Степан Гавриш:Янукович повинен думати:Що я зробив для більшості?
11/28/2002 | Спостерігач
Степан Гавриш: «Прокидаючись щоранку, Янукович повинен думати: «Що я зробив для більшості?»
Степан Гавриш
Розмовляв Андрій Миселюк, ForUm
«У політиці треба відчувати закони Дарвіна і вміти втілювати їх в законах» - це афоризм лідера групи «Демократичні ініціативи» Степана Гавриша. В інтерв’ю ForUm’у Гавриш за допомогою перемігшої теорії дарвінізму, препарує складні взаємовідносини більшості і нового прем’єра, відбирання комітетів у опозиції («кожний із 450 народних депутатів здатний впоратися з будь-яким парламентським комітетом») і свої власні втрати у політичних джунглях.
-- «Демініціативи» пропонували своїх кандидатів на пост першого віце- прем’єра і одного з міністрів. Чи задоволені ви результатами розподілу постів в уряді?
-- Ми поки не будемо виражати своїх емоцій, оскільки ще не завершили переговори з цього приводу. Ми розуміємо. неможливо зупинити час, розуміємо інституційну ситуацію в державі – Конституція визначає, що виняткове право формувати уряд має президент України. Але загалом ми задоволені діалогом і вважаємо його істотним кроком на шляху реального формування коаліційного уряду.
Переговори ми ведемо по всьому, що стосується виконавчої влади. Поки дискусія проходить у тому напрямі, який нам подобається. Ми претендуємо на пости міністрів ПЕК і з питань надзвичайних ситуацій. Результат цих переговорів позитивний – прем’єр підтримав наші позиції, і тепер ми чекаємо президента. Рішення повинне бути прийняте у четвер ввечері.
-- Не тільки ваша фракція не отримала всього, чого просила. Чи означає це, що «скривджені» фракції можуть переглянути свою позицію в плані підтримки Януковича, якого вони зробили прем’єром?
-- Фракції більшості пішли на багато компромісів. І вважаємо, що тим самим зцементували парламентську більшість, а не додали до неї тріщин. Наприклад, ті ж соціал-демократи підтримали пропозиції, які були висунені консолідованою частиною більшості. Інші фракції погодилися з пропозиціями, які повинні були стати загальними для всієї більшості. Таким чином, узгодження позицій фракцій зі всією більшістю стало реальністю часу. До цього нічого подібного не було.
-- Що зі своєї сторони повинен робити прем’єр, щоб зцементувати підтримуючу його більшість?
-- Він повинен щодня з нею співпрацювати. Як Єльцин говорив: «Прокидаючись щоранку, я думаю: що я зробив для України?», так і прем’єр повинен кожний ранок, прокидаючись, думати: «Що я повинен зробити для більшості?»
-- Чи претендуєте ви на будь-які пости поза урядом?
-- Ми претендуємо на парламентські комітети з питань бюджету і на комітет з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією.
-- Чи не вважаєте ви, що перерозподіл комітетів негативно вплине на роботу Верховної Ради?
-- Це досить складна перспектива, але я погоджуюся з пропозиціями більшості й уряду. Ця позиція така: уряд повинно співпрацювати з більшістю, яка має реальний інструмент формування позицій уряду на професійному рівні, тобто профільні комітети ВР. Важко назвати країну розвиненої демократії, де 2/3 комітетів належали б опозиції.
Річ у тому, що, борючись проти політичного курсу президента й уряду, опозиція одночасно володіє дуже вагомим інструментом тиску на виконання програм президента і Кабміну. І послаблює, таким чином, позиції більшості.
-- А якщо серед депутатів немає більш грамотного професіонала, ніж голова того чи іншого комітету з числа опозиціонерів?
-- Це схоже на відомий український анекдот, але кожний із 450 народних депутатів здатний впоратися з будь-яким парламентським комітетом. Політик, який має великий досвід роботи в парламенті, спокійно може керувати будь-яким, навіть вузькопрофільним комітетом.
Якщо пригадати, що багато хто з таких політиків добився максимального успіху, керуючи відомими українськими інститутами без спеціальної освіти, отримуємо ще одне підтвердження: головне – не спеціальна освіта, а політична підготовка, уміння користуватися аналітично- експертними центрами і приймати компромісні рішення, які сьогодні чекають від них. Це завдання політичне, а не експертне. Головна слабість української влади в тому, що нею непомітно керують експерти. А нею повинні управляти політики.
-- Виходить прямо по Маяковському - «Ми і куховарку навчимо управляти комітетом».
-- Ні. Серед українських депутатів немає куховарок, наскільки мені відомо…
- На жаль….
-- … Це професійні люди, і, наскільки я знаю, 98% депутатів мають вищу освіту. Ми відійшли від політиків ленінського типу. Цим політикам нав’язувалися штучні марксистські принципи, які треба було реалізовувати в реальному житті. А у нас - нова політика: нам треба відчувати соціальні закони Дарвіна у політиці, тобто закони, які рухають природну політичну матерію, і переводити їх у формули законів. Для цього потрібен досвід не економіста чи юриста, а політичний світогляд, відповідні принципи, певна мораль.
-- Тобто, ви в четвер відберете комітети в опозиції?
-- Я не впевнений, що саме в цей четвер ми заберемо комітети. Але ця тенденція - на конвеєрі дискусії. І цей конвеєр рухається вже давно. Про це знає й опозиція. Вони могли вступити в діалог з нами, висловити свою позицію. Але вони прийняли правила гри, розуміючи, що уряд повинен мати сильну професіонально-портфельну базу в комітетах.
Степан Гавриш
Розмовляв Андрій Миселюк, ForUm
«У політиці треба відчувати закони Дарвіна і вміти втілювати їх в законах» - це афоризм лідера групи «Демократичні ініціативи» Степана Гавриша. В інтерв’ю ForUm’у Гавриш за допомогою перемігшої теорії дарвінізму, препарує складні взаємовідносини більшості і нового прем’єра, відбирання комітетів у опозиції («кожний із 450 народних депутатів здатний впоратися з будь-яким парламентським комітетом») і свої власні втрати у політичних джунглях.
-- «Демініціативи» пропонували своїх кандидатів на пост першого віце- прем’єра і одного з міністрів. Чи задоволені ви результатами розподілу постів в уряді?
-- Ми поки не будемо виражати своїх емоцій, оскільки ще не завершили переговори з цього приводу. Ми розуміємо. неможливо зупинити час, розуміємо інституційну ситуацію в державі – Конституція визначає, що виняткове право формувати уряд має президент України. Але загалом ми задоволені діалогом і вважаємо його істотним кроком на шляху реального формування коаліційного уряду.
Переговори ми ведемо по всьому, що стосується виконавчої влади. Поки дискусія проходить у тому напрямі, який нам подобається. Ми претендуємо на пости міністрів ПЕК і з питань надзвичайних ситуацій. Результат цих переговорів позитивний – прем’єр підтримав наші позиції, і тепер ми чекаємо президента. Рішення повинне бути прийняте у четвер ввечері.
-- Не тільки ваша фракція не отримала всього, чого просила. Чи означає це, що «скривджені» фракції можуть переглянути свою позицію в плані підтримки Януковича, якого вони зробили прем’єром?
-- Фракції більшості пішли на багато компромісів. І вважаємо, що тим самим зцементували парламентську більшість, а не додали до неї тріщин. Наприклад, ті ж соціал-демократи підтримали пропозиції, які були висунені консолідованою частиною більшості. Інші фракції погодилися з пропозиціями, які повинні були стати загальними для всієї більшості. Таким чином, узгодження позицій фракцій зі всією більшістю стало реальністю часу. До цього нічого подібного не було.
-- Що зі своєї сторони повинен робити прем’єр, щоб зцементувати підтримуючу його більшість?
-- Він повинен щодня з нею співпрацювати. Як Єльцин говорив: «Прокидаючись щоранку, я думаю: що я зробив для України?», так і прем’єр повинен кожний ранок, прокидаючись, думати: «Що я повинен зробити для більшості?»
-- Чи претендуєте ви на будь-які пости поза урядом?
-- Ми претендуємо на парламентські комітети з питань бюджету і на комітет з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією.
-- Чи не вважаєте ви, що перерозподіл комітетів негативно вплине на роботу Верховної Ради?
-- Це досить складна перспектива, але я погоджуюся з пропозиціями більшості й уряду. Ця позиція така: уряд повинно співпрацювати з більшістю, яка має реальний інструмент формування позицій уряду на професійному рівні, тобто профільні комітети ВР. Важко назвати країну розвиненої демократії, де 2/3 комітетів належали б опозиції.
Річ у тому, що, борючись проти політичного курсу президента й уряду, опозиція одночасно володіє дуже вагомим інструментом тиску на виконання програм президента і Кабміну. І послаблює, таким чином, позиції більшості.
-- А якщо серед депутатів немає більш грамотного професіонала, ніж голова того чи іншого комітету з числа опозиціонерів?
-- Це схоже на відомий український анекдот, але кожний із 450 народних депутатів здатний впоратися з будь-яким парламентським комітетом. Політик, який має великий досвід роботи в парламенті, спокійно може керувати будь-яким, навіть вузькопрофільним комітетом.
Якщо пригадати, що багато хто з таких політиків добився максимального успіху, керуючи відомими українськими інститутами без спеціальної освіти, отримуємо ще одне підтвердження: головне – не спеціальна освіта, а політична підготовка, уміння користуватися аналітично- експертними центрами і приймати компромісні рішення, які сьогодні чекають від них. Це завдання політичне, а не експертне. Головна слабість української влади в тому, що нею непомітно керують експерти. А нею повинні управляти політики.
-- Виходить прямо по Маяковському - «Ми і куховарку навчимо управляти комітетом».
-- Ні. Серед українських депутатів немає куховарок, наскільки мені відомо…
- На жаль….
-- … Це професійні люди, і, наскільки я знаю, 98% депутатів мають вищу освіту. Ми відійшли від політиків ленінського типу. Цим політикам нав’язувалися штучні марксистські принципи, які треба було реалізовувати в реальному житті. А у нас - нова політика: нам треба відчувати соціальні закони Дарвіна у політиці, тобто закони, які рухають природну політичну матерію, і переводити їх у формули законів. Для цього потрібен досвід не економіста чи юриста, а політичний світогляд, відповідні принципи, певна мораль.
-- Тобто, ви в четвер відберете комітети в опозиції?
-- Я не впевнений, що саме в цей четвер ми заберемо комітети. Але ця тенденція - на конвеєрі дискусії. І цей конвеєр рухається вже давно. Про це знає й опозиція. Вони могли вступити в діалог з нами, висловити свою позицію. Але вони прийняли правила гри, розуміючи, що уряд повинен мати сильну професіонально-портфельну базу в комітетах.