація, мафія, організовані та неорганізовані злочинні групи, нічні клуби, ресторани, борделі, базари й вокзали. Найпопулярніші телевізійні канали тільки те й роблять, що цілими вечорами показують як не безконечні російські кримінальні серіали з лазнями, дачами і трупами, то так само безконечні російські ток-шоу. Мій глядацький вибір унаслідок цього не такий вже й широкий — це приблизно як вибирати між іскрометною дискусією про окремі переваги анального сексу на каналі X і не менш захопливою дискусією про окремі недоліки зоофілії на каналі Y. Здогадуючись про існування як окремих переваг у першому, так і окремих недоліків у другому випадку, я дякую за увагу і, як уже одного разу повідомляв, усе частіше користуюся улюбленою кнопкою off.
Ні, я далекий від мовного екстремізму та ілюзій. Що більше — я нерідко переходжу на російську мову у спілкуванні з російськомовними українцями, якщо вони зі свого боку достатньою мірою мені симпатичні, тобто передусім не тиснуть — так само, як і я на них. Я чиню при цьому так, як дев’ять десятих нашого суспільства чинить упродовж останнього десятиліття — себто я не шукаю конфлікту на мовному ґрунті. Таке розв’язання прийнято називати консенсусом: обидві сторони наче й до кінця не вдоволені, але в ім’я певної вищої спільності йдуть на взаємні поступки. Приміром, коли у Львові ви розмовляєте лише російською, а тамтешні «нацюки-пацюки» навіть не думають вас убивати і навіть не ображаються за вживання слова «сравни» — що більше, розмовляють із вами однаково приязно. Не знаю, як із аналогічним явищем-навпаки було б у Криму, але хотілося б, аби аналогічно. Загалом же реальність така: російська мова потрохи збільшує свій ареал — передусім через мас-медіа та маскульт. Українська протистоїть цьому як може, не даючи загнати себе в жодні територіально-прошаркові рамки — не вийде вже обмежити її ані галицьким селом, ані Львовом та околицями, ані цілим аграрним Правобережжям.
Що й казати — такий консенсус хибує багатьма ризиками, він украй хисткий, але він є. Наслідком цього консенсусу в нашій країні стала фактична двомовність. Яка проте перестане бути фактичною, лиш тільки стане юридичною. Тобто як тільки станеться те, чого унісонно вимагають кримські депутати вслід за дещо нервовим помахом дириґентської палички пана М. Бо державний статус лише однієї з мов — української — парадоксальним чином утримує в Україні баланс двомовності. Як тільки російська мова отримає той самий статус, імперська інерція перейде у нове прискорення — за лічені десятиліття (коли не раніше) Україна стане фактично одномовною. Немає жодного сумніву в тому, що цією єдиною мовою буде російська. І якщо такою на сьогодні є кінцева мета мовної політики в Україні, то я чогось не розумію, перестаю бути розважливим і на очах у глибокошановної публіки роблюся екстремістом. Мене хочуть усерйоз посварити не тільки з самою дійсністю, але й із самим майбутнім.
Політикам, які відстоюють державний статус для російської мови в Україні, про всю цю реальність відомо не гірше за мене. Стверджувати, ніби російська мова нині у нас загрожена і перебуває на грані зникнення чи утискання, може лише викінчений абсурдо-сюрреаліст. Але йдеться їм якраз не про захист, точніше, не про той захист — ідеться про найкращий захист, ім’я котрому напад.
Ідеться загалом про одну з тих політичних перверсій, коли поняття «люди» (чи — перепрошую за патетику — «народ») замінюється вкрай цинічним поняттям «електорат». На жаль, у нашій реальній щоденній політиці поки що перемагає й утверджується практика (чи то пак, як кажуть у Москві, технологія), згідно з якою цей «електорат» не що інше, як матеріал для маніпуляцій. Час від часу певній частині цього електорату — маніпулятори чомусь вважають її більшою частиною — показують язик. Це російська мова, точніше, обіцянка зробити її державною. Це принада для одних (що їх, вважається, більше) і погроза для інших — тих, кого нібито менше. Язик стає інструментом ділення та володарювання. Мистецтво його показувати — чи не найвище з політичних українських мистецтв.
Хоч саму по собі цю гримасу прийнято вважати блазенською. Або навіть мавпячою.
Юрій АНДРУХОВИЧ
(ДТ)
Два тижні тому Інтернет прорвало Кримом, як фурункулом. Хтось із віртуальних дискутантів навіть не втримався від патетики: «Кримський прорив!».
Виглядає все ніби таким чином, що безпрецедентний пан М. із Києва попросив кримських депутатів, хай би вони якомога швидше вимагали від депутатів київських надання російській мові державного статусу. Хоч у самому Криму вона такий статус має вже, здається, від 1993-го чи якого там року — записано в Конституції. Але цього виявилося недостатньо — треба, щоб в усій Україні. І кримські депутати за це майже одностайно проголосували, і тепер справді вимагають. Російська мова має бути в Україні державною. Україна — багатонаціональна демократична країна, сім’я народів і племен, а не якийсь галичанський загумінок. Української вам (це «вам» стосується вкінець уже знавіснілих нацюків-пацюків) ніхто не забороняє — розмовляйте собі по своїх селах та у своїй Галичині (або — ще краще — тільки по селах і тільки в Галичині). А нам не заважайте прилучатися до скарбниць світової культури через світову ж таки — російську — мову. Такий загалом зміст усього цього — як тепер прийнято подібні послання називати — месиджу.
Добре, з кримськими депутатами мені все зрозуміло. Вони грали і гратимуть свою гру. Це нехитра і часом брутальна гра навколо того, як узгодити не зовсім узгоджуване: інтереси мафії з любов’ю до Великої Росії Путіна та комуністичними зрівнялівськими ідеалами. Але навіщо ця гра потрібна панові М.? Чому він тисне на цей так званий депутатський корпус, на це піддатливо-слизькувате тіло? Йому що, без російської мови президентом не стати?
Насправді російською мовою в Україні сьогодні говорить усе: телевізія, радіо, газети, фільми в кінотеатрах, Президент, його канцелярія, армія, міліція, податкова адміністрація, мафія, організовані та неорганізовані злочинні групи, нічні клуби, ресторани, борделі, базари й вокзали. Найпопулярніші телевізійні канали тільки те й роблять, що цілими вечорами показують як не безконечні російські кримінальні серіали з лазнями, дачами і трупами, то так само безконечні російські ток-шоу. Мій глядацький вибір унаслідок цього не такий вже й широкий — це приблизно як вибирати між іскрометною дискусією про окремі переваги анального сексу на каналі X і не менш захопливою дискусією про окремі недоліки зоофілії на каналі Y. Здогадуючись про існування як окремих переваг у першому, так і окремих недоліків у другому випадку, я дякую за увагу і, як уже одного разу повідомляв, усе частіше користуюся улюбленою кнопкою off.
Ні, я далекий від мовного екстремізму та ілюзій. Що більше — я нерідко переходжу на російську мову у спілкуванні з російськомовними українцями, якщо вони зі свого боку достатньою мірою мені симпатичні, тобто передусім не тиснуть — так само, як і я на них. Я чиню при цьому так, як дев’ять десятих нашого суспільства чинить упродовж останнього десятиліття — себто я не шукаю конфлікту на мовному ґрунті. Таке розв’язання прийнято називати консенсусом: обидві сторони наче й до кінця не вдоволені, але в ім’я певної вищої спільності йдуть на взаємні поступки. Приміром, коли у Львові ви розмовляєте лише російською, а тамтешні «нацюки-пацюки» навіть не думають вас убивати і навіть не ображаються за вживання слова «сравни» — що більше, розмовляють із вами однаково приязно. Не знаю, як із аналогічним явищем-навпаки було б у Криму, але хотілося б, аби аналогічно. Загалом же реальність така: російська мова потрохи збільшує свій ареал — передусім через мас-медіа та маскульт. Українська протистоїть цьому як може, не даючи загнати себе в жодні територіально-прошаркові рамки — не вийде вже обмежити її ані галицьким селом, ані Львовом та околицями, ані цілим аграрним Правобережжям.
Що й казати — такий консенсус хибує багатьма ризиками, він украй хисткий, але він є. Наслідком цього консенсусу в нашій країні стала фактична двомовність. Яка проте перестане бути фактичною, лиш тільки стане юридичною. Тобто як тільки станеться те, чого унісонно вимагають кримські депутати вслід за дещо нервовим помахом дириґентської палички пана М. Бо державний статус лише однієї з мов — української — парадоксальним чином утримує в Україні баланс двомовності. Як тільки російська мова отримає той самий статус, імперська інерція перейде у нове прискорення — за лічені десятиліття (коли не раніше) Україна стане фактично одномовною. Немає жодного сумніву в тому, що цією єдиною мовою буде російська. І якщо такою на сьогодні є кінцева мета мовної політики в Україні, то я чогось не розумію, перестаю бути розважливим і на очах у глибокошановної публіки роблюся екстремістом. Мене хочуть усерйоз посварити не тільки з самою дійсністю, але й із самим майбутнім.
Політикам, які відстоюють державний статус для російської мови в Україні, про всю цю реальність відомо не гірше за мене. Стверджувати, ніби російська мова нині у нас загрожена і перебуває на грані зникнення чи утискання, може лише викінчений абсурдо-сюрреаліст. Але йдеться їм якраз не про захист, точніше, не про той захист — ідеться про найкращий захист, ім’я котрому напад.
Ідеться загалом про одну з тих політичних перверсій, коли поняття «люди» (чи — перепрошую за патетику — «народ») замінюється вкрай цинічним поняттям «електорат». На жаль, у нашій реальній щоденній політиці поки що перемагає й утверджується практика (чи то пак, як кажуть у Москві, технологія), згідно з якою цей «електорат» не що інше, як матеріал для маніпуляцій. Час від часу певній частині цього електорату — маніпулятори чомусь вважають її більшою частиною — показують язик. Це російська мова, точніше, обіцянка зробити її державною. Це принада для одних (що їх, вважається, більше) і погроза для інших — тих, кого нібито менше. Язик стає інструментом ділення та володарювання. Мистецтво його показувати — чи не найвище з політичних українських мистецтв.
Хоч саму по собі цю гримасу прийнято вважати блазенською. Або навіть мавпячою.
Відповіді
2002.11.02 | Роман ShaRP
ShaRPinator II у шаленому блокбастері "Витирання соплів-3"
У "Мову" все це.Hasta la vista, baby!
P.S.
Фокс Малдер, Шют<к><ер>е сказав, що він так просто не повірить, що А. читає Майдан. Йому потрібні докази.
Ну а я, як то стає вже звичайним, абсолютно не розумію, до чого тут, на Майдані, черговий набір не-свіжих не-новин не-дуже цікаво поданий не-дуже відомим письменником. На додачу, то всьо виглядає з біса незакінченим (один з героїв О*Генрі у такій ситуації казав, що закінчення фрази/статті жується [в даному випадку] паном А. ніби сорочка, що її повісили сохнути, телям) Стаття була б доречна десь-там-за-далекими-обріями Майдану (в принципі, "ДТ" таким і мона вважати) але, я так гадаю, і там у відповідь на
> перестаю бути розважливим і на очах у глибокошановної публіки роблюся екстремістом.
захочеться згадати анекдот-ичний діалог:
- "Не буди у мені звіра!"
-- "А я хом*ячків не боюся!"
а на
>Мене хочуть усерйоз посварити не тільки з самою дійсністю, але й із самим майбутнім.
-- фразу з незрівнянно популярнішого Подерев*янського:
"А навіщо вам шлях у те, чого у вас нема?"
2002.11.02 | franko
Romane, za shcho taka neljubov do Andruxovycha?
Nevzhe jakby pid takoju statteju stojav chyjs' inshyj pidpys, Vy b tak samo flejmyly?Na Maidani - copyleft. Tomu bil'she vazhyt'sja SHCHO skazano, a ne XTO skazav. Ja nichogo duzhe novogo ne prochytav, ale IMXO stattja varta shanoblyvogo spryjnjattja.
2002.11.03 | Чучхе
А за що його любити
п. 1. Особисто про Андруховича я вже висловлювався в тому ключі, що ця людина давно переливає із розумним видом з пустого в порожнє, чому прикладом є і наведена стаття. Крім того, своїми досить сірими творами він гальмує розвиток нової української літератури, бо на нього почало рівнятися багато молодих українських авторів. І подібні статті для Андруховича це вже не творчий доробок, а радше історія хвороби. На що й звернув увагу Шарп.п. 2. Чи має право Шарп критикувати Андруховича? Без сумніву має. На відміну від Шарпа, Андрухович пише, виставляючи себе на суд публіки,претендуючи на пророче звання та ще й отримуючи за це гроші. Дозвольте ж скромним дописувачам до майдану, що працюють виключно за ідею, висказати своє ставлення до цього автора. До всього іншого, якщо Андрухович виставляє свої праці на суд читачів, то він мабуть сподівається на якусь зворотню реакцію. Отой допис Романа і є реакцією (чи рефлєксією?)
2002.11.04 | Мертві Бджоли Загудуть
Нехай його любить дружина, батьки, родичі...
Але, навіщо ж оббріхувати й ображати сучасного українського літератора нізащо?Одна справа - конструктивна (а може навіть і літературна) критика. Намагання пошуку поліпшення усього процнсу сучасної укр літератури.
Однак, - інша справа тутешні "критики" Андруховича (а Шарп найперший серед них). Адже, нажаль, вони "критикують" Андруховича не читамши, а так - виключно на підставі своїх принципів обсирання та оббріхування.
Суть такої критики основується на їхній уяві й переконаности про те, що сучасна укр література гівно, і сучасні українські літератори гівнюки. Просто й смердюче! Як все геніальн... генітальн.. гівняне.
Шановний Чукче,
Дозвольте тепер спробувати зрозуміти у чому ж полягає суть Вашої критики пана А.
Чучхе пише:
> ...ця людина давно переливає із розумним видом з пустого в порожнє, чому прикладом є і наведена стаття.
- Говорячи про переливання з пустого в порожнє Ви маєте на увазі його останні три романи? Доречі, назвіть будь ласка класиків світової літератури, до яких не можна було б застосувати Ваше дуже абстрактне звинувачення про переливання з пустого в порожнє? У цьому, здається, і полягає суть серйозної літератури, на протилежність пласкій трафаретности у науковій фантастиці та фентезі, якими захоплюється Роман Шарп - головний тутєшній обпльовувач пана А.
> ...Крім того, своїми досить сірими творами він гальмує розвиток нової української літератури, бо на нього почало рівнятися багато молодих українських авторів..
- Шановний Чукче, та побійтеся Бога! Як твори одного письменника (особливо ж, за Вашим визначення, "досіть сірі") можуть гальмувати розвиток і творчість інших літераторів, яка очевидно повинна бути "несірою", а навпаки - надзвичайно яскравою й талановитою? Щось тут не збігається, шановний Чукче.
> ...Андрухович пише, виставляючи себе на суд публіки,претендуючи на пророче звання та ще й отримуючи за це гроші.
- Здається А. досить публічно відмовився від різних офіційних звань чи нагород. Може, Ви не чули? А щодо грошей - то в Україні дуже люблять рахувати чужі гроші. От Ви вже й порахували яку торбу золотих шелягів пан А. отримав за свою останню статтю? Очевидно, Ви переконані, що україномовний письменник в Україні - це з комерційної точки зору надзвичайно прибутковий проект. Безперечно, з Вами багато тут погодяться з тим, що в Україні сьогодні пишуть літературу українською мовою не за ідею, а за гроші... );)
> ...Дозвольте ж скромним дописувачам до майдану, що працюють виключно за ідею, висказати своє ставлення до цього автора.
- Неодноразово вже перконувалися, що деякі дописувачі до майдану не обов"язково є скромними, а радше навіть навпаки. А відносно того за що вони працюють - то хіба ж Ви не встигли ще порахувати їхні гроші?
> ...До всього іншого, якщо Андрухович виставляє свої праці на суд читачів, то він мабуть сподівається на якусь зворотню реакцію. Отой допис Романа і є реакцією (чи рефлєксією?)
- Отож бо й воно. Якщо до якого-небудь Парфенону заблукає якийсь баран чи козел, що випадково відбився від своєї отари чи гурту, які випасаються неподалік, і насере прямо у цій античній споруді - чи ми мусимо вважати це за реакцію (чи рефлєксію) свійської худоби на античну архітектуру Стародавньої Греції?
2002.11.02 | Фарбований Лис
Тов. Швондер коментує проф. Преображенського (-)
2002.11.02 | Предсказамус
Странно, правда?
Мне почти нечего добавить к тому, что сказал Андрухович, все точно, разве что о том, что государственная двуязычность Украине просто не по карману, мечты о ней - как у бомжа о бутылочке "Хеннеси". А Вам почему-то не приглянулось, хотя наша "язычность" вроде как наоборт.И главное - языковая, как и "кавказская", темы - проба общества на разлом, причем вполне осознанная imho. Так что не торопился бы с ее переносом в "Мову".
2002.11.02 | Россиянин
Да все бы ничего, но вот сам предсказамус мову не выучил:)( (-)
2002.11.02 | Предсказамус
Как всегда, bye! :) (-)
2002.11.03 | Россиянин
Недомовок Вы, пан предсказамус, недомовок:-) (-)
2002.11.03 | Гура
Шел бы ты, Ваня в свою задрыпанку... (-)
2002.11.03 | Россиянин
В Гусятин или куда поближе?:-) (-)
2002.11.03 | Истинно русский
В Мухосранск
Совсем обалдел с хохлами заигрывать?2002.11.03 | Россиянин
Дык тогда уж в Пердищев:-) (-)
2002.11.03 | Shooter
Добре, г-н Пердіщєв, паняй в свій Мухосранськ
Скатертиною дорога, так би мовити.2002.11.03 | Роман ShaRP
Нічого дивного.
Предсказамус пише:> Мне почти нечего добавить к тому, что сказал Андрухович, все точно,
Перепрошую, то Андруховичу, як на мій превеликий жаль виявилося, немає нічого нового додати до вже давно (!) сказаного іншими, і на Майдані у тому числі.
>разве что о том, что государственная двуязычность Украине просто не по карману, мечты о ней - как у бомжа о бутылочке "Хеннеси".
Міг би посперечатися, але не стану. А суперечлива тема, тому що двомовність де-факто вже існує.
> А Вам почему-то не приглянулось, хотя наша "язычность" вроде как наоборт.
От тут не розумію.
> И главное - языковая, как и "кавказская", темы - проба общества на разлом, причем вполне осознанная imho. Так что не торопился бы с ее переносом в "Мову".
Проба-пробою, от тільки останні вибори, та й передостанні теж показали маргинальність такої спроби. За ту тему беруться лузери, яким більше нема за що взятися. Може, у Криму й не так, але я говорю в цілому по Україні.
2002.11.03 | Предсказамус
Наверное...
Роман ShaRP пише:> Перепрошую, то Андруховичу, як на мій превеликий жаль виявилося, немає нічого нового додати до вже давно (!) сказаного іншими, і на Майдані у тому числі.
Возможно, но сказано было по поводу вполне актуальному - обращению Крымской ВР. Вы слишком к нему строги ;)
>> разве что о том, что государственная двуязычность Украине просто не по карману, мечты о ней - как у бомжа о бутылочке "Хеннеси".
> Міг би посперечатися, але не стану. А суперечлива тема, тому що двомовність де-факто вже існує.
Между официальной и неофициальной двуязычностью разница в том, что страна должна стать и юридически двуязычной. Т.е. все акты органов власти и управления, в частности, должны издаваться на обоих языках, а уже изданные - переведены на русский. Что такое точный перевод юридического документа, рассказывать не буду, но это серьезно. Нужны деньги, двуязычные юристы в большом количестве и т.п. Иначе будет как в Евангелии, где фразу "легче канат протащить через игольное ушко" перевели на греческий как "легче верблюду пролезть в игольное ушко".
>> А Вам почему-то не приглянулось, хотя наша "язычность" вроде как наоборт.
> От тут не розумію.
Неудачная шутка, наверное. Имелось в виду, что русскоязычный отстаивает точку зрения противника двуязычия.
>> И главное - языковая, как и "кавказская", темы - проба общества на разлом, причем вполне осознанная imho. Так что не торопился бы с ее переносом в "Мову".
> Проба-пробою, от тільки останні вибори, та й передостанні теж показали маргинальність такої спроби. За ту тему беруться лузери, яким більше нема за що взятися. Може, у Криму й не так, але я говорю в цілому по Україні.
Тогда за тему брались лузеры, а теперь лидеры. Ощутите разницу.
2002.11.04 | Роман ShaRP
Re: Наверное...
Предсказамус пише:> Роман ShaRP пише:
> > Перепрошую, то Андруховичу, як на мій превеликий жаль виявилося, немає нічого нового додати до вже давно (!) сказаного іншими, і на Майдані у тому числі.
>
> Возможно, но сказано было по поводу вполне актуальному - обращению Крымской ВР. Вы слишком к нему строги ;)
Можливо, але він мене знову розчарував -- навіть з такого актуального (?) та не сильно термінового приводу стаття виглядає недоробленою, на додачу, про маргинальність "языкового вопроса" писало навіть "Сегодня", то ж не згадати про то у "ДТ" -- це вже якось ... "не вивчив домашнього завдання".
> >> разве что о том, что государственная двуязычность Украине просто не по карману, мечты о ней - как у бомжа о бутылочке "Хеннеси".
> > Міг би посперечатися, але не стану. А суперечлива тема, тому що двомовність де-факто вже існує.
>
> Между официальной и неофициальной двуязычностью разница в том, что страна должна стать и юридически двуязычной. Т.е. все акты органов власти и управления, в частности, должны издаваться на обоих языках, а уже изданные - переведены на русский. Что такое точный перевод юридического документа, рассказывать не буду, но это серьезно. Нужны деньги, двуязычные юристы в большом количестве и т.п. Иначе будет как в Евангелии, где фразу "легче канат протащить через игольное ушко" перевели на греческий как "легче верблюду пролезть в игольное ушко".
Тому я і не стану сперечатися.
> >> А Вам почему-то не приглянулось, хотя наша "язычность" вроде как наоборт.
> > От тут не розумію.
>
> Неудачная шутка, наверное. Имелось в виду, что русскоязычный отстаивает точку зрения противника двуязычия.
? То Ви про себе?
Можна сказати, що я прихильник двомовності де-факто (я ж і є двомовним де-факто), але не де-юре, себто у певному розумінні чогось такого, що на мовному грунті вже існує. Про то, якщо бажаєте, поговоримо у окремій гілці (також вішаю Вам неофіційне запрошення на поки ще не розпочату тему обговорення "паралельної освітньої системи", або "Чого не вчать у школі"). І взагалі, як бажаєте.
> >> И главное - языковая, как и "кавказская", темы - проба общества на разлом, причем вполне осознанная imho. Так что не торопился бы с ее переносом в "Мову".
> > Проба-пробою, от тільки останні вибори, та й передостанні теж показали маргинальність такої спроби. За ту тему беруться лузери, яким більше нема за що взятися. Може, у Криму й не так, але я говорю в цілому по Україні.
>
> Тогда за тему брались лузеры, а теперь лидеры. Ощутите разницу.
По вашому, пан М. не м.? Не лузер, тобто?
2002.11.03 | Уколов
Та що ви кажете, пане Предсказамус? Звідки стільки толерації?
У вас? Україномовні майданівці вас нарешті переконали? Вітаю.А якщо щодо моноросійськомовного меню дитячого кафе Танюха? Як щодо книжного кафе супермаркету "Буква", де навіть чеки друкують по-російськи? Як щодо права україномних на таке ж саме ставлення до себе, як і до російськомовних?
Ви вже погоджуєтесь, що це просто лицемірно - мати майже всі газети російською, більше половини телебачення і понад 80% радіо російською, мати більшість книгодруку російькою і при цьому обрено кричати про дискримінацію російської меншості в Україні. Оголосіть нас україномовною меншиною в Україні і захищайте наші права.
2002.11.03 | Предсказамус
Говорю, что думаю. Как обычно.
Уколов пише:> У вас? Україномовні майданівці вас нарешті переконали? Вітаю.
Вы когда-то встречали мои постинги в поддержку государственного двуязыяия? Киньте ссылочку или извинитесь в порядке исключения, ОК?
> А якщо щодо моноросійськомовного меню дитячого кафе Танюха? Як щодо книжного кафе супермаркету "Буква", де навіть чеки друкують по-російськи? Як щодо права україномних на таке ж саме ставлення до себе, як і до російськомовних?
Вы все еще не подали в суд? Почему? С моей точки зрения это глупость, т.к. меню и кассовые чеки не те документы, язык которых следует регулировать государству, но вас же тревожит? Ну и вперед.
> Ви вже погоджуєтесь, що це просто лицемірно - мати майже всі газети російською, більше половини телебачення і понад 80% радіо російською, мати більшість книгодруку російькою і при цьому обрено кричати про дискримінацію російської меншості в Україні. Оголосіть нас україномовною меншиною в Україні і захищайте наші права.
Опять прошу ссылку, в которой я говорил когда-либо о дискриминации российского меньшинства. Не найдете - будет еще один шанс извиниться. Если не сделаете ни того, ни другого, то действительно будут основания отнести Вас к определенному меньшинству, но не языковому.
2002.11.03 | Россиянин
Хохлейте быстрее, бандеровцы шутить не любят:-) (-)
2002.11.03 | Предсказамус
Зрозумів, чого вам треба. Бувайте, пане москалику! ;) (-)
2002.11.03 | Россиянин
Ну дык мовы не знаешь - тоже москаль. Или кацап:-) (-)
2002.11.03 | vujko
Предсказамус znaye movu. I ne odnu. Bil'she togo,
vin tymy movamy maye shcho skazaty. I yogo sluhayut', bo cikavo.I kompleksu nepovnocinnosti u n'ogo, na vidminu vid deyakyh roSSiyan,
nemaye.
A ot dali - uzhe i ne rozbereshsya, chy to roSSiyan ne sluhayut',
bo v nyh kompleks nepovnocinnosti, chy to u nyh kompleks nepovnocinnosti, bo yih ne sluhayut'. Ale z inshogo boku - na hrena
vono nam treba, u tomu rozbyratysya? Skazhit' meni hto nebud'?
2002.11.04 | Nemo
Re: Предсказамус znaye movu. I ne odnu. Bil'she togo,
vujko пише:> vin tymy movamy maye shcho skazaty. I yogo sluhayut', bo cikavo.
> I kompleksu nepovnocinnosti u n'ogo, na vidminu vid deyakyh roSSiyan,
> nemaye.
"Кое где кое кто у нас порой", - на що ви натякаєте, друже? Де ви там у поглядах протилежної сторони непослідовність помітили? Чи вам етимологію красномовного донського козацького прізвища розказати?
> A ot dali - uzhe i ne rozbereshsya, chy to roSSiyan ne sluhayut',
> bo v nyh kompleks nepovnocinnosti, chy to u nyh kompleks nepovnocinnosti, bo yih ne sluhayut'. Ale z inshogo boku - na hrena
> vono nam treba, u tomu rozbyratysya? Skazhit' meni hto nebud'?
Кажу. Якщо "консенсус Андруховича" і далі буде тривати, то українська просто зникне, як до неї вже зникло багато мов. Але це буде найбільш ганебне зникнення, бо відбуватиметься воно на очах багатомільйонної громади, яка пішла на консенсус. Певно зі своєю совістю і своїм єстеством.
Треба бути Предсказамусом щоб вважати, і я можу навести лінки пізніше, (якщо буде час), що боротьба україномовних за свої права може призвести до розколу опозиції і до того, що скажімо Уколов не піде на російськомовну барикаду проти Кучми. Тоталітарність мислення Предсказамуса гарно видно в категоричності цієї оцінки. Насправді одне до одного, себто мова до опозиційності проти режиму Кучми, відношення не мають. Тим часом Медведчук певно начитався Майданівських висловлювань Предсказамуса про те, що мовне питання може розколоти опозицію і тепер діє у тому напрямку.
Треба бути менш зарозумілими, бо гординя, то смертний гріх і вчитися визнавати свої помилки цивілізовано ведучи дискусію.
2002.11.04 | Роман ShaRP
Тю, знову змагання з "вимірювання ..." почалися.
Я б Вам обом порадив трохи охолонути.2002.11.02 | Shooter
Все сказав? Термометер-II. (-)
2002.11.02 | Горицвіт
пан А. і знаки
Добре, що читає.Взагалі, ця стаття досить знакова. Навіть багатознакова.
> Два тижні тому Інтернет прорвало Кримом, як фурункулом. Хтось із віртуальних дискутантів навіть не втримався від патетики: «Кримський прорив!».
Знак перший. Андрухович не називає конкретні джерела, хоча має на увазі, скоріше всього, Майдан. Одне з двох. Або в Дзеркалі Тижня згадувати Майдан заборонено, або Андрухович сприймає "Інтернет" як щось цілісне, нероздільне і нерозрізнюване.
>
> Виглядає все ніби таким чином, що безпрецедентний пан М. із Києва попросив кримських депутатів, хай би вони якомога швидше вимагали від депутатів київських надання російській мові державного статусу.
Знак 2. "пан М." - Пан М. - містична і загадкова істота, її ім'я називати не можна. Мовчок. Знов же цікаво, хто ж це так боїться упирів: пан А. чи газета Д.Т. ?
І нарешті Третій Знак:
Пан А. знову виступив з політичною позицією з важливого питання. А це треба привітати.
2002.11.02 | Shooter
Re: пан А. і знаки
Горицвіт пише:>
> Знак 2. "пан М." - Пан М. - містична і загадкова істота, її ім'я називати не можна. Мовчок. Знов же цікаво, хто ж це так боїться упирів: пан А. чи газета Д.Т. ?
Пан А., як істинний постомодерніст, упирів не боїться.
2002.11.02 | юрко
Re: пан А. і знаки
а чого боятися називати речі своїми іменами? Ініціатива від п. М. була? Була. Як п. М. захоче подати на п. А. в суд, чи ще кудись там, то п. А. може завжди покликатися на свободу художнього вислову з позитивними для себе наслідками зросту популярності. Та ж художня свобода дозволяє зайняти радикальну позицію без страху порушити політичну коректність. А п. М. таки дурень і Ромко Шарп далеко від нього не втік.2002.11.02 | Shooter
Re: пан А. і знаки
юрко пише:> а чого боятися називати речі своїми іменами? Ініціатива від п. М. була? Була.
Як казав ще один дурень п. К., "нема книжки про цензуру - нема цензури". Як Ви здогадуєтесь, навряд чи пан М. викладав свою "ініціативу" на папері.
>Як п. М. захоче подати на п. А. в суд, чи ще кудись там, то п. А. може завжди покликатися на свободу художнього вислову з позитивними для себе наслідками зросту популярності.
Не зможе, бо газетна публікація не є творчістю.
>Та ж художня свобода дозволяє зайняти радикальну позицію без страху порушити політичну коректність. А п. М. таки дурень і Ромко Шарп далеко від нього не втік.
От тут я з Вами згоден
2002.11.02 | Горицвіт
Re: пан А. і знаки
Shooter пише:> Горицвіт пише:
> >
> > Знак 2. "пан М." - Пан М. - містична і загадкова істота, її ім'я називати не можна. Мовчок. Знов же цікаво, хто ж це так боїться упирів: пан А. чи газета Д.Т. ?
>
> Пан А., як істинний постомодерніст,
Як писала Світлана Пиркало, "я не знаю, що таке постмодернізм, знаю тільки, що це не Андрухович" :-)
> то і для пана А., і для ДТ могли би виникти певні безпрецендетні правні колізії...
Може й так. Не хочеться закликати когось до подвигу.
До речі, пане Shooter, як Ви ставитесь, щоб відкрити розділ "Література і Мистецтво"?
Обговорення тут:
http://maidan.org.ua/n/about/1036106535
2002.11.02 | Nemo
А тим часом панова К і А шукали компру на панів С та М
Бо дабл Ю ліві М та С... ну я думаю ви зрозуміли:-)Алеверди "частушкі 93 р"
Льоня Ку і Льоня Кра мають Україну в сра
Може й я їм пособлю, - каже хитрий Ваня Плю
Далєко і високо залетіла Ляля Ско
Видно баба не тупа, - каже ямбом Діма Па
Протів нашого МО виступає Саша Мо
бо не нравляться йому Костя Мо і Вова Му
2002.11.04 | Roller
Не хотите ли вы сказать, что Андрухович - "ЧИТАТЕЛЬ"? (-)
Shooter пише:> ПОКАЗУВАТИ ЯЗИК
>
> Юрій АНДРУХОВИЧ
> (ДТУкраїнської вам (це «вам» стосується вкінець уже знавіснілих нацюків-пацюків) ніхто не забороняє — розмовляйте собі по своїх селах та у своїй Галичині (або — ще краще — тільки по селах і тільки в Галичині).
Сленг "нацюк- пацюк", на сколько мне известно, - интеллектуальная собственность майдана. Для того, что бы писать "про это" треба не просто читать майдан, треба читать архив майдана.То естьрыться, копаться в материалах майдана.
Но, как показывает практика тема нацюков на самом деле не так уж и актуальна, она возникает только в период политического затишья в оппозиции. Странно, что эту тему инициирует пан Андрухович и ни где нибудь, а на полях самого такого интеллект издания как ЗН. Это лишний раз подчеркивает важность такого интеллект ресурса как майдан. Его идеи живучи, и они овладевают массами постепенно.
Это может говорить и еще об одном, что разница между аматером - литератором с майдана и писателем с обложки журнала ну ни какая.
Мало того, аматер часто выигрывает в сравнении, поскольку не ограничен рамками конъюнктуры.А пишет он часто не хуже.
Скажем отмеченный публикой постинг Романа Шарпа посвященный, "конкретно" нацюкам намного сильнее того, что представил пан Андрухович.
Сегодня положение писателей в классическом их понимании не завидное. Сердце кровью обливается, когда видишь на Петровке их не распечатанные многотомники, валяющиеся в грязи и пылящиеся ящиках, и это классика в основном "москальской" литературы.
Украинских классиков там нет вообще.
И среди них ведь классики литературы, что называется. Конечно, это не издания пятисотлетней давности, которые не читает вообще никто, их просто хранят от нас, периодически затапливая, сжигая, и вывозя за бугры батькивщины на продажу, где им и место.
Интернет писатели находятся в более выгодном положении. По карайней мере, их ни кто не втаптывает в грязь. У них есть благодарная аудитория, читатели. А это значит, что пишут они не напрасно, для кого-то, а не для себя.
Какая-то падла удалили мой постинг без текста,с этим заголовком, вероятно по той причине, что я не поставил (-). Не беда, огрехи ценцуры.Могли бы сами поставить.Пишлось наполнить заголовок содержанием. Заставляют.