Вишиванка Донецького крою
12/07/2002 | Спостерігач
Вишиванка Донецького крою
Олег Медведєв, ПіК , 7.12.2002, 15:44
З формуванням уряду Януковича не просто поглибився традиційний дисбаланс на користь східноукраїнських кланів – українофони повністю відрізані від влади.
Вперше за одинадцять років до державного керма й на гарматний постріл не допущено репрезентантів україномовної меншості, орієнтованої на Європу, позбавленої будь-яких промосковських сентиментів, яка на позиціях державної незалежності стоїть непохитно та безкон'юнктурно.
- "За Родіну, за Сталіно (колишня назва Донецька)!" Чому запізнюєшся з привітаннями?! – такого листа наступного дня після затвердження Януковича отримав від давнього свого приятеля, етнічного українця, прибічника теорії "триєдиного руського народу".
- Тому, що ти запізнюєшся зі співчуттями з нагоди "чорного четверга", - відповідаю, сам не знаючи жартома чи всерйоз.
- Гумор оцінив, - відгукнувся земляк-донеччанин. – Але Янукович - прагматик. Йому до фєні все, що не збільшує грошові потоки. Ось побачиш, він класно вивчить українську й слухатиме пісні вояків ОУН-УПА, якщо йому це буде вигідно.
- В чому ж тут вигода? - питаю. – Мабуть, якщо Янукович мріє-таки про президентство, то йому потрібен пі-ар на Західній Україні, бо Східна у нього й без того в кишені.
- Нам Янукович невигідний більше, ніж вам, - відповідає. - Чому нам? У нас відсутні спонукальні мотиви з вами "воювати". Влада при усій вашій знаковій системі (герб, прапор, держмова, назва країни, офіційні ідеологія й історіографія і т.д.) належить усе-таки нам, тому що вас дуже мало, хоча ви й занадто пасіонарні. Незважаючи на всі наші "негаразди" через вашу присутність, більшості населення Центру і Південного Сходу ви не заважаєте. Звідси наше небажання позиціонувати себе окремо від вас. Вас просто не видно і не чутно.
А от якби ви почали як більшовики - у разі приходу Ющенка до влади - нами усіма займатися, тоді на хвилі суспільного невдоволення ми б нарешті зрозуміли, хто ми такі і припинили б це неподобство, що триває дванадцятий рік. Янукович знову законсервує ситуацію. Знову – пат. Так що бажаю успіхів (цілком щиро) на ниві національно-визвольного руху.
- Так чим же ви ще незадоволені? – не залишилося нічого іншого як спитати.
- Та всім потроху".
Ця віртуальна розмова вкотре нагадала про популярну в політико-екпертних колах теорію, наближену до істини, згідно з якою 1991 року стара партійно-господарська еліта (бюрократія, діловиті комсомольці та червоні директори) домовилась про бартер з націонал-демократичною інтелігенцію. Перші одержали карт-бланш на приватизацію екс-УРСР – в обмін на ту саму "знакову систему". "Ендеки" отримали над гуманітарною сферою певний контроль, хоча й обмежений низкою внутрішніх та зовнішніх чинників.
До позаминулого року ця джентльменська угода якось виконувалась. З 1991 року, а особливо після того, як покійний В’ячеслав Чорновіл налаштувався на хвилю конструктивної опозиційності, на якій, власне, загинув і Рух, і сам Чорновіл, націонал-демократи завжди були представлені в Уряді, хоча б і на приставних стільцях. До "хлібних" місць їм було зась, але посади з гуманітарної сфери перепадали регулярно (як вони з ними порались – то вже інше питання).
Однак приватизація завершилась, комсомольці та директори, розбавлені нуворишами-вискочками, нагулявши сальця, склали нечисленну, але впливову верству російськомовних олігархів – й розірвали "кондиції" з націонал-демократами. Символічним проявом денонсації джентльменської угоди початку 90-х років стало цькування Жулинського та Драча під час їх роботи в уряді Ющенка, а згодом перехід гуманітарної сфери під контроль Семиноженка.
Тепер "Нашу Україну", що перемогла на виборах, повністю позбавлено будь-якого впливу на владу.
Й перемовлятися з головою уряду Ющенко тепер може хіба що про власні прем'єрські перспективи за гіпотетичного президента Януковича. В Європі також досить часто уряд формує не та партія, яка посіла перше місце, а інші, що змогли домовитися про коаліцію. Але ізоляцію НУ від влади не можна розглядати лише у європейській системі координат. З урахуванням нашої специфіки така ізоляція є більш несправедливою, - і навіть небезпечною.
Через цивілізаційну різнобарвність України, котра хоч і не цілком, але значною мірою корелює з межами історичних областей, кожна політична партія чи блок, репрезентує, інколи ексклюзивно, певні реґіональні, ментальні, лінґвофонні, цивілізаційні та конфесійні інтереси. Є Схід та Захід. Російськомовні та українофони. Православні московської та київської юрисдикцій та греко-католики. "Руські", росіяни, малороси й власне українці. Євразійці та євроатлантисти. Із цих різних референтних груп в українській політичній нації, яка зараз лише формується, чітко вирізняється спільнота, яку прийнято називати націонал-демократами. Судячи за результатами соціологічних опитувань та виборчих кампаній, вони складають 25-30 % населення України.
Вперше за 11 років незалежності вони повністю позбавлені навіть номінального представництва в уряді. Вперше до державного керма й на гарматний постріл не допущено репрезентантів україномовної меншості, орієнтованої на Європу, позбавленої будь-яких промосковських сентиментів, яка на позиціях української незалежності стоїть непохитно та бекон'юнктурно.
Словом, маємо не лише одинадцятий переверт в прем'єрській чехарді Кравчука та Кучми. Із формуванням уряду Януковича не просто поглибився традиційний дисбаланс на користь східноукраїнських кланів – українофони повністю відрізані від влади, тим паче, що більшість фактично уже конфіскувала у них і парламентські комітети.
До того ж, наявні у Верховній Раді національно-демократичні сили стриножені нагальною для Ющенка потребою навести мости з Росією та розширити свою електоральну базу на Сході, небезпечно вузьку для президентських планів лідера НУ. Через це – аби есдеки не ліпили з Ющенка русофоба – ендеки змушені дотримуватися "омерти" (обіцянка мовчанки в італійській мафії) щодо деяких принципових питань.
Тому тепер майже жодна політична сила не веде кампанії проти планів влади позбавити українську мову державної підтримки, проти класичної "прихватизації" Росією української ГТС, й взагалі - супроти модернової неоколонізаційної політики Кремля стосовно України, спровокованої й палко підтримуваної панівною в Києві малоросійсько-донецькою елітою.
Якщо називати речі своїми іменами, йдеться не про що інше, як про явну дискримінацію україномовної національної меншини України. А ми ж бо й без того маємо, як справедливо пише Микола Рябчук, "домінування модерної міської цивілізації над "третім світом" цивілізації сільської, відсталої, україномовної". То куди ж далі?
Звичайно, було б невіглаством вимагати пропорційного представництва зазначених вище інгредієнтів української політичної нації й вимірювати вартість посад коефіцієнтами – як це робила більшість у сварці за урядові портфелі. Але ментальні розбіжності, про які йдеться, так чи інакше зачіпають вибухонебезпечну субстанцію, а саме - етнічні почуття тих чи інших груп громадян, жодна з них ніколи не має бути відлучена від урядування.
Олег Медведєв, ПіК , 7.12.2002, 15:44
З формуванням уряду Януковича не просто поглибився традиційний дисбаланс на користь східноукраїнських кланів – українофони повністю відрізані від влади.
Вперше за одинадцять років до державного керма й на гарматний постріл не допущено репрезентантів україномовної меншості, орієнтованої на Європу, позбавленої будь-яких промосковських сентиментів, яка на позиціях державної незалежності стоїть непохитно та безкон'юнктурно.
- "За Родіну, за Сталіно (колишня назва Донецька)!" Чому запізнюєшся з привітаннями?! – такого листа наступного дня після затвердження Януковича отримав від давнього свого приятеля, етнічного українця, прибічника теорії "триєдиного руського народу".
- Тому, що ти запізнюєшся зі співчуттями з нагоди "чорного четверга", - відповідаю, сам не знаючи жартома чи всерйоз.
- Гумор оцінив, - відгукнувся земляк-донеччанин. – Але Янукович - прагматик. Йому до фєні все, що не збільшує грошові потоки. Ось побачиш, він класно вивчить українську й слухатиме пісні вояків ОУН-УПА, якщо йому це буде вигідно.
- В чому ж тут вигода? - питаю. – Мабуть, якщо Янукович мріє-таки про президентство, то йому потрібен пі-ар на Західній Україні, бо Східна у нього й без того в кишені.
- Нам Янукович невигідний більше, ніж вам, - відповідає. - Чому нам? У нас відсутні спонукальні мотиви з вами "воювати". Влада при усій вашій знаковій системі (герб, прапор, держмова, назва країни, офіційні ідеологія й історіографія і т.д.) належить усе-таки нам, тому що вас дуже мало, хоча ви й занадто пасіонарні. Незважаючи на всі наші "негаразди" через вашу присутність, більшості населення Центру і Південного Сходу ви не заважаєте. Звідси наше небажання позиціонувати себе окремо від вас. Вас просто не видно і не чутно.
А от якби ви почали як більшовики - у разі приходу Ющенка до влади - нами усіма займатися, тоді на хвилі суспільного невдоволення ми б нарешті зрозуміли, хто ми такі і припинили б це неподобство, що триває дванадцятий рік. Янукович знову законсервує ситуацію. Знову – пат. Так що бажаю успіхів (цілком щиро) на ниві національно-визвольного руху.
- Так чим же ви ще незадоволені? – не залишилося нічого іншого як спитати.
- Та всім потроху".
Ця віртуальна розмова вкотре нагадала про популярну в політико-екпертних колах теорію, наближену до істини, згідно з якою 1991 року стара партійно-господарська еліта (бюрократія, діловиті комсомольці та червоні директори) домовилась про бартер з націонал-демократичною інтелігенцію. Перші одержали карт-бланш на приватизацію екс-УРСР – в обмін на ту саму "знакову систему". "Ендеки" отримали над гуманітарною сферою певний контроль, хоча й обмежений низкою внутрішніх та зовнішніх чинників.
До позаминулого року ця джентльменська угода якось виконувалась. З 1991 року, а особливо після того, як покійний В’ячеслав Чорновіл налаштувався на хвилю конструктивної опозиційності, на якій, власне, загинув і Рух, і сам Чорновіл, націонал-демократи завжди були представлені в Уряді, хоча б і на приставних стільцях. До "хлібних" місць їм було зась, але посади з гуманітарної сфери перепадали регулярно (як вони з ними порались – то вже інше питання).
Однак приватизація завершилась, комсомольці та директори, розбавлені нуворишами-вискочками, нагулявши сальця, склали нечисленну, але впливову верству російськомовних олігархів – й розірвали "кондиції" з націонал-демократами. Символічним проявом денонсації джентльменської угоди початку 90-х років стало цькування Жулинського та Драча під час їх роботи в уряді Ющенка, а згодом перехід гуманітарної сфери під контроль Семиноженка.
Тепер "Нашу Україну", що перемогла на виборах, повністю позбавлено будь-якого впливу на владу.
Й перемовлятися з головою уряду Ющенко тепер може хіба що про власні прем'єрські перспективи за гіпотетичного президента Януковича. В Європі також досить часто уряд формує не та партія, яка посіла перше місце, а інші, що змогли домовитися про коаліцію. Але ізоляцію НУ від влади не можна розглядати лише у європейській системі координат. З урахуванням нашої специфіки така ізоляція є більш несправедливою, - і навіть небезпечною.
Через цивілізаційну різнобарвність України, котра хоч і не цілком, але значною мірою корелює з межами історичних областей, кожна політична партія чи блок, репрезентує, інколи ексклюзивно, певні реґіональні, ментальні, лінґвофонні, цивілізаційні та конфесійні інтереси. Є Схід та Захід. Російськомовні та українофони. Православні московської та київської юрисдикцій та греко-католики. "Руські", росіяни, малороси й власне українці. Євразійці та євроатлантисти. Із цих різних референтних груп в українській політичній нації, яка зараз лише формується, чітко вирізняється спільнота, яку прийнято називати націонал-демократами. Судячи за результатами соціологічних опитувань та виборчих кампаній, вони складають 25-30 % населення України.
Вперше за 11 років незалежності вони повністю позбавлені навіть номінального представництва в уряді. Вперше до державного керма й на гарматний постріл не допущено репрезентантів україномовної меншості, орієнтованої на Європу, позбавленої будь-яких промосковських сентиментів, яка на позиціях української незалежності стоїть непохитно та бекон'юнктурно.
Словом, маємо не лише одинадцятий переверт в прем'єрській чехарді Кравчука та Кучми. Із формуванням уряду Януковича не просто поглибився традиційний дисбаланс на користь східноукраїнських кланів – українофони повністю відрізані від влади, тим паче, що більшість фактично уже конфіскувала у них і парламентські комітети.
До того ж, наявні у Верховній Раді національно-демократичні сили стриножені нагальною для Ющенка потребою навести мости з Росією та розширити свою електоральну базу на Сході, небезпечно вузьку для президентських планів лідера НУ. Через це – аби есдеки не ліпили з Ющенка русофоба – ендеки змушені дотримуватися "омерти" (обіцянка мовчанки в італійській мафії) щодо деяких принципових питань.
Тому тепер майже жодна політична сила не веде кампанії проти планів влади позбавити українську мову державної підтримки, проти класичної "прихватизації" Росією української ГТС, й взагалі - супроти модернової неоколонізаційної політики Кремля стосовно України, спровокованої й палко підтримуваної панівною в Києві малоросійсько-донецькою елітою.
Якщо називати речі своїми іменами, йдеться не про що інше, як про явну дискримінацію україномовної національної меншини України. А ми ж бо й без того маємо, як справедливо пише Микола Рябчук, "домінування модерної міської цивілізації над "третім світом" цивілізації сільської, відсталої, україномовної". То куди ж далі?
Звичайно, було б невіглаством вимагати пропорційного представництва зазначених вище інгредієнтів української політичної нації й вимірювати вартість посад коефіцієнтами – як це робила більшість у сварці за урядові портфелі. Але ментальні розбіжності, про які йдеться, так чи інакше зачіпають вибухонебезпечну субстанцію, а саме - етнічні почуття тих чи інших груп громадян, жодна з них ніколи не має бути відлучена від урядування.
Відповіді
2002.12.07 | Адвокат ...
Ліпше вже,-- касаваротка! :-) (-)
2002.12.07 | Горицвіт
так не є.
Розцінюю цю статтю як спробу банди узурпаторів змінити дискурс.Вони хочуть зам'яти основний конфлікт: між українським народом і групою злочинців, які незаконно захопили владу. І подати свої дії як перемогу "російськомовних" над "україномовними".
Фіґня це все. Владу має взяти український народ, бандити мають сісти в тюрму, тоді питання мови вирішаться майже автоматично.
2002.12.08 | Роман ShaRP
Це, так би мовити, програма-максимум (-)
2002.12.08 | Роман ShaRP
А ле є ще і ....
Горицвіт пише:> Фіґня це все. Владу має взяти український народ, бандити мають сісти в тюрму, тоді питання мови вирішаться майже автоматично.
Не фігня. Отой "уявний" діалог практично і відбиває реальний діалог (на рівні ментальності) Сходу та Заходу. До "припинили б це неподобство" включно.
Я, чесно кажучи, навіть не знаю, як оцінити отой титульний пост, скиглення переможених. Можу сказати тільки, що треба міняти НЕ ЛИШЕ тих, хто зараз при владі, а й тих, хто *не переміг*. Фігові у них кадри.
2002.12.08 | Предсказамус
Горицвiт прав.
Но не в том месте постинга, который Вы цитировали. Статья в УП действительно смещает акцент конфликта из социальной в этническую плоскость. Другое дело, что такое смещение мы постоянно наблюдаем на Майдане и не "банда узурпаторів" подобные постинги сочиняет.> Отой "уявний" діалог практично і відбиває реальний діалог (на рівні ментальності) Сходу та Заходу. До "припинили б це неподобство" включно.
Нет реального диалога между Востоком и Западом. Даже на уровне ментальности. Почему это выгодно властям - понимаю. А вот почему наплевать оппозиции - не совсем.
2002.12.08 | Горицвіт
Re: Горицвiт прав.
Предсказамус пише:> Но не в том месте постинга, который Вы цитировали. Статья в УП
Стаття в журналі ПІК, а не в УП.
>
> Нет реального диалога между Востоком и Западом. Даже на уровне ментальности. Почему это выгодно властям - понимаю. А вот почему наплевать оппозиции - не совсем.
А також потрібен діалог між Північчю і Півднем, Центром і Периферією, Верхом і Низом. Я за діалог. Опозиція справді багато чого не робить. Давайте їх спитаємо, коли в черговий раз Свистович сюди кого-небудь з вождів затягне.
2002.12.09 | Роман ShaRP
А я ? :)
Предсказамус пише:> Но не в том месте постинга, который Вы цитировали. Статья в УП действительно смещает акцент конфликта из социальной в этническую плоскость. Другое дело, что такое смещение мы постоянно наблюдаем на Майдане и не "банда узурпаторів" подобные постинги сочиняет.
Всяко буває. Хтось же таки отримав премію за "проект "реставрації правопису", ілі как?
> > Отой "уявний" діалог практично і відбиває реальний діалог (на рівні ментальності) Сходу та Заходу. До "припинили б це неподобство" включно.
> Нет реального диалога между Востоком и Западом. Даже на уровне ментальности. Почему это выгодно властям - понимаю. А вот почему наплевать оппозиции - не совсем.
Ну як Вам сказати. Тут як у кіно, коли показують по черзі двох персонажів, що обговорюють одне-одного заочно через стінку. Може, я погарячкував, обізвавши то діалогом, але щось тут є.
Одні більше турбуються про шашечки, от їх і мають у результаті. А інші -- їдуть, неясно, куди... але їдуть.
2002.12.08 | Горицвіт
таки треба по пунктах
Роман ShaRP пише:> Горицвіт пише:
> > Фіґня це все. Владу має взяти український народ, бандити мають сісти в тюрму, тоді питання мови вирішаться майже автоматично.
>
> Не фігня.
Що не фіґня? Що, суть політичних процесів, які зараз відбуваються -- це "остаточна перемога" "російськомовної більшості" над "україномовною меншістю", як стверджує та стаття?
Що, треба по пунктах розказувати, чому це не так? Вища влада завжди була російськомовна. Заєць-жулинський ситуації не міняли. Єдиний украномовний прем'єр -- Ющенко. Тому де вони взяли "перемогу"? Заміна Кінаха на Януковича, Семиноженка на Табачника не змінює нічого в цьому питанні. По-друге, "українофони" насправді становлять більшість, і аж ніяк не 25-30%, про що пише стаття. По-третє, перемогли не "русофони", а бандити. Запитаймо русофонів, чи багато з них задоволені, що еті ребята, настоящіє рускіє, прийшли до влади.
По-четверте, вони не перемогли в чесній політичній боротьбі, а незаконно захопили владу,шляхом маніпуляцій на виборах і після виборів. Тому перемога їхня хитка. 70% населення підтримує опозицію.
2002.12.08 | Адвокат ...
Re: таки треба по пунктах
Горицвіт пише:> Що не фіґня? Що, суть політичних процесів, які зараз відбуваються -- це "остаточна перемога" "російськомовної більшості" над "україномовною меншістю", як стверджує та стаття?
Ви не розумієте льоґіки! Якщо перемога,-- більшости на меньшістю. Ну не може меньшість перемогти! Бо, як переможе,-- стане більшістю.
> Що, треба по пунктах розказувати, чому це не так? Вища влада завжди була російськомовна. Заєць-жулинський ситуації не міняли. Єдиний украномовний прем'єр -- Ющенко. Тому де вони взяли "перемогу"? Заміна Кінаха на Януковича, Семиноженка на Табачника не змінює нічого в цьому питанні. По-друге, "українофони" насправді становлять більшість, і аж ніяк не 25-30%, про що пише стаття. По-третє, перемогли не "русофони", а бандити. Запитаймо русофонів, чи багато з них задоволені, що еті ребята, настоящіє рускіє, прийшли до влади.
Це звідки на те ся дивити. Згадайте, яко раділи моськволюби перемозі Ку-чма ( демонстративно моськаломовного тоді ) над Крав-чук-ом. Хоча й тоді усим, хто не сп'янів від всеперемагаючої україно- фобії було зрозуміло: КПСС жівьот і побєждаєт. От і зараз бачимо те ж саме: "Ну,-- дождалісь! Наші в ґородє!!!" А те що оті "наші",-- то бандити,-- може і діде згодом, а, може,-- і ні. Про Ку-чмо,-- ще й досі, як уважно си подивити на результати парляментських виборів,-- до відсотків 35-40 публікуму так і "не дійшло".
> По-четверте, вони не перемогли в чесній політичній боротьбі, а незаконно захопили владу,шляхом маніпуляцій на виборах і після виборів. Тому перемога їхня хитка. 70% населення підтримує опозицію.
70 відсотків населення,-- у кращому випадкові,-- не симпатизують владі. Від стану не симпатії до влади до стану симпатії до опозиції,-- чи не прірва?
А про ку-чмо-ноїдів,-- Ви дарма! Вони чесно перемогли у грі за власними правилами. І є дуже прикро, що більшість опозиції вперто іґнорувала ті правила, вдаючи, що ку-чмо-ноїди грають за її, опозиції, правилами.
Щоби стати більшістю треба се навчити бути ефективною меньшістю. Вельми шкода, що до цього дуже не складного висновку дійшла, лише, Леді Ю.
2002.12.08 | Горицвіт
Re: таки треба по пунктах
Адвокат ... пише:> Горицвіт пише:
>
> > Що не фіґня? Що, суть політичних процесів, які зараз відбуваються -- це "остаточна перемога" "російськомовної більшості" над "україномовною меншістю", як стверджує та стаття?
>
> Ви не розумієте льоґіки! Якщо перемога,-- більшости на меньшістю. Ну не може меньшість перемогти! Бо, як переможе,-- стане більшістю.
В мене справді інше розуміння слова "більшість": арифметична більшість.
>
>
> > Що, треба по пунктах розказувати, чому це не так? Вища влада завжди була російськомовна. Заєць-жулинський ситуації не міняли. Єдиний украномовний прем'єр -- Ющенко. Тому де вони взяли "перемогу"? Заміна Кінаха на Януковича, Семиноженка на Табачника не змінює нічого в цьому питанні. По-друге, "українофони" насправді становлять більшість, і аж ніяк не 25-30%, про що пише стаття. По-третє, перемогли не "русофони", а бандити. Запитаймо русофонів, чи багато з них задоволені, що еті ребята, настоящіє рускіє, прийшли до влади.
>
> Це звідки на те ся дивити. Згадайте, яко раділи моськволюби перемозі Ку-чма ( демонстративно моськаломовного тоді ) над Крав-чук-ом. Хоча й тоді усим, хто не сп'янів від всеперемагаючої україно- фобії було зрозуміло: КПСС жівьот і побєждаєт.
Тоді справді раділи. Але та радість москволюбів швидко минула. Від неї не залишилося навіть сліду.
> От і зараз бачимо те ж саме: "Ну,-- дождалісь! Наші в ґородє!!!" А те що оті "наші",-- то бандити,-- може і діде згодом, а, може,-- і ні.
Суть в тому, що це кричить сама влада. У тій статті я бачу спробу побудувати нову ідеологію влади: "російську". Але ця спроба не має жодної підтримки в суспільстві, що і показали недавні вибори.
> > По-четверте, вони не перемогли в чесній політичній боротьбі, а незаконно захопили владу,шляхом маніпуляцій на виборах і після виборів. Тому перемога їхня хитка. 70% населення підтримує опозицію.
>
> 70 відсотків населення,-- у кращому випадкові,-- не симпатизують владі. Від стану не симпатії до влади до стану симпатії до опозиції,-- чи не прірва?
Ну, це вже інше питання: як опозиції конвертувати непідтримку влади народом.
> І є дуже прикро, що більшість опозиції вперто іґнорувала ті правила, вдаючи, що ку-чмо-ноїди грають за її, опозиції, правилами.
Опозиція не могла грати за тими правилами, просто фізично не могла. Але це трохи інше питання, серйозніше значно за "мовне", з якого і почалася дискусія.
2002.12.08 | Адвокат ...
Re: таки треба по пунктах
Горицвіт пише:> В мене справді інше розуміння слова "більшість": арифметична більшість.
Воно, саме,-- так си й відбуває: спочатку ( аритметична ) меньшість стає ефективною, а трох згодом,-- стає аритметичною більшістю. За рахунок тих, для кого імператив перебування ( у будь якій ) більшости править за політичну фільозофію.
> Тоді справді раділи. Але та радість москволюбів швидко минула. Від неї не залишилося навіть сліду.
Не перебільшуйте! Тієї радости "в аккурат" вистачило і на друге обрання Ку-чма.
> Суть в тому, що це кричить сама влада. У тій статті я бачу спробу побудувати нову ідеологію влади: "російську". Але ця спроба не має жодної підтримки в суспільстві, що і показали недавні вибори.
Я сприйняв це не як спробу побудови, але, як констатацію доволі очевидного хвакту.
> Ну, це вже інше питання: як опозиції конвертувати непідтримку влади народом.
Як показали майже 8 місяців, опозиція,-- так і не второпала,-- ріжниці між не підтримкою влади та підтримкою опозиції. Прикро!
> Опозиція не могла грати за тими правилами, просто фізично не могла. Але це трохи інше питання, серйозніше значно за "мовне", з якого і почалася дискусія.
Опозиція "грала" лише у вибори за партійними списками. І повністю зіґнорувала "мажоритарку". Так, мажоритарка,-- "кака", але вона дає пів Парляменту. Отже, 225 "багнетів" ку-чма-рі отримали, майже,-- задурно. А ту ще,-- Янук-овіч з його "блискучою перемогою ЗаЄбУ в окремо взятій зоні". Щоб там і хто не казав, але саме він, де фікто,-- є рятівником Ку-чмо-їни. Він її врятував від повної поразки. І, фактично,-- вказав,-- як діяти далі...
... як Ви розумієте, вчинив він те не від любови до України та української мови.
2002.12.08 | Горицвіт
Re: таки треба по пунктах
Адвокат ... пише:> Горицвіт пише:
>
>
> > В мене справді інше розуміння слова "більшість": арифметична більшість.
>
> Воно, саме,-- так си й відбуває: спочатку ( аритметична ) меньшість стає ефективною, а трох згодом,-- стає аритметичною більшістю.
Бляха. В Україні україномовна більшість. Арифметична. Більшість не підтримує владу. Арифметична. З цим ви згодні?
>
> > Тоді справді раділи. Але та радість москволюбів швидко минула. Від неї не залишилося навіть сліду.
>
> Не перебільшуйте! Тієї радости "в аккурат" вистачило і на друге обрання Ку-чма.
Не знаю, як давно Ви емігрували, пане Адвокат, і чи застали ті події. Друге обрання Кучми не супроводжувалося ні мовним, ні москвофільським дискурсом. Ви жорстоко помиляєтесь. Навпаки, в другому турі за нього голосувала частина демократів і націоналістів -- щоб не пройшов Симоненко.
> > Суть в тому, що це кричить сама влада. У тій статті я бачу спробу побудувати нову ідеологію влади: "російську". Але ця спроба не має жодної підтримки в суспільстві, що і показали недавні вибори.
>
> Я сприйняв це не як спробу побудови, але, як констатацію доволі очевидного хвакту.
Якого факту? Сформулюйте факт.
>
> > Ну, це вже інше питання: як опозиції конвертувати непідтримку влади народом.
>
> Як показали майже 8 місяців, опозиція,-- так і не второпала,-- ріжниці між не підтримкою влади та підтримкою опозиції. Прикро!
Я не критикую в цьому питанні опозицію, бо не можу запропонувати ефективного алгоритму. Якщо Ви можете -- напишіть. Тільки, будь ласка, окремою темою, щоб не змішувати.
>
>
> > Опозиція не могла грати за тими правилами, просто фізично не могла. Але це трохи інше питання, серйозніше значно за "мовне", з якого і почалася дискусія.
>
> Опозиція "грала" лише у вибори за партійними списками. І повністю зіґнорувала "мажоритарку". Так, мажоритарка,-- "кака", але вона дає пів Парляменту. Отже, 225 "багнетів" ку-чма-рі отримали, майже,-- задурно.
Значно менше 225. Не пам'ятаю зараз точно, скільки. Більшість ішли як незалежні кандидати і натякали на зустрічах, що їх підтримує Ющенко.
> ... як Ви розумієте, вчинив він те не від любови до України та української мови.
Не від любові.
2002.12.08 | Адвокат ...
"Єслі на на клеткє с тіґром Ви відітє надпісь "Слон,
нє вєрьтє ґлазам своім!"Або хто з нас раніш еміґрував?
Горицвіт пише:
> Бляха. В Україні україномовна більшість. Арифметична. Більшість не підтримує владу. Арифметична. З цим ви згодні?
Ну, якщо "підсилити" україномовних складом кабінету Янук-овіча,-- тада канєшно, тада,-- какає вапроси! Тада,-- сто пудов,-- згоден!
> Не знаю, як давно Ви емігрували, пане Адвокат, і чи застали ті події. Друге обрання Кучми не супроводжувалося ні мовним, ні москвофільським дискурсом. Ви жорстоко помиляєтесь. Навпаки, в другому турі за нього голосувала частина демократів і націоналістів -- щоб не пройшов Симоненко.
Моськвофілії було,-- хоч греблю гати. Симоненко її дмухав,-- хоч св'ятих з хати винось...
> Якого факту? Сформулюйте факт.
Факт дуже простий: ідеольоґія "нової згруртовано- кооліційної" влади -- промоськовська. Та й іншою,-- і бути не могла.
> Я не критикую в цьому питанні опозицію, бо не можу запропонувати ефективного алгоритму. Якщо Ви можете -- напишіть. Тільки, будь ласка, окремою темою, щоб не змішувати.
Дякую за пропозицію. Трішки погодя,-- спробую. Десь через місяць, як Тігіп-ко опанує своєю дупою крісло голови НБУ.
> Значно менше 225. Не пам'ятаю зараз точно, скільки. Більшість ішли як незалежні кандидати і натякали на зустрічах, що їх підтримує Ющенко.
Я не дарма навів цитату з Козьми Пруткова. Так звані незалежні, особливо ті, хто мав певні ( об'єктивні ) шанси бути обраним,-- на випередки бігали до ближнього та дальнього начальства, аби "поцілувати перстня". І тільки ґарантовані лузери намагали сь "використати рейтинґ Ющенка". Треба відзначити: він, здебільшого,-- був не проти.
> Не від любові.
Але кой що Янук-овічу в цьому світі є любим, ментально близьким. Україна -- ні. Штати -- теж. Що си залишає ( "в сухом-то остаткє" )?
2002.12.08 | Дядько
Українофони в уряді Хануковіча
Лярвинович - україномовний.Вася Шевчук, міністр екології - україномовний. Принаймні був замолоду. А Ю.Кравченко навіть на записав пана майора говорив мовою, схожою на українську.
Це так, дял буквоїдства. Бо по суті і скурвлений Лярвинович і всі інші - посіпаки московські та й годі.
2002.12.08 | Адвокат ...
Тади,-- ой! ;-)
Один Лярвин-ович вартує 100 Янук-овічєй.2002.12.09 | Роман ShaRP
Re: таки треба по пунктах
Горицвіт пише:> Роман ShaRP пише:
> > Горицвіт пише:
> > > Фіґня це все. Владу має взяти український народ, бандити мають сісти в тюрму, тоді питання мови вирішаться майже автоматично.
> >
> > Не фігня.
>
> Що не фіґня? Що, суть політичних процесів, які зараз відбуваються -- це "остаточна перемога" "російськомовної більшості" над "україномовною меншістю", як стверджує та стаття?
Руки на стіл, не мухлювати!
Стаття стверджує:
Вперше за одинадцять років до державного керма й на гарматний постріл не допущено репрезентантів україномовної меншості, орієнтованої на Європу, позбавленої будь-яких промосковських сентиментів, яка на позиціях державної незалежності стоїть непохитно та безкон'юнктурно.
Таких що, більшість? Читати тре уважно.
> Що, треба по пунктах розказувати, чому це не так? Вища влада завжди була російськомовна. Заєць-жулинський ситуації не міняли. Єдиний украномовний прем'єр -- Ющенко.
Дик і той сентіментів не позбавлений, див. СПС-єпопею, продовження ще бу.
> Тому де вони взяли "перемогу"? Заміна Кінаха на Януковича, Семиноженка на Табачника не змінює нічого в цьому питанні. По-друге, "українофони" насправді становлять більшість, і аж ніяк не 25-30%, про що пише стаття.
Ще раз читати уважніше.
>По-третє, перемогли не "русофони", а бандити. Запитаймо русофонів, чи багато з них задоволені, що еті ребята, настоящіє рускіє, прийшли до влади.
Дик! Насправді тут навіть не стільки перемога. Просто більшість економіки в Україні (переважна) саме бандитська, кримінальна. Та будь ти хоч мієлофон, а заперечити буде важко. Зараз "хазяї життя", типу, легалізуються.
> По-четверте, вони не перемогли в чесній політичній боротьбі, а незаконно захопили владу,шляхом маніпуляцій на виборах і після виборів. Тому перемога їхня хитка. 70% населення підтримує опозицію.
Тут погоджуся з п.. Адвокатом (не лише для різноманіття) Від непідтримки влади, до підтримки опозиції і широко і глибоко.
2002.12.09 | Горицвіт
Re: таки треба по пунктах
Роман ShaRP пише:> Горицвіт пише:
> > Роман ShaRP пише:
> > > Горицвіт пише:
> > > > Фіґня це все. Владу має взяти український народ, бандити мають сісти в тюрму, тоді питання мови вирішаться майже автоматично.
> > >
> > > Не фігня.
> >
> > Що не фіґня? Що, суть політичних процесів, які зараз відбуваються -- це "остаточна перемога" "російськомовної більшості" над "україномовною меншістю", як стверджує та стаття?
>
> Руки на стіл, не мухлювати!
>
> Стаття стверджує:
> Вперше за одинадцять років до державного керма й на гарматний постріл не допущено репрезентантів україномовної меншості, орієнтованої на Європу, позбавленої будь-яких промосковських сентиментів, яка на позиціях державної незалежності стоїть непохитно та безкон'юнктурно.
>
>
>
> Таких що, більшість? Читати тре уважно.
А тут ще як прочитати. Я прочитав як поширене пояснення. Можна, якщо примружитися, прочитати через "і". Не нада ля-ля. Таких, як "непохитно... безкон'юнктурно" взагалі дуже мало.
>
> > Що, треба по пунктах розказувати, чому це не так? Вища влада завжди була російськомовна. Заєць-жулинський ситуації не міняли. Єдиний украномовний прем'єр -- Ющенко.
>
> Дик і той сентіментів не позбавлений, див. СПС-єпопею, продовження ще бу.
СПС -- не сентименти, а розрахунок. Про це писалося.
>
> >По-третє, перемогли не "русофони", а бандити. Запитаймо русофонів, чи багато з них задоволені, що еті ребята, настоящіє рускіє, прийшли до влади.
>
> Дик! Насправді тут навіть не стільки перемога. Просто більшість економіки в Україні (переважна) саме бандитська, кримінальна. Та будь ти хоч мієлофон, а заперечити буде важко. Зараз "хазяї життя", типу, легалізуються.
Може і так. Може, ще більше легалізуються, хоча куди вже більше.
>
> > По-четверте, вони не перемогли в чесній політичній боротьбі, а незаконно захопили владу,шляхом маніпуляцій на виборах і після виборів. Тому перемога їхня хитка. 70% населення підтримує опозицію.
>
> Тут погоджуся з п.. Адвокатом (не лише для різноманіття) Від непідтримки влади, до підтримки опозиції і широко і глибоко.
У вас з Адвокатом розхитана логіка. Думаю, що на базі якихось неврозів, пов'язаних з етно-мовною ідентичністю. За даними опитувань, опозицію підтримують повністю або частково ~70% населення. Залишається питання, як політична опозиція має використати цю віртуальну підтримку і чому досі не використала.
Але це друге питання не заперечує, що населення в абсолютній більшості підтримує опозицію, а не владу.
Якщо ще не ясно, то факти для контрасту: населення Росії і Білорусі абсолютною більшістю підтримує своїх президентів. Тому ситація в Україні цілковито відмінна.
2002.12.09 | Роман ShaRP
Re: таки треба по пунктах
Горицвіт пише:> Роман ShaRP пише:
> > Горицвіт пише:
> > > Роман ShaRP пише:
> > > > Горицвіт пише:
> > > > > Фіґня це все. Владу має взяти український народ, бандити мають сісти в тюрму, тоді питання мови вирішаться майже автоматично.
> > > >
> > > > Не фігня.
> > >
> > > Що не фіґня? Що, суть політичних процесів, які зараз відбуваються -- це "остаточна перемога" "російськомовної більшості" над "україномовною меншістю", як стверджує та стаття?
> >
> > Руки на стіл, не мухлювати!
> >
> > Стаття стверджує:
> > Вперше за одинадцять років до державного керма й на гарматний постріл не допущено репрезентантів україномовної меншості, орієнтованої на Європу, позбавленої будь-яких промосковських сентиментів, яка на позиціях державної незалежності стоїть непохитно та безкон'юнктурно.
> >
> >
> >
> > Таких що, більшість? Читати тре уважно.
>
>
> А тут ще як прочитати.
А отак, як пишеться. Рахуючи вумне слово "українофон" (добре, що не автохтоновон чи ще грамафон який-небудь).
>Я прочитав як поширене пояснення.
Дарма.
>Можна, якщо примружитися, прочитати через "і". Не нада ля-ля. Таких, як "непохитно... безкон'юнктурно" взагалі дуже мало.
Про що і йдеться. І такі вже соплі були на Майдані, хтось саме такими пропонував обмежити Україну.
> > > Що, треба по пунктах розказувати, чому це не так? Вища влада завжди була російськомовна. Заєць-жулинський ситуації не міняли. Єдиний украномовний прем'єр -- Ющенко.
> >
> > Дик і той сентіментів не позбавлений, див. СПС-єпопею, продовження ще бу.
> СПС -- не сентименти, а розрахунок. Про це писалося.
Розрахунок на то, що ті, хто "не дотяг" КОП "дотягнуть" НУ?! Навіть не дивлячись на останні події "скажи мені , хто твій друг, і я скажу, хто ти".
> > Тут погоджуся з п.. Адвокатом (не лише для різноманіття) Від непідтримки влади, до підтримки опозиції і широко і глибоко.
> У вас з Адвокатом розхитана логіка. Думаю, що на базі якихось неврозів, пов'язаних з етно-мовною ідентичністю. За даними опитувань, опозицію підтримують повністю або частково ~70% населення. Залишається питання, як політична опозиція має використати цю віртуальну підтримку і чому досі не використала.
Мав я десь ці дані опитувань. У реальну підтримку вони не виливаються, а балачки на кухні -- то балачки на кухні.
> Але це друге питання не заперечує, що населення в абсолютній більшості підтримує опозицію, а не владу.
Моральна-моральна така підтримка.
> Якщо ще не ясно, то факти для контрасту: населення Росії і Білорусі абсолютною більшістю підтримує своїх президентів. Тому ситація в Україні цілковито відмінна.
Тут погоджуся, в Україні опозиція, типу, сильніша. Тільки щось та сила раз за разом падає та падає. А час іде, і не на користь.
2002.12.08 | Andrij
Re: І справді маячня
Ось той добродій написав:>Тому тепер майже жодна політична сила не веде кампанії проти планів влади позбавити українську мову державної підтримки, проти класичної "прихватизації" Росією української ГТС, й взагалі - супроти модернової неоколонізаційної політики Кремля стосовно України, спровокованої й палко підтримуваної панівною в Києві малоросійсько-донецькою елітою.
Ну як це "не веде кампанії"? У ВР про ці проблеми багато говорять, протестують. Вся проблема в тому, що крім Кучми та його АП, угоду про спільне управління ГТС ще ніхто навіть не читав. Навіть для ВР цей текст є повна таємниця. Назвати Кучму та його дуполизів "елітою", це вже занадто.
Наразі опозицію підтримують 70% українців. Це й є та "меншість", про яку пише автор? Ну а те, що українофонів в уряді нема, так це досить логічно. Де ви бачили совкових бандитів-"українофонів"?
2002.12.08 | franko
Re: так не ?.
Нe слiд iгнорувати однi конфлiкти (мовнi) чeрeз iснування iнших (полiтичнi). Мовнi конфлiкти i конфлiкти "схiд-захiд" e.АЛЕ
Нe слiд концeнтруватися на одних конфлiктах (мовних), поки нe вирiшeнi iншi (тобто полiтичнi). Тe самe трeба сказати про постiйну срачку мiж партiями i полiтичними напрямами всeрeдинi опозицii. Пановe, усi цi проблeми e. Алe поки при владi будуть бандюки, у нас нe будe умов для розв'язання цих проблeм, i тому до того, як рeжим будe повалeний, прiорiтeт iх трeба змeншити. Нe можна грати в цивiлiзованi "мовнi шахи" чи шахи "схiд-захiд", якщо бандити при владi постiйно трясуть шахiвницeю i збивають з нei фiгури або просто вистрiлюють шахiстiв.
2002.12.09 | Максим
Re: Що це за брєд? Невже це правда? (+)
Цитую:"Через це – аби есдеки не ліпили з Ющенка русофоба – ендеки змушені дотримуватися "омерти" (обіцянка мовчанки в італійській мафії) щодо деяких принципових питань.
Тому тепер майже жодна політична сила не веде кампанії проти планів влади позбавити українську мову державної підтримки, проти класичної "прихватизації" Росією української ГТС, й взагалі - супроти модернової неоколонізаційної політики Кремля стосовно України, спровокованої й палко підтримуваної панівною в Києві малоросійсько-донецькою елітою."
Якщо це "опозиція", то я - танкіст