11/19/2002 | ilia25

Подивився тільки-но фільм про те, як валили Слобо.

На перший погляд, ситуація в Югославії була навіть гіршою. В них не було касетного скандалу, і Слобо був доволі популярною фігурою, особливо після натівських рейдів. Більшість населення давно розчарувалась в політиці та в політиках, в тому числі опозиціїних.

То як їм це вдалося? Завдяки "Опору". Такі ж самі молоді студенти, 20 років середній вік, як і ті що виходили на Майдан. Тільки тактика була більш творчою.

Листівки, плакати з символом "Опору" -- стиснутим кулаком -- були практично усюди. Якою б сильною в тебе не була відраза до політики, ти просто не міг не помітити цей символ. А помітивши, не спитати себе -- хто ці дітлахи, і чого вони хочуть?

Концерти, що їх організовував "Опір", невеликі, але часті акції повсюди відігравали ту ж роль -- привертали увагу, створювали образ дійсно чисельної та потужної організації.

"Опір" принципово не позиціював себе як політичну партію, тому уникав притаманого ним, навіть опозиційним, негативного іміджу.

Створена кількома студентами, організація постійно працювала над тим, щоб стати дійсно масовою. Революційність, притамана молодим, їх ідеалізм, прагнення свободи та, навіть, конфлікт поколінь спрямовувалась в потрібне русло. Врешті решт, активісти опору були чи не в кожному кварталі кожного міста, росповсюджуючи агітацію серед знайомих.

Ставка робилась виключно на мирний протест. В той же час, організацінй структура нагадувала підпільну організацію -- децентралізована, з відносно автономними осередками. Арешт будь-кого з лідерів не міг зашкодити діяльності осередків на місцях.

Ще один фактор -- фінансова підтримка Заходу. "Опір" не був створений на гроші з-за кордону, але вони дозволили йому, та його акціям, стати дійсно масовими. Загалом, на підтримку "Опору" було витрачено біля 25 мільйонів доларів.

Врешті решт, саме ці хлопці та дівчата й стали рушійною силою революції. Опозиційні політики вимушені були в якийсь момент об"єднатись під егідою "Опору". А далі просто пішла ланцюгова реакція.