12/25/2002 | Activist, Юнацтво УНСО

Відкритий лист до УНСОвців, що зараз тимчасово за гратами
(подробиці на сайті Київського осередку УНСО: http://zip.to/kyiv-unso)

Дорогі друзі й товариші!
Вам випала нелегка доля мучеників. Кожен з вас стійко і мужньо несе свій хрест і знамено боротьби за "праве діло". Нехай допоможе вам Господь Бог!
Проходячи крізь ворота слідчого ізолятору або тюрми, слід на деякий час забути про все, що втратив, нехай навіть надовго, про все життя за спиною. Починається другий етап боротьби, що є найважчим випробуванням нашої гідності, віри в людину та громадянську солідарність.
Навіть самотні, ізольовані, покарані карцером за контактування з товаришами, "ресоціалізовані" службою тюремної охорони ми можемо бути сильними спогадами, вірою в тих, хто нам повірив, лишився з нами, і тепер бореться за нашу свободу. Проходячи в ворота тюрми варто подумати про те, що все лише починається, а не закінчується.
Сидінню в тюрмі, як і всьому іншому, треба вчитися. Обмежений світ камери вимагає від повсякденного життя зниження регістру, приглушення спалахів агресії; потребує більше такту, врівноваженості, гальмування емоцій, ніж є у будь-якому кодексі вільних людей.
Треба підкорити себе внутрішнім обмеженням, щоби зовнішні обмеження (тюремні правила, тиск спільного життя з людьми, яким не можна вірити до кінця) не зламали вас.
Болю та порожнечі люди бояться понад усе. І те і друге асоціюється з найгіршим, що ламає зв"язок між людьми. Арешт, тюрма й тортури - це біль і порожнеча, на які людина має зважитися піти сама. Співчуття зламаним та страждаючим, співчуття людському падінню і слабкості не може бути дозволенним, адже невідомо, що кожен з нас розповість, коли вириватимуть нігті в камері попереднього зізнання.
Одному "слабкому чоловікові" нігті ніхто не виривав, але продав він себе, сидячи перед столом КГБешника "тому що мав жону та дітей". Отже, наша солідарність - це солідарність у відношенні до інших людей, які також мають дружин та дітей.
Сьогодні війна з кучмо-більшовизмом зводиться до зіткнень у сфері широко сприймаємої культури. Кинутий нам виклик звучить: "Хто сильніше, ми чи апарат репресій та насилля?" Не сприймайте примітивізм і хамство як тупість. Не недооцінюйте супротивника. Пам"ятайте, що СБУ є молодшим братом всерадянського (російського) КГБ. Це традиція, котра ніколи цілком не помирає. Силою й слабкістю режиму є його бюрократична рутина.
Ми маємо перемогти їх у сфері культури: швидше вводити новації, винаходити нові патенти підпільної роботи, захоплювати зненацька кучмо-більшовиків, створюючи їм чергові поля боротьби. Диктатори чуттєві до дій та ідей, котрі є загрозою їх можливостям робити так як заманеться. Тому вони віддають перевагу погрозам та покаранням тих, що не підкорилися або відмовляються співпрацювати. Однак це ще не все:
репресії і навіть жорстокість не завжди призводять до бажаних результатів.

Нашим лозунгом лишається: "ПРОВОКАЦІЯ, РЕПРЕСІЯ, РЕВОЛЮЦІЯ!"
Слава Нації! Геть Кучму!
Свободу політв'язням!