Відповіді

• 2002.12.31 | Мартинюк

  "Розрив колеса" був причиною смерті Ємця.

  Популярний в середовищі майже всіх політичних партій ( від правих до центристів і лівих) депутат Олександр Ємець одночасно був реальною кандидатурою на посаду міністра одного із силових відомств . Ємець мав міліцейську освіту і позитивно сприймався в середовищі "силовиків".
  Одночасно ні для кого не були секретом антикучмівські настрої Ємця та звязки з провідними фігурами акції "Україна без Кучми".
  
  Трагічна для Ємця поїздка на Дніпропетровщину , як твердять поінформавані особи мала на мету підтримку антикучмівського крила НДП ( Дніпропетровська організація НДП оголосила про приєднання до акції "Україна без Кучми" і розбила свої намети в центрі міста).
  Ємець, несподівано для тих хто знав план його поїздки поїхав на полювання з міцевими високими чинами, звідки його під невідомим приводом "терміново" викликали до Києва. Внаслідок цього Ємець, який до того уникав автомобільних поїздок був змушений виїхати автомобілем "Мерседес".
  А далі все як у Кіровограді - розрив шини, розворот машини і удар об стовп саме тим місцем де сидів Ємець. У всякому разі так говорять і пишуть...
  Це сталося на початку січня 2001 року в розпалі наметової акції опозиції. Тоді ж зимою кілька опозиційних активістів повідомляли про зумисні пошкодження шин своїх автомобілів - надрізи та вставлені у "потрібне місце" так звані "вусики" - заточені цвяхи або просто шурупи, які вкручувалися в колесо так, аби повне пробивання шини ставалося на великій швидкості після розгону машини. Про це привселюдно, на зустрічі опозиційних журналістів повідомив директор УКХ радіостанції "Континент" Шолох - він повідомив що у ліві колеса його "Крайслера" були вручені по три шурупи , акуратними рядочками у кожне колесо. При розгоні автомобіля це рано чи пізно приводить до розриву лівого колкса і до винесення автоміля на смугу зустрічного руху. У випадку Ємця щось таке могли зробити і з правого боку - на нічній напівпорожній дорозі простіше зіткнутися зі стовпом аніж із зустрічним автомобілем.
  
  Аналіз подібних "аварій" привертає увагу до цікавого факту - як правило неймовірно швидко появляється "машина швидкої допомоги", яка "акцентує" смерть об"єкта, а простіше відвозить ще живого політичного активіста, однак в лікарню привозить уже "готового" покійника. Дуже повчальна в цьому відношенні одна із перших "автоліквідацій" в незалежній Україні - смерть у 1992 році Володимира Маняка, який наперекір всім почав ( і дуже успішно) розкручувати тему голодоморів в Україні. Очевидці твердили, що "швидка" ( в якій Маняк і "помер") неначе "з неба впала" у рівновіддаленій від Києва та Черкас місцині, де сталося зіткнення з КАМАЗом. Успіх "операції" дозволив спростити ліквідацію продовжувача справи Маняка, його дружини Лідії Коваленко - їй "стало погано" прямо на засіданні оргкомітету по відзначенню роковин Голодомору 1933 року і вона "померла" у машині швидкої допомоги по дорозі в лікарню.
  
  Таким чином недостатню смертельність автоаварії завжди підстраховує шприц "обезболюючого" в "надьожних руках" надійного "лікаря".
  
  От такий ось "театр смерті" ...