ВАЖЛИВА ІНФОРМАЦІЯ ПРО ДЕЯКІ ЗМІНИ В ІСНУВАННІ МАЙДАНУ
11/21/2002 | Михайло Свистович
Ця інформація містить в собі як опис деяких змін у роботі сайту, так і коментар до звіту по використанню пожертв, які надійшли на Майдан, а також всі наші потреби, тобто, щось на зразок видаткової частини бюджету.
Писав я цей допис два тижні, бо сідав за нього лише у стані повного емоційного спокою. Якщо ж емоції прокидалися, я припиняв писати, відкладаючи продовження до наступного разу. І все одно, я впевнений, що не один з жертводавців з обуренням вимкне комп’ютер, не дочитавши цей допис до кінця, хоча саме наприкінці я виклав пропозиції щодо подальших стосунків Майдану з жертводавцями. Емоції – не завжди корисні. Бо саме через емоції у відповіді Майданівцю2 були написані слова про готовність повернути йому гроші і т.д., що є порушенням майданівських принципів: “Гроші ми беремо від всіх, нікому не повертаємо, але не продаємось”. Це означає, що нам все одно, хто і з якою метою дає нам кошти, але ми, беручи їх, зазначаємо, що не змінимось з огляду на ці пожертви і не станемо писати чогось на догоду жертводавцям. Грубо кажучи, це означає, що, якщо завтра Медведчук дасть нам кошти, ми їх візьмемо, навіть подякуємо (навіть величезними літерами на першій сторінці можемо розмістити це повідомлення), але того ж дня напишемо проти Медведчука нищівну статтю. А його пожертви пустимо на журналістське розслідування поганих справ Медведчука. Це так, гіпотетично, бо зрозуміло, що ніяких грошей Медведчук нам не дасть.
Якщо гроші даються з вимогою вплинути на редакційну політику Майдану, ми від них відмовляємось, навіть, якщо це не є критичним. Наприклад, нам пропонували гроші за те, щоб ми дечого не робили. Ми цього і так не робили (не було на це часу), але дуже хотіли б, тому брати ці гроші було б неприйнятно. Також ми не розміщуємо замовні статті, хоча такі пропозиції теж надходили. Наприклад, за 100 чи 200 доларів (я вже не пам’ятаю, давно це було) нам пропонували розмістити одну таку статтю саме в той момент, коли ситуація з грошима булав критичною (до цього її пропонували ще як мінімум двом виданням: “Граням” і сайту ЗМІна). Ми відмовились, а потім я побачив її в “Українській правді” (хтось запостив її і на форум – вона є десь в архіві).
Спочатку про справи фінансові.
Вимоги суворої і точної звітності звучать з вуст лише двох жертводавців, хоч і не самих маленьких. Причому почали вони звучати задовго до того, як ці жертводавці внесли перші свої пожертви, що свідчить про наполегливе прагнення нав’язати Майдану саме своє бачення. Я не здивуюсь (хоча тут я можу помилятись), що подібні розмови вони ведуть і в середовищі потенційних жертводавців, чим несвідомо зменшують потік пожертв. При цьому вони постійно зазначають, що впевнені, що ці гроші не розкрадаються, що вони використовуються на цілі Майдану і т.д.
Оскільки ми через спільних знайомих знаємо, що ці люди не є нашими ворогами, пояснити подібну наполегливість я можу лише одним: довгим перебуванням на стабільному і забезпеченому Заході, недостатнім розумінням реалій Кучмоїни що призводить до певних стереотипів, які намагаються нав’язати і нам. Вони можуть обуритися, прочитавши ці рядки, навести купу прикладів, що вони орієнтуються в сучасній Україні краще ніж ми всі, бо мають такі джерела інформації, що... Але насправді вони помиляються, бо теоретичні знання ніколи не можуть замінити практичне випробування на своїй шкірі. І тут немає нічого образливого. Наприклад, я, починаючи з перших радянських альтернативних виборів, брав участь у всіх виборчих кампаніях у різних якостях – простий агітатор, член дільничної і окружної комісії, довірена особа, один з керівників штабу. Але на цих виборах я виявив, що дуже багато чого не знаю. Більше того, я стверджую, що і зараз не знаю всього, наприклад, про вибори в Києві або в російськомовному регіоні Східної чи Південної України, бо мій досвід на цих виборах обмежився провінційними україномовними районами, а досвіду київських виборів минулих років недостатньо для повного розуміння нинішніх столичних виборів. Звичайно, можна сказати, що я дурень, однак всі кандидати, яких я підтримував, стали нардепами, перемігши з досить переконливим результатом.
Ще один приклад. Ми, починаючи з 1999 року, весь час критикували Жовтяка за роботу у виборчому окрузі, оскільки постійно працювали з людьми і нібито знали все. Ми вимагали від нього зробити нас всіх своїми помічниками, і тоді ми йому покажемо як треба... Нарешті додавили. І виявилось, що і тут ми багато чого не знаємо. Зараз аж голова обертом іде.
Ставлення вищезгаданих жертводавців до Майдану аналогічне ставленню до якоїсь американської громадської недержавної організації (НДО), члени якої, займаючись, наприклад, захистом жінок від домашнього насильства, проводять свої акції виключно за пожертви, чітко розрізняючи власні кошти та громадські. Як приклад, можна навести вживанням Майданівцем2 слова “навіть” у реченні “Я зовсім не стверджую що М.С. знімає проценти з нещасної сотні доларів. Можливо він там десь навіть докладє свої.” Обмовка красномовна (в смислі судження про Майдан як про західне НДО), бо Майданівець2 чудово знає, що своїх грошей я просто не маю (якщо не рахувати 46 гривень, які я отримую від держави на дочку, і які після 6 січня 2003 року, коли їй виповниться три роки, отримувати перестану). Так що докладати нема чого. А взагалі майданівці не розрізняють гроші на свої та громадські. І ті, хто працює, якщо мають зайві кошти, самі покривають деякі витрати, наприклад, свої міжміські дзвінки по майданівських справах та мобільні розмови, якщо вони, звичайно, не на астрономічні суми. Я ж докладаю свої гроші лише в тому сенсі, що не повертаюсь на роботу, тому різницю між 400 доларами, які я мав у банку і менш ніж 100 доларами, які я маю зараз, можу вважати своєю щомісячною пожертвою у справу Майдану.
В одному моменті Майданівець2 прагне продемонструвати своє знання українських реалій, хоча насправді демонструє протилежне
Майданівець2 пише:
Хід по своїй логіці нічим не відрізняється від відповіді начальника банку, який притримав зарплату (вчителів, рагулів, тележурналістів) на пару місяців і її "ніби позичив" у вигідний бізнес. Через деякий час він її всю віддасть, це повна правда.
В комерційних банках, на відміну, від державних, майже немає клієнтів з державною формою власності (а тим більше шкіл), а останнім часом з боку держави проводиться політика на розміщення рахунків таких підприємств саме в державних банках. Так що досвіду, описаного Майданівцем2, я не мав.
Банкіри взагалі ніколи не притримують нічию зарплату. Тим більше на пару місяців. Бо втратять клієнта. Зарплату притримують керівники підприємств, які, наприклад, переводять кошти, якими б могли виплатити зарплату, зі свого поточного рахунку на депозитний. Банкіра ж не цікавить, що це за гроші. Він не зобов’язаний знати, це – зарплата чи надлишок, який нема куди подіти. Він навіть не має права цим цікавитись. До того ж, якщо вже звинувачувати мене у цьому, то тільки у невиплаті зарплати самому собі. Але ж зарплата – це вже є власні кошти. Невже мені заборонено використовувати власні кошти на свій розсуд? Та й з точки зору банкіра позичання коштів на проведення ювілею УПА є не притримуванням чужої зарплати, а вдалим використанням тимчасово вільних коштів. З точки зору Майданівця2 ми мали б витратити відразу всі кошти. Але навіщо поповнювати сьогодні картку мобільного телефону, якщо там ще залишаються гроші, коли це можна зробити через тиждень? Але Майданівець2 пропонує чомусь саме цей варіант. Звичайно, можна було б забезпечити картками більшу кількість майданівців, тим більше, що потреба в цьому є. А ще – підключити домашній інтернет. Можна було б, якби мати гарантію, що завтра надійдуть нові кошти. Але ж ми знаємо, що такого не буде, тому змушені розтягувати ці гроші на певний період, забезпечуючи найнайкритичніший мінімум, бо вийде так, що сьогодні працюють 5 мобільних телефонів, а завтра – жодного. Попередній лист щодо потреб писався після акції “Повстань, Україно!” 16 і 24 вересня, коли нами була витрачена величезна кількість коштів на висвітлення акції, яка розпочиналась в різних місцях. Пізніші ж акції були локалізовані, тому гострої потреби в такій кількості мобільних не було. Отже, навіщо ми повинні, витрачати гроші саме на це. Бо так комусь хочеться?
В іншому моменті Майданівець2 намагається знайти докази своєї правоти в будь-яких кроках, та ще й видати свої погляди за погляди всіх жертводавців.
Майданівець2 пише:
Є і інший практичний момент. Збір грошей супроводжується листами МС про те, чого не вистачає на поточний момент: часу в інтернеті, часу мобільного зв"язку, паперу для летючок, гарячого харчування для кореспондентів Майдану. Далі гроші позичаюсться на ювілей, віддаються білоруським біженцям і т.ін. Мобільного зв"язку ж, треба напевно розуміти, як не було, так і нема. Принаймі ми про не знаємо. І це врешті решт цілком логічно приведе до ситуації, коли на розповіді про нестачу карток UMC вже ніхто реагувати не буде.
Якщо у своїх листах я зазначаю деякі моменти, то це не означає, що всі наші потреби вичерпуються саме цим. Просто я пишу про те, без чого не можна обійтись ніяк. Ситуація в Україні є непередбачливою, тому ми не можемо знати, на що будуть потрібні кошти завтра. Про яке планування може йтись, якщо ніхто з нас навіть не знає, коли буде наступна акція опозиції, і як саме вона проходитиме. В цьому листі я напишу всі наші потреби, щоб більше подібних претензій не виникало (гаряче харчування, до відому Майданівця2, ніколи не входило і не входитиме до наших потреб). Для чогось за вуха притягнуті білоруські біженці, хоча про потребу грошей для них я писав. А ті кошти, які були віддані їм до цього листа, складалися не лише з пожертв, але й з особистих коштів реальних майданівців. До того ж частка пожертв, виділена білоруським біженцям, не перевищувала 10% всіх пожертв, а Майданівець2, здається, не заперечує, щоб саме 10-15% пожертв використовувались як непередбачувані витрати. Чомусь робиться висновок, що мобільного зв’язку як не було, так і немає, хоча він і був, і є, хоч і не в достатньому обсязі. В цьому можна було б пересвідчитися, зателефонувавши мені на мобільний, але Майданівець2 вирішив за краще посіяти сумнів у інших потенційних жертводавців, замість того, щоб вияснити правду перед тим, як кидатись звинуваченнями і висловлювати думку, що “на розповіді про нестачу карток UMC вже ніхто реагувати не буде” замість того, щоб написати “я реагувати не буду”.
Незнання українських реалій у дописі Майданівця2 яскраво проглядається в таких рядках:
Приклад: якби Ви, чи хтось, написали, що от мовляв, Майдан збирається провести ювілей УПА і на це збирає гроші, приблизно треба стільки, частину на такі, такі речі, частину на "довільні поточні розходи", під якими і йдуть всі ті витрати, які Ви яскраво описували, написали б, що гроші скоріш за все повернуть, але вони потрібні зараз і т.ін. - то і я б на це прислав, і картина була б зовсім іншою. Звичайно, це означало б необхідність попереднього планування, яке дійсно не завжди можливе. Але принаймі про дату ювілею УПА було відомо зараньше!
По-перше, Майдан не збирався проводити в Ірпені ювілей УПА. Це хороша справа, але пріоритетними для нас є реальні кроки по боротьбі з режимом. До того ж Майдан не настільки багатий, щоб проводити витратні заходи, які не сильно зачіпають Кучму. Вечір збиралася проводити ірпінська опозиція, серед якої майданівців лише кілька чоловік. Писати про нього завчасно не було сенсу, бо гроші на проведення нам були непотрібні, а на подарунки ветеранам УПА пообіцяли дати вожді.
По-друге, такий допис був би просто шкідливим, оскільки наш “великий (далеко за 100 кг) друг” податковий генерал Петро Мельник, чиї шістки регулярно підвищують рейтинг Майдану своїми відвідуваннями сайту (і навіть дописами на нього) вже дав наказ своїм підлеглим шукати будь-яку зачіпку, щоб взяти нас за... А тут, будь ласка, миша сама йде у мишоловку: надходження незаконним шляхом (не через рахунок, без обліку і сплати податків) коштів. До речі, нас попередили, що П. Мельник вже “попросив” начальника Київської обласної податкової розібратися з нашим ірпінським інформбюлетенем “За чесну владу”. Ми гадали, що це буде схоже на те, як в 1998-99 році СБУ намагалось так розібратись з таким же бюлетенем “Дещо”, який ми також випускали. Тому підготувались по всіх напрямках, проінструктували людей, що казати, провели репетиції допитів, забезпечили потужну юридичну підтримку, а удар нанесли не там, де ми чекали: податківці просто “поговорили” з директором друкарні, де випускався бюлетень, і більше вона нас не друкує.
По-третє, передбачити завчасно витрати, на які ми позичили гроші, було неможливо. Але за кілька днів до святкування директори (а через них і вчителі) шкіл (а ми домовилися, що вони приведуть школярів на сеанс) були вчергове попереджені, що всі зносини з позашкільним світом мають відбуватися лише через відділ освіти Ірпінського виконкому, який вважає, що УПА – це не історія, а політика, а школа має бути аполітичною (вони, правда, “забувають” про аполітичність школи, коли мова йде про НДП, Кучму, “ЄдУ” і т. ін.) . І тоді один з україноприхильних вчителів запропонував нам такий варіант: надрукувати запрошення, а вони роздадуть їх дітям – хто прийде, той прийде. Кинулись до вождів, а ті почали казати, що бажано знайти за безготівковий розрахунок, а якщо за готівку, то звернутися до такого-то, а таких-то на місці не виявилось. Тоді й довелося домовитись з вождями, що ми самі виготовляємо запрошення, а вони потім гроші віддадуть (бо часу вже просто не було). На вечір прийшло понад 100 дітей, а працівники виконкому переписали, з яких шкіл вони були. Ось і все довгострокове планування.
І взагалі мій допис про вечір УПА на форумі не був звітом, а мав зовсім іншу мету. Навіть дві. Перша – показати бюрократизм опозиційних структур, а про другу читайте трохи нижче. Щодо довгострокового планування, бюджету, кошторису нам вже продзижчали всі вуха на виборах. І при тому, що таких перебоїв у грошах як на Майдані не було, ми твердо поставили питання, що жодних планів чи кошторисів постачати нагору не будемо, лише звіти про використання і то, якщо буде час (а якщо часу не буде – то після виборів). Це було саме моє наполягання, бо перші два місяці моя дружина намагалася виконувати ці формальності, які збоку здавалися необхідними (так і в книжках написано). Я підключився до виборчої кампанії пізніше, коли побачив, що вона має всі шанси бути програною. І ми добились, що просто давали заявку на гроші, описуючи приблизні потреби (як на Майдані), або й зовсім без них, а кошти нам привозили, а не ми їздили за ними.
Подивіться на підсумки виборів у 95-му окрузі і скажіть, що я був неправий. Нагадаю, що по мажоритарні у Київській області лише в нашому окрузі пройшов кандидат від опозиції. Ще в Броварському окрузі пройшов священик Бойко від “Нашої України”, однак про його опозиційність чи позиційність (на відміну від українства) сказати нічого не можу, бо про нього давно вже ніде не чути. Але отцю допоміг випадок, коли два олігархи розтягнули між собою голоси. В нас же такого не було, і, якби Жовтяк набрав стільки голосів, скільки отець (округи приблизно рівні за населенням), то зайняв би в 95-му окрузі лише третє місце. А так він переміг з одним з найкращих в Україні результатом, особливо, якщо брати незахідну Україну. При цьому керівники штабів інших переможців (які діяли за принципом план-бюджет-кошторис-звіт) після виборів покупляли собі квартири або машини, тоді як відвідувачі форуму, що були у мене вдома, підтвердять, що ми нічого подібного не придбали. Взагалі, я не проти довгострокового плану. Але це має бути розширений план з розгалуженими альтернативами (якщо не так – то так, якщо не вийшло тут – діємо там). Однак для цього потрібно, щоб кілька людей спочатку два тижні такий план писали, а потім хоча б двоє займалися його постійною корекцією. І все одно б не вийшло, бо часто доводилося приймати миттєві рішення, витрачаючи на них всі кошти, а не дозволену на непередбачувані витрати частину.
До того ж Майданівець2 чогось пише від імені всіх жертводавців, хоча ніхто, крім нього, не вказував, куди нам ці гроші витрачати, а дехто й прямо сказав: витрачайте туди – куди вважаєте за потрібне (мова йде про пожертви, щодо яких надано останній звіт).
X писав:
Є потреба? Скільки? Для чого? Те що було потратили? (-)
Після таких запитань хочеться плюнути на все і повернутися на роботу до банку, попередньо давши таку відповідь: “Ні, потреби немає, сайт Майдан робиться сам по собі, в інтернет інформація переноситься без комп’ютерів зусиллям мозку, а самі майданівці та їх родини істоти безтілесні, їсти їм не треба, одягатись теж, а від сплати комунальних послуг та оплати проїзду вони звільнені як ветерани антикучмівської боротьби. Грошей надійшло стільки, що витратити їх просто неможливо. Навіть опалення стодоларовими купюрами хати, в якій живуть білоруські біженці, лише незначно зменшує надіслану нам грошову масу”.
Такі запитання нагадують анекдот, коли крокодил Гена послав Чебурашку з однією копійкою та списком товарів до магазину і нагадав, щоб той не забув принести здачу. Але, щоб більше не виникало питань, я опишу наші потреби.
Як ви всі чудово знаєте, сайт Майдан не має ні приміщення, ні техніки, ні інтернету, ні телефону. На початку акції “Україна без Кучми” проблем з цим було менше. Був якийсь загальнонародний порив, нас радо пускали до себе ті, хто мав інтернет, в нас були власні кошти на дрібні потреби та й сам сайт спочатку здавався чимось тимчасовим, що має висвітлювати перебіг самої акції. Коли ж перемоги не настало, і боротьба вступила у затяжну фазу, мозолення нами очей в різних організаціях, де є інтернет, стало набридати, і кількість інтернет-місць, де можна було б адмініструвати сайт, різко зменшилось.
Відсутність приміщення з інтернетом та телефоном призводить до того, що на одну новину йде у кілька разів більше зусиль, ніж в будь-якому нормальному інформагентстві. Кожен нормальний ЗМІ прагне, щоб до нього заходили з матеріалами, телефонували, сам телефонує політикам та партфункціонерам за новинами та інтерв’ю, а Майдан цього робити не може. Телефонувати за новинами з мобільних телефонів – не вистачить жодних грошей. До того ж треба дивитись, щоб в приміщенні, де сидиш за інтернетом, не було сторонніх людей (щоб не “засвітити” тих, хто нас впустив на пару годин). Тому доводиться або відмовитись від дзвінків, або, в разі крайньої потреби, виходити на вулицю шукати таксофон. Таке становище призводить до того, що до нас починають ставитись з підозрою, бо ніхто не вірить, що сайт, який займає перше місце в рейтингу “Політика” насправді робиться саме так. Наприклад, у Спілці офіцерів України Майдан чудово сприймали до моменту, поки ми не признались, що в нас немає ні приміщення, ні телефону, ні... Така сама картина в американському посольстві. Коротше кажучи, нам не вірять, вважаючи, що ми брешемо невідомо з якою метою.
Через відсутність приміщення неможливо (особливо взимку) зібрати людей в одному місці, негайно вирішити якісь спільні питання. І найгірше, від цього страждають реальні справи, бо неможливо щось спланувати та організувати без місця збору та зв’язку.
Майдан, як я вже не раз писав, це не лише інтернет-сайт, але й реальні люди, деякі з яких самого сайту ніколи в житті не бачили. Специфіка цього середовища полягає в тому, що воно не може існувати (точніше, не є ефективним) без сайту, тоді як сайт, звичайно, може існувати і без другої частини. Найгірше, що є на Майдані, це те, що журналістською діяльністю займаються люди, які могли б робити зовсім інші корисні справи в реалі. Займаються лише тому, що мають можливість доступитися до інтернету. Тоді як в ідеалі цим мають займатися інші люди, які не можуть ефективно діяти в реалі, але вміють писати (навчити їх писати у форматі Майдану можна за 2-3 місяці).
Майдан ніколи не стане справжнім сайтом без повноцінної стрічки новин, з якої можна було б дізнатися про всі головні політичні події. Якщо ви пам’ятаєте, влітку 2001 року місяців два на Майдані була чи не найкраща стрічка новин. Саме тоді до нас одночасно надійшло понад 1000 доларів, що дозволило платити гроші двом професійним журналістам, які розвантажували мене принаймні на півдня, які я міг використати на зустрічі з журналістами різноманітних агенцій, виставляння їм пляшок чи кави з тістечками і домовленості щодо постачання нам інформації. А також на здобуття іншої інформації. Це робилося на межі фізичних можливостей, і ці журналісти просто пішли від нас, не витримавши шаленого темпу, хоча працювали вони вдвічі менше за мене. Пішли без скандалу, просто вибачились зі словами: “Ми так не можемо” (в нас і зараз з ними нормальні стосунки). Я їх не звинувачую і навіть тішуся, що вони пішли саме тоді, бо все одно пішли б через місяць, коли надходження припинились, бо вони також люди, і їм теж треба щось їсти. Але так я зрозумів, що працювати робота на грані фізичних можливостей хтось може довго, хтось дуже довго, але майже ніхто не може вічно.
Забезпечення стрічки новин призводить до того, що це стало якоюсь самоціллю, коли не вистачає часу навіть подумати про якесь стратегічне планування, неможливо відірватися на часті зустрічі з політиками, а вони потрібні для підтримки стосунків і впливу на них, щоб вони хоча б сприймали ідеї з майданівського форуму.
Зменшенню кількості наших новинарів також “посприяли” деякі жертводавці, які, помітивши граматичну чи технічну помилку, замість того, щоб толерантно на це вказати, висловлювали своє обурення фразами на кшталт “Млин, коли Майдан навчиться писати українською”, “Майдан-дурдом”, “Майдан-маразм”. Я вже писав, що навчити людину писати у форматі Майдану (якщо вона цього не вміє) не так просто. На це потрібен час, оскільки вибір в нас невеликий, щоб можна було підбирати готових людей. Тому не дивно, що студенти-нефілологи, ставлячи новини (і поспішаючи при цьому), могли не лише написати “приймати участь” замість “брати”, але й випадково вирізати частину тексту (до речі, якщо ви помітили, ми знімали деякі статті-передруки з інших сайтів, поставлені такими студентами). Працювали ці студенти не за гроші, більше того, вони навіть відмовлялися від непогано оплачувавних робіт (іноді всупереч волі батьків) заради Майдану. Однак, прочитавши такі “подяки”, вони йшли геть з сайту, не пориваючи при цьому з Майданом реальним.
Наші потреби зовсім не полягають лише в купівлі карток мобільного зв’язку, паперу та проїзних. Це лише дрібні трісочки, які дозволяють багаттю жевріти. Тому я опишу тут наші потреби, хоча не знаю, для чого це роблю, бо їх забезпечення сьогодні є нереальним – немає таких жертводавців. Це є мінімальні потреби (окрім того, що ми вже маємо) для забезпечення нормальної роботи інтернет-сайту.
1. Приміщення з двох (а краще з трьох) кімнат, якщо не в самому центрі, то хоча б недалеко від центру і обов’язково біля станції метро – інакше новини приходитимуть із запізненням.
2. Оплачувані ставки
а) Головний редактор
б) Координатор адмінгрупи – займається рекламою, розвитком сайту, змінами, навчанням “молодих”.
в) Літературний редактор (бажано)
г) Два журналіста-новинаря для загальноукраїнських новин – один працює до обіду, другий – після
д) Два журналіста-новинаря для регіональних новин – один працює до обіду, другий – після
е) Два модератори форуму, які також вибиратимуть та компонуватимуть корисні ідеї для донесення їх до політиків – один працює до обіду, другий – після
ж) Парламентський кореспондент
з) Два “бігаючі” журналісти – проводять журналістські розслідування, здобувають новини, ходять на різноманітні конференції, з’їзди тощо
3. П’ять комп’ютерів. Один – для журналістів-новинарів для загальноукраїнських новин, один – для журналістів-новинарів для регіональних новин, один – для модераторів форуму, один – для головного редактора (його також використовуватимуть за потребою й інші) та один – для бігаючи журналістів, парламентського кореспондента та також всіх інших за потребою
4. Два лаптопи. Один – в основному для головного редактора та в разі потреби для когось іншого, один – для всіх інших за потребою.
5. Лазерний принтер
6. Сканер
7. Три телефони (один для інтернету, один для вхідних дзвінків, один для вихідних дзвінків) або виділена лінія і два телефони, або хоча б просто два телефони.
8. Два домашніх інтернети.
9. Один цифровий диктофон
10. Два диктофони звичайних
11. Цифрова відеокамера
12. Два цифрових фотоапарати
13. Два мобільних телефони (на додачу до тих, що вже є)
14. Кошти на витратні матеріали
15. Кошти на представницькі видатки – зустрічі з питтям кави чи пива, таксі, проїзні на транспорт тощо
І це все лише для забезпечення інтернет-проекту “Майдан”, не рахуючи роботи в реалі.
Мушу визнати, що моє останнє прохання щодо праці грантами було помилкою. Воно було навіяне хвилинною ейфорією від вдалого початку акції “Повстань, Україно!”. Я хоч і передбачав (бо знав реальний стан справ у опозиції) ще до початку акції, що вона не призведе до повалення режиму, однак піддався оптимістичному пориву деяких інших майданівців, вирішивши: “Чорт з ним з боргами і проблемами. Кинемо всі сили виключно на акцію”. Однак акція затихла, тому залишається єдиний можливий шлях: крок за кроком маленькими перемогами нарощувати тиск, творити сталі структури громадянського спротиву, а не сподіватися на короткочасний потужний порив.
З огляду на наші потреби можна легко побачити, що за існуючого рівня пожертв праця грантами неможлива. Всім, хто хоч трохи розбирається в економіці, відомо, що для потужного виробництва потрібна одночасна потужна інвестиція та подальше стабільне фінансування. Підкидання ж коштів час від часу (навіть, якщо загальна їх сума перевищить інвестицію) лише не дає виробництву вмерти, що ми і спостерігаємо по Майдану. Якщо жертводавці надсилатимуть кошти, наприклад, на комп’ютери, то ми змушені будемо, по-перше, чекати, поки набіжить потрібна сума, по-друге, ці комп’ютери без приміщення та без людей, здатних на них працювати, автоматично стають купою заліза. Якщо ж надсилатимуть кошти на мобільні розмови без дозволу використання їх на інші напрямки, то нам доведеться спілкуватися навіть там, де немає потреби, хоча ці кошти можна використати більш ефективно. Розставити пріоритети також неможливо, тут потрібно пропорційне фінансування всіх потреб.
Я не розумію, чому люди, які перебувають за кордоном, не можуть зрозуміти, що нам тут краще видно, куди витрачати кошти? Давати заявки на реальні справи також не є можливим, бо найчастіше виходить так, що реагувати потрібно миттєво, а поки дочекаєшся коштів на заявлений грант, то робота по ньому вже стає непотрібною.
До того ж часто ми не можемо висвітлити наші реальні справи до їх закінчення (інакше ми просто не зможемо їх “провернути” через протидію з боку влади). Як приклад можу навести святкування УПА. Після того, як я розмістив на форумі про те, що фільм “Чия правда, чия кривда” не є дозволеним до показу у кінопрокаті, відразу декільком людям дали “по шапці” за те, що такий вечір відбувся (хоча нічого незаконного тут немає, в присутності режисера показувати його можна). Також були протести “трудящих”, а, коли через тиждень в Ірпені, оплативши оренду санаторію на два дні, Спілка української молоді та інші організації (точно знаю, що активно допомагав Роман Безсмертний) проводила конференцію про УПА, її ледь не зірвали, хоча ми до її організації не мали жодного стосунку. Директора санаторію навіть викликали до СБУ, а деяких ірпінських опозиціонерів до прокуратури. Зрозумівши, що це – не ми, конференцію дозволили.
Це не означає, що ми – страшніші для влади ніж Безсмертний. Це просто наслідок нашої війни з місцевою владою, яка закриє очі на виступ проти Кучми, але не потерпить виступу проти Мельника.
Ми планували з часом показати ще декілька подібних невідомих широкому загалу фільмів, однак, після того, як я написав це на форумі (а його читають в Ірпені і не з одного місця – лише я знаю три – податкова Академія, мерія та один прокучмівський досить великий підприємець), ми більше не покажемо жодного фільму. Нам просто не нададуть для цього приміщення.
Я свідомо написав про це, знаючи наслідки . Чому? Щоб навести приклад справи, проведення якої не можна розголошувати навіть після її успішного закінчення, і за яку неможливо відзвітуватись на форумі (це є друга причина розміщення на форумі повідомлення про вечір УПА). Тому я й пожертвував цими фільмами як найменш важливим елементом нашої боротьби, щоб не описувати чогось важливішого.
До речі, як тільки я написав про своє безкоштовне подорожування електричками, на Святошині почали розбирати стару платформу і відправляти електрички з нової платформи, куди пройти можна лише з квитком, якщо шлях туди перегороджує підсилений міліцією загін контролерів. Це, звичайно, не пов’язане з моїм дописом чи моєю персоною, а просте співпадіння, бо ж нова платформа будувалася давно, але тепер наші з дружиною витрати на проїзд збільшаться, хоча стовідсоткової оплати мною проїзду добитися не так просто. По-перше, контролерів гостро не вистачає, по-друге, існують обхідні шляхи. І для того, щоб я не потрапив без квитка до електрички в Ірпені потрібно постійно задіяти мінімум 6 контролерів, що не є можливим сьогодні для “Укрзалізниці”, бо навіть зі Святошина я їжджу поки що безкоштовно, оскільки контролери пантрують далеко не всі електрички. Це так, для жарту, не сприйміть за параною чи манію величі. Отже, продовжую про фінансування і звітність.
Я вже писав, що сайт розміром з Майдан, “їсть” на місяць до 10 тисяч доларів. Тому запитувати, куди йдуть гроші жертводавців, просто немає сенсу. Вкрасти і пропити їх просто неможливо з огляду на те, яка сума пожертв нам надходить. Використання цих коштів ви можете бачити щоденно, заходячи на сайт і спостерігаючи, що він ще не вмер.
Обов’язково знайдеться хтось, в кого виникне питання “Якщо у вас все чесно, то чому ж ви вперто не бажаєте звітуватись? Це ж так просто”. Непросто! І про це – нижче.
Вимоги ж використовувати кошти тільки за напрямками, на які їх нам дають, робить використання коштів вкрай неефективним. 10-15% від пожертв, які пропонується використовувати на неохоплені заявкою потреби, просто не вистачить при існуючому рівні пожертв. Слова ж на кшталт, що, якщо ви будете нас слухатись, то й пожертви збільшаться, і цих відсотків вистачатиме, мало гріють. До того часу як пожертви збільшаться (якщо збільшаться), моя родина, наприклад, банально помре з голоду, адже збільшення пожертв не станеться за місяць-два, бо навіть допомоги з боку наших мам-пенсіонерів мати ми не можемо. Це саме стосується і вимог “Спочатку звіт про витрати – потім кошти”. Тоді може той, хто ставить такі вимоги, дасть пораду: “Я прожити ці два тижні від дня останньої витрати до першого надходження?” (адже не менше часу пройде, поки напишу звіт, поки хтось зробить пожертву – якщо мова йде про рахунок, а не Western Union чи Головпоштамт, – і поки кошти передадуть в Україну).
Звичайно, серед жертводавців Майдану можуть трапитися люди, які категорично дадуть кошти лише на певні напрямки. Таке вже було: один діаспорний українець, який вважає, що виступи проти Кучми є антидержавною комуно-соціалістичною змовою, пожертвував 20 доларів на розповсюдження Відкритого листа проти змін у підручниках з історії. Тут вже проти не попреш, але ж переважна більшість жертводавців Майдану не мають таких поглядів. Однак вперто намагаються нав’язати нам саме таку поведінку, при цьому чомусь беруть на себе право вирішувати, на що дали кошти інші жертводавці, які не написали напрямки, куди використовувати їхні гроші.
Намагання зробити з Майдану НДО просто перетворить нас або на інтернет-проект, або на звичайних гранітоїдів. Якщо перший шлях ще має якийсь сенс (хоча ефект цього проекту неадекватний зусиллям, якими він робиться), то другий веде просто у безвихідь. Як приклад, можу навести Чемериса, який не має чим оплатити приміщення, не має можливості провести туди додатковий телефон для нормальної роботу інтернету, але не може використати на це гранти, які йому дають. Тому займається не тим, чим хоче, і що найнеобхідніше, а тим, чим мусить. І, хоча ці справи також є потрібними, не всі з них є найнеобхіднішими. Красти гранти Чемерис не вміє, тому піти шляхом більшості гранітоїдів, вигадуючи неіснуючі витрати та переводячи в готівку зекономлені таким чином кошти, не може. В підсумку виходить, що позитивним в цьому сенсі Чемерис мусить страждати, тоді як негативні в цьому ж сенсі професійні гранітоїди процвітають. Це як в банківському законодавстві, де держава чомусь поклала на комерційні банки функції агентів валютного контролю. Той банк, що “стукає” на власних клієнтів, страждає, а той, хто цього не робить, маючи зв’язки нагорі, процвітає: клієнти масово втікають з першого до другого.
Особливо мене дивує підхід окремих жертводавців, який можна охарактеризувати словами: “Мене не цікавлять ваші проблеми, мені потрібна справа”. З одного боку це нібито правильно, але з іншого – без вирішення проблем багато справ залишаться незробленими. Так, є жертводавець, готовий оплатити квитки в разі нашого виїзду до Мелітополю, щоб вкотре завадити потрапити до парламенту податковому генералу Мельнику (якщо він там висунеться), однак оплатити хоча б частину наших витрат на успішно справу по непропусканню його до парламенту влітку (в нас досі залишається 800 доларів боргів) він навряд чи бажає. Водночас він же вимагає суворого використання коштів на те, на що вони даються. Але більшість з наших реальних справ завжди вимагатимуть витрат ще до розміщення заявки на їх проведення. З таким підходом ми просто приречені на влізання в борги і поганий кінець.
Конкретно зараз ми готуємо реальну, дуже потрібну і зовсім не гучну справу, яка потребує багатьох міжміських телефонних дзвінків та поїздок по регіонах. І що я можу сказати хлопцям-студентам, які принесли мені два телефонні рахунки на 228 та 244 гривні? Вам відмовлено через відсутність заявки? А заявку ми розмістити не можемо, бо тоді ця справа буде приречена. Навіть ці рядки вже ставлять її виконання під загрозу. Більше того, я навіть не можу пообіцяти, що ми напишемо на форумі про цю справу, коли зробимо її. Це залежатиме від дозволу на це наших партнерів. До речі, якщо я найближчими днями не заплачу 158 гривень боргу, мій домашній телефон буде відключено. Підключити його ж назад буде проблематично, але я не можу пояснити відкритим текстом чому.
Аргументація, якою підкріплюються вимоги звітності, здебільшого така: “Я маю право знати, куди пішли мої гроші”, “Інакший шлях неможливий”, “Так треба, бо так робиться”. І все це супроводжується запевненнями на кшталт “Я довіряю вам і впевнений, що ці кошти пішли на справу”. На тлі такого запевнення перший аргумент вже виглядає не як “Я маю право знати, куди пішли мої гроші”, а як “Мені так хочеться”.
Перший аргумент є цілком справедливим. Але чомусь він трасформується з “Я маю право знати, куди пішли мої гроші” в “Я бажаю знати, куди пішли гроші всіх інших жертводавців”. Я не бачу в цьому проблем, нам нема чого приховувати, але я не погоджуюсь, коли обурення одного жертводавця видається ним за думки всіх решти.
Другий аргумент – “Інакший шлях неможливий” – я б поставив під сумнів. Ці слова я чув у 1998 році, коли закликав не воювати з лівими, а спільно боротися з ними проти Кучми, ці слова звучали, коли я, починаючи з 1992 року, закликав деяких нинішніх справжніх опозиціонерів відкинути “конструктивну” опозицію і стати в опозицію справжню, ці слова звучали, коли я критикував практику виплати грошей за участь у протестних акціях.
До речі, найбільша кількість пожертв (якщо брати в середньому на місяць) надходила нам ще до відкриття рахунку ПейПал за допомогою Western Union та “з рук до рук”. І саме тоді на форумі почали з’являтися вимоги звітності від тих, хто на той час ще не вніс жодної пожертви. Пізніше вони їх внесли, але факт залишається фактом. Я не роблю прямого зв’язку між цими вимогами та суттєвим зменшенням надходжень через Western Union та “з рук до рук”, однак фактом є те, що жертводавці, які слали кошти через Western Union, не стали користуватися рахунком ПейПал.
Аргумент “Так треба, бо так робиться” теж не є аксіомою. Колись я читав принципи надання грантів якимось фондом (чи то “Відродження”, чи то “Євразія”). Так там прямо було написано, що надання грантів залежить від того, як грантоотримувач напише заявку на грант, і що вони нададуть перевагу невідомому студенту, а не відомому професору, якщо студент доведе, що його дослідження більш потрібне, ніж дослідження професора. Живучи певний період свого життя в науково-дослідному інституті на Феофанії, я бачив яскравий наслідок такого підходу. Студенти-біологи, яким не вистачало грошей на горілку, пояснювали студенту-філологу суть їхньої заявки, він її писав, вони вносили правки, філолог їх літературно обробляв, і заявку вигравали. Так само писалися звіти, де дріб’язкові наслідки експерименту описувалися як визначні наукові досігення. Отримавши гроші, студенти за горілкою грали в преферанс і кепкували з “дурних американців”. Тоді ж як професори, які мали відкриття світового рівня, не могли знайти кошти на дослідження, бо займалися біологією, а не філологію, і не вміли так гарно займатися словоблуддям. Пропозиції ж “допомоги” у написанні заявки за певну винагороду ці професори відкидали, по-перше, через те, що були чесними, і це їх обурювало, по-друге, через те, що не вміли і не бажали красти гроші з гранту, щоб розрахуватися з “помічниками”. Одним з таких професорів був Анатолій Потопальський, винахідник протиракового препарату амітози, який його учень без відому вчителя, успішно запатентував на своє ім’я в Австрії під назвою “Україн”, ставши мільйонером на його продажу. Такий підхід призвів до того, що в Україні сформувався цілий розподіл праці: одні пишуть заявки, другі їх подають, треті готують звіти, четверті “грамотно” оформляють неіснуючі витрати, переводячи їх у готівку. Цілий потік коштів іде куди завгодно, лише на розвиток демократії. А ті, які йдуть на потрібні справи, використовуються теж неефективно, бо справи ці все ж не є першочерговими.
Майже рік тому я мав розмову в американському посольстві зі знайомим на рахунок можливості отримання Майданом гранту. Мені сказали, що, якби ми звернулися за грошима для відкриття сайту, нам би гроші без проблем дали. А, оскільки сайт вже існує, коштів на його утримання ніхто не дасть (виключенням тут є “Українська правда”, бо її заснував Георгій Гонгадзе), тому для гранту необхідно хоча б заснувати на сайті новий проект. Я чесно відповів, що ми ледве сайт встигаємо тримати, тому чогось нового не потягнемо, на що мені сказали, що про грант в такому випадку можна забути. І їх не цікавить, що Майдан вже довів свою життєздатність, що має купу відвідувачів, що тут є жвавий і цікавий форум (вимога існування дискусійного форуму є чомусь обов’язковою для надання таких грантів), тоді як на сайтах, що отримали гранти, і відвідувачів жменька, і форуми майже мертві.
Мені вже не раз радили писати брехливі і реальні для очей жертводавців звіти, навіть пропонували свої безкоштовні послуги в цьому. Пропонували не писати, що частина грошей йде на забезпечення фізичного існування моєї родини, а відносити їх на витрати в інтернет-кафе чи ще якісь. Та я не хочу брехати, хоча в разі такої брехні найбільш вимогливі жертводавці були б задоволені. Але невже це краще, ніж казати правду?
Майдан – це не НДО. Це – андеґраунд, учасники якого, між іншим, ризикують, беручи в ньому участь. Але навіть якщо погодитись, що це – НДО, то хай мені назвуть хоч одне НДО, яке звітується про свої витрати перед СБУ, МВС, прокуратурами і податковими всіх рівнів, адміністрацією президента? Та ще й подають у ці структури копії заявок про свої майбутні плани. Бо саме це пропонують нам відвідувачі, вимагаючи відкритої звітності на сайті. Хіба ні? Адже всі ці структури наш сайт щоденно і ретельно читають.
Ми не боїмось репресій, обираючи свій шлях, ми знали, на що йдемо, але навіщо займатися мазохізмом і створювати зайві проблеми? Тим більше, що вони вже є: після демонстрацій студентів-майданівців кілька разів затримувала міліція під приводом скоєння ними кримінального злочину (після переписування паспортних даних їх відпустили), батькам окремих майданівців погрожували вигнанням з державної роботи, якщо їхні діти не заспокоються, з нами деякі люди вже бояться спілкуватися після того, як з ними “поговорили”. Є ще випадки, які я не буду описувати, щоб не нашкодити деяким людям.
Прошу повірити мені на слово, що така відкрита звітність та оприлюднення всіх своїх планів і деяких зроблених вже нами справ, може значно нашкодити конкретним людям. Я не буду підказувати як саме нас можна “дістати”, однак створити нам певні труднощі, яких можна уникнути, дуже реально.
Слава нам не потрібна. Нам потрібен результат. Для прикладу можу навести кліп, зроблений майданівцями на пісню “Вставай, мила моя, вставай”. Вони не хвалилися своїм авторством, а просто запустили в люди дуже обмежену кількість примірників на компакт-дисках, і кліп поширився, набув певної популярності, а потім нам прийшов лист, мовляв, надсилаємо вам кліп, хоча і розуміємо, що людям, які виходять на акції разом з комуністами, він навряд чи сподобається.
Шлях Майдану для досягнення результату – мати якомога більшу кількість однаково компетентних і підготовлених людей для виконання наших завдань. Тут в нас справи у реалі набагато краще ніж в інтернеті, оскільки, навіть, якщо мене завтра переїде КамАЗ, реальні справи Майдану будуть продовжуватися. Не помре й інтернет-майдан, однак навряд чи і покращиться. Те саме стосується й інших майданівців, які, наприклад, самостійно працюють над цілими напрямками без керівної і спрямовуючоє ролі Михайла Свистовича, як декому може здатися через мою часту присутність на форумі. Однак ми ще не досягли того рівня, коли можемо легко розкидатися людьми, не кажучи вже про те, що кожна людина – це особистість, а не людина-одиниця на кшталт солдатика у комп’ютерних іграх, якою можна пожертвувати.
Тому прагнення Майданівця2 оприлюднити структуру Майдану, вказати, хто і за що відповідає, не є прийнятними навіть під ніками, бо багато людей в реалі вже знають, що цьому худому і чорнявому або тому товстому і білявому відповідають такі то ніки. Це саме стосується пропозицій вуйка шифрувати окремі витрати. А шифри де розміщувати? На форумі? Тоді це вже не будуть шифри.
Саме вищевикладене я мав на увазі, коли писав у відповіді Майданівцю2, що персоніфікованих звітів скоро взагалі не буде як не буде і персоніфікованих статей, якщо вони написані всім колективом Майдану незалежно від внеску кожного у статтю. Матеріали, які вийдуть невдовзі під ніком Майдан-Інформ, сподіваюсь, переконають вас у необхідності такого підходу.
Сподіваюсь, що я досить докладно пояснив свою впертість щодо дивного для декого небажання докладно і персоніфіковано розписувати на форумі наші потреби і витрати. І наполягатиму, щоб інші майданівці підтримали мене в цьому, оскільки геройство тут непотрібне, воно лише може нашкодити як самим “героям”, так і організації в цілому, якщо “герої” через проблеми, які в них виникнуть, не зможуть присвячувати майданівським справам стільки часу, скільки присвячували у “безпроблемні” часи.
Звичайно, поки що Майдан не є аж такою загрозою, щоб всі державні служби день і ніч слідкували за нами. Але остання відома нам інформація, яка зараз узагальнюється та уточнюється, свідчить про те, що такий варіант можливий. Тим більше, якщо Майдан зростатиме, і вплив його збільшуватиметься.
Якщо знову згадати про НДО, то можна зазначити, що, отримавши гранти, наприклад, від фонду Аденауера, “Відродження” та “Євразії”, НДО звітується перед кожним з них лише за грант, отриманий саме від цього фонду, і не звітується перед “Євразією” за грант, отриманий від “Відродження”, якщо це не є спільний проект, фінансований всіма трьома фондами.
Тут можна довго сперечатися, що таке є Майдан, спільний проект чи окремі проекти (утримання інтернет-сайту, розповсюдження Відкритого листа, контрагітація проти Петра Мельника тощо), але навіщо займатися словоблуддям. Я не проти надавати не лише кожному жертводавцю (в разі його вимоги) щодо надісланих ним пожертв, але й звіт про всі наші пожертви та витрати. Але не на форумі, а електронною поштою повідомленням, зашифрованим PGP. Завести собі ключ PGP і надіслати його нам або розмістити у відповідній гілці розділу “Розробки” не становитиме проблем для жодного жертводавця. Як завести собі цього ключа, докладно описано в іншій гілці “Розробок”, а якщо й там буде щось незрозуміло, можна написати нам листа, і наші технарі зв’яжуться з вами електронною поштою та допоможуть.
Мушу зазначити, що повний звіт про всі пожертви та витрати ми можемо надіслати лише тим, про кого знаємо через спільних знайомих або інших джерел (насамперед ЗМІ), що вони не належать до протилежного з нами табору. Бо в іншому разі завтра СБУ під якимось ніком почне слати нам по 200 доларів на місяць, і через короткий час виступить з прямої і нібито справедливою вимогою надіслати такий звіт. Відразу вказую, що до тих, кому ми готові надіслати такий звіт, належать як обидва жертводавці, що постійно виступають з вимогами звіту (ми знаємо що вони з нашого табору), наші особисті знайомі, жертводавці, яких ми не знаємо, але щодо яких немає підозр, бо вони вже давно надсилають нам пожертви, не висуваючи жодної вимоги і не цікавлячись нашими таємницями. З останніх можу назвати лише Антифриза і Сергія Кабуда, оскільки інші або не давали мені права на оприлюднення їхніх ніків як жертводавців, або прямо просили не вказувати, що вони є жертводавцями. Антифриз же і Сергій Кабуд писали про свої пожертви на форумі (не вихваляючись, а в контексті обговорення), тому я і наводжу їх для прикладу.
Також ми можемо надсилати такий звіт у PGP тим жертводавцям (в разі їх вимоги), які будуть рекомендовані нам особами, які перелічені у попередньому абзаці (друг мого друга – мій друг).
Тому я пропоную такі стосунки між Майданом та жертводавцями.
1. Майдан просить жертводавців надсилати нам кошти без вказування конкретних напрямків їх використання, оскільки ми все ж краще зможемо розподілити пріоритети.
2. Якщо жертводавець не погоджується надсилати нам кошти без вказування конкретних напрямків їх використання, він повинен до надсилання пожертви (щоб уникнути суперечок, хто має оплачувати банківські витрати в разі можливого повернення нами коштів) написати нам листа (тут можна й без PGP, оскільки самого факту надходження ще немає), в якому вказати бажаний напрямок використання своєї пожертви. Якщо цей напрямок використання, вказаний жертводавцем, не є зараз можливим, ми надсилаємо йому листа, де пропонуємо вибрати якийсь з інших вказаних нами напрямків використання. Він або обирає інший напрямок, або відмовляється від пожертви, сповіщаючи про це нас.
3. Якщо жертводавець, попередньо обумовивши напрямок використання надісланих ним коштів, надіслав цільову пожертву, а в Майдану раптом виникла потреба використати її в іншому напрямку, він повинен узгодити це з жертводавцем, надіславши йому листа PGP. Цю відповідь жертводавець вже повинен надіслати листом PGP або написати відкритим текстом через функцію “Replay” якусь коротку нейтральну фразу, наприклад, “OK” або “Погоджуюсь”.
4. Якщо жертводавець бажає отримати звіт, куди пішли його кошти, він повинен написати про це, надсилаючи пожертву (можна також сказати по телефону, якщо пожертва надсилається не за допомогою системи ПейПал). Якщо такої вимоги під час надсилання пожертви немає, вважається, що жертводавець надає нам самим право зробити вибір, куди витратити його пожертву.
5. Щомісячно Майдан складає звіт про всі надходження і витрати. Якщо жертводавець бажає отримати звіт про всі надходження та витрати за якийсь місяць (починаючи з листопада 2002 року), і якщо він належить до категорії осіб, які мають право на такий звіт (описано вище), він надсилає нам про це листа PGP.
6. Надіслані пожертви не повертаються, умови (не пропозиції, а категоричні вимоги) щодо зміни редакційної політики жертводавцем не виставляються. Звичайно, якщо жертводавець виставить умову не писати про Медведчука чи Кучму як про рятівників України, Майдан ці умови виконає.
7. Жертводавець має право на повернення пожертви, а Майдан повертає її лише у випадку, якщо жертводавець надіслав її, вказавши конкретний напрямок використання, Майдан, без згоди на це жертводавця, використав її на свій розсуд, і жертводавця не задовольнили пояснення Майдану (наприклад, потрібно було терміново зловити серед ночі таксі, щоб відвезти вагітну майданівку до пологового будинку, бо швидка відмовилась приїхати з ідеологічних міркувань). В такому випадку всі банківські витрати з повернення коштів оплачує Майдан.
8. Все листування між жертводавцями та Майданом, яке стосується пожертв, ведеться у зашифрованому вигляді за допомогою ключів PGP. Обговорення самої політики щодо пожертв, в якому не вказуються конкретні суми, прізвища та напрямки, може обговорюватись і без PGP. Також без PGP або телефоном можна повідомляти нас про пожертви через Western Union та грошові перекази у гривнях через Головпоштамт.
9. Претензії та суперечки жертводавці вирішують з Майданом спочатку в листуванні PGP, і лише в крайньому разі, коли не буде знайдено консенсусу, виносять їх на форум.
Ці пункти, звичайно, не є остаточними, і підлягають обговоренню. Я розумію, що такий підхід, можливо, зменшить кількість пожертв, але виходу я не бачу. Врешті решт ми могли б вже зараз мати більше коштів, ніж надходить нам, просто домовившись з якимось не дуже відомим олігархом, якого ще жодного разу на Майдані не згадували, що проти нього нічого не писатимемо (такі пропозиції вже були, тільки не Майдану, а моїй дружині ще до заснування сайту). Або домовитись з Литвином, що ніколи не піднімемо гасла “Майдан за відставку Литвина”, хоча продовжуватимемо писати проти Кучми та того самого Литвина. Але на це ми ніколи не підемо, хоча такий компроміс є менш шкідливим для діяльності Майдану ніж розміщення звітів про надходження та витрати на форумі відкритим текстом.
Якщо говорити про викладені мною 9 пунктів, то можу сказати, що Майдан зараз лише на тій зародковій стадії, коли робота ведеться з певною цільовою групою. У випадку жертводавців – це люди, які готові робити пожертви без неприйнятних нами умов та без можливого, хай і несвідомого, ризику нанесення шкоди Майдану.
Якщо хтось не готовий прийняти ці умови, то це означає, що вони поки що не належать до цієї цільової групи людей, і наші цілі з ними співпадуть пізніше. Коли Майдан стане достатньо сильною та чисельною організацією, що жоден “наїзд” на нього не зможе зашкодити, а таємницю просто неможливо буде зберегти (а може й недоцільно стане зберігати), можливо, ми й писатимемо все на форумі відкритим текстом.
Тепер я маю до жертводавців одне прохання. Пожертви надходять до нас вкрай нерегулярно, тому говорити про якесь довгострокове планування просто неможливо. Я б попросив тих, хто може, краще надсилати нам якісь невеликі суми щомісячно ніж разово більші суми. Це дасть нам можливість знати, що можемо розраховувати на приблизно таку-то суму щомісяця і хоч щось планувати.
І трохи про заробляння грошей Майданом
Ігор пише:
Майдан має заробляти гроші. Я думаю, що відвінуваність майдану така, що вже можна говорити про дохід з реклами ан Майдані. Я в цьому не компетентний, але вчорашня розмова з компетентними людьми схиляє мене до цієї думки. Тобто, потенціал є, але чи використовується він не знаю.
Наступні напрямки можливих доходів стандартні - продаж бренду (Майки, кружки, і все інше на що можна ляпнути "Майдан"), клубне членство (продаж членства клубу Майдан на рік за якусь суму генерал майдану - 100 баксів, офіцер Майдану - 10 баксів, рядовий - 2 бакси).
Майку можна виштампувати і схилити відвідувачів до придбання.
Як стверджують наші знавці інтернету, заробити гроші рекламою на майдані неможливо. Як і взагалі в інтернеті. Всі розмови про заробляння грошей кліками на чужі банери, виявились лише розмовами, бо жоден з тих, хто стверджує, що таким чином можна заробити кошти, сам не заробив на цьому ні копійки.
Щодо реклами. Комерційна реклама на Майдані навряд чи когось зацікавить, бо кількість читачів Майдану не перевищує аудиторії деяких районних газет. До того ж вони розпорошені по світу, тому рекламувати себе тут можуть лише великі фірми, яких не цікавлять районні газети.
За весь час існування сайту до нас надійшла аж одна пропозиція (півтора роки тому) розмістити свій банер на Майдані. Однак у чоловіка, який зателефонував, було таке прізвище і по батькові (Азаров і Миколайович), що я вирішив не ризикувати заради 20-30 доларів на місяць (з того часу банерна реклама подешевшала).
Майдан в принципі міг би заробляти якісь копійки рекламою інших сайтів, але хто може дозволити собі заплатити за рекламу? Аж ніяк не опозиція. І я б не хотів, щоб на Майдані висів банер якогось сдупного сайту, як це колись побачив хтось з наших відвідувачів на “Українській правді” (десь це є в архіві форуму). Рекламувати медведчуківсько-пінчуківсько-деркачівські сайти за копійки, сплачувати податки, здавати звітність... Гра не варта свічок. Легше вже піти до Медведчука і сказати: “Давай ми надрукуємо статтю проти Януковича за 200 доларів”. А потім піти до Януковича і запропонувати йому те саме. Та, якщо ми цього не робимо, то навіщо ж рекламувати їх ще й за менші гроші.
Гіпотетично, якщо всерйоз цим зайнятися, може і можна було б знайти бажаючих рекламуватися на Майдані. Однак на це потрібно витратити стільки часу, що інші важливі справи, яких в нас і так нагромадилося вище голови, залишаться незробленими. Якби ж то хоч нормальні гроші ця реклама давала, то можна було б подумати, а так...
Ідея з футболками (кепками, чашками) в нас виникла давно, але як її реалізувати, не знаю. Тут можна не лише продавати бренд, але й просто випускати якісь товари з певним гаслом. Та потрібна інвестиція, бо навіть якщо їх куплятимуть (а якщо ні?), то вкладені гроші не відразу дадуть ефект. Грошей же на інвестицію (до того ж ризиковану) немає. Якщо дати клич збирати пожертви на інвестицію, виникне ситуація, що ні на що, крім інвестиції, пожертви не надходитимуть, і мобільні телефони замовкнуть, коштів на проїзд не стане, реальні справи зупиняться.
Коротше, тут потрібен окремий інвестор та окремий менеджер. До того ж випускати їх бажано за кордоном, бо й різниця в ціні, як мені відомо, невелика, й потенційних покупців там більше.
Ідея з клубним членством теж відвідувала наші голови, однак тут треба сім разів відміряти. Членство передбачає певну залежність. І, якщо сьогодні ми назвемо Жовтяка, Шкіля, Чубарова клубними членами, то чи можемо завтра їх критикувати за якийсь неправильний крок. Я маю на увазі не зраду, за яку можна було б виключити з членів клубу, а саме хибний, з нашого погляду, крок.
Ідея ж з генералами, ахвіцерами та командирами мені, наприклад, зовсім гне подобається. Ми говоримо про мережну організацію (в ідеалі без лідерів), а тут ціла ієрархія звань, тим більше породжена прагненням заробити гроші. Все ж таки нашою цільовою групою є люди, які готові без подяки жертвувати (не лише гроші) на українську справу. Ми ж не очікуємо подяки, і якщо просимо гроші у відвідувачів, то не тому, що не можемо їх собі заробити, і не тому, що Майдан є нашим джерелом існування, а лише через те, що змушені покинути непогано оплачувану роботу заради Майдану.
Наостанок хочу оголосити, що я припиняю підтримувати, як би це правильно сказати, працювати над інтернет-проектом Майдан-Інформ. Це не означає, що я йду з Майдану, я просто віддаю перевагу одним напрямкам діяльності над іншими.
Спочатку поясню чому, а потім окреслю нову свою добровільно обрану роль.
Розумієте, панове, в кожної людини є межа, і животіння на грані виживання протягом двох років (я маю на увазі не лише своє фізичне животіння, але й самого сайту Майдан) поступово також нагромаджується у вигляді... навіть не знаю, як це назвати.
Так далі жити я вже просто не можу. Вставати о 7.00, “воювати” з дітьми, які не хочуть вставати в садочок (бо не лягають спати, поки не дочекаються тата), насильно їх вдягати, тягнути напівсонних до садочку, потім їхати до Києва, повертаючись о пів першої ночі. У вихідні – цілоденне спілкування з ірпінськими громадянами та їхніми проблемами (якщо не вийти рано з дому – те саме в будні). Якщо діти хворі (як зараз) – це відбувається вдома в єдиній кімнаті під крики та рюмсання дочки, яку дратують постійні дзвінки як по телефону, так і у двері, які починаються з самого ранку. Відмовляти собі та своїй родині у найнеобхіднішому. Спостерігати, що в моєї дружини немає ні зимових чоботів, ні нормального верхнього одягу, те саме з зимовим одягом та взуттям до дітей, які через це хворіють, а я навіть не можу купити їм всі необхідні ліки як не маю можливості купити їм соку, коли вони хочуть чи зводити їх до зоопарку та цирку. Дивитись як мої діти граються поламаними іграшками – прямо якийсь будинок інвалідів (ляльки без рук та ніг) чи станція ремонту автомобілів (поламані машинки).
Якщо моя дочка виросла в таких умовах, то син ще пам’ятає часи, коли у нього було все, і коли він бачив тата частіше ніж кілька годин на тиждень. І я більше не можу спокійно реагувати на його запитання: “Тату, а чому в нас не може бути так, як було раніше”. Тим більше, що в нас це може бути, мені достатньо для цього сісти на метро, доїхати до банку і написати заяву про вихід з відпустки по догляду за дитиною. І я буду змушений так зробити, якщо до Нового року не матиму хоча б більш-менш стабільного джерела доходів, бо до 6 січня, коли закінчиться моя відпустка, я повинен зробити вибір: або вийти на роботу, або продовжити її. Мені не дуже хочеться повертатися до банку, бо, по-перше, бачу, що я реально можу багато зробити для боротьби з режимом (тому планував своє повернення після президентських виборів), по-друге, в банку я не матиму навіть доступу до інтернету, тому моя опозиційна боротьба обмежиться лише вихідними в Ірпені.
Врешті решт щоденно, вертаючись з Києва, я не можу спати не тільки тому, що маю поїсти, прийняти душ чи вкласти спати дітей, але й годину полежати в певній вимушеній позі, щоб заспокоїти болі у спині, з якої мені ще під час подій 9 березня наші правоохоронці вибили чотири хребці. Через постійну зайнятість майданівськими справами ніяк не виберу часу полікувати її, хоча ще рік тому аж два лікарі пропонували свої безкоштовні послуги. На днях ірпінська опозиція приїхала за мною машиною і майже насильно відвезла мене до лікарні, де мене постукали молотком, провели поверхневий огляд, сказали, що не виявили чогось аж надто страшного, але там іде запальний процес і для встановлення точного діагнозу потрібно пройти магніто-резонансну мамографію, яка коштує 180 гривень. А ще заплатити гривень 20 за рентген.
На це можна було б наплювати, якби від мене залежала хоча б відставка Кучми, але не підтримка сайту “Майдан”, який вже може існувати і без мене. А так ставати інвалідом не входить у мої плани. Хоча б тому, що, окрім мене та дружини, ніхто з відвідувачів сайту не забезпечить майбутнє моїх дітей, бо нікого не цікавлять навіть мої ВЛАСНІ 800 доларів боргів, які виникли внаслідок нашої участі у недопущенні до парламенту податкового генерала Мельника на повторних виборах, не дивлячись на те, що це нібито не філантропія і не моя особиста, а, як пише Майданівець2, спільна справа. Виявляється, що не така вже і спільна. А я, між іншим, позичив ці гроші під гарантії кількох хороших людей. І позичив їх не для себе, а на загальноукраїнську справу (нагадаю, що лише у 18-му окрузі опозиція перемогла на повторних виборах). Мій борг реструктуризовано до Нового року. Віддати його до цього часу шансів нуль. І які тепер в мене стосунки будуть з цими хорошими людьми?
З мене тут сусід сміється, який зайшов зателефонувати і випадково підглянув у текст (“Йди геть, свинюко! Не читай чужих листів”). Він каже, що треба було піти до Мельника і домовитись з ним, що ми просто нічого не робитимемо, тоді б мав не 800 доларів боргів, а 8000 прибутків. Таким я, звичайно, займатись не буду, але збільшувати свої величезні борги (державі, друкарням, людям) свідомо я більше не буду також.
Такі жертви були виправданими під час акції “Україна без Кучми”, де я грав певну роль, на мені лежали певні обов’язки, я не мав права покинути барикади, бо сам закликав на них людей, ініціювавши ту акцію. Зараз опозиційною боротьбою керують інші люди – з більшим впливом та можливостями. І моя роль тут вже не є такою важливою. Однак я поки що не покидаю опозиційні лави, а повертаюсь до ситуації, яка була на ранньому Майдані: не ми для сайту, а сайт для нас.
Якщо ви пам’ятаєте, ми заснували Майдан як майданчик для розміщення на ньому потрібної нам інформації (в тих умовах – це інформація про “Україну без Кучми”). Зараз же виходить, що більшість мого часу йде на підтримку існування сайту, тобто, я шукаю інформацію, щоб розмістити на сайті, щоб він продовжував жити. Дійшло вже до того, що 24 вересня я майже не був серед учасників акції протесту, а змушений був сидіти за кілька кілометрів від епіцентру подій за комп’ютером і приймати повідомлення. Це – ненормально, тому я знову віддаю перевагу реалу перед віртуалом. А також надаю перевагу редакційній політиці, розвитку, плану перед підтримкою стрічки новин.
Це не означає, що Майдан закривається. Форуми і далі житимуть своїм життям, інші члени адмінгрупи ставитимуть, наскільки зможуть, новини і статті. Хтось надсилатиме нам час від часу інформацію з регіонів, як це робиться зараз. Я навіть не покидаю Майдан і мінімум раз на три дні буватиму в інтернеті. Просто відтепер я перестаю бігати за новинами, які в тій чи іншій інтерпретації з’являються і на інших сайтах. Перестаю також суцільно читати форум. Якщо з тих місць, де я виходитиму в інтернет, хтось читає форум Майдану і зверне мою увагу на якийсь допис, я його прочитаю. Якщо ні – читатиму вибірково, орієнтуючись за назвами та керуючись інтуїцією. Тому бажано, щоб всі ідеї та цікаві думки відвідувачі форуму самі скидали до розділу “Розробки”. Якщо хтось хоче звернутися безпосередньо до мене чи звернути особисто увагу інших майданівців на якийсь допис, хай ставить після тексту умовне речення “Увага майданівцям”. Саме такі слова і ніяких інших, щоб можна було знайти за допомогою пошуку.
На реальні справи будуть зорієнтовані й деякі інші майданівці, які також брали участь у заповненні стрічки новин, бо в реалі нагромадилась купа справ, зокрема, потрібно домовитися з вождями про фінансування деяких майданівських справ, написати їм кошториси, вияснити, що вони оплатять, а що ні (готівку нам не даватимуть, лише матеріали – матерію на гасла, фарби, свистки тощо). Потрібно відновити з політиками постійне спілкування, поновити зв’язки з джерелами інформації (хоча без витрат хоча б на каву це дуже важко). Новини, які з’являтимуться під час такого спілкування, ми розміщуватимемо на Майдані, як і статті, які періодично писатимемо. Також ми намагатимемось доносити до вождів ідеї з форуму Майдану, збираючи їх докупи та узагальнюючи.
Займатимусь я також редакційною політикою та плануванням, теоретичними розробками, навчанням людей та написанням так би мовити підручників по спротиву, розробкою структури спротиву тощо. Заглядатиму до електронної скриньки і ставитиму надіслані туди новини і статті, якщо їх ще не поставив хтось інший, та вони хберегли актуальність на день мого зазирання до електронної скриньки.
Доведеться розпочати переговори про приміщення. Певні пропозиції вже є, від яких я не в захваті, але в нас немає виходу. Тому шукатимемо компроміси. Щоб не виникало спекуляцій відразу зазначу межу цих компромісів: той, хто надає нам приміщення, не зможе впливати на редакційну політику Майдану, ми підемо лише на такі умови, що розплачуватимемось за приміщення роботою на його власника. Мається на увазі робота не на Майдані і не пов’язана з Майданом, наприклад, збір та узагальнення якихось статистичних даних, навчання людей власника приміщення, допомога йому у налагодженні його роботи. Ця робота, на жаль, забиратиме левову частку нашого часу, але іншого виходу в умовах відсутності коштів для нормальної роботи Майдану я не бачу.
Якщо не буде пожертв, доведеться також шукати якийсь приробіток, що також не сприятиме майданівським справам. Але знову-таки, іншого виходу я не бачу. Відтепер пульс Майдану прямо залежатиме від відвідувачів сайту.
Все вищеописане сумно, але це краще ніж підставити і людей, і організацію під удар лише тому, що комусь хочеться, щоб ми робили звітність саме так, і щоб висвітлили свою структуру для всіх. Я ще багато чого не написав, тому доведеться повірити мені на слово. Не написав, щоб не підказувати недругам наші слабкі місця та можливі напрямки протидії нам. Я і так дещо вказав у цьому дописі, чого не варто було б вказувати. І це був останній раз. Якщо деякі жертводавці не розуміють, що моя позиція з приводу витрат і звітності не примха, а необхідність, я готовий продовжити спілкування з ними електронною поштою у режимі шифрованих листів PGP, але не на форумі, який читають вороги, навіть нахабно не приховуючи своїх ай-пі.
Також більше я не описуватиму у таких довгих листах і яскравих кольорах свої особисті матеріальні труднощі. Вони є постійні як і наші першочергові потреби, які я описав в цьому дописі. Тому кошти нам також потрібні постійно, і кожен відвідувач має знати, що волання про допомогу актуальне кожен д
Писав я цей допис два тижні, бо сідав за нього лише у стані повного емоційного спокою. Якщо ж емоції прокидалися, я припиняв писати, відкладаючи продовження до наступного разу. І все одно, я впевнений, що не один з жертводавців з обуренням вимкне комп’ютер, не дочитавши цей допис до кінця, хоча саме наприкінці я виклав пропозиції щодо подальших стосунків Майдану з жертводавцями. Емоції – не завжди корисні. Бо саме через емоції у відповіді Майданівцю2 були написані слова про готовність повернути йому гроші і т.д., що є порушенням майданівських принципів: “Гроші ми беремо від всіх, нікому не повертаємо, але не продаємось”. Це означає, що нам все одно, хто і з якою метою дає нам кошти, але ми, беручи їх, зазначаємо, що не змінимось з огляду на ці пожертви і не станемо писати чогось на догоду жертводавцям. Грубо кажучи, це означає, що, якщо завтра Медведчук дасть нам кошти, ми їх візьмемо, навіть подякуємо (навіть величезними літерами на першій сторінці можемо розмістити це повідомлення), але того ж дня напишемо проти Медведчука нищівну статтю. А його пожертви пустимо на журналістське розслідування поганих справ Медведчука. Це так, гіпотетично, бо зрозуміло, що ніяких грошей Медведчук нам не дасть.
Якщо гроші даються з вимогою вплинути на редакційну політику Майдану, ми від них відмовляємось, навіть, якщо це не є критичним. Наприклад, нам пропонували гроші за те, щоб ми дечого не робили. Ми цього і так не робили (не було на це часу), але дуже хотіли б, тому брати ці гроші було б неприйнятно. Також ми не розміщуємо замовні статті, хоча такі пропозиції теж надходили. Наприклад, за 100 чи 200 доларів (я вже не пам’ятаю, давно це було) нам пропонували розмістити одну таку статтю саме в той момент, коли ситуація з грошима булав критичною (до цього її пропонували ще як мінімум двом виданням: “Граням” і сайту ЗМІна). Ми відмовились, а потім я побачив її в “Українській правді” (хтось запостив її і на форум – вона є десь в архіві).
Спочатку про справи фінансові.
Вимоги суворої і точної звітності звучать з вуст лише двох жертводавців, хоч і не самих маленьких. Причому почали вони звучати задовго до того, як ці жертводавці внесли перші свої пожертви, що свідчить про наполегливе прагнення нав’язати Майдану саме своє бачення. Я не здивуюсь (хоча тут я можу помилятись), що подібні розмови вони ведуть і в середовищі потенційних жертводавців, чим несвідомо зменшують потік пожертв. При цьому вони постійно зазначають, що впевнені, що ці гроші не розкрадаються, що вони використовуються на цілі Майдану і т.д.
Оскільки ми через спільних знайомих знаємо, що ці люди не є нашими ворогами, пояснити подібну наполегливість я можу лише одним: довгим перебуванням на стабільному і забезпеченому Заході, недостатнім розумінням реалій Кучмоїни що призводить до певних стереотипів, які намагаються нав’язати і нам. Вони можуть обуритися, прочитавши ці рядки, навести купу прикладів, що вони орієнтуються в сучасній Україні краще ніж ми всі, бо мають такі джерела інформації, що... Але насправді вони помиляються, бо теоретичні знання ніколи не можуть замінити практичне випробування на своїй шкірі. І тут немає нічого образливого. Наприклад, я, починаючи з перших радянських альтернативних виборів, брав участь у всіх виборчих кампаніях у різних якостях – простий агітатор, член дільничної і окружної комісії, довірена особа, один з керівників штабу. Але на цих виборах я виявив, що дуже багато чого не знаю. Більше того, я стверджую, що і зараз не знаю всього, наприклад, про вибори в Києві або в російськомовному регіоні Східної чи Південної України, бо мій досвід на цих виборах обмежився провінційними україномовними районами, а досвіду київських виборів минулих років недостатньо для повного розуміння нинішніх столичних виборів. Звичайно, можна сказати, що я дурень, однак всі кандидати, яких я підтримував, стали нардепами, перемігши з досить переконливим результатом.
Ще один приклад. Ми, починаючи з 1999 року, весь час критикували Жовтяка за роботу у виборчому окрузі, оскільки постійно працювали з людьми і нібито знали все. Ми вимагали від нього зробити нас всіх своїми помічниками, і тоді ми йому покажемо як треба... Нарешті додавили. І виявилось, що і тут ми багато чого не знаємо. Зараз аж голова обертом іде.
Ставлення вищезгаданих жертводавців до Майдану аналогічне ставленню до якоїсь американської громадської недержавної організації (НДО), члени якої, займаючись, наприклад, захистом жінок від домашнього насильства, проводять свої акції виключно за пожертви, чітко розрізняючи власні кошти та громадські. Як приклад, можна навести вживанням Майданівцем2 слова “навіть” у реченні “Я зовсім не стверджую що М.С. знімає проценти з нещасної сотні доларів. Можливо він там десь навіть докладє свої.” Обмовка красномовна (в смислі судження про Майдан як про західне НДО), бо Майданівець2 чудово знає, що своїх грошей я просто не маю (якщо не рахувати 46 гривень, які я отримую від держави на дочку, і які після 6 січня 2003 року, коли їй виповниться три роки, отримувати перестану). Так що докладати нема чого. А взагалі майданівці не розрізняють гроші на свої та громадські. І ті, хто працює, якщо мають зайві кошти, самі покривають деякі витрати, наприклад, свої міжміські дзвінки по майданівських справах та мобільні розмови, якщо вони, звичайно, не на астрономічні суми. Я ж докладаю свої гроші лише в тому сенсі, що не повертаюсь на роботу, тому різницю між 400 доларами, які я мав у банку і менш ніж 100 доларами, які я маю зараз, можу вважати своєю щомісячною пожертвою у справу Майдану.
В одному моменті Майданівець2 прагне продемонструвати своє знання українських реалій, хоча насправді демонструє протилежне
Майданівець2 пише:
Хід по своїй логіці нічим не відрізняється від відповіді начальника банку, який притримав зарплату (вчителів, рагулів, тележурналістів) на пару місяців і її "ніби позичив" у вигідний бізнес. Через деякий час він її всю віддасть, це повна правда.
В комерційних банках, на відміну, від державних, майже немає клієнтів з державною формою власності (а тим більше шкіл), а останнім часом з боку держави проводиться політика на розміщення рахунків таких підприємств саме в державних банках. Так що досвіду, описаного Майданівцем2, я не мав.
Банкіри взагалі ніколи не притримують нічию зарплату. Тим більше на пару місяців. Бо втратять клієнта. Зарплату притримують керівники підприємств, які, наприклад, переводять кошти, якими б могли виплатити зарплату, зі свого поточного рахунку на депозитний. Банкіра ж не цікавить, що це за гроші. Він не зобов’язаний знати, це – зарплата чи надлишок, який нема куди подіти. Він навіть не має права цим цікавитись. До того ж, якщо вже звинувачувати мене у цьому, то тільки у невиплаті зарплати самому собі. Але ж зарплата – це вже є власні кошти. Невже мені заборонено використовувати власні кошти на свій розсуд? Та й з точки зору банкіра позичання коштів на проведення ювілею УПА є не притримуванням чужої зарплати, а вдалим використанням тимчасово вільних коштів. З точки зору Майданівця2 ми мали б витратити відразу всі кошти. Але навіщо поповнювати сьогодні картку мобільного телефону, якщо там ще залишаються гроші, коли це можна зробити через тиждень? Але Майданівець2 пропонує чомусь саме цей варіант. Звичайно, можна було б забезпечити картками більшу кількість майданівців, тим більше, що потреба в цьому є. А ще – підключити домашній інтернет. Можна було б, якби мати гарантію, що завтра надійдуть нові кошти. Але ж ми знаємо, що такого не буде, тому змушені розтягувати ці гроші на певний період, забезпечуючи найнайкритичніший мінімум, бо вийде так, що сьогодні працюють 5 мобільних телефонів, а завтра – жодного. Попередній лист щодо потреб писався після акції “Повстань, Україно!” 16 і 24 вересня, коли нами була витрачена величезна кількість коштів на висвітлення акції, яка розпочиналась в різних місцях. Пізніші ж акції були локалізовані, тому гострої потреби в такій кількості мобільних не було. Отже, навіщо ми повинні, витрачати гроші саме на це. Бо так комусь хочеться?
В іншому моменті Майданівець2 намагається знайти докази своєї правоти в будь-яких кроках, та ще й видати свої погляди за погляди всіх жертводавців.
Майданівець2 пише:
Є і інший практичний момент. Збір грошей супроводжується листами МС про те, чого не вистачає на поточний момент: часу в інтернеті, часу мобільного зв"язку, паперу для летючок, гарячого харчування для кореспондентів Майдану. Далі гроші позичаюсться на ювілей, віддаються білоруським біженцям і т.ін. Мобільного зв"язку ж, треба напевно розуміти, як не було, так і нема. Принаймі ми про не знаємо. І це врешті решт цілком логічно приведе до ситуації, коли на розповіді про нестачу карток UMC вже ніхто реагувати не буде.
Якщо у своїх листах я зазначаю деякі моменти, то це не означає, що всі наші потреби вичерпуються саме цим. Просто я пишу про те, без чого не можна обійтись ніяк. Ситуація в Україні є непередбачливою, тому ми не можемо знати, на що будуть потрібні кошти завтра. Про яке планування може йтись, якщо ніхто з нас навіть не знає, коли буде наступна акція опозиції, і як саме вона проходитиме. В цьому листі я напишу всі наші потреби, щоб більше подібних претензій не виникало (гаряче харчування, до відому Майданівця2, ніколи не входило і не входитиме до наших потреб). Для чогось за вуха притягнуті білоруські біженці, хоча про потребу грошей для них я писав. А ті кошти, які були віддані їм до цього листа, складалися не лише з пожертв, але й з особистих коштів реальних майданівців. До того ж частка пожертв, виділена білоруським біженцям, не перевищувала 10% всіх пожертв, а Майданівець2, здається, не заперечує, щоб саме 10-15% пожертв використовувались як непередбачувані витрати. Чомусь робиться висновок, що мобільного зв’язку як не було, так і немає, хоча він і був, і є, хоч і не в достатньому обсязі. В цьому можна було б пересвідчитися, зателефонувавши мені на мобільний, але Майданівець2 вирішив за краще посіяти сумнів у інших потенційних жертводавців, замість того, щоб вияснити правду перед тим, як кидатись звинуваченнями і висловлювати думку, що “на розповіді про нестачу карток UMC вже ніхто реагувати не буде” замість того, щоб написати “я реагувати не буду”.
Незнання українських реалій у дописі Майданівця2 яскраво проглядається в таких рядках:
Приклад: якби Ви, чи хтось, написали, що от мовляв, Майдан збирається провести ювілей УПА і на це збирає гроші, приблизно треба стільки, частину на такі, такі речі, частину на "довільні поточні розходи", під якими і йдуть всі ті витрати, які Ви яскраво описували, написали б, що гроші скоріш за все повернуть, але вони потрібні зараз і т.ін. - то і я б на це прислав, і картина була б зовсім іншою. Звичайно, це означало б необхідність попереднього планування, яке дійсно не завжди можливе. Але принаймі про дату ювілею УПА було відомо зараньше!
По-перше, Майдан не збирався проводити в Ірпені ювілей УПА. Це хороша справа, але пріоритетними для нас є реальні кроки по боротьбі з режимом. До того ж Майдан не настільки багатий, щоб проводити витратні заходи, які не сильно зачіпають Кучму. Вечір збиралася проводити ірпінська опозиція, серед якої майданівців лише кілька чоловік. Писати про нього завчасно не було сенсу, бо гроші на проведення нам були непотрібні, а на подарунки ветеранам УПА пообіцяли дати вожді.
По-друге, такий допис був би просто шкідливим, оскільки наш “великий (далеко за 100 кг) друг” податковий генерал Петро Мельник, чиї шістки регулярно підвищують рейтинг Майдану своїми відвідуваннями сайту (і навіть дописами на нього) вже дав наказ своїм підлеглим шукати будь-яку зачіпку, щоб взяти нас за... А тут, будь ласка, миша сама йде у мишоловку: надходження незаконним шляхом (не через рахунок, без обліку і сплати податків) коштів. До речі, нас попередили, що П. Мельник вже “попросив” начальника Київської обласної податкової розібратися з нашим ірпінським інформбюлетенем “За чесну владу”. Ми гадали, що це буде схоже на те, як в 1998-99 році СБУ намагалось так розібратись з таким же бюлетенем “Дещо”, який ми також випускали. Тому підготувались по всіх напрямках, проінструктували людей, що казати, провели репетиції допитів, забезпечили потужну юридичну підтримку, а удар нанесли не там, де ми чекали: податківці просто “поговорили” з директором друкарні, де випускався бюлетень, і більше вона нас не друкує.
По-третє, передбачити завчасно витрати, на які ми позичили гроші, було неможливо. Але за кілька днів до святкування директори (а через них і вчителі) шкіл (а ми домовилися, що вони приведуть школярів на сеанс) були вчергове попереджені, що всі зносини з позашкільним світом мають відбуватися лише через відділ освіти Ірпінського виконкому, який вважає, що УПА – це не історія, а політика, а школа має бути аполітичною (вони, правда, “забувають” про аполітичність школи, коли мова йде про НДП, Кучму, “ЄдУ” і т. ін.) . І тоді один з україноприхильних вчителів запропонував нам такий варіант: надрукувати запрошення, а вони роздадуть їх дітям – хто прийде, той прийде. Кинулись до вождів, а ті почали казати, що бажано знайти за безготівковий розрахунок, а якщо за готівку, то звернутися до такого-то, а таких-то на місці не виявилось. Тоді й довелося домовитись з вождями, що ми самі виготовляємо запрошення, а вони потім гроші віддадуть (бо часу вже просто не було). На вечір прийшло понад 100 дітей, а працівники виконкому переписали, з яких шкіл вони були. Ось і все довгострокове планування.
І взагалі мій допис про вечір УПА на форумі не був звітом, а мав зовсім іншу мету. Навіть дві. Перша – показати бюрократизм опозиційних структур, а про другу читайте трохи нижче. Щодо довгострокового планування, бюджету, кошторису нам вже продзижчали всі вуха на виборах. І при тому, що таких перебоїв у грошах як на Майдані не було, ми твердо поставили питання, що жодних планів чи кошторисів постачати нагору не будемо, лише звіти про використання і то, якщо буде час (а якщо часу не буде – то після виборів). Це було саме моє наполягання, бо перші два місяці моя дружина намагалася виконувати ці формальності, які збоку здавалися необхідними (так і в книжках написано). Я підключився до виборчої кампанії пізніше, коли побачив, що вона має всі шанси бути програною. І ми добились, що просто давали заявку на гроші, описуючи приблизні потреби (як на Майдані), або й зовсім без них, а кошти нам привозили, а не ми їздили за ними.
Подивіться на підсумки виборів у 95-му окрузі і скажіть, що я був неправий. Нагадаю, що по мажоритарні у Київській області лише в нашому окрузі пройшов кандидат від опозиції. Ще в Броварському окрузі пройшов священик Бойко від “Нашої України”, однак про його опозиційність чи позиційність (на відміну від українства) сказати нічого не можу, бо про нього давно вже ніде не чути. Але отцю допоміг випадок, коли два олігархи розтягнули між собою голоси. В нас же такого не було, і, якби Жовтяк набрав стільки голосів, скільки отець (округи приблизно рівні за населенням), то зайняв би в 95-му окрузі лише третє місце. А так він переміг з одним з найкращих в Україні результатом, особливо, якщо брати незахідну Україну. При цьому керівники штабів інших переможців (які діяли за принципом план-бюджет-кошторис-звіт) після виборів покупляли собі квартири або машини, тоді як відвідувачі форуму, що були у мене вдома, підтвердять, що ми нічого подібного не придбали. Взагалі, я не проти довгострокового плану. Але це має бути розширений план з розгалуженими альтернативами (якщо не так – то так, якщо не вийшло тут – діємо там). Однак для цього потрібно, щоб кілька людей спочатку два тижні такий план писали, а потім хоча б двоє займалися його постійною корекцією. І все одно б не вийшло, бо часто доводилося приймати миттєві рішення, витрачаючи на них всі кошти, а не дозволену на непередбачувані витрати частину.
До того ж Майданівець2 чогось пише від імені всіх жертводавців, хоча ніхто, крім нього, не вказував, куди нам ці гроші витрачати, а дехто й прямо сказав: витрачайте туди – куди вважаєте за потрібне (мова йде про пожертви, щодо яких надано останній звіт).
X писав:
Є потреба? Скільки? Для чого? Те що було потратили? (-)
Після таких запитань хочеться плюнути на все і повернутися на роботу до банку, попередньо давши таку відповідь: “Ні, потреби немає, сайт Майдан робиться сам по собі, в інтернет інформація переноситься без комп’ютерів зусиллям мозку, а самі майданівці та їх родини істоти безтілесні, їсти їм не треба, одягатись теж, а від сплати комунальних послуг та оплати проїзду вони звільнені як ветерани антикучмівської боротьби. Грошей надійшло стільки, що витратити їх просто неможливо. Навіть опалення стодоларовими купюрами хати, в якій живуть білоруські біженці, лише незначно зменшує надіслану нам грошову масу”.
Такі запитання нагадують анекдот, коли крокодил Гена послав Чебурашку з однією копійкою та списком товарів до магазину і нагадав, щоб той не забув принести здачу. Але, щоб більше не виникало питань, я опишу наші потреби.
Як ви всі чудово знаєте, сайт Майдан не має ні приміщення, ні техніки, ні інтернету, ні телефону. На початку акції “Україна без Кучми” проблем з цим було менше. Був якийсь загальнонародний порив, нас радо пускали до себе ті, хто мав інтернет, в нас були власні кошти на дрібні потреби та й сам сайт спочатку здавався чимось тимчасовим, що має висвітлювати перебіг самої акції. Коли ж перемоги не настало, і боротьба вступила у затяжну фазу, мозолення нами очей в різних організаціях, де є інтернет, стало набридати, і кількість інтернет-місць, де можна було б адмініструвати сайт, різко зменшилось.
Відсутність приміщення з інтернетом та телефоном призводить до того, що на одну новину йде у кілька разів більше зусиль, ніж в будь-якому нормальному інформагентстві. Кожен нормальний ЗМІ прагне, щоб до нього заходили з матеріалами, телефонували, сам телефонує політикам та партфункціонерам за новинами та інтерв’ю, а Майдан цього робити не може. Телефонувати за новинами з мобільних телефонів – не вистачить жодних грошей. До того ж треба дивитись, щоб в приміщенні, де сидиш за інтернетом, не було сторонніх людей (щоб не “засвітити” тих, хто нас впустив на пару годин). Тому доводиться або відмовитись від дзвінків, або, в разі крайньої потреби, виходити на вулицю шукати таксофон. Таке становище призводить до того, що до нас починають ставитись з підозрою, бо ніхто не вірить, що сайт, який займає перше місце в рейтингу “Політика” насправді робиться саме так. Наприклад, у Спілці офіцерів України Майдан чудово сприймали до моменту, поки ми не признались, що в нас немає ні приміщення, ні телефону, ні... Така сама картина в американському посольстві. Коротше кажучи, нам не вірять, вважаючи, що ми брешемо невідомо з якою метою.
Через відсутність приміщення неможливо (особливо взимку) зібрати людей в одному місці, негайно вирішити якісь спільні питання. І найгірше, від цього страждають реальні справи, бо неможливо щось спланувати та організувати без місця збору та зв’язку.
Майдан, як я вже не раз писав, це не лише інтернет-сайт, але й реальні люди, деякі з яких самого сайту ніколи в житті не бачили. Специфіка цього середовища полягає в тому, що воно не може існувати (точніше, не є ефективним) без сайту, тоді як сайт, звичайно, може існувати і без другої частини. Найгірше, що є на Майдані, це те, що журналістською діяльністю займаються люди, які могли б робити зовсім інші корисні справи в реалі. Займаються лише тому, що мають можливість доступитися до інтернету. Тоді як в ідеалі цим мають займатися інші люди, які не можуть ефективно діяти в реалі, але вміють писати (навчити їх писати у форматі Майдану можна за 2-3 місяці).
Майдан ніколи не стане справжнім сайтом без повноцінної стрічки новин, з якої можна було б дізнатися про всі головні політичні події. Якщо ви пам’ятаєте, влітку 2001 року місяців два на Майдані була чи не найкраща стрічка новин. Саме тоді до нас одночасно надійшло понад 1000 доларів, що дозволило платити гроші двом професійним журналістам, які розвантажували мене принаймні на півдня, які я міг використати на зустрічі з журналістами різноманітних агенцій, виставляння їм пляшок чи кави з тістечками і домовленості щодо постачання нам інформації. А також на здобуття іншої інформації. Це робилося на межі фізичних можливостей, і ці журналісти просто пішли від нас, не витримавши шаленого темпу, хоча працювали вони вдвічі менше за мене. Пішли без скандалу, просто вибачились зі словами: “Ми так не можемо” (в нас і зараз з ними нормальні стосунки). Я їх не звинувачую і навіть тішуся, що вони пішли саме тоді, бо все одно пішли б через місяць, коли надходження припинились, бо вони також люди, і їм теж треба щось їсти. Але так я зрозумів, що працювати робота на грані фізичних можливостей хтось може довго, хтось дуже довго, але майже ніхто не може вічно.
Забезпечення стрічки новин призводить до того, що це стало якоюсь самоціллю, коли не вистачає часу навіть подумати про якесь стратегічне планування, неможливо відірватися на часті зустрічі з політиками, а вони потрібні для підтримки стосунків і впливу на них, щоб вони хоча б сприймали ідеї з майданівського форуму.
Зменшенню кількості наших новинарів також “посприяли” деякі жертводавці, які, помітивши граматичну чи технічну помилку, замість того, щоб толерантно на це вказати, висловлювали своє обурення фразами на кшталт “Млин, коли Майдан навчиться писати українською”, “Майдан-дурдом”, “Майдан-маразм”. Я вже писав, що навчити людину писати у форматі Майдану (якщо вона цього не вміє) не так просто. На це потрібен час, оскільки вибір в нас невеликий, щоб можна було підбирати готових людей. Тому не дивно, що студенти-нефілологи, ставлячи новини (і поспішаючи при цьому), могли не лише написати “приймати участь” замість “брати”, але й випадково вирізати частину тексту (до речі, якщо ви помітили, ми знімали деякі статті-передруки з інших сайтів, поставлені такими студентами). Працювали ці студенти не за гроші, більше того, вони навіть відмовлялися від непогано оплачувавних робіт (іноді всупереч волі батьків) заради Майдану. Однак, прочитавши такі “подяки”, вони йшли геть з сайту, не пориваючи при цьому з Майданом реальним.
Наші потреби зовсім не полягають лише в купівлі карток мобільного зв’язку, паперу та проїзних. Це лише дрібні трісочки, які дозволяють багаттю жевріти. Тому я опишу тут наші потреби, хоча не знаю, для чого це роблю, бо їх забезпечення сьогодні є нереальним – немає таких жертводавців. Це є мінімальні потреби (окрім того, що ми вже маємо) для забезпечення нормальної роботи інтернет-сайту.
1. Приміщення з двох (а краще з трьох) кімнат, якщо не в самому центрі, то хоча б недалеко від центру і обов’язково біля станції метро – інакше новини приходитимуть із запізненням.
2. Оплачувані ставки
а) Головний редактор
б) Координатор адмінгрупи – займається рекламою, розвитком сайту, змінами, навчанням “молодих”.
в) Літературний редактор (бажано)
г) Два журналіста-новинаря для загальноукраїнських новин – один працює до обіду, другий – після
д) Два журналіста-новинаря для регіональних новин – один працює до обіду, другий – після
е) Два модератори форуму, які також вибиратимуть та компонуватимуть корисні ідеї для донесення їх до політиків – один працює до обіду, другий – після
ж) Парламентський кореспондент
з) Два “бігаючі” журналісти – проводять журналістські розслідування, здобувають новини, ходять на різноманітні конференції, з’їзди тощо
3. П’ять комп’ютерів. Один – для журналістів-новинарів для загальноукраїнських новин, один – для журналістів-новинарів для регіональних новин, один – для модераторів форуму, один – для головного редактора (його також використовуватимуть за потребою й інші) та один – для бігаючи журналістів, парламентського кореспондента та також всіх інших за потребою
4. Два лаптопи. Один – в основному для головного редактора та в разі потреби для когось іншого, один – для всіх інших за потребою.
5. Лазерний принтер
6. Сканер
7. Три телефони (один для інтернету, один для вхідних дзвінків, один для вихідних дзвінків) або виділена лінія і два телефони, або хоча б просто два телефони.
8. Два домашніх інтернети.
9. Один цифровий диктофон
10. Два диктофони звичайних
11. Цифрова відеокамера
12. Два цифрових фотоапарати
13. Два мобільних телефони (на додачу до тих, що вже є)
14. Кошти на витратні матеріали
15. Кошти на представницькі видатки – зустрічі з питтям кави чи пива, таксі, проїзні на транспорт тощо
І це все лише для забезпечення інтернет-проекту “Майдан”, не рахуючи роботи в реалі.
Мушу визнати, що моє останнє прохання щодо праці грантами було помилкою. Воно було навіяне хвилинною ейфорією від вдалого початку акції “Повстань, Україно!”. Я хоч і передбачав (бо знав реальний стан справ у опозиції) ще до початку акції, що вона не призведе до повалення режиму, однак піддався оптимістичному пориву деяких інших майданівців, вирішивши: “Чорт з ним з боргами і проблемами. Кинемо всі сили виключно на акцію”. Однак акція затихла, тому залишається єдиний можливий шлях: крок за кроком маленькими перемогами нарощувати тиск, творити сталі структури громадянського спротиву, а не сподіватися на короткочасний потужний порив.
З огляду на наші потреби можна легко побачити, що за існуючого рівня пожертв праця грантами неможлива. Всім, хто хоч трохи розбирається в економіці, відомо, що для потужного виробництва потрібна одночасна потужна інвестиція та подальше стабільне фінансування. Підкидання ж коштів час від часу (навіть, якщо загальна їх сума перевищить інвестицію) лише не дає виробництву вмерти, що ми і спостерігаємо по Майдану. Якщо жертводавці надсилатимуть кошти, наприклад, на комп’ютери, то ми змушені будемо, по-перше, чекати, поки набіжить потрібна сума, по-друге, ці комп’ютери без приміщення та без людей, здатних на них працювати, автоматично стають купою заліза. Якщо ж надсилатимуть кошти на мобільні розмови без дозволу використання їх на інші напрямки, то нам доведеться спілкуватися навіть там, де немає потреби, хоча ці кошти можна використати більш ефективно. Розставити пріоритети також неможливо, тут потрібно пропорційне фінансування всіх потреб.
Я не розумію, чому люди, які перебувають за кордоном, не можуть зрозуміти, що нам тут краще видно, куди витрачати кошти? Давати заявки на реальні справи також не є можливим, бо найчастіше виходить так, що реагувати потрібно миттєво, а поки дочекаєшся коштів на заявлений грант, то робота по ньому вже стає непотрібною.
До того ж часто ми не можемо висвітлити наші реальні справи до їх закінчення (інакше ми просто не зможемо їх “провернути” через протидію з боку влади). Як приклад можу навести святкування УПА. Після того, як я розмістив на форумі про те, що фільм “Чия правда, чия кривда” не є дозволеним до показу у кінопрокаті, відразу декільком людям дали “по шапці” за те, що такий вечір відбувся (хоча нічого незаконного тут немає, в присутності режисера показувати його можна). Також були протести “трудящих”, а, коли через тиждень в Ірпені, оплативши оренду санаторію на два дні, Спілка української молоді та інші організації (точно знаю, що активно допомагав Роман Безсмертний) проводила конференцію про УПА, її ледь не зірвали, хоча ми до її організації не мали жодного стосунку. Директора санаторію навіть викликали до СБУ, а деяких ірпінських опозиціонерів до прокуратури. Зрозумівши, що це – не ми, конференцію дозволили.
Це не означає, що ми – страшніші для влади ніж Безсмертний. Це просто наслідок нашої війни з місцевою владою, яка закриє очі на виступ проти Кучми, але не потерпить виступу проти Мельника.
Ми планували з часом показати ще декілька подібних невідомих широкому загалу фільмів, однак, після того, як я написав це на форумі (а його читають в Ірпені і не з одного місця – лише я знаю три – податкова Академія, мерія та один прокучмівський досить великий підприємець), ми більше не покажемо жодного фільму. Нам просто не нададуть для цього приміщення.
Я свідомо написав про це, знаючи наслідки . Чому? Щоб навести приклад справи, проведення якої не можна розголошувати навіть після її успішного закінчення, і за яку неможливо відзвітуватись на форумі (це є друга причина розміщення на форумі повідомлення про вечір УПА). Тому я й пожертвував цими фільмами як найменш важливим елементом нашої боротьби, щоб не описувати чогось важливішого.
До речі, як тільки я написав про своє безкоштовне подорожування електричками, на Святошині почали розбирати стару платформу і відправляти електрички з нової платформи, куди пройти можна лише з квитком, якщо шлях туди перегороджує підсилений міліцією загін контролерів. Це, звичайно, не пов’язане з моїм дописом чи моєю персоною, а просте співпадіння, бо ж нова платформа будувалася давно, але тепер наші з дружиною витрати на проїзд збільшаться, хоча стовідсоткової оплати мною проїзду добитися не так просто. По-перше, контролерів гостро не вистачає, по-друге, існують обхідні шляхи. І для того, щоб я не потрапив без квитка до електрички в Ірпені потрібно постійно задіяти мінімум 6 контролерів, що не є можливим сьогодні для “Укрзалізниці”, бо навіть зі Святошина я їжджу поки що безкоштовно, оскільки контролери пантрують далеко не всі електрички. Це так, для жарту, не сприйміть за параною чи манію величі. Отже, продовжую про фінансування і звітність.
Я вже писав, що сайт розміром з Майдан, “їсть” на місяць до 10 тисяч доларів. Тому запитувати, куди йдуть гроші жертводавців, просто немає сенсу. Вкрасти і пропити їх просто неможливо з огляду на те, яка сума пожертв нам надходить. Використання цих коштів ви можете бачити щоденно, заходячи на сайт і спостерігаючи, що він ще не вмер.
Обов’язково знайдеться хтось, в кого виникне питання “Якщо у вас все чесно, то чому ж ви вперто не бажаєте звітуватись? Це ж так просто”. Непросто! І про це – нижче.
Вимоги ж використовувати кошти тільки за напрямками, на які їх нам дають, робить використання коштів вкрай неефективним. 10-15% від пожертв, які пропонується використовувати на неохоплені заявкою потреби, просто не вистачить при існуючому рівні пожертв. Слова ж на кшталт, що, якщо ви будете нас слухатись, то й пожертви збільшаться, і цих відсотків вистачатиме, мало гріють. До того часу як пожертви збільшаться (якщо збільшаться), моя родина, наприклад, банально помре з голоду, адже збільшення пожертв не станеться за місяць-два, бо навіть допомоги з боку наших мам-пенсіонерів мати ми не можемо. Це саме стосується і вимог “Спочатку звіт про витрати – потім кошти”. Тоді може той, хто ставить такі вимоги, дасть пораду: “Я прожити ці два тижні від дня останньої витрати до першого надходження?” (адже не менше часу пройде, поки напишу звіт, поки хтось зробить пожертву – якщо мова йде про рахунок, а не Western Union чи Головпоштамт, – і поки кошти передадуть в Україну).
Звичайно, серед жертводавців Майдану можуть трапитися люди, які категорично дадуть кошти лише на певні напрямки. Таке вже було: один діаспорний українець, який вважає, що виступи проти Кучми є антидержавною комуно-соціалістичною змовою, пожертвував 20 доларів на розповсюдження Відкритого листа проти змін у підручниках з історії. Тут вже проти не попреш, але ж переважна більшість жертводавців Майдану не мають таких поглядів. Однак вперто намагаються нав’язати нам саме таку поведінку, при цьому чомусь беруть на себе право вирішувати, на що дали кошти інші жертводавці, які не написали напрямки, куди використовувати їхні гроші.
Намагання зробити з Майдану НДО просто перетворить нас або на інтернет-проект, або на звичайних гранітоїдів. Якщо перший шлях ще має якийсь сенс (хоча ефект цього проекту неадекватний зусиллям, якими він робиться), то другий веде просто у безвихідь. Як приклад, можу навести Чемериса, який не має чим оплатити приміщення, не має можливості провести туди додатковий телефон для нормальної роботу інтернету, але не може використати на це гранти, які йому дають. Тому займається не тим, чим хоче, і що найнеобхідніше, а тим, чим мусить. І, хоча ці справи також є потрібними, не всі з них є найнеобхіднішими. Красти гранти Чемерис не вміє, тому піти шляхом більшості гранітоїдів, вигадуючи неіснуючі витрати та переводячи в готівку зекономлені таким чином кошти, не може. В підсумку виходить, що позитивним в цьому сенсі Чемерис мусить страждати, тоді як негативні в цьому ж сенсі професійні гранітоїди процвітають. Це як в банківському законодавстві, де держава чомусь поклала на комерційні банки функції агентів валютного контролю. Той банк, що “стукає” на власних клієнтів, страждає, а той, хто цього не робить, маючи зв’язки нагорі, процвітає: клієнти масово втікають з першого до другого.
Особливо мене дивує підхід окремих жертводавців, який можна охарактеризувати словами: “Мене не цікавлять ваші проблеми, мені потрібна справа”. З одного боку це нібито правильно, але з іншого – без вирішення проблем багато справ залишаться незробленими. Так, є жертводавець, готовий оплатити квитки в разі нашого виїзду до Мелітополю, щоб вкотре завадити потрапити до парламенту податковому генералу Мельнику (якщо він там висунеться), однак оплатити хоча б частину наших витрат на успішно справу по непропусканню його до парламенту влітку (в нас досі залишається 800 доларів боргів) він навряд чи бажає. Водночас він же вимагає суворого використання коштів на те, на що вони даються. Але більшість з наших реальних справ завжди вимагатимуть витрат ще до розміщення заявки на їх проведення. З таким підходом ми просто приречені на влізання в борги і поганий кінець.
Конкретно зараз ми готуємо реальну, дуже потрібну і зовсім не гучну справу, яка потребує багатьох міжміських телефонних дзвінків та поїздок по регіонах. І що я можу сказати хлопцям-студентам, які принесли мені два телефонні рахунки на 228 та 244 гривні? Вам відмовлено через відсутність заявки? А заявку ми розмістити не можемо, бо тоді ця справа буде приречена. Навіть ці рядки вже ставлять її виконання під загрозу. Більше того, я навіть не можу пообіцяти, що ми напишемо на форумі про цю справу, коли зробимо її. Це залежатиме від дозволу на це наших партнерів. До речі, якщо я найближчими днями не заплачу 158 гривень боргу, мій домашній телефон буде відключено. Підключити його ж назад буде проблематично, але я не можу пояснити відкритим текстом чому.
Аргументація, якою підкріплюються вимоги звітності, здебільшого така: “Я маю право знати, куди пішли мої гроші”, “Інакший шлях неможливий”, “Так треба, бо так робиться”. І все це супроводжується запевненнями на кшталт “Я довіряю вам і впевнений, що ці кошти пішли на справу”. На тлі такого запевнення перший аргумент вже виглядає не як “Я маю право знати, куди пішли мої гроші”, а як “Мені так хочеться”.
Перший аргумент є цілком справедливим. Але чомусь він трасформується з “Я маю право знати, куди пішли мої гроші” в “Я бажаю знати, куди пішли гроші всіх інших жертводавців”. Я не бачу в цьому проблем, нам нема чого приховувати, але я не погоджуюсь, коли обурення одного жертводавця видається ним за думки всіх решти.
Другий аргумент – “Інакший шлях неможливий” – я б поставив під сумнів. Ці слова я чув у 1998 році, коли закликав не воювати з лівими, а спільно боротися з ними проти Кучми, ці слова звучали, коли я, починаючи з 1992 року, закликав деяких нинішніх справжніх опозиціонерів відкинути “конструктивну” опозицію і стати в опозицію справжню, ці слова звучали, коли я критикував практику виплати грошей за участь у протестних акціях.
До речі, найбільша кількість пожертв (якщо брати в середньому на місяць) надходила нам ще до відкриття рахунку ПейПал за допомогою Western Union та “з рук до рук”. І саме тоді на форумі почали з’являтися вимоги звітності від тих, хто на той час ще не вніс жодної пожертви. Пізніше вони їх внесли, але факт залишається фактом. Я не роблю прямого зв’язку між цими вимогами та суттєвим зменшенням надходжень через Western Union та “з рук до рук”, однак фактом є те, що жертводавці, які слали кошти через Western Union, не стали користуватися рахунком ПейПал.
Аргумент “Так треба, бо так робиться” теж не є аксіомою. Колись я читав принципи надання грантів якимось фондом (чи то “Відродження”, чи то “Євразія”). Так там прямо було написано, що надання грантів залежить від того, як грантоотримувач напише заявку на грант, і що вони нададуть перевагу невідомому студенту, а не відомому професору, якщо студент доведе, що його дослідження більш потрібне, ніж дослідження професора. Живучи певний період свого життя в науково-дослідному інституті на Феофанії, я бачив яскравий наслідок такого підходу. Студенти-біологи, яким не вистачало грошей на горілку, пояснювали студенту-філологу суть їхньої заявки, він її писав, вони вносили правки, філолог їх літературно обробляв, і заявку вигравали. Так само писалися звіти, де дріб’язкові наслідки експерименту описувалися як визначні наукові досігення. Отримавши гроші, студенти за горілкою грали в преферанс і кепкували з “дурних американців”. Тоді ж як професори, які мали відкриття світового рівня, не могли знайти кошти на дослідження, бо займалися біологією, а не філологію, і не вміли так гарно займатися словоблуддям. Пропозиції ж “допомоги” у написанні заявки за певну винагороду ці професори відкидали, по-перше, через те, що були чесними, і це їх обурювало, по-друге, через те, що не вміли і не бажали красти гроші з гранту, щоб розрахуватися з “помічниками”. Одним з таких професорів був Анатолій Потопальський, винахідник протиракового препарату амітози, який його учень без відому вчителя, успішно запатентував на своє ім’я в Австрії під назвою “Україн”, ставши мільйонером на його продажу. Такий підхід призвів до того, що в Україні сформувався цілий розподіл праці: одні пишуть заявки, другі їх подають, треті готують звіти, четверті “грамотно” оформляють неіснуючі витрати, переводячи їх у готівку. Цілий потік коштів іде куди завгодно, лише на розвиток демократії. А ті, які йдуть на потрібні справи, використовуються теж неефективно, бо справи ці все ж не є першочерговими.
Майже рік тому я мав розмову в американському посольстві зі знайомим на рахунок можливості отримання Майданом гранту. Мені сказали, що, якби ми звернулися за грошима для відкриття сайту, нам би гроші без проблем дали. А, оскільки сайт вже існує, коштів на його утримання ніхто не дасть (виключенням тут є “Українська правда”, бо її заснував Георгій Гонгадзе), тому для гранту необхідно хоча б заснувати на сайті новий проект. Я чесно відповів, що ми ледве сайт встигаємо тримати, тому чогось нового не потягнемо, на що мені сказали, що про грант в такому випадку можна забути. І їх не цікавить, що Майдан вже довів свою життєздатність, що має купу відвідувачів, що тут є жвавий і цікавий форум (вимога існування дискусійного форуму є чомусь обов’язковою для надання таких грантів), тоді як на сайтах, що отримали гранти, і відвідувачів жменька, і форуми майже мертві.
Мені вже не раз радили писати брехливі і реальні для очей жертводавців звіти, навіть пропонували свої безкоштовні послуги в цьому. Пропонували не писати, що частина грошей йде на забезпечення фізичного існування моєї родини, а відносити їх на витрати в інтернет-кафе чи ще якісь. Та я не хочу брехати, хоча в разі такої брехні найбільш вимогливі жертводавці були б задоволені. Але невже це краще, ніж казати правду?
Майдан – це не НДО. Це – андеґраунд, учасники якого, між іншим, ризикують, беручи в ньому участь. Але навіть якщо погодитись, що це – НДО, то хай мені назвуть хоч одне НДО, яке звітується про свої витрати перед СБУ, МВС, прокуратурами і податковими всіх рівнів, адміністрацією президента? Та ще й подають у ці структури копії заявок про свої майбутні плани. Бо саме це пропонують нам відвідувачі, вимагаючи відкритої звітності на сайті. Хіба ні? Адже всі ці структури наш сайт щоденно і ретельно читають.
Ми не боїмось репресій, обираючи свій шлях, ми знали, на що йдемо, але навіщо займатися мазохізмом і створювати зайві проблеми? Тим більше, що вони вже є: після демонстрацій студентів-майданівців кілька разів затримувала міліція під приводом скоєння ними кримінального злочину (після переписування паспортних даних їх відпустили), батькам окремих майданівців погрожували вигнанням з державної роботи, якщо їхні діти не заспокоються, з нами деякі люди вже бояться спілкуватися після того, як з ними “поговорили”. Є ще випадки, які я не буду описувати, щоб не нашкодити деяким людям.
Прошу повірити мені на слово, що така відкрита звітність та оприлюднення всіх своїх планів і деяких зроблених вже нами справ, може значно нашкодити конкретним людям. Я не буду підказувати як саме нас можна “дістати”, однак створити нам певні труднощі, яких можна уникнути, дуже реально.
Слава нам не потрібна. Нам потрібен результат. Для прикладу можу навести кліп, зроблений майданівцями на пісню “Вставай, мила моя, вставай”. Вони не хвалилися своїм авторством, а просто запустили в люди дуже обмежену кількість примірників на компакт-дисках, і кліп поширився, набув певної популярності, а потім нам прийшов лист, мовляв, надсилаємо вам кліп, хоча і розуміємо, що людям, які виходять на акції разом з комуністами, він навряд чи сподобається.
Шлях Майдану для досягнення результату – мати якомога більшу кількість однаково компетентних і підготовлених людей для виконання наших завдань. Тут в нас справи у реалі набагато краще ніж в інтернеті, оскільки, навіть, якщо мене завтра переїде КамАЗ, реальні справи Майдану будуть продовжуватися. Не помре й інтернет-майдан, однак навряд чи і покращиться. Те саме стосується й інших майданівців, які, наприклад, самостійно працюють над цілими напрямками без керівної і спрямовуючоє ролі Михайла Свистовича, як декому може здатися через мою часту присутність на форумі. Однак ми ще не досягли того рівня, коли можемо легко розкидатися людьми, не кажучи вже про те, що кожна людина – це особистість, а не людина-одиниця на кшталт солдатика у комп’ютерних іграх, якою можна пожертвувати.
Тому прагнення Майданівця2 оприлюднити структуру Майдану, вказати, хто і за що відповідає, не є прийнятними навіть під ніками, бо багато людей в реалі вже знають, що цьому худому і чорнявому або тому товстому і білявому відповідають такі то ніки. Це саме стосується пропозицій вуйка шифрувати окремі витрати. А шифри де розміщувати? На форумі? Тоді це вже не будуть шифри.
Саме вищевикладене я мав на увазі, коли писав у відповіді Майданівцю2, що персоніфікованих звітів скоро взагалі не буде як не буде і персоніфікованих статей, якщо вони написані всім колективом Майдану незалежно від внеску кожного у статтю. Матеріали, які вийдуть невдовзі під ніком Майдан-Інформ, сподіваюсь, переконають вас у необхідності такого підходу.
Сподіваюсь, що я досить докладно пояснив свою впертість щодо дивного для декого небажання докладно і персоніфіковано розписувати на форумі наші потреби і витрати. І наполягатиму, щоб інші майданівці підтримали мене в цьому, оскільки геройство тут непотрібне, воно лише може нашкодити як самим “героям”, так і організації в цілому, якщо “герої” через проблеми, які в них виникнуть, не зможуть присвячувати майданівським справам стільки часу, скільки присвячували у “безпроблемні” часи.
Звичайно, поки що Майдан не є аж такою загрозою, щоб всі державні служби день і ніч слідкували за нами. Але остання відома нам інформація, яка зараз узагальнюється та уточнюється, свідчить про те, що такий варіант можливий. Тим більше, якщо Майдан зростатиме, і вплив його збільшуватиметься.
Якщо знову згадати про НДО, то можна зазначити, що, отримавши гранти, наприклад, від фонду Аденауера, “Відродження” та “Євразії”, НДО звітується перед кожним з них лише за грант, отриманий саме від цього фонду, і не звітується перед “Євразією” за грант, отриманий від “Відродження”, якщо це не є спільний проект, фінансований всіма трьома фондами.
Тут можна довго сперечатися, що таке є Майдан, спільний проект чи окремі проекти (утримання інтернет-сайту, розповсюдження Відкритого листа, контрагітація проти Петра Мельника тощо), але навіщо займатися словоблуддям. Я не проти надавати не лише кожному жертводавцю (в разі його вимоги) щодо надісланих ним пожертв, але й звіт про всі наші пожертви та витрати. Але не на форумі, а електронною поштою повідомленням, зашифрованим PGP. Завести собі ключ PGP і надіслати його нам або розмістити у відповідній гілці розділу “Розробки” не становитиме проблем для жодного жертводавця. Як завести собі цього ключа, докладно описано в іншій гілці “Розробок”, а якщо й там буде щось незрозуміло, можна написати нам листа, і наші технарі зв’яжуться з вами електронною поштою та допоможуть.
Мушу зазначити, що повний звіт про всі пожертви та витрати ми можемо надіслати лише тим, про кого знаємо через спільних знайомих або інших джерел (насамперед ЗМІ), що вони не належать до протилежного з нами табору. Бо в іншому разі завтра СБУ під якимось ніком почне слати нам по 200 доларів на місяць, і через короткий час виступить з прямої і нібито справедливою вимогою надіслати такий звіт. Відразу вказую, що до тих, кому ми готові надіслати такий звіт, належать як обидва жертводавці, що постійно виступають з вимогами звіту (ми знаємо що вони з нашого табору), наші особисті знайомі, жертводавці, яких ми не знаємо, але щодо яких немає підозр, бо вони вже давно надсилають нам пожертви, не висуваючи жодної вимоги і не цікавлячись нашими таємницями. З останніх можу назвати лише Антифриза і Сергія Кабуда, оскільки інші або не давали мені права на оприлюднення їхніх ніків як жертводавців, або прямо просили не вказувати, що вони є жертводавцями. Антифриз же і Сергій Кабуд писали про свої пожертви на форумі (не вихваляючись, а в контексті обговорення), тому я і наводжу їх для прикладу.
Також ми можемо надсилати такий звіт у PGP тим жертводавцям (в разі їх вимоги), які будуть рекомендовані нам особами, які перелічені у попередньому абзаці (друг мого друга – мій друг).
Тому я пропоную такі стосунки між Майданом та жертводавцями.
1. Майдан просить жертводавців надсилати нам кошти без вказування конкретних напрямків їх використання, оскільки ми все ж краще зможемо розподілити пріоритети.
2. Якщо жертводавець не погоджується надсилати нам кошти без вказування конкретних напрямків їх використання, він повинен до надсилання пожертви (щоб уникнути суперечок, хто має оплачувати банківські витрати в разі можливого повернення нами коштів) написати нам листа (тут можна й без PGP, оскільки самого факту надходження ще немає), в якому вказати бажаний напрямок використання своєї пожертви. Якщо цей напрямок використання, вказаний жертводавцем, не є зараз можливим, ми надсилаємо йому листа, де пропонуємо вибрати якийсь з інших вказаних нами напрямків використання. Він або обирає інший напрямок, або відмовляється від пожертви, сповіщаючи про це нас.
3. Якщо жертводавець, попередньо обумовивши напрямок використання надісланих ним коштів, надіслав цільову пожертву, а в Майдану раптом виникла потреба використати її в іншому напрямку, він повинен узгодити це з жертводавцем, надіславши йому листа PGP. Цю відповідь жертводавець вже повинен надіслати листом PGP або написати відкритим текстом через функцію “Replay” якусь коротку нейтральну фразу, наприклад, “OK” або “Погоджуюсь”.
4. Якщо жертводавець бажає отримати звіт, куди пішли його кошти, він повинен написати про це, надсилаючи пожертву (можна також сказати по телефону, якщо пожертва надсилається не за допомогою системи ПейПал). Якщо такої вимоги під час надсилання пожертви немає, вважається, що жертводавець надає нам самим право зробити вибір, куди витратити його пожертву.
5. Щомісячно Майдан складає звіт про всі надходження і витрати. Якщо жертводавець бажає отримати звіт про всі надходження та витрати за якийсь місяць (починаючи з листопада 2002 року), і якщо він належить до категорії осіб, які мають право на такий звіт (описано вище), він надсилає нам про це листа PGP.
6. Надіслані пожертви не повертаються, умови (не пропозиції, а категоричні вимоги) щодо зміни редакційної політики жертводавцем не виставляються. Звичайно, якщо жертводавець виставить умову не писати про Медведчука чи Кучму як про рятівників України, Майдан ці умови виконає.
7. Жертводавець має право на повернення пожертви, а Майдан повертає її лише у випадку, якщо жертводавець надіслав її, вказавши конкретний напрямок використання, Майдан, без згоди на це жертводавця, використав її на свій розсуд, і жертводавця не задовольнили пояснення Майдану (наприклад, потрібно було терміново зловити серед ночі таксі, щоб відвезти вагітну майданівку до пологового будинку, бо швидка відмовилась приїхати з ідеологічних міркувань). В такому випадку всі банківські витрати з повернення коштів оплачує Майдан.
8. Все листування між жертводавцями та Майданом, яке стосується пожертв, ведеться у зашифрованому вигляді за допомогою ключів PGP. Обговорення самої політики щодо пожертв, в якому не вказуються конкретні суми, прізвища та напрямки, може обговорюватись і без PGP. Також без PGP або телефоном можна повідомляти нас про пожертви через Western Union та грошові перекази у гривнях через Головпоштамт.
9. Претензії та суперечки жертводавці вирішують з Майданом спочатку в листуванні PGP, і лише в крайньому разі, коли не буде знайдено консенсусу, виносять їх на форум.
Ці пункти, звичайно, не є остаточними, і підлягають обговоренню. Я розумію, що такий підхід, можливо, зменшить кількість пожертв, але виходу я не бачу. Врешті решт ми могли б вже зараз мати більше коштів, ніж надходить нам, просто домовившись з якимось не дуже відомим олігархом, якого ще жодного разу на Майдані не згадували, що проти нього нічого не писатимемо (такі пропозиції вже були, тільки не Майдану, а моїй дружині ще до заснування сайту). Або домовитись з Литвином, що ніколи не піднімемо гасла “Майдан за відставку Литвина”, хоча продовжуватимемо писати проти Кучми та того самого Литвина. Але на це ми ніколи не підемо, хоча такий компроміс є менш шкідливим для діяльності Майдану ніж розміщення звітів про надходження та витрати на форумі відкритим текстом.
Якщо говорити про викладені мною 9 пунктів, то можу сказати, що Майдан зараз лише на тій зародковій стадії, коли робота ведеться з певною цільовою групою. У випадку жертводавців – це люди, які готові робити пожертви без неприйнятних нами умов та без можливого, хай і несвідомого, ризику нанесення шкоди Майдану.
Якщо хтось не готовий прийняти ці умови, то це означає, що вони поки що не належать до цієї цільової групи людей, і наші цілі з ними співпадуть пізніше. Коли Майдан стане достатньо сильною та чисельною організацією, що жоден “наїзд” на нього не зможе зашкодити, а таємницю просто неможливо буде зберегти (а може й недоцільно стане зберігати), можливо, ми й писатимемо все на форумі відкритим текстом.
Тепер я маю до жертводавців одне прохання. Пожертви надходять до нас вкрай нерегулярно, тому говорити про якесь довгострокове планування просто неможливо. Я б попросив тих, хто може, краще надсилати нам якісь невеликі суми щомісячно ніж разово більші суми. Це дасть нам можливість знати, що можемо розраховувати на приблизно таку-то суму щомісяця і хоч щось планувати.
І трохи про заробляння грошей Майданом
Ігор пише:
Майдан має заробляти гроші. Я думаю, що відвінуваність майдану така, що вже можна говорити про дохід з реклами ан Майдані. Я в цьому не компетентний, але вчорашня розмова з компетентними людьми схиляє мене до цієї думки. Тобто, потенціал є, але чи використовується він не знаю.
Наступні напрямки можливих доходів стандартні - продаж бренду (Майки, кружки, і все інше на що можна ляпнути "Майдан"), клубне членство (продаж членства клубу Майдан на рік за якусь суму генерал майдану - 100 баксів, офіцер Майдану - 10 баксів, рядовий - 2 бакси).
Майку можна виштампувати і схилити відвідувачів до придбання.
Як стверджують наші знавці інтернету, заробити гроші рекламою на майдані неможливо. Як і взагалі в інтернеті. Всі розмови про заробляння грошей кліками на чужі банери, виявились лише розмовами, бо жоден з тих, хто стверджує, що таким чином можна заробити кошти, сам не заробив на цьому ні копійки.
Щодо реклами. Комерційна реклама на Майдані навряд чи когось зацікавить, бо кількість читачів Майдану не перевищує аудиторії деяких районних газет. До того ж вони розпорошені по світу, тому рекламувати себе тут можуть лише великі фірми, яких не цікавлять районні газети.
За весь час існування сайту до нас надійшла аж одна пропозиція (півтора роки тому) розмістити свій банер на Майдані. Однак у чоловіка, який зателефонував, було таке прізвище і по батькові (Азаров і Миколайович), що я вирішив не ризикувати заради 20-30 доларів на місяць (з того часу банерна реклама подешевшала).
Майдан в принципі міг би заробляти якісь копійки рекламою інших сайтів, але хто може дозволити собі заплатити за рекламу? Аж ніяк не опозиція. І я б не хотів, щоб на Майдані висів банер якогось сдупного сайту, як це колись побачив хтось з наших відвідувачів на “Українській правді” (десь це є в архіві форуму). Рекламувати медведчуківсько-пінчуківсько-деркачівські сайти за копійки, сплачувати податки, здавати звітність... Гра не варта свічок. Легше вже піти до Медведчука і сказати: “Давай ми надрукуємо статтю проти Януковича за 200 доларів”. А потім піти до Януковича і запропонувати йому те саме. Та, якщо ми цього не робимо, то навіщо ж рекламувати їх ще й за менші гроші.
Гіпотетично, якщо всерйоз цим зайнятися, може і можна було б знайти бажаючих рекламуватися на Майдані. Однак на це потрібно витратити стільки часу, що інші важливі справи, яких в нас і так нагромадилося вище голови, залишаться незробленими. Якби ж то хоч нормальні гроші ця реклама давала, то можна було б подумати, а так...
Ідея з футболками (кепками, чашками) в нас виникла давно, але як її реалізувати, не знаю. Тут можна не лише продавати бренд, але й просто випускати якісь товари з певним гаслом. Та потрібна інвестиція, бо навіть якщо їх куплятимуть (а якщо ні?), то вкладені гроші не відразу дадуть ефект. Грошей же на інвестицію (до того ж ризиковану) немає. Якщо дати клич збирати пожертви на інвестицію, виникне ситуація, що ні на що, крім інвестиції, пожертви не надходитимуть, і мобільні телефони замовкнуть, коштів на проїзд не стане, реальні справи зупиняться.
Коротше, тут потрібен окремий інвестор та окремий менеджер. До того ж випускати їх бажано за кордоном, бо й різниця в ціні, як мені відомо, невелика, й потенційних покупців там більше.
Ідея з клубним членством теж відвідувала наші голови, однак тут треба сім разів відміряти. Членство передбачає певну залежність. І, якщо сьогодні ми назвемо Жовтяка, Шкіля, Чубарова клубними членами, то чи можемо завтра їх критикувати за якийсь неправильний крок. Я маю на увазі не зраду, за яку можна було б виключити з членів клубу, а саме хибний, з нашого погляду, крок.
Ідея ж з генералами, ахвіцерами та командирами мені, наприклад, зовсім гне подобається. Ми говоримо про мережну організацію (в ідеалі без лідерів), а тут ціла ієрархія звань, тим більше породжена прагненням заробити гроші. Все ж таки нашою цільовою групою є люди, які готові без подяки жертвувати (не лише гроші) на українську справу. Ми ж не очікуємо подяки, і якщо просимо гроші у відвідувачів, то не тому, що не можемо їх собі заробити, і не тому, що Майдан є нашим джерелом існування, а лише через те, що змушені покинути непогано оплачувану роботу заради Майдану.
Наостанок хочу оголосити, що я припиняю підтримувати, як би це правильно сказати, працювати над інтернет-проектом Майдан-Інформ. Це не означає, що я йду з Майдану, я просто віддаю перевагу одним напрямкам діяльності над іншими.
Спочатку поясню чому, а потім окреслю нову свою добровільно обрану роль.
Розумієте, панове, в кожної людини є межа, і животіння на грані виживання протягом двох років (я маю на увазі не лише своє фізичне животіння, але й самого сайту Майдан) поступово також нагромаджується у вигляді... навіть не знаю, як це назвати.
Так далі жити я вже просто не можу. Вставати о 7.00, “воювати” з дітьми, які не хочуть вставати в садочок (бо не лягають спати, поки не дочекаються тата), насильно їх вдягати, тягнути напівсонних до садочку, потім їхати до Києва, повертаючись о пів першої ночі. У вихідні – цілоденне спілкування з ірпінськими громадянами та їхніми проблемами (якщо не вийти рано з дому – те саме в будні). Якщо діти хворі (як зараз) – це відбувається вдома в єдиній кімнаті під крики та рюмсання дочки, яку дратують постійні дзвінки як по телефону, так і у двері, які починаються з самого ранку. Відмовляти собі та своїй родині у найнеобхіднішому. Спостерігати, що в моєї дружини немає ні зимових чоботів, ні нормального верхнього одягу, те саме з зимовим одягом та взуттям до дітей, які через це хворіють, а я навіть не можу купити їм всі необхідні ліки як не маю можливості купити їм соку, коли вони хочуть чи зводити їх до зоопарку та цирку. Дивитись як мої діти граються поламаними іграшками – прямо якийсь будинок інвалідів (ляльки без рук та ніг) чи станція ремонту автомобілів (поламані машинки).
Якщо моя дочка виросла в таких умовах, то син ще пам’ятає часи, коли у нього було все, і коли він бачив тата частіше ніж кілька годин на тиждень. І я більше не можу спокійно реагувати на його запитання: “Тату, а чому в нас не може бути так, як було раніше”. Тим більше, що в нас це може бути, мені достатньо для цього сісти на метро, доїхати до банку і написати заяву про вихід з відпустки по догляду за дитиною. І я буду змушений так зробити, якщо до Нового року не матиму хоча б більш-менш стабільного джерела доходів, бо до 6 січня, коли закінчиться моя відпустка, я повинен зробити вибір: або вийти на роботу, або продовжити її. Мені не дуже хочеться повертатися до банку, бо, по-перше, бачу, що я реально можу багато зробити для боротьби з режимом (тому планував своє повернення після президентських виборів), по-друге, в банку я не матиму навіть доступу до інтернету, тому моя опозиційна боротьба обмежиться лише вихідними в Ірпені.
Врешті решт щоденно, вертаючись з Києва, я не можу спати не тільки тому, що маю поїсти, прийняти душ чи вкласти спати дітей, але й годину полежати в певній вимушеній позі, щоб заспокоїти болі у спині, з якої мені ще під час подій 9 березня наші правоохоронці вибили чотири хребці. Через постійну зайнятість майданівськими справами ніяк не виберу часу полікувати її, хоча ще рік тому аж два лікарі пропонували свої безкоштовні послуги. На днях ірпінська опозиція приїхала за мною машиною і майже насильно відвезла мене до лікарні, де мене постукали молотком, провели поверхневий огляд, сказали, що не виявили чогось аж надто страшного, але там іде запальний процес і для встановлення точного діагнозу потрібно пройти магніто-резонансну мамографію, яка коштує 180 гривень. А ще заплатити гривень 20 за рентген.
На це можна було б наплювати, якби від мене залежала хоча б відставка Кучми, але не підтримка сайту “Майдан”, який вже може існувати і без мене. А так ставати інвалідом не входить у мої плани. Хоча б тому, що, окрім мене та дружини, ніхто з відвідувачів сайту не забезпечить майбутнє моїх дітей, бо нікого не цікавлять навіть мої ВЛАСНІ 800 доларів боргів, які виникли внаслідок нашої участі у недопущенні до парламенту податкового генерала Мельника на повторних виборах, не дивлячись на те, що це нібито не філантропія і не моя особиста, а, як пише Майданівець2, спільна справа. Виявляється, що не така вже і спільна. А я, між іншим, позичив ці гроші під гарантії кількох хороших людей. І позичив їх не для себе, а на загальноукраїнську справу (нагадаю, що лише у 18-му окрузі опозиція перемогла на повторних виборах). Мій борг реструктуризовано до Нового року. Віддати його до цього часу шансів нуль. І які тепер в мене стосунки будуть з цими хорошими людьми?
З мене тут сусід сміється, який зайшов зателефонувати і випадково підглянув у текст (“Йди геть, свинюко! Не читай чужих листів”). Він каже, що треба було піти до Мельника і домовитись з ним, що ми просто нічого не робитимемо, тоді б мав не 800 доларів боргів, а 8000 прибутків. Таким я, звичайно, займатись не буду, але збільшувати свої величезні борги (державі, друкарням, людям) свідомо я більше не буду також.
Такі жертви були виправданими під час акції “Україна без Кучми”, де я грав певну роль, на мені лежали певні обов’язки, я не мав права покинути барикади, бо сам закликав на них людей, ініціювавши ту акцію. Зараз опозиційною боротьбою керують інші люди – з більшим впливом та можливостями. І моя роль тут вже не є такою важливою. Однак я поки що не покидаю опозиційні лави, а повертаюсь до ситуації, яка була на ранньому Майдані: не ми для сайту, а сайт для нас.
Якщо ви пам’ятаєте, ми заснували Майдан як майданчик для розміщення на ньому потрібної нам інформації (в тих умовах – це інформація про “Україну без Кучми”). Зараз же виходить, що більшість мого часу йде на підтримку існування сайту, тобто, я шукаю інформацію, щоб розмістити на сайті, щоб він продовжував жити. Дійшло вже до того, що 24 вересня я майже не був серед учасників акції протесту, а змушений був сидіти за кілька кілометрів від епіцентру подій за комп’ютером і приймати повідомлення. Це – ненормально, тому я знову віддаю перевагу реалу перед віртуалом. А також надаю перевагу редакційній політиці, розвитку, плану перед підтримкою стрічки новин.
Це не означає, що Майдан закривається. Форуми і далі житимуть своїм життям, інші члени адмінгрупи ставитимуть, наскільки зможуть, новини і статті. Хтось надсилатиме нам час від часу інформацію з регіонів, як це робиться зараз. Я навіть не покидаю Майдан і мінімум раз на три дні буватиму в інтернеті. Просто відтепер я перестаю бігати за новинами, які в тій чи іншій інтерпретації з’являються і на інших сайтах. Перестаю також суцільно читати форум. Якщо з тих місць, де я виходитиму в інтернет, хтось читає форум Майдану і зверне мою увагу на якийсь допис, я його прочитаю. Якщо ні – читатиму вибірково, орієнтуючись за назвами та керуючись інтуїцією. Тому бажано, щоб всі ідеї та цікаві думки відвідувачі форуму самі скидали до розділу “Розробки”. Якщо хтось хоче звернутися безпосередньо до мене чи звернути особисто увагу інших майданівців на якийсь допис, хай ставить після тексту умовне речення “Увага майданівцям”. Саме такі слова і ніяких інших, щоб можна було знайти за допомогою пошуку.
На реальні справи будуть зорієнтовані й деякі інші майданівці, які також брали участь у заповненні стрічки новин, бо в реалі нагромадилась купа справ, зокрема, потрібно домовитися з вождями про фінансування деяких майданівських справ, написати їм кошториси, вияснити, що вони оплатять, а що ні (готівку нам не даватимуть, лише матеріали – матерію на гасла, фарби, свистки тощо). Потрібно відновити з політиками постійне спілкування, поновити зв’язки з джерелами інформації (хоча без витрат хоча б на каву це дуже важко). Новини, які з’являтимуться під час такого спілкування, ми розміщуватимемо на Майдані, як і статті, які періодично писатимемо. Також ми намагатимемось доносити до вождів ідеї з форуму Майдану, збираючи їх докупи та узагальнюючи.
Займатимусь я також редакційною політикою та плануванням, теоретичними розробками, навчанням людей та написанням так би мовити підручників по спротиву, розробкою структури спротиву тощо. Заглядатиму до електронної скриньки і ставитиму надіслані туди новини і статті, якщо їх ще не поставив хтось інший, та вони хберегли актуальність на день мого зазирання до електронної скриньки.
Доведеться розпочати переговори про приміщення. Певні пропозиції вже є, від яких я не в захваті, але в нас немає виходу. Тому шукатимемо компроміси. Щоб не виникало спекуляцій відразу зазначу межу цих компромісів: той, хто надає нам приміщення, не зможе впливати на редакційну політику Майдану, ми підемо лише на такі умови, що розплачуватимемось за приміщення роботою на його власника. Мається на увазі робота не на Майдані і не пов’язана з Майданом, наприклад, збір та узагальнення якихось статистичних даних, навчання людей власника приміщення, допомога йому у налагодженні його роботи. Ця робота, на жаль, забиратиме левову частку нашого часу, але іншого виходу в умовах відсутності коштів для нормальної роботи Майдану я не бачу.
Якщо не буде пожертв, доведеться також шукати якийсь приробіток, що також не сприятиме майданівським справам. Але знову-таки, іншого виходу я не бачу. Відтепер пульс Майдану прямо залежатиме від відвідувачів сайту.
Все вищеописане сумно, але це краще ніж підставити і людей, і організацію під удар лише тому, що комусь хочеться, щоб ми робили звітність саме так, і щоб висвітлили свою структуру для всіх. Я ще багато чого не написав, тому доведеться повірити мені на слово. Не написав, щоб не підказувати недругам наші слабкі місця та можливі напрямки протидії нам. Я і так дещо вказав у цьому дописі, чого не варто було б вказувати. І це був останній раз. Якщо деякі жертводавці не розуміють, що моя позиція з приводу витрат і звітності не примха, а необхідність, я готовий продовжити спілкування з ними електронною поштою у режимі шифрованих листів PGP, але не на форумі, який читають вороги, навіть нахабно не приховуючи своїх ай-пі.
Також більше я не описуватиму у таких довгих листах і яскравих кольорах свої особисті матеріальні труднощі. Вони є постійні як і наші першочергові потреби, які я описав в цьому дописі. Тому кошти нам також потрібні постійно, і кожен відвідувач має знати, що волання про допомогу актуальне кожен д
Відповіді
2002.11.21 | Михайло Свистович
ВАЖЛИВА ІНФОРМАЦІЯ ПРО ДЕЯКІ ЗМІНИ В ІСНУВАННІ МАЙДАНУ (кінець)
Бо не влізлоТакож більше я не описуватиму у таких довгих листах і яскравих кольорах свої особисті матеріальні труднощі. Вони є постійні як і наші першочергові потреби, які я описав в цьому дописі. Тому кошти нам також потрібні постійно, і кожен відвідувач має знати, що волання про допомогу актуальне кожен день, а не час від часу. Щоправда, час від часу все одно доведеться розміщувати заявки про якусь конкретну допомогу, але заявки ці будуть значно коротшими за цей допис. Саме розміщення окремих заявок, якщо не викривати всіх планів, нам особливо не загрожує.
Давати чи не давати пожертви – добровільна справа кожного відвідувача. Тому ми не будемо ставитись до відвідувачів в залежності від їх участі у фінансовій підтримці Майдану (не всі ж мають таку можливість). Однак, якщо когось не влаштовує наша політика щодо пожертв, попрошу висловити ці претензії у листах, а не на форумі. Або відмовитись від пожертв, але не закликати до цього інших своїми дописами щодо “поганого Майдану”. Інакше ми сприйматимемо такі дописи як намагання свідомо нашкодити Майдану, бо ми “погані” настільки, наскільки нас такими змушує бути правлячий в Україні режим, а не тому, що взагалі є поганими. Насправді ми дуже хороші, білі, м’які та пухнасті.
2002.11.21 | 123
Re: ВАЖЛИВА ІНФОРМАЦІЯ ПРО ДЕЯКІ ЗМІНИ В ІСНУВАННІ МАЙДАНУ (кінець)
Декілька тез.1. Йдіть працювати у банк. Однозначно.
2. Ви ЗОБОВ*ЯЗАНІ знайти гроші. Ви маєте ставитися до цієї проблеми так само відповідально, як і до інших проблем, які Ви вирішуєте. Тоді знайти гроші не буде проблемою. Знаходження грошей є більш важливим, ніж недопущення Мельника до ВР (і простішим). Саме так треба ставитися до цієї проблеми.
3. Джерелом мають бути не пожертви майданівців. Ви займаєтесь ПОЛІТИЧНОЮ діяльністю. Ваша діяльність подібна на діяльність партії (у Вас є ідеологія тощо), а партії в Україні не живуть на пожертви.
4. Ваша безкомпромісність заважає Вам, а потреби в ній часто -- НУЛЬ. Треба розуміти: все отримати неможливо, питання стоїть: або щось, або нічого. Десь треба поступитися.
5. Ваша категоричність часто необгрунтована -- це видно з наших з Вами останніх дискусій. Ви самі казали, що втрачаєте гроші через елементарні образи Вами інших людей. Це Ваш недолік, з яким треба боротися. Ваші діти не мають животіти через те, що у Вас погані звички -- ображати людей без причини.
5. Вибудуйте пріоритети. Що важливіше -- заявити "Костенко -- шльондра" у відповідь на його заяву, з якої його продажність принаймні не випливає, чи одержати гроші від УНР і робити справу, яку Ви вважаєте важливішою за своє життя?
2002.11.21 | 123
І ще
Припиніть Ви ті новини, які жеруть стільки ресурсів. Ті, хто читають Майдан, читатимуть й інші сайти, де новини все одно кращі за Ваші. Майдан читають не за новини.До того ж, більшість новин постять на форум самі дописувачі.
2002.11.21 | Михайло Свистович
Re: Тут Ви помиляєтесь
123 пише:> Припиніть Ви ті новини, які жеруть стільки ресурсів. Ті, хто читають Майдан, читатимуть й інші сайти, де новини все одно кращі за Ваші. Майдан читають не за новини.
Це Ви читаєте Майдан не за новини. А подивіться на лічильники - скільки читають, а скільки пишуть. І найбільш читабельна в нас все ж стрічка новин.
>
> До того ж, більшість новин постять на форум самі дописувачі.
Переважна більшість серйозних людей, на жаль, не читають форуми, бо вважають їх балачками через засилля тих, кого ми час від часу витираємо, викликаючи бурхливі протести деяких інших відвідувачів
2002.11.21 | 123
Я не прагну Вас переконати
Я лише висловлює свою думку -- новини на Майдані є десята справа. Раджу просто зважити на неї.2002.11.21 | Михайло Свистович
Re: Ви навіть не уявляєте, наскільки вони важливі ці новини
А точніше, наскільки можна використовувати нашу стрічку новин за нормальної роботи.Написати не можу, але можу розповісти в реалі, оскільки давно вже збираюся відвідати Ваше місто.
2002.11.21 | franko
Жах :-)
Знаходження грошей ? б?льш важливим, н?ж недопущення Мельника до ВР (?прост?шим).
Нeвжe засiб важливiший за мeту?
Хоча, згодeн з тим, що роботу трeба систeматизувати i "стратeгiзувати".
Ви займа?тесь ПОЛ?ТИЧНОЮ д?яльн?стю. Ваша д?яльн?сть под?бна на
д?яльн?сть парт?? (у Вас ? ?деолог?я тощо), а парт?? в Укра?н? не живуть на пожертви.
Михайло i Майдан займаються ГРОМАДСьКОЮ дiяльнiстю. Хай мeнe поправлять, якщо я нe правий.
Майдан - НЕ ПАРТIЯ. Майдан - цe громадянська опозицiя. Цeй факт призвiв до того, що Майдан нe маргiнальний, питомо eфeктивний i досi живий.
4. Ваша безкомпром?сн?сть заважа? Вам, а потреби в н?й часто -- НУЛЬ.
Вашe право так вважати. Бeзкомпромiснiсть Майданiвцiв - цe щe один чинник нe тiльки того, що Майдан такий , яким вiн e, алe i того, що вiн живий.
Десь треба поступитися.
Приходить до вас, наприклад, дeпутата мiськради, мiсцeвий пахан i кажe: ми тобi ставимо тeлeфон, а ти заблокуeш закон, чeрeз який в мeнe змeншаться прибутки.
Поступeтися чи нi?
Припустимо, поступитeся. Пахан прийдe пiслязавтра з новою пропозицieю. А чeрeз мiсяць вiн вас просто замочить, коли у Вас раптом прокинeться свiдомiсть.
Я знаю, що нe всe так однозначно. Алe по вiдношeнню до Майдану усe - самe так.
Що важлив?ше -- заявити "Костенко -- шльондра" у в?дпов?дь на його заяву, з яко? його
продажн?сть принаймн? не виплива?, чи одержати грош? в?д УНР ? робити справу, яку Ви вважа?те важлив?шою за сво? життя?
Iмхо, заявити, що Костeнко - шлйондра, нiж отримати грошi вiд людини, яку вважаeш шлйондрою. Читайтe уважнiшe сам постинг.
Цe моi особистi, нiким i нiчим нe спровокованi i цiлком нeзалeжнi думки.
2002.11.21 | 123
Я радий, що деякі мої пропозиції здалися Вам слушними(-)
2002.11.21 | Михайло Свистович
Re: Відповідь на тези
123 пише:> Декілька тез.
>
> 1. Йдіть працювати у банк. Однозначно.
Тоді я буду майже повністю виключений з боротьби, про що там написано
> 2. Ви ЗОБОВ*ЯЗАНІ знайти гроші. Ви маєте ставитися до цієї проблеми так само відповідально, як і до інших проблем, які Ви вирішуєте. Тоді знайти гроші не буде проблемою. Знаходження грошей є більш важливим, ніж недопущення Мельника до ВР (і простішим). Саме так треба ставитися до цієї проблеми.
Цим я і займатимусь. В тому числі і цим. Але без Майдану не буде грошей, без грошей - не буде Майдану. Хто дасть гроші під те, що колись було за обіцянку відродити це колись в кращій якості?
> 3. Джерелом мають бути не пожертви майданівців. Ви займаєтесь ПОЛІТИЧНОЮ діяльністю. Ваша діяльність подібна на діяльність партії (у Вас є ідеологія тощо), а партії в Україні не живуть на пожертви.
Партії живуть саме на пожертви. Підтримка партій бізнесом - також пожертви. А серед відвідувачів Майдану є, до речі, й бізнесмени
> 4. Ваша безкомпромісність заважає Вам, а потреби в ній часто -- НУЛЬ. Треба розуміти: все отримати неможливо, питання стоїть: або щось, або нічого. Десь треба поступитися.
Я вже описав, де буду поступатися. Лише у часі, приділеному Майдану. У редакційній політиці та поведінці в реалі - ні.
> 5. Ваша категоричність часто необгрунтована -- це видно з наших з Вами останніх дискусій. Ви самі казали, що втрачаєте гроші через елементарні образи Вами інших людей. Це Ваш недолік, з яким треба боротися. Ваші діти не мають животіти через те, що у Вас погані звички -- ображати людей без причини.
А діти ув"язнених унсовців мали животіти? Чим мої кращі за їхніх? А та публікація дала такий потужний поштовх, що вкупі з іншими поштовхами призвела до того, що унсовці зараз отримують більш-менш нормальну допомогу. Ну і особлива заслуга тут, звичайно, Андрія Шкіля. Він доклав до цього колосальні зусилля, коли став депутатом.
> 5. Вибудуйте пріоритети. Що важливіше -- заявити "Костенко -- шльондра" у відповідь на його заяву, з якої його продажність принаймні не випливає, чи одержати гроші від УНР і робити справу, яку Ви вважаєте важливішою за своє життя?
Одержуючи гроші за неназивання речей своїми іменами, можна просто непомітно скурвитись. А Костенка я називав шльондрою за конкретні вчинки, а не публічні заяви у пресі. Та його третина його ж партії так називає.
2002.11.21 | 123
Я не прагну Вас переконати
Михайле, я не дискутую з Вами. Просто думки вголос. Мені буде дуже приємно, якщо від того, що Ви їх прочитаєте, Вам якось непрямо, можливо, буде краще.Михайло Свистович пише:
> 123 пише:
> > Декілька тез.
> >
> > 1. Йдіть працювати у банк. Однозначно.
>
> Тоді я буду майже повністю виключений з боротьби, про що там написано
Я розумію. Йдить працювати у банк. Я Вас дуже прошу.
> > 2. Ви ЗОБОВ*ЯЗАНІ знайти гроші. Ви маєте ставитися до цієї проблеми так само відповідально, як і до інших проблем, які Ви вирішуєте. Тоді знайти гроші не буде проблемою. Знаходження грошей є більш важливим, ніж недопущення Мельника до ВР (і простішим). Саме так треба ставитися до цієї проблеми.
>
> Цим я і займатимусь. В тому числі і цим. Але без Майдану не буде грошей, без грошей - не буде Майдану. Хто дасть гроші під те, що колись було за обіцянку відродити це колись в кращій якості?
Я не знаю, що Ви робите для сайту з "того" боку. Щодо того, що Ви робите з "цього" -- участь у форумі -- не ображайтесь, але без Вас він втратить десь як без двох 123. Тобто -- не багато.
> > 3. Джерелом мають бути не пожертви майданівців. Ви займаєтесь ПОЛІТИЧНОЮ діяльністю. Ваша діяльність подібна на діяльність партії (у Вас є ідеологія тощо), а партії в Україні не живуть на пожертви.
>
> Партії живуть саме на пожертви. Підтримка партій бізнесом - також пожертви. А серед відвідувачів Майдану є, до речі, й бізнесмени
> > 4. Ваша безкомпромісність заважає Вам, а потреби в ній часто -- НУЛЬ. Треба розуміти: все отримати неможливо, питання стоїть: або щось, або нічого. Десь треба поступитися.
>
> Я вже описав, де буду поступатися. Лише у часі, приділеному Майдану. У редакційній політиці та поведінці в реалі - ні.
Ви ризикуєте втратити суттєве через несуттєве і абсолютно несуттєве.
> > 5. Ваша категоричність часто необгрунтована -- це видно з наших з Вами останніх дискусій. Ви самі казали, що втрачаєте гроші через елементарні образи Вами інших людей. Це Ваш недолік, з яким треба боротися. Ваші діти не мають животіти через те, що у Вас погані звички -- ображати людей без причини.
> А діти ув"язнених унсовців мали животіти? Чим мої кращі за їхніх?
У сучасному супільстві дітьми перш за все мають перейматися їхні батьки.
> А та публікація дала такий потужний поштовх, що вкупі з іншими поштовхами призвела до того, що унсовці зараз отримують більш-менш нормальну допомогу. Ну і особлива заслуга тут, звичайно, Андрія Шкіля. Він доклав до цього колосальні зусилля, коли став депутатом.
>
> > 5. Вибудуйте пріоритети. Що важливіше -- заявити "Костенко -- шльондра" у відповідь на його заяву, з якої його продажність принаймні не випливає, чи одержати гроші від УНР і робити справу, яку Ви вважаєте важливішою за своє життя?
>
> Одержуючи гроші за неназивання речей своїми іменами, можна просто непомітно скурвитись. А Костенка я називав шльондрою за конкретні вчинки, а не публічні заяви у пресі. Та його третина його ж партії так називає.
Можно непомітно скурвитися, а можна нескурвитися і нічого не досягти. Ви вболіваєте за себе чи за справу? Я так розумію, що за справу. Так чому Ви так себе жалієте, боючись того, що "колись непомітно можна скурвитися", ставлячи під ризик справу? Здається, тут є над чим поміркувати.
2002.11.21 | Михайло Свистович
Re: Гадаєте, шо я ідійот? Нет, я не ідійот.
123 пише:>
> Я не знаю, що Ви робите для сайту з "того" боку. Щодо того, що Ви робите з "цього" -- участь у форумі -- не ображайтесь, але без Вас він втратить десь як без двох 123. Тобто -- не багато.
1. Майдан - це не тільки і не стільки форум, хоча я його вважаю головним ресурсом, тобто, який потенційно може принести найбільшу користь.
2. Ви не розумієте значення Форуму. Він не для того, щоб збільшити кількість відвідувачів чи поспілкуватися. Я кожний свй постинг пишу не просто так, а з певним умислом, розраховуючи, що він дасть для громадянського спротиву. Це так здається, що руки тремтять і в монітор плююсь
>
> У сучасному супільстві дітьми перш за все мають перейматися їхні батьки.
А якщо батьки за гратами?
>
> Можно непомітно скурвитися, а можна нескурвитися і нічого не досягти. Ви вболіваєте за себе чи за справу? Я так розумію, що за справу. Так чому Ви так себе жалієте, боючись того, що "колись непомітно можна скурвитися", ставлячи під ризик справу? Здається, тут є над чим поміркувати.
Так не я скурвлюсь, а справа. І дечого ми вже досягли, хоча і дуже мало. Але знайдеться небагато партій (зі 130), які зробили більше за нас, і небагато депутатів (з 210 чи скільки їх там опозиційних).
2002.11.22 | Serhiy Hrysch
Хахаха. Питання до 123:
На що живуть політичні партії? На замовні вбивства? На орендної плати за ланцюжок хабарів?Хаха.
Хлопці і дівчата! Ціль Майдана - не гроші збирати, а робити революцію. І все.
2002.11.22 | 123
Re: Хахаха. Питання до 123:
Serhiy Hrysch пише:> На що живуть політичні партії? На замовні вбивства? На орендної плати за ланцюжок хабарів?
>
> Хаха.
До чого тут Ваші хахоньки?
Політичні партії, як зазначив шановний пан Свистович, живуть на "пожертви". Але між цими "пожертвами" і пожертвами, на які живе Майдан, є ЯКІСНА різниця. Ця якісна різниця відображена кількісною характеристикою пожертв і "пожертв". Хоч ми і назвали їх одним словом, різниця (ЯКІСНА) від цього не зникла.
Оскільки Ви такий "ха-ха", я Вам наведу простіший приклад, щоб Ви зрозуміли: якби СДПУо чи УНР чи Батькивщина чи СПУ збирали пожертви на своїх партійних сайтах і з них жили, то в них би не вистачило грошей навіть на бензин до Мерседесів, я вже не кажу про поїздки в Америку.
> Хлопці і дівчата! Ціль Майдана - не гроші збирати, а робити революцію. І все.
Я думав, що ціль Майдану -- не "робити", а "зробити".
І ще ремарка. Якщо замість того, щоб збирати гроші, робитимите революцію, на шляху до неї Свистович стане інвалідом. Фізичним (через спину та інші хвороби, які він не лікує) і моральним (оскільки нормальній людині не може бути добре від такого стану речей в родині, як він є у Свистовича).
Щоб досягати цілі, треба мати засоби, НЕОБХІДНІ для досягнення цілі. І одержання цих засобів є НЕОБХІДНОЮ умовою досягнення цілі. Той, хто цього не розуміє -- дурень. Навіть якщо він вміє сміятися (це в дурнів як раз часто трапляється). Бувайте!
2002.11.22 | Serhiy Hrysch
У нас демократія.
У нас демократія. Хочете -- допоможіть знайти засоби (про які ви пишете). Не хочете -- не допомагайте, або допомагайте через 1000 інших шляхів, як то через структури УРП "Собор", БЮТ, СПУ, НРУ, УНР, чи НУ.2002.11.22 | Михайло Свистович
Re: Я перепрошую, інших хвороб в мене поки немає
123 пише:>
> І ще ремарка. Якщо замість того, щоб збирати гроші, робитимите революцію, на шляху до неї Свистович стане інвалідом. Фізичним (через спину та інші хвороби, які він не лікує) і моральним (оскільки нормальній людині не може бути добре від такого стану речей в родині, як він є у Свистовича).
А моральним інвалідом я не стану в будь-якій ситуації. Як казав лауреат Малої Шевченківської премії поет і прозаїк Олесь Ульяненко (коли ще був невідомим і нелегально жив, по причині відсутності житла, в моїй гуртожицькій кімнаті), "якщо всі ми поїдемо дахом - Свистович буде останнім".
2002.11.21 | franko
Жeртводавцям
Я нe слiдкував за цим питанням i дискусieю, алe здивований пiдходом дeяких учасникiв.Хотiв би вказати на одну просту рiч. Якщо ви, шановний жeртводавцю, нe знайомi особисто зi Свистовичeм чи адмiнгрупою, i нe маeтe юридичних угод з цими людьми, тодуi eдина гарантiя, яку ви маeтe, що з коштами всe добрe -- цe рeпутацiя Майдану i Майданiвцiв i рiвeнь ВАШОI ОСОБИСТОI ДОВIРИ до Майдану i Майданiвцiв. Простiшe кажучи, якщо ви нe вiритe, що кошти пiшли вiрним шляхом, то нeмаe у вас пiдстав вiрити, що оприлюднeний Свистовичeм чи Сeргieм Грищeм звiт вiдповiдаe дiйсностi. Тому - я нe розумiю, до чого тут цe всe...
Навряд чи моя особиста думка зможe змiнити щось, алe По-моeму, нормальнiй людинi достатнйо подивитися на тe, що вiн робить, як i в яких умовах вiн цe робить, щоб впeвнитися в його бeзкорисливостi i чистотi в цих питаннях. Я смiю Вас запeвнити, шановний жeртводавцю, що зацiкавлeних у викриттi нeдоброчeсного Свистовича - до бiди, i якби була хоч одна пiдстава, вiн би вжe давно роздiлив участь числeнних полiтв'язнiв Украiни.
Я думаю, що якби Ви побачили тe, що бачили щасливi люди, якi доторкалися до Майдану зсeрeдини, вам би стало трошки соромно за вашу нeдовiру.
Пiдсумок. Довiряeтe - то довiряйтe у всьому.
Ну, вжe як нe довiряeтe - нiяких образ i злоби, цe вашe право.
2002.11.22 | Майданівець2
Re: Жeртводавцям
Я нe слiдкував за цим питанням i дискусieю, алe здивований пiдходом дeяких учасникiв.
А якщо б слідкували, то й обговорення було б більш предметним
2002.11.22 | Михайло Свистович
Re: Я це описав у своєму довжелезному листі
Майданівець2 пише:>
> А якщо б слідкували, то й обговорення було б більш предметним
Для Вас особисто було два шляхи стати "щасливою людиною":
1. Прийти на реальну зустріч під час Вашого перебування у Києві
2. Розпитати про все у нашого спільного знайомого, який прийшов на ту реальну зустріч
Але залишається третій шлях (хоча і перший також, коли знову приїдете до Києва) - найдокладніша інформація у шиврованому PGP листі, оскільки Ви точно не "ворог", тому від Вас таємниць нема.
2002.11.22 | Мамарига
Кілька пропозицій
Прочитавши цей звіт, перше відчуття - чому я, сучий син, досі не вислав ні копійкиОтже, по пунктах. У всіх пунктах неявно розуміється дисклаймер, що все це i.m.h.o.
1. Те, що ми говорили - повинна бути чітко, в кількох реченнях, а ще краще в кількох словах, сформульована Платформа Майдану, тобто той критерій, який однозначно відрізняє бажаних на ньому людей від небажаних. І тут, я думаю, можливе обговорення. Тільки краще не зловживати словами типу "спротив" - тут мова не про діяльність, а про ідеологічну спрямованість. Наприклад, Пульс Громадського Спротиву - це невизначено, бо громадяни бувають різні. Наприклад, це може бути: "Україна без Кучми і кучманоїдів" (особисто для мене - незадовільно, бо Україна без суверенітету теж сюди підпадає), або "Україна понад усе" (а ось це було б мені найвідповідніше). Це треба вивісити, щоб всі бачили, і могли посилатися, як на Конституцію (наприклад, щоб можна було виперти, нарешті, Роллера).
2. Для того, щоб сайт був популярний, він має бути особливим. Майдан навряд чи виграє, якщо піде по шляху типового інтернет-видання з журналістами, що бігають. Його сила - в структурі типу слешдота, чиї доки були так гарно перекладені Mary. Саме тому, замість платити студентам, щоб вони набивали стрічку новин - чи не краще було б, якбиці новини постились би самими відвідувачами Форуму, при умові їх перевіреності, особистих паролів, суворої модерації стрічки новин і т.д?
3. Те саме із статтями і з вільним форумом. Фактично, можна було б дуже багато зробити силами самих учасників, якби правильно їх організувати. Щоб кожен, хто має вільну годину, міг сісти за комп і зробити щось для Майдана. Тобто, в ідеалі, з'являється така нелюбима паном Свистовичем ієрархічна структура: він видає паролі модераторам (кадри вирішують усе), а модератори, горді з своєї значимості, радісно і добровільно роздають конкретні завдання простим майданівцям. Наприклад: Мать-твою-мамариго, завтра у Львові таке-то міроприємство, чи зможеш ти написати звіт-статтю про нього? У відповідь - яволь! - і пишемо статтю. При такій організації, ніяких пожертв, крім на інтернет-телефон-хостинг, узагалі не треба.
Я не кажу тут ні слова про таке таємниче явище, як "реальне крило Майдану",
Просто багато хто, і я в тім числі, радше написали би на Майдан статтю, що є майже відпочинком, замість слати гроші. Давайте використовувати те, у чому ми сильні - нетривіальність мислення.
2002.11.22 | Фарбований Лис
Re: Кілька пропозицій
Дальше сприймайте з гумором і не тільки:Ти сучий син не тому, що не вислав ні копійки, а тому, що копійки тримаєш в інкубаторі на розплоді.
Ти їх плодитимеш до гривні, а гривню до сотні і так аж до смерті чекатимеш і "дівкою" вмреш...
Але жобре, що хоч пишеш...
Мамарига пише:
> Прочитавши цей звіт, перше відчуття - чому я, сучий син, досі не вислав ні копійки
>
> Отже, по пунктах. У всіх пунктах неявно розуміється дисклаймер, що все це i.m.h.o.
>
> 1. Те, що ми говорили - повинна бути чітко, в кількох реченнях, а ще краще в кількох словах, сформульована Платформа Майдану, тобто той критерій, який однозначно відрізняє бажаних на ньому людей від небажаних. І тут, я думаю, можливе обговорення. Тільки краще не зловживати словами типу "спротив" - тут мова не про діяльність, а про ідеологічну спрямованість. Наприклад, Пульс Громадського Спротиву - це невизначено, бо громадяни бувають різні. Наприклад, це може бути: "Україна без Кучми і кучманоїдів" (особисто для мене - незадовільно, бо Україна без суверенітету теж сюди підпадає), або "Україна понад усе" (а ось це було б мені найвідповідніше). Це треба вивісити, щоб всі бачили, і могли посилатися, як на Конституцію (наприклад, щоб можна було виперти, нарешті, Роллера).
>
> 2. Для того, щоб сайт був популярний, він має бути особливим. Майдан навряд чи виграє, якщо піде по шляху типового інтернет-видання з журналістами, що бігають. Його сила - в структурі типу слешдота, чиї доки були так гарно перекладені Mary. Саме тому, замість платити студентам, щоб вони набивали стрічку новин - чи не краще було б, якбиці новини постились би самими відвідувачами Форуму, при умові їх перевіреності, особистих паролів, суворої модерації стрічки новин і т.д?
>
> 3. Те саме із статтями і з вільним форумом. Фактично, можна було б дуже багато зробити силами самих учасників, якби правильно їх організувати. Щоб кожен, хто має вільну годину, міг сісти за комп і зробити щось для Майдана. Тобто, в ідеалі, з'являється така нелюбима паном Свистовичем ієрархічна структура: він видає паролі модераторам (кадри вирішують усе), а модератори, горді з своєї значимості, радісно і добровільно роздають конкретні завдання простим майданівцям. Наприклад: Мать-твою-мамариго, завтра у Львові таке-то міроприємство, чи зможеш ти написати звіт-статтю про нього? У відповідь - яволь! - і пишемо статтю. При такій організації, ніяких пожертв, крім на інтернет-телефон-хостинг, узагалі не треба.
>
> Я не кажу тут ні слова про таке таємниче явище, як "реальне крило Майдану",
>
> Просто багато хто, і я в тім числі, радше написали би на Майдан статтю, що є майже відпочинком, замість слати гроші. Давайте використовувати те, у чому ми сильні - нетривіальність мислення.
2002.11.23 | Мамарига
Re:
Фарбований Лис пише:> Дальше сприймайте з гумором і не тільки:
Аналогічно.
> Ти сучий син не тому, що не вислав ні копійки, а тому, що копійки тримаєш в інкубаторі на розплоді.
> Ти їх плодитимеш до гривні, а гривню до сотні і так аж до смерті чекатимеш і "дівкою" вмреш...
Мудак ти Фарбований, а не Лис. Завелася тут, імені Свистовича, шкідлива звичка вчити Мамаригу. Таких учителів, актуальних і потенційних, запрошую шикуватися в колону і марширувати нахуй. Очолить колону Фарбований, він знає дорогу.
> Але жобре, що хоч пишеш...
Жобре, жобре. Ще ось кілька жобрих думок уголос.
Майдан займає свою чітку нішу, це місце для обміну думками проукраїнської частини населення України. Як такий, він легко може бути взятий на фінансування "Нашою Україною", в рамках оголошеної стратегії створення медіа-холдингу. Масштаби можливих пожертв від майданівців неспівмірні з можливостями "НУ". Крім того, координація дій в рамках такого медіа-холдингу є не просто вигідна для проукраїнських сил, але й життєво необхідна - якщо ставити на меті перемогу, а не участь. Тому, принципове рішення не йти "під крило" "Нашої України" було б, на мою думку, стратегічною помилкою, з точки зору інтересів України. В стратегії, є такі речі як "концентрація", "накопичення сил", а також "не сотвори собі ворога". Той, хто нехтує цими азами, приречений на поразку - а ми себе, начебто, вважаєм переможцями.
Ну от, тепер можна і пива випити.
2002.11.22 | Михайло Свистович
Re: На це я відповім в понеділок.
Бо деякі запитання складні, тут треба подумати, щоб чітко сформулювати думку.2002.11.26 | Михайло Свистович
Re: Перепрошую, вийшло лише сьогодні
Мамарига пише:До речі, хто такий Майданівець2, щось я його на форумі не зустрічав?
Його можна зустріти у розділі “Розробки”.
1. Те, що ми говорили - повинна бути чітко, в кількох реченнях, а ще краще в кількох словах, сформульована Платформа Майдану, тобто той критерій, який однозначно відрізняє бажаних на ньому людей від небажаних... Це треба вивісити, щоб всі бачили, і могли посилатися, як на Конституцію (наприклад, щоб можна було виперти, нарешті, Роллера).
Ви знову плутаєте сайт з реальним середовищем. На Майдані небажаних не виганяють (а до Майдану непідготовлених не приймають), тому Родера виперти не можна. Навіть технічно не можна – він завтра вийде під іншим ніком.
Загалом же платформа потрібна, але на її розробку піде не один місяць.
"Україна понад усе" (а ось це було б мені найвідповідніше).
Для мене теж, а для Майдану – ні. Оскільки серед нас є люди, для яких понад усе права людини, а не держава. Вони не проти незалежності, але й не відчувають перед нею священого трепету
2. Для того, щоб сайт був популярний, він має бути особливим. Майдан навряд чи виграє, якщо піде по шляху типового інтернет-видання з журналістами, що бігають.
Поки він був популярним саме через це.
Саме тому, замість платити студентам, щоб вони набивали стрічку новин - чи не краще було б, якбиці новини постились би самими відвідувачами Форуму, при умові їх перевіреності, особистих паролів, суворої модерації стрічки новин і т.д?
3. Те саме із статтями і з вільним форумом. Фактично, можна було б дуже багато зробити силами самих учасників, якби правильно їх організувати. Щоб кожен, хто має вільну годину, міг сісти за комп і зробити щось для Майдана. Тобто, в ідеалі, з'являється така нелюбима паном Свистовичем ієрархічна структура: він видає паролі модераторам (кадри вирішують усе), а модератори, горді з своєї значимості, радісно і добровільно роздають конкретні завдання простим майданівцям. Наприклад: Мать-твою-мамариго, завтра у Львові таке-то міроприємство, чи зможеш ти написати звіт-статтю про нього? У відповідь - яволь! - і пишемо статтю. При такій організації, ніяких пожертв, крім на інтернет-телефон-хостинг, узагалі не треба.
Просто багато хто, і я в тім числі, радше написали би на Майдан статтю, що є майже відпочинком, замість слати гроші. Давайте використовувати те, у чому ми сильні - нетривіальність мислення.
Це називається: самі нарвались! Ви б написали статтю чи надіслали б новину? А чого ж Ви й досі цього не зробили. Я регулярно закликаю це робити, і дехто відкликається, але Ви – жодного разу.
Тепер розкрию Вам секрет Полішинеля, бо про це я теж уже кілька разів писав на форумі. Новини постяться на сайт в тому числі і відвідувачами форуму. Ми роздали паролі тим, в кому ми впевнені, що вони писатимуть у форматі Майдану і не рекламуватимуть явно або не співатимуть панегірики окремим політикам. Хтось з тих, кому ми роздали паролі, ставить новини частіше, хтось рідше, хтось вже давно нічого не ставив, а хтось не поставив ще жодної.
Але це не скасовує потребу у бігаючих журналістах, бо час від часу відбуваються події, інформація про які не є загальнодоступною. За ними треба побігати і то добре. Та ще й документи повивчати. А є новини, до яких треба мати перепустку. Наприклад, новини з Верховної Ради, куди не кожен громадянин зайде. Тому парламентський кореспондент також потрібен.
А ще були б бажагні коментарі політиків або можливість телефонувати політикам заради здобуття новин.
А де відбувається інтернет-телефон-хостинг? У приміщенні з комп”ютерами, інтернетом і телефоном. А воно (і техніка в ньому) хіба є безкоштовне?
Майдан займає свою чітку нішу, це місце для обміну думками проукраїнської частини населення України. Як такий, він легко може бути взятий на фінансування "Нашою Україною", в рамках оголошеної стратегії створення медіа-холдингу. Масштаби можливих пожертв від майданівців неспівмірні з можливостями "НУ". Крім того, координація дій в рамках такого медіа-холдингу є не просто вигідна для проукраїнських сил, але й життєво необхідна - якщо ставити на меті перемогу, а не участь.
Якщо ставити на перемогу, то опозиція повинна об”єднатися і створити спільний медіа-холдинг. НУ не є нашим ворогом, скорше навпаки, але піти на фінансування НУ означає відмовитись від будь-якої критики не лише НУ, а й деструктивних сил у ній. А також це означає розміщення панегіриків Ющенку та автоматичне падіння популярності Майдану. Колись була можливість піти на фінансування до БЮТ, але довелося обирати між розміщенням критичної статті про Юлю (ця стаття дуже допомогла ув”язненим та їх рідним) та фінансуванням. Як Ви здогадалися, ми вибрали не фінансування.
А що таке медіа-холдінг НУ? Поки що мені в жодного нашоукраїнського депутата не вдалося вияснити. Бо вони самі не знають. Проголосити – проголосили, але далі...
Чому НУ відмовилось фінансувати газету Чорновола “Час”? Бо занадто опозиційна. Так і сказали.
Чому опозиційні до Кучми нашоукраїнці, що мають власні видання, не в збираються вступати до названого Вами медіа-холдингу?
2002.11.22 | Майданівець2
Re: не дуже ВАЖЛИВА (поки що) реакція
Дуже приємно, що з приводу організації збору пожертв позиції М.С. з одного боку, та мене і Ігоря з іншого, почали в чомусь просуватись до можливиості роздумів про майбутнє зближення (хоча це і не зовсім очевидно без ретельного вивчення документу на 15 сторінок). Про це докладно трохи пізніше.Дуже прикро, що хоча я і намагався прочитати весь допис М.С. "лише у стані повного емоційного спокою", але зробив це менше ніж за 2 тижні і тому витрати на валідол буде вирахувано з майбутніх пожертв.
Наразі пропозиція: перенести це обговорення у відповідний розділ в "Розробках", де воно і мало б бути (НМД) з самого початку.
Також особисте прохання до М.С. - не писати абсолютно всі заголовки великими літерами. Ми і так знаємо, що Ви дуже солідний пан
2002.11.22 | Михайло Свистович
Re: А у Вас слабкі нерви :)))
Я от не пив валідол після Ваших дописівМайданівець2 пише:
>
> Також особисте прохання до М.С. - не писати абсолютно всі заголовки великими літерами. Ми і так знаємо, що Ви дуже солідний пан
Не словом, а ділом! Перед тим як вживати слово абсолютно, знайдіть пошуком за іменем та прізвищем "Михайло Свистович" у полі "Шукати автора" всі мої дописи за будь-який період, і побачите, що великими літерами написана мізерна часточка моїх постингів.
2002.11.22 | Медвечук колупається в носі
Михайле, щодо Вашого наче "звіту":стислість -сестра талатну!(-)
2002.11.22 | Михайло Свистович
Re: Це Вам так хочеться. А інші вимагають навпаки
Від кількох жертводавців, в тому числі й від найбільшого, такого собі німця, надходять пропозиції, навпаки, описувати абсолютно все і писати саме у вигляді "крику", щоб було видно, що проблеми дійсно беруть за горло.2002.11.22 | mastercard
Re: Це Вам так хочеться. А iншi вимагають навпаки
Михайло Свистович пише:> Вiд кiлькох жертводавцiв, в тому числi й вiд найбiльшого, такого собi нiмця, надходять пропозицii, навпаки, описувати абсолютно все i писати саме у виглядi "крику", щоб було видно, що проблеми дiйсно беруть за горло.
Sure, helps enormously to part with dear cash.
2002.11.22 | Михайло Свистович
Re: Перепрошую, але я абсолютно не розумію англійської (-)
2002.11.22 | franko
Doslivno
Ajakzhe, nejmovirno dopomagaje rozluchytysja z ridnoju gotivkoju.2002.11.22 | Михайло Свистович
Re: Дякую (-)
2002.11.24 | Медвечук ховається в кущах
Михайле, пояснюю про "стислість"
Шановний Михайле,Звіт, а особливо фінансовий - це не літературний твір а важливий документ. Той твір, якого Ви витворили аж ніяк не є докладним звітом, а дуже довгим і нудним переказом того, що повинно було б бути досить стислим і діловим - тобто просто переліком найменувань у Вашому бюджеті, рисочки, й суми грошей по кожному найменуванню. Ось тут можете вже вдаватися до найменших подробиць, роблячи список як завгодно довгим.
А літератури у звіті не треба, будь ласка!
Усього найкращого.
2002.11.25 | Михайло Свистович
Re: Михайле, пояснюю про "стислість"
Я вже пояснив, що інші жертводавці (серед них і найбільший) вимагають саме такого літературного твору. Але, оскільки тепер звіти будуть слатися жертводавцям індивідуально, то я робитиму два звіти: комусь літературний твір, комусь бухгалтерський баланс.2002.11.22 | Фарбований Лис
Прикро здивований...
Було б добре перенести цю гілку в "Розробки", щоб не мутити воду. А ще краще зробити "Розборки" для розборок... :)Ваш допис я прийняв і на свою адресу, бо був процитований Вами не менше двох разів...
Тішить те, що ви починаєте дещо розуміти в грошах (я не знаю чим ви займались в банку раніше). :)))
Думаю, що це результат роботи нашого спільного знайомого про якого ви згадали в дописі. :))
Мені прикро що ви потратили так багато часу на писанину, але не потратили часу на те щоб уважно прочитати ті дописи які ви з зав*заними очима розбили шаблюкою.
Я більше не можу тратити час на переписування всього того, що писав раніше відносно грошей на майдані.
Якщо вдасться через тиждень зустрітись із нашим спільним знайомим, то можливо, ми поговоримо за пивом про цю проблему і знайдемо спільний знаменник.
2002.11.22 | Михайло Свистович
Re: Прикро здивований...
Фарбований Лис пише:> Було б добре перенести цю гілку в "Розробки", щоб не мутити воду. А ще краще зробити "Розборки" для розборок... :)
Тут не тільки і не стільки розборки, скілки пошук шляхів зворотнього зв"язку. А "Розробки" мало хто читає, в тому числі й з жертводавців. Тим більше їх мало читають нові відвідувачі
> Тішить те, що ви починаєте дещо розуміти в грошах (я не знаю чим ви займались в банку раніше). :)))
В банку я гроші заробляв, а не просив. Банківська справа і "грантівська" - то різні речі
> Думаю, що це результат роботи нашого спільного знайомого про якого ви згадали в дописі. :))
Ні, це результат роботи життя і Вас
> Мені прикро що ви потратили так багато часу на писанину, але не потратили часу на те щоб уважно прочитати ті дописи які ви з зав*заними очима розбили шаблюкою.
Мої очі були широко розплющені, і Ваші дописи я дуже уважно прочитав. І відповів, що запропонований Вами шлях відкритої звітності для всіх на форумі (в тому числі й для СБУ, податкової, АП та ін. "друзів") неприйнятний.
> Якщо вдасться через тиждень зустрітись із нашим спільним знайомим, то можливо, ми поговоримо за пивом про цю проблему і знайдемо спільний знаменник.
Дай Боже
2002.11.22 | Yanina
терміново , шукаб Свистовича
Привіт, це Яніна Соколовська, прошу терміново зателефонувати мені 2031012 Тебе шукає дуже цікава для тебе людина2002.11.22 | Yanina
Re: ВАЖЛИВА ІНФОРМАЦІЯ ПРО ДЕЯКІ ЗМІНИ В ІСНУВАННІ МАЙДАНУ
Свистович, зателефонуй до Яніни 20310122002.11.22 | кракозяба
ОГО!!!
свистовичем цікавиться ФСБ?2002.11.22 | Михайло Свистович
Re: У Вас все з точністю до навпаки.
кракозяба пише:> свистовичем цікавиться ФСБ?
Це не ФСБ - це ЦРУ
2002.11.22 | Чучхе
трохи зауважень, трохи пропозицій
Михайло, ти в дечому сам собі протирічиш. Спочатку пишеш, що готовий брати гроші хоч з Медведчука за розміщення його банеру, потім пишеш, що не візьмеш з нього ні копійки. Це між іншим дуже принципове питання, яке б вплинуло на майбутнє майдану, майже як пріснопам"ятна винниченківська повія, яка має заговорити українською. Втім думаю що більшість (і я в тому числі) за те, щоб не брати. Але потрібно визначитись раз і назавжди.по-друге, чи можна майданівський варіянт пісні "Вставай мила вставай" розмістити десь на сайті, щоб його можна було скачати (я його бачив і він мені сподобався).
по-третє, я як людина яка часто їздить до Ірпеня можу зауважити, що гроші можна заощаджувати, виходячи не на Святошині, де провіряють квитки, а на Борщагівці, Новобіличах, чи Рубежівському. Хоча на перших двох добиратись до метро таки далеченько.
2002.11.22 | Михайло Свистович
Re: Ти вкрай неуважно читаєш
Чучхе пише:> Михайло, ти в дечому сам собі протирічиш. Спочатку пишеш, що готовий брати гроші хоч з Медведчука за розміщення його банеру, потім пишеш, що не візьмеш з нього ні копійки. Це між іншим дуже принципове питання, яке б вплинуло на майбутнє майдану, майже як пріснопам"ятна винниченківська повія, яка має заговорити українською. Втім думаю що більшість (і я в тому числі) за те, щоб не брати. Але потрібно визначитись раз і назавжди.
Я не писав, що готовий брати гроші в Медведчука за розміщення баннеру. Наведи місце, де я таке писав? Навпаки, я писав, що йому дуля під ніс, а не розміщення баннеру. Я писав, що готовий брати гроші хоч з Медведчука, якщо він не виставлятиме умов, що нам робити чи не робити, але при цьому негайно постараюсь їх витратити на журналістське дослідження проти якихось оборудок Медведчука. А Медведчуку, у випадку його претензій, скажу: "Я ж не обіцявся цього не робити?"
Так що собі я не суперечу, я три тижні писав свій опус, ретельно все вивіряв.
Це ти просто мрієш, що Майдан зароблятиме гроші рекламою, тому домислив таку фігню
>
> по-друге, чи можна майданівський варіянт пісні "Вставай мила вставай" розмістити десь на сайті, щоб його можна було скачати (я його бачив і він мені сподобався).
Це питання до Технаря. Я на цьому не розуміюсь.
>
> по-третє, я як людина яка часто їздить до Ірпеня можу зауважити, що гроші можна заощаджувати, виходячи не на Святошині, де провіряють квитки, а на Борщагівці, Новобіличах, чи Рубежівському. Хоча на перших двох добиратись до метро таки далеченько.
А то я не знаю. Тільки ти знов все наплутав.
1. Яка різниця, де виходити? Є різниця, де сідати, бо квитки перевіряють під час посадки, е не під час виходу.
2. На Рубежівське йдуть лише окремі електрички, більшість їде на Борщагівку.
3. Від Борщагівки та Новобілич також потрібно добиратися. Метро там немає, тому потрібно витрачати гроші на транспорт або купляти проїзний на всі види транспорту. А я купляю проїзний лише на метро, оскільки більшість моїх пересувань лежать вздовж ліній метро.
2002.11.22 | Andrij
Re: Чому не помістити цю тему у "Про Майдан"? (-)
2002.11.22 | Бурлака
Re: А що жаба задавила? Свистович вже пояснював чому
http://maidan.org.ua/n/free/10379882472002.11.22 | Andrij
Re: Просто варто дотримуватись правил форуму
Інакше не треба дивуватись, що хтось використовує держ. бюджет як власний банківський рахунок, тобто, робить правила "для себе" та "для інших". Все на мою думку, звичайно.2002.11.23 | Serhiy Hrysch
На правах реклами.
Андрію, ви де небудь бачили банер, або поп-ап, тут хоч раз? Чи кішить Майдан задами порно зірок, як кішить ними Кореспондент.нет? Так от на правах реклами і авторства, а також на запит учасників-жертводавців, Михайло і я написали.2002.11.25 | Михайло Свистович
Re: А де в правилах форуму написано, що тут не можна розміщувати
подібних тем?2002.11.25 | Andrij
Re: Ось тут
http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_faq&key=984426137 --"Цей сайт - про українську політику. Це ясно будь-кому, хто вміє читати. [...] Деякі теми виокремлені в свої форуми, див. нижче. Якщо офтопік дістає будь яку відповідь - то це йде у архів як тільки його бачить адмін-група. Якщо не дістає відповіді - то йде у архів еволюційним шляхом.
"
Загалом, це ваш сайт, можете ставити будь-які повідомлення, навіть якщо не за правилами. Формально вам це ніхто заборонити не може.
2002.11.25 | Михайло Свистович
Re: І?
Майдан - це є частина української політики.2002.11.25 | Andrij
Re: І?
Михайло Свистович пише:> Майдан - це є частина української політики.
Саме як і культура, релігія, мова, економіка, судоустрій, Крим, та російсько-українські стосунки. Чому вам треба пояснювати очевидні речі? Для чого ви відчинили форум "Про Майдан"? Принаймні, пан Грищ відповів чесно про саморекламу. З"ясування стосунків всередині вашого форуму практично не є частиною української політики. На приклад, зняття незабаром голови Національного Банку є подія разів у 1000000 значніша. Але, звичайно, писати про свої проблеми завжди цікавіше.
2002.11.25 | Михайло Свистович
Re: І?
Andrij пише:>
> Але, звичайно, писати про свої проблеми завжди цікавіше.
Бо це є наш сайт і наші проблеми. І без вирішення цих проблем невдовзі, можливо, ні Ви, ні ми, ні вони не зможуть тут написати про зняття голови НБУ чи інші речі. Невже це незрозуміло?
2002.11.23 | Roller
Дык, це это як его. “їсть” на місяць до 10 тисяч доларів.
Ця інформація містить в собі як опис деяких змін у роботі сайту,Именно ради того чтобы узнать о изменеиях в работе сайта мне пришлось потратить время.
Я вже писав, що сайт розміром з Майдан, “їсть” на місяць до 10 тисяч доларів. Тому запитувати, куди йдуть гроші жертводавців, просто немає сенсу. Вкрасти і пропити їх просто неможливо з огляду на те, яка сума пожертв нам надходить. Використання цих коштів ви можете бачити щоденно, заходячи на сайт і спостерігаючи, що він ще не вмер.
Из приведенного сообщения можно понять, что десять тысяч есть та сумма, от сбора которой и зависит работа сайта майдан.И вероятно проблема состоит в том, что жертводавцы не проявляют достаточной активности для погашения это суммы 10000 долларов в месяц.
Но из финансового отчета, проще баланса нельзя сказать что-ьто с полной уверенностью.
Возникает сомнение в самой сумме месячной оценки сайта. Поскольку известно, что такая сумма была выделена со стороны Американских налогоплательщиков на организацию сайта СБУ. На "Украинскую правду" американским посольством выделялась сумма в двадцать тысяч , но это разово на раскрутку.
К примеру можно сравнить указанную стоимость сайта майдан со стоимостью Утро.РУ или яндекс. 10000 может соответствовать примерно стоимости оборудования. Если же речь идет о месячных расходах. То вероятно речь идет не о о работе форума, сообщения в который авторы подают бесплатно. Не о стоимости Новостей. Поскольку стоимость этой работы является отдельной статьей. Тогда вопрос о чем идет речь.
Речь идет о ежемесячных расходах. О расходах которые не расшифровываются в отчете. Можно предположить , что это расходы на оплату сотрудников которые занимаются обработкой информации, например архива. Причем это высокооплачиваемые работники.
Писав я цей допис два тижні,
Читать пришлось несколько меньше.
. Емоції – не завжди корисні. Бо саме через емоції у відповіді Майданівцю2 були написані слова про готовність повернути йому гроші і т.д., що є порушенням майданівських принципів: “Гроші ми беремо від всіх, нікому не повертаємо,
, але не продаємось”.
Єто правильній принцип. Что с воза упало, то пропало.
При цьому вони постійно зазначають, що впевнені, що ці гроші не розкрадаються, що вони використовуються на цілі Майдану і т.д.
Звичайно, можна сказати, що я дурень, однак всі кандидати, яких я підтримував, стали нардепами, перемігши з досить переконливим результатом.
Треба со всех них взять гроши.За поддержку.
А взагалі майданівці не розрізняють гроші на свої та громадські.
Вот это мне понятно. Все вокруг советское, все вокруг мое.
Ситуація в Україні є непередбачливою, тому ми не можемо знати, на що будуть потрібні кошти завтра.
И это верная мысль. Гроши потребны всегда.Не в деньгах счастье, но без денег плохо.
Як ви всі чудово знаєте, сайт Майдан не має ні приміщення, ні техніки, ні інтернету, ні телефону
Как это понять. Вы хотите сказать, что оборудование сервера стоит на улице? Не поверю.Что сайт работает без техники-не верю.
Без интернета? Не верю. Мы же как-то подключается.
Без телефона могу поверить, если мобильный телефон не считать телефоном.
Майдан ніколи не стане справжнім сайтом без повноцінної стрічки новин, з якої можна було б дізнатися про всі головні політичні події.
Я не помню когда читал новины.Все нормальные читатели берут новости с официальных агенств. Майдан уже римел проколы с недостоверной информацией. Новости это отдельная статья, требующая офиуциального статуса, акредитации, и много чего.
Я не уверен, что кто-то из солидной публики будет пользоваться новостями майдана в качестве источнока новостей.
Есть специальзированые агенства, существует конкуренция. Словом, если мне требуютя новости, новости горячие и официальные,я их смотрю в другом месте. Обычно включаю телевизор.
Забезпечення стрічки новин призводить до того, що це стало якоюсь самоціллю, коли не вистачає часу навіть подумати про якесь стратегічне планування, неможливо відірватися на часті зустрічі з політиками, а вони потрібні для підтримки стосунків і впливу на них, щоб вони хоча б сприймали ідеї з майданівського форуму.
Это армянский симтом. Сами создаем трудности, сами с ними боремся.
Новости эта та работа которой вы нагрузили себя чтобы брать за нее дополнительные деньги. Если новости не входят в смету десяти тысяч, то значит они не планировались теми кто платит десять тысяч. А раз они не планировались ими, значит они не нужны и им тоже. Они знают эти новости, для них они не новость. И мы знаем новости. И мы их сообщаем сами, если они важны. Но для прикида, чтобы заполнить главную страницу их убирать не следует. Достаточно скопировать, слепить что-то не первой свежести.
Однак, прочитавши такі “подяки”, вони йшли геть з сайту, не пориваючи при цьому з Майданом реальним.
Разумно.
Я не розумію, чому люди, які перебувають за кордоном, не можуть зрозуміти, що нам тут краще видно, куди витрачати кошти? Давати заявки на реальні справи також не є можливим, бо найчастіше виходить так, що реагувати потрібно миттєво, а поки дочекаєшся коштів на заявлений грант, то робота по ньому вже стає непотрібною.
Потому что люди привыкли платить деньги за товар. А вы у них просто просите денег. Они не понимают какой товар вы им предлагаете.
Они не привыкли платить за еду. Они привыкли платить за блюда.По прейскуранту. Они не привыкли платить за музыку, они привыкли заказывать конкретную музыку. И требуют от вас ее исполнения. Исполнения той музыки которой хотят они, а не той котрая вам кажется лучшей для нас. Им не треба для нас, им треба для себя.
Они свои другие представления, и они хотят "любой каприз за ваши деньги", "клиент всегда прав". Если вы им предлагаете свой сервис, так предлагайте. Но вы не предлагаете им ничего. Вы им сообщаете что вам для этого потребуются деньги и возможно их денег не хватит.
Но есдли их денег не хватит, то те что они сдали вы все равно не вернете. Таковы ваши правила. То есть они не знают ни цены того, что вы им предлагаете, ни того, что вы им предлагаете, словом вы предлагаете им оплатить свои расходы.
И они вам сдают деньги. Какие молодцы. Где вы таких нашли? Это Ноу-Хау в интернете. А говорят в интернет нельзя заработать денег. Еще как можно. Десят тысяч откуда-то зарабатываются, сами собой. И приварок.Небольшой но есть. Да и обменный курс в гривны, переводы, словом. Замечательно. Но это не мои деньгим. Чужие я не считаю. Меня волнует только вопрос измений в работе сайта. И я все жду, что же случидлось с теми десятью тысячами. Неужели они под угрозой? Читаем дальше.
До речі, як тільки я написав про своє безкоштовне подорожування електричками, на Святошині почали розбирати стару платформу і відправляти електрички з нової платформи, куди пройти можна лише з квитком, якщо шлях туди перегороджує підсилений міліцією загін контролерів.
Так вы еще и бесплатно в электричках ездите. Ну банкир. Зайчиком.
Что значит привычка не платить налоги. То-то я думаю, с дорогами у нас непорядок. А это вы значит не платите. Не хорошо.Какой пример вы подаете детям. Неньке треба платить налоги.
Да не из-за ВАас платформу разбирают. Вы же не платите. Это разбирают на деньги тех кто платит, чтобы вам удобнее было.
До того часу як пожертви збільшаться (якщо збільшаться), моя родина, наприклад, банально помре з голоду, адже збільшення пожертв не станеться за місяць-два, бо навіть допомоги з боку наших мам-пенсіонерів мати ми не можемо.
Мне будет очень жаль вашу супругу.Майдану ее будет недоставать.
Мне нравится как она пишет. Передавайте ей от меня на всякий случай прощальный привет. Бог не без милости, казак не без счастья. Глядишь и очухается.
І їх не цікавить, що Майдан вже довів свою життєздатність, що має купу відвідувачів, що тут є жвавий і цікавий форум (вимога існування дискусійного форуму є чомусь обов’язковою для надання таких грантів), тоді як на сайтах, що отримали гранти, і відвідувачів жменька, і форуми майже мертві.
Вот это вы правильно заметили. Вы забыли только поблагодарить участников форума. И поблагодарить тех многих, кто по разным причинам покинул форум. Именно благодаря им и состоялся майдан проект. Вендь без их активного участия ничего бы и не было. Стаяло бы железо мертвым, бездушным, как стоят сегодня десятки сайтов.
Майдан – це не НДО. Це – андеґраунд, учасники якого, між іншим, ризикують, беручи в ньому участь.
Это точно. Совесем не давно я слышал очередную угрозу в свой адрес. От Лысого, он говорит , что убил бы меня. А я не могу понять, за что, собственно?
Шлях Майдану для досягнення результату – мати якомога більшу кількість однаково компетентних і підготовлених людей для виконання наших завдань.
Ну это вы батенька, губу развесили.
Тут в нас справи у реалі набагато краще ніж в інтернеті, оскільки, навіть, якщо мене завтра переїде КамАЗ, реальні справи Майдану будуть продовжуватися. Не помре й інтернет-майдан, однак навряд чи і покращиться.
Значит сайт майдан може работать и без пожертвований Вам.Тогда зачем и разговор городить. Отчитываться. Все работает автоматически.И без вас. И замечательно.Я поню выс как-то год не было, может меньше. И ничего, спокойненько так.
Наостанок хочу оголосити, що я припиняю підтримувати, як би це правильно сказати, працювати над інтернет-проектом Майдан-Інформ.
Слава тебе господи. И как это он Вас надоумил. Совершенно верное решение. Не ваше это дело.Ну не ваше.Может в другом вы и ас, но не в этом.
Це не означає, що я йду з Майдану, я просто віддаю перевагу одним напрямкам діяльності над іншими.
И правильно. И что означает уйти с майдана. Это обещать не заходить на сайт? Страное обещание. Что-то вроде обеда безбрачия.
Такое я всречаю только на майдане. Клятвенные обещания не приходить на майдан. Это может означать только одно. Одно хорошее, что люди очень близко воспинимают майдан. Лмчно воспринимают. Это проявления некой духовности, которой майдан обязан форуму.
Это главное достижение майдана. И за него не грех заплатить денег тем, кто этого заслуживает и не просит ничего в ответ.В том числе и Свистовичу.
Текст не просматривался на ошибки. Поздно.
2002.11.23 | Serhiy Hrysch
"Все нормальные читатели берут новости с официальных агенств"
...Колись, це стане крилатою фразою...Але поки Майдан рулез!
Ролере, дякую за цікавий постинг.
2002.11.23 | Roller
Re:Ролере, дякую за цікавий постинг. Не ожидал.
Serhiy Hrysch пише:> ...Колись, це стане крилатою фразою...
>
> Але поки Майдан рулез!
>
> Ролере, дякую за цікавий постинг.
Не ожидал.
Хочу добавить. Что тенденция хаинья грандов и грандоедов, которая прослеживается в постингах Свистовича его супруги не убедительна.
Не убедительна в первую очередь потому, что со стороны майдана не было даже попытки участвовать в тендерах на получения грандов. А уж где, где на майдане можно найти и технологов и филологов для победной реляции майдана (сайта).
Все дело в том, что майдан не может быть представлен официально, я не уверен, что сайт на настоящий момент зарегистрирован официально. По крайней мере, регистрации по поисковым серверам, что-то мешает. Ее до сих пор нет.
Я не могу найти по поисковику свои статьи из архива. Не могу это сделать и по ключевым словам, таким как Украина, Национализм, Религия, История. Мова. Тогда для кого все это?
А это значит, что в Майдан на сегодняшний день, как это ни позорно для форума намбер 1 на Украина не является полноценным в интернет плане. Позор, да и только.
Именно по поисковикам на майдан могла бы прийти значительная часть заинтересованной публики. Если для этого требуются деньги, а они скорее всего не требуются, то именно на это их бы следовало пустить.
Во вторых, хотелось бы принести некоторые реверансы в адрес Свистовича. Ту работу, которую он и его команда провела в реале по рекламе сайта майдан трудно недооценить. И она требует огромной благодарности.
В первую очередь это относится к плакатам майдан и листовкам во время проведения акция оппозиции. Я сам попал на майдан именно по корявому объявления, которое я увидел на листе ватмана в палаточном городке. Я попросил ручку и записал адрес. Потому, что мне это было треба. Такая связь с реалом является не иллюзорной. Какой адрес сайта можно было увидеть во время проведения акций оппозиции, еще? Ответьте мне. Назовите еще один.
Вот именно, Вы видели адрес Тимошенко? Ющенко? Мороза? Симоненко?
Нет, вы могли видеть адрес гражданской оппозиции. Почему гражданской? Потому, что майдан гражданский форум. Пульс у него гражданский. Поэтому и сам он гражданский. А
Если бы он был не гражданским, а скажем УНА-УНСО, УПА, Робочий, то чего бы мы тут делали. Мы здесь потому что мы граждане. А они там потому, что партийные.
Эту работу можно было бы продолжить и финансировать на «подаяния» или без них десяти тысяч на это хватает.
Скажем, выпустить новогодние календарики. Поставить симпатичных девочек из жернала «Натали» у входа на компьютерные выставки, на подиумы мальчиков с автоматами. Это воспринималось бы нормально.
Но это часть рекламы, о которой говорилось. В принципе, это должно входить в размер тех 10000, о которых говорилось.
Речь может идти и о платных услугах, которые сайт может предоставлять иногородним.
И предоставлять разовую работу майдановцам, что немаловажно сегодня.
И прежде всего, это посещение могил родственников и предков тех, кто будет платить за это. Ведь у них десть память, они помнят и уважают свое прошлое. Это требует ухода и уважения.
И люди не могут так просто приехать на могилы своих родных и близких, хотя бы раз в год. Или на гробки. И не только в Киеве, по все Украине.
Но отметиться и вспомнить необходимо. И сто грам поставить с куском хлеба и соли. И помянуть. В этом плане нужен особый такт и доверие. Кроме того, фотографии до и после -это отчет о выполненной работе. Его можно составлять и на сайте. Думаю такой вариант услуг удовлетворил бы многих. Это можно организовать и по всему союзу.
Ну а великая пермонентная революция, это как покажентся.. Боюсь, если вы будете ее оплачивать, она никогда не закончится. Ведь тогда когда она закончатся и закончатся и поступления денежных знаков. Рентабильность придет к нулю.
Словом, плательщики правильно ставят вопросы. Это счастье что они готовы платить, следует им предоставить услуги не политического, а человеческого толка.
Правильно было бы часть средств от полученной прибыли отчислять на благотворительные нужды. Ту часть, которую треба уплатить в виде налогов, вернее разумных налогов.
Словом я бы не стал так огорчать обе стороны, команду Свистовича и его плательщиков.
Сайт растет и пользуясь его ростом молодняк можно обеспечить и свой рост. Только треба учиться, учиться и еще раз учиться. Можно рассчитывать на протекцию Михаила Свистовича, Банкира Свистовича, поэтому со Свистовичем треба поддерживать очень дружеские отношения.
Хочется пожелать ему больших творческих успехов. И чтобы он не забывал майдан, когда станет банкиром. Если кого треба убрать, есть Лысый. Треба расчищать себе дорогу, так как это принято на Украине.
Треба поработать над тем, чтобы продвинуть Свистовича по банковской линии.
Вплоть до директором Нацбанка, подучить немного. Для майдана это будет оптимальным вариантом.
Богу богово, кесарю кесарево.
2002.11.24 | Сергій Грищ
Ролере, я ваші зауваження взяв до уваги, дякую.
Але незважаючи на те, як активно ми розписуємо бухгалтерію, пожертви не збільшаться. Звіти - для того, щоб дати *уявлення*, куди ідуть гроші.За минулий тиждень ніхто нічого не перерахував, незважаючи на величезні і супер-детальні звіти МС, :) Ми платимо за роботу...
2002.11.25 | Roller
Приятно иметь дело с деловым человеком. С вами можно делать день
ги(-)У меня есть и другие предложения, как заработать денег майдановцам.
2002.11.25 | Михайло Свистович
Re:Ролер нє чітатєль, Ролєр - пісатєль
Roller пише:>
> Не убедительна в первую очередь потому, что со стороны майдана не было даже попытки участвовать в тендерах на получения грандов.
Читайте мого листа. Там написано і про спробу участі у тендері.
>
> Именно по поисковикам на майдан могла бы прийти значительная часть заинтересованной публики.
Неправда Ваша. З тих пошуковиків, де ми зареєстровані, на нас заходить максимум одна людина на день з кожного пошуковика.
О, а далі у Вас ідуть на диво слушні думки
>
> Скажем, выпустить новогодние календарики. Поставить симпатичных девочек из жернала «Натали» у входа на компьютерные выставки, на подиумы мальчиков с автоматами. Это воспринималось бы нормально.
>
> Но это часть рекламы, о которой говорилось. В принципе, это должно входить в размер тех 10000, о которых говорилось.
>
> Хочется пожелать ему больших творческих успехов. И чтобы он не забывал майдан, когда станет банкиром. Если кого треба убрать, есть Лысый. Треба расчищать себе дорогу, так как это принято на Украине.
А Мамарига вимагає прибрати Ролера. І кого слухати? До речі, Лисий буває на Майдані в кілька разів (якщо не десятків разів) менше ніж Ролер
2002.11.23 | Предсказамус
Почем "Майдан"?
Господин Роллер, Вам что, доставляет удовольствие это копание в бухгатлерии "Майдана"? Кто, куда, зачем... Вы, наверное, недостаточно знакомы с главным законом Сети: Никто никому ничего не должен. То есть, там, снаружи, все кому-то что-то должны. Но в чате, в форуме, гостевухе и т.п. это не имеет никакого значения. Есть ресурс и люди, которые обеспечили его жизнедеятельность. В нашем случае это господин Технарь. Он милостиво позволяет нам развлекать друг друга своими постингами. Кроме того, он это делает для поддержки вполне реального движения, которое условно назовем "Майдан" (потому, что все эти УБК, ПУк и т.п. приходят и уходят, а люди остаются).До последнего времени вопросами контента сервера занимался, в основном, господин Свистович. На эти, а также другие нужды желающие давали какие-то деньги. Думаю, что требовать отчета было неразумно: многое не расскажешь, а еще большее не объяснишь тем, кто далек от здешних реалий. Но его потребовали и как я понял, результатом этого требования, помимо прочего, стал отказ Михаила участвовать в организации работы сайта. Я его понимаю и считаю, что те копейки, которые здесь гордо именуются пожертвованиями, гораздо проще заработать, чем просить.
Исходя из сказанного удивляет Ваш азарт. Вы что, много последних кусков хлеба разделили со Свистовичем и теперь недовольны тем, что он непозволительно располнел на Ваших хлебах? Или полагаете, что Ваши постинги даже в те, давние времена, когда их можно было читать с удовольствием, хоть на грош обогатили финансово или интеллектуально тот же "Майдан" (не говоря уже о Свистовиче)? Если второе, то вынужден Вас разочаровать. Интеллектуальный потенциал "Майдана" не востребован и виноваты в этом, в первую очередь, носители этого потенциала. А во вторую, естественно, Михаил, но только во вторую. "Майдан" не стал мозговым центром потому, что между аналитикой и разборками с неприятным постоянством выбирал разборки. Или гнилые темы типа "Бей ...(вставка по вкусу)!"
Так что скажем спасибо Технарю за то, что есть где поговорить, Свистовичу за инициативу и терпение, всем остальным за то, что не забыли сюда дорогу. А что сверх этого - то от лукавого.
2002.11.23 | vujko
ya shchos' propustyv?
Предсказамус пише:> ... результатом этого требования, помимо прочего, стал отказ Михаила участвовать в организации работы сайта.
a ce Vy zvidky vzyaly?
2002.11.23 | Предсказамус
Не исключено.
"Наостанок хочу оголосити, що я припиняю підтримувати, як би це правильно сказати, працювати над інтернет-проектом Майдан-Інформ. Це не означає, що я йду з Майдану, я просто віддаю перевагу одним напрямкам діяльності над іншими."http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1037893565
2002.11.23 | vujko
Re: Не исключено.
majdan-inform - ce lyshe strichka novyn, odyn z elementiv sajtu.na neyi dijsno lipshe "posadyty" lyudej, yaki mayut' bil'she
vil'nogo chasu nizh Svystovych. Jomu, yakshcho vzhe i zajmatysya
novynamy, to lyshe exclyuzyvnymy.
2002.11.23 | Предсказамус
Я не спорю...
Но сложилось именно такое впечатление. Если ошибаюсб - тем лучше.2002.11.23 | vujko
Re: Я не спорю...
Предсказамус пише:> Если ошибаюсб - тем лучше.
osoblyva vtiha pesymista ;-)
2002.11.25 | Михайло Свистович
Re: І не треба сперечатися, бо вуйко має рацію
Я перестаю лише займатися стрічкою новин в тому обсязі, що раніше, але ні в якому разі не всім іншим, в тому числі й новинами, які можна прочитати лише на Майдані2002.11.24 | Roller
Re: Дешево и сердито. (правильный текст, вверху ошибка ввода)
Предсказамус пише:> Господин Роллер, Вам что, доставляет удовольствие это копание в бухгатлерии "Майдана"? Кто, куда, зачем... Вы, наверное, недостаточно знакомы с главным законом Сети: Никто никому ничего не должен.
Пан Предсказуемус, я не посвящаю всех людей в предметы моих удовольствий. Вы выдвигаете предположение о моем не знании законов интернет. Я действительно не знаком с тем законом, о котором вы говрите. Было бы интересно узнать, где вы его прочитали.
Думаю я знаком с основными правилами поведения в интернет, и на форуме.
Одним из таких правил является лаконичность и конкретность. Правило это просто реализуемо. Если, к примеру, вы беретесь обвинять меня в копании в бухгалтерии майдан, то вы могли бы иметь совесть вставить свое замечание в конкретное место, то место где я это делаю, а не хаить меня огульно.
Мне совершенно не понятно о чем вы пытаетесь сказать. Непонятно не только потому, что я прямо сказал, что чужих денег не считаю. Но и по тому, что копаться то и не в чем. Я не видел никакого бухгалтерского отчета. Возможно, его видели вы, не знаю. Насколько я понял, бухгалтерии вообще не существует (у Свистовича). Поэтому, я просто не понимаю суть вашего наезда. Если она состоит в том, что бы защитить Свистовича, защитить от моей критики, то я не ставил себе за цель проводить критический анализ деятельности Свистовича.
Кроме того, я не имею на это права, вернее имею, но не даю его себе сам. Если вы прочитаете мой ответ на похвальный отзыв Сегрея, то в нем я даю высокою оценку той работе, которую провел Свистович на дополнительно собранные деньги в части рекламы.
Я специально интересовался этим вопросом. И отмечал огромную важность этого мероприятия. И остаюь того же мнения и сегодня. Касательно действий Свистовича в реале, а именно с этим вероятно и связана "бухгалтерия" о которой вы говорите, я намеренно ушел от обсуждения.
По той простой причине, что этим вопросом интересуются сами вкладчики. И мне нет никакого смысла вмешиваться в чужие разборки.
По причинам того, что интересующий вопрос, вопрос изменений в майдане, был помещен в самом конце, мне пришлось читать до конца.
Кстати там ничего не сказано о Технаре, о котором вы упоминаете. Там сказано что какие-то претензии вкладчиков не приемлемы в силу затрат в десять тысяч баков, которые несет ....Кто несет не сказано.
Вы утверждаете, что их несет Технарь. Несет каждый месяц. В этом случае, сайт майдан, наверное, самый дорогой сайт не только на Украине, но и в СНГ. Мне так кажется. Это вызывает естественную гордость, только и всего.
То есть, там, снаружи, все кому-то что-то должны. Но в чате, в форуме, гостевухе и т.п. это не имеет никакого значения. Есть ресурс и люди, которые обеспечили его жизнедеятельность. В нашем случае это господин Технарь.
Он милостиво позволяет нам развлекать друг друга своими постингами.
Возможно, он милостиво развлекает Вас. Я же оцениваю свое участие несколько иначе. И уж никак как милостыню от пана Технаря. Впрочем, вы можете считать, что вы получаете милостыню. Как вам угодно. Не стану придираться к вашим словам. Интересно, сколько подал Вам пан Технарь, в пересчете на душу население. Дорогая игрушка для ребенка, не каждый может себе позволить. Или этим тоже не принято интересоваться. Тогда не стану.
Я вижу вы очень приличны. Это хорошее качество для интернетчика.
Кроме того, он это делает для поддержки вполне реального движения, которое условно назовем "Майдан" (потому, что все эти УБК, ПУк и т.п. приходят и уходят, а люди остаются).
Я не совсем понимаю, зачем вы объясняете мне за Технаря? Причем, в каких то условных названиях. Если вы хотите что-то сказать приятное в адрес Технаря, то скажите это ему лично. Я высоко ценю, в 10000 баксов в месяц, теперь я знаю эту сумму, участия Технаря. И эта сумма, хотя и в условных единицах, для меня вовсе не условный вклад, без всяких многозначностей типа "вполне реального движения условно-названым названием Майдан".
Выражайтесь яснее. Я не первый день участвую в работе сайта майдан. Я встречал вас и раньше. Поэтому в ваше отсутствие ничего не изменилось. Все как было, так и осталось. Просто Майдан, и майдановцы. Ничего нового и условного.
Если вы пытаетесь объяснить это кому-то другому, я могу это понять. Но зачем это делать в постинге адресованном в мой адрес, не совсем понятно.
> До последнего времени вопросами кон тента сервера занимался, в основном, господин Свистович.
На сколько мне известно Свистович никогда не был господином. В лучшем случае паном. Вероятно, вы переориентировались за время вашего отсутствия. Я что то, вас не совсем узнаю. Вы ли это пан Предсказуемус. Где вы набрались таких слов, вопросами кон тента. Говорите проще, изъясняйтесь яснее. Вы разве не знаете, что назвать Свистовича господином, а не паном, тем более в такой критический для него момент, это нанести ему не только удар ниже пояса, но и подвергнуть сомнению на кого он работает. На что вы намекаете свои господин? Вы, вероятно, знаете, что на Украине нет господ, в Украине остались одни паны. Один из них Свистович. Так будьте любезны, называть вещи своими именами. А то вы где-то обрусели видно, за время вашего отсутствия. Раньше за вами такого не наблюдалось. Или учуяли ветер перемен, и вовремя поменяли ориентацию. Ой, не ошибитесь.
На эти, а также другие нужды желающие давали какие-то деньги. Думаю, что требовать отчета было неразумно: многое не расскажешь, а еще большее не объяснишь тем, кто далек от здешних реалий. Но его потребовали и как я понял, результатом этого требования, помимо прочего, стал отказ Михаила участвовать в организации работы сайта.
Вы пишите, как вы поняли. Но пишете так, как будто знаете. Я не понимаю вашу манеру объяснять то, что объяснял уже сам Свистович. Ему что требуется переводчик? Или я затрагивал эти вопросы? Если вы делаете это для особливо непонятных, или пытаетесь сами понять, или понять как вы поняли, то мне это вовсе не интересно. Вы могли бы это сделать в ответ на постинг самого Свистовича, только и всего. Чего вы достаете меня?. Но уж никак не в ответ на мой. Поскольку, я посвятил свой постинг совсем не тем вещам, о которых вы здесь говорите. Возможно, вы что-то напутали. Я это допускаю.
Я его понимаю и считаю, что те копейки, которые здесь гордо именуются пожертвованиями, гораздо проще заработать, чем просить.
Это ваше право, оно дано вам конституцией. Я не посягаю на ваше право. Но ваше замечание никак не вписывается в обсуждаемою мной тему. Если бы вы поступили корректно, и делали вставки, репризы, на те вопросы, которых я коснулся. Мне не пришлось бы тратить столько времени, что бы повторяться в объяснениях. Я вынужден это делать. Поскольку вы выступили с претензией в мой адрес.
Я считаю, что вы не имеете на это оснований, по существу вопроса. Повторяться не стану.
> Исходя из сказанного удивляет Ваш азарт. Вы что, много последних кусков хлеба разделили со Свистовичем и теперь недовольны тем, что он непозволительно располнел на Ваших хлебах?
Пожалуй, вам следовало бы умерить свой пыл. Я не привык к подобному тону. И могу ответить не интеллигентно. Не стоит делать предположений в мой адрес, и обвинений в мой адрес основанных на этих предположениях.
Или полагаете, что Ваши постинги даже в те, давние времена, когда их можно было читать с удовольствием, хоть на грош обогатили финансово или интеллектуально тот же "Майдан" (не говоря уже о Свистовиче)?
Этот вопрос подробно обсуждался. И не считаю себя в праве оценивать свой вклад в развитие майдана. Я это делаю не из скромности.
Я это делаю из того правила, о котором вы указали вначале. Никто никому не должен. Согласитесь, что за мной не числится долгов. Мне этого вполне достаточно.
Если вы не удовлетворены ни интеллектуально от моего вклада, тоя ничем не могу вам помочь. Я лично удовлетворен. Я отдаю столько, сколько хочу или могу. И вы не вправе требовать с меня большего. Требуйте с себя. Это было бы правильнее.
Если второе, то вынужден Вас разочаровать. Интеллектуальный потенциал "Майдана" не востребован и виноваты в этом, в первую очередь, носители этого потенциала.
Так как я не являюсь носителем этого потенциала, как может следовать из вашего предыдущего абзаца, следовательно, я не виноват.
Но вина это те же долги. А вы сами сказали "Вы, наверное, недостаточно знакомы с главным законом Сети: Никто никому ничего не должен.
Вы вероятно знакомы с этим законом, потому, что приводите его. Я с ним не знаком. Но я могу сделать вывод, что следую ему. Чего не могу сказать о Вас.
Знание, как и не знание закона не освобождает Вас от ответственности за те обвинения, которые вы пытаетесь вынести в мой адрес. Есть еще один закон. Не суди, да не судим будешь.
Из последовательности того, что вы здесь представили, у меня складывается мнение, что вы на глазах у шановного панства сфабриковали дельце против меня, да еще и сами принимаетесь судить.
Ну, знаете, это уж совсем не интеллигентно.
А во вторую, естественно, Михаил, но только во вторую. "Майдан" не стал мозговым центром потому, что между аналитикой и разборками с неприятным постоянством выбирал разборки. Или гнилые темы типа "Бей ...(вставка по вкусу)!"
Вы куда-то уехали в ту степь. Для того чтобы иметь мозговой центр, треба иметь мозги. Теперь вы вините за отсутствие мозгов уже тех, кто остался после меня. Вероятно, вы высоко цените свои собственные умственные качества. По крайней мере, я вижу, вы позволяете себе оценивать умственные качества других, а значит сравнивать со своими. И делает это публично. Это не умно. Это и не скромно с вашей стороны. Я уверен, что на майдане присутствуют хорошие мозги, очень хорошие, возможно одни из лучших. Да многие из них ушли, но от их присутствия остался след. Их мысль получила развитие. И если вы этого не видите. То я и не стану вас расстраивать. Вы видите то, что вам хочется. Но я еще не знаю, зачем вы это делаете.
Впрочем, я не собираюсь следовать вашему дурному примеру, и вместо обсуждения темы Свистовича, а она посвящена экономическому отчету, или обсуждению вопросов поднятых мной, обсуждать то, что вам еще придет в голову.
Треба как-то соблюдать логическую линию того, о чем вы собираетесь сообщить.
Вы могли бы посвятить вашим глубоким соображениям постинг. И тогда мне не было бы необходимости напрягать себя объяснениями с Вами, по каким-то возникшим у вас, напряжениям.
Что вы сегодня ели?
> Так что скажем спасибо Технарю за то, что есть где поговорить, Свистовичу за инициативу и терпение, всем остальным за то, что не забыли сюда дорогу.
Бурные аплодисменты переходящие в овацию.
Огромное спасибо. И земной поклон от пана Роллера, вам панове.
А что сверх этого - то от лукавого.
Это оставьте себе. Нам не для чего.
Brgds
Сожалею, что потратил столько времени, на такой пустяковый вопрос. Один раз я уже объяснял вам по поводу романтизма. Тот постинг остался без вашего ответа. Согласитесь, это не прилично, с Вашей стороны, открыто выступать , или использовать, ссылаться на кого-то (меня), с какими-то претензиями. И затем молчать «поджав хвост».
Чего вы так встревожились. На ваш авторитет, и умственные качества никто не посягает, по крайней мере я. Хотите быть лучшим, будьте им. Я вам не мешаю. Не затеняю ваше солнце.
Вы можете считать себя самым умным на майдане. Это право дано Вам украинской конституцией.
Мне же не интересно перепихиваться с вами по вопросам Свистовича. Отвечайте за себя. И все у вас будет в порядке.
С Михаилом мы прекрасно понимаем друг друга, часто находим общий язык. Он знает, что я никогда специально его не подковыриваю, и не делаю на зло. Впрочем, это может сказать каждый из присутствующих на сайте майдан, и не только на нем. Это не соответствует моим представлениям о том, что такое хорошо, и что такое плохо.
Если бы я не знал, что ваше сообщение подписано не именем Гуры, то я прямо решил, что это его почерк провакатора. Но, некоторые считают, что Гура и вы не одно лицо.
Для меня же это не суть важно. Поскольку я отвечаю не на имя, а на сообщение.
По этому вопросу, я считаю, инцидент исчерпан. Если вам есть что сказать мне персонально, пишите в "про майдан". Иначе, благодаря вашему участию, туда попадет сама тема Свистовича. Я не хочу быть виновником этого.
2002.11.24 | Косарик
Кілька слів шановному академіку
Пане Роллере,віддаючи належне інтелектуальній глибині ваших дописів, а також їх обсягу (кожного окремо і всіх разом), не можу не зназначити, що тон ваших промов на тему організації роботи Майдану є чимсь таким, до якого виникає моментальна відраза. Після перших кількох абзаців я вже не маю жодного бажання дивитися на світ вашими очима, і якщо ви ставили собі на меті скоротити кількість ваших читачів - вітаю, мєдлєнно но упорно ви цього досягаєте.
Всі ми (і я не виняток) маємо критичні зауваження до Майдану, у стилі "я б це робив по-іншому". Але - треба зізнатися - ніхто з нас (окрім предмету ваших нападок - Свистовича з Технарем) цього не зробив, і робити не збирається.
І тому ваші довжелезні переліки претензій виглядають безпідставними. Бо чим власне може похвалитися пан Роллер, окрім панування у царині порад? Ваш славнозвісний "інтелектуальний внесок", про який ви писали кілька місяців тому, може бути важливим лише для вас особисто - але те ж саме про себе може сказати будь-хто, навіть Step.
Чи не час, пане Роллере, згадати про те, що "слово - срібло, мовчання - золото" і закачати рукави?
2002.11.25 | Roller
Спасибо за высокую оценку
Косарик пише:> Пане Роллере,
> віддаючи належне інтелектуальній глибині ваших дописів, а також їх обсягу (кожного окремо і всіх разом), не можу не зназначити, що тон ваших промов на тему організації роботи Майдану є чимсь таким, до якого виникає моментальна відраза.
Після перших кількох абзаців я вже не маю жодного бажання дивитися на світ вашими очима, і якщо ви ставили собі на меті скоротити кількість ваших читачів - вітаю, мєдлєнно но упорно ви цього досягаєте.
> Шановный Касарик.Спасибо за высокую оценку интеллектуальных глубин моих дописив. Еще никто из поклонников моего скромного творчества не называл меня академиком.
Это сделали вы. Но я не без ложной скромности не вижу в себе тех качеств о которых вы говорите мне. А прост в общении и в изложении. Не пишу не только книг, но даже статей. Я снизил свой уровень настолько и во столько, что бы быть ближе к той аудитории, быть понятнее ей, той аудитории, которую по всей вероятности формирует пан Свистович, что дальше некуда.
Если вспомнить его мету, про свою я молчу пока, то он мечтает о том, чтобы в его подчинении были люди одинаково подготовленные, готовые выполнить его наказы.
Вы вероятно один из них, и наказ вам состоят написать в мой адресс критику. Я заметил, что вы выступаете критиком моего "творчества". Но, к сожалению, Вам нечего критиковать. Нечего потому, что я ни чего не пишу. Ни чего, а требуется.
С такими же трудностями недавно сталкнулась Катя из Москвы. Это новая читательница, которая тоже не довольна тем как я пишу. Но повторюсь, я ничего не пишу, последнее время даже тем на форкум не пишу. Я сбросил постинг "Инакшисть, вероятно вы читали. И что же ?Читательница из Москвы не довольна, она недовольна тем, что от моего имени написал другой, возможно и Вы, я не знаю точно кто.
Мало того, те постинги, которые я все же размесил, и в которых поднимались темы имеющие общий интерес, они и понравились бы Вам,но их удалили. Удалили благодаря цензуре введенной Свистовичем. Или он сам.
Так что вы должны понять, что прочитать меня сегодня не так просто. Целая армия критиков , интернет литераторов, трудится над тем, чтобы критиковать то, что другая армия пишет от мего имени Роллер.Это они называют инфорсмационной войной. Рисуют мальчики войну.
Я становлюсь популярным помимо своей воли. Мне приходят похвальные отзывы от людей от совершенно разных людей, от читателей, которые себя не обозначают, я ведь не вижу как они и вы читаете. Да у меня и времени нет читать все.
Они сообщают мне только о своей поддержке. Так у меня вместо Вас появился читатель, а может читательница из Луцка. Это стало для меня полной неожиданностью.
Я говорю вместо вас, поскольку, теперь, после того как вы назвали меня академиком, я вынужден сделать ответное назначение Вам, и присудить Вам звание литератора, точнее моего литературного критика.
Вы поступаете совершенно правильно продвигая меня. Я не забываю услуг, и всегда продвигаю тех, кто помогает мне. Вверх по лестнице ведущей вниз, мы движем вверх к олимпу. Вот только падать, если прийдется, то по одному. Таковы суровые условия украинских джунглей.
> Всі ми (і я не виняток) маємо критичні зауваження до Майдану, у стилі "я б це робив по-іншому". Але - треба зізнатися - ніхто з нас (окрім предмету ваших нападок - Свистовича з Технарем) цього не зробив, і робити не збирається.
> Вероятно вы ждете, что я начну оправдываться. Я вообще не помню, что бы я выбирал Технаря в качестве предмета своих нападок, когда-то. Мало того, если вспомнить давние обсуждения, то Технарь, это единствннное то, на чем слове держится мое доверие к Майдану, и доверие тапкого авторитета как АВ , в части распространения информации об участниках.
Я понимаю, что это слабая гарантия. Но и тот факт, что я не потерял своего доверия, и убеждался в порядочности технаря не только себя, но и других.
Что же до Свистовича. То вы совершенно правы. Ничего хорошего от его присутствия на майдане ни стало. Напротив. Именно он пытался и вводил цензуру на майдане. Что послужило не только причиной ухода, многочисленных протестов, но и снижению интеллектуального уровня посетителей. Его даже не интересовал рейтинг майдана. Ето говорит мне о том, что он абсолютный нуль в интеренет делах.Но я обратил внимание на то, что Фарбованый Лист сомневает в том, что он и в Банке работал. Потому, что то понятие о финансовой отчетности которое он продемонстрировал здесь указывает на то, что он нуль и в бухгалтерии.Я не знаю сможет ли он отличить дебет от кредита.Поскольку для него все наше, проще мое.
Посетителей стал поставлят Свистович, на деньги клиентов, он стал им покупать игрушки в виде мобильных телефонов и предоставлять доступ в интернет. Но ему не нужны генералы и полковники, он говорит об этом. Ему нужно СС (Свистович Свистивич), а остальные по номерам, майдановец №1, ,№2 и так далее. Он прикрывается повышенным режимом секретности, что бы не дай бог в его среде не возник лидер, лидер сильнее Свистовича.
И, раз уж зашла об этом речь, вы вынудили, он постарался заработать денег в интернет, но только себе. То есть приватизировать то, что ему не принадлежит. И конечно результат плачевный. Он не сделал ни чего в плане организационного роста майдана. Он не может организовать дело так, что бы люди могли заработать денег на майдане. Он решил заработать сам. Результат на лицо.
Странным выглядит и общая тенденция Свистовичей к оппозиции. Вспомните заяву, которую подписал Свистович с Коваленко.А отказ от акции УБК. Вам это ни на что не открывает глаза? Не хотите моими, смотрите своими.
Свистович и его супруге понадобилось убедить всех плательщиков, что оппозиция это фигня, а вот Свистовичи это да. Что Майдан это организация Свистовичей. Но я и многие другие не состоят в этой организации.Это что-то неозязаемое, условное. Нам даже не известны планы, или хотя бы какой-то манифест этой организации.Известно только , что у них есть враги, и все.
Таким образом, я с нетерпением жду того момента, когда майдан вернется к своему творескому состоянию. Это может произойти только после ухода Свистовича с сайта, возможно, узнав об этом на сайт вернуться люди которые ушли.
Напомню их имена.АВ, Эрнст Заграва, Максимъяк, Хлоя, КЕ,ЛЕН. Уколов и многие другие.Обратите внимание, что это люди разных взгядов.
Вы понимаете разницу меджу доктором Загравой и вами. Доктор это научное звание, как и академик.
Понятно, что у таких людей треба больше учиться. Им не интересно общаться со шпаной.
> І тому ваші довжелезні переліки претензій виглядають безпідставними. Бо чим власне може похвалитися пан Роллер, окрім панування у царині порад? Ваш славнозвісний "інтелектуальний внесок", про який ви писали кілька місяців тому, може бути важливим лише для вас особисто - але те ж саме про себе може сказати будь-хто, навіть Step.
> Я уже говорил о своих вкладах. Никто никому не должен, так гласит закон Предсказуемуса. И я могу им воспользоваться здесь.
Раз уж зашла речь о вкладах, то майдан не благодарное место для вкладов.
Свои вклады я когда-то хранил в сберегательном банке, с них я получал проценты. С майданом же связаны не мои вклады, а мои расходы. Кстати с тех пор, о которых вы говорите, они возросли в полтора раза.
Сегодня только плата за телефон у меня выходит 150 грн, это тридцать баксов в месяц. Конечно это не сравнимо меньше расходов Технаря в 10000 баксов в месяц.
Вы когда нибудь держали такую сумму в руках? Я держал. Приятно греет руки. И отдавать такую сумму и отдавать каждый месяц не каждый бы смог. Технарь может. Так о каких наездах на Технаря может идти речь. Кстати какие расходи имеете вы, как критик? Или вам оплачивает Свистович?
Я практически не вижу вас на форуме, неужели все это время вы заняты изучением моих постингов?
> Чи не час, пане Роллере, згадати про те, що "слово - срібло, мовчання - золото" і закачати рукави?
Закатываете и загребайте.
Форум, шановный пан, не то место где мовчання золото. Если все будут молчать, как вы,то что же останется от форума, сайта. Сайт силен приходом. Читателям не станет что читать, если все будут молчать. И станет не интересно.
По вашей просьбе, прошлый раз, я сократил количество своих постингов. Я не опускаюсь до критики, помнится Роман Шарп приводил хорошее высказывание в адресс критиков.
Почему бы вам вместо советов не взять пример с Романа, ведь вы кажется учились вместе? Вот он не считает что в интернете молчание золото. Он выдал на гора сразу три постинга сегодня. И я вместо того, что бы их почитать, должен тут объясняться с человеком малознакомым, который сам присваивает почетные звания.
Не нравится читать меня, читайте других, идите в библиотеку или куда хотите. Только ради бога избавьте меня от своих притензий. Никто н кому не должен. Я даже не должен вам объяснять это. У меня есть достаточно просто знакомых, "писателей" с которыми мне есть о чем просто поговорить.
Не волнуйтесь и за моих "читателей". Мой читатель благодарная публика. Волнуйтесь за своих, и за свои рейтинги. Они как термометр показывают вам ваш уровень и интерес к вам как к личности.
2002.11.25 | Косарик
Давайте по суті
> Если вспомнить его [Свистовича] мету, про свою я молчу пока, то он мечтает о том, чтобы в его подчинении были люди одинаково подготовленные, готовые выполнить его наказы.Не можу погодитися. Свистович справляє на мене враження людини емоційної, часом дезорганізованої через свою емоційність, і безсумнівно - без дару лідерства (ну, про це він і сам писав). Тому немає нічого більш далекого від Свистовича ніж план вирощування армії клонів. Хоч часом мені вдає, що на політичному небосхилі України такий елемент потрібний.
> другая армия пишет от мего имени Роллер.
Не треба нічого вигадувати - зареєструйте своє ім'я і всі проблеми з підробкою постингів зникнуть. Чи Ви як і ЛЕН страждаєте на манію переслідування, і думаєте, що люди з адмін-доступом, типу Технаря, будуть підробляти Ваші постинги? Якщо це так, і якщо Ви настільки не довіряєте адміністраторам - для чого взагалі тут бувати? Щоб поплакатися в жилетку?
> Я становлюсь популярным помимо своей воли.
Вітаю. Особливо тішать мене Ваші чотири абзаци розумів про власну популярність.
> Именно он [Свистович] пытался и вводил цензуру на майдане.
Це знову системна помилка. По-перше, цензуру було введено з самого початку, і можу вас запевнити, що певний рівень цензури просто необхідний для того, щоб форум не засирали, як то часто робиться на форумі Укр.Правди. По-друге - і це головне - посилення цензури протягом останнього року не є результатом злої волі Свистовича, а є наслідком натуральної еволюції УБК. Вплинуло два фактори: поразка УБК весною 2001 року, та концентрація агресивно-націоналістичних відвідувачів, які по суті стали обличчям Майдану.
Чесно кажучи, із самого початку на Майдані домінували про-націоналістичні сили, і тому в результаті природньої еволюції їхня присутність на Майдані кристалізувалась, а дисиденти поступово виживалися.
Таким чином, якби Майдан перетворився на think tank - це було б чудом. Природня еволюція тиснула в інший бік.
Чи можна було б цього запобігти? Можна. На мою думку, лише віртуальний Майдан мав потенціал think tank'у, в той час як Майдан-реал управлявся людьми специфічних поглядів. На жаль, як це неодноразово бувало, буття визначає свідомість. Майдан-реал поступово переробив віртуальний Майдан під свою мірку.
>Его даже не интересовал рейтинг майдана.
Ну, це неправда. Свистович мало не в кожному дописі вказував, що Майдан займає перше місце в рейтингу "Політика".
>Я не знаю сможет ли он отличить дебет от кредита.
Ну, чесно кажучі, я теж чекав від працівника банку більших знань у фінансах, але це ще не доказ. Тим більше, що багато людей знають Свистовича особисто. Він, на відміну від Вас, Роллере, і мене - людина реалу, яка не ховається за ніками.
>Ему нужно СС (Свистович Свистивич), а остальные по номерам, майдановец №1, ,№2 и так далее. Он прикрывается повышенным режимом секретности, что бы не дай бог в его среде не возник лидер, лидер сильнее Свистовича.
Це Ви сильно перебільшуєте. Якби лідер існував, ніякий Свистович не став би йому перешкодою. На жаль, лідера немає. Те, що Свистович нумерує жертводавців - це лише прояв нормальної порядности, бо жертводавці переважно бажають залишатися анонімними. Те, що вас так роздратував "звіт" Свистовича - саме по собі наводить на думки. Мені, наприклад, незрозуміло, на якій підставі Ви тут голосніше всіх вимагаєте фінансових звітів (принаймні ви є одним з найгучніших критиків), якщо ваш внесок є - як би це сказати - 100% нематеріальним?
> Странным выглядит и общая тенденция Свистовичей к оппозиции. Вспомните заяву, которую подписал Свистович с Коваленко.А отказ от акции УБК. Вам это ни на что не открывает глаза? Не хотите моими, смотрите своими.
Відкриває. Але це пояснюється протішими причинами - емоційністю, неорганізованістю та браком харизми.
> Напомню их имена.АВ, Эрнст Заграва, Максимъяк, Хлоя, КЕ,ЛЕН. Уколов и многие другие.Обратите внимание, что это люди разных взгядов.
Ну, ЛЕН регулярно з'являються. Ми з ним маємо регулярні дискусії. Щодо решти - правда. Я й сам трохи втратив інтерес до Майдану - але не через злу волю Свистовича, а через невелику емоційну "калорійність" віртуального спілкування, особливо на фоні неорганізованости.
> Сегодня только плата за телефон у меня выходит 150 грн, это тридцать баксов в месяц. Конечно это не сравнимо меньше расходов Технаря в 10000 баксов в месяц.
Ви що, дурний, чи лише прикидаєтесь? Прямі витрати Технаря суттєво менші, порядка 500 дол. за місяць за веб-хостинг. З іншого боку, він безплатно вкладає багато свого часу - часу високооплачуваного фахівця. Місячна зарплата такого фахівця - десь 5 тис. (це п'ять днів на тиждень по вісім годин).
> Я практически не вижу вас на форуме, неужели все это время вы заняты изучением моих постингов?
Як я вже писав, я втратив цікавість до ваших дописів.
> Форум, шановный пан, не то место где мовчання золото. Если все будут молчать, как вы,то что же останется от форума, сайта.
Майдан - це поки що більше ніж сайт. Коли це буде просто сайт, я зовсім припиню його відвідувати.
2002.11.25 | Roller
Re: Давайте по суті
25-11-2002 11:23, RollerДавайте по суті 06:57, Косарик , Roller
переглядів: 1 // URL: http://maidan.org.ua/n/free/1038216217
Предложение Не доктора вписывается в наше обсуждение.
Я пернес свой ответ. И мы могли бы если появится желание продолжить обсуждение там. Если нет. То закатать рукава. И вспомнить, что молчание золото.
2002.11.25 | Михайло Свистович
Re: Це Косарику. Не Ролеру
Косарик пише:>
> Це знову системна помилка. По-перше, цензуру було введено з самого початку
Ні, спочатку не було цензури, але ввів її не я. Вона була введена на прохання більшості відвідувачів, коли обговорювалося "Як нам зробити сайт Майдан кращим", і я довгий час взагалі нею не займався, як припинив займатися і зараз.
>
> концентрація агресивно-націоналістичних відвідувачів, які по суті стали обличчям Майдану.
Обличчям буль-якого сайту все ж є перша сторінка. Добре це чи погано, але так воно є. Найбільш відвідуваною є все ж стрічка новин, а Форум апріорі не може бути обличчям, бо туди пишуть всі, хто завгодно.
>
> Ну, це неправда. Свистович мало не в кожному дописі вказував, що Майдан займає перше місце в рейтингу "Політика".
Я це весь час повторюю, але мене дійсно не дуже цікавить рейтинг. Мене цікавиь якість, і я був би щасливим, якби рейтинг наш зменшився за рахунок зменшення заходів на сайт деяких тролів.
>
> Ну, чесно кажучі, я теж чекав від працівника банку більших знань у фінансах, але це ще не доказ.
А що Вас засмутило у моїх знаннях? Я склав звіт так, як описав це Ігор, а не за допомогою дебета-кредита. Можу скласти на бухгалтерському бланку, але тоді ніхто нічого не зрозуміє.
>
> Відкриває. Але це пояснюється протішими причинами - емоційністю, неорганізованістю та браком харизми.
Тут Ви ніби погоджуєтесь з Ролером і намагаєтесь пояснити його бздури, хоча від УБК ніхто не відмовлявся, а заява була дуже навіть своєчасною і відіграла свою роль, наскільки змогла. До речі, численні прогнози відвідувачів, що присутність Коваленка в числі підписантів використають кучманоїди, прокрутивши Коваленка по телебаченню тощо, не справдились
>
> Та й інші, окрім Максим"яка, також з"являються. Хто регулярно, хто не дуже. Хлою, наприклад, часто можна зустріти на релігійному форумі.
>
> Ви що, дурний, чи лише прикидаєтесь? Прямі витрати Технаря суттєво менші, порядка 500 дол. за місяць за веб-хостинг. З іншого боку, він безплатно вкладає багато свого часу - часу високооплачуваного фахівця. Місячна зарплата такого фахівця - десь 5 тис. (це п'ять днів на тиждень по вісім годин).
Тут зарплату Технаря згадувати недоречно, бо описані Вами витрати (я ніколи не цікавився їх розміром) на хостинг він платить зі своєї кишені. Так що в матеріальному плані Технар лише втрачає від Майдану, а не має.
>
> Як я вже писав, я втратив цікавість до ваших дописів.
Не Ви один
>
> Майдан - це поки що більше ніж сайт. Коли це буде просто сайт, я зовсім припиню його відвідувати.
І скоро стане ще більше ніж сайт
2002.11.25 | Михайло Свистович
Re: О, а це вже параноя, яку й коментувати не варто (-)
2002.11.25 | Михайло Свистович
Re: І дійсно дешево (від слова "дешевка")
Якби це стосувалось мене, я може б і не писав такого заголовку. Але тут Ролер наїжджає на іншу людинуRoller пише:
>
> Я не видел никакого бухгалтерского отчета. Возможно, его видели вы, не знаю.
Вам його подавати відсканованим на бланку офіційної звітності? Так Ви тоді нічого не зрозумієте.
>
> Кстати там ничего не сказано о Технаре, о котором вы упоминаете. Там сказано что какие-то претензии вкладчиков не приемлемы в силу затрат в десять тысяч баков, которые несет ....Кто несет не сказано.
Там навіть не сказано, що хтось ці витрати несе. Але ж Ролер не чітатєль, Ролер - пісатєль.
>
> Вы утверждаете, что их несет Технарь.
О, вже і Предсказамуса порахували
>
> Я не совсем понимаю, зачем вы объясняете мне за Технаря? Причем, в каких то условных названиях. Если вы хотите что-то сказать приятное в адрес Технаря, то скажите это ему лично. Я высоко ценю, в 10000 баксов в месяц, теперь я знаю эту сумму, участия Технаря.
Ролере, Технар не лише не має з Майдану ні цента, але й ще за свої гроші забезпечує витрати на технічне утримання серверу
>
> На сколько мне известно Свистович никогда не был господином. В лучшем случае паном. Вероятно, вы переориентировались за время вашего отсутствия. Я что то, вас не совсем узнаю. Вы ли это пан Предсказуемус. Где вы набрались таких слов, вопросами кон тента. Говорите проще, изъясняйтесь яснее. Вы разве не знаете, что назвать Свистовича господином, а не паном, тем более в такой критический для него момент, это нанести ему не только удар ниже пояса, но и подвергнуть сомнению на кого он работает.
Ролере, читайте російсько-український словник
2002.11.25 | Михайло Свистович
Re: Ролере, Ваша релігія забороняє Вам пити, але, на жаль, не(+)
забороняє вживати інші, більш сильні стимуляториRoller пише:
>
> Из приведенного сообщения можно понять, что десять тысяч есть та сумма, от сбора которой и зависит работа сайта майдан.И вероятно проблема состоит в том, что жертводавцы не проявляют достаточной активности для погашения это суммы 10000 долларов в месяц.
Ви, як завжди, все розумієте неправильно. Йшлося про те, що для нормальної роботи (а не на праці на межі зусиль) подібного сайту потрібні 10 тисяч доларів. Цю цифру я взяв, взнавши, скільки йде на утримання сайтів, подібних за обсягом інформації та співрозмірних за кількістю відвідувань з Майданом (маються на увазі політичні та новинні сайти). Можна і більше, бо один сайт, наприклад, заборгував 600 тисяч чи то доларів, чи то гривень. Його відвідуваність більша за Майдан та й інформації там побільше, хоч я все одно не розумію, куди можна витратити стільки грошей. Наші ж борги складаються з суми 800 доларів, а наперед нас ніхто не фінансує, і Вам це чудово відомо, але Ви вперто продовжуєте писати туфту і проявляти нездорову активність там, де йдеться про фінансові питання, хоча Ви не є жертводавцем.
> Но из финансового отчета, проще баланса нельзя сказать что-ьто с полной уверенностью.
Ось там і є всі надходження і витрати
>
> Треба со всех них взять гроши.За поддержку.
Зі своїх грошей не беруть, ососбливо, коли ці свої самі в боргах по самі вуха.
>
> Вот это мне понятно. Все вокруг советское, все вокруг мое.
Це означає, що майданівське=моє, а не всьо вокруг. На Ваші гроші ми не претендуємо, я вже не раз писав про це.
>
> Как это понять. Вы хотите сказать, что оборудование сервера стоит на улице? Не поверю.Что сайт работает без техники-не верю.
Сервер стоїть в Америці, а в інтернет доводиться виходити в Україні, якщо Ви ще не здогадались
> Без телефона могу поверить, если мобильный телефон не считать телефоном.
Якщо використовувати мобільний телефон як редакційний, то і 100 тисяч доларів на місяць буде мало
>
> Я не помню когда читал новины.
А більшість відвідувачів Майдану читає саме новини. Так що не судіть всіх по собі.
>
> Я не уверен, что кто-то из солидной публики будет пользоваться новостями майдана в качестве источнока новостей.
Але ж користуються ще й як
> Есть специальзированые агенства, существует конкуренция. Словом, если мне требуютя новости, новости горячие и официальные,я их смотрю в другом месте. Обычно включаю телевизор.
А дехто ще й Майдан читає
> Новости эта та работа которой вы нагрузили себя чтобы брать за нее дополнительные деньги.
У Вас, напевно, проблеми з грошима, бо, як у Фрейда все закінчується сексом (і починається теж), то у Вас - грошима
Если новости не входят в смету десяти тысяч, то значит они не планировались теми кто платит десять тысяч.
Не планувалися. Бо ніхто не платить 10 тисяч. І ніхто не планує, окрім нас. І не плануватиме.
>
> И они вам сдают деньги. Какие молодцы. Где вы таких нашли? Это Ноу-Хау в интернете.
Це дійсно ноу-хау. Це і є громадянський спротив.
>
> Да не из-за ВАас платформу разбирают.
Я це якось і без Вас здогадався
>
> Мне будет очень жаль вашу супругу.Майдану ее будет недоставать.
Вона тут рідко буває.
>
> Это точно. Совесем не давно я слышал очередную угрозу в свой адрес. От Лысого, он говорит , что убил бы меня. А я не могу понять, за что, собственно?
Не знаю, я майже не читаю ні Вас, ні репліки у відповідь на Ваші дописи.
>
> Значит сайт майдан може работать и без пожертвований Вам.Тогда зачем и разговор городить. Отчитываться. Все работает автоматически.И без вас. И замечательно.Я поню выс как-то год не было, может меньше.
Мене не було максимум два місяці. У Вас зламався хронометр
2002.11.25 | НеДохтор
Опитування МАЙДАНУ
Вже в іншій гілці була пропозиція від line305b.http://www.maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1038035606
Опрос общественного мнения: что такое все-таки есть Майдан (-) (13) line305b . 23-11-2002 09:13
Ще на цю тему:
Можна було б на першій сторінці зараз дати опитування, яке стосувалось би самого Майдану.
Що саме питати, напевно видніше пану Михайлу, але результати опитування, можливо, можуть підказати реальність планів та опублікованого бюджету; цінність існуючого контенту; бажані подальші напрямки; кількість бажаючих та приблизні суми пожертв ...
“Увага майданівцям”
2002.11.25 | МИ НЕ РАБИ
НАКРИТИКУВАЛИCЯ? А ТЕПЕР - ЖЕРТВУЙТЕ
На поточнi витрати сайту трeба 309$ у мiсяць (див. рахунки Хрища http://maidan.org.ua/n/draft/1037871520).Трeтину, тобто 103$, ми жeртвуватимeмо кожного мiсяця од грудня до чeрвня 2003 року. А то й довшe.
ХТО НА$ТУПНИЙ?
2002.11.25 | Михайло Свистович
Re: НАКРИТИКУВАЛИCЯ? А ТЕПЕР - ЖЕРТВУЙТЕ
МИ НЕ РАБИ пише:> На поточнi витрати сайту трeба 309$ у мiсяць (див. рахунки Хрища http://maidan.org.ua/n/draft/1037871520).
>
> Трeтину, тобто 103$, ми жeртвуватимeмо кожного мiсяця од грудня до чeрвня 2003 року. А то й довшe.
На поточні витрати треба, на жаль, разів в 10 більше, ніж написав Сергій, але це все одно не зменшує моєї Вам величезної подяки.
2002.11.25 | Костя
Re: ВАЖЛИВА ІНФОРМАЦІЯ ПРО ДЕЯКІ ЗМІНИ В ІСНУВАННІ МАЙДАНУ
Я вот только не пойму, зачем Майдану соревноваться с сайтами ин форм агентств.Это одно и тоже, что местной команде играть с Реал .Мадрид. – бюджет не тот.
2002.11.25 | Сергій Грищ
Re: ВАЖЛИВА ІНФОРМАЦІЯ ПРО ДЕЯКІ ЗМІНИ В ІСНУВАННІ МАЙДАНУ
А ви постарайтесь помітити різницю між "іншою пресою" і Майданом. Включіть ТВ годин в 7 вечора, або зобачте Піхвовщіка в неділю.З призначенням нового кінаха, здається, ця різниця стане більш видимою. У декілька "разів".
2002.11.25 | Спостерігач
Re: ВАЖЛИВА ІНФОРМАЦІЯ ПРО ДЕЯКІ ЗМІНИ В ІСНУВАННІ МАЙДАНУ
Сергій Грищ пише:> А ви постарайтесь помітити різницю між "іншою пресою" і Майданом. Включіть ТВ годин в 7 вечора, або зобачте Піхвовщіка в неділю.
Так мова ніби йде про Інтернет, нє?
Як на мою думку, то не варто розророшувати сили і якщо подавати новини, то лише ексклюзивні. Бо ні укр.правду ні кореспондент ви все одно не переплюнете. Та й особливого сенсу в цьому немає.
2002.11.27 | Serhiy Hrysch
Ха. Ха. Ха.
Особливо не переплюємо Кореспондент. Ну розсмішили.Кореспондент -- передруковка. Майдан -- джерело новин.