11/06/2002 | НеДохтор

"Україна молода" 2002.11.06

http://uamedia.visti.net/new_site/um-pub.shtml?CGIQUERY=3&lng=UKR&query=visti.local.um]+++&smo=1&cli=21&rnm=0&dst=1&dtb=234&sub=&next.x=16&next.y=7&cdb=234&cdn=25734&dbc=1&group=visti.local.um

------------------------------
Всевидюща демократія за Оруеллом


Міліція допитує студентів, які брали участь в акції "Повстань, Україно!"

"Великий Брат стежить за тобою" - нагадували героям Джорджа Оруелла
всюдисущі плакати із зображенням витрішкуватої пики. Громадянин оруеллівської
держави зразка "1984" ні на мить не забував, що кожен його крок "згори"
контролює невсипуще владне око. Бридко, але принаймні чесно. В Україні -
нібито демократичній країні, яка нібито прагне жити за європейськими
стандартами, - такі плакати не котуються. Але не сумнівайся, шановний читачу:
Великий Брат бачить тебе...

Не ходи на мітинг - за тобою стежать

"Через кілька днів після першого етапу акції "Повстань, Україно!",
який відбувався 16 вересня, до моєї доньки в коридорі біля навчальної
аудиторії підійшов незнайомий молодик. Він показав їй посвідчення працівника
МВС і сказав, що Леся дуже схожа на дівчину, яка скоїла злочин. І показав її
фотографію - на ній, мовляв, зображена та злочинниця", - розповідає Микола
Кульчинський, народний депутат минулого скликання Верховної Ради, голова
Полтавських обласних організацій Народного руху України та Всеукраїнського
товариства "Просвіта".

Леся Кульчинська навчається на другому курсі Києво-Могилянській
академії. 16 вересня разом із багатьма іншими не байдужими до політичної
ситуації в державі студентами вона прийшла на Європейську площу столиці, щоб
узяти участь в акції "Повстань, Україно!" І навряд чи могла сподіватися, що
незабаром її допитуватимуть як свідка у кримінальній справі про перекриття
транспортного руху на проїжджій частині, порушеній проти учасників акції за
статтею КК N 20-3276/154. "Зрозуміло, що використання цієї статті є абсолютно
штучним приводом, - обурюється у розмові з кореспондентом "УМ" пан Микола. -
16 вересня на проїжджій частині перебувало кількадесят тисяч людей. Не садити
ж їх усіх!"

Бійся телекамер - тебе знайдуть

Садити - не садити, але чому б, з погляду правоохоронних органів, і
не допитати? Хоча б як свідків. Тільки от як знайти кожного з тих тисяч, якщо
в нього на лобі, як навмисне, не залишилося жодної позначки з написом
"повсталий українець"? Як свідчить приклад студентки Лесі, для нашої міліції
немає нічого неможливого. Того дня до дівчини підійшла знімальна група однієї
столичної телекомпанії зі стандартними запитаннями про ставлення до акції,
причини участі в ній тощо. Пан Кульчинський не знає, чи показували його
доньку по телебаченню, але не сумнівається, що саме за цими кадрами "органи"
й розшукали Лесю в "Могилянці".

Для мене, щиро кажучи, залишається загадкою, як можна було у
мільйонному Києві знайти дівчину без будь-яких координат (за словами пана
Миколи, про себе Леся нічого не розповідала), тільки за зображенням? Але
навіть якщо припустити, що наша міліція здатна творити такі дива, то навряд
чи їй для цього вистачило кількох секунд перегляду сюжету по телебаченню.
Виходить, телекомпанія надала "силовикам" відзняті касети для детального
вивчення. Якщо це справді так, то виникає запитання вже до телевізійників.
"Чи у них є юридичне право співпрацювати з спецслужбами?" - цікавиться
стурбований батько. І додає, що в нього є великі сумніви з приводу того, чи
були ці люди журналістами.

Пішов? Не злякався? Тебе завербують!

Але на цьому питання моральності не вичерпуються. Припустімо, що
правоохоронці збираються розшукати й допитати усіх учасників вересневих подій
(до речі, серед них було з півтори сотні народних депутатів). Невже до
кожного вони підходитимуть з фотографією й натякатимуть на схожість з
небезпечними правопорушниками, як Лесі Кульчинській, яку через кілька днів
після зустрічі в університетському коридорі викликали на допит?

Оскільки дівчина "на побачення" до слідчого не пішла (за порадою
батька), їй незабаром прислали другу повістку. Після третьої Микола
Кульчинський зв'язався зі слідчим і попросив дозволу бути присутнім під час
допиту.

"Старший слідчий з особливо важливих справ спершу наголосив, що я не
маю такого права, але, враховуючи мої переживання та статус колишнього
політв'язня, зрештою погодився", - розповідає пан Микола. І наголошує на
тому, що допитували його доньку зовсім не як свідка, а радше як
обвинувачувану: "Характер його питань, на мою думку, містив у собі елемент
залякування з метою нейтралізувати подальшу політичну активність моєї дочки".

Саме тут, на думку головного полтавського рухівця, собака й заритий.
Який сенс віднаходити в натовпі демонстрантів юну дівчину й залякувати її
звинуваченнями у "злочинній діяльності"? Колись, нагадує Кульчинський, КДБ
подібними методами вербував різноманітних "стукачів" та шпигунів. "Що
характерно: щойно у молодих людей починає формуватися активна громадянська
позиція, як їх одразу починають ламати. Вже самим фактом виклику моєї дочки
та інших студентів порушуються наші конституційні права, тому чи не варто
взагалі відмовитися від цієї справи? Це запитання я й слідчому поставив. Він
відповів, що не може - це, мовляв, його робота".

Аби покласти край кадебістській практиці вербування, пан Микола
пропонує Верховній Раді утворити спеціальну слідчу комісію, яка мала б право
контролювати "силовиків" у частині залучення інформаторів. "Суспільство цього
не може знати, але для депутатів гриф "цілком таємно" з відповідних
документів спецслужб повинен бути знятий, - вважає потенційний парламентарій
(Микола Кульчинський є кандидатом у народні депутати за списком блоку "Наша
Україна", і до завершення каденції четвертого скликання ВР має всі шанси
отримати мандат). - У Сполучених Штатах і ЦРУ, і ФБР підконтрольні Конгресу.
А в нас ці структури як заховалися за сімома мурами за радянських часів, так
там і сидять".

Кульчинських не залякаєш. А інших?

Лесі Кульчинській пощастило: у неї є досвідчений батько-політик, а
сама вона виростала на розповідях про своїх дідусів і бабусь, що загинули у
боротьбі за незалежність України в лавах УПА по волинських лісах та
совєтських концтаборах. Тому ані залякати, ані навіть знітити дівчину
"правоохоронцям" не вдалося. А як бути з тими студентами, для яких після
розповідей про "демократію" та "європейськість" таке обходження стає холодним
душем на гарячу юнацьку голову? На думку пана Миколи, зустріч з реаліями може
стати для їхньої громадянської свідомості фатальною.

"Такого неподобства не було навіть на початку 90-х, - сумно зауважує
Кульчинський. - Ті часи нині згадуються з присмаком тодішніх наших уявлень
про те, що демократичний розвиток України буде забезпечений у повному
комплексі. Але життя підтвердило просту істину - суспільство, неспроможне на
самозахист, втрачає усі права та свободи. Мене самого КДБ заарештувало у
22-річному віці. Здається, щось подібне відбувається і в сучасній Україні.
Після всього цього наша родина немов поринула у гнітючі колишні часи. Одразу
пригадалося, як моїй дружині пропонували писати на мене доноси... Щодо
нинішніх подій, то я наполягаю на тому, що в разі потреби правоохоронці
повинні спілкуватися з безпосередніми організаторами масових заходів, а не з
їхніми пересічними учасниками. У Конституції є стаття, яка однозначно
забороняє звуження політичних прав і свобод громадян. І саме з цього треба
виходити. Керівництво держави має забезпечувати права громадян, а не
використовувати суди та статті Кримінального кодексу, щоб виправдовувати їхнє
порушення. Власне, через те, що влада постійно намагається всіляко наші права
обмежити, і виникає питання щодо її легітимності. Коли влада посягає на права
народу, народ має право цю владу скинути".

Леся ШОВКУН.

"Україна молода" 2002.11.06

------------------------------