Українська інтелігенція має бити на сполох?
11/04/2002 | Спостерігач
http://www.telekritika.kiev.ua/comments/?id=5280
Українська інтелігенція має бити на сполох?
В статті 20 українського проекту Закону „Про боротьбу з тероризмом” йдеться про ряд обмежень для ЗМІ в поширенні інформації про терористичний акт та особливості проведення контртерористичної операції
Події із захопленням українських заручників у театральному центрі на “Дубровці” в Москві матимуть серйозні наслідки і для України. До такого висновку прийшли учасники круглого столу “Норд-Ост. Південне відлуння”, організованого інститутом “Республіка”.
Закликаючи російську та українську інтелігенцію бити на сполох, Голова Правління інституту “Республіка” Володимир Чемерис вважає, що настав час саме цьому прошарку суспільства сказати своє слово в питанні відносин держава-людина. Особливо в умовах, коли Україна, сліпо копіюючи, за словами Чемериса, російську систему державотворення, стає на шлях нехтування загальними свободами та правами людини. Паралелей, уважає він, більше, ніж досить. Відкритими утисками свободи слова в Росії є, на думку директора “Республіки”, рішення про закриття телекомпанії “Московия” чи перешкоджання радіостанції “Эхо Москвы” надавати слово терористам на своєму інтернет-сайті. Не краща ситуація із свободою слова і в Україні. І саме це має бути серйозним поштовхом для інтелігенції, щоб сказати своє вагоме слово з питань захисту прав людини. “Методи зачисток жодним чином не вирішать чеченської кризи. Тільки переговори із обраними лідерами невизнаної республіки Ічкерія,”— каже Чемерис.
Схожу думку висловив також і експерт Центру політичних та економічних досліджень імені Олександра Разумкова Леонід Поляков. Зважаючи на існування прикладів вирішення таких складних міжетнічних відносин у різних частинах світу саме згодою сісти за стіл переговорів, Поляков запропонував Росії провести переговори за посередництва України. При цьому представником останньої він бачить помірковану людину, не заплямовану екстравагантно-різкими виступами. Такою в Україні є, на думку Полякова, Леонід Кравчук.
Експерт Центру Разумкова не перша людина, яка так скромно-нав’язливо подає українським політикам ідею виступити із місією принесення миру та спокою на чеченську землю. Під час однієї із своїх авторських програм Дмитро Кисельов (ICTV), повідомляючи про останні події навколо переговорів із заручниками прямо із місця подій, звернувся із прямим зухвалим питанням до Володимира Маленковича, чи можна розглядати можливість проведення переговорів між представниками російського уряду та лідерами невизнаної чеченської республіки на території України за посередництва Леоніда Кучми. Звісно, що можливим місцем проведення, за словами Кисельова, має стати гостинна кримська земля.
Натомість українська інтелігенція, за словами Володимира Чемериса, має вступитися за свободу слова, яка, вважає промовець, у серйозній небезпеці. Як і вся незалежна політика держави. “Тепер під приводом боротьби із тероризмом Росія отримає право втручатися у внутрішні справи країн СНД. Тим паче України, де є такою сильною чеченська діаспора. Саме останній факт може стати для Росії приводом для втручання, причому військового, у внутрішні справи України. Першою ластівкою можна вважати обвинувачувальну заяву російського Міністерства закордонних справ про підтримку Україною чеченського тероризму. Саме таку оцінку з боку Росії отримали заяви представників правого вітчизняного політикуму про „природнє бажання маленького гордого народу побудувати свою незалежну державу”.
Є елементи нагнітання ситуації, - на думку декотрих учасників круглого столу - і з боку української влади, яке насправді має набагато глибше коріння та далекоглядніші плани. На минулому тижні за ініціативи Президента був внесений на розгляд парламенту проект Закону України “Про боротьбу із тероризмом”. Депутатам належить ще вирішувати долю цього закону, але Президент, як суб’єкт законодавчої ініціативи, просить ВР розглянути це питання у невідкладному порядку.
Той же Володимир Чемерис висловив занепокоєння із приводу трактувань багатьох положень цього закону. “Якщо депутатам пропонуватимуть варіант, схожий на той, який уніс десь рік тому Олександр Волков, то його цілком можна назвати таким, що створює нове законодавче поле для репресій проти опозиції,” – каже Чемерис. За його словами, в підручниках Академії СБУ, яка готує кадри для українських спецслужб, студентам пропонують брати до уваги як приклад прояву тероризму дії опозиції біля Адміністрації Президента 9 березня 2001 року.
Російський варіант закону та жорсткі поправки до нього, а також поправки до закону “Про ЗМІ”, прийняті депутатами російської Держдуми одразу по звільненні заручників у театральному центрі на Дубровці, є такими, що суттєво обмежують діяльність медіа під час висвітлення терористичного акту. Газета “Известия” повідомила 2 листопада, що, згідно із прийнятими поправками, телебачення та газети не можуть давати інформацію, яка створює перепони у проведенні контртерористичної операції, чи передавати висловлювання осіб, що чинять перепони їй, які “пропагують чи оправдовують опір” операції. Український проект Закону “Про боротьбу із тероризмом” багато в чому, якщо не повністю, повторює російський варіант з нещодавно схваленими поправками. Зокрема, в статті 20 Проекту йдеться про ряд обмежень для ЗМІ в поширенні інформації про терористичний акт та особливості проведення контртерористичної операції. Також забороняється поширення інформації, яка має на меті пропаганду або випрадання тероризму.
До речі, щодо планів Росії, то й Вячеслав Піховшек в останньому “Епіцентрі” („1+1”) сказав, що, очевидно, Росія прагне встановлювати однакові законодавчі правила боротьби із тероризмом в СНД. “Я не здивуюся, коли після американо-британських експертів Україну відвідають російські фахівці із боротьби із тероризмом,”— заявив Піховшек.
Яку саме мету ставить влада Україна, копіюючи дії російської влади? За відсутності можливості однозначної відповіді зрозуміле одне: потрібен дуже вимогливий громадський контроль над діями силових та виконавчих структур у цій царині, яку, до того ж, весь час намагаються вивести з-під такої уваги суспільства – під аргументом забезпечення втаємничості. Адже під гаслом боротьби з тероризмом навіть у демократичних країнах держава намагається розширити свій часто не досить вмотивований контроль над життям та правами особистості. У країнах же кризового стану в політиці й економіці практично завжди засоби підміняють мету, перетворюючи останню у щось дуже не схоже на попередньо проголошене...
Ольга Гасюк, „Телекритика”
Українська інтелігенція має бити на сполох?
В статті 20 українського проекту Закону „Про боротьбу з тероризмом” йдеться про ряд обмежень для ЗМІ в поширенні інформації про терористичний акт та особливості проведення контртерористичної операції
Події із захопленням українських заручників у театральному центрі на “Дубровці” в Москві матимуть серйозні наслідки і для України. До такого висновку прийшли учасники круглого столу “Норд-Ост. Південне відлуння”, організованого інститутом “Республіка”.
Закликаючи російську та українську інтелігенцію бити на сполох, Голова Правління інституту “Республіка” Володимир Чемерис вважає, що настав час саме цьому прошарку суспільства сказати своє слово в питанні відносин держава-людина. Особливо в умовах, коли Україна, сліпо копіюючи, за словами Чемериса, російську систему державотворення, стає на шлях нехтування загальними свободами та правами людини. Паралелей, уважає він, більше, ніж досить. Відкритими утисками свободи слова в Росії є, на думку директора “Республіки”, рішення про закриття телекомпанії “Московия” чи перешкоджання радіостанції “Эхо Москвы” надавати слово терористам на своєму інтернет-сайті. Не краща ситуація із свободою слова і в Україні. І саме це має бути серйозним поштовхом для інтелігенції, щоб сказати своє вагоме слово з питань захисту прав людини. “Методи зачисток жодним чином не вирішать чеченської кризи. Тільки переговори із обраними лідерами невизнаної республіки Ічкерія,”— каже Чемерис.
Схожу думку висловив також і експерт Центру політичних та економічних досліджень імені Олександра Разумкова Леонід Поляков. Зважаючи на існування прикладів вирішення таких складних міжетнічних відносин у різних частинах світу саме згодою сісти за стіл переговорів, Поляков запропонував Росії провести переговори за посередництва України. При цьому представником останньої він бачить помірковану людину, не заплямовану екстравагантно-різкими виступами. Такою в Україні є, на думку Полякова, Леонід Кравчук.
Експерт Центру Разумкова не перша людина, яка так скромно-нав’язливо подає українським політикам ідею виступити із місією принесення миру та спокою на чеченську землю. Під час однієї із своїх авторських програм Дмитро Кисельов (ICTV), повідомляючи про останні події навколо переговорів із заручниками прямо із місця подій, звернувся із прямим зухвалим питанням до Володимира Маленковича, чи можна розглядати можливість проведення переговорів між представниками російського уряду та лідерами невизнаної чеченської республіки на території України за посередництва Леоніда Кучми. Звісно, що можливим місцем проведення, за словами Кисельова, має стати гостинна кримська земля.
Натомість українська інтелігенція, за словами Володимира Чемериса, має вступитися за свободу слова, яка, вважає промовець, у серйозній небезпеці. Як і вся незалежна політика держави. “Тепер під приводом боротьби із тероризмом Росія отримає право втручатися у внутрішні справи країн СНД. Тим паче України, де є такою сильною чеченська діаспора. Саме останній факт може стати для Росії приводом для втручання, причому військового, у внутрішні справи України. Першою ластівкою можна вважати обвинувачувальну заяву російського Міністерства закордонних справ про підтримку Україною чеченського тероризму. Саме таку оцінку з боку Росії отримали заяви представників правого вітчизняного політикуму про „природнє бажання маленького гордого народу побудувати свою незалежну державу”.
Є елементи нагнітання ситуації, - на думку декотрих учасників круглого столу - і з боку української влади, яке насправді має набагато глибше коріння та далекоглядніші плани. На минулому тижні за ініціативи Президента був внесений на розгляд парламенту проект Закону України “Про боротьбу із тероризмом”. Депутатам належить ще вирішувати долю цього закону, але Президент, як суб’єкт законодавчої ініціативи, просить ВР розглянути це питання у невідкладному порядку.
Той же Володимир Чемерис висловив занепокоєння із приводу трактувань багатьох положень цього закону. “Якщо депутатам пропонуватимуть варіант, схожий на той, який уніс десь рік тому Олександр Волков, то його цілком можна назвати таким, що створює нове законодавче поле для репресій проти опозиції,” – каже Чемерис. За його словами, в підручниках Академії СБУ, яка готує кадри для українських спецслужб, студентам пропонують брати до уваги як приклад прояву тероризму дії опозиції біля Адміністрації Президента 9 березня 2001 року.
Російський варіант закону та жорсткі поправки до нього, а також поправки до закону “Про ЗМІ”, прийняті депутатами російської Держдуми одразу по звільненні заручників у театральному центрі на Дубровці, є такими, що суттєво обмежують діяльність медіа під час висвітлення терористичного акту. Газета “Известия” повідомила 2 листопада, що, згідно із прийнятими поправками, телебачення та газети не можуть давати інформацію, яка створює перепони у проведенні контртерористичної операції, чи передавати висловлювання осіб, що чинять перепони їй, які “пропагують чи оправдовують опір” операції. Український проект Закону “Про боротьбу із тероризмом” багато в чому, якщо не повністю, повторює російський варіант з нещодавно схваленими поправками. Зокрема, в статті 20 Проекту йдеться про ряд обмежень для ЗМІ в поширенні інформації про терористичний акт та особливості проведення контртерористичної операції. Також забороняється поширення інформації, яка має на меті пропаганду або випрадання тероризму.
До речі, щодо планів Росії, то й Вячеслав Піховшек в останньому “Епіцентрі” („1+1”) сказав, що, очевидно, Росія прагне встановлювати однакові законодавчі правила боротьби із тероризмом в СНД. “Я не здивуюся, коли після американо-британських експертів Україну відвідають російські фахівці із боротьби із тероризмом,”— заявив Піховшек.
Яку саме мету ставить влада Україна, копіюючи дії російської влади? За відсутності можливості однозначної відповіді зрозуміле одне: потрібен дуже вимогливий громадський контроль над діями силових та виконавчих структур у цій царині, яку, до того ж, весь час намагаються вивести з-під такої уваги суспільства – під аргументом забезпечення втаємничості. Адже під гаслом боротьби з тероризмом навіть у демократичних країнах держава намагається розширити свій часто не досить вмотивований контроль над життям та правами особистості. У країнах же кризового стану в політиці й економіці практично завжди засоби підміняють мету, перетворюючи останню у щось дуже не схоже на попередньо проголошене...
Ольга Гасюк, „Телекритика”