12/18/2002 | толя дейнека

на другий день після 11 вересня видатний сучасний композитор Штокгаузен сказав, що кожен митець може тільки мріяти про такий витвір мистецтва. Заява звісно викликала локальний шкандаль. Але парадоксальним чином серце митця не обмануло, хоча може він сам не здогадувався про те, як близько він перебував од істини.

Вийшов російський переклад книги Т'єрі Мейсана "11 сентября. Чудовищная махинация". Хоча в ній автор передусім зосереджується на тому, що Пентагон не був протаранений захопленим Боїнгом (зважаючи на характер ушкоджень, рештки (чи іхня відсутністя), природу пожежі та свідчення очевидців наймовірніше то була килата ракета), але звичайно, навіть цього досить, щоб висвітити Велику Брехню.
На представленні книги відповіді автора на настирні питання: француз, (у смислі не араб), родився коло Бордо, невіруючий (у смислі не мусульманин).
Автором провокації француз називає "радикально праве крило серед військових", але він тут теж не наважується називати тих, хто повністю захопив та безроздільно контролює Америку, хто гонить її солдат вмирати та вбвати задурно, за чужі, підступні цілі. Хоча є дуже ілюстративний символ такого національної ганьби: ходячою емблемою стирчить у всіх на виду олігофрен-президент, який тиждень ходить з підбитим оком, який володіє мовою гірше од зрілого Брежнєва і попри це має рейтинг за 60%.

матриця...

Чомусь з сумом згадується, що під час наймасовіших репресій та голодомору рейтинг у Сталіна та комуністичного режиму загалом на заході теж несподівано став рости, аж колишні воргоги стайками потягнулися на родину.