12/02/2002 | Cергiй

Обрання, а насправдi призначення Кучмою через слухняну "бiльшiсть" Прем'єр-Мiнiстром України представника донецького кримiнального клану Вiктора Януковича викликало жваве обговорення на сторiнках української преси. Амплiтуда оцiнок майбутньої дiяльностi нового уряду дуже широка - вiд захвально-оптимiстичних до катастрофiчно-поминальних. Причому до останнiх найчастiше вдаються засоби масової iнформацiї з нацiонально-демократичного табору.

Визнаємо, загроза подальшого змiцнення iснуючого режиму є реальною. Мало того, за найгiршим сценарiєм, Україну очiкує диктатура, ручне управлiння економiкою, вiдмова вiд полiтичного курсу у європейськi структури. Якщо врахувати, що деякi теперiшнi правителi з Банкової все частiше повторюють, що "сьогоднi влада сильна, як нiколи", то залишається лише сiсти та й заплакати.

Насправдi не все так погано, як здається на перший погляд. По-перше, нарештi вiдбулася чiтка структуризацiя українського парламенту: є, хоч i насильно сформована, але все-таки бiльшiсть, i потужна опозицiя у складi 210 народних депутатiв.

По-друге, дуже добре, що нестiйка бiльшiсть взяла на себе вiдповiдальнiсть за уряд i разом з ним - за ситуацiю в державi. Тепер українцi мають можливiсть переконатися в тому, чого насправдi вартi заєдисти.

По-третє, цiкаво буде спостерiгати, як загнузданий з трьох бокiв (донецький клан, Президент Кучма, голова Адмiнiстрацiї Президента Медведчук) Вiктор Янукович виявлятиме поки що прихованi власнi амбiцiї i характер керiвника-деспота?

По-четверте, чи довго проiснують негласнi домовленостi про ненапад мiж київським i донецьким угрупованнями? Адже вiдомо, що пiд час промовляння фрази: "мєжду ворами всьо должно бить чєстно" кожен з братанiв тримає нiж у кишенi.

По-п'яте, чи погодяться регiональнi елiти з посиленням адмiнiстративного тиску i з пiдпорядкуванням одному пануючому донецькому клановi?

По-шосте, ситуацiя в Українi i поза нею зараз настiльки важка й неоднозначна, що без змiни полiтичної системи (а вона, як вiдомо, не передбачається) розраховувати на якiснi змiни Януковичу не доводиться.

Такi невтiшнi для нового Прем'єра та його ставленикiв передумови навряд чи можна вважати добрим стартовим майданчиком. Поправити становище могли б вдало пiдiбранi кадри. Але...

Пiдiм'явши пiд себе так звану бiльшiсть i деяких нестiйких депутатiв-перебiжчикiв з опозицiйних фракцiй, Янукович за вказiвкою Кучми приступив до формування "нового" Кабiнету Мiнiстрiв. Я невипадково слово "нового" взяв у лапки, бо серед кандидатiв на мiнiстерськi портфелi представленi в основному знайомi всiм фiгури. Азаров i Табачник, Гайдук i Кирпа, Кремiнь i Кириленко вже неодноразово свiтилися на рiзного роду престижних посадах i є постiйним номенклатурним резервом Леонiда Кучми. Саме тому очiкувати якихось революцiйних змiн в українськiй економiцi марно й утопiчно.

Чим, скажiть, атеїст (як стверджував у пресі він сам) Дiма Табачник кращий за Семиноженка на посадi вiце-прем'єра з гуманiтарних питань? Те ж саме українофобство й запобiгання перед Росiєю. От хiба що синагог в Українi тепер побiльшає.

Перше вiце-прем'єрство i за сумiсництвом посада мiнiстра фiнансiв податкового iмператора Азарова на практицi призведе до повного припинення i так незначної лiбералiзацiї економiки й посилення впливу росiйських бiзнесових iнтересiв у нашiй державi. А призначення Тигипка головою Нацбанку несе в собi загрозу для стабiльностi гривнi та можливої емiсiї, що може призвести не лише до поглиблення кризи в економiцi, а й до повного краху всього економiчного органiзму держави.

Одне слово, вiд вихованцiв кланово-олiгархiчної автократiї Кучми можна очiкувати всього, але тiльки не поступу, не реформ, не української України. Який Президент - такий i глава його Адмiнiстрацiї, який Прем'єр - такий i склад його уряду. У народi з приводу цього вже давно говорять: "Яке їхало - таке й здибало".