Не пройшло й двох років, як Ющенко зрозумів, що Кучма та його оточення не збираються просто так віддавати йому владу. Незважаючи на те, що він, як моральна людина, їх уже два роки умовляє.
А тепер навіть ультиматум поставив. Отже за тиждень з"ясуємо, чи то був дійсно ультиматум, чи 1000000001 ющенківське останнє попередження.
Якщо то таки був ультиматум, то це, звісно, добра новина. Бо означатиме, що за два роки, Ющенко таки зрозумів, як НЕ треба робити. Наступним кроком -- теоретично -- могло б бути розуміння, що саме робити треба. Але то вже не в цьому житті. Я вже не думав, що до цього дня доживу...
Не вийшло з тебе отамана,
Шановний Ющенко Вітько,
Ти як ота стара путана
У цирковім бруднім трико.
В прем’єрах походив, за Юлю
Від Кучми ти весь час ховавсь,
Але схватив від батька дулю
І в депутати записавсь.
Тут фракцію створив під себе,
В яку запхав свою братву,
І вилізти хотів на небо
Та захопити булаву.
Стать гетьманом хотів ти дуже,
Аби під нами не ходить,
Але, пробач, ласкавий друже,
Народ без діла не сидить.
Й братки твої, як роздивились,
Куди потрапили вони,
Відразу погляди змінились
У твого блоку старшини.
Побачили: немає толку
На Вітю ставити усе ,–
Скоріше відшукати голку
У сіні, ніж Вітько спасе.
Це ж треба так: то за, то проти,
То зразу всім ля-ля, бу- бу!
Боротися – нема охоти,
Я краще дутиму в трубу.
Хай слуха вуйко з полонини,
Що я за нього, і шахтар,
Який не розгинає спини,
Із лави риє чорний дар
За кого ж ви, наш милий Вітю?
За банки, холдинги, за нас?
То ви в Мороза на приміті,
То Симоненко П за вас.
Підскочите, бува, до Юлі, –
Вона питає : Що дамо?
А ви, немов Мартин Буруля:
Ще рано, Юлю, ще ждемо.
І нам здається що харизма
Була у Ющенка пуста,
Вона мов привід комунізму,
Бо неіснуюче свята.
А так, панове, не буває:
Або сюди, або туди, –
Якщо сміливості немає,
Сядь у куток собі й сиди.
Продав би, якби мав товари,
Але шкода - усе моє, –
Отак і досі він без пари
Знаходиться і гне своє.
Але воно вже не цікаве, –
Біжить із фракції братва, –
Хто вліво чеше, хто направо ,–
Яка у кого голова.
Всім зрозуміло : більшість треба
В Парламенті – без неї як?
Ніхто не покладе під себе
Народ – ні німець ні поляк.
Отак і Ющенку не вдасться
Очолити степи мої ,
І в них американські власті
Установить. І солов’ї
Щоб заспівали, наче янкі:
Хелоу, бой, хелоу, сер! –
Скажи таке моїй Маланкі,
Вважай, що ти уже помер.
Не треба, Вітю, перед нами
Махати руцями. Ми й так
Вже відчуваємо панами
Себе – а ти для нас простак,
Народові простак не любий,
На нього сподіватись – сміх, –
Наш Президент, який не грубий,
Але сказав – і Буш затих.
Ну а тебе де хто послуха? –
Тобі ж колись казала мати:
Ділитись треба, смисл у тім.
І нашій милій Україні,
Яку ледачий лиш не бив,
Правителі не нужні “ тіні”,
Хоч як би ти не полюбив
Хоч як би ти не признавався, –
Слова - не сало і не хліб, –
Ти б краще зовсім заховався
Десь так, на двадцять, тридцять діб.
А потім-вийди. Чесне слово,
Ніхто тебе і не впізна ,–
Хіба буцне якась корова:
Ну що воно за зайченя?
Воно, звичайно, вірші - жарти,
Писати можна, як мастак,
Та чорні випадають карти:
Щось із Вітьком у нас не так.
Іван
Відповіді
2002.12.21 | ilia25
WOW! Не пройшло й двох років!...
Не пройшло й двох років, як Ющенко зрозумів, що Кучма та його оточення не збираються просто так віддавати йому владу. Незважаючи на те, що він, як моральна людина, їх уже два роки умовляє.А тепер навіть ультиматум поставив. Отже за тиждень з"ясуємо, чи то був дійсно ультиматум, чи 1000000001 ющенківське останнє попередження.
Якщо то таки був ультиматум, то це, звісно, добра новина. Бо означатиме, що за два роки, Ющенко таки зрозумів, як НЕ треба робити. Наступним кроком -- теоретично -- могло б бути розуміння, що саме робити треба. Але то вже не в цьому житті. Я вже не думав, що до цього дня доживу...
2002.12.21 | бегемот
Мені сподобалось оце:
Це з сайту tymoshenko.com.uaharizma
ivan 20.12.2002 12:54
Харизма!
Не вийшло з тебе отамана,
Шановний Ющенко Вітько,
Ти як ота стара путана
У цирковім бруднім трико.
В прем’єрах походив, за Юлю
Від Кучми ти весь час ховавсь,
Але схватив від батька дулю
І в депутати записавсь.
Тут фракцію створив під себе,
В яку запхав свою братву,
І вилізти хотів на небо
Та захопити булаву.
Стать гетьманом хотів ти дуже,
Аби під нами не ходить,
Але, пробач, ласкавий друже,
Народ без діла не сидить.
Й братки твої, як роздивились,
Куди потрапили вони,
Відразу погляди змінились
У твого блоку старшини.
Побачили: немає толку
На Вітю ставити усе ,–
Скоріше відшукати голку
У сіні, ніж Вітько спасе.
Це ж треба так: то за, то проти,
То зразу всім ля-ля, бу- бу!
Боротися – нема охоти,
Я краще дутиму в трубу.
Хай слуха вуйко з полонини,
Що я за нього, і шахтар,
Який не розгинає спини,
Із лави риє чорний дар
За кого ж ви, наш милий Вітю?
За банки, холдинги, за нас?
То ви в Мороза на приміті,
То Симоненко П за вас.
Підскочите, бува, до Юлі, –
Вона питає : Що дамо?
А ви, немов Мартин Буруля:
Ще рано, Юлю, ще ждемо.
І нам здається що харизма
Була у Ющенка пуста,
Вона мов привід комунізму,
Бо неіснуюче свята.
А так, панове, не буває:
Або сюди, або туди, –
Якщо сміливості немає,
Сядь у куток собі й сиди.
Продав би, якби мав товари,
Але шкода - усе моє, –
Отак і досі він без пари
Знаходиться і гне своє.
Але воно вже не цікаве, –
Біжить із фракції братва, –
Хто вліво чеше, хто направо ,–
Яка у кого голова.
Всім зрозуміло : більшість треба
В Парламенті – без неї як?
Ніхто не покладе під себе
Народ – ні німець ні поляк.
Отак і Ющенку не вдасться
Очолити степи мої ,
І в них американські власті
Установить. І солов’ї
Щоб заспівали, наче янкі:
Хелоу, бой, хелоу, сер! –
Скажи таке моїй Маланкі,
Вважай, що ти уже помер.
Не треба, Вітю, перед нами
Махати руцями. Ми й так
Вже відчуваємо панами
Себе – а ти для нас простак,
Народові простак не любий,
На нього сподіватись – сміх, –
Наш Президент, який не грубий,
Але сказав – і Буш затих.
Ну а тебе де хто послуха? –
Тобі ж колись казала мати:
Ділитись треба, смисл у тім.
І нашій милій Україні,
Яку ледачий лиш не бив,
Правителі не нужні “ тіні”,
Хоч як би ти не полюбив
Хоч як би ти не признавався, –
Слова - не сало і не хліб, –
Ти б краще зовсім заховався
Десь так, на двадцять, тридцять діб.
А потім-вийди. Чесне слово,
Ніхто тебе і не впізна ,–
Хіба буцне якась корова:
Ну що воно за зайченя?
Воно, звичайно, вірші - жарти,
Писати можна, як мастак,
Та чорні випадають карти:
Щось із Вітьком у нас не так.
Іван
Непогано, чи не так?
Бегемот.
2002.12.21 | IhorO
Як кажуть москалі - ні к селу, ні к городу. (-)