12/04/2002 | Гура

http://www.pravda.com.ua/archive/2002/december/3/4.shtml

Апорт, пане Піскун, ще апорт!

Editorial, УП , 3.12.2002, 18:28

Велика стрілка наближалася до "12", маленька вже стояла на "6". Робочий день понеділка, 2 грудня, добігав свого кінця. Ніщо не віщувало комедії. Але ситуацію було врятовано. До редакції "Української правди" зателефонувала дівчина з прес-служби Генеральної прокуратури і повідомила: акредитація кореспондента УП на прес-конференцію заступника Піскуна Атаманюка, яка мала відбутися у вівторок… анульована.

"В связи с тем, что вы необъективно освещаете позицию Генпрокуратуры, используете информацию, полученную на пресс-конференции, считаем нецелесообразным наше дальнейшее сотрудничество. Мы проанализировали ваши публикации после пресс-конференций, и пришли к выводу, что не нуждаемся в сотрудничестве с вами. В дискуссию с вами вступать не буду. Всего хорошего", - пояснила чистою російською прес-секретар Піскуна.

Щелепу співробітника, який почув таке зі слухавки, довелося підбирати з підлоги. Подібних заяв у практиці УП ще не було. Першою реакцією був шок. Він змінився реготом: влада давно не презентувала таких подарунків для своїх опонентів, давно так не дискредитувала себе.

Уявляєте, на якому фоні це відбувається?! На дворі початок ХХІ сторіччя, у країні вже три місяці розмови про цензуру не припиняються, і на державному рівні вже проголошено, що такого явища у нас не існує. Вже два місяці, як Северінсен надсилаються моніторинги. Вже п'ять місяців, як влада стала прозорою – так пообіцяв Медведчук. Вже півроку, як Кучмою проголошено "європейський вибір" України. Вже 26 місяців, як шукають убивцю Георгія Гонгадзе. Вже шість років, як ухвалено Конституцію України. Вже сім років, як ми – члени Ради Європи. Вже вісім років, як держава рухається шляхом радикальних реформ. Врешті-решт, це трапилося за два дні до слухань щодо свободи слова.

Але про все це Піскун забув. І став пліч-о-пліч із ворогами нашого президента, плюючи на нього з високого генпрокурорського крісла.

Ми не сумніваємося, що саме Піскун наклав резолюцію обмежити право на інформацію окремо взятому виданню, "Українській правді". Ця впевненість ще більше підсилюється, якщо згадати привселюдне невдоволення Піскуна, висловлене у відповідь на питання кореспондента УП на останній прес-конференції. Зрештою, складно уявити, що порушити Конституцію наважилися рядові службовці прес-служби Генпрокуратури.

Позбавивши УП права бути присутньою на прес-конференції, Піскун знехтував Конституцією, а також законами про інформацію та про пресу. Крім того, він начхав на ряд указів свого прямого начальника – на прізвище Кучма. Він виступив проти оголошеного у державі курсу. Він навіть надавав стусанів самому собі – бо з приходом Піскуна Генпрокуратура аж захлиналася у саморозPRюванні.

І головне – виставивши "Українську правду" за двері, Піскун нічого не домігся. Оскільки і запитати у керівництва Генеральної прокуратури, і почути сказане ними УП зможе завжди – через своїх колег, які й інформацією поділяться, і поцікавляться потрібним.

Що б не казали, але таку владу треба зносити під самий фундамент. І не тільки тому, що вона порушує закон, але й робить очевидні дурощі. Ви, може, скажете, що ми ображаємо людей? Почитайте, будь ласка, зізнання заступника генпрокурора про можливі причини загибелі Георгія Гонгадзе. "Версій багато, починаючи з того, що він вийшов, впав, зламав собі голову. Я шуткую", - сказав у вівторок Шокін. На тій самій прес-конференції, куди не пустили УП.

P.S. "Українська правда" просить вважати цей editorial запитом до адміністрації президента. У білих, легалізованих "темниках" АП (які ще називаються "прес-релізами №…") Банкова закликає оперативно повідомляти про випадки, коли органи виконавчої влади порушують законодавство у відносинах із пресою.