Лист до редакції
11/04/2002 | ilia25
Лист до редакції
Перші дзвіночки. Шматочки великої картини…
Події останніх днів вганяють мене в глибоку тугу. Та й настрій загальний такий, що найближчі місяці принесуть нам багато цікавих, але прикрих відкриттів.
За останні кілька тижнів в світі сталося багато подій, які або вже впливають безпосереднім чином на те, що відбувається в Україні, або впливатимуть у найближчому майбутньому.
По-перше, це, звісно, скандал з “Кольчугами”. У даний момент громадську думку і у нас, і за кордоном готують до того, що звіт американсько-англійської комісії з “Кольчуг” аж ніяк не зніме підозри з гітараста в тому, що він таки продавав радари (і, швидше за все, не лише) Іраку. Єдине питання, яке наразі, до публікації звіту, залишається відкритим — це ступінь негативності того посилання, яке буде містити цей самий звіт. Найкращим (для гітараста) виходом при цьому буде вердикт “ми не можемо довести, що Україна продавала зброю Іраку”, найгіршим — “ми знайшли докази продажу Україною зброї Іраку”, дійсність, швидше за все, буде десь посередині між цими двома полюсами.
По-друге. Україну залишили в чорному списку FATF. При цьому суттєво скоротивши цей список. Друге, до речі, набагато жахливіше від першого, оскільки в попередній його інкарнації список був просто задовгим, аби застосовувати реальні дії щодо всіх країн, що входили до нього. Тепер же список став набагато коротшим, з країн-нафтовиробників в ньому залишилася одна Нігерія (тому масштабні санкції проти країн-списочників не вплинуть серйозним чином на ринок нафти), і ризик дійсно суворих санкцій щодо тих, хто в ньому залишився, доволі великий.
По-третє. Наша владна верхівка все менш адекватно реагує на навколишню обстановку. Заяви Кучми про те, що він в Прагу все одно поїде, а НАТО зі своїм запрошенням може послати куди подалі — зайве тому свідчення.
По-четверте. Суспільство завмерло і чекає удару. Мало того, воно (суспільство) до нього (удару) психологічно готове. Минулого тижня Нацбанк отримав два листи від двох найбільших європейських банків (Deutsche Bank і ABN Amro), які сповістили НБУ про те, що вони в порядку регулярної перевірки перевірили всі свої коррахунки українських банків і закрили ті з них, які не використовуються, і ті, рух коштів по яких незначний. Це — досить рутинна процедура, що проводиться західними банками приблизно раз на рік (щоправда, Дойче не робив цього вже пару років, тому він закрив близько п'ятдесяти кореспондентських рахунків), проте по ринку поповзла чутка, що “почалося” і західні банки в односторонньому порядку розривають відносини з українськими банками. Банківське співтовариство в це повірило відразу і півдня бурхливо обговорювало, коли ж наступить повний 3.14здець…
Все це вже почало давати досить неприємні плоди. Гуманітарні програми закриваються одна за одною. Важко оцінити весь спектр того, що відбувається, але деякі з грантоотримувачів у Києві вже одержали повідомлення про те, що виділення коштів на їхні програми буде піддане перегляду і може бути припинене.
HSBC (між іншим — найбільший в світі банк), який традиційно дає стипендії для навчання в London Business School вихідцям з країн третього світу, з тиждень тому вивісив у себе на сайті оголошення про те, що він припиняє на невизначений час виділення стипендій для громадян України у зв'язку з невиконанням останньою вимог FATF.
Кіпрський філіал лондонського Barclays Bank в односторонньому порядку припинив обслуговування рахунків офшорних компаній, що ведуть бізнес в Україні.
Низка німецьких банків (той самий Дойче, Дрезднер, ХФБ і Коммерцбанк) розглядають питання: що вони будуть робити після 15 грудня 2002, коли очікується заява FATF про те, що ця організація рекомендує країнам-членам ввести санкції щодо України. При цьому перспектива досить нерайдужна, оскільки в цьому випадку має бути ще один перегляд всіх кореспондентських рахунків і закриття багатьох з них, а також переведення решти їх з режиму автоматичної проводки операцій в режим ручної проводки. Це означає не тільки серйозне сповільнення операцій при будь-яких міжнародних розрахунках, а й також і істотне їхнє подорожчання (оскільки проводка в ручному режимі коштує близько 200 євро замість стандартних 30-35). Крім того, це означає, що банки будуть відмовлятися проводити платежі, що викликають у них найменший сумнів.
Мало того, теоретично (хоча до цього поки не доходило) FATF може рекомендувати своїм членам закрити свої банківські установи і представництва в Україні. А це Райффайзенбанк Україна (на хвилинку, один з банків першої десятки), Сітібанк, ING, Credit Lyonnais і HVB, які мають свої дочірні банки тут… Якщо так станеться, це завдасть не тільки серйозного удару по іміджу країни (до цього моменту він все одно буде схожий на те, що я бачу в памперсі моєї дитини вранці), а й безпосередньо по економіці країни.
На тлі всього цього на нас чекає початок багатосерійної епопеї під назвою “Процес над Лазаренком”, справа якого, схоже, нарешті дійшла до суду в сонячній Каліфорнії. І, швидше за все — чесного викладу американському правосуддю всього того, що відбувалося в Україні під час його прем’єрства. Як мінімум з тим, щоб отримати термін поменше або домовитись з правосуддям (що, за американськими законами, можливо лише в тому випадку, якщо обвинувачений видає правосуддю ще бІльшого злочинця, ніж він сам — саме так фактично від суду звільнився Кириченко, який був правою рукою Лазаренка).
Сумно, співгромадяни… Дещо підкрадаєцця непомітно… Оскільки перманентна втрата адекватності і здатності відповідати на зовнішні (а також внутрішні, які не примусять на себе чекати) виклики може привести владу до спокуси взятися за зброю. Благо, що для боротьби з народом ракети С-200 не потрібні, автоматів та саперних лопаток вистачить…
Небайдужий громадянин, банкір.
Не підписуюсь. Чому — і так зрозуміло.
Впевнений, таких, як я — багато.
http://www.grani.kiev.ua/2002/texts/35/Letter10L_ukr.htm
Перші дзвіночки. Шматочки великої картини…
Події останніх днів вганяють мене в глибоку тугу. Та й настрій загальний такий, що найближчі місяці принесуть нам багато цікавих, але прикрих відкриттів.
За останні кілька тижнів в світі сталося багато подій, які або вже впливають безпосереднім чином на те, що відбувається в Україні, або впливатимуть у найближчому майбутньому.
По-перше, це, звісно, скандал з “Кольчугами”. У даний момент громадську думку і у нас, і за кордоном готують до того, що звіт американсько-англійської комісії з “Кольчуг” аж ніяк не зніме підозри з гітараста в тому, що він таки продавав радари (і, швидше за все, не лише) Іраку. Єдине питання, яке наразі, до публікації звіту, залишається відкритим — це ступінь негативності того посилання, яке буде містити цей самий звіт. Найкращим (для гітараста) виходом при цьому буде вердикт “ми не можемо довести, що Україна продавала зброю Іраку”, найгіршим — “ми знайшли докази продажу Україною зброї Іраку”, дійсність, швидше за все, буде десь посередині між цими двома полюсами.
По-друге. Україну залишили в чорному списку FATF. При цьому суттєво скоротивши цей список. Друге, до речі, набагато жахливіше від першого, оскільки в попередній його інкарнації список був просто задовгим, аби застосовувати реальні дії щодо всіх країн, що входили до нього. Тепер же список став набагато коротшим, з країн-нафтовиробників в ньому залишилася одна Нігерія (тому масштабні санкції проти країн-списочників не вплинуть серйозним чином на ринок нафти), і ризик дійсно суворих санкцій щодо тих, хто в ньому залишився, доволі великий.
По-третє. Наша владна верхівка все менш адекватно реагує на навколишню обстановку. Заяви Кучми про те, що він в Прагу все одно поїде, а НАТО зі своїм запрошенням може послати куди подалі — зайве тому свідчення.
По-четверте. Суспільство завмерло і чекає удару. Мало того, воно (суспільство) до нього (удару) психологічно готове. Минулого тижня Нацбанк отримав два листи від двох найбільших європейських банків (Deutsche Bank і ABN Amro), які сповістили НБУ про те, що вони в порядку регулярної перевірки перевірили всі свої коррахунки українських банків і закрили ті з них, які не використовуються, і ті, рух коштів по яких незначний. Це — досить рутинна процедура, що проводиться західними банками приблизно раз на рік (щоправда, Дойче не робив цього вже пару років, тому він закрив близько п'ятдесяти кореспондентських рахунків), проте по ринку поповзла чутка, що “почалося” і західні банки в односторонньому порядку розривають відносини з українськими банками. Банківське співтовариство в це повірило відразу і півдня бурхливо обговорювало, коли ж наступить повний 3.14здець…
Все це вже почало давати досить неприємні плоди. Гуманітарні програми закриваються одна за одною. Важко оцінити весь спектр того, що відбувається, але деякі з грантоотримувачів у Києві вже одержали повідомлення про те, що виділення коштів на їхні програми буде піддане перегляду і може бути припинене.
HSBC (між іншим — найбільший в світі банк), який традиційно дає стипендії для навчання в London Business School вихідцям з країн третього світу, з тиждень тому вивісив у себе на сайті оголошення про те, що він припиняє на невизначений час виділення стипендій для громадян України у зв'язку з невиконанням останньою вимог FATF.
Кіпрський філіал лондонського Barclays Bank в односторонньому порядку припинив обслуговування рахунків офшорних компаній, що ведуть бізнес в Україні.
Низка німецьких банків (той самий Дойче, Дрезднер, ХФБ і Коммерцбанк) розглядають питання: що вони будуть робити після 15 грудня 2002, коли очікується заява FATF про те, що ця організація рекомендує країнам-членам ввести санкції щодо України. При цьому перспектива досить нерайдужна, оскільки в цьому випадку має бути ще один перегляд всіх кореспондентських рахунків і закриття багатьох з них, а також переведення решти їх з режиму автоматичної проводки операцій в режим ручної проводки. Це означає не тільки серйозне сповільнення операцій при будь-яких міжнародних розрахунках, а й також і істотне їхнє подорожчання (оскільки проводка в ручному режимі коштує близько 200 євро замість стандартних 30-35). Крім того, це означає, що банки будуть відмовлятися проводити платежі, що викликають у них найменший сумнів.
Мало того, теоретично (хоча до цього поки не доходило) FATF може рекомендувати своїм членам закрити свої банківські установи і представництва в Україні. А це Райффайзенбанк Україна (на хвилинку, один з банків першої десятки), Сітібанк, ING, Credit Lyonnais і HVB, які мають свої дочірні банки тут… Якщо так станеться, це завдасть не тільки серйозного удару по іміджу країни (до цього моменту він все одно буде схожий на те, що я бачу в памперсі моєї дитини вранці), а й безпосередньо по економіці країни.
На тлі всього цього на нас чекає початок багатосерійної епопеї під назвою “Процес над Лазаренком”, справа якого, схоже, нарешті дійшла до суду в сонячній Каліфорнії. І, швидше за все — чесного викладу американському правосуддю всього того, що відбувалося в Україні під час його прем’єрства. Як мінімум з тим, щоб отримати термін поменше або домовитись з правосуддям (що, за американськими законами, можливо лише в тому випадку, якщо обвинувачений видає правосуддю ще бІльшого злочинця, ніж він сам — саме так фактично від суду звільнився Кириченко, який був правою рукою Лазаренка).
Сумно, співгромадяни… Дещо підкрадаєцця непомітно… Оскільки перманентна втрата адекватності і здатності відповідати на зовнішні (а також внутрішні, які не примусять на себе чекати) виклики може привести владу до спокуси взятися за зброю. Благо, що для боротьби з народом ракети С-200 не потрібні, автоматів та саперних лопаток вистачить…
Небайдужий громадянин, банкір.
Не підписуюсь. Чому — і так зрозуміло.
Впевнений, таких, як я — багато.
http://www.grani.kiev.ua/2002/texts/35/Letter10L_ukr.htm
Відповіді
2002.11.04 | інвалід п'ятої графи
ilia25, що робити ? (ви тут наймудріший) (-)
2002.11.04 | Step
Re: Лист до редакції
Uv. Ilija,nailuchshij variant dlja Zapada byl by:
1. Zakryvajem svoje proizvodtsvo;
2. Berem v zajmy;
3. Na eti denjgi pokupajem ih tovary;
4. Uprashivajem ih vzjatj na haljavu ukr. predprijatija, kotoryje oni vprochem i nje sobirajutsja zapuskatj;
5. delikatno sprashivajem - kto vam podhodit kak nailuchshoj president;
6. ob"javljajem vojnu RF;
7. Gibnem vmjestje s RF;
8. No pered etim objazujemsja predostavitj kreditoram exklusivnoje pravo vernutj s ukrainy prichitajushjijesja im procenty ljubymi dostupnymi im sposobami.
Slabyh v mirje - boljno bjut i po jajam i po pochkam. Ot togo chto bankiru hochetsja krasivo zhitj, daleko nje znachit, chto s nim hotjat delitjsja "imperialisty". Na her on im nuzhen takoj krasivyj, u nih svoi deti.
2002.11.04 | DADDY
Re: Лист до редакції
ilia25 пише:> По-перше, це, звісно, скандал з “Кольчугами”. У даний момент громадську думку і у нас, і за кордоном готують до того, що звіт американсько-англійської комісії з “Кольчуг” аж ніяк не зніме підозри з гітараста в тому, що він таки продавав радари (і, швидше за все, не лише) Іраку. Єдине питання, яке наразі, до публікації звіту, залишається відкритим — це ступінь негативності того посилання, яке буде містити цей самий звіт. Найкращим (для гітараста) виходом при цьому буде вердикт “ми не можемо довести, що Україна продавала зброю Іраку”, найгіршим — “ми знайшли докази продажу Україною зброї Іраку”, дійсність, швидше за все, буде десь посередині між цими двома полюсами.
Краще б друге.Це був би 100% шлях у суд - імпічмент.
> По-друге. Україну залишили в чорному списку FATF. При цьому суттєво скоротивши цей список. Друге, до речі, набагато жахливіше від першого, оскільки в попередній його інкарнації список був просто задовгим, аби застосовувати реальні дії щодо всіх країн, що входили до нього. Тепер же список став набагато коротшим, з країн-нафтовиробників в ньому залишилася одна Нігерія (тому масштабні санкції проти країн-списочників не вплинуть серйозним чином на ринок нафти), і ризик дійсно суворих санкцій щодо тих, хто в ньому залишився, доволі великий.
пахан (він же - гарант Конституції) пояснює дії FATF незатвердженим у ВР законом про "брудні" гроші.АЛЕ: Ви, як банкір, напевне знаєте, що поняття "брудні" гроші у нас дуже відрізняється від західного.У нас "брудні" - це ті гроші, що підприємець, який не може сплачувати такі високі податки, приховав від опадоткування і відправив на т.з. "перемивку" (тобто б/н у нал.). Захід розуміє "брудні" гроші як гроші (нал.), отримані від торгівлі наркотиками, зброєю та людьми."Відмивання" у західному розумінні - це нал. у б/н, включення чорного налу у легальний грошовий оборот.Тож наш майбутній закон - це посилення поліцейськості нашої держави, а не крок у напрямі FATF. FATF же не читав проект нашого закону - вони прости дивляться: у цій країні суцільні фінансові скандали та шахрайство, а закона про боротьбу - немає - отримайте санкції. Не чекати санкцій FATF зі страхом, а образно говорячи : лупцювати наших творців закону по голові з тим, щоб зрозуміли різницю між "брудними" грошима та "чорним налом".
>
> По-третє. Наша владна верхівка все менш адекватно реагує на навколишню обстановку. Заяви Кучми про те, що він в Прагу все одно поїде, а НАТО зі своїм запрошенням може послати куди подалі — зайве тому свідчення.
Тому є назва: криза влади (читайте останню статтю Т.Коробової на "Гранях" - все буде ясно).
>
> По-четверте. Суспільство завмерло і чекає удару. Мало того, воно (суспільство) до нього (удару) психологічно готове.
Не треба чекати удару - треба зробити все для того щоб пахан із подєльниками пішов (або за кордон, або на нари).Наприклад: банкіри можуть почати своєрідний страйк - затримувати трансфери грошей від фірм, що належать оточенню пахана, не видавати сумнівні кредити під сумнівні гарантії фімам прибічників пахана та інш.(Можете спримати як гумор, а можете впровадити у життя - тоді мені 0,1% від зекономлених коштів від невиданих "убойних" кредитів).
>
>> На тлі всього цього на нас чекає початок багатосерійної епопеї під назвою “Процес над Лазаренком”, справа якого, схоже, нарешті дійшла до суду в сонячній Каліфорнії. І, швидше за все — чесного викладу американському правосуддю всього того, що відбувалося в Україні під час його прем’єрства. Як мінімум з тим, щоб отримати термін поменше або домовитись з правосуддям (що, за американськими законами, можливо лише в тому випадку, якщо обвинувачений видає правосуддю ще бІльшого злочинця, ніж він сам — саме так фактично від суду звільнився Кириченко, який був правою рукою Лазаренка).
Чим більше правди скаже Паша, тим більша користь буде для України.
>
> Сумно, співгромадяни… Дещо підкрадаєцця непомітно… Оскільки перманентна втрата адекватності і здатності відповідати на зовнішні (а також внутрішні, які не примусять на себе чекати) виклики може привести владу до спокуси взятися за зброю. Благо, що для боротьби з народом ракети С-200 не потрібні, автоматів та саперних лопаток вистачить…
Ну, про це вже писали неодноразово.Справа в тому, що ті, хто планує застосувати зброю у своїй країні, проти свого народу має пом"ятати (я не кажу про совість, людяність...): всіх не перестріляєш та не перевішаєш, колись матимеш відповідати за свої вчинки. Люди пом"ятають усе і спитають по повній програмі.
DIXI