Скільки коштує Володимир Стельмах?
12/02/2002 | Спостерігач
Скільки коштує Володимир Стельмах?
Ірина Бєлоусова,
"Укрінформбюро"
Чому українська влада (адміністрація президента, уряд та Верховна Рада) вирішила замінити Володимира Стельмаха на посту голови Національного банку? У Віктора Медведчука, Анатолія Кінаха та Віктора Януковича, Володимира Литвина — у кожного своя відповідь. Кожний з цих політиків вірить, що його відповідь — єдино вірна. Але це не так — ніхто з вищеназваних "світочів" вітчизняної політики ніколи у зв'язку з відставкою Стельмаха не говорив про необхідність грошової емісії. Крім, звісно, самого глави НБУ.
"Абсолютно необ'єктивно, абсолютно неправильно, абсолютно перекручено подані факти”, — так прокоментував лист прем'єра Кінаха президентові Кучмі Володимир Стельмах. І підкреслив, що однією з основних причин "посунути" його з поста голови правління НБУ є бажання тепер вже екс-прем'єра покрити недоотримані доходи бюджету за рахунок додаткової емісії. Щоправда, Стельмах ухилився від відповіді на питання, скільки грошей бажав "надрукувати" уряд. Кабмін, зі слів Володимира Семеновича, "може просити, скільки хоче, може просити все, що недоотримав. Але він не може вийти з прямою пропозицією з цим до НБУ".
Так, не може, але тільки допоки на чолі Нацбанку стоїть Володимир Стельмах. Ату його!
Хочу 700 мільйонів!
Спочатку уряд Анатолія Кінаха зажадав отримати від НБУ 700 млн. гривень для того, щоб заткнути дві "дірки" у бюджеті на 2003р. 500 млн. призначалося для виплат компенсацій вкладникам Ощадбанку, а 200 млн. гривень — для постраждалих від Чорнобильської катастрофи.
Володимир Стельмах розцінив подібні плани як знущання і над НБУ, і над здоровим глуздом. Але зумів утриматися від публічного з'ясування стосунків з прем'єром, відписавши в уряд, що бюджет Нацбанку на 2002 р. сформований з нульовим сальдо через значні витрати на реструктуризацію боргів і т.ін. Крім того, в рамках виконання бюджету-2002 НБУ і так мав перерахувати 200 млн. гривень: на технічне переоснащення вугільних шахт — 160 млн., на санаторно-курортне оздоровлення інвалідів — 5 млн. і на забезпечення інвалідів протезно-ортопедичними виробами — 35 млн. Оскільки ці свої зобов'язання НБУ практично повністю виконав ще в лютому 2002 р. — передав до бюджету 192 млн. гривень, Володимир Стельмах мав повне право відмовити інвалідам розумової діяльності, що засіли в уряді, у задоволенні їхніх необгрунтованих амбіцій.
Однак Анатолій Кінах не заспокоївся і продовжував наполягати на тому, що в ім'я інтересів держави уряд має повне право доїти "священну корову" НБУ. Тому Володимир Стельмах у вересні 2002 р. був змушений вже публічно заявити: "Я розцінюю це (вимоги Кабміну — авт.) як спробу створити скандал навколо НБУ і як політичну провокацію".
Політична провокація
Володимир Стельмах "накаркав" — не збігло й півтора місяця, як очікуваний скандал вибухнув. Але не з приводу прямої й жорсткої вимоги Анатолія Кінаха "дай гроші", а з причини, як витончено висловився одного разу сам Стельмах, "непрямої" емісії.
Український метод здійснення непрямої емісії простий, як звивина у мізках...
У чиїх мізках? Дозвольте автору ухилитися від відповіді на це питання. Назвіть, шановні читачі, потрібне прізвище самі. І не бійтеся помилитися — не помилитеся! Медведчук, Литвин, Кінах, Янукович, Азаров та ін. — всі однаково добрі.
Так от що придумали в уряді, в парламенті і в адміністрації президента. Аби заткнути дірки в бюджеті-2002, який хронічно не виконується по доходах, Кабінет міністрів Кінаха "незаконно зняв з доходів бюджету 1,7 млрд. гривень для розрахунків за зовнішніми боргами". Це слова народного депутата Валерія Асадчева, заступника голови бюджетного комітету Верховної Ради. А "через тиск на керівництво НБУ, — продовжує Асадчев, — уряд намагається примусити банк придбати облігації на суму 3,5 млрд. гривень. Наслідком такої політики буде здешевлення гривні".
Чисто-конкретно схема "непрямої емісії" виглядає таким чином. Є така Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Але грошей у неї немає, оскільки НАК одночасно винен і держбюджету, і РАТ "Газпром", і ще багатьом іншим фірмам. Але є у НАК "Нафтогаз України" дочірня структура, яка називається простіше — "Газ України". Ось вона і випустить облігації на суму 3,5 млрд. гривень з прибутковістю 3% річних! Так- так, читачу, ти не помилився. Саме 3% річних в гривні!
Ну який дурень придбає цінні папери з таким низьким доходом!? Особливо, якщо врахувати, що, зі слів того самого депутата Асадчева, у "Газу України" немає активів на таку суму, а саме підприємство збиткове!
Судячи з того, з якою наполегливістю Анатолій Кінах умовляв Володимира Стельмаха погодитися на "непряму емісію", спочатку на роль "дурника" призначався Нацбанк загалом і сам Стельмах зокрема. Цей план не спрацював, тому під зобов'язання викупити облігації "Газу України" крісло Володимира Стельмаха і було запропоновано всім бажаючим.
Гра в "дурня"
Першим забажав зіграти в "дурня" Сергій Тигіпко. Чому він був першим кандидатом на пост голови Нацбанку "Грані+" писали в попередньому номері (див. №38 ).
Хто буде другим?
Питаєте? Відповідаємо. Другим претендентом на посаду голови правління НБУ може стати кандидат, запропонований нинішнім прем'єр-міністром Віктором Януковичем. Інтерес простий: бюджет-2002 виконується з дефіцитом по доходах, тому необхідно вжити всіх заходів, аби всі боржники бюджету розрахувалися з державою. Одним з головних боржників є "Газ України", але у нього немає грошей. Грошей немає тому, що енергогенеруючі компанії не розраховуються за газ. "Газ України" випускає облігації, їх купує Національний банк, а дохід від продажу цінних паперів перераховує до бюджету. У бюджеті з'являються гроші, за рахунок яких виплачуються зарплати бюджетникам, пенсії, допомоги тощо. Отримавши гроші напередодні святкування Нового року, громадяни України сміються, п'ють шампанське і славлять прем'єр-міністра Віктора Януковича і президента Леоніда Кучму.
Після Нового року починається другий етап гри. Частину облігацій у Нацбанку викуповують деякі (є "чисто конкретний" список — авт.) компанії, яким наплювати на доходність цих цінних паперів. Адже ніхто не може дати гарантії, що в 2003 р. інфляція в Україні не перевищить три відсотки?
Потім "Газ України" продає борги тих генеруючих компаній, які не розрахувалися за постачання природного газу. Продає за ті самі облігації і економить на цьому горезвісні три відсотки. А колишні власники облігацій пред'являють свої права на "чисто конкретні" генеруючі компанії...
Ви скажете — це фантастика! Та годі вам. В Україні від фантастики до реального життя лише один крок! От, скажімо, наприклад, у 2001 р. головним кредитором "Донбасенерго" був не хто інший, як вже згадуваний "Газ України", якому енергетики заборгували 260 млн. гривень. Майно "Донбасенерго" за позовом "Енергетика і паливо України" (дочірня компанія "Газу України" — авт.) було описано на суму близько 200 млн. гривень і 28 квітня 2001 р. продано на аукціоні за 208 млн. гривень. Що від цієї операції отримала держава? Та нічого, судячи з реакції генпрокуратури України, яка намагалася призупинити виконання цієї операції через її невідповідність чинному законодавству.
А сьогодні "донецькі" пропонують державі більш вигідний варіант. Вони, так і бути, згодні втратити 3% від суми емісії облігацій "Газу України" — 105 млн. гривень. Вони готові втратити і більше, якщо, звісно, саме їм дістанеться слава рятівників Вітчизни від фінансової катастрофи. Але якщо в результаті непрямої емісії розміром в 3,5 млрд. курс гривні впаде хоча б на 5%, ці втрати виправдаються. А у колишнього міністра фінансів Ігоря Юшка з'явиться шанс обійняти посаду голови правління НБУ.
Та й дійсно, чим він гірше від Сергія Тигіпка? Він краще!
Ірина Бєлоусова,
"Укрінформбюро"
Чому українська влада (адміністрація президента, уряд та Верховна Рада) вирішила замінити Володимира Стельмаха на посту голови Національного банку? У Віктора Медведчука, Анатолія Кінаха та Віктора Януковича, Володимира Литвина — у кожного своя відповідь. Кожний з цих політиків вірить, що його відповідь — єдино вірна. Але це не так — ніхто з вищеназваних "світочів" вітчизняної політики ніколи у зв'язку з відставкою Стельмаха не говорив про необхідність грошової емісії. Крім, звісно, самого глави НБУ.
"Абсолютно необ'єктивно, абсолютно неправильно, абсолютно перекручено подані факти”, — так прокоментував лист прем'єра Кінаха президентові Кучмі Володимир Стельмах. І підкреслив, що однією з основних причин "посунути" його з поста голови правління НБУ є бажання тепер вже екс-прем'єра покрити недоотримані доходи бюджету за рахунок додаткової емісії. Щоправда, Стельмах ухилився від відповіді на питання, скільки грошей бажав "надрукувати" уряд. Кабмін, зі слів Володимира Семеновича, "може просити, скільки хоче, може просити все, що недоотримав. Але він не може вийти з прямою пропозицією з цим до НБУ".
Так, не може, але тільки допоки на чолі Нацбанку стоїть Володимир Стельмах. Ату його!
Хочу 700 мільйонів!
Спочатку уряд Анатолія Кінаха зажадав отримати від НБУ 700 млн. гривень для того, щоб заткнути дві "дірки" у бюджеті на 2003р. 500 млн. призначалося для виплат компенсацій вкладникам Ощадбанку, а 200 млн. гривень — для постраждалих від Чорнобильської катастрофи.
Володимир Стельмах розцінив подібні плани як знущання і над НБУ, і над здоровим глуздом. Але зумів утриматися від публічного з'ясування стосунків з прем'єром, відписавши в уряд, що бюджет Нацбанку на 2002 р. сформований з нульовим сальдо через значні витрати на реструктуризацію боргів і т.ін. Крім того, в рамках виконання бюджету-2002 НБУ і так мав перерахувати 200 млн. гривень: на технічне переоснащення вугільних шахт — 160 млн., на санаторно-курортне оздоровлення інвалідів — 5 млн. і на забезпечення інвалідів протезно-ортопедичними виробами — 35 млн. Оскільки ці свої зобов'язання НБУ практично повністю виконав ще в лютому 2002 р. — передав до бюджету 192 млн. гривень, Володимир Стельмах мав повне право відмовити інвалідам розумової діяльності, що засіли в уряді, у задоволенні їхніх необгрунтованих амбіцій.
Однак Анатолій Кінах не заспокоївся і продовжував наполягати на тому, що в ім'я інтересів держави уряд має повне право доїти "священну корову" НБУ. Тому Володимир Стельмах у вересні 2002 р. був змушений вже публічно заявити: "Я розцінюю це (вимоги Кабміну — авт.) як спробу створити скандал навколо НБУ і як політичну провокацію".
Політична провокація
Володимир Стельмах "накаркав" — не збігло й півтора місяця, як очікуваний скандал вибухнув. Але не з приводу прямої й жорсткої вимоги Анатолія Кінаха "дай гроші", а з причини, як витончено висловився одного разу сам Стельмах, "непрямої" емісії.
Український метод здійснення непрямої емісії простий, як звивина у мізках...
У чиїх мізках? Дозвольте автору ухилитися від відповіді на це питання. Назвіть, шановні читачі, потрібне прізвище самі. І не бійтеся помилитися — не помилитеся! Медведчук, Литвин, Кінах, Янукович, Азаров та ін. — всі однаково добрі.
Так от що придумали в уряді, в парламенті і в адміністрації президента. Аби заткнути дірки в бюджеті-2002, який хронічно не виконується по доходах, Кабінет міністрів Кінаха "незаконно зняв з доходів бюджету 1,7 млрд. гривень для розрахунків за зовнішніми боргами". Це слова народного депутата Валерія Асадчева, заступника голови бюджетного комітету Верховної Ради. А "через тиск на керівництво НБУ, — продовжує Асадчев, — уряд намагається примусити банк придбати облігації на суму 3,5 млрд. гривень. Наслідком такої політики буде здешевлення гривні".
Чисто-конкретно схема "непрямої емісії" виглядає таким чином. Є така Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Але грошей у неї немає, оскільки НАК одночасно винен і держбюджету, і РАТ "Газпром", і ще багатьом іншим фірмам. Але є у НАК "Нафтогаз України" дочірня структура, яка називається простіше — "Газ України". Ось вона і випустить облігації на суму 3,5 млрд. гривень з прибутковістю 3% річних! Так- так, читачу, ти не помилився. Саме 3% річних в гривні!
Ну який дурень придбає цінні папери з таким низьким доходом!? Особливо, якщо врахувати, що, зі слів того самого депутата Асадчева, у "Газу України" немає активів на таку суму, а саме підприємство збиткове!
Судячи з того, з якою наполегливістю Анатолій Кінах умовляв Володимира Стельмаха погодитися на "непряму емісію", спочатку на роль "дурника" призначався Нацбанк загалом і сам Стельмах зокрема. Цей план не спрацював, тому під зобов'язання викупити облігації "Газу України" крісло Володимира Стельмаха і було запропоновано всім бажаючим.
Гра в "дурня"
Першим забажав зіграти в "дурня" Сергій Тигіпко. Чому він був першим кандидатом на пост голови Нацбанку "Грані+" писали в попередньому номері (див. №38 ).
Хто буде другим?
Питаєте? Відповідаємо. Другим претендентом на посаду голови правління НБУ може стати кандидат, запропонований нинішнім прем'єр-міністром Віктором Януковичем. Інтерес простий: бюджет-2002 виконується з дефіцитом по доходах, тому необхідно вжити всіх заходів, аби всі боржники бюджету розрахувалися з державою. Одним з головних боржників є "Газ України", але у нього немає грошей. Грошей немає тому, що енергогенеруючі компанії не розраховуються за газ. "Газ України" випускає облігації, їх купує Національний банк, а дохід від продажу цінних паперів перераховує до бюджету. У бюджеті з'являються гроші, за рахунок яких виплачуються зарплати бюджетникам, пенсії, допомоги тощо. Отримавши гроші напередодні святкування Нового року, громадяни України сміються, п'ють шампанське і славлять прем'єр-міністра Віктора Януковича і президента Леоніда Кучму.
Після Нового року починається другий етап гри. Частину облігацій у Нацбанку викуповують деякі (є "чисто конкретний" список — авт.) компанії, яким наплювати на доходність цих цінних паперів. Адже ніхто не може дати гарантії, що в 2003 р. інфляція в Україні не перевищить три відсотки?
Потім "Газ України" продає борги тих генеруючих компаній, які не розрахувалися за постачання природного газу. Продає за ті самі облігації і економить на цьому горезвісні три відсотки. А колишні власники облігацій пред'являють свої права на "чисто конкретні" генеруючі компанії...
Ви скажете — це фантастика! Та годі вам. В Україні від фантастики до реального життя лише один крок! От, скажімо, наприклад, у 2001 р. головним кредитором "Донбасенерго" був не хто інший, як вже згадуваний "Газ України", якому енергетики заборгували 260 млн. гривень. Майно "Донбасенерго" за позовом "Енергетика і паливо України" (дочірня компанія "Газу України" — авт.) було описано на суму близько 200 млн. гривень і 28 квітня 2001 р. продано на аукціоні за 208 млн. гривень. Що від цієї операції отримала держава? Та нічого, судячи з реакції генпрокуратури України, яка намагалася призупинити виконання цієї операції через її невідповідність чинному законодавству.
А сьогодні "донецькі" пропонують державі більш вигідний варіант. Вони, так і бути, згодні втратити 3% від суми емісії облігацій "Газу України" — 105 млн. гривень. Вони готові втратити і більше, якщо, звісно, саме їм дістанеться слава рятівників Вітчизни від фінансової катастрофи. Але якщо в результаті непрямої емісії розміром в 3,5 млрд. курс гривні впаде хоча б на 5%, ці втрати виправдаються. А у колишнього міністра фінансів Ігоря Юшка з'явиться шанс обійняти посаду голови правління НБУ.
Та й дійсно, чим він гірше від Сергія Тигіпка? Він краще!