Федеративна Республіка Україна?
11/18/2002 | Габелок
http://www.ji.lviv.ua/n23texts/kolodij.htm
Український федералізм: політичні аспекти
Семінар журналу "Ї" 9 листопада 2001 р.
Антоніна Колодій: Федералізмом я почала цікавитися тоді, коли вся Україна ним зацікавилася, тобто на початку 90-их. Тоді я загалом була опозиційно налаштована до цієї теми. Але за 10 років існування української держави багато чого змінилося. Змінилося і моє ставлення до проблеми федералізму. Однак, мої формулювання поки що доволі сирі й потребують доопрацювання.
Гадаю, що за епіграф до свого виступу я могла би взяти вислів американського професора Ордешука, який походить з Галичини. “Належним чином організований федералізм сприяє інтеґрації”, – стверджує він. Таким належно організованим федералізмом Ордешук вважає насамперед американський федералізм. У виступі, з якого я запозичила цей вислів, він порівнював американський і російський федералізм і казав, що в Росії існують загрози, бо цей різновид федералізму погано організований.
А водночас мені відома провідна ідея численних виступів і праць нашого шанованого професора Ярослава Дашкевича, який каже: “Федералізм суперечить соборності України – і тому неприйнятний”.
Ось між цими двома крайнощами я і намагатимусь шукати відповіді на питання – чи потрібен зараз федералізм Україні? Чи допустимий він? Які загрози несе він сьогодні, адже одна справа була в 90-91 роках, а інша – тепер. І які альтернативні вирішення існують для тих проблем, які, на думку частини громадськости, можна розв’язати за допомогою федералізму.
Я гадаю, що ці питання необхідно розглянути у контексті основних аспектів життя нашої держави на сучасному етапі. По-перше, у контексті державного будівництва., адже федералізм – це один із аспектів політичного дизайну. Проблему державно-територіального устрою обдумує кожне суспільство, яке творить Конституцію та будує державу. І чи є потреба і необхідність розглядати сьогодні питання федералізму, якщо в нас уже прийнята Конституція і ми вже маємо певний окреслений державно-територіальний устрій?
Другий аспект федералізму – участь у творенні та зміцненні демократії. Позаяк я політолог, то мене більше цікавить другий аспект, а юристів радше перший. Якою мірою федералізм може перешкодити наростанню недемократичних тенденцій, свідками яких ми є у сучасній українській дійсності? Разом з тим, які існують застереження щодо можливих негативних наслідків? І нарешті, ще одне дуже важливе питання, можливо я його торкнуся меншою мірою, хоч найбільше над ним працювала, – консолідація політичної нації й федералізм. Адже Україна зараз стоїть перед проблемою консолідації суспільства, консолідації нації, формування політичної чи громадянської нації. Чи не поділимо ми наше суспільство, федералізувавши його, чи не прокопаємо ми нові рови і канави поміж нашими реґіонами?
Отже, почну з місця федералізму у державному будівництві. По суті, це питання до певної міри вже вирішене. Прийнявши Конституцію, ми визначили нашу державу як унітарну, тобто єдину. В унітарній державі немає територіальних одиниць, наділених політичними повноваженнями і якоюсь частиною суверенітету. І у цьому сенсі Українська держава єдина. Але є виключення: Кримська реґіональна автономія.
Унітарні держави поділяються на, так би мовити, “чисті”, тобто виключно унітарні, і такі, що містять певну “домішку” автономій, яка, однак, не порушує принципово державного устрою. В Україні чимало прихильників унітарності. Скажімо, Володимир Шаповал, знавець західних політичних систем, вважає, що найкращою для України є саме така система – унітарної територіальної організації. Додатковий арґумент, як він каже, полягає в тому, що федеральні держави є винятками у сучасному світі, а переважна більшість держав таки унітарні.
З іншого боку, серед сучасних федеративних держав, хоча їх відносно небагато, чимало провідних і впливових країн (енциклопедії подають інформацію про 18 федеративних утворень, у тому числі федерацію князівств – Об’єднані Арабські Емірати, 2 федеративні конституційні монархії – Малайзію і Канаду, 15 федеративних республік – Австралію на окремому материку, Бірму (М’янму), Індію, Росію в Азії, Арґентину, Бразилію, Венесуелу, Мексику, США в Америці, Ефіопію та Ніґерію в Африці, Австрію, Німеччину, Швейцарію та Югославію в Европі). Ми не можемо порівнювати Україну із невеликими острівними державами, де населення менше 100 тисяч, а економіка практично відсутня. Наголошую, що 18 федеративних держав, складаючи заледве 10% загальної кількості державних утворень, мають бл. 2,1 млрд. мешканців і виробляють левову частку світового валового продукту).
До 1996 року дискусії про те, якою має бути Україна, були доволі поширеними, але зараз до певної міри стихли, хоча й не цілком. Нещодавно докторську дисертацію про державно-територіальний устрій нашої держави захистив Сергій Телешун; Олександр Сушинський зі Львова також, очевидно, готує на цю тему докторську дисертацію.
Щодо кожного питання я намагатимусь говорити свої “за” і “проти”, оскільки я ще не до кінця визначилася із головною проблемою – потрібен нам федералізм, чи не потрібен. В інших аудиторіях я завжди підкреслюю, що нам потрібно спершу навчитися жити за чинною конституцією. Це, може, важливіше, аніж вигадувати усе новий і новий дизайн. Нещодавно я прочитала у Фукуями, що можливості покращити справи з демократією, взагалі із розвитком, за допомогою дизайну дуже невеликі. Не так то й багато альтернатив. І в принципі, кожна система по своєму працює за певних умов. А тому питання про те, потрібно, чи не потрібно міняти, наприклад, форму правління із президентсько-парламентської на парламентську, або, чи потрібно міняти унітарну державу на федеративну – це все питання певною мірою, у кожному разі з точки зору політичної філософії, умоглядні. Вони навряд чи стануть вирішальним чинником, бо значно більше залежить від культури людей, від уміння використовувати уже створені механізми.
Але, з іншого боку, чому і у мене, і у решти учасників цієї диску
Український федералізм: політичні аспекти
Семінар журналу "Ї" 9 листопада 2001 р.
Антоніна Колодій: Федералізмом я почала цікавитися тоді, коли вся Україна ним зацікавилася, тобто на початку 90-их. Тоді я загалом була опозиційно налаштована до цієї теми. Але за 10 років існування української держави багато чого змінилося. Змінилося і моє ставлення до проблеми федералізму. Однак, мої формулювання поки що доволі сирі й потребують доопрацювання.
Гадаю, що за епіграф до свого виступу я могла би взяти вислів американського професора Ордешука, який походить з Галичини. “Належним чином організований федералізм сприяє інтеґрації”, – стверджує він. Таким належно організованим федералізмом Ордешук вважає насамперед американський федералізм. У виступі, з якого я запозичила цей вислів, він порівнював американський і російський федералізм і казав, що в Росії існують загрози, бо цей різновид федералізму погано організований.
А водночас мені відома провідна ідея численних виступів і праць нашого шанованого професора Ярослава Дашкевича, який каже: “Федералізм суперечить соборності України – і тому неприйнятний”.
Ось між цими двома крайнощами я і намагатимусь шукати відповіді на питання – чи потрібен зараз федералізм Україні? Чи допустимий він? Які загрози несе він сьогодні, адже одна справа була в 90-91 роках, а інша – тепер. І які альтернативні вирішення існують для тих проблем, які, на думку частини громадськости, можна розв’язати за допомогою федералізму.
Я гадаю, що ці питання необхідно розглянути у контексті основних аспектів життя нашої держави на сучасному етапі. По-перше, у контексті державного будівництва., адже федералізм – це один із аспектів політичного дизайну. Проблему державно-територіального устрою обдумує кожне суспільство, яке творить Конституцію та будує державу. І чи є потреба і необхідність розглядати сьогодні питання федералізму, якщо в нас уже прийнята Конституція і ми вже маємо певний окреслений державно-територіальний устрій?
Другий аспект федералізму – участь у творенні та зміцненні демократії. Позаяк я політолог, то мене більше цікавить другий аспект, а юристів радше перший. Якою мірою федералізм може перешкодити наростанню недемократичних тенденцій, свідками яких ми є у сучасній українській дійсності? Разом з тим, які існують застереження щодо можливих негативних наслідків? І нарешті, ще одне дуже важливе питання, можливо я його торкнуся меншою мірою, хоч найбільше над ним працювала, – консолідація політичної нації й федералізм. Адже Україна зараз стоїть перед проблемою консолідації суспільства, консолідації нації, формування політичної чи громадянської нації. Чи не поділимо ми наше суспільство, федералізувавши його, чи не прокопаємо ми нові рови і канави поміж нашими реґіонами?
Отже, почну з місця федералізму у державному будівництві. По суті, це питання до певної міри вже вирішене. Прийнявши Конституцію, ми визначили нашу державу як унітарну, тобто єдину. В унітарній державі немає територіальних одиниць, наділених політичними повноваженнями і якоюсь частиною суверенітету. І у цьому сенсі Українська держава єдина. Але є виключення: Кримська реґіональна автономія.
Унітарні держави поділяються на, так би мовити, “чисті”, тобто виключно унітарні, і такі, що містять певну “домішку” автономій, яка, однак, не порушує принципово державного устрою. В Україні чимало прихильників унітарності. Скажімо, Володимир Шаповал, знавець західних політичних систем, вважає, що найкращою для України є саме така система – унітарної територіальної організації. Додатковий арґумент, як він каже, полягає в тому, що федеральні держави є винятками у сучасному світі, а переважна більшість держав таки унітарні.
З іншого боку, серед сучасних федеративних держав, хоча їх відносно небагато, чимало провідних і впливових країн (енциклопедії подають інформацію про 18 федеративних утворень, у тому числі федерацію князівств – Об’єднані Арабські Емірати, 2 федеративні конституційні монархії – Малайзію і Канаду, 15 федеративних республік – Австралію на окремому материку, Бірму (М’янму), Індію, Росію в Азії, Арґентину, Бразилію, Венесуелу, Мексику, США в Америці, Ефіопію та Ніґерію в Африці, Австрію, Німеччину, Швейцарію та Югославію в Европі). Ми не можемо порівнювати Україну із невеликими острівними державами, де населення менше 100 тисяч, а економіка практично відсутня. Наголошую, що 18 федеративних держав, складаючи заледве 10% загальної кількості державних утворень, мають бл. 2,1 млрд. мешканців і виробляють левову частку світового валового продукту).
До 1996 року дискусії про те, якою має бути Україна, були доволі поширеними, але зараз до певної міри стихли, хоча й не цілком. Нещодавно докторську дисертацію про державно-територіальний устрій нашої держави захистив Сергій Телешун; Олександр Сушинський зі Львова також, очевидно, готує на цю тему докторську дисертацію.
Щодо кожного питання я намагатимусь говорити свої “за” і “проти”, оскільки я ще не до кінця визначилася із головною проблемою – потрібен нам федералізм, чи не потрібен. В інших аудиторіях я завжди підкреслюю, що нам потрібно спершу навчитися жити за чинною конституцією. Це, може, важливіше, аніж вигадувати усе новий і новий дизайн. Нещодавно я прочитала у Фукуями, що можливості покращити справи з демократією, взагалі із розвитком, за допомогою дизайну дуже невеликі. Не так то й багато альтернатив. І в принципі, кожна система по своєму працює за певних умов. А тому питання про те, потрібно, чи не потрібно міняти, наприклад, форму правління із президентсько-парламентської на парламентську, або, чи потрібно міняти унітарну державу на федеративну – це все питання певною мірою, у кожному разі з точки зору політичної філософії, умоглядні. Вони навряд чи стануть вирішальним чинником, бо значно більше залежить від культури людей, від уміння використовувати уже створені механізми.
Але, з іншого боку, чому і у мене, і у решти учасників цієї диску
Відповіді
2002.11.18 | ilia25
Оце добре діло!..
Поділити країну на 4-5 земель, у кожної свії уряд, подітки, бюджет, чітке розмеження повноважень між центром та суб"єктами федерації... Спрацювало б не гірше, аніж парламентська республіка. А може ще й краще...Знаєте, чого справді шкода? Навіть не того, власне, що Україна прямує не до європейської демократії, а до азатської деспотії. А того, що цей вибір є результатом вмісту п"яти сторінок папіру під заголовком "Конституція України".
2002.11.18 | Мамарига
Re: Оце добре діло!..
ilia25 пише:> Поділити країну на 4-5 земель, у кожної свії уряд, подітки, бюджет...
От шкода, що за такі слова у нас ще не можна отримати ярлика "ворог України", плюс вишка з конфіскацією. І щоб усі одноголосно демократично проголосували - звинуватити у спробі прорити тунель із Києва до Мельбурна, і розстрілять на світанку.
2002.11.18 | ilia25
Боїтесь, що люди побігуть з України?..
Чого ви так боїтесь федералізму? Чого Германії, чи Канаді можна бути федеральними державами, а Україні -- ні?Ваша реакція, як на мене, це чудова ілюстрація отого самого менатлітету "нє пущать", який ви так любите висміювати у росіян. І неадекватність цієї реакції тим білше китається у вічі, бо мова то йде не про сеператизм, а саме про федерацію.
2002.11.19 | Мамарига
Re: Боїтесь, що люди побігуть з України?..
ilia25 пише:> Чого ви так боїтесь федералізму? Чого Германії, чи Канаді можна бути федеральними державами, а Україні -- ні?
Бо занадто сильними є сили, що хотіли б розірвати Україну. Федерація - перший крок для них.
> Ваша реакція, як на мене, це чудова ілюстрація отого самого менатлітету "нє пущать", який ви так любите висміювати у росіян. І неадекватність цієї реакції тим білше китається у вічі, бо мова то йде не про сеператизм, а саме про федерацію.
Мова йде про федерацію, але закінчитися вона може зникненням держави як такої. Москва, то вже й чорт би з нею, але ж і варшавська срань - та сама що 20 літ тому сюди на базар торгувати вчащала - вже дозволяє собі трендіти про польске м'ясто Львув і т.п.
Хочу жити у федерації. Але щоб у тої федерації була назва Київська Русь, столиця Київ, держ. мова - українська, а землі були - Польша, Україна, Московія, Білорусь, і кримське ханство. І щоб була там демократія, але право голосу мали тільки українці.
2002.11.19 | ilia25
А, ну тоді ясно, чому ви цього боїтесь :)
Бо тої України, що ви про неї мрієте, будуть бігти всі, хто здатен ногами ворушити -- і більша частина всіх інших.2002.11.18 | Мамарига
Re: Федеративна Республіка Україна?
Габелок пише:> http://www.ji.lviv.ua/n23texts/kolodij.htm
>
> Український федералізм: політичні аспекти
>
> Семінар журналу "Ї" 9 листопада 2001 р.
Та це стара тема, подивіться ж на дату семінара.
Отримали вони були тоді грант, здається від поляків, чи не можна було б поділити Україну. Грант закінчився, і якось так відразу суспільство про ту тему забуло.
До речі, "були отримали" - це давноминулий час, ні? Хто з філологів підкаже?
2002.11.18 | Мамарига
Галицький інтелектуальний сепаратизм (с) Роман Мацюк
Таке враження, що на днях їм виділили іще один грант. Бо знову все якось занадто синхронно. Видно, сильно їсти хочуть. От Юзьо в минулочетверговому Поступі (postup.brama.com) також щось подібне почав уже плести...На всі ці грантовідробляння дуже гарно відповів Роман Мацюк, розмазавши професійних галичан тонким слоєм по стінці раз і назавжди:
http://postup.brama.com/Matsiuk/sep_main.html
Там же і лінки на інші праці цього автора.
2002.11.18 | Roller
(с) Роман Мацюк-блеск (-)
2002.11.18 | Step
Re: Федеративна Республіка Україна?
Federativnaja Respublika Ukraina zakonchitsja gorazdo ranjshe chem Federativnaja Respublika Yugoslavija. Nam nuzhno stremetjsja k Vossozdaniju Federacii ili nekogo drugogo ob"jedinenija na Postsovjetskom prostranstvje. Bez boljshej chastj centraljnoAziatskih respublik i Pribaltiki. Donbass uzhe zaplatil za neupravljajemyj razval gumanitarnoj katastrofoj, poetomu jego budjet slozhno pojmatj na drugih eksperimjentah.Idei o Federalizmje nje sovsjem iskrenni, tak kak ih avtory imjejut njekuju skrytuju programmu. To chto oni nje zheljajut "ponimatj" 'shidnjakov" i otnosjatsja k nim s "zoologicheskoj nenavistju" eto nje novostj. Vidimo oni hotjat poboljshe capnutj pered tem kak ubjezhatj.
Jesli jestj zhelanije razbezhatjsja - flag v ruki. I dolja dolgov i dogovor s Poljshej o vozvrashenii imushestva vo Ljvovje pered etim. No zadanije vidimo sostoit v sozdanii njekogo boljshego krizisa, po primjeru Yugoslavskogo. Poetomu Kijevu luchshe ochenj serjozno proanalizirovatj Zapadno ukrainskije popolznovenija i vozmozhno luchshe ranjshe poslatj ih podaljshe v svobodnoje plavanije chem davatj im vozmozhnostj planirovatj boljshije problemy.
Plus k svobodnomu plavaniju - ekonomika. Togda mozhno budjet vesti absoljutno trezvyj i delovoj razgovor. Na skoljko oni zarabotajut, na stoljko pustj i rot otkryvajut. Zapad skoreje vsego nje vlozhit v nih denjgi, t.k. jestj uzhe Poljsha, v kotoruju vlozhili dostatochno, chto by tratitj denjgi na novyj bufer.
2002.11.18 | Горицвіт
Re: Федеративна Республіка Україна?
Штучні, силувані речі -- непотрібні і зайві.Штучність, нав'язаність цієї теми підтверджується і тим, що нема в народі прагнення до федералізації, і тим, що важко назвати кордони гіпотетичних "5-7 суб'єктів федерації", і тим, що важко сформулювати мету цієї акції, і тим, що маємо протилежні приклади унітарних Франції і Польщі і федеративної Росії.
2002.11.18 | ilia25
Народ не прагне до федералізації? Так він і демократії не прагне
То по вашому демократія -- це теж штучне питання?2002.11.18 | Горицвіт
Re: Народ не прагне до федералізації? Так він і демократії не прагне
ilia25 пише:> То по вашому демократія -- це теж штучне питання?
Народ прагне правової, демократичної, справедливої держави. Девайте не плутати фундаментальні і очевидні речі з штучними пошуками якоїсь фігні. Може, ще монархію ввести? Он, Англія, Нідерланди, Бельгія -- монархії, і добре люди живуть, і є право і демократія. І князя Олелька якогось можна відшукати. Але ж усі розуміють, що це штучна заморочка, прикол. Так само і федералізація.
2002.11.18 | ilia25
Федералізація -- це "штучне" зміцнення демократії
Тому я -- за федералізацю. І мені, власне, по барабану, які засоби зміценення демократії ви вважаєте "штучними", а які -- природними, і чи вважаете ви саму демократію "штучною". Аби її було більше.2002.11.19 | Адвокат ...
Отож що,-- Вам,-- по барабану.
Вам і Медвед-чук,-- "атєц дємакратіі".2002.11.19 | xyZ
Австралия - не республика. Австралия - монархия.
Хотя и конституционная. Устройство очень напоминает Канаду, поэтому удивительно видеть, что Канада попала в число монархий, а Австралия - республик.В прошлом году референдум о превращении Австралии в республику был успешно провален.