Feldman versus Маляренко
11/08/2002 | Маляренко
...а СМИ молчат
Надо полагать, что кандидатура Маляренко непременно санкционирована Кучмой. Если это так, то складывается впечатление, что "гарант" приобретает суицидные наклонности, а его советники копают ему могилу. Сегодня, когда уже весь мир говорит о коррумпированности и криминальной сущности режима Кучмы, выдвижение Маляренко на пост Верховного судьи - наилучшее подтверждение, что это правда. В этой связи кандидатуру Маляренко следует рассматривать как "Троянского коня", который вобьет еще один гвоздь в крышку гроба режима. Интересно, какой доброжелатель подал Кучме эту идею?
В.о. голови
Верховного Суду України
Стефанюку В.С.
від імені та в інтересах заявника
Фельдмана Борса Мордуховича
утримується:
Алчевська ВК № 13
м. Алчевськ, Луганської області
представників:
адвоката
Агєєва Віктора Миколайовича
м. Одеса,
вул. 25 Чапаєвської дивізії, 2 офіс 409
адвоката
Федур Андрій Анатольєвич
м. Київ,
пр. Повітрофлотський, 54
ЗАЯВА
В засобах масової інформації та мережі Інтернет розповсюджені публікації, які містять інформацію про причетність заступника голови Верховного Суду України Василя Маляренко до протиправних і злочинних дій по відношенню до віце-президента банку „Слов’янский” Б.М.Фельдмана (надалі – заявник)
1. Запис бесіди в кабінеті Президента України від 30 серпня 2000 р.
1.1. Так, на інтернет-сайті „Пятый элемент” на http://5element.net/DesktopModules/AnnouncementDetail.aspx?ItemID=100 опубліковано запис розмови між головою Державної податкової адміністрації України Миколою Азаровим та Президентом України Леонідом Кучмою 30 серпня 2000 р., який зроблено співробітником Управління Державної охорони України майором Миколою Мельниченко.
1.2. В ході цієї розмови М.Азаров інформує Л.Кучму про те, що досягнута домовленність про незаконну передачу справи по обвинуваченню Б.Фельдмана до Луганського суду, який за законом розглядати цю справу не має права, Азаров повідомляє що питання незаконної передачі справи в Луганський суд і завідомо незаконного притягнення Б.Фельдмана до кримінальної відповідальності погоджувалися з Василем Маляренко. Текст бесіди опубліковано в перекладі на російску мову, але на сайті опубліковано аудиофайл з записом цієї бесіди, на http://www.5element.net/uploads/Audio/Feldman.mp3
1.3. Зокрема в цій публікації наводиться такий текст:
Кучма: Ну, можно его в этом самом рассмотреть его суде... Как его?.. Печерском [районный суд Киева].
Азаров: Значит, у нас тактика такая. Мы договорились с Луганским судом. Значит, на Луганский суд у них подхода нет. Мы уже с делом познакомили практически председателя суда, [два слова неразборчиво], вот. Сумеем манипулировать. Ну, там же приехал в Луганск кто-то из Киева, они сразу [одно слово неразборчиво]. А попробуйте в Киеве любой районный суд проконтролировать. Днем там накачки, где-то еще чего-то. А Луганск в этом отношении... Но чтобы передать в областной суд, должна быть квалификация соответствующая. И вот поэтому вменяем ему еще и взятку.
Кучма: Угу.
Азаров: Взятка, ну, там стопроцентная. Мы с Маляренко обсудили этот вопрос, еще там с судьями. То есть проработали досконально, но, видимо, в Генеральной прокуратуре – я так понимаю, что подходы тоже нашли хлопцы – и они нам взятку убрали. Ведь они нам должны утверждать обвинительное заключение.
Кучма: Ну, как говорят, у меня будет все в порядке.
1.4. Дійсно, в листопаді 2001 р. кримінальна справа за обвинуваченням Б.Фельдмана, з порушень всіх правил про підсудність, була передана для розгляду в Луганський суд, і рішення про передачу справи до Луганська було прийнято саме Василем Маляренко.
1.5. Про те, що рішення з цього приводу приймав В.Маляренко, повідомила навіть пресс-служба Верховного суду України, і про це також були публікації в засобах масової інформації (зокрема публікації на http://www.korrespondent.net/main/32776/ http://expert.org.ua/2002/01/24/020124w2.shtml та інші )
2. Запис бесіді в кабінеті Президента України від 30 серпня 2000 р.
2.1. На сайті української редакції Радіо „Свобода” на http://radiosvoboda.org/programs/kuchma/2001/04/20010413055117.asp опублікований фрагмент бесіди між головою Державної податкової адміністрації України Миколою Азаровим та Президентом України Леонідом Кучмою 24 травня 2000 р., який зроблено співробітником Управління Державної охорони України майором Миколою Мельниченко.
2.2. Відповідно до цієї публікації М.Азаров повідомляє Л.Кучмі наступне:
АЗАРОВ: Трєбуєтся согласованноє решеніє. Вот, положим, сєйчас шо ми хотім імєть: желєзниє обвінєнія во взяткє. В чьом ета взятка виражалась: оні іспользовалі свойо служебноє положеніє, размєстілі своі ... тоєсть проценти 2000%, 2800%. Ето 100%, консультіровалісь у Маляренко - ето Верховний Суд, у спєціалістов Верховного Суда. 100% обвінєніє по взяткє проходіт. Наша геніальная Гєнєральная Прокуратура говоріт: нєт основаній ... Значіт, почєму ми хотім взять за взятку, потому что нєуплата налогов – трудно доказуємоє дєло, страшно трудно доказуємоє. Поетому, пока дойдьот дєло до суда, конєшно трудно, а взятку... закрить іх там і судєбний процес пойдьот, а вторим епізодом возьмьом ... Крим ... вот етого (Рудькова?) і всьо остальноє. Вот такая у нас задумка. Так что єслі ви добро дадітє, ми так і будем дєйствовать. Учітивая рєзонансность дєла, щоб говорілі … почалі арєстовивать банкіров.
2.3. Дійсно, звинувачення за статтею, яка передбачає відповідальність за хабарництво Б.Фельдману висувалось. Але потім в цій частині справа була закрита. Очевидно також, що обвинувачення в хабарництві висунуте Б.Фельдману було цілком безглуздим і юридично безпідставним (слідство стверджувало що керівники банку давали хабарі керівникам іншого банку, але тільки за те що вони їм давали „зустрічні” хабарі, отакий „хабарний бартер”, хоч очевидно що давання хабаря тільки за те, щоб за цей хабар отимати хабаря від того, кому даєшь – це нісенітниця )
3. Правовий аналіз порушення правил підсудності у справі Б.Фельдмана внаслідок неправомірних дій В.Т.Маляренко
3.1. Справа по обвинуваченню Б.Фельдмана передана до суду не в порядку передбаченому законом.
3.2. Справа опинилась в Артемівському місцевому суді м. Луганська внаслідок наступного:
3.3. заступник Генерального прокурора України замість того щоб направити справу до суду першої інстанції, направив справу до Верховного суду України;
3.4. А заступник голови Верховного Суду України В.Т.Маляренко, отримавши цю справу від Вінокурова С.М направив її до Апеляційного суду Луганської області, який в свою чергу спрямував її в Артемівський місцевий суд м. Луганська.
3.5. Направлення прокурором справи до суду чітко визначено статтею 232 КПК України. Прокурор знехтував цими вимогами закону.
3.6. В частинах 1 і 2 ст. 232 КПК закріплено:
3.7. “Прокурор або його заступник, затвердивши обвинувальний висновок, складений слідчим, або склавши новий обвинувальний висновок, направляє справу до суду, якому вона підсудна, і повідомляє суд про те, чи вважає він за потрібне підтримувати державне обвинувачення.
3.8. Одночасно з цим прокурор або його заступник повідомляє обвинуваченого, до якого суду направлена справа.”
3.9. Прокурор не направив справу до суду якому вона підсудна (очевидно що вона Верховному Суду України в першій інстанції не підсудна) і відповідно не повідомив Бориса Фельдмана про направлення справи за підсудністю.
3.10. В частині 3 ст. 232 КПК України закріплено положення:
3.11. “У виняткових випадках в разі особливої складності або важливості справи, що підсудна районному (міському), міжрайонному (окружному), військовому суду гарнізону, прокурор Автономної Республіки Крим, області, міст Києва чи Севастополя, військовий прокурор (на правах прокурора області) та їх заступники можуть направити її на розгляд відповідно Верховному суду Автономної Республіки Крим, обласному, Київському чи Севастопольському міським судам, військовому суду регіону, Військово-Морських Сил.”
3.12. Цією нормою права передбачено право окремих прокурорів направити справу для розгляду по суті до обласного чи прирівняного суду, але аж ніяк не до Верховного Суду України.
3.13. В той же час заступник Генерального прокурора направив справу до Верховного Суду України і це при тому, що цей суд взагалі не наділений за законом правом розгляду подібної справи по першій інстанції.
3.14. При цьому прокурор явно перевищуючи свої повноваження, посилався на ст. 38 КПК України.
3.15. Стаття 38 КПК України регулює питання передачі справи з одного суду до іншого:
3.16. “З метою забезпечення найбільш об'єктивного і повного розгляду справи, а також найкращого забезпечення виховної ролі судового розгляду в окремих випадках справа може бути передана на розгляд суду за місцем проживання чи роботи обвинуваченого або за місцем знаходження більшості свідків.
3.17. Передача в цих випадках справи з одного суду до іншого допускається лише до початку її розгляду в судовому засіданні.
3.18. Питання про передачу справи з одного районного (міського), міжрайонного (окружного) суду до іншого чи з одного військового суду гарнізону до іншого в межах Автономної Республіки Крим, однієї області, міст Києва і Севастополя, одного військового регіону чи Військово-Морських Сил вирішується головою відповідно Верховного суду Автономної Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів, головою військового суду регіону, Військово-Морських Сил.
3.19. Питання про передачу справи до суду іншої області або військового суду, міжобласного суду або військового суду іншого регіону вирішується Головою Верховного Суду України чи його заступником.”
3.20. Очевидним є той факт, що ця норма права регулює питання передачі справи з одного суду до іншого, але ж ніяк не питання направлення справи від прокурора до суду.
3.21. Голова Верховного Суду України чи його заступник не мають права прийняти справу, направлену прокурором, і тим більше направити її після цього в інший суд.
3.22. Оскільки Голова Верховного Суду України та його заступники наділені правом передачі справи з одного суду до іншого, і не наділені правом передавати справи від прокурорів до судів, і навіть не наділені правом отримувати від прокурора справи, які направляються для розгляду по першій інстанції, тим більше направляти їх до інших судів (і тим більше грубо порушуючи норми про територіальну підсудність).
3.23. Отже, справа направлена до суду з порушенням норм КПК України, що й започаткувало небувалу досі в незалежній Україні суддівську вакханалію беззаконня і знущання над самою ідеєю правосуддя.
3.24. Як видно з опублікованої на зазначених інтернет-сайтах розмов в кабінеті Президента України, незаконна передача справи за обвинуваченням Б.Фельдмана до Луганського суду була результатом злочинної змови між керівництвом податкової служби України та заступником голови Верховного суду України Василем Маляренко.
3.25. Крім того, як свідчать вказані публікації, незважаючи на те, що за Кримінальним процесуальним кодексом слідчий повинен бути незалежним, слідством у справі Б.Фельдмана керували люди, які за законом таких повноважень не мають, зокрема голова ДПАУ, при цьому ці люди узгоджували свої дії з заступником голови Верховного суду України В.Маляренко.
4. Дані про те, що записи зазначених розмов у кабінеті Президента України є справжніми.
4.1. Як зазначалося, публікації вказаних розмов були зроблені з посиланням на записи, які зроблені в кабінеті Президента України майором М.Мельниченко.
4.2. Підтвердженням того, що ці записи є справжніми є наступне:
4.3. Адвокати Б.Фельдмана 27 травня 2002 р. звернулися в Шевченківський місцевий суд з позовною заявою до ДПАУ та М.Азарова. В цій заяві Б.Фельдман вимагає спростування розповсюджених відповідачами неправдивих відомостей про те, що опубліковані записи розмов між М.Азаровим та Л.Кучмою в кабінеті не є справжніми.
4.4. При цьому Б.Фельдман наполягав на дослідженні вказаних записів в ході судового засідання, на допиті відповідних осіб, тобто на встановленні чи є ці записи справжніми, чи ні.
4.5. Але М.Азаров в цей судовий процес не з’являється, заперечень на позовну заяву відповідачі не представили, з травня 2002 р. до цього часу в цій справі не відбулося жодного судового засідання. Очевидно, що у відповідачів немає жодного аргументу проти того що записи майора М.Мельниченко є правдивими.
4.6. Крім того сам майор М.Мельниченко в своїй заяві від 10 жовтня 2002 р. адресованій Шевченківському місцевому суду м. Києва, адвокату А.Федуру та голові тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України Г.О. Омельченку заявляє:
Під час виконання своїх службових обов’язків я став свідком скоєння злочинів Президентом України Кучмою Л.Д. та іншими посадовими особами. Розмови про підготовку та вчинення злочинів, які велися в кабінеті Президента України, я документував за допомогою технічних пристроїв.
Мною задокументовано багато розмов Президента України Кучми Л.Д. з головою Державної податкової адміністрації Азаровим М.Я., колишнім Генеральним прокурором України Потебеньком М.О. та іншими посадовими особами про банк „Слов’янський” і особисто Бориса Фельдмана.
...
Зазначу, що з Б.Фельдманом я незнайомий і ніяких доручень від нього не отримував. Я стверджую, що аудиозаписи цих розмов, які знаходяться в мене, є справжніми й немонтованими.
4.7. Зазначена інформація, безперечно, є такою що потребує ретельного вивчення і є дуже важливою. Ця інформація є такою що містить достатні дані для порушення кримінальної справи щодо Василя Маляренко за ч. 1 ст. 365 КК України, („Перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб” за вищезазначеними фактами, зокрема за фактом незаконної передачі справи за обвинуваченням Б.Фельдмана до Луганського суду.
4.8. І також підстави вважати що суддя В.Маляренко є співучасником злочину скоєного суддями Артемівського місцевого суду м. Луганська та Апеляційного суду Луганської області, які винесли завідомо незаконний вирок щодо Б.М.Фельмдана. Отже є підстави для порушення щодо судді В.Маляренко кримінальної справи за ст. 27, ч. 1 ст. 375 КК України.
5. Щодо прийнятності цієї заяви у частині вимоги про порушення кримінальної справи.
5.1. Згідно ч. 1 ст. 97 КПК України:
“Прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.
По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:
1) порушити кримінальну справу;
2) відмовити в порушенні кримінальної справи;
3) направити заяву або повідомлення за належністю.
Одночасно вживається всіх можливих заходів, щоб запобігти злочинові або припинити його.”
5.2. Згідно ч.ч. 1-2 ст. 98 КПК України:
“При наявності приводів і підстав, зазначених у статті 94 цього Кодексу, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування.
Якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути порушено щодо цієї особи”
6. Щодо прийнятності цієї заяви у частині вимоги про ініціювання дисциплінарного провадження щодо судді.
6.1. Відповідно до ч. 2 ст. 97 Закону України „Про судоустрій України”: „Право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність судді належить: народним депутатам України; Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини; Голові Верховного Суду України (голові вищого спеціалізованого суду - щодо судді відповідного спеціалізованого суду, за винятком ініціювання звільнення судді); Міністру юстиції України; голові відповідної ради суддів; членам Ради суддів України.”
6.2. Відповідно до Закону України „Про судоустрій України”:
„Стаття 98. Органи, що здійснюють дисциплінарне провадження
Дисциплінарне провадження здійснюють: ...
3) Вища рада юстиції - щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України.
Стаття 99. Порядок дисциплінарного провадження щодо судді
1. Дисциплінарне провадження передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриття дисциплінарної справи та розгляд дисциплінарної справи і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження.
2. Вища рада юстиції здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів у порядку, встановленому законом про Вищу раду юстиції.”
6.3. Таким чином, Головва Верховного суду України має право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність судді Верховного суду України.
На підставі вищезазначеного,
ПРОШУ:
1. Порушити щодо заступника голови Верховного суду України В.Т.Маляренко кримінальну справу за ознаками злочинів передбачених ч. 1 ст. 365 КК України та ст. 27, ч. 1 ст. 375 КК України.
2. Ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність судді В.Т.Маляренко.
Додатки:
- копія публікації на http://5element.net/DesktopModules/AnnouncementDetail.aspx?ItemID=100 (на інтернет-сайті „Пятий элемент”)
- копія публікації на http://radiosvoboda.org/programs/kuchma/2001/04/20010413055117.asp (на сайті Радіо „Свобода”)
- аудиофайл опублікований на http://www.5element.net/uploads/Audio/Feldman.mp3 (на дискеті, в форматі mp3 запакований в архів формату zip)
- копія заяви М.Мельниченко від 10.10.2002 р.
- копія публікації на http://www.korrespondent.net/main/32776/
- копія публікації на http://expert.org.ua/2002/01/24/020124w2.shtml
- копія довіренності Агєєва В.М.
- ордер адвоката Агєєва В.М.
- копія довіренності Федур А.А.
- ордер адвоката Федур А.А.
Відповідно до вимог ст. 95 КПК України заявляємо, що нам відомо про відповідальність за неправдивий донос і зміст ст. 383 КК про відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину.
від імені та в інтересах Б.М.Фельдмана:
представники
адвокат В.М.Агєєв
адвокат А.А.Федур
06 листопада 2002 р.
Надо полагать, что кандидатура Маляренко непременно санкционирована Кучмой. Если это так, то складывается впечатление, что "гарант" приобретает суицидные наклонности, а его советники копают ему могилу. Сегодня, когда уже весь мир говорит о коррумпированности и криминальной сущности режима Кучмы, выдвижение Маляренко на пост Верховного судьи - наилучшее подтверждение, что это правда. В этой связи кандидатуру Маляренко следует рассматривать как "Троянского коня", который вобьет еще один гвоздь в крышку гроба режима. Интересно, какой доброжелатель подал Кучме эту идею?
В.о. голови
Верховного Суду України
Стефанюку В.С.
від імені та в інтересах заявника
Фельдмана Борса Мордуховича
утримується:
Алчевська ВК № 13
м. Алчевськ, Луганської області
представників:
адвоката
Агєєва Віктора Миколайовича
м. Одеса,
вул. 25 Чапаєвської дивізії, 2 офіс 409
адвоката
Федур Андрій Анатольєвич
м. Київ,
пр. Повітрофлотський, 54
ЗАЯВА
В засобах масової інформації та мережі Інтернет розповсюджені публікації, які містять інформацію про причетність заступника голови Верховного Суду України Василя Маляренко до протиправних і злочинних дій по відношенню до віце-президента банку „Слов’янский” Б.М.Фельдмана (надалі – заявник)
1. Запис бесіди в кабінеті Президента України від 30 серпня 2000 р.
1.1. Так, на інтернет-сайті „Пятый элемент” на http://5element.net/DesktopModules/AnnouncementDetail.aspx?ItemID=100 опубліковано запис розмови між головою Державної податкової адміністрації України Миколою Азаровим та Президентом України Леонідом Кучмою 30 серпня 2000 р., який зроблено співробітником Управління Державної охорони України майором Миколою Мельниченко.
1.2. В ході цієї розмови М.Азаров інформує Л.Кучму про те, що досягнута домовленність про незаконну передачу справи по обвинуваченню Б.Фельдмана до Луганського суду, який за законом розглядати цю справу не має права, Азаров повідомляє що питання незаконної передачі справи в Луганський суд і завідомо незаконного притягнення Б.Фельдмана до кримінальної відповідальності погоджувалися з Василем Маляренко. Текст бесіди опубліковано в перекладі на російску мову, але на сайті опубліковано аудиофайл з записом цієї бесіди, на http://www.5element.net/uploads/Audio/Feldman.mp3
1.3. Зокрема в цій публікації наводиться такий текст:
Кучма: Ну, можно его в этом самом рассмотреть его суде... Как его?.. Печерском [районный суд Киева].
Азаров: Значит, у нас тактика такая. Мы договорились с Луганским судом. Значит, на Луганский суд у них подхода нет. Мы уже с делом познакомили практически председателя суда, [два слова неразборчиво], вот. Сумеем манипулировать. Ну, там же приехал в Луганск кто-то из Киева, они сразу [одно слово неразборчиво]. А попробуйте в Киеве любой районный суд проконтролировать. Днем там накачки, где-то еще чего-то. А Луганск в этом отношении... Но чтобы передать в областной суд, должна быть квалификация соответствующая. И вот поэтому вменяем ему еще и взятку.
Кучма: Угу.
Азаров: Взятка, ну, там стопроцентная. Мы с Маляренко обсудили этот вопрос, еще там с судьями. То есть проработали досконально, но, видимо, в Генеральной прокуратуре – я так понимаю, что подходы тоже нашли хлопцы – и они нам взятку убрали. Ведь они нам должны утверждать обвинительное заключение.
Кучма: Ну, как говорят, у меня будет все в порядке.
1.4. Дійсно, в листопаді 2001 р. кримінальна справа за обвинуваченням Б.Фельдмана, з порушень всіх правил про підсудність, була передана для розгляду в Луганський суд, і рішення про передачу справи до Луганська було прийнято саме Василем Маляренко.
1.5. Про те, що рішення з цього приводу приймав В.Маляренко, повідомила навіть пресс-служба Верховного суду України, і про це також були публікації в засобах масової інформації (зокрема публікації на http://www.korrespondent.net/main/32776/ http://expert.org.ua/2002/01/24/020124w2.shtml та інші )
2. Запис бесіді в кабінеті Президента України від 30 серпня 2000 р.
2.1. На сайті української редакції Радіо „Свобода” на http://radiosvoboda.org/programs/kuchma/2001/04/20010413055117.asp опублікований фрагмент бесіди між головою Державної податкової адміністрації України Миколою Азаровим та Президентом України Леонідом Кучмою 24 травня 2000 р., який зроблено співробітником Управління Державної охорони України майором Миколою Мельниченко.
2.2. Відповідно до цієї публікації М.Азаров повідомляє Л.Кучмі наступне:
АЗАРОВ: Трєбуєтся согласованноє решеніє. Вот, положим, сєйчас шо ми хотім імєть: желєзниє обвінєнія во взяткє. В чьом ета взятка виражалась: оні іспользовалі свойо служебноє положеніє, размєстілі своі ... тоєсть проценти 2000%, 2800%. Ето 100%, консультіровалісь у Маляренко - ето Верховний Суд, у спєціалістов Верховного Суда. 100% обвінєніє по взяткє проходіт. Наша геніальная Гєнєральная Прокуратура говоріт: нєт основаній ... Значіт, почєму ми хотім взять за взятку, потому что нєуплата налогов – трудно доказуємоє дєло, страшно трудно доказуємоє. Поетому, пока дойдьот дєло до суда, конєшно трудно, а взятку... закрить іх там і судєбний процес пойдьот, а вторим епізодом возьмьом ... Крим ... вот етого (Рудькова?) і всьо остальноє. Вот такая у нас задумка. Так что єслі ви добро дадітє, ми так і будем дєйствовать. Учітивая рєзонансность дєла, щоб говорілі … почалі арєстовивать банкіров.
2.3. Дійсно, звинувачення за статтею, яка передбачає відповідальність за хабарництво Б.Фельдману висувалось. Але потім в цій частині справа була закрита. Очевидно також, що обвинувачення в хабарництві висунуте Б.Фельдману було цілком безглуздим і юридично безпідставним (слідство стверджувало що керівники банку давали хабарі керівникам іншого банку, але тільки за те що вони їм давали „зустрічні” хабарі, отакий „хабарний бартер”, хоч очевидно що давання хабаря тільки за те, щоб за цей хабар отимати хабаря від того, кому даєшь – це нісенітниця )
3. Правовий аналіз порушення правил підсудності у справі Б.Фельдмана внаслідок неправомірних дій В.Т.Маляренко
3.1. Справа по обвинуваченню Б.Фельдмана передана до суду не в порядку передбаченому законом.
3.2. Справа опинилась в Артемівському місцевому суді м. Луганська внаслідок наступного:
3.3. заступник Генерального прокурора України замість того щоб направити справу до суду першої інстанції, направив справу до Верховного суду України;
3.4. А заступник голови Верховного Суду України В.Т.Маляренко, отримавши цю справу від Вінокурова С.М направив її до Апеляційного суду Луганської області, який в свою чергу спрямував її в Артемівський місцевий суд м. Луганська.
3.5. Направлення прокурором справи до суду чітко визначено статтею 232 КПК України. Прокурор знехтував цими вимогами закону.
3.6. В частинах 1 і 2 ст. 232 КПК закріплено:
3.7. “Прокурор або його заступник, затвердивши обвинувальний висновок, складений слідчим, або склавши новий обвинувальний висновок, направляє справу до суду, якому вона підсудна, і повідомляє суд про те, чи вважає він за потрібне підтримувати державне обвинувачення.
3.8. Одночасно з цим прокурор або його заступник повідомляє обвинуваченого, до якого суду направлена справа.”
3.9. Прокурор не направив справу до суду якому вона підсудна (очевидно що вона Верховному Суду України в першій інстанції не підсудна) і відповідно не повідомив Бориса Фельдмана про направлення справи за підсудністю.
3.10. В частині 3 ст. 232 КПК України закріплено положення:
3.11. “У виняткових випадках в разі особливої складності або важливості справи, що підсудна районному (міському), міжрайонному (окружному), військовому суду гарнізону, прокурор Автономної Республіки Крим, області, міст Києва чи Севастополя, військовий прокурор (на правах прокурора області) та їх заступники можуть направити її на розгляд відповідно Верховному суду Автономної Республіки Крим, обласному, Київському чи Севастопольському міським судам, військовому суду регіону, Військово-Морських Сил.”
3.12. Цією нормою права передбачено право окремих прокурорів направити справу для розгляду по суті до обласного чи прирівняного суду, але аж ніяк не до Верховного Суду України.
3.13. В той же час заступник Генерального прокурора направив справу до Верховного Суду України і це при тому, що цей суд взагалі не наділений за законом правом розгляду подібної справи по першій інстанції.
3.14. При цьому прокурор явно перевищуючи свої повноваження, посилався на ст. 38 КПК України.
3.15. Стаття 38 КПК України регулює питання передачі справи з одного суду до іншого:
3.16. “З метою забезпечення найбільш об'єктивного і повного розгляду справи, а також найкращого забезпечення виховної ролі судового розгляду в окремих випадках справа може бути передана на розгляд суду за місцем проживання чи роботи обвинуваченого або за місцем знаходження більшості свідків.
3.17. Передача в цих випадках справи з одного суду до іншого допускається лише до початку її розгляду в судовому засіданні.
3.18. Питання про передачу справи з одного районного (міського), міжрайонного (окружного) суду до іншого чи з одного військового суду гарнізону до іншого в межах Автономної Республіки Крим, однієї області, міст Києва і Севастополя, одного військового регіону чи Військово-Морських Сил вирішується головою відповідно Верховного суду Автономної Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів, головою військового суду регіону, Військово-Морських Сил.
3.19. Питання про передачу справи до суду іншої області або військового суду, міжобласного суду або військового суду іншого регіону вирішується Головою Верховного Суду України чи його заступником.”
3.20. Очевидним є той факт, що ця норма права регулює питання передачі справи з одного суду до іншого, але ж ніяк не питання направлення справи від прокурора до суду.
3.21. Голова Верховного Суду України чи його заступник не мають права прийняти справу, направлену прокурором, і тим більше направити її після цього в інший суд.
3.22. Оскільки Голова Верховного Суду України та його заступники наділені правом передачі справи з одного суду до іншого, і не наділені правом передавати справи від прокурорів до судів, і навіть не наділені правом отримувати від прокурора справи, які направляються для розгляду по першій інстанції, тим більше направляти їх до інших судів (і тим більше грубо порушуючи норми про територіальну підсудність).
3.23. Отже, справа направлена до суду з порушенням норм КПК України, що й започаткувало небувалу досі в незалежній Україні суддівську вакханалію беззаконня і знущання над самою ідеєю правосуддя.
3.24. Як видно з опублікованої на зазначених інтернет-сайтах розмов в кабінеті Президента України, незаконна передача справи за обвинуваченням Б.Фельдмана до Луганського суду була результатом злочинної змови між керівництвом податкової служби України та заступником голови Верховного суду України Василем Маляренко.
3.25. Крім того, як свідчать вказані публікації, незважаючи на те, що за Кримінальним процесуальним кодексом слідчий повинен бути незалежним, слідством у справі Б.Фельдмана керували люди, які за законом таких повноважень не мають, зокрема голова ДПАУ, при цьому ці люди узгоджували свої дії з заступником голови Верховного суду України В.Маляренко.
4. Дані про те, що записи зазначених розмов у кабінеті Президента України є справжніми.
4.1. Як зазначалося, публікації вказаних розмов були зроблені з посиланням на записи, які зроблені в кабінеті Президента України майором М.Мельниченко.
4.2. Підтвердженням того, що ці записи є справжніми є наступне:
4.3. Адвокати Б.Фельдмана 27 травня 2002 р. звернулися в Шевченківський місцевий суд з позовною заявою до ДПАУ та М.Азарова. В цій заяві Б.Фельдман вимагає спростування розповсюджених відповідачами неправдивих відомостей про те, що опубліковані записи розмов між М.Азаровим та Л.Кучмою в кабінеті не є справжніми.
4.4. При цьому Б.Фельдман наполягав на дослідженні вказаних записів в ході судового засідання, на допиті відповідних осіб, тобто на встановленні чи є ці записи справжніми, чи ні.
4.5. Але М.Азаров в цей судовий процес не з’являється, заперечень на позовну заяву відповідачі не представили, з травня 2002 р. до цього часу в цій справі не відбулося жодного судового засідання. Очевидно, що у відповідачів немає жодного аргументу проти того що записи майора М.Мельниченко є правдивими.
4.6. Крім того сам майор М.Мельниченко в своїй заяві від 10 жовтня 2002 р. адресованій Шевченківському місцевому суду м. Києва, адвокату А.Федуру та голові тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України Г.О. Омельченку заявляє:
Під час виконання своїх службових обов’язків я став свідком скоєння злочинів Президентом України Кучмою Л.Д. та іншими посадовими особами. Розмови про підготовку та вчинення злочинів, які велися в кабінеті Президента України, я документував за допомогою технічних пристроїв.
Мною задокументовано багато розмов Президента України Кучми Л.Д. з головою Державної податкової адміністрації Азаровим М.Я., колишнім Генеральним прокурором України Потебеньком М.О. та іншими посадовими особами про банк „Слов’янський” і особисто Бориса Фельдмана.
...
Зазначу, що з Б.Фельдманом я незнайомий і ніяких доручень від нього не отримував. Я стверджую, що аудиозаписи цих розмов, які знаходяться в мене, є справжніми й немонтованими.
4.7. Зазначена інформація, безперечно, є такою що потребує ретельного вивчення і є дуже важливою. Ця інформація є такою що містить достатні дані для порушення кримінальної справи щодо Василя Маляренко за ч. 1 ст. 365 КК України, („Перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб” за вищезазначеними фактами, зокрема за фактом незаконної передачі справи за обвинуваченням Б.Фельдмана до Луганського суду.
4.8. І також підстави вважати що суддя В.Маляренко є співучасником злочину скоєного суддями Артемівського місцевого суду м. Луганська та Апеляційного суду Луганської області, які винесли завідомо незаконний вирок щодо Б.М.Фельмдана. Отже є підстави для порушення щодо судді В.Маляренко кримінальної справи за ст. 27, ч. 1 ст. 375 КК України.
5. Щодо прийнятності цієї заяви у частині вимоги про порушення кримінальної справи.
5.1. Згідно ч. 1 ст. 97 КПК України:
“Прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.
По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:
1) порушити кримінальну справу;
2) відмовити в порушенні кримінальної справи;
3) направити заяву або повідомлення за належністю.
Одночасно вживається всіх можливих заходів, щоб запобігти злочинові або припинити його.”
5.2. Згідно ч.ч. 1-2 ст. 98 КПК України:
“При наявності приводів і підстав, зазначених у статті 94 цього Кодексу, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування.
Якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути порушено щодо цієї особи”
6. Щодо прийнятності цієї заяви у частині вимоги про ініціювання дисциплінарного провадження щодо судді.
6.1. Відповідно до ч. 2 ст. 97 Закону України „Про судоустрій України”: „Право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність судді належить: народним депутатам України; Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини; Голові Верховного Суду України (голові вищого спеціалізованого суду - щодо судді відповідного спеціалізованого суду, за винятком ініціювання звільнення судді); Міністру юстиції України; голові відповідної ради суддів; членам Ради суддів України.”
6.2. Відповідно до Закону України „Про судоустрій України”:
„Стаття 98. Органи, що здійснюють дисциплінарне провадження
Дисциплінарне провадження здійснюють: ...
3) Вища рада юстиції - щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України.
Стаття 99. Порядок дисциплінарного провадження щодо судді
1. Дисциплінарне провадження передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриття дисциплінарної справи та розгляд дисциплінарної справи і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження.
2. Вища рада юстиції здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів у порядку, встановленому законом про Вищу раду юстиції.”
6.3. Таким чином, Головва Верховного суду України має право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність судді Верховного суду України.
На підставі вищезазначеного,
ПРОШУ:
1. Порушити щодо заступника голови Верховного суду України В.Т.Маляренко кримінальну справу за ознаками злочинів передбачених ч. 1 ст. 365 КК України та ст. 27, ч. 1 ст. 375 КК України.
2. Ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність судді В.Т.Маляренко.
Додатки:
- копія публікації на http://5element.net/DesktopModules/AnnouncementDetail.aspx?ItemID=100 (на інтернет-сайті „Пятий элемент”)
- копія публікації на http://radiosvoboda.org/programs/kuchma/2001/04/20010413055117.asp (на сайті Радіо „Свобода”)
- аудиофайл опублікований на http://www.5element.net/uploads/Audio/Feldman.mp3 (на дискеті, в форматі mp3 запакований в архів формату zip)
- копія заяви М.Мельниченко від 10.10.2002 р.
- копія публікації на http://www.korrespondent.net/main/32776/
- копія публікації на http://expert.org.ua/2002/01/24/020124w2.shtml
- копія довіренності Агєєва В.М.
- ордер адвоката Агєєва В.М.
- копія довіренності Федур А.А.
- ордер адвоката Федур А.А.
Відповідно до вимог ст. 95 КПК України заявляємо, що нам відомо про відповідальність за неправдивий донос і зміст ст. 383 КК про відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину.
від імені та в інтересах Б.М.Фельдмана:
представники
адвокат В.М.Агєєв
адвокат А.А.Федур
06 листопада 2002 р.