12/05/2002 | Спостерігач

Що зламалося у відносинах «Україна – ЄС»?






Анатолій Баронін, БФ “Співдружність”

Минулого тижня Президент Європейської Комісії Романо Проді в інтерв’ю голландській газеті “Фольксрант” зробив заяву про місце України в Європі. На його думку, Україна не може стати членом ЄС.

Дослівно це прозвучало так: “те, що українці відчувають себе європейцями – це проблеми їх власної самоідентифікації. Наприклад, новозеландці також відчувають себе європейцями, але це ж не мотив для вступу Нової Зеландії в ЄС. Але немає ніяких підстав для того, щоб вести мову про потенційний вступ Марокко, України або Молдови”.

Заява Проді свідчить про ряд нових тенденцій, що виникли у відносинах Україна–ЄС. Що ж це за тенденції?

По-перше керівництво України і ЄС по-різному розуміють критерії інтеграції. Якщо в заявах української сторони домінує ідея стратегічного значення і географічного розташування України, то Євросоюз вимагає реальних економічних перетворень і розвитку демократії і верховенства права.

Незважаючи на те, що ряд політичних діячів України відстоюють українське законодавство щодо європейських стандартів, невдоволення ЄС зводиться до:

· відсутності економічних реформ і перетворень в Україні, соціальних показників, що супроводжуються зростанням;

· ігнорування Україною економічних показників зростання як аргументація;

· систематичного невиконання вимог ЄС, закладених в Стратегії;

· довільного встановлення термінів інтеграції і використання їх у зовнішньополітичних заявах в умовах невизначеності політики ЄС відносно розширення.

Незважаючи на оптимістичні заяви українського керівництва щодо можливостей інтеграції до 2011 року, озвучене в черговий раз представником МЗС О. Чалим, представники Єврокомісії за останні 6 місяців двічі змінили позицію стосовно України. Динаміка змін виглядає таким чином: потенційний кандидат на вступ – статус “особливого сусіда” - заперечення можливості вступу в ЄС.

На думку ряду аналітиків, стрімка зміна бачення Брюсселем партнерства з Україною по часовим рамкам співпадає з рядом подій:














Зміна формату партнерства
Події

Статус «особливого сусіда»
Результати парламентських виборів в Україні;
Активізація опозиційних настроїв в Україні;
Зростання скептичних настроїв в ЄС відносно перспектив майбутнього розширення Евросоюзу і його доцільності.

Заперечення можливості вступу в ЄС
Обвинувачення України в незаконній поставці «Кольчуг» в Ірак;
Візит Л. Кучми на самміт НАТО в Празі;
Візит Л. Кучми в Італію;
Проблеми з діяльністю парламентської більшості.

У той же час 19 квітня цього року, через 5 днів після пропозиції про надання статусу “особливого сусіда”, прес-секретар Єврокомісії Гуннар Віганд заявив про те, що Єврокомісія може визначитися відносно нової програми співпраці зі східними сусідами восени 2002 року. ЄК планувала до кінця року подати Раді міністрів Євросоюзу і Європарламенту документ, де будуть викладені пропозиції відносно майбутніх відносин з країнами-сусідами, в тому числі з Україною.

За оцінками аналітиків Фонду, заява Р. Проді на минулому тижні з’явилася анонсуванням даної програми. Той факт, що раніше заяви ЄК, в тому числі Р. Проді, були більш дипломатичними, пояснюється тим, що керівництво ЄК чекало розгляду і затвердження документа серед членів Європейського парламенту (ЄП). Другою версією посилювання висловлювання відносно України може бути те, що прорив 9 країн Люксембургської і Хельсинкської груп в ЄС після 2003 року може призвести до збільшення інтеграційних амбіцій ряду країн з низьким рівнем економічного розвитку і високою політичною напруженістю (Молдова, Вірменія, Грузія і інш.).

Беручи до уваги той факт, що популярність Р. Проді в Європі була обумовлена, частково, здатністю йти на компроміс, його безкомпромісна політика до України може свідчити про переважання внутрішньої переконаності. При цьому, ряд зарубіжних експертів вважають, що дана позиція обумовлена сформованою негативною думкою Президента ЄК відносно керівництва України і існуючою політичною системою.

Аналітики Фонду вважають, що одним з ініціаторів подібної заяви міг стати Стефано Санніно, член команди Проді, екс-посол ОБРЄ в Югославії, що відповідає в цей час за питання зовнішньої політики, безпеки і оборони. Крім того, не виключається причетність до документа представників Іспанії, а також команди комісара ЄК з питань розширення Г. Ферхойгена.

Звертає на себе увагу те, що серед країн, які не можуть розраховувати на вступ до ЄС, Р. Проді назвав Україну, Молдову і Марокко.

22 грудня 1999 року журнал Janes опублікував інтерв’ю з Президентом ЄК, в якому останній заявив про те, що ЄС має активно співпрацювати з Росією, Україною, Кавказом і Магрібом для забезпечення кордонів з цими країнами, і запобігання створенню лінії між бідністю і процвітанням в Європі. Очевидно, Брюссель частково переглянув позиції відносно РФ з приходом до влади В. Путіна. Включення до списку Вірменії (заява Проді про європейську ідентифікацію вірмен) може свідчити про остаточне рішення ЄС відносно кандидатури Туреччини. При цьому існує думка, що процес розширення ЄС може бути припинений на невизначений час, необхідний для адаптації нових країн-членів. Таким чином, подальші переговори про вступ України в Євросоюз можуть виявитися безпідставними.

У той же час, по часовим рамкам заява Р. Проді співпала з візитом в Італію Президента України Л. Кучми. За оцінками аналітиків Фонду, даний збіг може бути пов’язаний з тим, що в ході римського візиту очікувалося, що Л. Кучма проведе зустріч з рядом опозиціонерів Італії. Такий крок, на думку аналітиків Фонду, був покликаний встановити контакт з опозиційними силами Італії як для нейтралізації можливої критики уряду Берлуськоні відносно зближення Італії з Україною. Крім того, враховуючи ймовірну зміну партійної приналежності наступного уряду Італії, встановлення контактів з опозицією могло б позитивно відбитися на майбутніх відносинах Україна-Італія.

Беручи до уваги той факт, що Р. Проді з політичних переконань близький до партійного спектра “лівіше центру”, будучи до призначення Президентом ЄК лідером “Оливкового дерева” (коаліції партій лівого крила), він, ймовірно, зберіг свій вплив на дані політичні сили, що знаходяться сьогодні в опозиції до правого блоку «Дім свободи» С. Берлуськоні. Таким чином, заява Р. Проді могла також бути непрямим попередженням учасників політичного процесу в Італії відносно лобіювання інтересів України Італією.

Другим аспектом візиту Л. Кучми в Італію стало обговорення двосторонньої угоди про взаємне працевлаштування громадян і їх соціальний захист. Раніше Італія ухвалила закон, що легалізує українців, які знаходяться незаконно на її території. Ослаблення режиму для громадян України в Італії дозволяє в свою чергу легалізувати значні трудові ресурси, які можуть скласти конкуренцію на внутрішньому ринку праці ЄС. Дана перспектива, очевидно, викликає побоювання з боку керівництва ЄС і національних урядів.

За оцінками аналітиків Фонду, протягом найближчих 2 місяців можна чекати на заяву представників ЄС з більш докладною конкретизацією причин неможливості інтеграції України в європейське співтовариство. При цьому критиці, ймовірно, буде піддане виконання Києвом програм, передбачених Стратегією ЄС відносно України і договірними документами, прийнятими в ході двосторонніх переговорів Україна – ЄС.

Останнім часом в Євросоюзі почастішали розмови щодо економії України на євро інтеграції. Зокрема, розповсюджується інформація про те, що Київ виділив лише п’яту частину коштів, передбачених бюджетом на інтеграційні процеси. Таким чином, існує імовірність того, що моніторинг діяльності Кабінету Міністрів під керівництвом В. Януковича стане визначальним чинником майбутніх відносин України і Європейського Союзу на найближчі 3-5 років.