ГОЛОДОМОР 1932-1933 РОКIВ В УКРАЇНI, ч.2.
12/15/2002 | Олександр
Вiрний продовжувач чорної справи Ленiна, генсек Й.Сталiн-Джугашвiлi пiшов набагато далi вiд свого вчителя. До його оточення належали: "жєлєзний Лазар" Каганович, другий секретар компартiї, згодом перший секретар ЦК КП(б)У (1926-1928 р.р.), "надзвичайний уповноважений ЦК i РНК СССР по колективiзацiї i хлiбозаготiвлях" (1930-1934 р.р.); В.Молотов (Скрябiн), голова Ради Комiсарiв, один з найактивнiших червоних терористiв, хоч у структурi влади стояв нижче Кагановича; Ф.Дзержинський, голова ЧК (1917-1926 р.р.); В.Менжинський, голова ГПУ (1926-1934 р.р.); Г.Ягода, заступник голови ГПУ; М.Берман, начальник Головного управлiння виправно-трудовими таборами ОГПУ; В.Балицький, начальник ГПУ України (з 1933 р.) та iншi.
Що стосується передiсторiї перебiгу голодомору 1932-1933 рокiв, то звернемося до частково опублiкованих документiв. Як це вiдбувалося?
Навiть побiжний аналiз окремих документiв дає пiдстави зробити висновок, що ринковi вiдносини мiж мiстом i селом (закупки зерна з ринку), вимушено започаткованi НЕПом у 1921 роцi, розцiнювалися партiйним керiвництвом, як помилка. Цi вiдносини не давали можливостi державi пограбувати селянство навiть у тому випадку, коли на зерно встановлювалися надто низькi цiни порiвняно з цiнами на промисловi товари. Державi бiльшовицькiй треба було хлiб безплатний.
Пiсля ХV з'їзду ВКП(б) (2-19. 12.1927 р.), на початку 1928 року, подолавши "правый уклон", бiльшовики взялися за iндустрiалiзацiю. У сiчнi 1928 року РНК СРСР прийняла рiшення про достроковий збiр усiх платежiв iз селян. Почалося здiйснення насильницьких заходiв у сiльському господарствi. За вказiвкою Москви з липня 1929 року, (року великого перелому), ВУЦВК i РНК УСРР пийняли постанови "Про поширення прав мiсцевих рад щодо сприяння виконанню загальнодержавних завдань i планiв". Постанова вимагала на всiх рiвнях влади органiзацiї виконання заможними селянами хлiбозаготiвельного плану (про закупiвлю не йшлося). Провокувалася класова боротьба: бiдних селян нацьковували на заможних. Задiянi були каральнi органи влади. Про це свiдчать чисельнi звiти оргвиконкомiв про хiд хлiбозаготiвель, зокрема "Звiт Лубенського оргвиконкому ВУЦВК про примусове вилучення хлiбних лишкiв" вiд 27.01.1929 року (тут i далi мова документiв зберiгається): "Головним заходом впливу на куркульське господарство у хлiбозаготовчу кампанiю 1927-1928 р. був судовий порядок. Засуджених по 127-му арт. КК (позбавлення волi - О.В.) всього 116 осiб: заможно-кулацького елемента - 50 осiб, або 43%, крамарiв - 32 особи, або 27,4%, середнякiв - 31 особа або 27% i бiднякiв -3 особи або 2,6%... Поруч з проведенням наступу на кулака через суд, проводилася органiзацiя бiдноти, загострення класової боротьби, яка проводилася через збори активу села, збори КНС, збори бiдноти й середняка..., прийняттi безпосередньої участi (бiдноти - О.В.) у хлiбозаготiвлi на правах контрагентiв, виявленнi куркулiв, що затримували хлiб з метою спекуляцiї та iн." (3.-с.44). Цей документ свiдчить, що й каральними засобами вилучити у вiльних селян увесь хлiб не вдавалося. Тому компартiйне керiвництво взяло курс на суцiльну колективiзацiю.
У листопадi 1929 року пленум ЦК ВКП(б) прийняв жорстку постанову "Про сiльське господарство i роботу на селi", якою вимагалося, щоб Україна в найкоротший строк запровадила колгоспи. В.Молотов i Л.Каганович, а також його намiсник в Українi, генсек КП(б)У С.Косiор наполягали, щоб завершити суцiльну колективiзацiю за один рiк. Щоб закрiпити цi вимоги, ЦКВКП(б) прийняв поставнову вiд 5 сiчня 1930 року "Про темп колективiзацiї i заходи допомоги держави колгоспному будiвництву". Бiльшовики поспiшали завершити колективiзацiю восени 1931 або весною 1932 рокiв. Але С.Косiор iнструктивним листом вiд 24 лютого 1930 року, адресованим усiм партiйцям, вимагав "завершити колективiзацiю в Українi протягом 1930 року".
Офiцiйно добровiльна, а насправдi примусова колективiзацiя створила в Українi ситуацiю, що межувала з громадянською вiйною: брат iшов на брата, "бiдняка" цькували на "середняка" й "куркуля", "середняка" - теж на "куркуля. Майновий стан селянина визначала партiя на свiй розсуд.
В особi "куркуля" й "середняка" цiлеспрямовано знищувався найпродуктивнiший, найорганiзованiший прошарок селянства. Якщо ж до колгоспу не бажав вступати бiдняк, то вiн ставав "пiдкуркульником" й опинявся там, де й куркуль. Утворений таким чином колгосп ставав державною структурою. Усупереч положенням колгоспного статуту, голови колгоспiв призначалися районними парторганiзацiями, що повнiстю узурпували владу на селi. Влада сiльської чи селищної ради стала марiонетковою. Колгоспами керували люди, якi не мали практичного вiдношення до сiльського господарства, не могли розумно органiзувати його виробництво. За умов насильства з боку партiйної клiки, нахабної експлуатацiї селянина-раба державою, що не мiг розпоряджатися плодами своєї працi, система колгоспного виробництва зазнала краху.
Вiдчуваючи загрозу своєму фiзичному iснуванню, колгоспники розпочали масовий вихiд з колгоспiв. На цю тему молодь ще спiвала пiснi на зразок:
Вставай, Ленiн, подивися,
Як працює комнезам.
С...а гола, спина гостра,
Ледве вискочив з колгоспа.
В однiй з типових 1,5 тисячi заяв, що надiйшли лише в серпнi 1932 р. до приймальнi голови ВУЦВК Г.I.Петровського, зокрема вiд колгоспникiв с.Семеринки Тростянецького району Харкiвської областi, подавалося узагальнене пояснення причин виходу з колгоспного "раю": "Вступаючи до колгоспу, усуспiльнили землю, усе майно, посiвматерiал, обробляючи її своїми силами. Зараз колгосп не розраховується, трудоднiв не сплачує, пайок не видає, колгоспники обiдранi, голодують". (1.- с.235). Довiрливi колгоспники не вiдали, що за кожним таким навiть пасивним протестом пильно стежили цербери з ДПУ УСРР i впливали на ситуацiю з усiєю жорстокiстю. Заступник голови УСРР К.Карлсон у доповiднiй записцi в ЦК КП(б)У вiд 13.07.1932 р. повiдомляв: "Дополнительно поступившие материалы местных органов ГПУ сигнализируют о дальнейшем росте требований колхозников об исключении их из колхозов... Особо обращает на себя внимание бездеятельность этих организаций (сiльської та районної влади - О.В.) в вопросе принятия соответствующих мер предупреждения выходов из колхозов" (1. - С.205-207). Реакцiя Москви на такi неподобства була миттєвою.
25 липня 1932 року на адресу ЦК КП(б)У та РНК УСРР надiйшла телеграма вiд Кагановича й Молотова (передає уповноважений ОГПУ Науман) з категоричною вимогою: "...добиться резкого перелома хлебозаготовках, обеспечив обязательное выполнение июльского плана. Принятых мерах телеграфьте" (1. - С.222).
Дослiдники голоду 30-х рокiв в Українi хронологiчно узагальнюють його назвою "Голод 1932-1933 рокiв". Умовно так. Одначе маємо i документи, i свiдчення очевидцiв про те, що голод почався у 1931 роцi. Передумови його створила держава протягом сiчня-листопада 1930 року досягненням найбiльшого (400 млн.пудiв) збору хлiба з колгоспiв i одноосiбних господарств. Унаслiдок варварських хлiбозаготiвель 1930 року та безгосподарностi вже в першому пiврiччi 1931 року колгоспники й одноосiбники неспроможнi були забезпечити свої потреби до нового врожаю. Хлiба не стало. Люди вживали в їжу полову, бур'ян, жолудi тощо, тяжко хворiли, помирали. А задоволений результатами хлiбозаготiвель "батько" Сталiн на ХVI з'їздi компартiї 1930 року пiд бурнi оплески своїх осатанiлих опричникiв проголошував, що "зернову проблему ми вже розв'язуємо в основному з успiхом".
Про наслiдки цих "успiхiв" уже на початку 1931 року волали про допомогу голоднi дiти, про що свiдчать:
- лист мешканцiв дитячого мiстечка до голови ВУЦВК Г.Петровського вiд 10.03.1931 р.: "ребята мало посещают школы и мастерские... И много ребят уезжают из-за голода..." (3. - С.298);
- телеграма Кам'янського райвиконкому на Днiпропетровщинi до Наркомому УСРР про вiдсутнiсть продовольства в дитячiй колонiї вiд 21.03.1931 р.: "Детколония 220 детей сняты (с) централизованного снабжения хлебом, децентрализованное - запрещено, местных ресурсов нет. Дети остаются совершенно без хлеба..." (3. - С.307);
- лист зав. Софiївською дитячою колонiєю на Запорiжжi ВУКООспiлки про загрозу голоду i хвороб вiд нестачi продовольства вiд 28.03.1931 р. та багато iнших документiв (на жаль, подати всi немає можливостi). Та й цього досить, щоб на мить замислитися: хто це? "куркулi, середняки"? Чи "пiдкуркульники"? Нi! Тут уже не суб'єкти класової боротьби. Волали безбороннi, невиннi, приреченi на неминучу сталiними-кагановичами голодну смерть українськi дiти.
Вмирали дiти... Вмирав український генофонд. Чи ж треба ще якiсь докази українського геноциду? Вiдповiдно до ст.2 Конвенцiї ООН вiд 9.12.1948 р. "Про попередження злочину геноциду i покарання за нього" геноцид - це "дiї, скоєнi з намiром знищити повнiстю або частково яку-небудь нацiональну, етнiчну, расову чи релiгiйну групу, як таку". Вiдповiдно до цiєї ж статтi український геноцид визначають двi, з п'яти, його форми: "с) навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, якi розрахованi на повне або часткове знищення її; d) дiї, розрахованi на недопущення дiтонароджування в середовищi такої групи". Та нехай над цим замисляться юристи. А ми продовжимо розкриття механiзму голодомору на документальнiй основi, що стосується саме 1931 року.
Документи цього року ряснiють красномовними заголовками:
- "Зведення iнформгрупи Наркомзему УСРР про тяжкi умови утримання та загибель худоби в селах" вiд 25 сiчня 1931 р.;
- "Iнформацiйне зведення Наркомзему УСРР про колгоспний рух на Українi та селянський опiр колективiзацiї" вiд 1 березня 1931 р.;
- "З вiдомостей групи iнформацiї Наркомзему УСРР про примусовий хiд колективiзацiї напередоднi весняної посiвкампанiї" вiд 14 квiтня 1931 р. Вiдомостi повiдомляють, що священик с.Ровеньки застерiгав селян: "Час настав, коли немилосерднi антихристи хочуть обезкровити труженикiв, пiдштовхують їх до пекла. Вас гонять до колгоспiв для того, щоб лишилися ви останнього, у нагороду за це диявол приготував уже пекло, живiть, як жили батьки вашi...";
- "Повiдомлення з мiсць до Наркомосу УСРР про напiвголодне iснування вчительства" (сiльського - О.В.) за квiтень 1931 р.
Документи пiдтверджують, що примусовий характер колективiзацiї 1931 року забезпечували спецiально органiзованi з бiднякiв-середнякiв i кримiнальних елементiв так званi "буксирнi бригади", якi були надiленi безмежними правами й методами "групової та iндивiдуальної обробки селян i селянок по рашiне накресленому списку". ("Iнформацiйне зведення Укрколгоспцентру про роботу буксирних бригад по залученню селян до колгоспiв" вiд 16 квiтня 1931 р.). А скiльки людського болю й жаху передано в архiвних матерiалах, датованих останнiми голодними мiсяцями 1931 року! В однiй iз скарг вiд 26 грудня 1931 р. вмираючi селяни колгоспу "Вiльний жовтень" с.Ерделiвка на Одещинi благають (мовою оригiналу) "Центральну Виконавчу Владу i ВКП(б)" звернути увагу на "умирающих з голоду целую деревню, котра звертається до Вас за допомогою. Проработавши все лето в колгоспi й отдавши все зерно до фунта по распоряжению райкома, котрий тепер не вiрить, що у нас начали пухнуть з голоду i їсти коней, котрi дохнуть без їжi...". Не дочекалися селяни вiдповiдi з Москви вiд бiльшовикiв, повiльно вимирали.
Громадянську мужнiсть проявили слухачi Вiйськово-Повiтряної Академiї в Москвi О.Пахоменко i Я.Коркiн, якi, перебуваючи в Українi, переконалися у злодiяннях влади щодо селянства на Старобiльщинi i звернулися з гнiвним листом вiд 7.07.1931 р. до "всеукраїнського старости" Г.Петровського. Автори листа звертали увагу на "произвол", "застращивание", на те, що "правление колхоза систематически пьянствует", на "нежелание оставшейся бедноты и середняков вступать в колхоз", "взимание штрафов и раскулачивание... самым диким образом..., случаи избиения... Все раскулаченные вывезены в овраги, так называемые "яркы", ...люди обреченные на голод...". Чим закiнчилася переписка смiливцiв-слухачiв Академiї з Г.Петровським, можна лише здогадуватися...
Шалений наступ на село буксирних бригад дав можливiсть державi в 1931 роцi стягнути з колгоспникiв i одноосiбникiв 380 млн. пудiв хлiба. Урожай цього року був значно меншим, нiж у 1930 роцi, зате втрати його збiльшилися через колгоспну безгосподарнiсть i небажання колгоспникiв працювати безплатно. Вiдсутнiсть запасiв продовольства в селян i призвели в кiнцi 1931 року до голоду.
На початку 1932 року настала нова, завершальна фаза хлiбозаготiвель з урожаю 1931 року. ЦК КП(б)У оголосив сiчень 1932 року "ударним". Головним класовим ворогом продовжував лишатися на селi все той же куркуль, головний винуватець зриву хлiбозаготiвель. Тепер у селi, не дивлячись на те, що куркуль як клас був знищений, усi селяни раптом стали "куркулями". А по-ленiнськи, звiсно, "реквiзицiя хлiба в куркулiв - не грабiж...". Запрацювали на повну потужнiсть хлiбозаготiвельнi штаби, справжнi катiвнi часiв середньовiччя. Фактiв для пiдтвердження цього бiльше нiж достатньо. Наведу один.
Гайсинський дiльничий прокурор Горний (на Вiнниччинi) в листi до ВЦВК вiд 22 сiчня 1932 року подає матерiали слiдства "про беззаконня пiд час хлiбозаготiвлi в с.Бджiльному Теплицького району на Вiнниччинi": "Селян, незалежно вiд їхнього соцiального походження, викликали до штабiв, з якими брутально поводились, наносили рiзнi образи та фiзичнi знущання. Наприклад, гр.Красноперий Гилько, 67 рокiв, середняк, пояснює, що його викликали у штаб, i коли вiн явився, над ним почали знущатися, ...а потiм сiрниками пiдсмалювали йому бороду. ...А штаб був охороняємий виконавцями... Гр.Губаль Олександра, бiднячка, свiдчить, що не дивлячись на те, що вона виконала все, що з неї належало по хлiбозаготiвлi, до неї з'явилася бригада в особах Верхмилера i Ткачука й забрали в неї весь хлiб. А коли вона стала домагатися, аби їй повернули, її почали ругати матом, угрожали розборкою хати, крiм того, над нею знущались, пiднiмали на нiй плаття при тут же сидiвших її дiтях. А одного разу визвали її в штаб i там погрожували облити керосином, запалити,.. вона вагiтна, її штовхали в груди...". Крiм цього, у цьому листi прокурор Горний iнформує про те, що хлiбозаготiвлi в Теплицькому районi здiйснювала бригада у складi 400 осiб ("Загiн - летюча ескадрилья"), очолювана уповноваженим РПК (районного парткомiтету). "Село було переведено на вiйськовий стан, члени бригади по 2 чоловiки були розташованi по селянах, якi не виконали хлiбозаготiвлi. Й покладено було на цих селян утримувати та кормити цих членiв бригади до того часу, поки не виконають хлiбозаготiвлю". (3. - С.398). В кiнцi листа прокурор Горний обiцяв, що "пiсля закiнчення слiдства копiю винувального висновку слiдтсва буде надiслано Вам" (ВУЦВК - О.В.). Не став прокурор на захист iнтересiв держави-грабiжника, а приречених своїх землякiв...
Наведений лише один факт пiдтверджує, яким чином виконувався явно авантюрний, доведений Москвою, план хлiбозаготiвель в Українi 1932 року в об'ємi 356 млн.пудiв хлiба. Хлiбозаготiвельна кампанiя 1932 року перетворилася на справжнiй терористичний акт проти селянства, здiйснюваний "летючими ескадрильями" пiд командою партiйних комiтетiв i комiсiй, що керувалися сталiнською вимогою: "усмирить крестьян можно, лишь сломав им хребет".
У липнi 1932 року в Харковi вiдбулася III конференцiя КП(б)У, у якiй брали участь члени Полiтбюро ЦК ВКП(б) - Л.Каганович, В.Молотов, а Й.Сталiн був обраний її почесним головою.
Генсек ЦК КП(б)У С.Косiор пiд пильним поглядом московських керманичiв, пiдводячи пiдсумки весняної 1932 року посiвної кампанiї, хлiбозаготiвельної та збиральної кампанiй, зазначив, що втрати врожаю складали 50 вiдсоткiв, що посiвнi площi скоротилися на 2 млн гектарiв. Голова ВУЦВК Г.Петровський та iн. згадували про "труднощi з харчами"; В.Молотов зазначив, що "в рядi районiв унаслiдок помилок, припущених пiд час заготiвель, утворився важкий харчовий стан"; Л.Каганович закликав "збiльшити прибутковiсть колгоспу... i колгоспника". В атмосферi блюзнiрства, тиску з боку Л.Кагановича i В.Молотова доленосна конференцiя не дала реальної оцiнки стану справ в Українi, а слово "голод" нi разу не прозвучало. Зате кабальний план хлiбозаготiвель в Українi 1932 року в розмiрi 356 млн.пудiв було затверджено. Селянське горло ще мiцнiше стискалося "кiстлявою рукою голоду". 25 липня 1932 р. до ЦК КП(б)У надiйшли першi повiдомлення про факти людоїдства в Українi. Наївним буде питання, чи знали ситуацiю в Українi Л.Каганович i В.Молотов, перебуваючи на III партiйнiй конференцiї? Знали! 28 квiтня 1932 року секретарю ЦК КП(б)У С.Косiору було подано повне зведення листiв, надiсланих до ЦК ВКП(б), особисто Сталiну i ЦК КП(б)У з питань хлiбозаготiвель та голоду в Українi. А С.Косiор особисто листом вiд 26 квiтня 1932 р. повiдомляв Й.Сталiну про таке: "У нас есть отдельные случаи и даже отдельные села голодающие, однако это только результат местного головотяпства, перегибов. Отсутствие хлеба, голод являются темой в отношении которой кулак и его агентура развивают бешенную кампанию...". Ось як!
Доведенi до вiдчаю колгоспники з Фастова у квiтнi 1932 року писали Й.Сталiну: "Наши рабочие колхозники не имеют ни куска хлеба и даже есть такие, что не имея ничего с голода пухнут. Лошади в колхозах дохнут, а люди делят и едят, что приводит к массововму заболеванию. Спрашивается, почему в Воронеже, Анновке, Москве, Тифлисе, Крыму - есть хлеб дешевый, сколько угодно..., а на Украине - нет" (1. - С.152).
Писалося це тодi, коли державнi комори були засипанi зерном, коли його поспiшно вiдвозили на спиртово-горiлчанi заводи, до Москви, Iвано-Вознесенська та iншi мiста Росiї та на експорт в Захiдну Європу (лише за рiк експорт зерна складав 18 млн.центнерiв).
А коли настало лiто 1932 року i виснаженi голодом колгоспники кинулися ночами на колгоспнi поля, щоб нарiзати хоч недозрiлого колосся або пiд час молотьби винести за пазухою чи в кишенi жменю зерна, органiзатори голодомору з ЦВК i РНК СРСР 7 серпня 1932 року прийняли постанову "Про охорону майна державних пiдприємств, колгоспiв i кооперацiї та про змiцнення громадської (соцiалiстичної) власностi", названу в народi "законом про п'ять колоскiв". Згiдно з цiєю постановою т.зв. розкрадання державного майна каралося розстрiлом або позбавленням волi на строк не менше 10 рокiв з конфiскацiєю всього майна. Керуючись цiєю постановою, запрацювали всi партiйно-державнi структури, а особливо ДПУ УСРР (голова - Реденс, заступник голови Карлсон). Результат роботи не забарився: 55 тисяч осiб було засуджено, у тому числi 2100 - до розстрiлу. Багато селян та їхнiх дiтей було вбито карателями за колоски на мiсцi "злочину".
Що стосується передiсторiї перебiгу голодомору 1932-1933 рокiв, то звернемося до частково опублiкованих документiв. Як це вiдбувалося?
Навiть побiжний аналiз окремих документiв дає пiдстави зробити висновок, що ринковi вiдносини мiж мiстом i селом (закупки зерна з ринку), вимушено започаткованi НЕПом у 1921 роцi, розцiнювалися партiйним керiвництвом, як помилка. Цi вiдносини не давали можливостi державi пограбувати селянство навiть у тому випадку, коли на зерно встановлювалися надто низькi цiни порiвняно з цiнами на промисловi товари. Державi бiльшовицькiй треба було хлiб безплатний.
Пiсля ХV з'їзду ВКП(б) (2-19. 12.1927 р.), на початку 1928 року, подолавши "правый уклон", бiльшовики взялися за iндустрiалiзацiю. У сiчнi 1928 року РНК СРСР прийняла рiшення про достроковий збiр усiх платежiв iз селян. Почалося здiйснення насильницьких заходiв у сiльському господарствi. За вказiвкою Москви з липня 1929 року, (року великого перелому), ВУЦВК i РНК УСРР пийняли постанови "Про поширення прав мiсцевих рад щодо сприяння виконанню загальнодержавних завдань i планiв". Постанова вимагала на всiх рiвнях влади органiзацiї виконання заможними селянами хлiбозаготiвельного плану (про закупiвлю не йшлося). Провокувалася класова боротьба: бiдних селян нацьковували на заможних. Задiянi були каральнi органи влади. Про це свiдчать чисельнi звiти оргвиконкомiв про хiд хлiбозаготiвель, зокрема "Звiт Лубенського оргвиконкому ВУЦВК про примусове вилучення хлiбних лишкiв" вiд 27.01.1929 року (тут i далi мова документiв зберiгається): "Головним заходом впливу на куркульське господарство у хлiбозаготовчу кампанiю 1927-1928 р. був судовий порядок. Засуджених по 127-му арт. КК (позбавлення волi - О.В.) всього 116 осiб: заможно-кулацького елемента - 50 осiб, або 43%, крамарiв - 32 особи, або 27,4%, середнякiв - 31 особа або 27% i бiднякiв -3 особи або 2,6%... Поруч з проведенням наступу на кулака через суд, проводилася органiзацiя бiдноти, загострення класової боротьби, яка проводилася через збори активу села, збори КНС, збори бiдноти й середняка..., прийняттi безпосередньої участi (бiдноти - О.В.) у хлiбозаготiвлi на правах контрагентiв, виявленнi куркулiв, що затримували хлiб з метою спекуляцiї та iн." (3.-с.44). Цей документ свiдчить, що й каральними засобами вилучити у вiльних селян увесь хлiб не вдавалося. Тому компартiйне керiвництво взяло курс на суцiльну колективiзацiю.
У листопадi 1929 року пленум ЦК ВКП(б) прийняв жорстку постанову "Про сiльське господарство i роботу на селi", якою вимагалося, щоб Україна в найкоротший строк запровадила колгоспи. В.Молотов i Л.Каганович, а також його намiсник в Українi, генсек КП(б)У С.Косiор наполягали, щоб завершити суцiльну колективiзацiю за один рiк. Щоб закрiпити цi вимоги, ЦКВКП(б) прийняв поставнову вiд 5 сiчня 1930 року "Про темп колективiзацiї i заходи допомоги держави колгоспному будiвництву". Бiльшовики поспiшали завершити колективiзацiю восени 1931 або весною 1932 рокiв. Але С.Косiор iнструктивним листом вiд 24 лютого 1930 року, адресованим усiм партiйцям, вимагав "завершити колективiзацiю в Українi протягом 1930 року".
Офiцiйно добровiльна, а насправдi примусова колективiзацiя створила в Українi ситуацiю, що межувала з громадянською вiйною: брат iшов на брата, "бiдняка" цькували на "середняка" й "куркуля", "середняка" - теж на "куркуля. Майновий стан селянина визначала партiя на свiй розсуд.
В особi "куркуля" й "середняка" цiлеспрямовано знищувався найпродуктивнiший, найорганiзованiший прошарок селянства. Якщо ж до колгоспу не бажав вступати бiдняк, то вiн ставав "пiдкуркульником" й опинявся там, де й куркуль. Утворений таким чином колгосп ставав державною структурою. Усупереч положенням колгоспного статуту, голови колгоспiв призначалися районними парторганiзацiями, що повнiстю узурпували владу на селi. Влада сiльської чи селищної ради стала марiонетковою. Колгоспами керували люди, якi не мали практичного вiдношення до сiльського господарства, не могли розумно органiзувати його виробництво. За умов насильства з боку партiйної клiки, нахабної експлуатацiї селянина-раба державою, що не мiг розпоряджатися плодами своєї працi, система колгоспного виробництва зазнала краху.
Вiдчуваючи загрозу своєму фiзичному iснуванню, колгоспники розпочали масовий вихiд з колгоспiв. На цю тему молодь ще спiвала пiснi на зразок:
Вставай, Ленiн, подивися,
Як працює комнезам.
С...а гола, спина гостра,
Ледве вискочив з колгоспа.
В однiй з типових 1,5 тисячi заяв, що надiйшли лише в серпнi 1932 р. до приймальнi голови ВУЦВК Г.I.Петровського, зокрема вiд колгоспникiв с.Семеринки Тростянецького району Харкiвської областi, подавалося узагальнене пояснення причин виходу з колгоспного "раю": "Вступаючи до колгоспу, усуспiльнили землю, усе майно, посiвматерiал, обробляючи її своїми силами. Зараз колгосп не розраховується, трудоднiв не сплачує, пайок не видає, колгоспники обiдранi, голодують". (1.- с.235). Довiрливi колгоспники не вiдали, що за кожним таким навiть пасивним протестом пильно стежили цербери з ДПУ УСРР i впливали на ситуацiю з усiєю жорстокiстю. Заступник голови УСРР К.Карлсон у доповiднiй записцi в ЦК КП(б)У вiд 13.07.1932 р. повiдомляв: "Дополнительно поступившие материалы местных органов ГПУ сигнализируют о дальнейшем росте требований колхозников об исключении их из колхозов... Особо обращает на себя внимание бездеятельность этих организаций (сiльської та районної влади - О.В.) в вопросе принятия соответствующих мер предупреждения выходов из колхозов" (1. - С.205-207). Реакцiя Москви на такi неподобства була миттєвою.
25 липня 1932 року на адресу ЦК КП(б)У та РНК УСРР надiйшла телеграма вiд Кагановича й Молотова (передає уповноважений ОГПУ Науман) з категоричною вимогою: "...добиться резкого перелома хлебозаготовках, обеспечив обязательное выполнение июльского плана. Принятых мерах телеграфьте" (1. - С.222).
Дослiдники голоду 30-х рокiв в Українi хронологiчно узагальнюють його назвою "Голод 1932-1933 рокiв". Умовно так. Одначе маємо i документи, i свiдчення очевидцiв про те, що голод почався у 1931 роцi. Передумови його створила держава протягом сiчня-листопада 1930 року досягненням найбiльшого (400 млн.пудiв) збору хлiба з колгоспiв i одноосiбних господарств. Унаслiдок варварських хлiбозаготiвель 1930 року та безгосподарностi вже в першому пiврiччi 1931 року колгоспники й одноосiбники неспроможнi були забезпечити свої потреби до нового врожаю. Хлiба не стало. Люди вживали в їжу полову, бур'ян, жолудi тощо, тяжко хворiли, помирали. А задоволений результатами хлiбозаготiвель "батько" Сталiн на ХVI з'їздi компартiї 1930 року пiд бурнi оплески своїх осатанiлих опричникiв проголошував, що "зернову проблему ми вже розв'язуємо в основному з успiхом".
Про наслiдки цих "успiхiв" уже на початку 1931 року волали про допомогу голоднi дiти, про що свiдчать:
- лист мешканцiв дитячого мiстечка до голови ВУЦВК Г.Петровського вiд 10.03.1931 р.: "ребята мало посещают школы и мастерские... И много ребят уезжают из-за голода..." (3. - С.298);
- телеграма Кам'янського райвиконкому на Днiпропетровщинi до Наркомому УСРР про вiдсутнiсть продовольства в дитячiй колонiї вiд 21.03.1931 р.: "Детколония 220 детей сняты (с) централизованного снабжения хлебом, децентрализованное - запрещено, местных ресурсов нет. Дети остаются совершенно без хлеба..." (3. - С.307);
- лист зав. Софiївською дитячою колонiєю на Запорiжжi ВУКООспiлки про загрозу голоду i хвороб вiд нестачi продовольства вiд 28.03.1931 р. та багато iнших документiв (на жаль, подати всi немає можливостi). Та й цього досить, щоб на мить замислитися: хто це? "куркулi, середняки"? Чи "пiдкуркульники"? Нi! Тут уже не суб'єкти класової боротьби. Волали безбороннi, невиннi, приреченi на неминучу сталiними-кагановичами голодну смерть українськi дiти.
Вмирали дiти... Вмирав український генофонд. Чи ж треба ще якiсь докази українського геноциду? Вiдповiдно до ст.2 Конвенцiї ООН вiд 9.12.1948 р. "Про попередження злочину геноциду i покарання за нього" геноцид - це "дiї, скоєнi з намiром знищити повнiстю або частково яку-небудь нацiональну, етнiчну, расову чи релiгiйну групу, як таку". Вiдповiдно до цiєї ж статтi український геноцид визначають двi, з п'яти, його форми: "с) навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, якi розрахованi на повне або часткове знищення її; d) дiї, розрахованi на недопущення дiтонароджування в середовищi такої групи". Та нехай над цим замисляться юристи. А ми продовжимо розкриття механiзму голодомору на документальнiй основi, що стосується саме 1931 року.
Документи цього року ряснiють красномовними заголовками:
- "Зведення iнформгрупи Наркомзему УСРР про тяжкi умови утримання та загибель худоби в селах" вiд 25 сiчня 1931 р.;
- "Iнформацiйне зведення Наркомзему УСРР про колгоспний рух на Українi та селянський опiр колективiзацiї" вiд 1 березня 1931 р.;
- "З вiдомостей групи iнформацiї Наркомзему УСРР про примусовий хiд колективiзацiї напередоднi весняної посiвкампанiї" вiд 14 квiтня 1931 р. Вiдомостi повiдомляють, що священик с.Ровеньки застерiгав селян: "Час настав, коли немилосерднi антихристи хочуть обезкровити труженикiв, пiдштовхують їх до пекла. Вас гонять до колгоспiв для того, щоб лишилися ви останнього, у нагороду за це диявол приготував уже пекло, живiть, як жили батьки вашi...";
- "Повiдомлення з мiсць до Наркомосу УСРР про напiвголодне iснування вчительства" (сiльського - О.В.) за квiтень 1931 р.
Документи пiдтверджують, що примусовий характер колективiзацiї 1931 року забезпечували спецiально органiзованi з бiднякiв-середнякiв i кримiнальних елементiв так званi "буксирнi бригади", якi були надiленi безмежними правами й методами "групової та iндивiдуальної обробки селян i селянок по рашiне накресленому списку". ("Iнформацiйне зведення Укрколгоспцентру про роботу буксирних бригад по залученню селян до колгоспiв" вiд 16 квiтня 1931 р.). А скiльки людського болю й жаху передано в архiвних матерiалах, датованих останнiми голодними мiсяцями 1931 року! В однiй iз скарг вiд 26 грудня 1931 р. вмираючi селяни колгоспу "Вiльний жовтень" с.Ерделiвка на Одещинi благають (мовою оригiналу) "Центральну Виконавчу Владу i ВКП(б)" звернути увагу на "умирающих з голоду целую деревню, котра звертається до Вас за допомогою. Проработавши все лето в колгоспi й отдавши все зерно до фунта по распоряжению райкома, котрий тепер не вiрить, що у нас начали пухнуть з голоду i їсти коней, котрi дохнуть без їжi...". Не дочекалися селяни вiдповiдi з Москви вiд бiльшовикiв, повiльно вимирали.
Громадянську мужнiсть проявили слухачi Вiйськово-Повiтряної Академiї в Москвi О.Пахоменко i Я.Коркiн, якi, перебуваючи в Українi, переконалися у злодiяннях влади щодо селянства на Старобiльщинi i звернулися з гнiвним листом вiд 7.07.1931 р. до "всеукраїнського старости" Г.Петровського. Автори листа звертали увагу на "произвол", "застращивание", на те, що "правление колхоза систематически пьянствует", на "нежелание оставшейся бедноты и середняков вступать в колхоз", "взимание штрафов и раскулачивание... самым диким образом..., случаи избиения... Все раскулаченные вывезены в овраги, так называемые "яркы", ...люди обреченные на голод...". Чим закiнчилася переписка смiливцiв-слухачiв Академiї з Г.Петровським, можна лише здогадуватися...
Шалений наступ на село буксирних бригад дав можливiсть державi в 1931 роцi стягнути з колгоспникiв i одноосiбникiв 380 млн. пудiв хлiба. Урожай цього року був значно меншим, нiж у 1930 роцi, зате втрати його збiльшилися через колгоспну безгосподарнiсть i небажання колгоспникiв працювати безплатно. Вiдсутнiсть запасiв продовольства в селян i призвели в кiнцi 1931 року до голоду.
На початку 1932 року настала нова, завершальна фаза хлiбозаготiвель з урожаю 1931 року. ЦК КП(б)У оголосив сiчень 1932 року "ударним". Головним класовим ворогом продовжував лишатися на селi все той же куркуль, головний винуватець зриву хлiбозаготiвель. Тепер у селi, не дивлячись на те, що куркуль як клас був знищений, усi селяни раптом стали "куркулями". А по-ленiнськи, звiсно, "реквiзицiя хлiба в куркулiв - не грабiж...". Запрацювали на повну потужнiсть хлiбозаготiвельнi штаби, справжнi катiвнi часiв середньовiччя. Фактiв для пiдтвердження цього бiльше нiж достатньо. Наведу один.
Гайсинський дiльничий прокурор Горний (на Вiнниччинi) в листi до ВЦВК вiд 22 сiчня 1932 року подає матерiали слiдства "про беззаконня пiд час хлiбозаготiвлi в с.Бджiльному Теплицького району на Вiнниччинi": "Селян, незалежно вiд їхнього соцiального походження, викликали до штабiв, з якими брутально поводились, наносили рiзнi образи та фiзичнi знущання. Наприклад, гр.Красноперий Гилько, 67 рокiв, середняк, пояснює, що його викликали у штаб, i коли вiн явився, над ним почали знущатися, ...а потiм сiрниками пiдсмалювали йому бороду. ...А штаб був охороняємий виконавцями... Гр.Губаль Олександра, бiднячка, свiдчить, що не дивлячись на те, що вона виконала все, що з неї належало по хлiбозаготiвлi, до неї з'явилася бригада в особах Верхмилера i Ткачука й забрали в неї весь хлiб. А коли вона стала домагатися, аби їй повернули, її почали ругати матом, угрожали розборкою хати, крiм того, над нею знущались, пiднiмали на нiй плаття при тут же сидiвших її дiтях. А одного разу визвали її в штаб i там погрожували облити керосином, запалити,.. вона вагiтна, її штовхали в груди...". Крiм цього, у цьому листi прокурор Горний iнформує про те, що хлiбозаготiвлi в Теплицькому районi здiйснювала бригада у складi 400 осiб ("Загiн - летюча ескадрилья"), очолювана уповноваженим РПК (районного парткомiтету). "Село було переведено на вiйськовий стан, члени бригади по 2 чоловiки були розташованi по селянах, якi не виконали хлiбозаготiвлi. Й покладено було на цих селян утримувати та кормити цих членiв бригади до того часу, поки не виконають хлiбозаготiвлю". (3. - С.398). В кiнцi листа прокурор Горний обiцяв, що "пiсля закiнчення слiдства копiю винувального висновку слiдтсва буде надiслано Вам" (ВУЦВК - О.В.). Не став прокурор на захист iнтересiв держави-грабiжника, а приречених своїх землякiв...
Наведений лише один факт пiдтверджує, яким чином виконувався явно авантюрний, доведений Москвою, план хлiбозаготiвель в Українi 1932 року в об'ємi 356 млн.пудiв хлiба. Хлiбозаготiвельна кампанiя 1932 року перетворилася на справжнiй терористичний акт проти селянства, здiйснюваний "летючими ескадрильями" пiд командою партiйних комiтетiв i комiсiй, що керувалися сталiнською вимогою: "усмирить крестьян можно, лишь сломав им хребет".
У липнi 1932 року в Харковi вiдбулася III конференцiя КП(б)У, у якiй брали участь члени Полiтбюро ЦК ВКП(б) - Л.Каганович, В.Молотов, а Й.Сталiн був обраний її почесним головою.
Генсек ЦК КП(б)У С.Косiор пiд пильним поглядом московських керманичiв, пiдводячи пiдсумки весняної 1932 року посiвної кампанiї, хлiбозаготiвельної та збиральної кампанiй, зазначив, що втрати врожаю складали 50 вiдсоткiв, що посiвнi площi скоротилися на 2 млн гектарiв. Голова ВУЦВК Г.Петровський та iн. згадували про "труднощi з харчами"; В.Молотов зазначив, що "в рядi районiв унаслiдок помилок, припущених пiд час заготiвель, утворився важкий харчовий стан"; Л.Каганович закликав "збiльшити прибутковiсть колгоспу... i колгоспника". В атмосферi блюзнiрства, тиску з боку Л.Кагановича i В.Молотова доленосна конференцiя не дала реальної оцiнки стану справ в Українi, а слово "голод" нi разу не прозвучало. Зате кабальний план хлiбозаготiвель в Українi 1932 року в розмiрi 356 млн.пудiв було затверджено. Селянське горло ще мiцнiше стискалося "кiстлявою рукою голоду". 25 липня 1932 р. до ЦК КП(б)У надiйшли першi повiдомлення про факти людоїдства в Українi. Наївним буде питання, чи знали ситуацiю в Українi Л.Каганович i В.Молотов, перебуваючи на III партiйнiй конференцiї? Знали! 28 квiтня 1932 року секретарю ЦК КП(б)У С.Косiору було подано повне зведення листiв, надiсланих до ЦК ВКП(б), особисто Сталiну i ЦК КП(б)У з питань хлiбозаготiвель та голоду в Українi. А С.Косiор особисто листом вiд 26 квiтня 1932 р. повiдомляв Й.Сталiну про таке: "У нас есть отдельные случаи и даже отдельные села голодающие, однако это только результат местного головотяпства, перегибов. Отсутствие хлеба, голод являются темой в отношении которой кулак и его агентура развивают бешенную кампанию...". Ось як!
Доведенi до вiдчаю колгоспники з Фастова у квiтнi 1932 року писали Й.Сталiну: "Наши рабочие колхозники не имеют ни куска хлеба и даже есть такие, что не имея ничего с голода пухнут. Лошади в колхозах дохнут, а люди делят и едят, что приводит к массововму заболеванию. Спрашивается, почему в Воронеже, Анновке, Москве, Тифлисе, Крыму - есть хлеб дешевый, сколько угодно..., а на Украине - нет" (1. - С.152).
Писалося це тодi, коли державнi комори були засипанi зерном, коли його поспiшно вiдвозили на спиртово-горiлчанi заводи, до Москви, Iвано-Вознесенська та iншi мiста Росiї та на експорт в Захiдну Європу (лише за рiк експорт зерна складав 18 млн.центнерiв).
А коли настало лiто 1932 року i виснаженi голодом колгоспники кинулися ночами на колгоспнi поля, щоб нарiзати хоч недозрiлого колосся або пiд час молотьби винести за пазухою чи в кишенi жменю зерна, органiзатори голодомору з ЦВК i РНК СРСР 7 серпня 1932 року прийняли постанову "Про охорону майна державних пiдприємств, колгоспiв i кооперацiї та про змiцнення громадської (соцiалiстичної) власностi", названу в народi "законом про п'ять колоскiв". Згiдно з цiєю постановою т.зв. розкрадання державного майна каралося розстрiлом або позбавленням волi на строк не менше 10 рокiв з конфiскацiєю всього майна. Керуючись цiєю постановою, запрацювали всi партiйно-державнi структури, а особливо ДПУ УСРР (голова - Реденс, заступник голови Карлсон). Результат роботи не забарився: 55 тисяч осiб було засуджено, у тому числi 2100 - до розстрiлу. Багато селян та їхнiх дiтей було вбито карателями за колоски на мiсцi "злочину".