ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ
11/26/2002 | ukflxer
Голові Верховної Ради України
Володимиру Литвину
Президенту України
Леоніду Кучмі
ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ
За останні роки кількість та гострота невирішених проблем молоді суттєво зросла. З кожним роком вища освіта для молоді стає все більш недоступною, через її комерціалізацію. А ті щасливчики – студенти, яким вдалося поступити у державних закладах освіти перетворюються на жебраків з студентськими квитками, отримуючи мізерні стипендії. В небоєздатних українських військах щороку калічаться та вмирають від “дідівщини”, на присадибних ділянках та на будівництві котеджів для офіцерів молоді здорові юнаки – раби ХХІ століття. Державні службовці давно забули про законне право на житло для молодих сімей, натомість мільйони йдуть на утримання фонду сприяння молодіжному житловому будівництву. Масове безробіття та відсутність перспектив для працевлаштування, через перешкоджання чиновників розвитку підприємництва, штовхає молодь у лави злочинців. Гроші, які виділяє держава на реалізацію різноманітних соціальних програм, розкрадаються кількома вкрай політизованими, існуючими лише на папері, громадськими організаціями. Звичайно, що за таких умов “піклування” держави над молодими членами суспільства в Україні прогресує демографічна криза. Кожного року восени перманентно виникає “революційна ситуація”, чи головною рушійною силою та масовкою якої є студентство.
В той же час у керма державної молодіжної політики у країні знаходяться особи, які ігнорують або несвоєчасно виконують доручення Глави держави, Закони України. Вважаємо, що з приходом у Державний комітет у справах сім’ї та молоді на посаду Першого заступника голови Костянтина Ващенка інтриги та дрібне шкідництво організованому молодіжному руху з боку окремих державних службовців набули загрозливих масштабів. Відсутній реальний діалог та співпраця між профільним Держкомітетом і більшістю молодіжних та дитячих організацій. Останнім часом суттєво зросла кількість нерозв’язаних конфліктів між лідерами організованого молодіжного руху та заступниками голови Державного комітету у справах сім’ї та молоді. У установі, яка має дбати про молоде покоління українців, лобіювати інтереси молоді дуже багато чиновників забули про покладені на них функції та обов’язки, дбаючи лише про окремий фінансовий рядок для своїх структур за рахунок державного бюджету.
Український національний комітет молодіжних організацій після включення на початку 2002 року його керівників Володимира Рябіки, Сергія Зелинського, Вадима Місюри та Вадима Точеного до партійного списку СДПУ (о) перестав виконувати функції покладені на нього Законом України “Про молодіжні та дитячі громадські організації”, перетворившись у зручний партійний гаманець для обраних. Відсутній громадський контроль над фінансовою діяльністю найбільшої офіційної спілки молодіжних організацій. Розпочався процес розпаду цього угруповання. Вважаємо, що в умовах коли українському студентству мізерних стипендій не вистачає навіть на необхідніше, народні обранці мають унікальну нагоду виконати свої передвиборчі програми та підвищити стипендії за рахунок бюджетного рядка з 24 мільйонів, що беззаперечно будуть вкрадені у держави у 2003 році спритними ділками з УНКМО.
Просимо підшукати іншу роботу Костянтину Ващенко та ініціювати комплексні перевірки фінансової діяльності УНКМО за попередні роки. Просимо забезпечити реальне збільшення фінансування молодіжного житлового будівництва, кредитування освіти, стипендій студентам. Просимо скасувати антиконституційний загальний військовий обов’язок, спростити та зменшити оподаткування малого бізнесу з метою вирішення проблеми працевлаштування молоді.
Голова ВМО “Молодь – надія України” __________________ Вадим Гладчук
Володимиру Литвину
Президенту України
Леоніду Кучмі
ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ
За останні роки кількість та гострота невирішених проблем молоді суттєво зросла. З кожним роком вища освіта для молоді стає все більш недоступною, через її комерціалізацію. А ті щасливчики – студенти, яким вдалося поступити у державних закладах освіти перетворюються на жебраків з студентськими квитками, отримуючи мізерні стипендії. В небоєздатних українських військах щороку калічаться та вмирають від “дідівщини”, на присадибних ділянках та на будівництві котеджів для офіцерів молоді здорові юнаки – раби ХХІ століття. Державні службовці давно забули про законне право на житло для молодих сімей, натомість мільйони йдуть на утримання фонду сприяння молодіжному житловому будівництву. Масове безробіття та відсутність перспектив для працевлаштування, через перешкоджання чиновників розвитку підприємництва, штовхає молодь у лави злочинців. Гроші, які виділяє держава на реалізацію різноманітних соціальних програм, розкрадаються кількома вкрай політизованими, існуючими лише на папері, громадськими організаціями. Звичайно, що за таких умов “піклування” держави над молодими членами суспільства в Україні прогресує демографічна криза. Кожного року восени перманентно виникає “революційна ситуація”, чи головною рушійною силою та масовкою якої є студентство.
В той же час у керма державної молодіжної політики у країні знаходяться особи, які ігнорують або несвоєчасно виконують доручення Глави держави, Закони України. Вважаємо, що з приходом у Державний комітет у справах сім’ї та молоді на посаду Першого заступника голови Костянтина Ващенка інтриги та дрібне шкідництво організованому молодіжному руху з боку окремих державних службовців набули загрозливих масштабів. Відсутній реальний діалог та співпраця між профільним Держкомітетом і більшістю молодіжних та дитячих організацій. Останнім часом суттєво зросла кількість нерозв’язаних конфліктів між лідерами організованого молодіжного руху та заступниками голови Державного комітету у справах сім’ї та молоді. У установі, яка має дбати про молоде покоління українців, лобіювати інтереси молоді дуже багато чиновників забули про покладені на них функції та обов’язки, дбаючи лише про окремий фінансовий рядок для своїх структур за рахунок державного бюджету.
Український національний комітет молодіжних організацій після включення на початку 2002 року його керівників Володимира Рябіки, Сергія Зелинського, Вадима Місюри та Вадима Точеного до партійного списку СДПУ (о) перестав виконувати функції покладені на нього Законом України “Про молодіжні та дитячі громадські організації”, перетворившись у зручний партійний гаманець для обраних. Відсутній громадський контроль над фінансовою діяльністю найбільшої офіційної спілки молодіжних організацій. Розпочався процес розпаду цього угруповання. Вважаємо, що в умовах коли українському студентству мізерних стипендій не вистачає навіть на необхідніше, народні обранці мають унікальну нагоду виконати свої передвиборчі програми та підвищити стипендії за рахунок бюджетного рядка з 24 мільйонів, що беззаперечно будуть вкрадені у держави у 2003 році спритними ділками з УНКМО.
Просимо підшукати іншу роботу Костянтину Ващенко та ініціювати комплексні перевірки фінансової діяльності УНКМО за попередні роки. Просимо забезпечити реальне збільшення фінансування молодіжного житлового будівництва, кредитування освіти, стипендій студентам. Просимо скасувати антиконституційний загальний військовий обов’язок, спростити та зменшити оподаткування малого бізнесу з метою вирішення проблеми працевлаштування молоді.
Голова ВМО “Молодь – надія України” __________________ Вадим Гладчук