Медведчук сам злякався необмеженої влади?
12/02/2002 | Майдан-ІНФОРМ
Голова УРП “Собор”, народний депутат України Анатолій Матвієнко коментує політичну ситуацію, в якій діятиме новопризначений уряд В.Януковича:
– Віктор Медведчук, схоже, сам злякався необмеженої влади, яку він був отримав. Він прекрасно розуміє всю складність ситуації, в яку потрапила сьогодні Україна і, щоб втекти від відповідальності, дав згоду на призначення Прем’єр-міністром В.Януковича. Це було вигідно і президентові, який звик балансувати між різними центрами впливу. Благословила прем’єрство Януковича і Росія, - з огляду на стійку проросійську репутацію колишнього донецького губернатора. Нарешті, не протидіяла цьому і Європа, яка втратила останнім часом інтерес до українських подій.
Однак сьогодні вже зрозуміло: В.Януковичу не дали створити те, що він хотів. У новому уряді виникли принаймні два центру впливу, один з яких повністю контрольований Президентом. Не кажу вже про “силовиків”, яких ніхто і не вносив в “урядовий” пакет. Але симптоматично, що ключову позицію в уряді посідатиме не лише М.Азаров, якій є людиною особисто Л.Кучми. Зберіг свою “стратегічну” посаду також секретар Кабміну В.Яцуба (попри відчайдушні спроби В.Януковича посадити в це крісло свою людину). Людьми не з команди Януковича є також такі ключові постаті, як Д.Табачник та В.Хорошковський.
В цілому ж уряд справляє враження калейдоскопу чи мозаїки. На жаль, впадає в око і те, що в уряді відсутні “ринковики”. Якщо колишній міністр фінансів В.Юшко був людиною ринкових поглядів, то М.Азаров, що “успадкував” його крісло, буде, судячи з усього, лише посилювати податковий прес і додушувати національний бізнес. Отже, хоч і остаточні висновки робити ще рано, загальне враження цей уряд викликає невтішне.
А тому вихід в одному – сісти всім разом і подумати, як рятувати Україну. І, хоч як це парадоксально звучить, серед усієї владної еліти найзацікавленішим у такій розмові сьогодні є особисто президент Л.Кучма, - в силу ситуації, до якої він потрапив.
– Віктор Медведчук, схоже, сам злякався необмеженої влади, яку він був отримав. Він прекрасно розуміє всю складність ситуації, в яку потрапила сьогодні Україна і, щоб втекти від відповідальності, дав згоду на призначення Прем’єр-міністром В.Януковича. Це було вигідно і президентові, який звик балансувати між різними центрами впливу. Благословила прем’єрство Януковича і Росія, - з огляду на стійку проросійську репутацію колишнього донецького губернатора. Нарешті, не протидіяла цьому і Європа, яка втратила останнім часом інтерес до українських подій.
Однак сьогодні вже зрозуміло: В.Януковичу не дали створити те, що він хотів. У новому уряді виникли принаймні два центру впливу, один з яких повністю контрольований Президентом. Не кажу вже про “силовиків”, яких ніхто і не вносив в “урядовий” пакет. Але симптоматично, що ключову позицію в уряді посідатиме не лише М.Азаров, якій є людиною особисто Л.Кучми. Зберіг свою “стратегічну” посаду також секретар Кабміну В.Яцуба (попри відчайдушні спроби В.Януковича посадити в це крісло свою людину). Людьми не з команди Януковича є також такі ключові постаті, як Д.Табачник та В.Хорошковський.
В цілому ж уряд справляє враження калейдоскопу чи мозаїки. На жаль, впадає в око і те, що в уряді відсутні “ринковики”. Якщо колишній міністр фінансів В.Юшко був людиною ринкових поглядів, то М.Азаров, що “успадкував” його крісло, буде, судячи з усього, лише посилювати податковий прес і додушувати національний бізнес. Отже, хоч і остаточні висновки робити ще рано, загальне враження цей уряд викликає невтішне.
А тому вихід в одному – сісти всім разом і подумати, як рятувати Україну. І, хоч як це парадоксально звучить, серед усієї владної еліти найзацікавленішим у такій розмові сьогодні є особисто президент Л.Кучма, - в силу ситуації, до якої він потрапив.