ПРОSРАТИ ВСЕ!
12/07/2002 | Максим
Уже трохи застаріло, але...
ПРОSРАТИ ВСЕ!
Великий секрет Ющенка, про який не здогадується електорат, полягає в тому, що він — Ющенко — ніяким Президентом бути не хоче. І влади ніякої не хоче також. Минулого тижня це змогли усвідомити всі. Нарешті.
У Рівному виходить газета “Волинь”. У кожному черговому номері на першій сторінці вона повідомляє: “До обрання Віктора Ющенка Президентом України залишилося…” стільки-то днів. Сімсот, здається. Чи вже менше. Не суттєво, бо, швидше за все, Ющенко Президентом уже не стане.
Ні, безперечно, всяке може трапитися, але після голосуванню по Януковичу щось зломилося. Однозначно. В усвідомленні політичного бомонду система під назвою “Наша Україна” ніби пройшла якусь невидиму “точку возврата”. Ту точку, до якої ще можна було спробувати все повернути назад — у переможний березень/квітень. Тоді здавалося — єдиного поруху було досить, щоб Кучма сам віддав владу Ющенку… Минулося, осталися руїни по полю. Руїни нездійснених мрій і марних сподівань тих, хто голосував за Ющенка і чекав від нього Діла. Діла не було. Зате були сумніви, вичікування, нерішучість і поразки. Суцільні поразки. Ми постійно чули від Ющенка, що він “розчарований”. Тепер він має бути розчарований — гірко. Принаймні про людські очі. Бо, мабуть, у душі Ющенко ніколи й не хотів перемоги. По-справжньому.
Умовний спосіб
Якби Ющенко хотів, він уже давно був би Президентом. Ще в 1999 році. Але тоді він не захотів, хоч його усі й просили. А потім пояснювали, що Ющенко таки правильно зробив, бо його б просто вбили. Як Гетьмана. Тобто Ющенко тоді елементарно злякався. Пішов у прийомні сини до Кучми. І було йому добре аж до зими 2000\2001 року, коли стілець під Кучмою захитався, опозиція вивела на вулиці людей і всі чекали лише якогось знака від Ющенка. Ющенко не пішов до людей. Він пішов до Кучми, щоб підписати там щось смішне про “фашистів” і “так звану опозицію”.
Зрештою, уже після останніх виборів, коли Медведчук на кілька тижнів пішов у запій і ніде не показувався, усі чекали від Ющенка дій. Опозиція мала тоді 220-230 голосів. Деякі з них були нестійкі, але й серед “Єди” були ті, хто вагався і був готовий підписатися під Ющенка, якби ВАЮ проявив активність, показав себе як справжній лідер. У той момент Ющенко мав реальний шанс отримати все.
Якби пішов на чіткий союз з комуністами та рештою опозиції, то взяли б під повний контроль Верховну Раду і могли б претендувати на контроль над урядом. Якби пішов на союз з “За Єду”, то відтер би у глухий кут Медведчука. Міг би претендувати на пости для своїх людей у Кабміні, можливо, на прем’єрське крісло для себе. Потрібне було рішення. Бо саме рішень чекають від лідерів. Але рішень не було. Були зволікання, затягування. Ющенко знову перелякався. Цього разу власної перемоги. Знову почалися сепаратні переговори. Незрозуміла зверхність щодо комуністів, такі ж незрозумілі вимоги до “Єди”. Чим усе закінчилося?
Простою і блискучою перемогою Кучми/Медведчука. Сьогодні ми бачимо логічне завершення ще того — травневого наступу. На арену виходить Янукович. За ним переможна ватага більшості, яка ділить портфелі у Кабінеті Міністрів і комітети у Верховній Раді. Бере під контроль НБУ, СБУ і Податкову Адміністрацію. За все це треба дякувати — розчарованому Ющенку. Нехай подивиться як переможець отримує все. У нагороду за те, що прагнув перемоги. По-справжньому.
Оргія-Тризна
Люди більшості не можуть стримати радості. Це сп’яніння може мати для них негативні наслідки. Наприклад, якщо Медведчук таки призначить руками Президента свого брата Медведчука головним митарем України, це буде вже безпредєл. Це буде вже занадто.
Так само, як і у випадку з СБУ. Якщо цю структуру віддадуть донецьким, то все це може закінчитися дуже весело. Сміятися будемо на кутні зуби. Разом з розчарованим Ющенком. А донецькі і київські можуть навіть через якийсь час почати стріляти. Ні, ще не зараз. Зважаючи на теперішній тиск з боку Заходу. (Цей тиск змушує всіх їх до єднання і спільної протидії.) Але пізніше. Десь там у березні-квітні. Можливе любе. Хоча, з іншого боку, люди, які прийшли зараз до влади, не настільки дурні, щоб марнувати спільну перемогу в угоду особистим амбіціям. Тим паче що рейтинг Ющенка все одно залишатиметься якийсь час ще досить високим. А тому фінальний акорд цієї безславної для ВАЮ п’єси ми побачимо тоді, коли парламент ухвалить зміни в Конституції, якими різко обмежить повноваження майбутнього президента. Тоді Ющенко, навіть і у разі своєї можливої “перемоги” отримає суто декоративні повноваження, а реальну владу матиме парламент з більшістю, яка нам — відома.
Зрештою, це був би логічний і найбільш бажаний для Ющенка фінал. Внутрішньо, у душі, він мріє лишень про те, щоб усі дали йому святий спокій. І якщо взяти його теплим десь уночі і запитати — чи хоче він реальної влади, Віктор Андрійович вам щиро скаже — ні.
Якщо ж зараз Медведчук, Янукович і прочая зможуть раптом “запустити” економіку і досягти якихось відчутних економічних зрушень, тоді Ющенку взагалі гаплик. Його міф остаточно розвіється, а сам він перетвориться на українського Явлінського чи Нємцова. Тобто на політика третього ешелону, від якого абсолютно нічого не залежить… Насправді воно вже давно є і завжди було — саме так.
ПРОSРАТИ ВСЕ!
Великий секрет Ющенка, про який не здогадується електорат, полягає в тому, що він — Ющенко — ніяким Президентом бути не хоче. І влади ніякої не хоче також. Минулого тижня це змогли усвідомити всі. Нарешті.
У Рівному виходить газета “Волинь”. У кожному черговому номері на першій сторінці вона повідомляє: “До обрання Віктора Ющенка Президентом України залишилося…” стільки-то днів. Сімсот, здається. Чи вже менше. Не суттєво, бо, швидше за все, Ющенко Президентом уже не стане.
Ні, безперечно, всяке може трапитися, але після голосуванню по Януковичу щось зломилося. Однозначно. В усвідомленні політичного бомонду система під назвою “Наша Україна” ніби пройшла якусь невидиму “точку возврата”. Ту точку, до якої ще можна було спробувати все повернути назад — у переможний березень/квітень. Тоді здавалося — єдиного поруху було досить, щоб Кучма сам віддав владу Ющенку… Минулося, осталися руїни по полю. Руїни нездійснених мрій і марних сподівань тих, хто голосував за Ющенка і чекав від нього Діла. Діла не було. Зате були сумніви, вичікування, нерішучість і поразки. Суцільні поразки. Ми постійно чули від Ющенка, що він “розчарований”. Тепер він має бути розчарований — гірко. Принаймні про людські очі. Бо, мабуть, у душі Ющенко ніколи й не хотів перемоги. По-справжньому.
Умовний спосіб
Якби Ющенко хотів, він уже давно був би Президентом. Ще в 1999 році. Але тоді він не захотів, хоч його усі й просили. А потім пояснювали, що Ющенко таки правильно зробив, бо його б просто вбили. Як Гетьмана. Тобто Ющенко тоді елементарно злякався. Пішов у прийомні сини до Кучми. І було йому добре аж до зими 2000\2001 року, коли стілець під Кучмою захитався, опозиція вивела на вулиці людей і всі чекали лише якогось знака від Ющенка. Ющенко не пішов до людей. Він пішов до Кучми, щоб підписати там щось смішне про “фашистів” і “так звану опозицію”.
Зрештою, уже після останніх виборів, коли Медведчук на кілька тижнів пішов у запій і ніде не показувався, усі чекали від Ющенка дій. Опозиція мала тоді 220-230 голосів. Деякі з них були нестійкі, але й серед “Єди” були ті, хто вагався і був готовий підписатися під Ющенка, якби ВАЮ проявив активність, показав себе як справжній лідер. У той момент Ющенко мав реальний шанс отримати все.
Якби пішов на чіткий союз з комуністами та рештою опозиції, то взяли б під повний контроль Верховну Раду і могли б претендувати на контроль над урядом. Якби пішов на союз з “За Єду”, то відтер би у глухий кут Медведчука. Міг би претендувати на пости для своїх людей у Кабміні, можливо, на прем’єрське крісло для себе. Потрібне було рішення. Бо саме рішень чекають від лідерів. Але рішень не було. Були зволікання, затягування. Ющенко знову перелякався. Цього разу власної перемоги. Знову почалися сепаратні переговори. Незрозуміла зверхність щодо комуністів, такі ж незрозумілі вимоги до “Єди”. Чим усе закінчилося?
Простою і блискучою перемогою Кучми/Медведчука. Сьогодні ми бачимо логічне завершення ще того — травневого наступу. На арену виходить Янукович. За ним переможна ватага більшості, яка ділить портфелі у Кабінеті Міністрів і комітети у Верховній Раді. Бере під контроль НБУ, СБУ і Податкову Адміністрацію. За все це треба дякувати — розчарованому Ющенку. Нехай подивиться як переможець отримує все. У нагороду за те, що прагнув перемоги. По-справжньому.
Оргія-Тризна
Люди більшості не можуть стримати радості. Це сп’яніння може мати для них негативні наслідки. Наприклад, якщо Медведчук таки призначить руками Президента свого брата Медведчука головним митарем України, це буде вже безпредєл. Це буде вже занадто.
Так само, як і у випадку з СБУ. Якщо цю структуру віддадуть донецьким, то все це може закінчитися дуже весело. Сміятися будемо на кутні зуби. Разом з розчарованим Ющенком. А донецькі і київські можуть навіть через якийсь час почати стріляти. Ні, ще не зараз. Зважаючи на теперішній тиск з боку Заходу. (Цей тиск змушує всіх їх до єднання і спільної протидії.) Але пізніше. Десь там у березні-квітні. Можливе любе. Хоча, з іншого боку, люди, які прийшли зараз до влади, не настільки дурні, щоб марнувати спільну перемогу в угоду особистим амбіціям. Тим паче що рейтинг Ющенка все одно залишатиметься якийсь час ще досить високим. А тому фінальний акорд цієї безславної для ВАЮ п’єси ми побачимо тоді, коли парламент ухвалить зміни в Конституції, якими різко обмежить повноваження майбутнього президента. Тоді Ющенко, навіть і у разі своєї можливої “перемоги” отримає суто декоративні повноваження, а реальну владу матиме парламент з більшістю, яка нам — відома.
Зрештою, це був би логічний і найбільш бажаний для Ющенка фінал. Внутрішньо, у душі, він мріє лишень про те, щоб усі дали йому святий спокій. І якщо взяти його теплим десь уночі і запитати — чи хоче він реальної влади, Віктор Андрійович вам щиро скаже — ні.
Якщо ж зараз Медведчук, Янукович і прочая зможуть раптом “запустити” економіку і досягти якихось відчутних економічних зрушень, тоді Ющенку взагалі гаплик. Його міф остаточно розвіється, а сам він перетвориться на українського Явлінського чи Нємцова. Тобто на політика третього ешелону, від якого абсолютно нічого не залежить… Насправді воно вже давно є і завжди було — саме так.
Відповіді
2002.12.07 | Len
Re: немного истории!!
Вельмишановный пан Максим. В декабре 1999 года Ющенко был предложен в качестве премьера Верховной Раде и после успешного голосования стал премьером. На пост премьера он пришел не имея за собой партии или фракции. Такому деятелю надо было договариваться с политическими силами представленными в Раде о поддержке правительства и работать до президентских выборов. Поддержка партий представленных в папрламенте достигается во всем мире ТОЛЬКО одним способом: предоставление представителям этих партий мест в правительстве. ДРУГОГО способа еще мировой парламентаризм не придумал и невозможно представить что придумает. Ющенко получив при голосовании поддержку несколький партий, не предложил им ни ОДНОГО поста в правительстве. Зеленые просили пост министра экологии - получили дулю. В правительстве не было НИ ОДНОГО представителя эсдеков, НДП или ДЕМСОЮЗА. Естественно эти фракции поставили естественный вопрос: где портфели???И устами Медведчука поставили в январе 2001 года вопрос о коалиционнном правительстве. Ющенко вел себя так , как будто он руководитель партии , получившей 226 мест в Раде. Временами он ,вообще, напоминал свихнувшегося на самом себе. Хотел подать в суд на английский журналистов , написавших в английской газете, что правительство ИХ РАЗОЧАРОВАЛО. Он думал , наверно, что всех очаровал!!!! Когда стал вопрос о недоверии к правительству то Ющенко мог легко избежать такого вотума. Для это нужно было дать зеленым пост министра экологии и зеленые , (точно сейчас не помню, имели около 30 мест ) проголосовали против недоверия. И уже практически вотум бы не прошел. Для гарантии нужно было назначить Пустовойтенко министром транспорта, как требовала фракция НДП. И все противники уряда не получили бы и 200 голосов. Я уже не говорю о том что эсдеки просили пост министра образования( был Кремень). Кстати, когда Кинах затем согласился отдать пост эсдекам , то Кремень (министр при Ющенко) пришел к эсдекам и попросил партийный билет. Эсдеки дали ему этот билет и согласились голосовать за Кинаха.
Резюмирую. Никто Ющенко не гнал из Кабмина. Надо было , как во всем мире, дать партиям, поддержавшим его, по портфельчику. Всего и надо было один портфель зеленым и один портфель НДП. И все. НО у меня сложилось впечатление, что Ющенко не хотел заниматься работой в Кабмине. Просто возомнил себя "спасителем нации" и решил сразу "без драки попасть в большие забияки" (Крылов. Басня про моську). Но выборы 2002 года все раставили по местам. Его блок собранный по библейскому принципу ("Всякой твари по паре) не сумел набрать даже четверть голосов. C уважением Len
2002.12.07 | Androfag
Ви шось наплутали
По перше Ющенко був призначений з єдиною метою - врятувати країну від дефолту і економічного колапсу. З чим він і впорався. По друге, у вас якесь збочене уявлення про коаліційний уряд. Коаліційний уряд це утворення політичне і передбачає укладання угоди між фракціями які формують уряд і беруть відповідальність за економічну політику в країні. А просто замінити якісь персоналії в уряді який не формувався як коаліційний є глупостю. Просто браткам у Верховній Раді захотілося подірєбаніть, а Ющенко їм кисень перекрив.2002.12.07 | Len
Re: Все точно!
Вельмишановный пан. Уряды делятся на несколько груп: беспартийные (иногда их называют технические), однопартийные и коалиционные. Последние это когда в правительство входят представители хотя бы двух партий. А как оформлено решение о поддержке првительства: письменно, устно не имеет значения. Есть ли "угода" или нет не имеет значения. Две партии в правительстве - это коалиция. Но это все мелочи. Вы не ответили на главный вопрос: Почему нельзя было пана Курыкина назначить министром экологии и спокойно работать далее??? И что потерял Кинах , назначивший представителя фракции зеленых Курыкина министром и получивший их голоса??? C уважением Len проездом в спб2002.12.07 | Рюген
Дорогой Лен!
Мне очень нравится Ваше "проездом в спб". Сильно напоминает "пролетая над городом Череповцом, посылаю всех к такой-то матери" М. Жванецкого. Наверное, тоже возьму себе на вооружение.2002.12.08 | Len
Re: Мне нравится раз в год приезжать в Спб(-)!
2002.12.07 | Androfag
А до чого тут добродій Курикін?
>Почему нельзя было пана Курыкина назначить министром экологии и спокойно работать далее???Юля Тимошенко винула з Вудмедчука $2млрд коли була членом уряду. Всі розмови про коаліційний уряд були лише завісою щоб зняти Ющенка. І його б зняли у будь якому випадку. Там розмова йшла тільки про дєрібан, точніше що дєрібанить стає все складніше і складніше і братани дуже лютують.
2002.12.08 | Len
Re:Объясняю в третий и последний раз!!
Вельмишановный пан Андрофаг! На вопрос " А до чого тут добродій Курикін? " , поясняю в последний раз . Фракция зеленых ставила вопрос "или Курыкин - министр " или "мы голосуем против Ющенко". C уважением Len2002.12.08 | Androfag
Тому що це базарна постановка питання
По перше, немає ніяких гарантій, що вони проголосують так як кажуть. Ющенко тоді чітко сказав, створюйте в Парламенті більшість, підписуйте політичну угоду між собою, виносьте узгоджені кандидатури, тоді все це будемо розглядати, щоб відповідальність ділилася між урядом і парламентською більшістю. Так вони навіть неспромоглися між собою домовитись. Який же коаліційний уряд тоді можливий?По друге, якщо справа іде про коаліційний уряд, то це треба врегулювати законодавчо. Уряд Кінаха Кучма послав нахуй нікого нічого не питаючи. А головою нового коаліційного уряду призначено взагалі чиновника який не є навіть депутатом і половина того уряду сформовано незрозуміло за якими принципами.
2002.12.07 | RTU
Судячи з того що Ви пишете, Кучма тільки і думае,
яу врятувати Україну. Якщо Ви так не вважаєте, то скажить до чого тут Ваша фраза "По перше Ющенко був призначений з єдиною метою - врятувати країну від дефолту і економічного колапсу"?2002.12.08 | Androfag
Ну то згадайте ЕСЕСЕСЕР
Не можна утримати владу політичну коли економіка перестане функціонувать на мінімальному рівні. А до дефолту діло таки йшло і треба було ставить людину тямущу, а братанів від майже пустого корита відсунуть. Бо братани можуть тільки дєрібаніть, нічого іншого вони не вміють.2002.12.08 | Len
Re:Тарас Бульба : " Я тебя породил, я тебя и убью "!
Шановный панство! Фраза "По перше Ющенко був призначений з єдиною метою - врятувати країну від дефолту і економічного колапсу"? , напоминает мне незабвеного Тараса Бульбу, который произнес знаменитые слова : " Я тебя породил, я тебя и убью". В любой стране дефолт - это "заслуга" в первую очередь главы Нацбанка. Именно деятельность Главы Нацбанка и приводит к дефолту. И если стране грозил дефолт, то "заслуга" Ющенко здесь на 90%. C уважением Len2002.12.07 | 123
Re: ПРОSРАТИ ВСЕ!
Максим пише:> Уже трохи застаріло, але...
>
> ПРОSРАТИ ВСЕ!
> Великий секрет Ющенка, про який не здогадується електорат, полягає в тому, що він — Ющенко — ніяким Президентом бути не хоче. І влади ніякої не хоче також. Минулого тижня це змогли усвідомити всі. Нарешті.
> У Рівному виходить газета “Волинь”. У кожному черговому номері на першій сторінці вона повідомляє: “До обрання Віктора Ющенка Президентом України залишилося…” стільки-то днів. Сімсот, здається. Чи вже менше. Не суттєво, бо, швидше за все, Ющенко Президентом уже не стане.
І чим ця думка підкриплена? Отими заклинаннями, що нижче?
> Ні, безперечно, всяке може трапитися, але після голосуванню по Януковичу щось зломилося. Однозначно. В усвідомленні політичного бомонду система під назвою “Наша Україна” ніби пройшла якусь невидиму “точку возврата”.
Хто такі той "бомонд"?
> Ту точку, до якої ще можна було спробувати все повернути назад — у переможний березень/квітень. Тоді здавалося — єдиного поруху було досить, щоб Кучма сам віддав владу Ющенку…
Кому, кому це здавалося?
> Минулося, осталися руїни по полю. Руїни нездійснених мрій і марних сподівань тих, хто голосував за Ющенка і чекав від нього Діла.
От за нас казати не треба :-)
> Діла не було. Зате були сумніви, вичікування, нерішучість і поразки. Суцільні поразки. Ми постійно чули від Ющенка, що він “розчарований”. Тепер він має бути розчарований — гірко. Принаймні про людські очі. Бо, мабуть, у душі Ющенко ніколи й не хотів перемоги. По-справжньому.
Мабуть? Хоч тут якийсь сумнів.
> Умовний спосіб
> Якби Ющенко хотів, він уже давно був би Президентом. Ще в 1999 році.
Конечно, конечно.
> Але тоді він не захотів, хоч його усі й просили. А потім пояснювали, що Ющенко таки правильно зробив, бо його б просто вбили. Як Гетьмана. Тобто Ющенко тоді елементарно злякався.
А чого було лякатися? Подумаєш -- вбили!
> Пішов у прийомні сини до Кучми. І було йому добре аж до зими 2000-2001 року,
Йому добре було в Нацбанку. Пійти на прем*єра його ледь вмовили.
> коли стілець під Кучмою захитався, опозиція вивела на вулиці людей і всі чекали лише якогось знака від Ющенка. Ющенко не пішов до людей. Він пішов до Кучми, щоб підписати там щось смішне про “фашистів” і “так звану опозицію”.
> Зрештою, уже після останніх виборів, коли Медведчук на кілька тижнів пішов у запій і ніде не показувався, усі чекали від Ющенка дій. Опозиція мала тоді 220-230 голосів. Деякі з них були нестійкі, але й серед “Єди” були ті, хто вагався і був готовий підписатися під Ющенка, якби ВАЮ проявив активність, показав себе як справжній лідер. У той момент Ющенко мав реальний шанс отримати все.
І як саме цей реальний шанс треба було реалізовувати? Отдати спікера Симоненку? І це було б "отримати все"? Симоненко кращий за ЄДУ? Це не можливо, бо він сам грає за ЄДУ. Проти Президента комуністи грають лише тоді, коли виграти неможливо (постійно -- на президентських виборах. та й зараз). Коли така можливість з*являється -- комуністи перестають грати проти Президента. Розраховувати на комуністів як на вирішальну допомогу може лише дурень.
Ющенко, навпаки, рішуче грає проти Президента тоді, коли можна виграти. Бо прагне результата, а не візуальних ефектів, як комуністи. І як раз це є чесним, а не пусте випускання пари на мітінгах.
> Якби пішов на чіткий союз з комуністами та рештою опозиції, то взяли б під повний контроль Верховну Раду і могли б претендувати на контроль над урядом. Якби пішов на союз з “За Єду”, то відтер би у глухий кут Медведчука. Міг би претендувати на пости для своїх людей у Кабміні, можливо, на прем’єрське крісло для себе. Потрібне було рішення. Бо саме рішень чекають від лідерів. Але рішень не було. Були зволікання, затягування. Ющенко знову перелякався. Цього разу власної перемоги. Знову почалися сепаратні переговори. Незрозуміла зверхність щодо комуністів, такі ж незрозумілі вимоги до “Єди”. Чим усе закінчилося?
> Простою і блискучою перемогою Кучми/Медведчука. Сьогодні ми бачимо логічне завершення ще того — травневого наступу. На арену виходить Янукович. За ним переможна ватага більшості, яка ділить портфелі у Кабінеті Міністрів і комітети у Верховній Раді. Бере під контроль НБУ, СБУ і Податкову Адміністрацію. За все це треба дякувати — розчарованому Ющенку. Нехай подивиться як переможець отримує все. У нагороду за те, що прагнув перемоги. По-справжньому.
Що за дурня. Президент у будь-яку мить має можливість поставити будь-кого на прем*єра, голову Податкової тощо. Це його -- Президента -- компетенція. Президент призначає уряд своїми указами. Крім прем*єра, але замість прем*єра можна мати в.о. Теж і з ГПУ.
> Оргія-Тризна
> Якщо ж зараз Медведчук, Янукович і прочая зможуть раптом “запустити” економіку і досягти якихось відчутних економічних зрушень, тоді Ющенку взагалі гаплик. Його міф остаточно розвіється, а сам він перетвориться на українського Явлінського чи Нємцова. Тобто на політика третього ешелону, від якого абсолютно нічого не залежить… Насправді воно вже давно є і завжди було — саме так.
Якби Медведчук і Якунович щось могли зробити позитивного для суспільства, давно зробили б, і міф Ющенка не виник би. Просто Ющенко є єдиним політиком, хто хоче і може працювати чесним нормальним політиком, а не бути злодієм біля кормушки. Ото і весь міф.
2002.12.07 | Andrij
Re: Ну це вже пішла "гоньба", або, халтурка-пісюарка
Це що, гумореска? Просто смішно читати. Про "відмову створити більшість з КПУ" - це коли голосів КПУ якраз не вистачило для спікерів ВР від опозиції? Щятєльнєє нада, панове пісюарники! Вчіть події з першоджерел, замість читати темники, тоді не буде таких проколів. Або проsріться перед тим, як писати.