Коломійця спіткала доля Гонгадзе?
11/06/2002 | Майдан-ІНФОРМ
Якщо це так, то головна причина - те, що злочинці досі не покарані. Міжнародна організація журналістів занепокоєна тим, що зникнення керівника агентства "Українські Новини" Михайла Коломійця є відлунням справи Георгія Гонгадзе.
Ейдан Уайт (Aidan White), генеральний секретар Міжнародної організації журналістів, та його організація, стурбовані тим, що українські посадові особи до цього часу не можуть знайти Михайла Коломійця, засновника та директора "Українських Новин", інформаційного агентства, що спеціалізується на економічних новинах. "Журналіст зник 21 жовтня і з того часу невідомо що з ним", нагадують у своїй заяві журналісти.
Ейдан Уайт солідарний з працівниками "Українських Новин", і вважає, що в Україні "журналісти, які є лідерами у боротьбі за критичні та незалежні матеріали, не повинні безкарно переслідуватися". "Через це влада повинна якнайшвидше встановити місцеперебування Коломійця та заспокоїти його колег та рідних", - йдеться у заяві Міжнародної організації журналістів.
Українська правда
P.S. Додамо що знов стандартно поводили себе речники МВС. Вони активно запевняли всіх нас що "з професійною діяльністю не пов"язано" та натякали ( очевидно маючи якусь додаткову інформацію та готуючи грунт) що зниклий є схильним до суіциду, тоді як всі рідні, знайомі та колеги в один голос стверджують, що такий варіант виключається.
Відповіді
2002.11.06 | Абу
А вони його і не шукають
МВС займається піаром версії про те що Коломієць "самовбився" а отже шукати його не потрібно.2002.11.07 | Andrij
Знаєте, кількох генералів з МВС треба буде просто посадити
Бо такої наруги над людьми нема майже ніде в світі. Люди зникають, їх вбивають, грабують, не дають зарплату, позбавляють медичної допомоги. В цей час МВС "розслідує" по фото учасників мітингу на Європейській Площі. Тобто, слідчі, замість працювати, залякують перехожих з вулиці. &*$%&*%@###@@#$##!!!!2002.11.07 | Олесь
Генералів вигодовує система!
Коли ми перелічуємо всі задекларовані владою обов'язки до нас, до громадян України, такі як захист здоров'я, життя, надання і гарантований захист прав і свобод, ми знаходимо не лише велику невідповідність цих декларації з реаліями життя, але й ліцемірне і методичне знущання над тими, хто підіймає про це питання.Кожен раз, коли ми втрачаємо порядну людину ми кажемо що режим в черговий раз використав останній аргумент влади. Система червоного терору діє накатаними шляхами. Гасло "Нема людини - нема проблем" з їх арсеналу.Не розумно вирішувати щораз конкретні проблеми. Не виправивши загального не подолаєш конкретику. Захищати від цієї системи державного терору треба всіх українців, а не окремо шахтарів чи лікарів з вчителями. Коли смалець і пиво облишать мозок тоді ми зрозуміємо причини антиукраїнського терору. Тоді перестануть зникати і журналісти. Як що буде доведено що чергового журналіста вбито то тільки стадо баранів буде йти далі за кучмаками.
Система, що патронує бандитів повинна бути знищена!
2002.11.07 | Мартинюк
Мовчання журналістських ягнят
Все ж таки є якась журналістська організація - страйком, чи щось подібне.Чому її зовсім не чути?
Можливо тому що Коломієць не сприймався журналістами як "свій" - він не потребував від нікого грошей та гонорарів , він їх платив сам...
2002.11.07 | Михайло Свистович
Re: А як так сталося, що УНІАН ніби страйкував, страйкував
з нього і той страйкком почався, а зараз підім"яли УНІАН без зайвого шуму і протестів жодних не спостерігається. Хто може щось знає?2002.11.09 | Іван Драго
А Форум і досі страйкує
Правда, більше з причин економічних, ніж політичних2002.11.07 | SLAVKO
Re: Коломійця спіткала доля Гонгадзе?
Понад десять років ми знаємось з Мишком Коломійцем. Протягом 11 років ледве не щодня будучи кореспондентом радіо "Свобода " в Брюсселі і акредитованим при НАТО, Європейській Комісії, Європейському Парламенті, Раді Міністрів ЄС я передавав за просто так, за свої власні кошти репортажі з Брюсселя,Люксембурга, Страссбурга по телефону для агентства "Укрінформ" повідомлення які дуже часто пнриймала мама Мишка. З Михайлом ми також підтримували зв"язок і я просив його допомогти з англомовною версією бізнес-новин для мого видання "Ukrainian Reports",(www.UkrainianReports.com)тому, що в цій царині він є топ -клас профі. Овіцяв допомогти і ще й кепкував, що ти придумав назву "Ukrainian News", а "я вже фірму зарядив, переходь з "укрінформу до нас..."З "Укрінформу" мене було звільнено у квітні цього року після критичних матеріалів про приїзд до Брюсселя Л.Кучми на вечерю з головою Єврокомісії Романо Проді, та за інтерв"ю З М иколою Мельниченком , який того ж самого дня побував у Брюсселі.
Після цього Олена Громницька особисто прибула в "УКРІНФОРМ" з вимогами відмовитись від моєї співпраці. Ось така вона свобода слова в Україні.
Це питання, в тому числі зникнення Михайла Коломійця я безсумнівно порушу в зарезервованому інтерв"ю з Джорджем Бушом під час празького саміту НАТО. Громницька -- прес-секретар Кучми, а не наглядач за журналістами.
2002.11.07 | Skubo
А чому форумним конспірологам та "героям" начхати на Коломійця?
Напевно ще команди не надходило ...Ото всі рвануться,коли нарешті інструкцію отримають!
2002.11.08 | Чучхе
Коли гине один журналіст-це трагедія,коли багато-статистика(-)
2002.11.08 | Мартинюк
По перше нема даних що він загинув
По друге дивує відсутність бажання хоч трохи розібратися у тому що відбулося.2002.11.12 | Мертві Бджоли Загудуть
По друге немає трупа
По третє, якщо й буде труп - то необхідно провести експертизу із залученням найкращих в світі українських фахівців - а на це піде від 2 до 20 років...Будемо чекати.
Не дивує вже нічого.
Мартинюк пише:
> По друге дивує відсутність бажання хоч трохи розібратися у тому що відбулося.
2002.11.19 | Мартинюк
Через брак квитків до Іраку Коломієць поїхав у Білорусь.
А от і "труп" появився. Сама процедура "опізнання" вельми дивна - в Білорусь потягнули нібито коханку Коломійця яка окрім того щей є дружиною Володимира Рубана. Закрутка "мильного" дезінформсюжету очевидна.Взагалі то цікаво - аби "повіситися" Коломієць поперся аж у Молодечно. Добре що не в Гімалаї. Викликає також подив вибору країни " останнього спочинку". Напевно спеціально таку країну коломієць вибирав , в яку не впускають ніяких "Репортерів без кордонів" та всіяляких західних експертів. Бач в Україні вже й небезпечно "вішатися" - туди сюди експерти шугають, кольчужні справи розслідують.
2002.11.19 | Shooter
Повністю погоджуюсь
"Втікати" в Білорусь і там вішатися - зачєм?Можна було "повішатися", скажімо, в Польщі - загальні умови дещо комфортніші...((
Одне зрозуміло: або Коломієць володів надзвичайно важливою інформацією, або розігрується "протилежний до Ґонґадзе" акт марлезонського балєта.
Протилежний - бо Коломієць був відносно "системний"
Шкода, що піхвошик ніяк не хоче вішатися. Користі би було набагато більше.
2002.11.19 | ВІЙ
Коломієць не був "системним"
Не був, тому що заробляв не на поширенні брехні , а навпаки розповсюджуючи достовірну інформацію. Саме в цьому ховаються корені всієї історії. Хто і як її використовує, це вже інша справа.2002.11.19 | SpokusXalepniy
Там странность на странности...
Судя по свежей информации, которую дал отдельной темой Шутер, там вообще черт знает что.Оказывается милиция белорусии нашла повешенного ещё 30 октября (через день после последнего зарегистрированного звонка Коломийца в Киев).
Потом следует информация, что по найденным документам и сверке их с гостиничной записью было установлено, что это Коломиец.
Как же это выходит, что:
- во-первых, труп очутился в морге среди неопознанных, и его предоставили для осмотра украинской милиции;
- во-вторых, если нашли документы, то почему его похоронили (и теперь требуется эксгумация трупа) даже без ведома родных;
- в-третьих, "новое" опознание, как сказано в сообщении, матерью и любовницей должно произойти ПОСЛЕ эксгумации.
Вроде, выходит, что после первого опознания труп решили быстро зарыть в надежде, что родные захотят оставить его в белоруской земле.
И вообще, совершенно непонятна последовательность событий. У меня ум за разум заходит от такой последовательности. Остается только добавить, что опознание трупа прошло еще до повешения и тогда вообще это будет на 99.6% похоже на тело Гонгадзе.
2002.11.19 | Майдан
Там странности...
Невже міліція не змогла вирахувати звідки дзвонив Коломієць 29 жовтня?Якщо це міжміський дзвінок то це зробити дуже просто, якщо не з України то з Білорусії.
Якщо це мобільник, то все також фіксується - дата, час і можливо навіть телефон звідки двонили.
А взагалі поведінка міліції нагадує її ж поведінку в часі зникнення Гонгадзе.
2002.11.07 | SLAVKO
Re: Коломійця спіткала доля Гонгадзе?
Варіант самогубства ВИКЛЮЧЕНИЙ!!!!!!!Мишко переживав суворішу скруту! А тут нате Вам романс! Не вийде !!! ШАРШЕ ЛЯ ФАМ!Причина ТАМ!!!2002.11.07 | Skubo
Знаю Коломійця і повністю підтверджую (-)
2002.11.09 | НеДохтор
ДТ: Михайло Кухар: "Зникнення Коломійця: поки що лише версії"
"Дзеркало Тижня"№ 43 (418) Субота, 9 - 16 Листопада 2002 року
http://www.zn.kiev.ua/ie/show/418/36707/
---------------------------------
ЗНИКНЕННЯ КОЛОМІЙЦЯ: ПОКИ ЩО ЛИШЕ ВЕРСІЇ
© Михайло КУХАР
Що сталося
Минулої п’ятниці керівник департаменту Карного розшуку МВС України Володимир Євдокимов провів прес-конференцію, на якій повідомив про хід тижневих пошуків Коломійця. Весь минулий тиждень ініціативна група журналістів «Українських Новин» та інших видань проводила власне розслідування, перевіряючи міліцейську версію.
Більшість фактів підтвердилося. Однак відповіді на головне запитання: «Від чого втік Коломієць?» — у нас дотепер немає. Проте ми можемо вже майже точно описати, як усе це відбувалося.
Останній раз головний редактор і директор агентства «Українські Новини» Михайло Коломієць показався на роботі в понеділок, 21 жовтня. За словами шефа-кореспондента агентства Єгора Соболєва, у звичайному режимі відпрацював першу половину дня — дзвінки, наради — в обід він поїхав на якусь зустріч. В другій половині дня заїхав до редакції тільки на десять хвилин, нікому нічого не сказав, увесь час перебував у себе в кабінеті, перебирав якісь папери та спішно поїхав, знову ж, нікому не повідомивши, куди саме. Пізніше журналісти та міліція виявлять, що він узяв із собою свою телефонну книжку й перед тим, як піти, вичистив файли на власному комп’ютері. А серед паперів, що залишилися, не знайдуть нічого, що б могло вказувати на причину погроз.
Вже до вечора йому ніхто не зможе додзвонитися на мобільний. Хоча, за твердженнями співробітників агентства, телефонували ледь не всі. Що, втім, звичайна справа для керівника великого агентства, яке займається онлайновими новинами.
З вівторка, 22 жовтня, мобільний телефон Коломійця вже мертвий. Далі, за версією міліції — і в цьому їм можна цілком довіритися — о пів на п’яту вечора у вівторок Коломієць викликає до свого будинку таксі, їде на вокзал, купує квиток і сідає в потяг Київ—Мінськ (його впізнала провідниця). Зійшовши з поїзда 23-го вранці він на чотири дні зникає в Мінську (не встановлено, де він жив, з ким зустрічався). 28-го о 17-00 він востаннє телефонує зі свого старого мобільного телефону на номер Любові Рубан і нібито розмовляє з нею про самогубство.
За версією міліції, розпочинаючи з моменту зникнення, Коломієць телефонував лише трьом людям: Єгору Соболєву, матері й за вищевказаним номером. Та як випливає з роздруківки його переговорів, він розмовляв ще з чотирма людьми, але про це нижче.
Міліція приступає до пошуків Коломійця в п’ятницю, 25-го. 28-го повідомлення про зникнення з’являється в пресі. Та вже до 30-го скандал у пресі стихає. Погляди колег спрямовані на агентство «Українські Новини», яке в понеділок і вівторок минулого тижня висвітлює тему зникнення свого головного редактора немов знехотя, обмежившись скупими міліцейськими прес-релізами. У середу, після того як в «Українські Новини» приїжджає їх співвласник Валерій Хорошковський і призначає зовнішнього управляючого, тема зникнення Коломійця на два дні взагалі зникає зі стрічки агентства. Мовчання приносить свої плоди. До початку цього тижня емоційна ситуація навколо зникнення журналіста майже згасає. Новий скандал професіонально гасять у зародку, запускаючи на інформаційний ринок версії про хитромудрий рекламний трюк, жарт і самогубство. Деякі з них настільки мерзенні, що вимагають коментування.
29-го ініціативна група Ліги економічних журналістів розпочинає власне журналістське розслідування зникнення Михайла Коломійця. Ця стаття — наш проміжний звіт про його результати.
Версія перша: втеча від труднощів
Для Михайла — невластиво виявляти свої емоції навіть перед друзями та колегами за роботою. Останні дев’ять років він постійно жив у стані людини, яка відповідає не лише за своє життя і бізнес, а й за долю своїх підлеглих. Він організував інформаційне агентство на нашому нестабільному ринку, розпочавши роботу в гіперінфляційному 1993-му. Він запрошував на роботу журналістів з іменами і без, займаючись, крім редакторської роботи, ще й пошуком нових передплатників, щоб забезпечити людям, яких він прийняв під своє крило, гідні зарплати.
1996-го мені довелося пережити поруч із ним один із найскладніших ударів, нанесених долею не просто по його бізнесу, а по справі його життя. Державне агентство «ДІНАУ-Укрінформ» при черговій зміні керівництва нарешті звернуло увагу на госпрозрахунковий підрозділ, який перебував у нього всередині за назвою «Укрінформ Бізнес Новини» (УБН). Хоча згодом конфлікт і намагалися подати як комерційний, але гроші нікого в тій ситуації не цікавили. Просто існування під дахом колишнього ТАСС, а нині державного інформагентства «Укрінформ», стрічки досить сміливих новин про економіку, розсилання яких влаштували таким чином, що остаточна їх редакція не проходила загальноагентського цензурного вичитування — було явищем аномальним і рано чи пізно мало закінчитися скандалом.
Зрозумівши, нарешті, що відбувається, керівництво «Укрінформа» позбулося «якихось непідконтрольних» економічних новин швидко та ефективно. У кімнатах, де працювала редакція Коломійця, відключили світло, а охороні дали список усіх співробітників, яких «від завтрашнього дня» було просто велено не пускати до будинку.
Потім ми сиділи всі в кафе навпроти «Укрінформу» й думали, що нам робити далі. Коломієць із такою переконаністю та легкістю говорив про майбутнє відкриття і неминучий успіх нашого нового незалежного інформагентства економічних новин, що погані думки проходили самі собою.
Він справді все влаштував. Знайшов комп’ютерну фірму, як дала нам 12 машин не те щоб у кредит, а взагалі без будь-яких документів. Ми платили за них на виплат по 30 доларів на місяць за комп’ютер, здається, років два. Під тримісячну зарплату Коломієць під своє ім’я взяв кредит у банку — закладати йому було просто нічого. Нашим офісом спочатку був актовий зал будинку через дорогу від «Укрінформу» — за нього ми теж спочатку довго не платили «по блату» Миколи Вересня. Велике йому спасибі.
Проте сказати, що ми тоді розпочинали з нуля — означало б сильно прикрасити правду. У редакції «Укрінформ Бізнес Новини» на той момент було 70 передплатників, кожний із яких платив близько 1000 доларів на рік за стрічку щоденної інформації. Передплатники були для нас єдиним джерелом доходу, як і для будь-якого інформагентства. Від моменту вигнання з «Укрінформу» до моменту переукладання річних контрактів на підписку — а вони, як правило, всіма укладалися на рік — нас відокремлювало ще дев’ять місяців і понад 50 тис. доларів боргу. У принципі, шансів на економічне виживання в Михайла Коломійця тоді взагалі не було.
Та він не просто вижив, а побудував ту фабрику новин, яка називається нині «Українські Новини». «Закусити вудила» — тоді було його частою фразою.
Тому нині, коли мене запитують: а чи правда, що Коломієць утік із міста від того, що в агентства були фінансові проблеми, мені важко підібрати слова, щоб пояснити людям, яка це нісенітниця. Оскільки я не знаю іншої людини, яка б була наділена такою мірою почуттям боргу та відповідальності. Насамперед за людей, які стояли за ним.
Версія друга: комерційна
Агентство «Українські Новини» — головний у країні виробник економічних новин. 2000 року компанія здійснила експансію на ринок політичної інформації і менше ніж за два роки зайняла й у цій ніші друге місце після «Інтерфаксу», із легкістю обійшовши УНІАН.
З моменту заснування 1997 року воно одноосібно належало своєму головному редактору Коломійцю. 2000-го власником 50% акцій агентства стало Агентство гуманітарних технологій, контрольний пакет якого, у свою чергу, належить нинішньому заступнику глави адміністрації Президента Валерію Хорошковському. По суті, в агентстві ніхто й не приховує того, що АГТ стало лише зручною формою придбання «Українських Новин» цим амбіційним політиком. На відміну від багатьох інших подібних угод ця відпочатку була публічною. І на інформаційній політиці УН зміна структури власників жодним чином не відбилася. Принаймні Хорошковський з’являється в стрічці новин лише приблизно раз на два тижні, а під час останніх парламентських виборів «Українські Новини» швидше можна було запідозрити в симпатії до «Нашої України», ніж до «Озимого покоління». Засновник і глава ради АГТ Володимир Грановський, який займає нині посаду зовнішнього управляючого УН, каже, що 50% акцій були передані Коломійцем практично безплатно. Натомість «Українські Новини» отримали новий офіс в одному з найпрестижніших київських центрів — «Хрещатик Плазо» і час від часу агентство одержувало фінансову допомогу у розмірі 5—10 тисяч доларів для покриття оперативного дефіциту бюджету. Що з огляду на його оборот у розмірі кількох сот тисяч доларів і позитивний річний баланс рентабельності можна вважати справжньою дрібницею. Тим паче, що за два роки спільної роботи Володимир Грановський може згадати лише кілька таких звернень. Небагато українських олігархів можуть похвалитися, що є власниками вітчизняних мас-медіа, яким не тільки непотрібні постійні дотації, а вони ще й демонструють щорічно ледь не дворазове зростання.
За останній тиждень ми встигли опитати шість авторитетних українських парламентаріїв—власників ЗМІ, у скільки б вони оцінили вартість 100% акцій агентства «Українські Новини», якби ті виставлялися на продаж. Попри те, що всі вони висловилися в тому сенсі, що самі не зацікавлені в цьому придбанні, ними були названі цифри від 500 тис. до 1 млн. доларів.
У принципі, додати до цього нічого. Крім очевидної думки, що, навіть якщо вірна верхня оцінка, можливість захоплення 50% акцій «Українських Новин» не варта того скандалу, який неминуче піднявся б у країні у випадку виникнення навіть одних лише підозр у силовому усуненні їх сьогоднішнього співвласника — Михайла Коломійця. Тим паче, що репутація ні Хорошковського, ні Грановського не дозволяють навіть запідозрити їх у чомусь подібному.
Про економічний поворот сюжету можна буде всерйоз міркувати, якщо раптом через пару тижнів виявиться, що Коломієць таємно продав свою частку невідомій особі напередодні свого зникнення. Ось цьому містеру Х, знову ж, якщо він існує, можна буде поставити багато неприємних запитань.
Взагалі, викласти подібну версію нас змусила неприємна чутка, що, як нам стало відомо, курсує нині не де-небудь, а в АП. Мовляв, Коломієць утік, прихопивши із собою гроші з каси агентства, а перед журналістами в нього залишився борг по зарплаті. Хоч як мерзенно спростовувати подібні чутки, зробимо це. За минулий тиждень партнери уже встигли провести фінансовий аудит «Українських Новин». «Це неправда», — коротко відповів на ці чутки Володимир Грановський. — «Ми все перевірили. Якщо Михайло і взяв із собою якісь гроші, то лише свої».
Версія третя: політична
Просто відсутня. Михайла Коломійця в останні роки навіть із великою натяжкою не можна було назвати опозиційним журналістом. Він не писав статей, не підписував петицій. Він знав, що робив, коли майже задарма віддавав половину акцій свого агентства одному з найблизькіших і найлояльніших до Президента політиків у цій країні. Він шукав і знайшов «дах» у влади, а не в опозиції. Проте «Українські Новини» робили за сучасних українських умов, напевно, максимум із можливого. Давали новини з двома точками зору на те, що відбувається. Коректно, без зайвого баламутства наводили цитати Президента. Однак так само повно цитували й відповіді представників опозиції, в той час як більшість інших українських медіа їх замовчували. І незмінно на 10—15% перевищували негласний, неписаний «припустимий ступінь нахабності» в висвітленні гострих політичних тем: Мельниченко, «Кольчуги», НАТО. Не хочеться вірити, що тепер у нас і за це «зникають». Втім, спочатку здавалося, що Георгій Гонгадзе теж не був у цьому сенсі ідеальною мішенню.
Версія четверта: операція спецслужб
Зізнаємося, відразу ми про це навіть не подумали, оскільки мало хто з нас у цьому розуміється. Та за цей тиждень з багатьма доводилося спілкуватися. Тон публікацій на Заході щодо справи Коломійця безапеляційно ставить його випадок в один ряд із Гонгадзе й Александровим. Отже вже зараз можна констатувати, що ім’я Коломійця неминуче використають як свіжу зброю в політичній атаці на Президента Кучму.
Напевно не залишиться осторонь і місцева опозиція. Від цього самозаймистого процесу минулого тижня нас врятував позасесійний тиждень у парламенті. А як зберуться — розпочнеться. Швидше за все, навіть спецзасідання влаштують із слуханнями міністра МВС про хід розслідування. Не нам зупиняти тих політиків, у кого це вже сьогодні забито в плани. Втім, якщо прокляті західні чи східні Штірліці знову попрацювали, то їх «вуха» незабаром виявлять. Планове «вкидання» інформації про «справжні» обставини зникнення Коломійця також може принести вже наступний тиждень — поки в пам’яті свіжо.
Версія п’ята: самогубство
Як ми вже згадували, єдина, до якої сьогодні схиляється офіційне слідство. Ще б пак! Найпростіше — звинуватити дорослого й досвідченого 44-річного чоловіка в бажанні покінчити із собою через проблеми з близькими й для цього відправитися до сусідньої кедебешної країни — Білорусі — провести останній тиждень життя перед тим, як виконати задумане.
Річ навіть не в тім, що жодний із друзів, які близько знають Коломійця, вважає цю версію повною нісенітницею, і не в тому, що психологи стверджують, що жодна людина на планеті в клінічній практиці останніх двохсот років не накладала на себе руки, якщо не виконувала свій вирок протягом двох годин після оголошення про це оточуючим. А Коломієць нібито обговорював це по телефону через тиждень після зникнення. До речі, «про намір скоїти суїцид» він сказав лише одному із семи людей, із якими говорив по телефону після того, як залишив місто.
І навіть начальник карного розшуку країни, який скликав минулого тижня прес-конференцію для того, щоб переконати журналістів саме в цій, «зручній» для усіх версій, не витримав і, аналізуючи суму фактів і обставин, наприкінці, очевидно через почуття професіональної гордості сказав: «Узагалі-то так із собою не кінчають». — «Та це моя особиста думка, у жодному разі не думка Міністерства внутрішніх справ», — поспішно додав він.
І справді, навіщо людині, яка вирішила піти з життя з причин, зовсім не пов’язаних із її роботою, попередньо витирати всі файли зі свого комп’ютера й ховати від усіх свою телефонну книжку так, що її дотепер ніхто не може знайти.
Версія шоста: втеча від зовнішньої загрози
Один із наших колег, який усю свою кар’єру займався кримінальними розслідуваннями, висловив дуже просту і ємну думку: «У житті кожного журналіста настає такий момент, коли йому до рук потрапляють ті документи, які просто не можна брати в руки. Оскільки навіть якщо ти просто їх прочитаєш, не те, що скопіюєш, — твоє життя вже коштуватиме дешевше, ніж набуті тобою знання про згаданих в документах людей».
Інформаційні агентства — ідеальне місце для вкидання компромату. Заявлені ними теми відразу підхоплюють десятки газет, телеканали й радіостанції. За чотири роки моєї роботи в агентстві Коломійця я можу згадати принаймні два випадки, коли нам доводилося мати справу зі справді небезпечною інформацією. Вперше, коли ми опублікували структуру експорту озброєнь, здається, за 1996 рік і другий — коли в нас у редакції опинилася робоча версія меморандуму України перед МВФ, що вважався тоді державною таємницею, і ми всі не наважувалися ставити її на стрічку — у ній був розписаний помісячно на рік уперед розмір золотовалютних резервів країни й курс гривні, який зобов’язувався утримувати Нацбанк на кінець кожного з наступних дванадцяти місяців.
Якщо проаналізувати стрічку «Українських Новин» за останні кілька місяців, то помітно, що агентство багато й сміливо писало про «Кольчуги». Ні, нічого вибухонебезпечно-ексклюзивного опубліковано не було, проте така активність могла привернути до себе увагу людей, які активно ділять сьогодні між собою ринок українського збройового експорту, напевно притримуючи один на одного за пазухою стоси компромату. Можливо, серед них є і ті, хто вирішує проблеми, які виникли, не розбираючи методів і засобів.
Повторюся, це лише одна з наших версій, яка на сьогодні нічим не підтверджена. Принаймні шеф-кореспондент «Українських Новин» Єгор Соболєв, який був останні чотири роки правою рукою Коломійця, каже, що йому про це нічого не відомо. Втім, ця гіпотетична версія — єдина, в якій усі дії і вчинки Коломійця, попри те, що вони були дивними, виглядають абсолютно логічно.
Йому до рук потрапляють якісь документи. Припустимо також, що в нього є один або кілька днів для того, щоб прийняти рішення і дати відповідь про свою участь у якійсь чужій грі. Маючи аналітичний склад розуму, Коломієць прораховує наперед дії тих, хто дав йому цей компромат, і тих, проти кого він спрямований. Прийнявши рішення сховатися — він діє на випередження. При цьому сценарії він схожий на самого себе. Михайло не кидає сім’ю та колег, зникаючи з міста. Навпроти, він навіть рятує їх від тієї ситуації, в якій опинився сам. Якщо немає ні його, ні документів, і з ним у цей самий час немає зв’язку — його неможливо шантажувати, немає способу будь-чим йому загрожувати. Крім трьох близьких людей, про дзвінки яким заявила міліція, у роздруківці його телефонних розмов фігурують ще чотири телефонних номери, за якими він телефонував, уже «зникнувши». Один належить Володимиру Грановському, другий — колишньому водію Коломійця. З ними він розмовляє про тривіальні справи, жодним чином не натякаючи на тему, яка цікавить сьогодні всіх. Встановити власників двох інших номерів нам не вдалося. Сподіваємося, що офіційне слідство рано чи пізно, припинивши возитися з пошуками тіла в лісах під Мінськом, дасть відповідь на запитання: хто ці люди.
Можливо, саме після розмови з ними Коломієць, через п’ять днів після втечі, вирішує остаточно замести сліди, запускає через одну зі своїх знайомих версію про самогубство, роблячи горезвісний «останній» дзвінок, і назавжди викидає свій старий мобільний телефон.
Тут крапка. Вірніше, крапки. Оскільки після цього Михайло здійснює одну помилку. Він робить ще один дзвінок уже з нового мобільного телефону, не підозрюючи, що всі номери його основних контактерів уже прослуховують.
Це все, що поки нам удалося з’ясувати. Залишається сподіватися лише, що ті, хто шукає Коломійця
---------------------------------
2002.11.11 | Мартинюк
Конспірологам вже нема що робити.
Але цікава поява прізвища Хорошковського.2002.11.16 | SLAVKO
Re: Конспірологам вже нема що робити.
A ччи ине так?2002.11.17 | Scubo
А взагалі коли АГТ перйшло дол Хорошковського ?
Чи воно завжди було "при ньому" ?Адже АГТ доволі стара контора, а Грановський вж з 1993 чи 1994 року "переселився" з підмосковя в Україну і тусувався при туземних верхах у якості "великого пуреца" із Світового Банку
2002.11.12 | Scubo
А хіба погано що депутати звенуть увагу на справу Коломійця?
Чи може пан Кухар хоче зберегти монополію на на пошуки Коломійця?2002.11.12 | ukflxer
Re: А хіба погано що депутати звенуть увагу на справу Коломійця?
Замочили суки еще одного журналіста!Ганьба правоохоронним органам!
Бандюки при владі
2002.11.15 | SLAVKO
Re: ДТ: Михайло Кухар: "Зникнення Коломійця: поки що лише версії"
Підтримую шосту версію Михайла Кухара. Про те що, в руках Мишка Коломійця опинились документи, які стали предметом загрози. ось для чого витирались файли. Мабуть тут Мишко піддався паніці. В подібні ситуації потрапляють чимало журналістів. Абстраговано. В руки журналіста потрапляють державні документи, які проливають світло на злочини владних структур і перших політичних осіб. Злив робиться кимось із того ж довколапрезидентського оточення, припустимо від того ж Хорошковського.Робиться звісно злив з певною метою - усунути з дороги конкурента. І ось якісь непередбачені зміни і зливач відчуває, що він стає заручником журналіста. Який вихід,аби врятувати свою кар"єру - знишити журналіста. Для людей владних структур при добрих грошах заказуха на ліквідацію робиться елементарно.І не лише в Україні. Мишко зрозумів це. Ось і накивав п"ятами. Хоча Михайло міг зробити інакше. Наробити копій небезпечних матеріалів, написати список осіб від кого була одержана інформація "запечатати" цеі розповсюдити це серед друзів, рідних, передати в надійні руки за кордон і дати зрозуміти джерелу небезпеки, що якщо бодай волосина впаде з голови журналіста, його родичів, то пакети з "небезпечним" матеріалами будуть видані нагору в різних місцях з прізвищем "сливщиків". Сподіваюсь, що Мишко, після того, як трохи охолов вчинить саме так, якщо встигне. І без надії сподіваюсь, що він згадає свого давнього приятеля, який давно вже за кордоном і йому зателефонує.2002.11.12 | Ігор
Секретні файли Коломийця - ключ до розгадки?
Але те що він стер файли перед зникненням, мало чого варте. Адже насправді, ці файли легко було б відновити. Вважаю, що якщо у них у редакції не було спеціальних програм по знищенню файлів на компьютері, фахівець їх би відновив 100%, тільки треба було б не чіпати компьютер і своєчасно його викликати. Було це зроблено чи ні? Навіть зараз це можливо не пізно, якщо компьютером не користувались.Можливо так можна було б розкрити цю тайну. Чогось він же постирав ті файли.
2002.11.12 | Shooter
Re: Секретні файли Коломийця - ключ до розгадки?
Ігор пише:> Але те що він стер файли перед зникненням, мало чого варте. Адже насправді, ці файли легко було б відновити.
Стирати всяко можна. Наприклад, формат с:...
2002.11.13 | Ігор
Форматування не знищить інформації
Не факт. Особливо так зване м'яке форматування. Залишаюсь при думці, що досить важко знищити файли. Можливо можна стерти усі файли, які тільки можливо, а потім обнулити за допомогою Speed Disk.Не думаю, що Коломиєць поспішаючи встиг би жорстко проформативати диск чи взагалі грамотно знищити файли. Правда може для журналістів це буденна справа і вони замовили спеціальний засіб для знищення файлів у якогось програміста.
2002.11.13 | IhorO
Про знищення файлів та конфіденційність
Навіть декількоразове переписування випадкової інфо фізично по тому-самому місцю ще не роботь неможливим невідновлення інформації за допомогою спецустаткування (відновлення грунтується на явищах залишкового магненизму, особливо по краях доріжки). Так що програмери, які пропонують "гарантовані" методи стирання в загальному є шарлатани. Інша справа, що такі засоби відновлення є далеко не у кожного васі, і цілком можливо, навіть не у всіх спецслужб... (москалі хваляться, що для іхнього фсб така задача - все одно, що мені кашлянути)Гарантовану конфіденційність може забезпечити лише фізичне знищення носія інформації (в даному випадку вінчестера) або використання надійного засобу криптографування з унеможливленняв потрапляння ключа в чужі руки (що є також недоступним для широкого загалу)
PS - а після звичайного форматування чи просто витирання файлів - справа їх відновлення для спеціалісте середньої кваліфікації в більшості випадків справа не така й вже марудна.
2002.11.13 | Shooter
Наскільки мені відомо - знищить :)
Ігор пише:> Не факт. Особливо так зване м'яке форматування. Залишаюсь при думці, що досить важко знищити файли. Можливо можна стерти усі файли, які тільки можливо, а потім обнулити за допомогою Speed Disk.
> Не думаю, що Коломиєць поспішаючи встиг би жорстко проформативати диск чи взагалі грамотно знищити файли. Правда може для журналістів це буденна справа і вони замовили спеціальний засіб для знищення файлів у якогось програміста.
Скажміо, той же ж format c: /u (якщо не помиляюсь
Себто "невідтворюване переформатування" не є аж такою складною програмною задачею.
2002.11.13 | IhorO
Re: Наскільки мені відомо - знищить :)
В плані експерименту - перезвоніть в декілька серйозних компуткрних фірм і скажіть, що у Вас є проблема відновити деякі файли після format c: /u.2002.11.13 | IhorO
Це про те, щоб Ви не важали, що можете швидко і "назавжди"
знищити компроментуючу/секретну інфо з HDD. Питання лише в ціні відновлення, квалівікації специаліста, та можливо, в устаткуванні (див. мій постинг від 12.53)Так що тримайте рядом з компом молоток ....
2002.11.13 | Shooter
Добре, я інакше поставлю питання
Наскільки складно створити програму, щоб переписала повністю "фізично" HDD, записуючи якусь нісенітницю в кожний сектор HDD.Як не спеціалісту буде цікаво дізнатися.
2002.11.13 | 123
Re: Добре, я інакше поставлю питання
Єрунду ви тут обговорюєте. Багато є (і завжди було)стандартних програм, які витирають файли так, що їх не можна відновити (я не кажу про відновлення з використанням спецобладнання, про що тут згадувалося), всяких там Нортон Утіліти тощо. І написати таку програму -- було задачею для лаби в технічному вузі (ще коли я навчався).
І навіть якщо він просто витер там якісь файли, які невідомо що містили і невідомо які вони були, відновити їх (тобто не їх, а невідомо що) буде практично неможливо. Як той, хто відновлюватиме, знатиме, що відновлювати?
2002.11.13 | IhorO
Частково так, частково ні.
123 пише:> Єрунду ви тут обговорюєте. Багато є (і завжди було)
> стандартних програм, які витирають файли так, що їх не можна відновити (я не кажу про відновлення з використанням спецобладнання, про що тут згадувалося), всяких там Нортон Утіліти тощо.
Програм "стандартних" є дійсно декілька, але навряд чи їх використовував Коломієць
>І написати таку програму -- було задачею для лаби в технічному вузі (ще коли я навчався).
Це тоді коли Ви вчилися (напевно, в часи DOS). Зараз, в часи Win, коли операційна система недозволяє фізичного доступу до накопичувачів, ця задача не є такою тривіальною. І вона не під силу першому зустрічному програмісту. В підтвердження своєї правоти, можу дати декілька лінків на професійні форуми, де ця тема обговорюється.
Результат обговорення закінчується приблизно одним і тим же - початкуючі не можуть рішити цієї проблеми, а більш професійні - не дають готових рішень, аргументуючи це тим, що нема чого допомагати вірусомейкерам....
Крім того, дещо похожу утіліту робив і сам (фізичний доступ до нокопичувачів), після того, як з цією задачою зазнали фіаско деякі колеги, далеко не початкуючого рівня.
>
> І навіть якщо він просто витер там якісь файли, які невідомо що містили і невідомо які вони були, відновити їх (тобто не їх, а невідомо що) буде практично неможливо. Як той, хто відновлюватиме, знатиме, що відновлювати?
А скажемо так, для початку просто відновими текстові та док-файли...
2002.11.13 | Shooter
І ще
Наскільки мені відомо, в поважних фірмах "накопичувачі" - екстерні, а не HDD. З ряду причин - безпека, об'єми, етс.В такому випадку легко ліквідувати небажану інформацію можна дійсно виключно з допомогою молотка або подібного не дуже софістикованого пристрою. :)
Цікаво, який був накопичувач в УН.
_______________________
Повернусь до свого запитання. Якщо я фізично "запишу" в кожний (інформаційний) сектор HDD якусь дурницю і зроблю це тричі (час - відносно довгий для, скажімо, 40GB HDD, проте реальний), чи зможе навіть найкращий професіонал відновити первинну інформацію?
2002.11.13 | IhorO
Re: І ще
Без спецапаратури по аналізу залишкої намагніченості - ні (тобто хватить і одноразового записування всякого сміття (ліпше спеціально згенерованої хаотичної послідовності, що власне і робить більшість зтиралок) на точно те ж фізичне місце, що займає файл, який тре знищити). А якщо цю процедуру зробите раз десять-пятнадцять, то навіть Господь-Бог не поможе.Тут правда інший ньюанс - у Вас може не бути тої хвилини часу.
Хоча якщо є резерв часу - жодних проблем. Ще одно. Я в усякому випадку не знаю жоної "стандартної" утіліти, що робить цю справу для NTFS. Хоча напевно вже повино появитися, так як останім часом в вікритих джерелах появилася інфо про структуру цієї файлової системи.
Однак навіть не маючи даних про структуру NTFS, інфо можна надійно затерти багаторазовим записуваням рандомної інфо для тому (диску) вцілому. Але часу на це треба значно більше, можливо декілька десятків хвилин.
Також досить єфективним методом (в плані захисту від пересічного або навіть дуже цікавого спеца) є використання штатних засобів шифрування Win2000 - але знову ж, нема захисту від класичного прийому "пальці в двері" під час бесіди на тему паролів.
ЗІ До спецапаратури ще тре кучу бабок ... Дуже то дорога процедура ...
2002.11.13 | Shooter
Оффтопік
Киньте мені свій мейл на мій мейл.Потрібна менша консультація. :)
Наперед дякую.
2002.11.14 | Майдан
Виходить що розмови про стерті файлі є несерйозними?(-)
2002.11.15 | Ігор
А хто ж буде платити за їх відновлення?
Кому це потрібно? Бо хоч як ми з'ясували, з технічного боку відновлення файлів нескладна річ, з фінансового вона не така трівіальна. Хоча якщо вірити розмовам про успішність фірми, вона могла б подбати про таку ексгумацію файлів з метою знайти свого шефа.2002.11.15 | Мартинюк
Проблемами відновлення інформації займаються відставні офіцери
Схоже що саме офіцери спецслужб. Гадаю вони не втратили контакту зі свою колишньою службою, а вона з ними.Це я до того що розмови про втрату інформації є просто байками - цікаво з чийого боку?
2002.11.15 | trick
Re: І ще
U vypadku dyskiv ATA mozhna "babaxnuty" t.zvanyj "inzhenernyj track", ale dysk todi vzagali ne pidnimetsya - ne rozpiznavatymetsya BIOSom etc.Ce znachno shvydshe nizh formatuvannya (zapys na 1 track), ale potrebuje prymaogo dostupu do dysku.
Ale ,zvisno, mozhna zapys potim poklasty "na misce".
IMXO.
2002.11.16 | SLAVKO
Re: Форматування не знищить інформації
Ігоре! Ти Знєш хто такий Колоимієць? Він навчив цілий УКІНФОРМ, що то за скриннька - NB. Затирає хард-диск і відновлюй пів століття. Елементарні речі. Куди ти зі своїми порадами. Та Мишко не те що свої власні файли вміє МАЗАТИ , але і чужі.2002.11.15 | Горицвіт
А для чого йому стирати файли?
Ті хто його міг би переслідувати за володіння тими файлами - і так знають, що там було. А від своїх друзів - навіщо стирати? Хіба що формально стерти (щоб вороги не переслідували тих друзів), а фактично залишити можливість відновити (причому легко).2002.11.12 | О.Новіков
Re: Коломійця спіткала доля Гонгадзе?
Я вважаю, що Коломійця знищила влада. Замовники та виконавці - владні структури.2002.11.13 | Мартинюк
Можливо зникнення Коломійця повязане з атакою на Стельмаха.
Звязок прогладається в наступному : "Українські Новини" є в першу чергу авторитетним джерелом економічної інформації. Коломієць у свій час поставив за мету створити "український Рейтерс" в першу чергу в сенсі надійного і авторитетного джерела фінансових та бізнес-новин Можна сказати що це йому майже вдалося. Агентсво Коломійця майже немає конкурентів за кількістю підписників , в тому числі і за кордоном.Мета усунення Стельмаха очевидна - він завжди був жорстким прихильником твердої гривни, і робив це наперекір шаленному тиску "інфляційної партії", яка (також завжди) була одночасно партією влади. Кучма завжди критикував "монетаризм", те саме, але на вульгарно-побутовому рівні постійно теревенила і теревенить зараз Вітренко. На псевдонауковому рівні це все бубнів перед телекамерами достопрісно-відомий Суслов.
Розглянемо гіпотетичний варіант можливої заміни Стельмаха на якогось "інфляційного" голову. Ним може бути той же занудний Суслов чи більш презентабельний Тигипко. Очевидно що для успішного впровадження давно омріяного привладними братанами "опущения гривни" окрім контролю за Нацбанком потрібна ще й потужна інформаційна ( вірніше оглушливо -дезінформаційна) кампанія в засобах масової інформації. Як це виглядає можна собі уявити пригадавши не такі вже давні часи , коли теленовини майже щоденно прикращувалися обовзковою "новиною" що гривня падає, або ось-ось впаде. Ця новина появлялася як правило на каналах , повязаних з теперішнім медведчуківсько-суркісівським кланом, і вставлялася як обовязковий елемент "новин" дня (тижня і так далі) абсолютно незалежно від реального стану і тенденцій курсу гривни.
Звичайно зараз вже ніхто не повірить Суслову, Лановому, Пустовойтенку,Вітренко чи тому ж Канішевському, які з катастрофілістичним задоволення почнуть передрікати гривні курс 6, 8 чи 10 за доллар. Всі вже прекрасно розуміють що за цим приховується або комплекс меншевартості, або примітивна українофобія, або небажання віддавати кредити чи платити по інших зобовязаннях.
Однак зараз таку піар-фінансову кампанію влада вже може робити досить легко - окрім і раніше лояльного до неї Інтерфаксу у неї появився ручний УНІАН і тепер уже й вся розгалужена система збору та поширення інформації "Українських Новин".
Внаслідок зникнення Коломійця контроль за "Українськими Новинами" "природним чином" переходить до Агентсва Гуманітарних Технологій , за яким фігурують прізвища Грановського, Хорошковського та маячіє медведчуківська Адміністрація Президента. Однак це все не є остаточним, правдоподібно за АГТ і навіть за АП приховується ще щось і ще хтось. Факт монополізації впливу на формування набору суспільно-політичних новин вже помічено. Менше звертають увагу на таку саму монополізацію процесу розповсюдження новин фінансово-економічних.
Пори те що в можливому штучному обвалі гривни в якості основного виконавця буде виступати медведчуківська Адміністрація Президента, за її спиною можуть стояти інші сили .
Хто це можк бути?
Першою впадає в очі можлива роль Росії. Там достатньо багато зацікавлених осіб і стимулів , аби бажати всього найгіршого для "братньої" гривни. Окрім чітких фінансових та політичних символів є ще й очевидне бажання старшого брата взяти сатисфакцію за катастрофічне падіння рубля у 1998 році та "відмову" гривни падати разом з ним.
Однак зацікавленим у цьому можуть бути і потужні міжнародні фінансово-спекулятивні групи. Вони достатньо потужні аби використовувати різноманітні, в тому числі і міждержавні чинники, зокрема впливати на політику міжнародних фінансових інституцій типу МВФ, ЄБРР чи Світового банку. Вони також можуть бути зацікавленими у різких коливаннях курсу валюти. Хоча загалом для них байдуже в яку сторону "коливати" ту чи іншу валюту, проте очевидно що "коливати" долларом чи євро то важка, невдячна і часом просто небезпечна для власного добробуту справа, тому "коливальні" зусилля спрямовуються на слабші і "менш значимі" для світу валюти. Незважаючи на те що в таких комбінаціях можуть бути задіяні навіть МВФ, ЄБРР і тому подібні інституції некоретно все це ототжнювати з "політикою Заходу". Дійсно Соросу наприклад колись за допомогою доволі вишуканої комбінації вдалося "кинути" англійський фунт стерлінгів. Однак абсурдно було б стверджувати в стилі "а-ля Вітренко" що капіталістичний Захід підриває економіку Великобританії.
Іншим, вищим і відповіднго серйознішим та небезпечнішим для гривни рівнем можуть бути гіпотетичні "дестабілізаційні" зацікавлення центробанківських структур провідних світових валют. Таким зараз є доллар і євро. Очевидно що будь яка нестабільність інших , менш впливових і менш поширених валют приводить до збільшення попиту на доллари і з недавнього часу на євро. Долларизація певної економіки означає видачу цією країною безпроцентного і як правило грандіозного за розміром кредиту Сполученим Штатам чи Євросоюзу (якщо в країні починають замість національної валюти ходити євро). Кредиту тому, що ні доллари ні євро безплатно не роздаються і безплатно не ввозяться в дану країну. За них потрібно або віддати якийсь товар, або взяти якісь зобовязання. Наприклад це можуть бути зобовязання віддати пізніше проценти за ці гроші , або навіть банальні зобовязання виконати ті чи інші умови Міжнародного Валютного фонду.
Знову ж таки вельми поширеною помилкою розглядати це все як інтереси Заходу. Це лише інтереси центробанків і певних кіл до них наближених, але зовсім необовязково не реальні інтереси провідних країн Заходу чи їх сукупності. Центробанки Заходу як правило не доповідать про подробиці своєї діяльності громадськості та парламентам своїх країн - стійка валюта, то й добре. Однак політики та фінансова еліта інших країн зобовязана протистояти можливим спробам покращити стан і так міцних валют коштом валют національних.
Чим менше при цьому буде загальної антизахідної риторики і чим більше конкретної критики конкретних неправильних дій тих чи інших конкретних міжнародних фінансових інституцій , тим більше шансів на успіх.
2002.11.13 | Serhiy Hrysch
Що зараз відбувається в самих Укр Новинах?
Яка там ситуація? ХТО отримує долю Коломійця? Хто представляє інтереси АГТ? Як поводиться АГТ? Що буде з агентсвом?2002.11.13 | Мартинюк
Враження що співробітники чогось бояться.
Також створюється враження що появилася певна цензура - журналісти дають зрозуміти що про певні теми , в тому числі і про зникнення свого шефа вони не можуть писати все що знають чи припускають.2002.11.14 | Петро
АНЪРЭЯЪ.
Таке враження що взагалі в Україні журналісти всі 11 років
дають нам це зрозуміти по всім темам, як в старі брежневські часи.
2002.11.14 | яЕЛЕМ
Re: юмзпщъз.
Треба негайно готувати звернення громадян з запитом про долю
цієї людини.
2002.11.14 | Мартинюк
Журналісти таки дійсно бояться
А список побитих, звільнених з роботи, загиблих, зниклих без вісти такий що не варто сумніватися у серйозності їхнього страху.2002.11.14 | Сергій
Оце так побудував "гарант" правове суспільство1
Держава, в якій суспільство позбавлено прав людини,
де вбивають за слово і думку, де з корупцією і злочинністтю
борються самі злочинці... (Згадайте лише ініциативу розслідування справи з продажем Кольчуг, махінації з таращанським тілом). Де в загоні і розшуку не лише журналісти, але й прокурорські працівники, судді, всі незгодні з тим, що коять з українським народом і Україною владоможні злочинці... Жах і мовчання, брехня і потьомкінські фестивалі, кпрсовське одобря і вовчи ярлики...
Все це методи психологічного терору і тиску - інструмент старого рудого корита. Система повинна бути знищена заради майбутнього незалежної демократичної України.
2002.11.15 | Кучма обригав унітаз.
Трибунал в Гаазі видав ордер на арешт Кучми. (-)
2002.11.17 | SLAVKO
Re: Трибунал в Гаазі видав ордер на арешт Кучми. (-)
Для деяких дядьків з великим черевом! Чим більше ,ти краще.2002.11.18 | Мартинюк
Замість Праги їде втішатися у Пекін (-)
2002.11.20 | Scubo
Кажуть його там можуть зарештувати
Ось таке написано на форумі Майдану :http://maidan.org.ua/n/free/1037646745