Притча про сіяча і національна боротьба
12/25/2002 | Юсов Андрій
Притча про сіяча і національна боротьба
Всяка українська сила без достатньої кількості відданих Батьківщині борців є жалюгідним явищем, хай навіть у неї є безліч переваг у інших сферах.
У знайомій всім християнам новозавітній притчі “Про сіяча” даються інструкції по веденню кадрової політики та роз”яснюються причини тієї чи іншої поведінки людини в національному політичному утворенні. Варто її нагадати.
“Ось вийшов сіяч, щоб посіяти. І як сіяв він зерна, упали одні край дороги, - і пташки налетіли, та їх повидзьобували. Другі ж упали на грунт кам”янистий, де не мали багато землі, - і негайно посходили, бо земля неглибока була; а як сонце зійшло, - то зів”яли, і коріння немавши посохли. А інші попадали в терен, - і вигнався терен і їх поглушив. Інші ж упали на добрую землю - зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втридцятеро. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!”.
Необхідно ввести кілька визначень відповідно до теми національної боротьби. Сіяч - українська організація. Зерно - національна ідея.
В Євангелії від Св. Матвія міститься Пояснення притчі “Про сіяча”, в ньому і є відповіді на наші питання.
“До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою.” Тут мова йде про величезну групу українців, до яких намагаються донести ідею національної справедливості, проте вони не розуміють її. Немає грунту, де б могло прорости зерно. І багато є сил котрі можуть вкрасти посіяне, бо вони проти українського народу.
“А посіяне на кам”янистому грунті - це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його; але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він зараз спокушується.” Багато таких є українців, що приходять до організації не маючи твердого переконання в серці. На початках вони легко сприймають, або роблять вигляд, що сприймають, все, що говорять про українську справу, про антинародну владу, про наших героїв. Та для них це не боротьба за правду, а розвага. І як настає найменша небезпека, що в боротьбі з системою неминуче, такі люди через брак ідейної стійкості та віри зраджують.
“А між терен посіяне, - це той хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово, - і воно зостається без плоду.” Ти йому кажеш: “Пішли на акцію!”, а воно відповідає: “Неможу у мене пари в універі”. До нього звертаються: “Твоя допомога зараз потрібна Україні”, а воно мямлить: “Я вже пообіцяв бути в іншому місці”. Студент вступає до вузу і його закликають до боротьби, а він каже, що тільки поступив і ще не акліматизувався. Проходить час і його знов закликають до боротьби, але тепер у нього сесія. Потім курсова, дипломна, робота, пенсія, смерть, пекло... І так все життя воно свистить про патріотизм, однак ніколи нічого путнього не зробить.Той, хто хоче - шукає можливості, хто не хоче - причини.
“А посіяне в добрій землі, - це той , хто слухає слово і його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз, другий у шістесят, а той у тридцятеро.” No comments
Тож будьмо доброю землею для зерен української національної ідеї!
Слава Україні! Слава Ісусу Христу!
Юсов Андрій
Українське братство 25 грудня 2002 року
Всяка українська сила без достатньої кількості відданих Батьківщині борців є жалюгідним явищем, хай навіть у неї є безліч переваг у інших сферах.
У знайомій всім християнам новозавітній притчі “Про сіяча” даються інструкції по веденню кадрової політики та роз”яснюються причини тієї чи іншої поведінки людини в національному політичному утворенні. Варто її нагадати.
“Ось вийшов сіяч, щоб посіяти. І як сіяв він зерна, упали одні край дороги, - і пташки налетіли, та їх повидзьобували. Другі ж упали на грунт кам”янистий, де не мали багато землі, - і негайно посходили, бо земля неглибока була; а як сонце зійшло, - то зів”яли, і коріння немавши посохли. А інші попадали в терен, - і вигнався терен і їх поглушив. Інші ж упали на добрую землю - зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втридцятеро. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!”.
Необхідно ввести кілька визначень відповідно до теми національної боротьби. Сіяч - українська організація. Зерно - національна ідея.
В Євангелії від Св. Матвія міститься Пояснення притчі “Про сіяча”, в ньому і є відповіді на наші питання.
“До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою.” Тут мова йде про величезну групу українців, до яких намагаються донести ідею національної справедливості, проте вони не розуміють її. Немає грунту, де б могло прорости зерно. І багато є сил котрі можуть вкрасти посіяне, бо вони проти українського народу.
“А посіяне на кам”янистому грунті - це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його; але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він зараз спокушується.” Багато таких є українців, що приходять до організації не маючи твердого переконання в серці. На початках вони легко сприймають, або роблять вигляд, що сприймають, все, що говорять про українську справу, про антинародну владу, про наших героїв. Та для них це не боротьба за правду, а розвага. І як настає найменша небезпека, що в боротьбі з системою неминуче, такі люди через брак ідейної стійкості та віри зраджують.
“А між терен посіяне, - це той хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово, - і воно зостається без плоду.” Ти йому кажеш: “Пішли на акцію!”, а воно відповідає: “Неможу у мене пари в універі”. До нього звертаються: “Твоя допомога зараз потрібна Україні”, а воно мямлить: “Я вже пообіцяв бути в іншому місці”. Студент вступає до вузу і його закликають до боротьби, а він каже, що тільки поступив і ще не акліматизувався. Проходить час і його знов закликають до боротьби, але тепер у нього сесія. Потім курсова, дипломна, робота, пенсія, смерть, пекло... І так все життя воно свистить про патріотизм, однак ніколи нічого путнього не зробить.Той, хто хоче - шукає можливості, хто не хоче - причини.
“А посіяне в добрій землі, - це той , хто слухає слово і його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз, другий у шістесят, а той у тридцятеро.” No comments
Тож будьмо доброю землею для зерен української національної ідеї!
Слава Україні! Слава Ісусу Христу!
Юсов Андрій
Українське братство 25 грудня 2002 року
Відповіді
2002.12.25 | Len
Re: Уже лучше !
Вельмишановное панство! Сейчас украинская наука выяснила что " Исуса Христа" придумали москали. В действительности его звали Йосип Христенко. Его потомок сейчас является вице-премьром у москалей в уряде. C уважением Len. г.Киев 25.12.20022002.12.25 | Уже лучше, лучше!
Re: Как здоровье больного LENa? (-)
2002.12.26 | RTU
Про цю ідею - "Дурню Богіві молиться, то й лікар знадобиться"()
2002.12.26 | Онікс
Re: Притча про сіяча і національна боротьба
Normalno2002.12.27 | Роман ShaRP
Re: Притча про сіяча без національної боротьби.
Пане Андрію! Притчу про сіяча, велосипеда та багато-гато інших речей винайшли люди, що націоналістами не були. Можна прикрутити до "Запорожця" гвинта, але гелікоптером чи літаком він від того не стане. От так і "національна боротьба": скільки чого не прикручуй, -- "чому я не сокіл, чому не літаю".Є така думка, що це не недоліки людей, а недоліки конструкції самих "національних ідей" і літати вони так і не будуть.
Юсов Андрій пише:
> Притча про сіяча і національна боротьба
>
> Всяка українська сила без достатньої кількості відданих Батьківщині борців є жалюгідним явищем, хай навіть у неї є безліч переваг у інших сферах.
Але якщо повирізати "національне" -- нічого не зміниться без борців будь-яка ідея приречена.
> У знайомій всім християнам новозавітній притчі “Про сіяча” даються інструкції по веденню кадрової політики та роз”яснюються причини тієї чи іншої поведінки людини в національному політичному утворенні. Варто її нагадати.
Націоналізму християнство не підтримувало і не збирається. Тому ваша заява є анічим іншим, як спекуляцією на Новому Заповіті.
> “Ось вийшов сіяч, щоб посіяти. І як сіяв він зерна, упали одні край дороги, - і пташки налетіли, та їх повидзьобували. Другі ж упали на грунт кам”янистий, де не мали багато землі, - і негайно посходили, бо земля неглибока була; а як сонце зійшло, - то зів”яли, і коріння немавши посохли. А інші попадали в терен, - і вигнався терен і їх поглушив. Інші ж упали на добрую землю - зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втридцятеро. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!”.
> Необхідно ввести кілька визначень відповідно до теми національної боротьби. Сіяч - українська організація. Зерно - національна ідея.
Дані визначення є знов же таки спекулятивними та необов*язковими.
> В Євангелії від Св. Матвія міститься Пояснення притчі “Про сіяча”, в ньому і є відповіді на наші питання.
> “До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою.” Тут мова йде про величезну групу українців, до яких намагаються донести ідею національної справедливості, проте вони не розуміють її. Немає грунту, де б могло прорости зерно. І багато є сил котрі можуть вкрасти посіяне, бо вони проти українського народу.
Дійсно, грунту, на якому могла б проростати така фантастика, як "національна справедливість" щось небагато.
А що ви маєте на увазі, коли говорите "український народ"? Чи є російськомовні громадяни України українським народом?
> “А між терен посіяне, - це той хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово, - і воно зостається без плоду.” Ти йому кажеш: “Пішли на акцію!”, а воно відповідає: “Неможу у мене пари в універі”. До нього звертаються: “Твоя допомога зараз потрібна Україні”, а воно мямлить: “Я вже пообіцяв бути в іншому місці”. Студент вступає до вузу і його закликають до боротьби, а він каже, що тільки поступив і ще не акліматизувався. Проходить час і його знов закликають до боротьби, але тепер у нього сесія. Потім курсова, дипломна, робота, пенсія, смерть, пекло... І так все життя воно свистить про патріотизм, однак ніколи нічого путнього не зробить.Той, хто хоче - шукає можливості, хто не хоче - причини.
А кому оте "національне" не треба, тому і причин шукати не треба.
> “А посіяне в добрій землі, - це той , хто слухає слово і його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз, другий у шістесят, а той у тридцятеро.” No comments
А дарма, бо вам так не буде.
> Тож будьмо доброю землею для зерен української національної ідеї!
no comments.