Прийом для маніпулювання свідомістю людей, в т. ч. і лідерів.
11/19/2002 | Мирослава Свистович
Коли сьогодні я думаю про Ющенка, то все більше згадую Марчука. Здається, що тут аналогія недоречна, адже ці два політики є антагоністами майже у всьому, починаючи від політичних поглядів, закінчуючи принципами. І я також зовсім не хочу сказати, що Ющенко подібний до Марчука. Аналогії проглядаються в організації діяльності політичних сил, прихильних до цих політиків.
Мистецтвом розкладати яйця в різні кошики політичні пристосуванці оволоділи давно. І в цьому процесі нема нічого цікавого, щоб про нього писати, якби сам процес не набув нових форм. Якщо раніше всі кошики були однакові на вигляд, то тепер до кошиків олігархічних додались кошики опозиційні.
У факті появи в опозиційних кошиках зозулиних яєць є позитивний момент, бо свідчить це про реальну можливість сьогоднішньої опозиції стати завтрашньою владою – політичні перелітні птахи добре чують перспективу. Однак, зрадівши зозулиним яйцям у своєму гніздечку, потрібно вчасно прийти у себе й потовкти їх ще до появи зозуленят, які, як відомо, вилупившись, повикидають геть всіх інших, розчищаючи таким чином собі життєвий простір.
Пригадується президентська кампанія Євгена Марчука, яку, як і парламентську кампанію Блока Віктора Ющенка “Наша Україна” фактично тягнули на собі члени націонал-демократичних партій. Якщо бути зовсім точним, то Української республіканської партії та в меншій мірі КУНу, оскільки решта партій–прихильниць Марчука не мали реальних членів. Не розглядатиму тут причину і не картатиму нікого за вибір, бо не це є предметом мого допису. Йдеться про грандіозну імітацію діяльності, розгорнутою “близькими до тіла боса” людьми, які влаштували замість виборчої кампанії “дерибан” коштів та впливу. Замість збирання сил в єдиний кулак як гриби після дощу почали рости організації “Вчителі за Марчука”, “Лікарі за Марчука”, “Жінки за Марчука”, “Молодь за Марчука”, “Військові за Марчука” (остання організація вийшла особливо комічною, оскільки жодного діючого військового в ній не було, і складалася вона виключно з відставників). А ще ж було кілька партій. І кожна з цих структур мала свій штат, кошторис і т. ін.
Створення структур за професійною чи статевою ознакою було б виправданим, якби туди дійсно потягнулися приваблені харизмою лідера люди, які ще вчора не проявляли активності, або, якби ці структури могли фахово займатися проблемами вчителів, лікарів, жінок, військових тощо. Однак під час президентської кампанії часу на вирішення проблем не було, і, як правило, вчителі, лікарі і т. ін., що засновували “іменні” об’єднання, вже були членами партій або громадських організацій, які крутилися в орбіті свого лідера. До того ж ледь не кожна людина кілька разів була “за Марчука”, наприклад, як вчитель, як жінка, як молода людина одночасно.
Ця компанія під час проведення кампанії постійно боролася не стільки з політичними конкурентами, скільки за місце поближче до шефа. Мотивація в пристосуванців була різноманітною: відчути себе маленьким пупком біля великого пупа, застовпити тепле місце у майбутньому, просто заробити гроші. До того ж не завжди дуже великі, але поза політикою вони не могли заробити і того: робити ж нічого не вміють, на колишній посаді інженера (вчителя, лікаря) зарплата копійчана, та й кваліфікація вже втрачена або заводу вже не існує.
В підсумку лідери паперових партій швиденько виштовхали за двері лідерів партій реальних, бо останнім, зайнятим безпосередньою організацією передвиборчої кампанії, бракувало часу на політичні інтриги. Перші ж організацією не займались (з причини відсутності реальних структур), тому мали час “охмуряти” лідера ледь не цілодобово.
В принципі, нічого поганого у бажанні щось очолити, кимось керувати, займати якусь посаду немає. Амбіції також можуть бути рушієм прогресу. Та й лідер паперової партії може виявитись суперрозумною особою, чудовим керівником-популяризатором чи хорошим міністром в майбутньому. І це навіть не суперечить тому факту, що він не зміг створити потужної партії власної: людина, що не вміє залучати до діяльності нових людей, може досить добре керувати вже готовою структурою.
Та все, звичайно, було не так. Наблизившись до тіла, лідери паперових структур захотіли повного контролю аж до районних штабів. Тому почали “штовхати” на їх керівників членів своєї партії, вся участь в політиці яких обмежувалась приїздом на з’їзди. А, оскільки, на всю Україну членів не вистачало, на керівні посади почали розставляти просто друзів і знайомих, причому (з вищенаведеної причини) з багатьма із них знайомство обмежувалось спільною присутністю на дні народження іншого знайомого десять років тому, далі в хід ішли знайомі знайомих і т. ін.
Користі для самого Марчука з цього окозамилювання не було. Пік активності численних об’єднань “за Марчука” завжди припадав на день створення (з’їзд, промови, фуршет), а далі кожен член працював там, де в нього найкраще виходило. Як правило, це була партія чи якийсь штаб. Навіть піару не вийшло, бо контрольовані владою ЗМІ проігнорували виникнення подібних організацій.
Сьогодні в блоці Віктора Ющенка “Наша Україна” відбуваються ті самі процеси. Ось вже започатковано об’єднання жінок – прихильниць Ющенка (я не здивуюсь, якщо буде створено організацію чоловіків – прихильників Тимошенко), серед лідерів якого ми бачимо таких осіб як Слава Стецько чи Олена Бондаренко. Не хочу нічого сказати про них поганого, але вони одночасно займають високі посади у партіях, що входять до блоку “Наша Україна”. Завтра підуть вчителі, лікарі, шахтарі, трударі... (можна підставляти за смаком) – прихильники Ющенка. І всюди будуть ті самі люди, які мають хоча б одну формальну ознаку для входження до тієї чи іншої організації. А чи не краще було б не творити конкурентів в своєму ж середовищі, а утворити єдину структуру з різноманітними секціями, де кожен обрав би собі той напрямок (вчительський, лікарський, жіночий), який йому найбільше до душі?
Взагалі, творити іменні структури – не найкращий шлях. Ніхто не заперечує, що харизма лідера в сучасній українській політиці важить дуже і дуже багато. І створення блоків імені двох Ю на парламентських виборах можна назвати вдалим ходом. Однак подальша акцентація виключно на лідерах, а тим більше створення клубів любителів певного політика, на мою думку, перебір, який іде цим же лідерам лише на шкоду, оскільки живить розповсюджувані владою плітки, що опозиціонери рвуться до влади, щоб стати такими собі кучмами з іншими прізвищами. Тим більше, що сенсу у створенні таких клубів для того ж, наприклад, Ющенка небагато. Всі й так вже знають, що його блок зветься “Наша Україна”, а тому я б на його місці пропагувала цю назву, адже народ, як би його не обзивали темним та дрімучим, все ж хоче знати (хай і не в обсязі важких для читання партійних програм), що собі думає робити команда в економіці, соціальній сфері, культурі.
І взагалі я б трималася подалі від таких “любителів”, бо дуже вже тхне від цього подхалімажем, навіть, якщо це робиться з фанатичною любов’ю. Тим більше, що до пориву фанатичного кохання більш схильні прості громадяни, але ніяк не маститі політики. Вбийте, але ніколи не повірю, що в депутатів кількох скликань, в яких “Ющенко” є ледь не в кожному реченні, аж настільки палкі почуття до Віктора Андрійовича. Тим більше, що, як правило, ці депутати не раз були помічені у такій нехорошій справі як загравання з тією ж владою як в минулому, так і зараз, а також в обтічних та нечітких виразах ледь не на всі питання, окрім ставлення до незалежності, української мови, ОУН-УПА (тут вони з патетикою, якій би позаздрив комуністичний партфункціонер часів СРСР, можуть віщати годинами).
Зараз на реєстрацію до Міністерства юстиції подаються документи ще однієї “любительської організації” з неоковирною назвою “Асоціація депутатів місцевих рад та прихильників блоку Віктора Ющенка “Наша Україна” та статусом громадської.
Не треба бути ні юристом, ні філологом, щоб побачити суперечності, закладені в “імені” новонародженого. З одного боку назву можна зрозуміти як спілку між депутатами місцевих рад та прихильниками Віктора Ющенка, що суперечить здоровому глузду, адже навіщо депутатам місцевих рад, які симпатизують іншим лідерам та політичним силам, вступати в спілку з прихильниками блоку “Наша Україна”? З другого боку, якщо ця громадська організація об’єднуватиме прихильників блоку В. Ющенка та депутатів-нашоукраїнців, то це зовсім не видно з назви.
Хтось скаже: “Навіщо чіплятися до слів, адже і так зрозуміло, що малося на увазі?”. Зрозуміло... Але назва громадської організації – це не випадково кинута фраза, і не речення із статті напівграмотного дописувача в газеті. Вона ретельно підбирається із десятків, а може навіть і сотні можливих варіантів, виважується кожна кома... І щоб в результаті такий ляпсус?! Ні, не ляпсус, а добре продуманий прийом для маніпулювання свідомістю людей, в тому числі і лідерів, які також є людьми (на безглуздість назви неодноразово вказували учасники “установчого з’їзду”, та організатори “заколисали” це питання заспокоювальними примирливими фразами і швидким переведенням розмови на іншу тему – цей прийом я сама застосовую до своїх дітей, коли не хочу серед ночі йти у кіоск за шоколадкою).
Дійство під назвою “установчий з’їзд” відбулось 5 жовтня в столичному Будинку письменників. Делегатів на з’їзд підбирали у спішному порядку, більше того, вони навіть не знали, куди вони їдуть. Мені зателефонували ірпінські рухівці у п’ятницю ввечері і запросили на зустріч Віктора Ющенка з депутатами місцевих рад. Однак прийшовши до Будинку письменників, я отримала пропозицію зареєструватись як делегат установчого з’їзду. Нікого не цікавило, хто я така, і навіть моя приналежність до партії, що належить до Блоку Юлії Тимошенко, нікого не хвилювала (точніше, про партійність ніхто не питався). Від реєстрації я ухилилась, щоб не брати участь у чомусь вже з першого погляду сумнівному, однак до зали пройшла і додивилася виставу до кінця.
Зо два десятки моїх знайомих, які приїхали подивитись на Ющенка, буди зареєстровані як делегати. Їм також зателефонували напередодні і попросили привезти якомога більше знайомих. Для отримання мандату ніяких необхідних в такому випадку документів (протоколи зборів, конференцій) не вимагалось. З майже двох сотень “делегатів” депутатів місцевих рад було лише 69 і тільки з 17 регіонів України. Решту ж складали нашоукраїнці (в основному – члени УНР) з найближчих до Києва районів області. Зателефонувавши до голови Київського обласного організації Українського народного руху Євгена Жовтяка, чий виборчий штаб в Ірпені (Київська область) я очолювала, вияснила, що йому про цей “установчий з’їзд” нічого невідомо. Пізніше виявилось, що централізовано УНР людей сюди не скликав, а збір делегатів проходив виключно по лінії особистих знайомств.
Перша половина з’їзду пройшла у промовах. Віктора Ющенка не було, і вітання від нього зачитав Петро Порошенко. Рішення приймалися після перерви, коли кількість делегатів зменшилася приблизно до 110 осіб (формально кворум зберігався). Це зменшення відбулось саме за рахунок депутатів, які, як люди зайняті, мусили від’їхати по справах. Серед тих, хто покинув “з’їзд” були і міські голови Дубна та Шепетівки, і відчайдушні спроби секретаря фракції блоку “Наша Україна” у Львівській обласній раді Романа Гайдучка хоч трохи змінити хід відрежисованого дійства, коли розпочався процес прийняття рішень, не мали успіху. Від нього я дізналася, що до Львівської облради надійшло запрошення надіслати на з’їзд двох делегатів, однак він зовсім не так уявляв собі установчий з’їзд.
Вся геніальність назви Асоціації стала зрозуміла, коли почались вибори керівних органів. Перед очима присутніх постала команда з 9 молодих хлопців та дівчат (майже всі – не депутати і всі – кияни), на обличчях яких найменше читалося вболівання за долю України, а їхні вуста без будь-яких емоцій видавлювали чергові фрази ламаною українською мовою. Мені було неважко їх розпізнати. З молодиками цього типажу (і навіть з деким з цих дев’яти) мені доводилося неодноразово зустрічатися на різноманітних семінарах та конференціях, проведених за фінансового сприяння різноманітних фондів, де вони звичайно ж виступали у ролі членів оргкомітету. В костюмах при краватках вони, навіть зовні подібні один на одного, нагадували конторських клерків з чітко окресленими обов’язками й відпрацьованим до автоматизму виконанням. Таких називають грантоїдами, оскільки нічого іншого як “проїдати” гранти вони не вміють. Вони не можуть навіть “вибити” грант і лише допомагають грантоотримувачу “освоїти” кошти. Вони завжди працюють на когось з політиків і з цього живуть, бо більше нічого робити не вміють: знайти роботу поза політикою, щоб прогодувати себе, їм не під силу. І виринають вони в оточенні то одного, то іншого небідного діяча, міняючи господарів як шкарпетки.
Все стало зрозуміло, коли одна з делегаток наївно попросила претендента на голову Асоціації Олександра Марченка розповісти про себе. Спроби організаторів перевести розмову на іншу тему на цей раз провалились, і зала радісно загукала: “Хай розповість! Хай розповість!”
Розповідь про життєвий шлях більше нагадувала виправдання, про що свідчило постійне вживання сполучника “але”: “Я там був, але..”. Згадуючи партії та організації, в яких він перебував, О. Марченко довго перераховував ті невеличкі позитиви кожної. Так, згадуючи Партію праці, очолювану представником донецького клану Ландиком, пан майбутній голова, розуміючи, що в залі більшість делегатів належать до націонал-демократичного табору, говорив про... Володимира Яворівського, вся співпраця якого з “донецькими” обмежилась входженням очолюваною ним Демократичною партією до блоку “НЕП” на парламентських виборах 1998 року. Про другорядну роль В. Яворівського у НЕПі Олександр Марченко промовчав як і про провідну роль у ньому колишнього “директора” парламенту Олександра Волкова.
Далі в лідера “депутатів місцевих рад та прихильників Віктора Ющенка” було членство в азаровській Партії регіонів, де він очолював молодіжну організацію. Тут знову прозвучало “але”, мовляв, він належав у цій партії до тієї частини, яку складала партія “Солідарність” Петра Порошенка, що він, не дивлячись на погрози Азарова, вивів “Молодь регіонів” під крило “Нашої України”. Увійшовши в раж, молодий чоловік навіть наважився покритикувати свого боса, який, мовляв, не схотів поборотись за партію. Далі пішла повна ахінея, що більшість рядових членів Партії регіонів готова була піти за Ющенком, і тоді б “Наша Україна” мала б на Донбасі в кілька разів вищий результат.
Якби він поговорив ще трохи – його б точно не обрали. Бо в залі сиділи хоч і прості, але не дурні люди, які чудово знають, що реальних рядових членів у Партії регіонів ніколи не було (як і немає їх у порошенківській “Солідарності”), що вирішували там все кілька осіб, і що народ на Донбасі голосував не за назву партії чи її програму, а за тих, хто стоїть за цією назвою, тому навіть перехід під крило “Нашої України” всіх “рядових членів” партій з блоку “За ЄдУ” разом з партійними печатками при тих методах, які влада застосовувала на останніх виборах, не додав би Блоку Віктора Ющенка жодного голосу.
Більшість з обраних тут же членів Правління також виявилися тим чи іншим чином залежними від Петра Порошенка, хоча Олександр Марченко особливо зазначив, що членів “Солідарності” у Правлінні менше половини, а сам він після виходу з Партії регіонів офіційно є позапартійним. Отримали свої місця у Правлінні і представники таких “відомих” структур як Молодіжна партія та Християнсько-народний союз. Відомих тим, що не мають ні рядових членів, ні регіональних структур, а на мітинги виходять максимум з одним прапором, який несе поряд з головою і 2-3 членами хтось з нечисленних штатних працівників. Жодна ж з реальних партій – членів блоку “Наша Україна” (обидва Рухи та ПРП) місця в Правлінні “не заслужила”.
Якби депутати не роз’їхалися, можливо все закінчилось би інакше. Та в залі залишалося рядові члени партій, які (ох ця наша вічна українська коректність!), хоч і розуміли, що відбувається щось не те, просто розгубилися і вибрали для себе позицію невтручання, керуючись принципом “не нашкодь”. Відчуття цих делегатів найкраще висловила рухівка із села, що під Києвом: “Мені не сподобалось, як це робилось. Бо я їхала почути Ющенка, а опинилась на з’їзді. Однак, я не можу взяти на себе відповідальність міняти перебіг подій, які запланували більш серйозні за мене люди. Вони, мабуть, планували щось таке, що ми – не знаємо. Раптом я зірву їх плани. А я не хочу нашкодити Віктору Ющенку”.
Активно такі сумніви підігрівали і “підгавкувачі” (іншого слова я підібрати не можу), розосереджені по залі, які закликали всіх до “конструктивізму” аргументами на кшталт “ну не вийшло у нас все як по маслу, але ж не можемо ми вийти з цієї зали ні з чим”, “давайте виберемо зараз Марченка, а потім переоберемо його, якщо погано працюватиме” тощо.
Всі відчайдушні спроби Романа Гайдучка пояснити, що набагато більше шкоди Віктору Ющенку наноситься створенням липової структури, що так організація не створюється, що потрібно спочатку провести регіональні конференції, обрати делегатів, а потім провести повноцінний з’їзд, не дістали схвалення. На останню пропозицію взагалі прозвучав “залізний” аргумент: “В нас не так багато коштів, щоб витрачати їх на часті з’їзди”. Точно такий аргумент я чула у 1999 році на з’їзді Республіканської християнської партії від її голови Миколи Поровського, коли він наполягав на висуненні кандидатом у президенти Леоніда Кучму: “Хто не згоден, хай оплатить проведення ще одного з’їзду”.
Окрім Романа Гайдучка на момент прийняття рішень в залі була лише одна людина, що мала якусь вагу. Це – заступник голови Верховної Ради Криму Ільмі Умеров. Та він не втручався в перебіг подій, виконуючи роль весільного генерала. Він же і став єдиним членом Правління без київської прописки, бо на пропозицію вже згадуваного Романа Гайдучка обрати до Правління більше людей з регіонів знову пролунав “залізний аргумент”: “А хто оплачуватиме приїзд до Києва членів Правління на засідання?”
За іронією долі мимовільним ініціатором створення Асоціації був саме Роман Гайдучок, розробивши проект об’єднання та взаємодії депутатів-нашоукраїнців всіх рівнів “Наша Україна – від села до столиці”. Ідея правильна і своєчасна: в умовах узурпації влади виконавчими органами, фактичного підкорення ними місцевих рад і зведення ролі рад (в тому числі і Верховної Ради України) до бутафорного атрибуту демократичного суспільства, постає необхідність у створені об’єднання депутатів місцевих рад (на відміну від “Лікарів за...”, “Вчителів за...” тощо) для відстоювання своїх прав та ідеї самоврядування.
Свій проект пан Роман через Віктора Пинзеника передав лідерам блоку, а там, очевидно, через зайнятість іншими питаннями ніхто не звернув увагу на його практичну реалізацію кумом Віктора Андрійовича, який набуває все більшого впливу у “Нашій Україні”. В самому прагненні Петра Порошенка мати вплив у блоці та державі нічого поганого немає, якщо це йде на користь суспільству. Але якщо на шкоду?
Я не хочу сказати про абсолютну шкідливість Петра Порошенка. Під час “Походу проти Єди” на Вінниччині я наочно бачила, що Порошенка там поважають як успішного бізнесмена, люди задоволені своєчасною виплатою нормальних за розміром зарплат, колгоспи (нині вони КСП), що пов’язані з ним партнерськими стосунками, процвітають на відміну від животіючих навколишніх сільгосппідприємств. Я впевнена, що П. Порошенко може стати непоганим міністром, але не менше впевнена, що керувати розгалуженими політичними структурами, збирати навколо себе без допомоги грошей простих людей він не може і не вміє. А саме головне – він цього не хоче. Інакше б не обирав методи підкилимної боротьби, кулуарних домовленостей і окозамилювання.
Ці методи може дієві та необхідні у бізнесі та, на жаль, поки що у великій політиці на рівні народних депутатів. Однак вони абсолютно неприйнятні та недієві в роботі з людьми. І саме головне, не приносять користі. Мається на увазі користі для “Нашої України” і для всієї України, а не для Петра Порошенка.
Розставити своїх людей на керівних посадах – мало. Треба, щоб ці люди ще працювали там належним чином. А працювати обрані 5 жовтня члени Правління Асоціації в потрібних напрямках не будуть.
Багато з нас (і великі політики також) судять по людях з їх же слів при особистому спілкуванні, з публічних висловлювань та документів. І майже ніхто не намагається поглянути збоку (тому і трапляються випадки, коли Жир дає путівку в життя Піскуну). А для отримання незалежного враження іноді просто достатньо буває непомітно “покрутитися” біля осіб, які тебе цікавлять. На форумі сайту Майдан хтось з відвідувачів вже описав свої не найкращі враження про апарат Юлії Тимошенко, з працівниками якого випадково перетнувся в кафе під час акції 16 вересня, мимовільно почувши їхні розмови. Походивши серед членів Правління Асоціації, я побачила і почула, що їх менше за все цікавить політика, а самі вони нічим не відрізняються від тієї аполітичної російськомовної молоді, якій все “по барабану”, яка не дивиться й не слухає новини, яка віддає перевагу “Бульвару” і “Наталі”, не переносячи на дух товстих і “заумних” газет чи журналів.
І дурню зрозуміло, що до Партії регіонів апріорі нормальні люди з щирими переконаннями не йшли. Коли Азаров створював своє дітище – вся диспозиція в українському політикумі вже була відома до голизни. Тому патріоти чи безсеребреники до Партії регіонів не йшли. Добровільно туди вступали лише кар’єристи з меркантильними намірами. Сьогодні ситуація змінилась, і хлопчики з дівчатками зробили свої ставки на Ющенка. Завтра вони керуватимуть нами і нічим не відрізнятимуться від нинішніх чиновників доби Кучми-Медведчука.
З формальної точки зору нікому невідомий Олександр Марченко став на чолі мільйонної організації. Адже саме мільйонами вимірюється чисельність прихильників Віктора Ющенка. Звичайно, це – смішно. Однак на дієвому депутатському об’єднанні можна поставити хрест. Створення Асоціації нагадує один із рекламних прийомів ошукування споживачів, коли, наприклад, на упаковці з соком пишеться: “100%-й натуральний продукт”. З першого погляду покупцеві спадає на думку, що вміст упаковки – це 100%-й сік. Та, почитавши з іншого боку склад напою, він дізнається, що вміст натурального соку не перевищує в ньому 20%, отже він фактично заплатив за компот за ціною натурального соку.
Однак виборці сприйматимуть Асоціацію саме як об’єднання депутатів. І Петро Порошенко подаватиме її перед Віктором Ющенком саме так. Хлопчики з дівчатками писатимуть стоси звітів, імітуючи бурхливу роботу. Депутати ж будуть усунуті від реального впливу, адже завжди для прийняття потрібних рішень можна зібрати необхідну кількість “прихильників”. Можна навіть по 10-20 гривень за присутність на зібраннях роздати. А потім Петро Порошенко лобіюватиме свої інтереси, прикриваючись мандатами тисяч депутатів-нашоукраїнців.
Переобрати ж Правління та голову, звичайно, можна. Через чотири роки. Саме така періодичність з’їздів встановлена статутом. Але фактично і через чотири роки жодне переобрання неможливе. “Прихильники” не дадуть.
P.S. з особистого.
Останні роки мені час від часу від апаратних функціонерів опозиції (і НУ, і БЮТ, і СПУ) надходять пропозиції щось очолити, в чомусь взяти участь у якості керівника тощо. При цьому “пропозиціонери” відразу починають малювати мені мої особисті перспективи (або грошові, або політичні). Мої намагання дізнатися, що від цього виграє Україна, не можуть збити хлопчиків та дівчаток “з хвилі”. Вони і далі продовжують казати про мій особистий добробут, продовжуючи розмову “глухого з німим”.
P.P.S. з політичного
Під час формування Блоку Юлії Тимошенко виявилось, що чи не найбільшою та найрозгалуженішою партією є онопенківська УСДП. Ніхто ніколи не бачив за межами партійних з’їздів та стін офісу більше п’яти соціал-демократів, однак за документами партійні організації були зареєстровані по всій Україні. Те саме зараз робить Петро Порошенко, форсуючи створення парторганізацій “Солідарності” в районах. І створення їх один в один нагадує появу партійних осередків бойківського Руху: знаходять дві людини, платять (чи обіцяють на майбутнє) їм гроші, вони “приймають до партії” своїх дружин, дітей чи родичів, і є осередок. Недієвий, але з печаткою. Симптоматично, що це співпадає в часі з різким зменшенням розмов про створення партії “Наша Україна”. А нещодавно такий самий процес розширення осередків розпочала ще одна нашоукраїнська одиниця - Республіканська християнська партія Миколи Поровського, який єдиний з націонал-демократів "світився" в почті президента (поряд з Волковим, Медведчуком, Тігіпком) під час акції "Україна без Кучми".
Мистецтвом розкладати яйця в різні кошики політичні пристосуванці оволоділи давно. І в цьому процесі нема нічого цікавого, щоб про нього писати, якби сам процес не набув нових форм. Якщо раніше всі кошики були однакові на вигляд, то тепер до кошиків олігархічних додались кошики опозиційні.
У факті появи в опозиційних кошиках зозулиних яєць є позитивний момент, бо свідчить це про реальну можливість сьогоднішньої опозиції стати завтрашньою владою – політичні перелітні птахи добре чують перспективу. Однак, зрадівши зозулиним яйцям у своєму гніздечку, потрібно вчасно прийти у себе й потовкти їх ще до появи зозуленят, які, як відомо, вилупившись, повикидають геть всіх інших, розчищаючи таким чином собі життєвий простір.
Пригадується президентська кампанія Євгена Марчука, яку, як і парламентську кампанію Блока Віктора Ющенка “Наша Україна” фактично тягнули на собі члени націонал-демократичних партій. Якщо бути зовсім точним, то Української республіканської партії та в меншій мірі КУНу, оскільки решта партій–прихильниць Марчука не мали реальних членів. Не розглядатиму тут причину і не картатиму нікого за вибір, бо не це є предметом мого допису. Йдеться про грандіозну імітацію діяльності, розгорнутою “близькими до тіла боса” людьми, які влаштували замість виборчої кампанії “дерибан” коштів та впливу. Замість збирання сил в єдиний кулак як гриби після дощу почали рости організації “Вчителі за Марчука”, “Лікарі за Марчука”, “Жінки за Марчука”, “Молодь за Марчука”, “Військові за Марчука” (остання організація вийшла особливо комічною, оскільки жодного діючого військового в ній не було, і складалася вона виключно з відставників). А ще ж було кілька партій. І кожна з цих структур мала свій штат, кошторис і т. ін.
Створення структур за професійною чи статевою ознакою було б виправданим, якби туди дійсно потягнулися приваблені харизмою лідера люди, які ще вчора не проявляли активності, або, якби ці структури могли фахово займатися проблемами вчителів, лікарів, жінок, військових тощо. Однак під час президентської кампанії часу на вирішення проблем не було, і, як правило, вчителі, лікарі і т. ін., що засновували “іменні” об’єднання, вже були членами партій або громадських організацій, які крутилися в орбіті свого лідера. До того ж ледь не кожна людина кілька разів була “за Марчука”, наприклад, як вчитель, як жінка, як молода людина одночасно.
Ця компанія під час проведення кампанії постійно боролася не стільки з політичними конкурентами, скільки за місце поближче до шефа. Мотивація в пристосуванців була різноманітною: відчути себе маленьким пупком біля великого пупа, застовпити тепле місце у майбутньому, просто заробити гроші. До того ж не завжди дуже великі, але поза політикою вони не могли заробити і того: робити ж нічого не вміють, на колишній посаді інженера (вчителя, лікаря) зарплата копійчана, та й кваліфікація вже втрачена або заводу вже не існує.
В підсумку лідери паперових партій швиденько виштовхали за двері лідерів партій реальних, бо останнім, зайнятим безпосередньою організацією передвиборчої кампанії, бракувало часу на політичні інтриги. Перші ж організацією не займались (з причини відсутності реальних структур), тому мали час “охмуряти” лідера ледь не цілодобово.
В принципі, нічого поганого у бажанні щось очолити, кимось керувати, займати якусь посаду немає. Амбіції також можуть бути рушієм прогресу. Та й лідер паперової партії може виявитись суперрозумною особою, чудовим керівником-популяризатором чи хорошим міністром в майбутньому. І це навіть не суперечить тому факту, що він не зміг створити потужної партії власної: людина, що не вміє залучати до діяльності нових людей, може досить добре керувати вже готовою структурою.
Та все, звичайно, було не так. Наблизившись до тіла, лідери паперових структур захотіли повного контролю аж до районних штабів. Тому почали “штовхати” на їх керівників членів своєї партії, вся участь в політиці яких обмежувалась приїздом на з’їзди. А, оскільки, на всю Україну членів не вистачало, на керівні посади почали розставляти просто друзів і знайомих, причому (з вищенаведеної причини) з багатьма із них знайомство обмежувалось спільною присутністю на дні народження іншого знайомого десять років тому, далі в хід ішли знайомі знайомих і т. ін.
Користі для самого Марчука з цього окозамилювання не було. Пік активності численних об’єднань “за Марчука” завжди припадав на день створення (з’їзд, промови, фуршет), а далі кожен член працював там, де в нього найкраще виходило. Як правило, це була партія чи якийсь штаб. Навіть піару не вийшло, бо контрольовані владою ЗМІ проігнорували виникнення подібних організацій.
Сьогодні в блоці Віктора Ющенка “Наша Україна” відбуваються ті самі процеси. Ось вже започатковано об’єднання жінок – прихильниць Ющенка (я не здивуюсь, якщо буде створено організацію чоловіків – прихильників Тимошенко), серед лідерів якого ми бачимо таких осіб як Слава Стецько чи Олена Бондаренко. Не хочу нічого сказати про них поганого, але вони одночасно займають високі посади у партіях, що входять до блоку “Наша Україна”. Завтра підуть вчителі, лікарі, шахтарі, трударі... (можна підставляти за смаком) – прихильники Ющенка. І всюди будуть ті самі люди, які мають хоча б одну формальну ознаку для входження до тієї чи іншої організації. А чи не краще було б не творити конкурентів в своєму ж середовищі, а утворити єдину структуру з різноманітними секціями, де кожен обрав би собі той напрямок (вчительський, лікарський, жіночий), який йому найбільше до душі?
Взагалі, творити іменні структури – не найкращий шлях. Ніхто не заперечує, що харизма лідера в сучасній українській політиці важить дуже і дуже багато. І створення блоків імені двох Ю на парламентських виборах можна назвати вдалим ходом. Однак подальша акцентація виключно на лідерах, а тим більше створення клубів любителів певного політика, на мою думку, перебір, який іде цим же лідерам лише на шкоду, оскільки живить розповсюджувані владою плітки, що опозиціонери рвуться до влади, щоб стати такими собі кучмами з іншими прізвищами. Тим більше, що сенсу у створенні таких клубів для того ж, наприклад, Ющенка небагато. Всі й так вже знають, що його блок зветься “Наша Україна”, а тому я б на його місці пропагувала цю назву, адже народ, як би його не обзивали темним та дрімучим, все ж хоче знати (хай і не в обсязі важких для читання партійних програм), що собі думає робити команда в економіці, соціальній сфері, культурі.
І взагалі я б трималася подалі від таких “любителів”, бо дуже вже тхне від цього подхалімажем, навіть, якщо це робиться з фанатичною любов’ю. Тим більше, що до пориву фанатичного кохання більш схильні прості громадяни, але ніяк не маститі політики. Вбийте, але ніколи не повірю, що в депутатів кількох скликань, в яких “Ющенко” є ледь не в кожному реченні, аж настільки палкі почуття до Віктора Андрійовича. Тим більше, що, як правило, ці депутати не раз були помічені у такій нехорошій справі як загравання з тією ж владою як в минулому, так і зараз, а також в обтічних та нечітких виразах ледь не на всі питання, окрім ставлення до незалежності, української мови, ОУН-УПА (тут вони з патетикою, якій би позаздрив комуністичний партфункціонер часів СРСР, можуть віщати годинами).
Зараз на реєстрацію до Міністерства юстиції подаються документи ще однієї “любительської організації” з неоковирною назвою “Асоціація депутатів місцевих рад та прихильників блоку Віктора Ющенка “Наша Україна” та статусом громадської.
Не треба бути ні юристом, ні філологом, щоб побачити суперечності, закладені в “імені” новонародженого. З одного боку назву можна зрозуміти як спілку між депутатами місцевих рад та прихильниками Віктора Ющенка, що суперечить здоровому глузду, адже навіщо депутатам місцевих рад, які симпатизують іншим лідерам та політичним силам, вступати в спілку з прихильниками блоку “Наша Україна”? З другого боку, якщо ця громадська організація об’єднуватиме прихильників блоку В. Ющенка та депутатів-нашоукраїнців, то це зовсім не видно з назви.
Хтось скаже: “Навіщо чіплятися до слів, адже і так зрозуміло, що малося на увазі?”. Зрозуміло... Але назва громадської організації – це не випадково кинута фраза, і не речення із статті напівграмотного дописувача в газеті. Вона ретельно підбирається із десятків, а може навіть і сотні можливих варіантів, виважується кожна кома... І щоб в результаті такий ляпсус?! Ні, не ляпсус, а добре продуманий прийом для маніпулювання свідомістю людей, в тому числі і лідерів, які також є людьми (на безглуздість назви неодноразово вказували учасники “установчого з’їзду”, та організатори “заколисали” це питання заспокоювальними примирливими фразами і швидким переведенням розмови на іншу тему – цей прийом я сама застосовую до своїх дітей, коли не хочу серед ночі йти у кіоск за шоколадкою).
Дійство під назвою “установчий з’їзд” відбулось 5 жовтня в столичному Будинку письменників. Делегатів на з’їзд підбирали у спішному порядку, більше того, вони навіть не знали, куди вони їдуть. Мені зателефонували ірпінські рухівці у п’ятницю ввечері і запросили на зустріч Віктора Ющенка з депутатами місцевих рад. Однак прийшовши до Будинку письменників, я отримала пропозицію зареєструватись як делегат установчого з’їзду. Нікого не цікавило, хто я така, і навіть моя приналежність до партії, що належить до Блоку Юлії Тимошенко, нікого не хвилювала (точніше, про партійність ніхто не питався). Від реєстрації я ухилилась, щоб не брати участь у чомусь вже з першого погляду сумнівному, однак до зали пройшла і додивилася виставу до кінця.
Зо два десятки моїх знайомих, які приїхали подивитись на Ющенка, буди зареєстровані як делегати. Їм також зателефонували напередодні і попросили привезти якомога більше знайомих. Для отримання мандату ніяких необхідних в такому випадку документів (протоколи зборів, конференцій) не вимагалось. З майже двох сотень “делегатів” депутатів місцевих рад було лише 69 і тільки з 17 регіонів України. Решту ж складали нашоукраїнці (в основному – члени УНР) з найближчих до Києва районів області. Зателефонувавши до голови Київського обласного організації Українського народного руху Євгена Жовтяка, чий виборчий штаб в Ірпені (Київська область) я очолювала, вияснила, що йому про цей “установчий з’їзд” нічого невідомо. Пізніше виявилось, що централізовано УНР людей сюди не скликав, а збір делегатів проходив виключно по лінії особистих знайомств.
Перша половина з’їзду пройшла у промовах. Віктора Ющенка не було, і вітання від нього зачитав Петро Порошенко. Рішення приймалися після перерви, коли кількість делегатів зменшилася приблизно до 110 осіб (формально кворум зберігався). Це зменшення відбулось саме за рахунок депутатів, які, як люди зайняті, мусили від’їхати по справах. Серед тих, хто покинув “з’їзд” були і міські голови Дубна та Шепетівки, і відчайдушні спроби секретаря фракції блоку “Наша Україна” у Львівській обласній раді Романа Гайдучка хоч трохи змінити хід відрежисованого дійства, коли розпочався процес прийняття рішень, не мали успіху. Від нього я дізналася, що до Львівської облради надійшло запрошення надіслати на з’їзд двох делегатів, однак він зовсім не так уявляв собі установчий з’їзд.
Вся геніальність назви Асоціації стала зрозуміла, коли почались вибори керівних органів. Перед очима присутніх постала команда з 9 молодих хлопців та дівчат (майже всі – не депутати і всі – кияни), на обличчях яких найменше читалося вболівання за долю України, а їхні вуста без будь-яких емоцій видавлювали чергові фрази ламаною українською мовою. Мені було неважко їх розпізнати. З молодиками цього типажу (і навіть з деким з цих дев’яти) мені доводилося неодноразово зустрічатися на різноманітних семінарах та конференціях, проведених за фінансового сприяння різноманітних фондів, де вони звичайно ж виступали у ролі членів оргкомітету. В костюмах при краватках вони, навіть зовні подібні один на одного, нагадували конторських клерків з чітко окресленими обов’язками й відпрацьованим до автоматизму виконанням. Таких називають грантоїдами, оскільки нічого іншого як “проїдати” гранти вони не вміють. Вони не можуть навіть “вибити” грант і лише допомагають грантоотримувачу “освоїти” кошти. Вони завжди працюють на когось з політиків і з цього живуть, бо більше нічого робити не вміють: знайти роботу поза політикою, щоб прогодувати себе, їм не під силу. І виринають вони в оточенні то одного, то іншого небідного діяча, міняючи господарів як шкарпетки.
Все стало зрозуміло, коли одна з делегаток наївно попросила претендента на голову Асоціації Олександра Марченка розповісти про себе. Спроби організаторів перевести розмову на іншу тему на цей раз провалились, і зала радісно загукала: “Хай розповість! Хай розповість!”
Розповідь про життєвий шлях більше нагадувала виправдання, про що свідчило постійне вживання сполучника “але”: “Я там був, але..”. Згадуючи партії та організації, в яких він перебував, О. Марченко довго перераховував ті невеличкі позитиви кожної. Так, згадуючи Партію праці, очолювану представником донецького клану Ландиком, пан майбутній голова, розуміючи, що в залі більшість делегатів належать до націонал-демократичного табору, говорив про... Володимира Яворівського, вся співпраця якого з “донецькими” обмежилась входженням очолюваною ним Демократичною партією до блоку “НЕП” на парламентських виборах 1998 року. Про другорядну роль В. Яворівського у НЕПі Олександр Марченко промовчав як і про провідну роль у ньому колишнього “директора” парламенту Олександра Волкова.
Далі в лідера “депутатів місцевих рад та прихильників Віктора Ющенка” було членство в азаровській Партії регіонів, де він очолював молодіжну організацію. Тут знову прозвучало “але”, мовляв, він належав у цій партії до тієї частини, яку складала партія “Солідарність” Петра Порошенка, що він, не дивлячись на погрози Азарова, вивів “Молодь регіонів” під крило “Нашої України”. Увійшовши в раж, молодий чоловік навіть наважився покритикувати свого боса, який, мовляв, не схотів поборотись за партію. Далі пішла повна ахінея, що більшість рядових членів Партії регіонів готова була піти за Ющенком, і тоді б “Наша Україна” мала б на Донбасі в кілька разів вищий результат.
Якби він поговорив ще трохи – його б точно не обрали. Бо в залі сиділи хоч і прості, але не дурні люди, які чудово знають, що реальних рядових членів у Партії регіонів ніколи не було (як і немає їх у порошенківській “Солідарності”), що вирішували там все кілька осіб, і що народ на Донбасі голосував не за назву партії чи її програму, а за тих, хто стоїть за цією назвою, тому навіть перехід під крило “Нашої України” всіх “рядових членів” партій з блоку “За ЄдУ” разом з партійними печатками при тих методах, які влада застосовувала на останніх виборах, не додав би Блоку Віктора Ющенка жодного голосу.
Більшість з обраних тут же членів Правління також виявилися тим чи іншим чином залежними від Петра Порошенка, хоча Олександр Марченко особливо зазначив, що членів “Солідарності” у Правлінні менше половини, а сам він після виходу з Партії регіонів офіційно є позапартійним. Отримали свої місця у Правлінні і представники таких “відомих” структур як Молодіжна партія та Християнсько-народний союз. Відомих тим, що не мають ні рядових членів, ні регіональних структур, а на мітинги виходять максимум з одним прапором, який несе поряд з головою і 2-3 членами хтось з нечисленних штатних працівників. Жодна ж з реальних партій – членів блоку “Наша Україна” (обидва Рухи та ПРП) місця в Правлінні “не заслужила”.
Якби депутати не роз’їхалися, можливо все закінчилось би інакше. Та в залі залишалося рядові члени партій, які (ох ця наша вічна українська коректність!), хоч і розуміли, що відбувається щось не те, просто розгубилися і вибрали для себе позицію невтручання, керуючись принципом “не нашкодь”. Відчуття цих делегатів найкраще висловила рухівка із села, що під Києвом: “Мені не сподобалось, як це робилось. Бо я їхала почути Ющенка, а опинилась на з’їзді. Однак, я не можу взяти на себе відповідальність міняти перебіг подій, які запланували більш серйозні за мене люди. Вони, мабуть, планували щось таке, що ми – не знаємо. Раптом я зірву їх плани. А я не хочу нашкодити Віктору Ющенку”.
Активно такі сумніви підігрівали і “підгавкувачі” (іншого слова я підібрати не можу), розосереджені по залі, які закликали всіх до “конструктивізму” аргументами на кшталт “ну не вийшло у нас все як по маслу, але ж не можемо ми вийти з цієї зали ні з чим”, “давайте виберемо зараз Марченка, а потім переоберемо його, якщо погано працюватиме” тощо.
Всі відчайдушні спроби Романа Гайдучка пояснити, що набагато більше шкоди Віктору Ющенку наноситься створенням липової структури, що так організація не створюється, що потрібно спочатку провести регіональні конференції, обрати делегатів, а потім провести повноцінний з’їзд, не дістали схвалення. На останню пропозицію взагалі прозвучав “залізний” аргумент: “В нас не так багато коштів, щоб витрачати їх на часті з’їзди”. Точно такий аргумент я чула у 1999 році на з’їзді Республіканської християнської партії від її голови Миколи Поровського, коли він наполягав на висуненні кандидатом у президенти Леоніда Кучму: “Хто не згоден, хай оплатить проведення ще одного з’їзду”.
Окрім Романа Гайдучка на момент прийняття рішень в залі була лише одна людина, що мала якусь вагу. Це – заступник голови Верховної Ради Криму Ільмі Умеров. Та він не втручався в перебіг подій, виконуючи роль весільного генерала. Він же і став єдиним членом Правління без київської прописки, бо на пропозицію вже згадуваного Романа Гайдучка обрати до Правління більше людей з регіонів знову пролунав “залізний аргумент”: “А хто оплачуватиме приїзд до Києва членів Правління на засідання?”
За іронією долі мимовільним ініціатором створення Асоціації був саме Роман Гайдучок, розробивши проект об’єднання та взаємодії депутатів-нашоукраїнців всіх рівнів “Наша Україна – від села до столиці”. Ідея правильна і своєчасна: в умовах узурпації влади виконавчими органами, фактичного підкорення ними місцевих рад і зведення ролі рад (в тому числі і Верховної Ради України) до бутафорного атрибуту демократичного суспільства, постає необхідність у створені об’єднання депутатів місцевих рад (на відміну від “Лікарів за...”, “Вчителів за...” тощо) для відстоювання своїх прав та ідеї самоврядування.
Свій проект пан Роман через Віктора Пинзеника передав лідерам блоку, а там, очевидно, через зайнятість іншими питаннями ніхто не звернув увагу на його практичну реалізацію кумом Віктора Андрійовича, який набуває все більшого впливу у “Нашій Україні”. В самому прагненні Петра Порошенка мати вплив у блоці та державі нічого поганого немає, якщо це йде на користь суспільству. Але якщо на шкоду?
Я не хочу сказати про абсолютну шкідливість Петра Порошенка. Під час “Походу проти Єди” на Вінниччині я наочно бачила, що Порошенка там поважають як успішного бізнесмена, люди задоволені своєчасною виплатою нормальних за розміром зарплат, колгоспи (нині вони КСП), що пов’язані з ним партнерськими стосунками, процвітають на відміну від животіючих навколишніх сільгосппідприємств. Я впевнена, що П. Порошенко може стати непоганим міністром, але не менше впевнена, що керувати розгалуженими політичними структурами, збирати навколо себе без допомоги грошей простих людей він не може і не вміє. А саме головне – він цього не хоче. Інакше б не обирав методи підкилимної боротьби, кулуарних домовленостей і окозамилювання.
Ці методи може дієві та необхідні у бізнесі та, на жаль, поки що у великій політиці на рівні народних депутатів. Однак вони абсолютно неприйнятні та недієві в роботі з людьми. І саме головне, не приносять користі. Мається на увазі користі для “Нашої України” і для всієї України, а не для Петра Порошенка.
Розставити своїх людей на керівних посадах – мало. Треба, щоб ці люди ще працювали там належним чином. А працювати обрані 5 жовтня члени Правління Асоціації в потрібних напрямках не будуть.
Багато з нас (і великі політики також) судять по людях з їх же слів при особистому спілкуванні, з публічних висловлювань та документів. І майже ніхто не намагається поглянути збоку (тому і трапляються випадки, коли Жир дає путівку в життя Піскуну). А для отримання незалежного враження іноді просто достатньо буває непомітно “покрутитися” біля осіб, які тебе цікавлять. На форумі сайту Майдан хтось з відвідувачів вже описав свої не найкращі враження про апарат Юлії Тимошенко, з працівниками якого випадково перетнувся в кафе під час акції 16 вересня, мимовільно почувши їхні розмови. Походивши серед членів Правління Асоціації, я побачила і почула, що їх менше за все цікавить політика, а самі вони нічим не відрізняються від тієї аполітичної російськомовної молоді, якій все “по барабану”, яка не дивиться й не слухає новини, яка віддає перевагу “Бульвару” і “Наталі”, не переносячи на дух товстих і “заумних” газет чи журналів.
І дурню зрозуміло, що до Партії регіонів апріорі нормальні люди з щирими переконаннями не йшли. Коли Азаров створював своє дітище – вся диспозиція в українському політикумі вже була відома до голизни. Тому патріоти чи безсеребреники до Партії регіонів не йшли. Добровільно туди вступали лише кар’єристи з меркантильними намірами. Сьогодні ситуація змінилась, і хлопчики з дівчатками зробили свої ставки на Ющенка. Завтра вони керуватимуть нами і нічим не відрізнятимуться від нинішніх чиновників доби Кучми-Медведчука.
З формальної точки зору нікому невідомий Олександр Марченко став на чолі мільйонної організації. Адже саме мільйонами вимірюється чисельність прихильників Віктора Ющенка. Звичайно, це – смішно. Однак на дієвому депутатському об’єднанні можна поставити хрест. Створення Асоціації нагадує один із рекламних прийомів ошукування споживачів, коли, наприклад, на упаковці з соком пишеться: “100%-й натуральний продукт”. З першого погляду покупцеві спадає на думку, що вміст упаковки – це 100%-й сік. Та, почитавши з іншого боку склад напою, він дізнається, що вміст натурального соку не перевищує в ньому 20%, отже він фактично заплатив за компот за ціною натурального соку.
Однак виборці сприйматимуть Асоціацію саме як об’єднання депутатів. І Петро Порошенко подаватиме її перед Віктором Ющенком саме так. Хлопчики з дівчатками писатимуть стоси звітів, імітуючи бурхливу роботу. Депутати ж будуть усунуті від реального впливу, адже завжди для прийняття потрібних рішень можна зібрати необхідну кількість “прихильників”. Можна навіть по 10-20 гривень за присутність на зібраннях роздати. А потім Петро Порошенко лобіюватиме свої інтереси, прикриваючись мандатами тисяч депутатів-нашоукраїнців.
Переобрати ж Правління та голову, звичайно, можна. Через чотири роки. Саме така періодичність з’їздів встановлена статутом. Але фактично і через чотири роки жодне переобрання неможливе. “Прихильники” не дадуть.
P.S. з особистого.
Останні роки мені час від часу від апаратних функціонерів опозиції (і НУ, і БЮТ, і СПУ) надходять пропозиції щось очолити, в чомусь взяти участь у якості керівника тощо. При цьому “пропозиціонери” відразу починають малювати мені мої особисті перспективи (або грошові, або політичні). Мої намагання дізнатися, що від цього виграє Україна, не можуть збити хлопчиків та дівчаток “з хвилі”. Вони і далі продовжують казати про мій особистий добробут, продовжуючи розмову “глухого з німим”.
P.P.S. з політичного
Під час формування Блоку Юлії Тимошенко виявилось, що чи не найбільшою та найрозгалуженішою партією є онопенківська УСДП. Ніхто ніколи не бачив за межами партійних з’їздів та стін офісу більше п’яти соціал-демократів, однак за документами партійні організації були зареєстровані по всій Україні. Те саме зараз робить Петро Порошенко, форсуючи створення парторганізацій “Солідарності” в районах. І створення їх один в один нагадує появу партійних осередків бойківського Руху: знаходять дві людини, платять (чи обіцяють на майбутнє) їм гроші, вони “приймають до партії” своїх дружин, дітей чи родичів, і є осередок. Недієвий, але з печаткою. Симптоматично, що це співпадає в часі з різким зменшенням розмов про створення партії “Наша Україна”. А нещодавно такий самий процес розширення осередків розпочала ще одна нашоукраїнська одиниця - Республіканська християнська партія Миколи Поровського, який єдиний з націонал-демократів "світився" в почті президента (поряд з Волковим, Медведчуком, Тігіпком) під час акції "Україна без Кучми".
Відповіді
2002.11.19 | 123
Це все сумно. Але зрозуміло.Сувєцкій народ робить те, що вміє(-)
2002.11.19 | Мирослава Свистович
Re: Сумно те, що це роблять сувєцькі люди
Тоді як в "Нашій Україні" є багато несувєцьких людей, які знають як робити і вміють робити. Однак сувєцькі відтирають несувєцьких.2002.11.19 | 123
Сувєцьких в суспільстві значно більше, ніж несувєцьких (-)
2002.11.19 | Мирослава Свистович
Re: І в "Нашій Україні" теж? (-)
Йдеться не про суспільство, а про політичний блок, який нібито опозиціонує себе до всього сувєцького. Чи я помиляюсь?Якщо ж в НУ, на Вашу думку, сувєцьких більшість, то навіщо тоді Ви закликаєте її підтримувати? Щоб повернутися назад у сувєцькі часи?
2002.11.19 | 123
В НУ пропорції інші
Пані Мирославо, я тільки-но зізнавався Вашому чоловіку у моїй повазі до Вас, відповідаючи на його допис. І писав там про те ж, про що й тут: у Вас з Вашим чоловіком є цікава спільна риса (що є цілком природним): Ви розмірковуєте абсолютними категоріями. Будьмо реалістами -- світ не чорно-білий.Мирослава Свистович пише:
> Йдеться не про суспільство, а про політичний блок, який нібито опозиціонує себе до всього сувєцького. Чи я помиляюсь?
> Якщо ж в НУ, на Вашу думку, сувєцьких більшість, то навіщо тоді Ви закликаєте її підтримувати? Щоб повернутися назад у сувєцькі часи?
Див. сабджект.
Вам відомо, безумовно, що більшість виборців НУ голосували за особистість Ющенка, а не за членів НУ. В місті, де я мешкаю (великому), я не знаю жодного гідного поваги лідера партії-члена НУ. Я тут не маю ілюзій. Так що мені, участі в виборах не брати? Я обираю краще серед того, що є. Оскільки я переконаний в тому, що це -- найкраще, закликаю інших слідувати моєму прикладу.
Для масштабних заходів (як той з*їзд), для розгалужної структури мало гарних лідерів -- потрібно багато гарних виконавців. А їх у нашому сувєцькому суспільстві небагато. Думаю, Порошенко ненабагато більше участі приймав у тому з*їзді, ніж сам Ющенко. Не може Порошенко всім сам займатися -- доручив комусь. Той ще комусь. Нормальних виконавців не вистачає -- у будь-якій галузі, не лише в політиці.
2002.11.19 | Мирослава Свистович
Re: Ви помиляєтесь
123 пише:> Пані Мирославо, я тільки-но зізнавався Вашому чоловіку у моїй повазі до Вас, відповідаючи на його допис.
А чому чоловікові, а не мені особисто? Якась дискримінація. В нас хоч і недемократична держава, але жінки, слава Богу, все ж не є власністю чоловіків.
>
> Вам відомо, безумовно, що більшість виборців НУ голосували за особистість Ющенка, а не за членів НУ. В місті, де я мешкаю (великому), я не знаю жодного гідного поваги лідера партії-члена НУ. Я тут не маю ілюзій. Так що мені, участі в виборах не брати? Я обираю краще серед того, що є. Оскільки я переконаний в тому, що це -- найкраще, закликаю інших слідувати моєму прикладу.
Не зрозуміла? Що найкраще? Ющенко? Один Ющенко? І заради нього одного потрібно до парламенту десятки негідних уваги запхати? А ще й до місцевих рад сотні і тисячі.
>
> Для масштабних заходів (як той з*їзд), для розгалужної структури мало гарних лідерів -- потрібно багато гарних виконавців. А їх у нашому сувєцькому суспільстві небагато. Думаю, Порошенко ненабагато більше участі приймав у тому з*їзді, ніж сам Ющенко. Не може Порошенко всім сам займатися -- доручив комусь. Той ще комусь. Нормальних виконавців не вистачає -- у будь-якій галузі, не лише в політиці.
Не такий вже був масштабний той з"їзд, по-перше. А гарних виконавців вистачає. В тій самій НУ. Навіть в нашому Ірпені (маленьке місце) набереться достатня кількість для проведення подібного збіговиська.
А про Порошенка Ви помиляєтесь. Не комусь доручив, а своїм довіреним особам. І жваво, дуже жваво цікавиться він цією Асоціацією. Тому й підхопив ідею, поки Пинзеник очима кліпав.
2002.11.19 | 123
Re: Ви помиляєтесь
Мирослава Свистович пише:> 123 пише:
> > Пані Мирославо, я тільки-но зізнавався Вашому чоловіку у моїй повазі до Вас, відповідаючи на його допис.
>
> А чому чоловікові, а не мені особисто? Якась дискримінація. В нас хоч і недемократична держава, але жінки, слава Богу, все ж не є власністю чоловіків.
Жінки взагалі схильні шукати дискримінацію там, де її немає. :-)
Я писав Вашому чоловіку (в тему), що, наприклад, його або Вас можна вважати політиками, але при всій моїй повазі до кожного з вас -- не серйозними ("не" свідомо пишу окремо) політиками, бо жоден з вас не впливає на рішення в маштабах країни.
В мене є власна позиція щодо жінок, але тут вона не проявилася :-) і дискримінації не було, як бачите.
> >
> > Вам відомо, безумовно, що більшість виборців НУ голосували за особистість Ющенка, а не за членів НУ. В місті, де я мешкаю (великому), я не знаю жодного гідного поваги лідера партії-члена НУ. Я тут не маю ілюзій. Так що мені, участі в виборах не брати? Я обираю краще серед того, що є. Оскільки я переконаний в тому, що це -- найкраще, закликаю інших слідувати моєму прикладу.
>
> Не зрозуміла? Що найкраще? Ющенко? Один Ющенко? І заради нього одного потрібно до парламенту десятки негідних уваги запхати? А ще й до місцевих рад сотні і тисячі.
Легко побачити, що в Вас немає практики в оперуванні відносними категоріями, тому Вам це нелегко дається -- навичок не вистачає :-).
Жартую, не ображайтесь (знаю, що жінки схильні ображатися на жарти).
Оті сотні гірші за Ющенка. Але їх порівнювати варто не з Ющенком, а з сотнями інших, що тягнуться за іншими, гіршими за Ющенка.
НУ краща за інших. Депутати від НУ кращі депутатів від ЄДИ. Здається, все просто.
> >
> > Для масштабних заходів (як той з*їзд), для розгалужної структури мало гарних лідерів -- потрібно багато гарних виконавців. А їх у нашому сувєцькому суспільстві небагато. Думаю, Порошенко ненабагато більше участі приймав у тому з*їзді, ніж сам Ющенко. Не може Порошенко всім сам займатися -- доручив комусь. Той ще комусь. Нормальних виконавців не вистачає -- у будь-якій галузі, не лише в політиці.
>
> Не такий вже був масштабний той з"їзд, по-перше.
:-). З*їзд немасштабний, а захід -- масштабний.
> А гарних виконавців вистачає. В тій самій НУ. Навіть в нашому Ірпені (маленьке місце) набереться достатня кількість для проведення подібного збіговиська.
Може, Ви й праві. Моє враження від мого велика міста і від загальних спостережень -- совок домінує.
> А про Порошенка Ви помиляєтесь. Не комусь доручив, а своїм довіреним особам. І жваво, дуже жваво цікавиться він цією Асоціацією. Тому й підхопив ідею, поки Пинзеник очима кліпав.
Я висловлював загальні спостереження. Звісно, якщо Ви щось знаєте конкретне -- Вам простіше, і я з Вами погоджуся. До повної публічності навіть НУ ще далеко.
2002.11.19 | Мирослава Свистович
Re: Ви помиляєтесь
123 пише:>
> Жінки взагалі схильні шукати дискримінацію там, де її немає. :-)
Якщо говорити про дискримінацію (хоча це мене найменше хвилює), то вона є вже у самому цьому реченні. Жінки - вони такі...
Чоловіки завжди схильні вважати, що вони знають жінок краще ніж самі жінки
>
> Легко побачити, що в Вас немає практики в оперуванні відносними категоріями, тому Вам це нелегко дається -- навичок не вистачає :-).
На жаль, весь час доводиться оперувати у вчинках саме відносними категоріями. Але прагнути потрібно абсолюту
>
> Оті сотні гірші за Ющенка. Але їх порівнювати варто не з Ющенком, а з сотнями інших, що тягнуться за іншими, гіршими за Ющенка.
А якщо сотні, що тягнуться за іншими, гіршими за Ющенка, кращі ніж ті сотні, що тягнуться за Ющенком? Кого тоді обирати? "Кращого" лідера з "гіршими" прихильниками чи "гіршого" лідера з "кращими" прихильниками?
>
> НУ краща за інших. Депутати від НУ кращі депутатів від ЄДИ. Здається, все просто.
Не все просто. Окрім НУ та Єди є ще інші. І не бачу, чим НУ (з Поровським, Лавриновичем, Зайцем) краща від БЮТ чи СПУ.
2002.11.19 | 123
Re: Ви помиляєтесь
Мирослава Свистович пише:> 123 пише:
> >
> > Жінки взагалі схильні шукати дискримінацію там, де її немає. :-)
>
> Якщо говорити про дискримінацію (хоча це мене найменше хвилює), то вона є вже у самому цьому реченні. Жінки - вони такі...
Ні, це називається просто узагальнення.
> Чоловіки завжди схильні вважати, що вони знають жінок краще ніж самі жінки
А хіба жінки могуть знати хоч ЩОСЬ краще за чоловіків? ;-))
Крім того, що чоловіки знають ВСЕ краще за жінок? ;-)))
> > Легко побачити, що в Вас немає практики в оперуванні відносними категоріями, тому Вам це нелегко дається -- навичок не вистачає :-).
>
> > Оті сотні гірші за Ющенка. Але їх порівнювати варто не з Ющенком, а з сотнями інших, що тягнуться за іншими, гіршими за Ющенка.
>
> А якщо сотні, що тягнуться за іншими, гіршими за Ющенка, кращі ніж ті сотні, що тягнуться за Ющенком? Кого тоді обирати? "Кращого" лідера з "гіршими" прихильниками чи "гіршого" лідера з "кращими" прихильниками?
Загальної відповіді, мабуть, не існує.
Коли я обирав НУ, я, звичайно, мав претензії до складу списку. Звичайно, я б не обрав депутатом, скажімо, такого собі пана Стояна. Але мені було зрозуміло, навіщо його (і більшість інших) включили в список. Мені було зрозуміло, що підтримуватиме НУ в парламенті. Як виборець ПРП, мені імпонувала присутність ПРП у складі блоку. Так що мене багато чого приваблювало, а більшість того, що мене не приваблювало, мені було зрозуміло.
> > НУ краща за інших. Депутати від НУ кращі депутатів від ЄДИ. Здається, все просто.
>
> Не все просто. Окрім НУ та Єди є ще інші. І не бачу, чим НУ (з Поровським, Лавриновичем, Зайцем) краща від БЮТ чи СПУ.
За великим рахунком, за списком обирають не прізвища, а кількість. Скажімо, виборці обрали 110 голосів НУ. Не є важливим, які то прізвища. Головне, щоб вони голосували так, як я очикую від того, за кого я голосую.
Чим Заєць гірший за Ющенка, якщо вони голосують однаково з усіх питань?
В українських реаліях важливо забезпечити монолітність списку -- щоб не обманути моїх сподівань щодо того, що скільки голосів я оберу, стільки й голосуватимуть так, як я очікував. Тут БЮТ розчарував (читай -- обманув) своїх виборців -- вже, мабуть чверть депутатів втекли.
2002.11.19 | Мирослава Свистович
Re: Ви помиляєтесь
123 пише:>
> А хіба жінки могуть знати хоч ЩОСЬ краще за чоловіків? ;-))
Як доводить наша дискусія - можуть
>
> Крім того, що чоловіки знають ВСЕ краще за жінок? ;-)))
Як доводить наша дискусія - далеко не все
>
> Загальної відповіді, мабуть, не існує.
Так отож
>
> Коли я обирав НУ, я, звичайно, мав претензії до складу списку. Звичайно, я б не обрав депутатом, скажімо, такого собі пана Стояна. Але мені було зрозуміло, навіщо його (і більшість інших) включили в список. Мені було зрозуміло, що підтримуватиме НУ в парламенті. Як виборець ПРП, мені імпонувала присутність ПРП у складі блоку. Так що мене багато чого приваблювало, а більшість того, що мене не приваблювало, мені було зрозуміло.
Мені також було зрозуміло, чому Стояна включили до списку, але мені також було зрозуміло, що це не додасть Ющенкові жодного голосу.
>
> За великим рахунком, за списком обирають не прізвища, а кількість. Скажімо, виборці обрали 110 голосів НУ. Не є важливим, які то прізвища. Головне, щоб вони голосували так, як я очикую від того, за кого я голосую.
Ви б голосували за Піскуна?
>
> Чим Заєць гірший за Ющенка, якщо вони голосують однаково з усіх питань?
По-різному вони голосують. Подивіться результати голосування. За того ж Піскуна.
>
> В українських реаліях важливо забезпечити монолітність списку -- щоб не обманути моїх сподівань щодо того, що скільки голосів я оберу, стільки й голосуватимуть так, як я очікував. Тут БЮТ розчарував (читай -- обманув) своїх виборців -- вже, мабуть чверть депутатів втекли.
І НУ розчарувала, і навіть СПУ. І ще розчарують не раз. До того ж, якби в НУ не дозволялось час від часу вільне голосування, втікачів було б більше. Але навіть не в цьому суть. Я вже писала у статті своїй про ставки. Зараз вони голосуватимуть так, як від них очікують. Бо зробили ставку на Ющенка. Коли він стане їм непотрібним - вони голосуватимуть інакше.
2002.11.19 | 123
Re: Ви помиляєтесь
Мирослава Свистович пише:> 123 пише:
> >
> > А хіба жінки могуть знати хоч ЩОСЬ краще за чоловіків? ;-))
>
> Як доводить наша дискусія - можуть
>
> >
> > Крім того, що чоловіки знають ВСЕ краще за жінок? ;-)))
>
> Як доводить наша дискусія - далеко не все
Якщо жінка вважає, що вона щось знає краще за чоловіка -- це доводить те, що жінки помиляються навіть в простих речах (як то -- хто знає краще, жінка чи чоловік).
;-))
> > Коли я обирав НУ, я, звичайно, мав претензії до складу списку. Звичайно, я б не обрав депутатом, скажімо, такого собі пана Стояна. Але мені було зрозуміло, навіщо його (і більшість інших) включили в список. Мені було зрозуміло, що підтримуватиме НУ в парламенті. Як виборець ПРП, мені імпонувала присутність ПРП у складі блоку. Так що мене багато чого приваблювало, а більшість того, що мене не приваблювало, мені було зрозуміло.
>
> Мені також було зрозуміло, чому Стояна включили до списку, але мені також було зрозуміло, що це не додасть Ющенкові жодного голосу.
Це вже не так суттєво. Можна вважати це тактичною помилкою, можна вдалим тактичним ходом. Я готовий доводити з обох боків, якщо треба :-)
> >
> > За великим рахунком, за списком обирають не прізвища, а кількість. Скажімо, виборці обрали 110 голосів НУ. Не є важливим, які то прізвища. Головне, щоб вони голосували так, як я очикую від того, за кого я голосую.
>
> Ви б голосували за Піскуна?
ОК, між словами "вони" і "голосували" слід додати "майже завжди".
До того ж, це голосування не було надто принциповим і важливим. Ну був би інший прокурор, чи був би в.о. Що б від того змінилося на краще? Тут грають тактичні міркування, як на мене.
> >
> > Чим Заєць гірший за Ющенка, якщо вони голосують однаково з усіх питань?
>
> По-різному вони голосують. Подивіться результати голосування. За того ж Піскуна.
Див. вище
> >
> > В українських реаліях важливо забезпечити монолітність списку -- щоб не обманути моїх сподівань щодо того, що скільки голосів я оберу, стільки й голосуватимуть так, як я очікував. Тут БЮТ розчарував (читай -- обманув) своїх виборців -- вже, мабуть чверть депутатів втекли.
>
> І НУ розчарувала, і навіть СПУ. І ще розчарують не раз.
Моя справа -- обирати кращого серед наявних. Закохуватися в них не слід, безумовно.
>До того ж, якби в НУ не дозволялось час від часу вільне голосування, втікачів було б більше. Але навіть не в цьому суть. Я вже писала у статті своїй про ставки. Зараз вони голосуватимуть так, як від них очікують. Бо зробили ставку на Ющенка. Коли він стане їм непотрібним - вони голосуватимуть інакше.
Можливо. Але як це перевірити? Їх сьогодні вже так насилують, що ой-ой-ой. А могли б цього не терпіти. От як Плющ не терпить. Чи Гавриш. Але ж терплять.
2002.11.19 | Мирослава Свистович
Re: Ви помиляєтесь
123 пише:>
> Якщо жінка вважає, що вона щось знає краще за чоловіка -- це доводить те, що жінки помиляються навіть в простих речах (як то -- хто знає краще, жінка чи чоловік).
>
> Це вже не так суттєво. Можна вважати це тактичною помилкою, можна вдалим тактичним ходом. Я готовий доводити з обох боків, якщо треба :-
)
Щербань також тактична помилка?
>
> До того ж, це голосування не було надто принциповим і важливим. Ну був би інший прокурор, чи був би в.о. Що б від того змінилося на краще? Тут грають тактичні міркування, як на мене.
Багато чого б змінилося. Вже після Піскуна Верховна Рада затверджувала некучмістів і до Конституційного суду, і до Нацради з питань телерадіомовлення чи як її там. Піскун - людина Медведчука. Маляренко - людина Медведчука. На черзі - Нацбанк. Ви не бачите удавки?
Можна було б, по-перше, призначити менш залежну від Медведчука чи якогось іншого конкретного клану людину, по-друге, не маратись голосуванням за бандитів. У всякому разі рейтинг Ющенка в Ірпені після того голосування похитнувся.
2002.11.19 | 123
Re: Ви помиляєтесь
Мирослава Свистович пише:> 123 пише:
> >
> > Якщо жінка вважає, що вона щось знає краще за чоловіка -- це доводить те, що жінки помиляються навіть в простих речах (як то -- хто знає краще, жінка чи чоловік).
>
>
Радий, що Вам сподобалося :-)
> >
> > Це вже не так суттєво. Можна вважати це тактичною помилкою, можна вдалим тактичним ходом. Я готовий доводити з обох боків, якщо треба :-
> )
>
> Щербань також тактична помилка?
Щербань був включений як довісок до Ліберальної партії. Яка була необхідна з тактичних міркувань.
> >
> > До того ж, це голосування не було надто принциповим і важливим. Ну був би інший прокурор, чи був би в.о. Що б від того змінилося на краще? Тут грають тактичні міркування, як на мене.
>
> Багато чого б змінилося. Вже після Піскуна Верховна Рада затверджувала некучмістів і до Конституційного суду, і до Нацради з питань телерадіомовлення чи як її там.
Ви забули, що кандідатуру ГПУ вносить Кучма. Кучма б вносив того, кого він хоче. Був би або кучміст, або в.о.
> Піскун - людина Медведчука. Маляренко - людина Медведчука. На черзі - Нацбанк. Ви не бачите удавки?
Піскун, як я розумію, ближчий до Азарова.
> Можна було б, по-перше, призначити менш залежну від Медведчука чи якогось іншого конкретного клану людину, по-друге, не маратись голосуванням за бандитів. У всякому разі рейтинг Ющенка в Ірпені після того голосування похитнувся.
Знову ж, це вже тактичні міркування, як Ви самі розумієте. Десь виграли, десь програли.
2002.11.20 | Михайло Свистович
Re: Ви помиляєтесь
123 пише:>
> Щербань був включений як довісок до Ліберальної партії. Яка була необхідна з тактичних міркувань.
1. Ліберальна партія абсолютно не була потрібна з тактичних міркувань
2. Включати бандита з будь-яких міркувань - неморально
3. Ліберальна партія і досі не виключена з блоку "Наша Україна" і зараз продовжує вставляти свої 5 копійок у політику блоку
>
> Ви забули, що кандідатуру ГПУ вносить Кучма. Кучма б вносив того, кого він хоче. Був би або кучміст, або в.о.
Якби не пройшло кілька кандидатур, Кучмі довелось би внести менш палкого кучміста
>
> Піскун, як я розумію, ближчий до Азарова.
1. Піскун вже давно ближче до Медведчука ніж до Азарова
2. Азаров сам від донецьких перейшов до Медведчука
>
> Знову ж, це вже тактичні міркування, як Ви самі розумієте. Десь виграли, десь програли.
Ніде не виграли. Голосування за Піскуна не дало Ющенкові плюсів ніде. І що це за мораль така, коли дозволяє таку тактику?
2002.11.20 | 123
Ви вважаєте себе володарєм абсолютного знання. Так не можна
Михайло Свистович пише:> 123 пише:
> >
> > Щербань був включений як довісок до Ліберальної партії. Яка була необхідна з тактичних міркувань.
>
> 1. Ліберальна партія абсолютно не була потрібна з тактичних міркувань
Це Вам так здається. А організаторам здалося -- що потрібна. Тактичні міркування -- це не точна наука. В когось одні міркування, в когось інші.
> 2. Включати бандита з будь-яких міркувань - неморально
Скільки Ви будете людей обзивати бандитами? Не може Ющенко обзивати людей бандитами так, як Ви, бо він серйозний політик (це ми вже обговорювали). Бандит -- до суду. Юля не менший бандит, ніж Суркіс. Так чому з Юлею блокуватися можно, а з Суркісом - ні?
Ви особисто -- чому Ви не виграли судів про підтасовку результатів виборів? Це ж карний злочин -- впливання на хід виборів. Ви кажите -- "бандитів вибрали не чесно". Чому Ви це не довели в суді?
> 3. Ліберальна партія і досі не виключена з блоку "Наша Україна" і зараз продовжує вставляти свої 5 копійок у політику блоку
А чому її виключати? В Ющенка широка коаліція, мають бути не лише партії з Галичини, а і з інших регіонів. Інакше вибори Президента не виграти.
> >
> > Ви забули, що кандідатуру ГПУ вносить Кучма. Кучма б вносив того, кого він хоче. Був би або кучміст, або в.о.
>
> Якби не пройшло кілька кандидатур, Кучмі довелось би внести менш палкого кучміста
Це все демагогія. Чому б це йому "довелось"? І як їх відрізняти -- менш палкого від більш палкого? Єрунда це все.
> >
> > Піскун, як я розумію, ближчий до Азарова.
>
> 1. Піскун вже давно ближче до Медведчука ніж до Азарова
> 2. Азаров сам від донецьких перейшов до Медведчука
Давайте попліткуємо...
А завтра він буде ближчий до Януковича. І що з того?
> >
> > Знову ж, це вже тактичні міркування, як Ви самі розумієте. Десь виграли, десь програли.
>
> Ніде не виграли. Голосування за Піскуна не дало Ющенкові плюсів ніде.
Ви не можете цього знати.
> І що це за мораль така, коли дозволяє таку тактику?
До чого тут мораль? Тут нема ані морального, ані аморального. Не Ющенко визначає кандидатуру ГПУ, а Кучма. Така Конституція. Умити руки і неголосувати -- гарна позиція. Зручна. Але не дає можливості впливати на події. Така позиція вдала для БЮТ -- вона у будь-якому випадку впливати ні на що не в змозі. А для серйозних політиків вона невдала. Бо якщо хочеш впливати -- слід впливати, а не умивати руки.
2002.11.20 | Михайло Свистович
Re: Це Ви так вважаєте
А я вважаю себе тільки володарем своїх знань, тому пишу лише про те, що знаю, і не пишу про те, чого не знаю. Якщо роблю припущення чи прогнози - зазначаю це.123 пише:
>
> Це Вам так здається. А організаторам здалося -- що потрібна. Тактичні міркування -- це не точна наука. В когось одні міркування, в когось інші.
От і помилилися організатори. Якби вони менщше говорили про мораль, а більше б думали про неї, то не було б таких прорахунків
>
> Скільки Ви будете людей обзивати бандитами? Не може Ющенко обзивати людей бандитами так, як Ви, бо він серйозний політик (це ми вже обговорювали). Бандит -- до суду. Юля не менший бандит, ніж Суркіс. Так чому з Юлею блокуватися можно, а з Суркісом - ні?
Скільки буду жити. І чому це Ющенко не може? Язика не має? Он Мороз може, і Юля може. А от про Юлю не доведено. А якщо навіть і так, то вона вже свій бандитизм відробила працею на благо України в уряді Ющенка
>
> Ви особисто -- чому Ви не виграли судів про підтасовку результатів виборів? Це ж карний злочин -- впливання на хід виборів. Ви кажите -- "бандитів вибрали не чесно". Чому Ви це не довели в суді?
По-перше, бо суди продажні, по-друге, це Ви не довели. Бо я виграв вибори, мені непотрібно було доводити.
>
> А чому її виключати? В Ющенка широка коаліція, мають бути не лише партії з Галичини, а і з інших регіонів. Інакше вибори Президента не виграти.
Припливли. Голову партії виключили, а партія хай залишається? І хто в регіонах знає про таку партію як Ліберальна? Чи деє її структури на місцях? На чорта вона потрібна?
>
> Це все демагогія. Чому б це йому "довелось"? І як їх відрізняти -- менш палкого від більш палкого? Єрунда це все.
Демагогія у Вас, коли вади влождів Ви перекладаєте на виборців і вважаєте спілку з бандитами нормальною. Відрізнити ж просто: Сівкович, наприклад, менш палкий ніж Пінчук. Хоча обидва входять до більшості
>
> Давайте попліткуємо...
>
> А завтра він буде ближчий до Януковича. І що з того?
Ви першим почали пліткувати. Я навів Вам факт у відповідь на Ваше запитання.
>
> Ви не можете цього знати.
Наведіть хоч один плюс. Там, де я знаю, плюсів немає
>
> До чого тут мораль? Тут нема ані морального, ані аморального. Не Ющенко визначає кандидатуру ГПУ, а Кучма. Така Конституція. Умити руки і неголосувати -- гарна позиція. Зручна. Але не дає можливості впливати на події. Така позиція вдала для БЮТ -- вона у будь-якому випадку впливати ні на що не в змозі. А для серйозних політиків вона невдала. Бо якщо хочеш впливати -- слід впливати, а не умивати руки.
А як можна впливати на події брудними руками? Ну проголосувало НУ за Піскуна, як після цього вона стала більше впливати на події.
У Вас неправильне поняття серйозного політика. Серйозний політик - або при владі, або в опозиції. Коли політики були несерйозними (І Верховна Рада) і Народна Рада не творила більшості з групою 239, ми мали перемогу за перемогою, але як тільки після настання незаледжності частина нацдемів вирішила повпливати на політику, так відразу той вплив реальний і зменшився. І в підсумку маємо Кучму. Ющенко зараз веде нас у той самий 1991-й. Будемо мати щось на зразок кравчукістської України. Краще, ніж кучмівська, але не те, що нам потрібно.
А Ющенко, як і Юля, також зараз аж ніяк не впливає на політику, хоч і має в 5 разів більшу фракцію.
2002.11.21 | 123
Re: Це Ви так вважаєте
Михайло Свистович пише:> А я вважаю себе тільки володарем своїх знань, тому пишу лише про те, що знаю, і не пишу про те, чого не знаю. Якщо роблю припущення чи прогнози - зазначаю це.
Ви що, правда не розумієте? Ви пишете не те, що знаєте. Ви робите висновки, які неможливо зробити з тих знань, які Ви маєте. Їх неможливо робити анікому, не лише Вам, бо для цього потрібні абсолютні знання.
> 123 пише:
> >
> > Це Вам так здається. А організаторам здалося -- що потрібна. Тактичні міркування -- це не точна наука. В когось одні міркування, в когось інші.
>
> От і помилилися організатори.
Оце приклад Вашої категоричності. Там, де вона не потрібна.
Як можна зробити висновок з Вашої поведінки, демократ з Вас ніякий -- Ви не здатні поважати думку іншого з питань, де "правильної" думки не може бути апріорі.
> >
> > Скільки Ви будете людей обзивати бандитами? Не може Ющенко обзивати людей бандитами так, як Ви, бо він серйозний політик (це ми вже обговорювали). Бандит -- до суду. Юля не менший бандит, ніж Суркіс. Так чому з Юлею блокуватися можно, а з Суркісом - ні?
>
> Скільки буду жити. І чому це Ющенко не може? Язика не має? Он Мороз може, і Юля може. А от про Юлю не доведено.
:-))))))
А про Суркіса що, доведено?
> >
> > Ви особисто -- чому Ви не виграли судів про підтасовку результатів виборів? Це ж карний злочин -- впливання на хід виборів. Ви кажите -- "бандитів вибрали не чесно". Чому Ви це не довели в суді?
>
> По-перше, бо суди продажні, по-друге, це Ви не довели. Бо я виграв вибори, мені непотрібно було доводити.
Про продажні суди -- хєрня, пробачте на слові. Можна шукати спосіб зробити, а можна -- пояснення, чому це не зробити. Люди виграють, коли хочуть.
А те, що Ви виграли вибори -- тут не до чого. Я ж Вам не результати виборів пропонує оскаржити, а дії тих, хто порушував виборче законодавство. Факт порушення не залежить від того, хто виграв. А то Ви людей обзиваєте бандитами, а до суду не бажаєте звертатися. Хто Ви після цього?
> >
> > А чому її виключати? В Ющенка широка коаліція, мають бути не лише партії з Галичини, а і з інших регіонів. Інакше вибори Президента не виграти.
>
> Припливли. Голову партії виключили, а партія хай залишається? І хто в регіонах знає про таку партію як Ліберальна? Чи деє її структури на місцях? На чорта вона потрібна?
Голову може завтра виключать з партії. Про партію відомо, що є така. Назва гарна. Партія зі Східних регіонів. В мінусах -- лише Щербань. Жулинський -- "гарний". Різні можуть бути тактичні міркування.
> >
> > Це все демагогія. Чому б це йому "довелось"? І як їх відрізняти -- менш палкого від більш палкого? Єрунда це все.
>
> Демагогія у Вас, коли вади влождів Ви перекладаєте на виборців і вважаєте спілку з бандитами нормальною.
Це констатація, а не демагогія. За вибір депутата відповідає виборець. Де ж тут демагогія?
> Відрізнити ж просто: Сівкович, наприклад, менш палкий ніж Пінчук. Хоча обидва входять до більшості
І що, з Сивковичем не було роботи? Це не можливо. Сивкович близький до "Вперед, Україно!". Сивкович вів переговори з Григорішин, а всі пліткують, що Григорішин вів переговори з НУ.
Якщо якійсь Жовтяк че ще хтось Вам чогось не розповів, це не значить, що такого не було.
> >
> > Давайте попліткуємо...
> >
> > А завтра він буде ближчий до Януковича. І що з того?
>
> Ви першим почали пліткувати. Я навів Вам факт у відповідь на Ваше запитання.
:-) Першою почала Ваша дружина.
> >
> > Ви не можете цього знати.
>
> Наведіть хоч один плюс. Там, де я знаю, плюсів немає
Плюси знає той, хто вів з ним переговори під голосування.
> >
> > До чого тут мораль? Тут нема ані морального, ані аморального. Не Ющенко визначає кандидатуру ГПУ, а Кучма. Така Конституція. Умити руки і неголосувати -- гарна позиція. Зручна. Але не дає можливості впливати на події. Така позиція вдала для БЮТ -- вона у будь-якому випадку впливати ні на що не в змозі. А для серйозних політиків вона невдала. Бо якщо хочеш впливати -- слід впливати, а не умивати руки.
>
> А як можна впливати на події брудними руками? Ну проголосувало НУ за Піскуна, як після цього вона стала більше впливати на події.
>
> У Вас неправильне поняття серйозного політика. Серйозний політик -
Правильне. Ви нижче самі до нього повернулися.
До того ж це не поняття, а визначення, яким я користувався в своїх дописах. Визначення не обговорюють.
> А Ющенко, як і Юля, також зараз аж ніяк не впливає на політику, хоч і має в 5 разів більшу фракцію.
Ющенко впливає. Тому його умовляють йти у більшість. Він є суб*єктом активної політики, від позиції НУ залежить те, що буде в парламенті: більшість у 230 депутатів не здатна працювати. Якщо з БЮТ не втекуть всі, крім Тимошенко, НУ буде визначальною силою в парламенті :-)
2002.11.20 | Спостерігач
Re: Ви помиляєтесь
Михайло Свистович пише:> > Піскун, як я розумію, ближчий до Азарова.
>
> 1. Піскун вже давно ближче до Медведчука ніж до Азарова
помиляєтесь, михайло, з кількох джерело відомо, що медведчук сильно помилився в піскуні
2002.11.20 | Михайло Свистович
Re: Можливо, але я мав на увазі не те
Я мав на увазі, що Медведчук всюди розставляє своїх, як йому здається, людей, і це йому вдається досить непогано. А Піскун - хитра бестія. Він з тим, хто сильніший.2002.11.21 | 123
Тільки в цьому? :-) (-)
2002.11.19 | Мирослава Свистович
То станьте Ви таким лідером Re: В НУ пропорції інші
123 пише:>
> В місті, де я мешкаю (великому), я не знаю жодного гідного поваги лідера партії-члена НУ.
2002.11.19 | 123
Якщо навіть не брати до уваги аспект, пов*язаний з моїм бажанням
... хто мені дасть? Бажаючих "очолити" більш ніж досить. І вони дуже досвідчені у цій справі (очолювання), як Ви розумієте.2002.11.19 | Мирослава Свистович
Re: Я Вас навчу :))))
123 пише:> ... хто мені дасть? Бажаючих "очолити" більш ніж досить. І вони дуже досвідчені у цій справі (очолювання), як Ви розумієте.
Ніхто не дасть. Треба брати.
Коли ми з чоловіком переїхали до Ірпеня, там було багато пересварених між собою великих і малих лідерів. Ми ні з ким не сварились, і навіть ні з ким не приятелювали. Ми просто почали робити свою справу. І через півроку нас всі визнали лідерами, ще й вмовляли їх очолити.
Потім ми їх всіх об"єднали, і зараз в нас немає проблем з розколами, партійностями, амбіціями. Люди знають - хочеш називатися лідером - будь ним. Ось тобі посада. Але ці ж люди знають, що на цій посаді треба тяжко працювати. Тому йдуть на ці посади лише ті, хто дійсно хоче і може тяжко працювати.
2002.11.19 | Михайло Свистович
Re: А дійсно навчимо
Якщо бажаєте, напишіть електронною поштою з якого Ви міста, там щось придумаємо.2002.11.19 | 123
Нарешті зійшлися віртуальні Свистовичи
Шановні Свистовичі, Ви, як я казав, молодці. Знімаю капелюхя знов.Щодо лідерства -- не зменшуючи Ваших заслуг, все ж, в Ірпені легше досягти лідерства, ніж, скажімо, в Києві чи хоча б Одесі. У великому місті є стільки бажаючих...
Листа надішлю, але скоріше просто так, ніж для того, щоб навчитися чомусь. Політичне лідерство -- це не моє.
2002.11.19 | Roller
Надежду Константиновну и Владимира Ильича тоже сначала не призна
вали. Можно поучиться у них. И деньги нашлись. И за границей жили.И в кремле и в Горках.
2002.11.20 | Михайло Свистович
Re: Листа отримав
123 пише:> Шановні Свистовичі, Ви, як я казав, молодці. Знімаю капелюхя знов.
Не треба ні перед ким знімати капелюха. Те, що ми молодці, ми й самі знаємо як і те, що могли б бути кращими і подолати деякі свої недоліки.
Ви краще перестаньте робити кумирів і навчіться критично оцінювати кроки політиків. А то у Вас все, що не робить Ющенко, апріорі правильно.
>
> Щодо лідерства -- не зменшуючи Ваших заслуг, все ж, в Ірпені легше досягти лідерства, ніж, скажімо, в Києві чи хоча б Одесі. У великому місті є стільки бажаючих...
Йдеться не про лідерство як таке, а про вимушене лідерство. Листа отримали. У Ващому місті дійсно повна, перепрошую, жопа. Не лише з НУ, але й з усією опозицією. Знаю я Ваших лідерів, спілкувався, довго плювався потім. А від кількості бажаючих місце лідера не залежить. Воно залежить від самої людини та, для Вашого міста, наявності певних матеріальних ресурсів, які для Ірпеня не потрібні
>
> Політичне лідерство -- це не моє.
Тому у Вашому місті в опозиції вічно лідерствуватимуть оті недоумки, що є зараз
2002.11.20 | franko
Ja za Vas v 2008 roci progolosuju ;-) (-)
2002.11.19 | Roller
Крылатые фразы.
. А, оскільки, на всю Україну членів не вистачало, на керівні посади почали розставляти просто друзів і знайомих,Сьогодні в блоці Віктора Ющенка “Наша Україна” відбуваються ті самі процеси. Ось вже започатковано об’єднання жінок – прихильниць Ющенка (я не здивуюсь, якщо буде створено організацію чоловіків – прихильниць Тимошенко), серед лідерів якого ми бачимо таких осіб як Слава Стецько чи Олена Бондаренко
“В нас не так багато коштів, щоб витрачати їх на часті з’їзди”.
збирати навколо себе без допомоги грошей простих людей він не може і не вміє.
яка не дивиться й не слухає “Новини”, яка читає “Бульвар” і “Наталі” і не переносить товстих і “заумних” газет.
. Симптоматично, що це співпадає в часі з різким зменшенням розмов про створення партії “Наша Україна”.
2002.11.19 | Мирослава Свистович
Re: Дякую за зауваження. Я помилково прихопила на дискеті
чернетковий варіант, там, окрім помилок, не було деяких фраз. Вже виправила, а того, чого не було, дописала.2002.11.20 | Roller
не могу «догнать», чего хотите Вы.
Мирослава Свистович пише:> чернетковий варіант, там, окрім помилок, не було деяких фраз. Вже виправила, а того, чого не було, дописала.
За для чего. Все совсем не плохо.
Только я вот в толк не возьму, в чем суть ваших упреков? Ваше мнение интересно, поскольку вы знакомы с политическим бомондом. И делаете им упрек.
Но я не могу «догнать», чего хотите Вы.
Скажем, вам не понравилось, что на сборы куда вас и ваших знакомых пригласили все решили за Вас. В президиуме сидела команда молодых профи, грандоедов, которые профессионально выполняют свою организационную работу. Да они не работали на производстве, но они работали в организациях политического толка, это их профессия.
Они ее знают лучше, чем токарь, или пекарь.
Вам не нравится не серьезный подход в отношении построения партий и блоков. Но Медведчук, на мой взгляд, показал серьезный подход в построении своей партийной организации. Он строил организацию, и это приносит ему плоды.
Тимошенко пошла в политику для защиты своего бизнеса, так она объясняла свой приход, размерами своего бизнеса. Для обслуживания его потребовалось создание партии, затем блока. Ей пришлось набрать массовку. Она строит партию на свои деньги, а не взносы партийцев.
Ющенко строят партию другие люди примерно для тех же целей. То же касается и Марчука. О каком манипулировании может идти речь.
Рейтинги недоверия к оппозиции и просто к партийным, то есть к вам, превышают пятьдесят процентов.
Сегодня электорат стал много умней. Он использует оппозицию, как злую собаку. Он старается натравить одну ветвь на другую и выиграть в результате такого конфликта.
Но это не значит, что он доверяет, или поддерживает ту же оппозицию. Да и как ее можно поддерживать, если конкретно в ней присутствуют неприменимые друг другу оппозиционеры, которых по праздникам разводят на улицах, что бы они не перегрызлись.
Я понял, что вы получали предложения от трех ветвей оппозиции, и от всех предложений отказались.
Вы говорите, что те, кто делал вам предложения, были не достаточно искренни. Они предложили вам перспективу, возможно деньги, но не предложили любви к Украине.
Это выглядит несколько странно. Поскольку для того, чтобы любить Украину, треба еще знать, что именно вы собираетесь любить. Часть природы, часть этноса, национальный миф. И вообще на что вы собираетесь жить.
Понятно, что отказываться от предложения может человек или обеспеченный, или строящий какие-то свои амбициозные планы.
У меня складывается впечатление, что вы пытаетесь сыграть свою партию.
Вы считаете свои подход правильным. Но если вспомнить как вы очутились в политике, то окажется, что тоже случайно, то же благодаря кумовству, куму Михаила.
Так в чем вы собственно отличаетесь от тех, кого вы критикуете.
Семейственность это бичь не только украинской политики, но и всех сфер жизнедеятельности общества.
По крайней мере, те кого вы критикуете (Тимошенко) поступают честно. Они "гуляют" на свои. Они говорят, зачем они пришли в большую политику, этого требуют интересы их большого бизнеса. И ваше дело поддерживать их или нет. В данном случае они нашли поддержку электората, так как выступали лично против Кучмы, только и всего. Но Кучма меняет политику, и им уже приходится выступать против "стула" на котором сидит Кучма, а не против Кучмы человека и парохода.
Собственно сведение всех проблем к личности президента, мне кажется не умным и не далеким шагом, рассчитанным скорее на хоровое мальчиков, нежели на людей которым приходится жить в стране и связывать с ней свое будущее.
Из того, что вы говорите, я что-то интуитивно понимаю. Понимаю вашу личную проблему. Но для любой свободы, в том числе и политической, требуются сначала деньги, стулья потом. А их у Вас нет. И вы пытаетесь их чем-то заменить. Чем? У вас нет своего бизнеса, интересы которого требовали бы вашего присутствия в политике.
Следовательно, у вас есть только одно место в политике, место обслуживающего персонала. И с этим следует или смириться, или заняться другой деятельностью. Любить Украину - это не профессия.
Мне так кажется.
Это мы можем потрепаться на майдане как на брехаловке. Но вы лицо ответственное. Вы можете работать только на деньги. И их кто-то должен Вам платить и заказывать свою музыку. Другого не дано.
2002.11.20 | Адвокат ...
І не зможете. ;-(
Здогадайте се,--чому?2002.11.20 | Михайло Свистович
Re: Ну так доженіться, може тоді зрозумієте
Roller пише:>
> За для чего. Все совсем не плохо.
Вже сьогодні зателефонувала людина і сказала, що саме та вставка, що дописала моя жінка (про Поровського) є для нього найважливішою, оскільки доводить серйозність загрози захоплення влади в НУ конформістами
>
> Но я не могу «догнать», чего хотите Вы.
Вона, як і я, хоче правди, відвертості, чесності, щирості і праці на Україну європейську, а не кучмівську
>
> Скажем, вам не понравилось, что на сборы куда вас и ваших знакомых пригласили все решили за Вас. В президиуме сидела команда молодых профи, грандоедов, которые профессионально выполняют свою организационную работу. Да они не работали на производстве, но они работали в организациях политического толка, это их профессия.
Ні, нам не сподобалось, що на зборах утворилась маріонеткова організація. Ми ж, як нечлени НУ, не могли там нічого вирішувати, а прийшли поцікавитись. А ці хлопчики з дівчатками ніколи не працювали в політичних організаціях. Вони працювали у холдингах, де з політики роблять гроші
> Они ее знают лучше, чем токарь, или пекарь.
Вони її зовсім не знають. Гірше ніж токар чи пекар. Вони лише знають як зняти з політики бабки
>
> Вам не нравится не серьезный подход в отношении построения партий и блоков. Но Медведчук, на мой взгляд, показал серьезный подход в построении своей партийной организации. Он строил организацию, и это приносит ему плоды.
Нам не подобається несерйозний підхід в побудові опозиційних партій. Якби Медведчук підходив до своєї роботи несерйозно, ми б лише раділи
>
> Тимошенко пошла в политику для защиты своего бизнеса, так она объясняла свой приход, размерами своего бизнеса. Для обслуживания его потребовалось создание партии, затем блока. Ей пришлось набрать массовку. Она строит партию на свои деньги, а не взносы партийцев.
Це дуже погано. От і вийшла в неї партія, де без грошей ніхто не хоче нічого робити. А грошей на масштабну роботу для всіх не вистачає. Тому й не можуть навіть 100 чоловік терміново зібрати
>
> Ющенко строят партию другие люди примерно для тех же целей. То же касается и Марчука. О каком манипулировании может идти речь.
Про те, що і Ющенко, і Марчук не хотіли б саме такої роботи, але ними маніпулюють, видаючи бездіяльність за бурхливу роботу
> Рейтинги недоверия к оппозиции и просто к партийным, то есть к вам, превышают пятьдесят процентов.
А у Вас який рейтинг? 0,00 %?
>
> Сегодня электорат стал много умней. Он использует оппозицию, как злую собаку. Он старается натравить одну ветвь на другую и выиграть в результате такого конфликта.
І програє. Бо не може нацькувати жодну гілку влади на когось
>
> Но это не значит, что он доверяет, или поддерживает ту же оппозицию. Да и как ее можно поддерживать, если конкретно в ней присутствуют неприменимые друг другу оппозиционеры, которых по праздникам разводят на улицах, что бы они не перегрызлись.
Вони вже не гризуться, як би Вам цього не хотілось. І нікого вже не розводять - Ви помилилися у часі.
>
> Я понял, что вы получали предложения от трех ветвей оппозиции, и от всех предложений отказались.
Абсолютно точно
>
> Вы говорите, что те, кто делал вам предложения, были не достаточно искренни. Они предложили вам перспективу, возможно деньги, но не предложили любви к Украине.
Ні, вони були щирі у своїх пропозиціях.
>
> И вообще на что вы собираетесь жить.
Це найболючіше наше питання. Самі ще не знаємо.
>
> Понятно, что отказываться от предложения может человек или обеспеченный, или строящий какие-то свои амбициозные планы.
>
> У меня складывается впечатление, что вы пытаетесь сыграть свою партию.
Ви, напевно, судите по собі, оскільки відмовитись від пропозиції може також абсолютно чесна людина, яка знищила в собі амбіції
> Вы считаете свои подход правильным. Но если вспомнить как вы очутились в политике, то окажется, что тоже случайно, то же благодаря кумовству, куму Михаила.
Ми обидва прийшли в політику, коли ще не були знайомі, і ні в нас, ні в наших майбутніх кумів не було дітей
>
> Так в чем вы собственно отличаетесь от тех, кого вы критикуете.
Майже у всьому
> Семейственность это бичь не только украинской политики, но и всех сфер жизнедеятельности общества.
У Вас щось не склалось в сім"ї? Немає порозуміння з дружиною? Співчуваю.
>
> По крайней мере, те кого вы критикуете (Тимошенко) поступают честно. Они "гуляют" на свои. Они говорят, зачем они пришли в большую политику, этого требуют интересы их большого бизнеса. И ваше дело поддерживать их или нет. В данном случае они нашли поддержку электората, так как выступали лично против Кучмы, только и всего. Но Кучма меняет политику, и им уже приходится выступать против "стула" на котором сидит Кучма, а не против Кучмы человека и парохода.
Медведчук також говорить чесно і гуляє на свої. Підтримайте його.
>
> Собственно сведение всех проблем к личности президента, мне кажется не умным и не далеким шагом, рассчитанным скорее на хоровое мальчиков, нежели на людей которым приходится жить в стране и связывать с ней свое будущее.
Ніхто не зводить проблеми лише до президента. Проблеми у системі.
>
> Из того, что вы говорите, я что-то интуитивно понимаю. Понимаю вашу личную проблему. Но для любой свободы, в том числе и политической, требуются сначала деньги, стулья потом. А их у Вас нет. И вы пытаетесь их чем-то заменить. Чем? У вас нет своего бизнеса, интересы которого требовали бы вашего присутствия в политике.
Не всі політика будується на бізнесі. І взагалі, краще, щоб політика була окремо від бізнесу, оскільки бізнес передбачає лобіювання власних інтересів всупереч навіть інтересам партнера по фракції, якщо він є конкурентом у бізнесі
> Следовательно, у вас есть только одно место в политике, место обслуживающего персонала.
Абсолютно правильно. От тільки інтереси не всіх ми хочемо обслуговувати
>
> Это мы можем потрепаться на майдане как на брехаловке. Но вы лицо ответственное. Вы можете работать только на деньги. И их кто-то должен Вам платить и заказывать свою музыку. Другого не дано.
До цього часу ми працювали у політиці не за гроші. Тому ніхто і ніколи не замовить нам музику.
2002.11.20 | Roller
Совет, да любовь (-)
2002.11.19 | franko
Iнодi мeнi здаeться, що Ющ часто-густо нe контролюe
дii власних пiдопiчних. Наприклад, чомусь в мeнe вiдчуття, що Ющeнко був проти створeння такоi органiзацii (бо я можу поки що припустити, що вона супeрeчить йому по духу), алe бiля Ющeнка e свiй "глава адмiнiстрацii" (нe обовязково явний, i нe обовязково з формальною посадою), який наполовину за його спиною i чeрeз Ющeнковe "нe хочу" (а найчастiшe, "нe знаю") робить йому вeдмeжi послуги. Цe можe бути як одна людина (малоймовiрно), так i цiла структура чи оточeння (iмовiрнiшe).Чи можe так бути? Аджe прeм'eром Ющeнко був нeпоганим, i всe-таки прeм'eром бути - цe нe коники лiпити, трeба мати жорсткий контроль над ситуацieю...
2002.11.19 | Мирослава Свистович
Re: Iнодi мeнi здаeться, що Ющ часто-густо нe контролюe
franko пише:> Наприклад, чомусь в мeнe вiдчуття, що Ющeнко був проти створeння такоi органiзацii (бо я можу поки що припустити, що вона супeрeчить йому по духу)
Ющенко був за, бо дав згоду, але він не був ні за, ні проти створення саме такої організації, бо просто не цікавився цим.
алe бiля Ющeнка e свiй "глава адмiнiстрацii" (нe обовязково явний, i нe обовязково з формальною посадою), який наполовину за його спиною i чeрeз Ющeнковe "нe хочу" (а найчастiшe, "нe знаю") робить йому вeдмeжi послуги.
Через "не хочу" Ющенка нічого не робиться. Робиться через "не знаю"
>
> Чи можe так бути? Аджe прeм'eром Ющeнко був нeпоганим, i всe-таки прeм'eром бути - цe нe коники лiпити, трeба мати жорсткий контроль над ситуацieю...
Прем"єр та політичний лідер-організатор - це різні речі. Тимошенко також була непоганим віце-прем"єром та ненайгіршим бізнесменом (як і Порошенко), але є абсолютно бездарним організатором політичної структури.
Коли Ющенко, Тимошенко, Мороз випали з системи, вони виявилися безпорадними. Бо в системі простіше - там віддаєш накази і вони виконуються, а політична партія - справа добровільна, і, як правило, найкращі виконавці тут ті, хто за гроші не виконує будь-який наказ.
Ми, здається, з Мишком про це говорили з тобою, коли ти в нас ночував, якщо я чогось не переплутала.
2002.11.19 | franko
Дякую за вичeрпну вiдповiдь, i ми справдi про цe говорили, алe
пiсля виборiв i другого туру рeволюцii я сподiвався на якiсь радикальнi змiни в пiдходах.Михайло справдi казав, що, наприклад, Юля, супeровий мeнeджeр ПЕКу, нi фiга нe вмie розбиратися в людях. Мeнi спeршу вiрилося досить тяжко, алe тeпeр я бачу, що вiн правий, i що кeрувати партieю(блоком) i кeрувати мiнiстeрством - цe рiзнi рeчi. Пeрeд виборами в тоi самоi Юлi потeнцiал був на всi 15%. Штаб Юлi являв собою цвинтар нeрeалiзованих iдeй самe тому, що iнiцiативнi пiдiрванi крапки губилися в морi загальноi байдужостi. До програних виборiв були морально готовi задовго до самих виборiв. Нeвiрний пiдхiд до кадрiв позначився на всiх рiвнях - вiд пeрших дeсяткiв списку, якi тeпeр поповнюють бiльшiсть, до рядових координаторiв низових груп, якi нiчого нe координували.
Алe - чи e зараз тi люди?... Я (пeрeд виборами, знов-таки) спeрeчався з кимось про тe, що Ющ нe мiг з тотального лайна набрати цiлий блок родзинок... Якщо брати сфeру полiтики i громадськоi дiяльностi, то людeй пiдiрваних, вiрних iдei, зрeштою, компeтeнтних набираeться чомусь нeбагато... В громадськiй дiяльностi пeрeважають або грантоiди, або вiрнi служитeлi полiтичних батькiв, або однодeнки, яким пiслязавтра всe набриднe. В полiтицi - ну, всe ясно.... вiдображeння суспiльства...
ОК, звeртаюся до всiх, назвiть мeнi 225 людeй, гiдних списку Ющeнка? Так, щоб нiхто нe придeрся (кого ж цe вiн зi собою тягнe)? Людeй нe просто "чeсних" i "гiдних", а щe й компeтeнтних?
Я чомусь думаю, що якби було на вeсь полiтикум 225 таких людeй, то вони скинули б Кучму до пiслязавтра бeз всяких Ющeнкiв...
Тяжко i вганяe в дeпрeсняк... дiйсно - всe "сувeцькe".
То так, лiричний вiдступ. Просто дякую за цiкаву розповiдь.
2002.11.19 | 123
Re: Дякую за вичeрпну вiдповiдь, i ми справдi про цe говорили, алe
franko пише:> ОК, звeртаюся до всiх, назвiть мeнi 225 людeй, гiдних списку Ющeнка? Так, щоб нiхто нe придeрся (кого ж цe вiн зi собою тягнe)? Людeй нe просто "чeсних" i "гiдних", а щe й компeтeнтних?
Так в тому й річ, що до списку слід включати не тих, хто ЗАСЛУЖИВ цього своєю гідністю чи іншими чеснотами, а тих, хто голосуватиме правильно (тобто так, як очікує виборець -- він для того й обирає депутата, щоб той голосував фактично від його (виборця) імені, це -- головний критерій при обранні). Тобто всі ті, хто сьогодні у фракції НУ, були вибрані (умовно -- Ющенком) абсолютно правильно (у першому наближенні -- важко сказати, які зусилля потрібні для того, щоб вони голосували так, як голосують, і не бігли до ЄДИ).
2002.11.19 | Михайло Свистович
Re: Ну що поробиш, доведеться скласти список до твого приїзду:))
franko пише:> пiсля виборiв i другого туру рeволюцii я сподiвався на якiсь радикальнi змiни в пiдходах.
А я от ні.
>
> Михайло справдi казав, що, наприклад, Юля, супeровий мeнeджeр ПЕКу, нi фiга нe вмie розбиратися в людях. Мeнi спeршу вiрилося досить тяжко, алe тeпeр я бачу, що вiн правий, i що кeрувати партieю(блоком) i кeрувати мiнiстeрством - цe рiзнi рeчi.
Ірпінь порожняк не жене
>
> Алe - чи e зараз тi люди?...
А куди ж вони ділися? Не повмирали ж.
>
> ОК, звeртаюся до всiх, назвiть мeнi 225 людeй, гiдних списку Ющeнка? Так, щоб нiхто нe придeрся (кого ж цe вiн зi собою тягнe)? Людeй нe просто "чeсних" i "гiдних", а щe й компeтeнтних?
Компетентні там не обов"язкові, хоча й бажані. Тут 123 правий, головне, щоб голосували правильно. А інші компетентні, які не мають харизми, щоб стати нардепами, підкажуть їм як голосувати.
>
> Я чомусь думаю, що якби було на вeсь полiтикум 225 таких людeй, то вони скинули б Кучму до пiслязавтра бeз всяких Ющeнкiв...
Таких людей є більше ніж 2250, але скинути Кучму нелегко
>
> Тяжко i вганяe в дeпрeсняк... дiйсно - всe "сувeцькe".
Я маю більше підстав на депресняк (завтра дізнаєшся), але ж не впадаю в нього.
2002.11.20 | franko
Ja za Vas v 2008 roci progolosuju ;-) (-)
2002.11.20 | franko
Correction: zapostyv ne v tu gilku (-)
2002.11.19 | інвалід п'ятої графи
Які ваші пропозиції ? (-)
2002.11.20 | Депутати Вишневої міської Ради
Ноги нашої там не буде
А ми ще думали туди вступати...2002.11.21 | Роман Гайдучок
Re: Відгук автора ідеї.
Пройшло майже півтора місяця з часу проведення так званого з’їзду “Асоціації депутатів місцевих рад та прихильників блоку Віктора Ющенка “Наша Україна” у Києві 5 жовтня 2002 року. Бурхливе політичне життя обласного депутата Львівщини майже викреслило з пам’яті цю подію. Дана стаття нагадала деякі деталі самого “з’їзду прихильників Ющенка”. Насамперед про статут Асоціації, проект якого містив багато недоречностей, що не мали нічого спільного з демократією. Хотілося апелювати до здорового глузду цих молодих київських хлопчиків, які згвалтували мою ідею, що була раніше викладена в моєму проекті “Наша Україна” – від села до столиці”. Цей проект я передав Віктору Ющенку під час його візиту до Львова 5 вересня 2002 року. На зустрічі в обласній раді Віктор Андрійович відразу підтримав його і сказав, що треба реалізовувати цей проект. Але київські реалізатори проекту навіть не повідомили мене про його “обсосування”. Та й про сам “з’їзд” я довідався зовсім випадково - напередодні його проведення. Мої зусилля та ще одного досвідченого депутата Львіської обласної ради п. Віри Байси виправити ситуацію на самому “з’їзді” не змогли перебороти мертвої “хватки” молодих ініціаторів заходу, які нагадали мені професійних комсомольських функціонерів совєтського періоду.На другий день після “з’їзду прихильників Ющенка”, 6 жовтня 2002 року, у Львові були проведені збори депутатів місцевих рад всіх рівнів та народних депутатів України від Львівщини. Серед інших питань розглядалося і питання Асоціації. Львівські депутати-нашоукраїнці не захотіли вступати в таку Асоціацію. На даний час ми реалізовуємо наш проект депутатських об’єднань, в якому тісно співпрацюють депутати Верховної Ради, обласної та районних рад. Ми бачимо позитивні результати такого проекту. Бажаючим використати наш досвід у своєму регіоні надішлю матеріали проекту на e-mail.
Що ж повинно статися з Асоціацією? Мертвонароджене дитя не може жити. “Діти Ющенка” шукатимуть інших способів забезпечити собі політичну перспективу.
Роман Гайдучок, секретар фракції “Наша Україна” у Львіській обласній раді.
E-mail: nulviv@ukr.net