Відповіді

• 2003.01.03 | xyZ

  Ну-у, не думаю...

  С научной точки зрения все эти статейки стоят совсем немного. Большая часть графиков - на тему "влияние экономического благосостояния на чувство удовлетворённости жизнью". Что, в общем-то, банальность для материалистов.
  
  Да и пассаж про Западную Украину очень сомнительный. Это в понимании самих украинцев Зап.Украина более "озападненная". А в понимании самих европейцев наши западенцы самая что ни на есть "ортодоксальная" цивилизация. Взять хотя бы отношение католиков к униатам - до сих пор нет понимания. Когда униатские священники прибывали в Канаду и США, доходило до бойкота - из-за такого например вопроса, как безбрачие священников (которого у униатов и православных конечно же нет). Не говоря уже о всех элементах церковного обряда.
  
  Так что записывать Западную Украину (где подавляющая часть населения является либо униатами либо православными) в католическую цивилизация - грубая ошибка.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2003.01.03 | Адвокат ...

    Але ще грубішою помилкою є

    ототожнення концептів "західний світ" та "католицький світ".
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.01.06 | Чучхе

      100%

      Адвокат ... пише:
      > ототожнення концептів "західний світ" та "католицький світ".
      
      ви праві. західний світ є швидше протестантським у широкому розумінні - від лютеранців до Білла Грехема. В концепцію католицький=західний ніяк не потрапить наприклад Південна Корея, де католиків відсотків зо 30, Латинська Америка а ультракатолицькі Ірландія, Ісландія - не є аж надто промислово розвинутими.
      
      
      Тай прізвиськом WASP наділили таки протестантів.
      
      А до якого світу віднести іудеїв, мусульман та буддистів?
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2003.01.06 | Адвокат ...

        Це вже добряче перетинає тематику "Реліґії", але

        річ у тім, що в рамцях "моськальської реліґійної діхотомії", світ се поліяє на "православних" та усіх інших,-- "не правільних". Але католики з них,-- найбльш не правільні.

  • 2003.01.03 | юрко

    Re: Ну-у, не думаю...

    >С научной точки зрения все эти статейки стоят совсем немного. Большая часть графиков - на тему "влияние экономического благосостояния на чувство удовлетворённости жизнью". Что, в общем-то, банальность для материалистов.
    
    це, мабуть, ви висловилися просто так, зопалу. Не думаю, що змогли приблизно 100 сторінок досить спеціалізованого англомовного тексту прочитати за не цілу годину, щоб на такій швидкій основі могли оцінити науковість чи ні "статейок". Чи лише переглянув графіки без читання тексту? Статейки - лише абстракція з матеріалу, так би мовити головні думки з окремої частини.
    
    >Так что записывать Западную Украину (где подавляющая часть населения является либо униатами либо православными) в католическую цивилизация - грубая ошибка.
    
    Гантінґтон не говорить по західних українців, як належних до католицької цивілізації. Він говорить про їх можливу приналежність до західної цивілізації, яка включає різні релігійні традиції, включаючи таку протилежність католицизму, як протестанство. Він зовсім не стверджує, що західні українці повинні вибрати західну цивілізацію. Його ідея полягає на можливому конфлікті всередині України в зв'язку з історичними коренями приналежності. Зрештою, його навіть і не дуже цікавить, що взагалі з Україною станеться - чи поглинеться російським впливом, чи західним. Він більше зайнятий зменшенням впливу західних цінностей у світі.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.01.03 | xyZ

      Re: Ну-у, не думаю...

      юрко пише:
      > Статейки - лише абстракція з матеріалу, так би мовити головні думки з окремої частини.
      
      Well, это же как в юриспруденции - невиновен, пока не доказано обратное. Пять графиков, вынесенных на первую страницу, хорошо демонстрируют основное направление этого проекта. Чего для меня вполне достаточно. Я читаю по-английски хорошо и довольно быстро, но тратить время на поиск опровержения - зачем? Вот вы видимо потратили довольно много времени на изучение этой темы - почему бы вам не изложить интересные идеи этой науки, как человеку сведущему? Те идеи, которые лежат вне банальной зависимости чувства удовлетворённости жизнью от экономического благосостояния?
      
      > Його ідея полягає на можливому конфлікті всередині України в зв'язку з історичними коренями приналежності.
      
      М-да. Глубокая мысль. Я даже догадываюсь, где она была почерпнута - из современной российской историографии и геополитики.
      
      Лично мне более привлекательна другая аналогия. Исторические судьбы западных украинцев и восточных напоминают исторические судьбы тех двух еврейских племён (Иуды и Вениамина), которые прошли через египетское пленение, в сравнении с теми десятью еврейскими племенами, которые никогда в Египте не были. И как у них - при общности крови и даже вероисповедания - были довольно кровавые конфликты между Израилем и Иудеей. Закончившиеся поражением обоих. С той лишь разницей, что население Израиля быстро ассимилировалось среди ассирийцев и персов, а вот "национально-свидоми" иудеи сохранились как нация до сих пор.

  • 2003.01.03 | Navigator

    Те, що Захiдна Украiна - Европа видно неозброеним оком

    I "совки", що попали на Захiдну в 1939 зразу це побачили. Звичайно, 50 рокiв Вавiлонського полону нанесли свiй вiдбиток, але в цiлому не змiнили картину. Це видно i по вiдношенню до нинiшнього положення Украiни - "западенцi" набагато швидше i динамiчнiше скористались плодами свободи i дедалi "европезуються", зокрема на заробiтках в Европi, привозячи до дому не тiльки грошi, але й новий свiтогляд. Тобто проходять шлях туркiв, югославiв, полякiв. В той час як "схiдняки" здебiльшого користуються "новоросiйськими" кальками. Рiзницю в свiтоглядi оцiнив ще 20 рокiв тому, коли на курортi на Волинi на пляжi народ слухав по радiо "Голос Америки". Iдеш по пляжу, а радiостанцiя у всiх та сама.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.01.04 | Len

      Re: Зомби , зомби и зомби уже навсегда!

      Вельмишановное панство! Я никогда не дискуссирую с этим питерским зомби. Но сейчас я в хорошем настроении и хочу посмеяться над национал-дементом. У него "I "совки", що попали на Захiдну в 1939 зразу це побачили".
      Советские войска увидели в 1939 году дикий и нищий галицкий народ, не имевший ни ОДНОГО высщего учебного заведения, с преподаванием на украинском языке. Не имевший своей науки. Советские войска увидели полное господство поляков, проживавших во Львове в престижных кварталах и занимавших господствующее положение в элите. Украинское население тулилось на рабочих окраинах и занимало согласно переписи 1931 года самое низкое положение в обществе( в основном низкоквалифицированные рабочие,дворники и кухарки). Полностью отсутствовал крупный украинский бизнес. Из всех национальшых общин Галиции - украинская была практически на последнем месте по социальному развитию. Уступала и полякам и еврееям и немцам.
      Далее у зомби : ""западенцi" набагато швидше i динамiчнiше скористались плодами свободи i дедалi "европезуються", зокрема на заробiтках в Европi, привозячи до дому не тiльки грошi, але й новий свiтогляд.".
      Западная Украина - самый депрессивный район Украины. Большинство галичан голосуют за "самостийность " ногами. Бегут от "незалежного" счастья. Бегут в том числе и к "неразвитым" восточным братьям и тупым москалям. Работают за копейки не только в Москве, Новосибирске но и в Киеве и Харькове. Сам частенько нанимаю "вуек" за треть цены.
      У зомби: "Рiзницю в свiтоглядi оцiнив ще 20 рокiв тому, коли на курортi на Волинi на пляжi народ слухав по радiо "Голос Америки". ".
      Замечательно. Признак высокой европейской культуры, которую зомби с невских берегов разглядел "неозброенным оком" - это слушание зарубежной радиостанции. Не украинской музыки, не украинских театральных постановок а заокеанской радиостанции.
      C уважением Len. г.Киев 3.01.2002г.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2003.01.06 | Адвокат ...

        Зомбі, "розумнику",-- то не зворотній стан.

        Дуже схожий на Ваші клінічні прояви щодо України та українців.

      • 2003.01.06 | Чучхе

        На захист галичан (і знову апеляція до мемуарів Хрущова)

        Що на західних теренах жити було краще ніж в Совдепії це по-моєму не потребує доказів. Тому, що сотні тисяч східняків у 1947-му році тікали на Галичину, Волинь рятуватись від голодної смерті є і сьогодні тисячі живих свідків (моя баба та мати втекли з Білої Церкви в Камінь-Каширський район, наприклад). В 1939 році заможність західняків порівняно зі східняками була очевидною. Фактично оборона цієї заможності була одним із стимулів повстання УПА. Навряд чи логічно уявити повстання проти братів, що принесли на цю землю національне визволення, просвіту і заможне життя. Що з часом ситуація змінилася, то дійсно так. Історія не стоїть на місці.
        
        А тепер трохи цитат із такого цікавого документа, як мемуари Микити Хрущова, які можна знайти на http://lib.ru/MEMUARY/HRUSHEW/wospominaniya1.txt з них можна уявити як виглядали ці визволителі. Також цікаво, як мобілізували майбутнього керівника соціалістичної Польщі на земляні роботи, хоча це вже з іншої опери
        
        В те дни встречались и анекдотичные, смешные случаи. Хочу рассказать и
        о них. Мы долго находились под впечатлением работы, которая была проведена
        по разоблачению "врагов народа" и их уничтожению. Поэтому, когда мы заняли
        западные территории и сформировали там временные революционные комитеты, то
        самым ответственным местом у нас оказался Львов, столица Западной Украины.
        Там жило много украинских интеллигентов, раньше имевших австрийское
        подданство, затем польское. По своим настроениям они были проукраинцами. В
        Польше их обвиняли в том, что они просоветские лица, хотя это надо было
        понимать с оговоркой: все же они предпочитали не Советскую Украину, а просто
        Украину. А если их спросить о столице, то они сказали бы, что лучше всего
        украинскую столицу иметь во Львове. Председателем Львовского городского
        ревкома был утвержден первый секретарь Винницкого обкома КП(б)У Мищенко{10}.
        Как-то поздней осенью я зашел к нему в кабинет посмотреть, как он работает.
        Что же я увидел? Сидел председатель ревкома одетым в полушубок, поверх
        которого натянул шинель. Не знаю, как он сумел сделать это, потому что сам
        был огромного роста, крупный человек. На его ногах валенки, из шинели
        торчали два револьвера. Одним словом, только пушки у него недоставало за
        плечами, потому что слишком тяжела. Люди сидели и смотрели на него.
        Закончился прием. Остались мы одни, и я сказал ему: "Вы производите плохое
        впечатление не только насчет себя, но и о советских органах власти, о всех
        наших людях, о нашей трусости. Что вы сделаете вашими пистолетами, если
        кто-нибудь из террористов придет и захочет вас убить? Он застрелит вас
        вашими же пистолетами. Зачем вы их демонстрируете? Почему у вас торчат
        рукоятки? Спрячьте их в карманы и оденьтесь поприличнее". Мищенко был смущен
        и выражал явное непонимание моих претензий. Ведь он проявлял свою
        "революционность", свою "непреклонность"!
        Пришлось нам спустя какое-то время пересмотреть назначения. Люди,
        которые работали здесь временно, возвратились на прежние посты. Мищенко тоже
        вернулся в Винницу. Во Львове были выдвинуты новые люди, но это было сложным
        делом, потому что польский аппарат власти не то что саботировал (я такого не
        припоминаю), но был деморализован, морально парализован. Конечно, наш приход
        его не воодушевлял и энтузиазма в работе не прибавлял. Спустя много лет
        после войны, когда я беседовал с Гомулкой, он рассказал, что был в рабочей
        обороне в те дни, когда мы вошли в Польшу, а потом мы его мобилизовали, и он
        еще какое-то время трудился в Киеве, на строительстве подземных
        железнодорожных переходов.

    • 2003.01.04 | Жрец Велеса

      С каких это пор Европой считают

      "быдло" (как поляки и австро-венгры называли своих украинских рабов).
      
      А впрочем, плевать, считайте себя хоть Европой, хоть Америкой, всё равно, кроме вас так никто не считает:-))
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2003.01.05 | Navigator

        Запорожцiв бидлом не називали...

        Ще один аргумент за незалежнiсть - щоб нiхто не вважав бидлом. Нi на Сходi, нi на Заходi. Бидло - тяглова худоба. Такими по сутi i стали, втративши незалежнicть. Запорожцiв бидлом не називали...

      • 2003.01.06 | Isoлятор

        Не-анекдоты про зомби, или киевские впечатления

        Идёт по Киеву такой себе обычный зомби и бурчит себе под нос: "На Украине идёт украинизация, украинизация, украи…" Упирается в газетный киоск, читает названия, находит среди сотни парочку украинских и продолжает радостно бормотать: "Украинизация, украинизация!" Садится в маршрутку, где на полную громкость по "Радио-ган…", простите, "Шансон" гремит очередная блатная попса, и продолжант мурлыкать под музыку: "Украинизация, украинизация…"
        
        Ещё один, тоже по виду зомби, орёт, задрав голову к небу: "Украина – не Европа!" Вокруг этого небольшая кучка живых людей, преимущественно смугловатых и немного узкоглазых, они удивлённо переглядываются, улыбаются, кивают головами.
        
        Совсем уж зомбированный экземпляр, не поднимая взгляда от асфальта, тупо твердит: "Украинцев изобрели поляки." Неожиданно он лоб в лоб сталкивается с таким же экземпляром, отличающимся только тем, что тот повторяет: "Украинцев изобрели австрияки". Они поднимают друг на друга мёртвые глаза и начинают размеренно и меланхолично бить друг друга по уху. Вдруг между ними возникает неизвестно откуда взявшийся третий субъект и провозглашает: "Украинцев изобрели большевики!" И падает, получив сразу по обоим ушам.
        
        А вокруг стоят нормальные живые люди и недоуменно пожимают плечами.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2003.01.06 | Shooter

          Warm applouse :)

          Зате погодьтеся - яким би сірим було життя без ідіота Лєна та йому подібних.

        • 2003.01.06 | Жрец Велеса

          Опять попытки исторических справок?:-))

          Зомби, это такие как Вы, понятия не имеющие о истории, о смысле , указах и постановлениях украинизации, но твердящие своё, глупое и невежественное.
          
          Украинизацию можно увидеть в школах, в списках школ переведенных на украинский, в официальных документах, выходящих исключительно на украинском, при том, что большая часть жителей Украины - русскоговорящие.
          
          То, что Украина- не Европа, факт. Об это европейцы много раз заявляли и заявляют.
          Причем без украинствующих, и Вам подобных - шариковых, к Европе мы были бы ближе, а так. Сказать английскому лорду, что к нему приедет европеец Хмара, любящий оплевывать своих оппонентов, так лорд убежит из Верхней Палаты. Это не Европа, это - быдло.
          
          Кстати, о быдле, в первую очередь, быдло, это те, кто так свято верит в сказки, даже не утруждая себя проверками, по тем же польским источникам, или австрийским.
          
          Знаток истории, поизолируйтесь, немного, и поднаберитесь знаний, а то будете быдлом! Эдаким нациствующим зомби, и каждый образованный человек будет над Вами смеяться. Как это и происходит с Шутером и Гайдой и ими подобными, образованные люди, только смеются над этими шариковыми.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2003.01.09 | Isoлятор

            Зомби - это такие вот "жрецы"...

            ...видящие "украинизацию" там, где её и близко нет, "националистов" там, где на самом деле - безнадёжные кондовые совки, а также узревшие в моём постинге какие-то "исторические справки".
            
            Вам справку выписать, уважаемый? Только она будет не историческая, а вполне медицинская.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2003.01.09 | Жрец Велеса

              Так ты - всетаки, тупое нифига незнающее убожество?

              Так ты попытаешся спорить или тебя сразу приписать как еще одного шарикова?
              згорнути/розгорнути гілку відповідей

              • 2003.01.09 | Navigator

                Да, зловредный старикашка. Настрадался за жизнь. (-)

    • 2003.01.06 | Чучхе

      Де то на Волині є пляжі?

      Navigator пише:
      >Рiзницю в свiтоглядi оцiнив ще 20 рокiв тому, коли на курортi на Волинi на пляжi народ слухав по радiо "Голос Америки". Iдеш по пляжу, а радiостанцiя у всiх та сама.
      
      Що то за такі великі пляжі з"явилися на Волині? На Шацьких озерах, чи шо?
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2003.01.07 | Мартинюк

        На Шацьких озерах дуже класні пляжі

        Пляжі піщані, вода чистесенька. Одне з озер так і називається - Піщане.
        Озера великі, протилежний берег на деяких і не роздивитися.
        
        Звичайно при бажання можна знайти очерети і болота, але пляжі шукати довго не треба.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2003.01.08 | Navigator

          На Шацьких озерах - там i було (-)

• 2003.01.03 | Лідія

  Re: може буде цікаво про цівілізацію?

  Цівілізація значить звичай города, але всі забувають за звичай селян-орачів, якими були наші предки. Забули за звичаї гордих оріїв, і гадають за гнилу цивілізацію: чим городські православні краще від городських мусульман, або що переможе: релігія чи ідеологія? Краще назвіть все по-українському-- світогляд і тоді побачите, що воно одне і теж саме. Більше як дві тисячі років тому індуси вели релігійну війну між ора-чаті і ора-тіяні, бо вже загубили свій санскрит (святумову) і не розуміли, що чаті і тіяні -- одне й те саме. Культура міста руйнує людину і суспільство вцілому. Цівілізація -- це загнивання і рабство.

• 2003.01.03 | Andrij

  Re: На жаль, подібні "теорії" мають щось спільне з астрологією

  за єдиним виключенням. Астрологія вивчає залежність реального - астрономії - та вигаданого - передказаннями найбутнього. "Теорія" зіткенння цивілізацій вивчає взаємозв'язок вигаданого - поганого знання релігії та історії - та вигаданого - передказаннями майбутнього.
  
  Стосовно України, "православний світ" охоплює її всю. Бо навіть якщо не рахувати УПЦ КП та УАПЦ, УГКЦ є провославна конфесія, центр якої походить з Києва, куди він зараз повертається. Як не дивно, схід України є менш православний ніж захід, бо кількість атеїстів та протестантів значно більша саме на сході.
  
  Таким чином, релігія, вочевидь, "відпадає". Залишаються "історія близькості" з Заходом та сумнівні графіки залежності "відсока тих, хто вірить людям загалом", ВВП на людину, "щасливих та задоволених життям".
  
  Близькість до Заходу, безумовно, мала місце для певних країн у певні історичні часи. Скажімо Україна коло 300 років була складовою "західної" держави та 300 років "православної". Як це визначає майбутнє України? Ніяк. Бо минуле не визначає майбутнє. Інакше німці й досі бігали би племенами в лісах, скандинави й досі палили би "західні" монастири, турки досі би різалися з австріяками, а американці й досі співали би "Боже врятуй короля".
  
  Графіки - річ, безумовно, сильна та переконлива. Дивлячись на них, переконався, що відсоток щасливих та довірливих людей справді залежить від рівня життя та освіти.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2003.01.03 | юрко

    ну, добре.

    залишимо графіки в спокої. Виглядає, що вони лише вносять плутанину, тим більше, що вони - не його робота, а лише джерело деяких фактів. Спробую перекласти з книжки Гантінґтона. По-перше, це дасть відчуття рівня думання, по-друге, має пряме відношення до становлення України, по-третє, може хоча б тому, що про його роботу Кіссінджер висловився так: "... Гантінґтон, один з найяскравіших західних політичних науковців, представляє рамки для розуміння реалій глобальної політики в наступному столітті. "Зіткнення цивілізацій" є однією з найважливіших книг, що з'явилися після закінчення Холодної війни".
    
    Це з третьої частини книжки:
    
    Універсальна цивілізація: джерела.
    Концепція універсальної цивілізації є виключно продуктом Західної цивілізації (попередньо автор окреслив, західну цивілізацію, три її найбільші компоненти – європейський, північно-американський, латино-американський, австралійський з Новою Зеландією, тобто те, що тепер зветься Заходом, колись звалося західним християнством, а основою має європейську цивілізацію). В ХІХ столітті ідея “обов’язку білої людини” допомогла виправдати Західне політичне та економічне домінування над не-західними суспільствами. В кінці ХХ ст. концепція універсальної цивілізації допомагає виправдати Західне культурне домінування над іншими суспільствами та потребу, щоб ті суспільства мавпували західні вчинки та інституції.
    
    Універсалізм є ідеологія Заходу для конфронтації з не-західними культурами. Як це часто буває з маргіналами, чи тими, що не повністю навернулися, найбільш ентузіастичними послідовниками ідеї єдиної цивілізації виступають інтелектуальні мігранти на Захід – Naipaul та Fouad Ajami, для яких концепція представляє собою цілком задовільну відповідь на головне запитання – Хто є я?
    
    “Негр білої людини” є термін, що один арабський інтелектуал застосував до таких мігрантів і ідея універсальної цивілізації знаходить малу підтримку в інших цивілізацій. Не-захід бачать її західною, а Захід бачить її універсальною. Те, що західні прославляють, як приховану глобальну інтеграцію, скажімо, розширення всесвітньої мідії, не-західні засуджують, як підлий західний імперіалізм. В сенсі єдності світу, не-західні бачать цю єдність, як небезпеку для себе.
    
    Аргументи, що буцімто виникає певний сорт універсальної цивілізації, полягають на одному, чи трьох припущеннях. По-перше, є припущення, дискутоване в першому розділі, що падіння Совєтського комунізму означає кінець історії, та універсальну перемогу ліберальної демократії у всьому світі. Цей аргумент страждає від однієї помилки. Він закорінений в перспективі часів Холодної війни, коли єдиною альтернативою до комунізму була ліберальна демократія і падіння першого утворює універсальність другого.
    
    Очевидно, що існують багато форм авторитаризму, націоналізму, корпоратизму та ринкового комунізму (як в Китаї), котрі цілком добре живуть і в теперішньому світі. Важливим є, що існують повно релігійних альтернатив, котрі лежать поза світом секулярних ідеологій. В сучасному світі релігія є центральною, можливо центром, сили, що мотивує та мобілізує людей. Є помилковим вважати, що тому, що совєтський комунізм впав, Захід виграв світ назавжди і, що мусульмани, китайці, індійці та інші поспішать обняти західний лібералізм, як єдину альтернативу. Поділ людства Холодної війни закінчився. Залишилися більш фундаментальні розділення людства в етнічності, релігії та цивілізаціях і котрі спричиняють нові конфлікти.
    
    По-друге, існує припущення, що збільшене спілкування між людьми – торгівля, інвестиції, туризм, мідія, електронна комунікація загалом – утворюють спільну світову культуру. Покращення транспортації та комунікаційних технологій справді спричинилися до полегшення та здешевлення пересувати гроші, товари, людей, знання, ідеї та зображення навколо світу. Немає сумніву, що міжнародний рух їх збільшився. Але є великий сумнів про вплив такого руху. Чи торгівля збільшує, чи зменшує можливість конфлікту? Припущення, що вона зменшує ймовірність війни між націями є, як мінімум, не доведене і існує багато доказів зворотнього.
    
    Міжнародна торгівля зросла дуже сильно від 1960-х і 70-х років. А в наступній декаді Холодної війни зріст припинився. В 1913 році, проте, міжнародна торгівля була на рекордно високому рівні, і в наступних кількох роках нації вбивали одні одних у безпрецедентній кількості. Якщо міжнародна торгівля такого рівня не змогла запобігти війні, то коли вона зможе? Факти просто не підтримують ліберальне інтернаціоналістське припущення, що торгівля розвиває мир.
    
    Різні аналізи, проведені в 90-х роках ставлять на такому припущенні ще більший знак запитання. Одне дослідження доводить, що “збільшений рівень торгівлі може стати силою сильного поділу... для міжнародної політики” і, що “збільшена торгівля в міжнародній системі сама по собі правдоподібно не звільнить міжнародні напруження чи спричиниться до більшої стабільності”. Ще одне дослідження доводить, що високий рівень економічної співзалежності “може бути і миротворчий і про-воєнний, залежно від очікувань щодо майбутього цієї торгівлі”. Економічна співзалежність розвиває мир лише тоді, коли “держави очікують, що високий рівень торгівлі буде продовжуватися в недалеке майбутнє”. Якщо держави цього не сподіваються, то правдоподібно результатом буде війна.
    
    Ці докази неспроможності торгівлі та комунікування спричинитися до більшого миру, чи спільного почуття співпраці має своє підтвердження у соціальній науці. В соціальній психології теорія відрізнення говорить, що люди визначають себе саме тим, що відрізняє їх від інших в певному контексті: “особистість сприймає себе в певних характеристиках, що відрізняють цю особистість від інших, особливо, від його соціальних протилежностей... жінка-психолог в компанії інших жінок, котрі заняті в інших професіях, сприймає себе, як психолог. Але в компанії інших психологів-чоловіків, сприймає себе, як жінка”.
    
    Люди визначають свою ідентичність тим, чим вони не є. Збільшена комунікаційність, торгівля та подорожі збільшують інтеракцію між цивілізаціями, тому люди надають щораз більше значення їх цивілізаційній ідентичності. Два європейці, німець та француз, спілкуючись між собою, ідентифікують один одного як німець та француз. Ті ж європейці. Спілкуючись з двома арабами, саудівцем та єгиптянином, сприймають себе, як європейці та араби. Північно-африканський іммігрант у Франції викликає ворожість між французами і, в той сам час, викликає більшу сприйнятливість до іммігрантів-поляків.
    
    Американці реагують набагато негативніше на японську інвестицію, ніж на ще більшу інвестицію з Канади чи європейської країни. Подібно, як зауважив Donald Horowitz, “Айбо може бути... оверрі айбо, чи онітша айбо для тих, в Нігерії. В Лагосі він є просто айбо. В Лондоні він є нігерієць. В Нью Йорку він є африканець.”
    
    З соціології теорія глобалізації виводить наступний висновок: “в щораз більше глобалізованому світі, що характеризується історично виключними рівнями цивілізаційних, суспільних та інших чинників співзалежності та, пов’язаною з ними усвідомленістю, наступає ще більший зріст цивілізаційної, соціальної та етнічної самоусвідомленості.”. Глобальне релігійне оживлення, “повернення до святого”, є відповіддю на людське сприйняття світу, як “одного місця”.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.01.03 | ilia25

      На мою думку, західної цивілізації не існує

      Точніше, її "західність" є суто випадковою рисою, і зовсім не географія робить її відмінною.
      
      Її відмінність полягає в таких речах, як свобода особистості, права людини, демократія -- це все можна також назвати ліберльними ціоннстями, чи ще коротше -- свободою.
      
      Так от всі ці ліберальні цінності дійсно є універсальними. І нема нічого поганого, коли ці ідеали визнають та приймають по всьому світу, в в країнвх з дуже різнними історіями та культурами.
      
      Інша справа, що критики "західної цивілізації" підміняють цим терміном справжню її суть. Їм не дуже зручно критикувати свободу та демократію, або навіть наполягати на тому, що ці речі не є універсальними. Зате визначення цієї цивілізації як "західної" майже автоматично виставляє її як щось чужорідне та неприйнятне для тих, хто до неї не належить.
      
      > В кінці ХХ ст. концепція універсальної цивілізації допомагає виправдати Західне культурне домінування над іншими суспільствами та потребу, щоб ті суспільства мавпували західні вчинки та інституції.
      
      Західне культурне, технологічне, військове та фінансове домінування не потрібно виправдовувати. Все це є, на превелике щастя, наслідком отих самих свободи та демократїї, якими треба пишатись, а не вибачатись за них.
      
      > Універсалізм є ідеологія Заходу для конфронтації з не-західними культурами. Як це часто буває з маргіналами, чи тими, що не повністю
      
      Єдиною можливою альтернативою свободі та демократії є рабство та диктатура. І ці два шляхи цілком природньо знаходяться в конфлікті. Вже саме існування демократичних країн є смертельною небезпекою для тоталітарних держав, якою б ідеологічною вивіскою вони не користувались (найпопулярніші -- ісламський фундаменталізм, націоналізм та, до останнього часу, соціалізм).
      
      Історія СРСР є цьому добрим прикладом. Країна Рад могла існувати лише в стані війни з вільним світом. Мирне співіснування (тобто неможливість одержати перемогу в цій війні) означало для СРСР швидктй занепад, що й привів, в решті решт, до його розпаду.
      
      
      > В сенсі єдності світу, не-західні бачать цю єдність, як небезпеку для себе.
      
      Якщо викинути підміну понять, то можна лише повторити -- тоталітарні держави та диктатури бачать демократичні країни, як небезпеку для себе.
      
      > Аргументи, що буцімто виникає певний сорт універсальної цивілізації, полягають на одному, чи трьох припущеннях. По-перше, є припущення, дискутоване в першому розділі, що падіння Совєтського комунізму означає кінець історії, та універсальну перемогу ліберальної демократії у всьому світі. Цей аргумент страждає від однієї помилки. Він закорінений в перспективі часів Холодної війни, коли єдиною альтернативою до комунізму була ліберальна демократія і падіння першого утворює універсальність другого.
      
      Старий добрий демагогічний прийом -- перекрутити думку опонента, щоб блискуче довести її помилковість.
      
      Падіння СРСР дійсно було великою перемогою ліберальної демократії -- але воно не означало, і не могло означати автоматичну її перемогу у ВСЬОМУ світі. Хоча б тому, що Радянський Союз був далеко не єдиною диктатурою в світі. Не кажучи навіть про те, що розпад СРСР не гарантував автоматичного виникнення демократичних країн на його місці.
      
      > Очевидно, що існують багато форм авторитаризму, націоналізму, корпоратизму та ринкового комунізму (як в Китаї), котрі цілком добре живуть і в теперішньому світі. Важливим є, що існують повно
      
      Ну якщо вважати, що, наприклад, затність тоталітарної диктатури в Північній Кореї і надалі морити голодом свій народ означає "цілком добре жити", то тут заперечень нема. Все, напевно, залежить від критеріїв, що їх використовують для оцінки успішності даної держави.
      
      > В сучасному світі релігія є центральною, можливо центром, сили, що мотивує та мобілізує людей.
      
      Так, автору дуже хотілось би так вважати. Але, на щастя, на протягу історії, багатоьох дуже непогано мобілізувало прагнення свободи, та життя, гідного людини. І це прагнення ще далеко не вмерло.
      
      > Є помилковим вважати, що тому, що совєтський комунізм впав, Захід виграв світ назавжди і, що мусульмани, китайці, індійці та інші поспішать обняти західний лібералізм, як єдину альтернативу.
      
      Так, якщо хтось мав такі ілюзії, то він мав би з ними вже розпрощатись.
      
      > Поділ людства Холодної війни закінчився. Залишилися більш фундаментальні розділення людства в етнічності, релігії та цивілізаціях і котрі спричиняють нові конфлікти.
      
      А от тут автор знову бреше. Єдиний фундаментальний розділ людства у всі часи був між тими, хто бореться за свою свободу, та тими, хто хоче її в них відібрати. А під яким прапором останні намагаються ту свободу відібрати -- етнічності, релігійності, ще чогось -- от це вже дійсно не важливо.
      
      
      > По-друге, існує припущення, що збільшене спілкування між людьми – торгівля, інвестиції, туризм, мідія, електронна комунікація загалом – утворюють спільну світову культуру. Покращення транспортації та комунікаційних технологій справді спричинилися до полегшення та здешевлення пересувати гроші, товари, людей, знання, ідеї та зображення навколо світу. Немає сумніву, що міжнародний рух їх збільшився. Але є великий сумнів про вплив такого руху. Чи торгівля збільшує, чи зменшує можливість конфлікту? Припущення, що вона зменшує ймовірність війни між націями є, як мінімум, не доведене і існує багато доказів зворотнього.
      
      Ха-ха-ха. На щастя в тих, чия думка дійсно має значення, це "припущення" не викликає жодних сумнівів.
      
      > Міжнародна торгівля зросла дуже сильно від 1960-х і 70-х років. А в наступній декаді Холодної війни зріст припинився.
      
      Точно. Західні країни це припинення росту пережили, а СРСР, що якраз встиг міцно сісти на голку нафтового експорту, -- ні.
      
      > В 1913 році, проте, міжнародна торгівля була на рекордно високому рівні, і в наступних кількох роках нації вбивали одні одних у безпрецедентній кількості.
      
      От якби всі тоді були такі розумні, як цей добродій тепер. Та в 13 році ніхто уявити собі не міг, що таке божевілля взагалі можливе. Війну вважали продовженням політики іншими засобами -- тобто чимось цілком нормальним, якщо не рутинним. Ніхто й не думав, що її краще уникати, а тим більше, що міжнародна торгівля є найкращим для цього засобом.
      
      > Якщо міжнародна торгівля такого рівня не змогла запобігти війні, то коли вона зможе?
      
      Тепер, коли ці уроки давно засвоєно.
      
      > Економічна співзалежність розвиває мир лише тоді, коли “держави очікують, що високий рівень торгівлі буде продовжуватися в недалеке майбутнє”. Якщо держави цього не сподіваються, то правдоподібно результатом буде війна.
      
      Це логічно, але якого біса хтось перестане на це сподіватись? Яким чином міжнародна торгівля може припинитись? Торгівля може тимчасово зменшитись в результаті кризи в одній з країн, але тоді ця країна намагатиметься збільшити свій експорт, бо це її єдиний, та найкращий шанс подолати кризу.
      
      > В соціальній психології теорія відрізнення говорить, що люди визначають себе саме тим, що відрізняє їх від інших в певному контексті: “особистість сприймає себе в певних характеристиках, що
      
      Є два протилежні підходи у взаємовідносинах людей.
      
      Перший полягає у намаганні знайти те, що в них є спільного, та налагоджувати взаємовигідну співпрацю та торгівлю. Коротше кажучи, в намаганні допомогти один одному.
      
      Другий полягає в знаходженні того, що людей розділяє, в намаганні ізолюватись, зменшити контакти з іншими, щоб, в решті решт, залиштитси тим, чим вони завжди були.
      
      Так от всім своїм прогресом людство завдячує першому шляху. Ті, хто обирав другий, залишаись там, де вони були -- далеко позаду, зі старими проблемами, що їх сусіди давно вирішили.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2003.01.03 | юрко

        Re: не хочу бути адвокатом Гантінґтону,

        але не в змозі перекласти цілу книгу і тим самим не висвітлюючи повністю його погляди, спробую трохи пояснити, що він має на увазі, бо з короткого перекладу може створюється враження, що він анти-західний і, як деякі ліві інтелектуали, анти-американський. Але, реально, він лише стверджує, що Західна цивілізація від початку двадцятого століття поступово зменшується і занепадає. Його книжка є попередженням. Він ні в якому разі критик Заходу, навпаки, він боїться за майбутнє західних ідей.
        
        >Точніше, її "західність" є суто випадковою рисою, і зовсім не географія робить її відмінною.
        
        Про це він і пише, що географія до "західності" мало підходить: "Історично, Західна цивілізація є євроамериканською чи північно-американською атлантичною цивілізацією. Європа, Америка та Північна Атлантика можуть бути знайдені на мапі, Захід - ні. Назва "Захід" спричинилася до утворення концепції "західнізації" та модернізації: набагато легше сприйняти "західнізацію" Японії, ніж "євроамериканізацію".
        
        
        >Її відмінність полягає в таких речах, як свобода особистості, права людини, демократія -- це все можна також назвати ліберльними ціоннстями, чи ще коротше -- свободою.
        
        >Так от всі ці ліберальні цінності дійсно є універсальними. І нема нічого поганого, коли ці ідеали визнають та приймають по всьому світу, в в країнвх з дуже різнними історіями та культурами.
        
        У нього це складніше, бо, хоча б на прикладі хоча б тої ж Японії, коли вона була в найвищому розквіті, чи Малайзії, коли політики говорили, що вони виробили свій, не західний варіант розвитку, базований на їхній специфічній культурі. Можна сказати, що вони патякали дурниці, але ви згодитесь, що втілення "західних" вартостей Заходу є зовсім не таким вже й "західним" в тих розвинених азійських країнах. Мало того, вони часто оголошують, що в принципі західні цінності їм не підходять.
        
        
        >Так от всім своїм прогресом людство завдячує першому шляху. Ті, хто обирав другий, залишаись там, де вони були -- далеко позаду, зі старими проблемами, що їх сусіди давно вирішили.
        
        В нього це складніше. Книжка написана в 1997 році. Від того часу відбулося багато речей, включаючи атаку терористів, що підтверджує його думку про несприйняття не-західним світом західних ідей. І справа не в купці бандитів, що змогли зорганізувати атаку. Справа у підтримці їх дій населенням мусульманських країн. Справа у несприйнятті західних цінностей росіянами, чи навіть частиною українців. Справа у відкиненні тих цінностей китайцями, яким потрібні західні гроші, але не потрібні західні права людини і т.д.
        
        Я спробую далі перекладати. Може це краще пояснить його думку.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2003.01.04 | ilia25

          Проблема, повторюю, в банальній підміні понять

          юрко пише:
          > Але, реально, він лише стверджує, що Західна цивілізація від початку двадцятого століття поступово зменшується і занепадає. Його книжка є попередженням. Він ні в якому разі критик Заходу, навпаки, він боїться за майбутнє західних ідей.
          
          Він би не боявся за майбутнє "західних" ідей, якби спробував розібратись, в чому полягає їх суть.
          
          Його висновки саме тому явля.ться надуманими, що під "західними ідеями" він розуміє не щось конкретне, а різні речі в різних контекстах. І в кожному контексті "західність" в нього набуває зручний для нього (для його висновків) зміст.
          
          >
          > >Точніше, її "західність" є суто випадковою рисою, і зовсім не географія робить її відмінною.
          >
          > Про це він і пише, що географія до "західності" мало підходить: "Історично, Західна цивілізація є євроамериканською чи північно-американською атлантичною цивілізацією. Європа, Америка та Північна Атлантика можуть бути знайдені на мапі, Захід - ні. Назва "Захід" спричинилася до утворення концепції "західнізації" та модернізації: набагато легше сприйняти "західнізацію" Японії, ніж "євроамериканізацію".
          
          То що таке, знов-таки "західнізація" згідно з Гантінґтоном? Якщо географія тут не причому, то що визначає "західність"? Християнська релігія, рок-н-ролл, джинси, (пост)індустріальна революція?
          
          Без визначення цього поняття, писати про його проблеми, чи занепад просто нема сенсу, це онанізм, пробачте.
          
          > У нього це складніше, бо, хоча б на прикладі хоча б тої ж Японії, коли вона була в найвищому розквіті, чи Малайзії, коли політики говорили, що вони виробили свій, не західний варіант розвитку, базований на їхній специфічній культурі. Можна сказати, що вони патякали дурниці, але ви згодитесь, що втілення "західних" вартостей Заходу є зовсім не таким вже й "західним" в тих розвинених азійських країнах. Мало того, вони часто оголошують, що в принципі західні цінності їм не підходять.
          
          Що таке "західні" вартості, і що означає "не таке вже західне їх втілення"?
          
          Ну і так далі..

    • 2003.01.03 | Горицвіт

      погоджуюся з ілією. Не існує "конфлікту цивілізацій".

      Всі ці вигадування цивілізацій служать для того, щоб виправдати диктатуру в окремих країнах. Мовляв, яка ще свобода? -- свобода це Захід, а в нас тут православна (ісламська) цивілізація. Тому сидіть і не рипайтесь.
      
      "Запад нам нє указ. Православна цивілізація передбачає відрізання голови журналістам, фальсифікацію виборів і крадіжку державних грошей. А хто проти цього -- той агент Запада і грантоєд."
      
      На відміну від Гантінґтона і його "православно-мусульманських" адептів, я вважаю, що існують абсолютні людські цінності. Прагнення до свободи і до гідного життя притаманне всім людям.
      
      При цьому, звісно, існують нації і національні особливості. І Японія сильно відрізняється від Америки і від Франції, хоча всі вони -- "Захід". І православна Греція -- Захід. А католицька Куба -- вже Схід.
      
      Ясно також, що Гантінґтон не спеціально виправдовує диктаторів. Він шукає, чому "західні цінності" не перемогли миттєво. Тільки він забув, що в країнах "не-Заходу", тобто там де править диктатура, боротьба іде постійно. Опозиція бореться чи сидить по тюрмах. А в деяких країнах саме Захід підтримує диктаторські режими.
      
      Тому нема конфлікту цивілізацій. Це вигадка, покликана приховати справжні конфлікти: між диктаторами і рухами за свободу; між державами за економічні інтереси; між імперіями і національними рухами;
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2003.01.03 | юрко

        Re:передчасний висновок

        про Гантінґтона. Він зовсім не адепт "православно-ісламський". Розумію, що з короткого уривка важко створити вірне уявлення. Буду потроху перекладати. Як бачите з репліки Лєна, російські нацисти його зовсім не святкують. Ісламісти також.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2003.01.03 | Горицвіт

          Re:передчасний висновок

          юрко пише:
          > про Гантінґтона. Він зовсім не адепт "православно-ісламський". Розумію, що з короткого уривка важко створити вірне уявлення. Буду потроху перекладати. Як бачите з репліки Лєна, російські нацисти його зовсім не святкують. Ісламісти також.
          
          
          юрко, ви не зрозуміли репліки. Вибачте, ви не відкрили для мене Гантінґтона. Я читав його (і критику) задовго до того, як з'явився Майдан. Звісно, раніші праці. Думаю, що не я один.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2003.01.03 | Горицвіт

            мались на увазі його ідей адепти (-)

      • 2003.01.04 | Горицвіт

        осьо твори Г. в перекладі українською

        Новий світовий порядок у XXI столітті:
        тенденції та европейський вимір, 1999
        
        http://www.ji.lviv.ua/n16texts/ganting.htm
        
        
        Зіткнення цивілізацій та межа світу
        
        http://www.ji.lviv.ua/n14texts/hanting.htm

      • 2003.01.04 | Горицвіт

        ще можна так сказати

        Частина його ідей (що світ різноманітний, що кожен народ має свою культуру, що американська культура не універсальна) -- правильні аж до тривіальності.
        
        Інша частина, де він створює слідом за Тойнбі "цивілізації" і наділяє їх суб'єктністю (конфлікт цивілізацій) -- не відповідає дійсності, але це можна читати як белетристику.
        
        Ця ідея використовується також для ідеологічного прикриття різних воєн: Росія, виявляється, веде в Чечні війну з "Ісламською цивілізацією", а американці будуть незабаром подавати бомбардування Іраку теж як боротьбу з "Ісламською цивілізацією".
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2003.01.05 | юрко

          Re: ще можна так сказати

          >Частина його ідей (що світ різноманітний, що кожен народ має свою культуру, що американська культура не універсальна) -- правильні аж до тривіальності.
          
          його не цікавить чи кожен народ має свою культуру і т.д. Його цікавить теза, що Західна цивілізація занепадає. Не в марксистсько-совковському варіанті про пролетаря, як могильника капіталізму, а повернення до історичного, з його погляду, середнього. Тобто, Західна цивілізація замість домінувати, стає на своє місце.
          
          >Інша частина, де він створює слідом за Тойнбі "цивілізації" і наділяє їх суб'єктністю (конфлікт цивілізацій) -- не відповідає дійсності, але це можна читати як белетристику.
          
          Я згоден, що вибір слова "цивілізація" може є, з української точки зору, трохи мелодраматичний. Але в нього це - умовне слово. Щодо відповідності дійсності, то не бачу іншого виходу, як продовжувати перекладати, бо виглядає, що всі Ваші висновки базовані на короткому уривку з статті, а не з книги, котра має триста з гаком сторінок. Тоді, хай інші оцінять, чи його думки є тривіальні і невірні, чи - ні.
          
          >Ця ідея використовується також для ідеологічного прикриття різних воєн: Росія, виявляється, веде в Чечні війну з "Ісламською цивілізацією", а американці будуть незабаром подавати бомбардування Іраку теж як боротьбу з "Ісламською цивілізацією".
          
          отут також не вірно. Ілля в його писанині побачив анти-західність і анти-американськість. Ви - виправдання воєн. Це нагадує трохи підхід до регілійних текстів, кожен може знайти в них те, що бажає, а не те, дослівно, що там написано. Тривіальна подія, подана в Біблії, стає джерелом ідей і інтерпретацій для всіх, хто бачить в них те, що хоче бачити. Він не займає позиції і нічого не виправдовує, а лише намагається підтвердити поступовий занепад Західної цивілізації. Чи це так, побачимо років так за 30-50, бо саме його ідея полягає на поступовому спаді, з можливим прискоренням падіння при кінці. Щось, як занепад совка. Навіть, як все, що він написав, нічого не доводить, то робота цікава для українців тим, що дає підставу на самовизначення в сучасному світі. Щось таке, як самоусвідомлення до чого українці належать. Поки що вони висять в повітрі, бо не знають, чи вони з Росією, православною окремою цивілізацією, згідно Гантінґтона, чи з Європою - Західною цивілізацією. Довго таке "висіння" тривати не може.
          
          До речі, подані Вами українські лінки все одно не повні. Вони, як виглядає, є лише уривки з статті, а не з книжки. Витягнені з контексту, вони створюють примітивне враження, яке невірно трактується. Чи справді, немає повного українського перекладу?
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2003.01.05 | Горицвіт

            Re: ще можна так сказати

            Та перекладайте, якщо хочете. Обіцяю ваш переклад прочитати.
            Але навіть перекладений вами фрагмент майже дослівно повторює статтю, лінк на яку я наводив. Тобто схоже, що він пише те саме. Так само це повторює уривки, які я читав не пам'ятаю в якому російському журналі (типу Вопроси философии ?).
            
            А незгода моя принципова і світоглядна. Але про це треба писати розгорнутий текст. Можливо, я зроблю це як коментар до перекладених вами уривків.
            
            Щодо того, чи існує український переклад -- я не знаю ні українського, ні російського книжкового видання. Я бачив тільки фрагменти (статті) в журналах.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2003.01.05 | юрко

              Re: ще можна так сказати

              я почав перекладати третій розділ, бо це відносилося до контексту гілки. Просто в першому розділі він подає прийняті теорії про щораз більший вплив західної культури і цивілізації на цілий світ, з чим він не згідний, бо каже, що вони зменшуються. А другий розділ довго розводиться про його поділ на цивілізації. Якби переклад почався спочатку, то виглядав би вирваний з контексту гілки. Пізніше перекладу і їх. Крім того, він наводить великий демографічний матеріал, який, можливо, також буде цікавий. Для мене важливість праці виглядає в чіткості поставленого запитання - кожен українець має собі сказати до чого він належить. Як на мене, Гантінґтон дає достатньо безсторонню характеристику світу, хоча й може в дечому вже застарілу. Але, прочитавши книгу, українці можуть мати більше фактологічну підставу на самовизначення, а не тільки емоційну. Не обов'язково всеохоплюючу, бо його книга - не Святе письмо, але принаймі досить обгрунтовану позицію.

      • 2003.01.06 | Чучхе

        Про південно-східну Азію

        Горицвіт пише:
        > І православна Греція -- Захід. А католицька Куба -- вже Схід.
        
        
        Я вже доведу вашу думку до абсолюту. Південна Корея - це Захід, Північна Корея - це Схід.
        
        Як дослвідник-любитель країн АТР, зауважу, що не варт докупи об"єднувати Японію та Малайзію. Японії після її поразки у війні американці накинули свою систему цінностей, свою систему державоустрою, правничу систему, виробничі відносини. І японцям (та й південним корейцям) вони сподобались. Навряд чи цим націям загрожує асиміляція в етнічному плані (еміграція до цих країн сильно обмежена) та й культурна теж. Як відомо, нинішній японський прем"єр навіть заявив, що він "на 120 відсотків проамериканець".
        
        Однак цього б нізащо не заявив Мохатхір Мохамад. Малайзійська верхівка - це мастодонти, що воювали ще в антиколоніальних війнах і можливо тому сильно рефлексують на будь-які зазіхання на національну ідентичність. Цим пояснюються абсолютно неполіткоректні облави на гомосексуалістів, слідкування за чистотою мови (до речі, південні корейці спілкуються якимось англо-корейським суржиком) тощо. В Малайзії з підозрою поставляться до хлопця в джинсах, з фарбованим в зелений колір волоссям і пірсингом, а в Японії це норма.
        
        Всі інші країни регіону вибирають щось середнє між цими двома полюсами.

    • 2003.01.03 | юрко

      Re: продовження перекладу "Захід та модернізація"

      Захід та модернізація
      
      Третій, загальніший аргумент щодо виникнення універсальної цивілізації, бачить підтведження у широкій модернізації, котра вже йде від XVIII століття. Модернізація включає індустріалізацію, урбанізацію, збільшення рівня письменності, освіти, багатства та соціальної мобілізації, більш комплексної та різноманітної структури зайнятості. Вона є продуктом надзвичайного розширення наукового та інженерного знання, що розпочалося у вісімнадцятому столітті, і котрі дозволили людям контролювати та змінювати їх середовище цілком безпрецедентним шляхом. Модернізація є революційним процесом, що його можна порівняти лише до переходу від примітивного до цивілізованого суспільства.
      
      Погляди, вартості, знання і культура людей сучасного суспільства сильно відрізняються від тих же в традиційному суспільстві. Як перше суспільство, що модернізувалося, Захід був лідером в осягненні культури усучаснення. Аргумент доводить, що в той час, як інші суспільства приймають подібні шаблони освіти, праці, багатства і класової структури, ця сучасна Західна культура стане універсальною культурою світу.
      
      Немає сумніву, що існують значні розбіжності між сучасними та традиційними культурами. Але це не означає, що суспільства з сучасними культурами подібні одні на одних в більшій мірі, ніж суспільства з традиційними культурами. Очевидно, що світ, у якому деякі суспільства є високо-сучасними і суспільтва ще й далі традиційні, буде менш гомогенним, ніж світ, у якому всі суспільства будуть подібні рівнем сучасності. Але, як щодо світу, у якому всі суспільства є традиційними? Такий світ існував кілька сотень років тому. Але, чи був він менш гомогенним, ніж майбутній світ універсальної сучасності? “Китай періоду Мінґ... був справді ближчий до Франції періоду Валуа, - стведжує Braudel, - ніж Китай часів Мао до Франції П’ятої республіки”.
      
      Але сучасні суспільства можуть більше нагадувати одне одного, ніж традиційні хоча б задля двох причин: по-перше, збільшена інтеракція між сучасними суспільствами може і не утворювати спільну культуру, але сприяє перенесенню технік, винаходів та практик з одного суспільства до іншого з швидкістю та рівнем, які були неможливі в традиційних суспільствах. По-друге, традиційне суспільство було в основі аграрне, сучаснне – базоване на індустрії, котра може розвинутися від цеху до класичної важкої індустрії і до знання-базованої індустрії. Навики аграрної культури та соціальна структура, яка супроводжує їх, є більш залежні від природного оточення, ніж навики індустрії. Вони відрізняються в залежності від грунту, клімату і тому можуть дати поштовх розвитку різних форм власності на землю, соціальної структури та уряду. Якими б не були міцні сторони тези Wittfogel-я про гідравлічну цивілізацію, аграрне господарство залежить від побудови та оперування масивних іригаційних систем, що приводить до виникнення централізованої та бюрократичної політичної влади.
      
      Воно й справді не могло б бути інакше. Багатий грунт та добрий клімат заохочують утворювати плантації великого розміру і відповідно соціальну структуру, що має малий клас багатих власників землі і великий клас селян, рабів чи слуг, котрі працюють на плантаціях. Умови, котрі не сприяли аграрному господарству великого масштабу, заохочували виникнення незалежних фармерів. В аграрних суспільствах соціальна структура формувалася географією. Індрустрія, натомість, була менш залежна від місцевого природнього середовища. Різниці у індустрійній організації у більшій мірі випливали з різниці в культурі та соціальній структурі, ніж з географії.
      
      Сучасні суспільства мають багато чого спільного. Але чи це означає, що вони стануть гомогенними? Аргумент, що вони стануть зіллються базований на припущенні, що сучасне суспільство мусить бути західного зразка, і що Західна цивілізація є сучасна цивілізація. Це не відповідає дійсності. Західна цивілізація виникла в восьмому та дев’ятому століттях і набула характерних рис в наступних століттях. Вона не почала модернізуватися аж до сімнадцятого-вісімнадцятого століть. Захід був Заходом ще задовго до того, як став модернізованим. Центральними характеристиками Заходу, котрі відрізняють його від інших цивілізацій, не збігаються з модернізацією Заходу.
      
      Але, якими були ті виключні характеристики західного суспільства протягом століть перед модернізацією? Різні науковці висунули відповіді, котрі відрізняються лише в деталях, але збігаються у ключових інституціях, практиках, та віруваннях, що можна ідентифікувати як основу Західної цивілізації. Вони є наступними:
      
      Успадкування класики. Як цивілізація третьої генерації, Захід успадкував більшість з попередніх цивілізацій, включаючи найбільш важливу Класичну цивілізацію. Успадковано було з грецької філософії та раціоналізму, римського законодавства, латину та християнство. Іслам та православ’я також успадкували з Класичної цивілізації, але в набагато меншій мірі, ніж Захід.
      
      Католицизм та Протестантизм. Західне християнство, спочатку католицизм і тоді католицизм та протестантизм є історично єдині найбільш важливі характеристики Західної цивілізації. Протягом більшої частини першого тисячоліття те, що тепер зветься Західною цивілізацією, звали Західним християнством. Існувало досить високо розвинене почуття спільного між західними християнами, котрим вони відрізнялися від турків, moor, візантійців та інших. І це був Бог так само, як і золото, за якими західняки пішли, захопивши світ у шістнадцятому столітті.
      
      Реформація та контр-реформація і поділ західного християнства на протестантську північ та католицький південь є також особливими характеристиками західної історії, котрі цілком відсутні у східному православ’ї і в більшості не існують у латино-американському досвіді.
      
      Європейські мови. Мова є другим важливим фактором після релігії, котрим люди відрізняються одна культура від іншої. Захід відрізняється від більшості інших цивілізацій багатим набором мов. Японська, індуська, мандарин, російська і навіть арабська визнані як базові мови їх цивілізацій. Захід успадкував латину, але виникло різноманіття націй і з ними національні мови, що групуються в широкі категорії романської та германської мов. В шістнадцятому столітті ці мови набули в загальному сучасну форму.
      
      Відділення релігійної та світської влади. Бог і цезар, церква і держава, духовна влада і світська влада були пануючим дуалізмом у західній культурі. Лише індуська цивілізація мала релігію та політику так само явно розділену. В ісламі, Бог є цар, в Китаї та Японії цар є Бог, в православ’ї Бог є царський молодший партнер. Розділення та повторення сутичок між церквою та державою, котрими характерна Західна цивілізація, не існували в жодній іншій цивілізації. Цей поділ влади незмірно додав до розвитку свободи на Заході.
      
      Верховенство закону. Концепція центральності закону для цивілізованого існування була успадкована від римлян. Середньовічні мислителі виробили ідею природного закону відповідно до якого монархи мали б застосовувати свою владу і традиція звичаєвого права виникла в Англії. Протягом фази абсолютизму в шістнадцятому і сімнадцятому століттях верховенство закону було менше реальністю, ніж концепцією, але ідея збереглася в підпорядкуванні людської сили до зовнішнього стримуючого фактора “non sub homine sed sub Deo et lege.” Традиція верховенства закону заклала фундамент для конституціоналізму і захисту людських прав, включаючи право власності, захисту проти довільного застосування сили. В більшості інших цивілізацій закон був набагато менш важливим фактором у формуванні думки і поведінки.
      
      Соціальний плюралізм. Історично західне суспільство було високо плюралістичне. Як відзначає Deutsch, те, що відрізняло Захід “є зріст і існування відмінних автономних груп, що не базовані на кровній спорідненості чи одруженні”. На початку шостого-сьомого століть ці групи включали монастирі, монаші ордени та цехи, але розширилися включаючи різні асоціації та товариства. Асоціаційний плюралізм був підтриманий класовим плюралізмом. Більшість західно-європейський суспільств включали відносно сильну автономну аристократію, велику групу селянства, та малий, але важливий клас купців. Сила феодальної аристократії була особливо важливою для обмеження абсолютизму в більшості європейських країн. Цей європейський плюралізм контрастує гостро з бідністю цивільного суспільства, слабкістю аристократії та сили централізованої бюрократичної імперії, котрі одночасно існували в Росії, Китаї, оттоманських землях та інших не-західних суспільствах.
      
      Представницьке тіло. Соціальний плюралізм дав можливість зросту таких інституцій, як спадкоємство, парламент та інш., що предствляють інтереси аристократії, духовенства, купців та інших груп. Ці тіла надавали форми представництва, котрі в процесі модернізації виробилися в інституції сучасної демократії. В деяких випадках ці тіла були відкинені, чи їх влада була сильно зменшена протягом періоду абсолютизму. Навіть коли таке траплялося, вони могли, як наприклад у Франції, відновитися, щоб стати механізмом, котрий сприяв політичній участі. Жодна з сучасних цивілізацій не успадкувала такого відповідника представницького тіла, що походить з кілька століть назад. На місцевому рівні, на початку приблизно дев’ятого століття, рух за самоврядування виник у італійських містах і почав поширюватися на північ “примушуючи єпископів, місцевих баронів поділитися владою з бюргерами, а в кінці повністю віддати їм владу.” Представництво на місцевому рівні, що було доповнене такою автономією, котру не було повторено в інших регіонах світу.
      
      Індивідуалізм. Багато зі загаданих вище елементів додали до виникнення почуття індивідуалізму і традиції особистих прав та свобод, що стали унікальними між цивілізованими суспільствами. Індивідуалізм розвинувся в чотирнадцятому і п’ятнадцятому століттях і сприйняття прав особистого вибору – те, що Deutsch назвав “революцією Ромео і Джульєтти” – стало домінантним на Заході до сімнадцятого століття. Навіть заява рівних прав для всіх осіб – “найбідніший в Англії має життя жити так само, якби він був багатий” – було принаймі висловлено, якщо не загально прийнято.
      
      Індивідуалізм залишається виключною ознакою Заходу серед цивілізацій двадцятого століття. В одному аналізі, котрий включав зразки з 50 країн, верхні 20 країн, що отримали найвищий рівень індексу індивідуалізму, включали всі Західні країни, крім Португалії, але включаючи Ізраїль. Автор іншого міжкультурного опиту щодо індивідуалізму та колективізму подібно підкреслив домінування індивідуалізму на Заході в порівнянні до домінування колективізму деінде і зробив висновок: “вартості, котрі є найбільш важливі на Заході, є найменш важливі поза Заходом”. Знову і знову, і західняки і не-західняки вказують на індивідуалізм, як центральну особливість Заходу.
      
      Поданий список, звичайно, не є вичерпним. Також він не означає, що подані ознаки завжди і універсально існували в західному суспільстві. Звичайно, в історії Заходу було багато деспотів, що постійно ігнорували верховенство закону і розпускали представницькі тіла. Також не означає, що жодні з цих характеристик не існують поза Заходом. Звичайно, Коран та шарія є базовим законом ісламських суспільств. Японія і Індія мають клас систем, подібний до Західної системи (і можливо, як результат, є єдиними не-західними суспільствами, котрі утримують демократичні уряди протягом довгого часу). Окремо, майже жоден з цих факторів не був унікальним для Заходу. Комбінація факторів була унікальною і саме це надало Заходові специфічної якості.
      
      Ці концепції, практики та інституції домінували на Заході більше, ніж в інших суспільствах. Вони формують принаймі частину основи, що і далі існує, в західній цивілізації. Вони є тим, чим є Захід, але зовсім не означають сучасність Заходу. Вони також в більшій мірі є факторами, котрі допомогли Заходові стати лідером у модернізації самого себе і світу.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2003.01.03 | юрко

        Re: продовження перекладу "Реакція на Захід та модернізацію"

        Реакція на Захід та модернізацію
        
        Розширення Заходу сприяло модернізації та “західнізації” не-західних суспільств. Політичні та інтелектуальні лідери цих суспільств реагували на вплив Заходу приблизно трьома шляхами: відкиненням обох – модернізації та західнізації, прийманням обох, прийманням першого (модернізації) і відкиненням другого – західнізації.
        
        Відкинення. Японія йшла в принципі шляхом відкинення з самого початку контактів з Заходом в 1542 році аж до середини XIX століття. Лише обмежені форми модернізації були дозволені, такі, як купівля вогнепальної зброї. А імпорт Західної культури, включаючи християнство, був сильно обмежений. Західняки були повністю вигнані з країни в середині сімнадцятого століття. Ця позиція відкинення закінчилася з насильним відкриттям Японії в 1854 році Commodore Perry, та драматичними спробами навчитися у Заходу після реставрації Meiji в 1868 році.
        
        Протягом кількох століть Китай також намагався стримати будь-яку модернізацію і західнізацію. Хоча християнським емісарам було дозволено ввійти в Китай в 1601 році, їх справді було виключено в 1722 році. На відміну від Японії, китайська політика відкинення в більшості була закорінена у самосприйнятті як Середнього королівства і у твердому переконанні, що китайська культура є вища, ніж інших людей. Ізоляцію Китаю, як і ізоляцію Японії, закінчила західна армія, застосована щодо Китаю британцями під час Опіумної війни в 1839-1842 роках. Як виглядає, протягом ХІХ століття Західна сила зробила практично неможливою ізоляціоністську політику не-західних суспільств.
        
        В ХХ столітті досягнення в транспортації, комунікації та глобальній співзалежності зробили кошт ізоляції зависоким. Крім малих, ізольованих сільських громад, котрі були згідні на існування на примітивному рівні, суцільне відкинення модернізації, як і західнізації є мало можливим у світі, що став сучасним і високопоєднаним. “Лише скрайні фундаменталісти, - пише щодо ісламу Daniel Pipes, - відкидають модернізацію та західнізацію. Вони викидають телевізори в річки, забороняють наручні годинники, і відкидають двигун внутрішнього згоряння. Непрактичність їх програми сильно обмежує їх принадливість для інших і в деяких випадках, - як наприклад Yen Izala з Kano, чи вбивці Садата, чи деякі Малайзійські dakwath-групи – їх сутички з урядом спричинилися до майже безслідного зникнення”. Майже безслідне зникнення узагальнює долю повністю ізоляційної політики в кінці ХХ століття. Цілковита посвята цій справі не є правильний вибір.
        
        Кемалізм. Другим варіантом реакції на Захід є Toynbee геродіанізм, прийняти модернізацію і західнізацію. Ця реакція є базована на припущеннях, що модернізація є бажана і необхідна, що рідна культура є неспівзвучна з модернізацією і мусить бути відкинена і що суспільство мусить повністю стати Західним для того, щоб успішно модернізуватися. Модернізація і західнізація підсилюють один одного і мусять іти разом. Цей напрям був увічнений в аргументах інтелектуалів кінця ХІХ століття в Китаї та Японії. Вони вважали, що для модернізації їх суспільства повинні відкинути їх історичні мови і адоптувати англійську, як національну мову. Цей погляд, нічого дивного, був більше популярним серед західняків, ніж не-західняків. Звучить це так: “Щоб бути успішним, мусиш бути, як ми. Наш шлях є єдиний шлях.” Аргумент звучав так, що “релігійні вартості, моральні принципи, та соціальна структура не-західних країн є принаймі чужою, деколи ворожою до вартостей і практик індустріалізму”.
        
        Отже, економічний розвиток вимагатиме “радикальної та деструктивної переробки життя та суспільства і часто нової інтерпретації сенсу самого існування людьми, що живуть в тих суспільствах.” Pipes вказує на те ж, з виключним посиланням на іслам: “Для виходу мусульмани не мають жодного вибору, бо модернізація вимагає західнізації... Іслам не пропонує альтернативного шляху для модернізації... Секулярність не можна оминути. Сучасна наука та технологія вимагають засвоєння процесів мислення, що їх супроповоджують. Те ж стосується і політичних інституцій. Тому, що зміст мусить бути емульованим не менше, ніж форма, домінування Західної цивілізації мусить бути прийняте, якщо потрібно навчитися від неї. Європейські мови і західні навчальні інституції не можна оминути, навіть як вони заохочують свободу думки і легке життя. Лише коли мусульмани виключно приймуть західну модель, лише тоді вони будуть у змозі технікалізації і лише тоді розвинуться”.
        
        Шістдесят років перед тим, як ці слова були написані, Mustafa Kemal Ataturk прийшов до подібних висновків, і створив нову Туреччину з руїн Оттоманської імперії. Він розпочав потужну спробу і західнізації, і модернізації країни. Тримаючись цього шляху і відкинувши ісламське минуле, Ататюрк вчинив Туреччину “розірваною країною”, суспільство якої було мусульманське в релігії, спадковості, звичаях та інституціях, але з керуючою елітою, затятою перетворити Туреччину в сучасну країну, західну, і про-західну. В кінці ХХ століття кілька інших країн прийняли цей кемалівський вибір і пробують замінити не-західну ідентичність на західну. Їх зусилля проаналізовані в частині 6.
        
        Реформізм. Видкинення є безнадійною справою ізоляції суспільства від малого сучасного світу. Кемалізм є складним та травматичним шляхом руйнування культури, що існувала століттями і заміну її на цілком нову культуру, імпортовану з іншої цивілізації. Третій вибір є спробою поєднати модернізацію зі збереженням головних вартостей, практик та інституцій рідної суспільної культури. Цей вибір був, зрозуміло, найбільш популярним між елітами не-західних країн.
        
        В Китаї в останніх стадіях династії Чінґ, гаслом було Ti-Yong - “китайці навчаються задля фундаментальних принципів, Захід вчиться задля практичного застосування”. В Японії гаслом було Wakon Yosei – “Японський дух, Західна техніка”. В Єгипті в 1830-х роках Мухаммед Алі “спробував технічну модернізацію без надлишків культурної західнізації”. Ця спроба не вдалася, коли британці примусили його відкинути більшість реформ. Як результат, за спостереженням Алі Мазруї, “Єгипетська доля була не японською долею технічної модернізації без культурної західнізації. І не ататюркська доля технічної модернізації через культурну західнізацію” В кінці ХІХ ст. Jamal al-Din al-Afghani, Muhammad ‘Abduh та інші реформісти спробували поєднати іслам та сучасність, сперечаючись про “допасованість ісламу з сучасною наукою і найкращою західною думкою” і пропонуючи “ісламське пояснення для сприйняття сучасних ідей та інституцій, чи то наукових, технологічних чи політичних (конституціалізм, представницький уряд)”. Це був широко закреслений реформізм, що прямував до кемалізму, і котрий приймав не лише модернізацію, але й деякі західні інституції. Реформізм цього типу був домінуючою реакцією на Захід серед еліти мусульман понад 50 років від 1870 років до 1920-х, коли був конфронтований спочатку кемалізмом, а тоді більш чистішим реформізмом у формі фундаменталізму.
        
        Відкинення, Кемалізм та Реформізм є базовані на припущеннях, що є можливим, а що – бажаним. Для Відкинення, обоє, і модернізація, і західнізація, є небажаними, тому можна відкинути обох. Для Кемалізму обидвоє є бажаними, бо неможливо осягнути модернізації без західнізації. Для реформістів модернізація є бажанаю і можливою без сильної західнізації, котра є небажаною. Конфлікти, отже, існують між обома – і Відкиненням, і Кемалізмом щодо бажаності модернізації і західнізації, та між Кемалізмом та Реформізмом щодо питання, чи модернізація може відбутися без західнізації.
        
        (Автор подав графік, як ці шляхи розвиваються.) Очевидно, кожне не-західне суспільство йде своїм власний шляхом, котрий відрізняється від схематичного графіку. Mazrui навіть доводить, що Єгипет та Африка пройшли шлях вертикального підйому в західнізації без жодного кроку в технічній модернізації. Згідно загального зразка проходження модернізації і західнізації, що існують в усіх не-західних суспільствах в реакції на Захід, виглядає, що спочатку і західнізація і модернізація є близько пов’язані, тобто, суспільство поглинає значні елементи західної культури і робить повільний прогрес в напрямку модернізації. Але з прискоренням модернізації процес західнізації сповільнюється і своя, власна, культура відроджується. Подальша модернізація змінює цивілізаційний баланс сил між Заходом і не-західним суспільством і зміцнює свою власну культуру.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2003.01.06 | юрко

          Re: закінчення третього розділу

          В початкових фазах зміни, західнізація заохочує модернізацію. В пізніших фазах модернізація заохочує де-західнізацію і відновлення власної культури двома шляхами. На суспільному рівні модернізація підкріплює економічну, військову та політичну силу суспільства в цілому та заохочує людей цього суспільства мати довір’я до власної культури і стати переконаним в правоті своєї культури. На індивідуальному рівні, модернізація спричиняється до виникнення почуттів відчуження та розриву традиційних зв’язків і соціальних стосунків і призводить до криз ідентичності. Релігія дає цим кризам розв’язання. Такий хід подій є представлений в графіку 3.2
          
          Ця гіпотетична загальна модель є співзвучною з теорією соціальної науки та історичним досвідом. Докладний перегляд існуючих фактів щодо “invariance” гіпотези, дозволяє Rainer Baum прийти до висновку, що “постійний пошук людиною логічного авторитету та логічної особистої автономії трапляється по-різному, в залежності від існуючої культури. В цьому питанні не існує міжкультурної гомогенізації світу. Навпаки, існує різноманітність в стереотипах, що набули специфічні форми протягом історичної та початкової стадії розвитку.”
          
          Позичивши з теорії, розробленої серед інших Frobenius, Spengler, Bozeman, можна сказати, що широта, з якою цивілізація-реципієнт вибірково запозичує окремі елементи від інших цивілізацій, допасовує, перетворює та асимілює їх, запевняє виживання та зміцнення базових вартостей, тобто “paideuma” своєї власної культури.” Майже всі не-західні цивілізації в світі існували принаймі одне століття, а деяких випадках, і кілька. Вони продемонстрували зразки запозичення від інших цивілізацій специфічним чином – а саме для збереження своєї власної цивілізації. Китай прийняв буддизм від Індії, що, на думку науковців, не спричинился “індінізації” Китаю. Китайці адоптували буддизм для китайських цілей та потреб. Китайська культура залишилася китайською.
          
          Китайці на сьогодні відкинули інтенсивні спроби Заходу охристиянити їх. Якщо вони, в певний період, приймуть християнство, то варто сподіватися, що вони його адаптують таким чином, що воно стане співзвучне центральним елементам китайської культури. Так само і мусульманські араби отримали, переглянули і пристосували їх “елліністичний спадок з, в принципі, утилітарних причин. Зацікавлені в прийнятті певних зовнішніх форм чи технічних аспектах, вони знали, як не звертати увагу на всі елементи грецького мислення, котрі конфліктували б з “правдою”, як вона була встановлена в фундаментальних нормах Корану”.
          
          Японія імпортувала китайську культуру та застосувала свою власну “трансформацію, вільну від економічного чи військового тиску” інших цивілізацій. “Протягом наступних століть періоди відносної ізоляції від зовнішніх впливів, коли попередні запозичення були відсортовані та асимільовані, змінювалися періодами відновлених контактів та культурних запозичень”. Протягом всіх цих фаз японська культура і далі мала свій вирізнений характер.
          
          Помірна форма кемалівського аргументу, що не-західні суспільства можливо модернізуються через західнізацію, є далі не доведеними. Екстремальний кемалівський аргумент, що не-західні суспільства мусять стати західними для модернізації також не витримує критики. Але він піднімає питання: Чи існують не-західні цивілізації, в яких перешкоди, виставлені місцевою культурою, будуть такими сильними, що ця культура мусить бути замінена західною для того, щоб модернізація відбулася? В теорії це більше повинно стосувати завершеної, а не інструментальної культури.
          
          Інструментальні культури характеризуються “великим сектором посередніх цілей, відрізнених від, та незалежних від, кінцевих цілей”. Ці системи “легко піддаються інновації, котрі, як виглядає, не змінюють їх соціальні інституції фундаментальним способом. Радше, інновація слугує відсутності пам’яті про минуле.” Завершені системи, натомість, “характеризуються близьким стосунками між посередніми та кінцевими цілями, такими, як суспільством, державою, авторитетом і т.д. Вони є частиною докладно підтримуваної, високо-солідарної системи, в якій релігія, як провідник свідомості, є всеохоплюючою. Такі системи є ворожими до інновації.”
          
          Apter використовує ці категорії для аналізу змін в африканських племенах. Eisenstadt застосовує паралельний аналіз до великих азійських цивілізацій і приходить до подібного висновку. Внутрішні перетворення “сильно сприяються автономією соціальних, культурних та політичних інституцій”. Саме тому більш інструментальні японське та індуське суспільства посунулися раніше та легше в модернізацію, ніж конфуційські та ісламські суспільства. Вони мали кращу змогу ввести сучасну технологію та вжити її для підсилення власної культури. Чи це означає, що китайське та ісламське суспільство мусять або відмовитися від модернізації і західнізації, або обидвох прийняти? Вибір, як виглядає, не є таким лімітованим. Разом з Японією, Сінгапур, Тайван, Саудівська Аравія і, в меншій мірі, Іран стали сучасними суспільствами без перетворення в західну культуру. Справді, зусилля шаха пройти кемалістським шляхом та прийняти обох – модернізацію і західнізацію, викликали інтенсивну анти-західну, але не антимодернізаційну реакцію. Китай явно знаходиться на реформістському шляху.
          
          Ісламські суспільства мали складнощі з модернізацією і Pipes підтримує думку, що західнізація тут є передумовою, вказуючи на конфлікт між ісламом та сучасністю в економічних питаннях, таких, як відкидання проценту на позику, пости, спадкове право, та участь жінок у робочій силі. Але навіть він підтримує фразу Maxine Rodinson, що “немає жодних підстав вважати, що мусульманська релігія перешкодила мусульманському світові розвинутися до сучасного капіталізму” і сперечається щодо інших, не економічних, питань:
          
          “Іслам та модернізація не зударяються. Побожні мусульмани можуть культивувати науки, працювати ефективно на фабриках, чи застосовувати складну зброю. Модернізація не вимагає ніякої політичної ідеології чи набору інституцій - виборів, національних кордонів, громадських асоціацій чи інших ознак західного життя. Вони не є необхідними для економічного зросту. Як кредо, іслам задовольняє як консультантів менеджменту, так і селян. Шаріат нічого не говорить про зміни, що супроводжують модернізацію – перехід від аграрного господарювання до індустрії, від села до міста, від соціальної стабільності до соціального руху. Так само він не зіштовхується з такими предметами, як загальна освіта, швидка комунікація, нові форми транспортації, чи охорона здоров’я”.
          
          Так само, навіть скрайні послідовники анти-західнізації та відновлення рідних культур, не стримуються від застосування сучасної технології – електронної пошти, касет, телевізорів, щоб проголошувати свою ідею.
          
          Модернізація, коротко кажучи, зовсім не означає західнізацію. Не-західні суспільства можуть модернізуватися без відкидання своїх власних культур та без повного прийняття західних вартостей, інституцій та практик. Це, останнє, мабуть є неможливе: будь-які перепони, що їх не-західна культура ставить перед модернізацією, блідне перед перешкодами для західнізації. Було б, на думку Braudel по-дитячому вважати, що модернізація чи “тріюмф однієї цивілізації” приведе до зникнення різноманіття історичних культур, вміщених протягом століть у найбільші світові цивілізації. Модернізація, натомість, підсилює ці культури та зменшує відносну силу Заходу. З фундаментальної точки зору, світі стає більш сучасним і менш Західним.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2003.01.07 | юрко

            початок четвертого розділу

            Розділ 4
            Ослаблення Заходу: сили, культури та збідніння
            
            Західна міць: домінування та занепад
            
            Існують дві картини сили Заходу щодо інших цивілізацій. Першою є переважаюче, тріумфальне і майже тотальне західне домінування. Розпад СССР прибрав єдиного серйозного противника Заходу і в результаті світ є, та буде формований цілями, пріоритетами та інтересами головних західних націй, з можливою домогою Японії. США, як єдина суперсила, разом з Британією та Францією приймають критичні рішення щодо політичних справ та справ безпеки. США разом з Німеччиною та Японією приймають критичні рішення щодо економічних питань. Захід є єдиною цивілізацією, котра має значні інтереси в інших цивілізаціях чи регіонах і має здатність впливати на політику, економіку та безпеку кожної іншої цивілізації чи регіону. Суспільства інших цивілізацій звичайно потребують західної допомоги для осягнення їх власних цілей та захисту власних інтересів. Західні нації, як узагальнив один автор:
            
            Володіють та оперують міжнародною банковою системою
            Контролюють всю тверду валюту
            Є головним світовим споживачем
            Приносять більшість закінчених товарів у світі
            Домінують міжнародні ринки капіталу
            Мають достатнє моральне лідерство в багатьох суспільствах
            Мають змогу вчинити масивну військову інтервенцію
            Контролюють морські шляхи
            Провадять найбільш передове технічне дослідження та розвиток
            Контролюють найпередовішу технічну освіту
            Домінують доступ до космосу
            Домінують космо-авіаційну індустрію
            Домінують міжнародні комунікації
            Домінують високотехнологічну військову індустрію
            
            Друга картина Заходу цілком відрізняється. Це – цивілізація занепаду, її частина світової політичної, економічної та військової сили зменшується в порівнянні з іншими цивілізаціями. Перемога Заходу в Холодній війні принесла не тріумф, а вичерпання. Захід є щораз більше стурбований своїми внутрішніми проблемами та потребами, змагаючись зі сповільненим економічним зростом, населенням в стагнації, безробіттям, великим урядовим дефіцитом, падаючою робочою етикою, низьким рівнем заощаджень, а в багатьох країнах, включаючи США, соціальну дезінтеграцію, наркотики та злочинність.
            
            Економічна сила різко переміщається до Східної Азії, та військова сила і політичний вплив слідують за нею. Індія знаходиться на краю економічного ривка, а ісламський світ щораз ворожіше відноситься до Заходу. Бажання інших суспільств сприйняти диктат Заходу чи дотримуватися його правил, швидко випаровуються, як і самовпевненість Заходу та його воля домінувати. Вкінці 1980-х років бачиться багато дебатів тези спадання щодо США. В середині 1990-х збалансований аналіз прийшов до подібного висновку:
            
            “В багатьох важливих питаннях відносна сила США буде спадати з прискоренням. Щодо економічної здатності Сполучених Штатів, то їх позиція по відношенню до Японії та, ймовірно, Китаю буде послаблюватися. У військовому плані баланс між США та кількома регіональними зростаючими силами (включаючи, можливо, Іран, Індію та Китай) буде зміщатися від центру до периферії. Деяка американська структурна потужність перейде до інших націй; деяка, включаючи “м’яку” силу, перейде до рук недержавних акторів, таких, як міжнаціональні корпорації.”
            
            Котра з тих двох картин Заходу відповідає реальності? Відповідь звичайно є – обидві. Захід є переважаюче домінантним сьогодні і буде першим щодо сили та впливу протягом доброї частини двадцять першого століття. Повільні, неухильні та фундаментальні зміни стаються в балансі сил між цивілізаціями і сила Заходу щодо інших цивілізацій буде далі спадати. В процесі зменшення переваги Заходу, більшість його потуги просто щезне, а решта стане розчинена на регіональному рівні між кількома великими цивілізаціями та основними країнами. Найбільш важливе збільшення сили відбудеться в азійських цивілізацій, з Китаєм, що поступово стане суспільством, котрі найбільш вірогідно стане суперником Заходу щодо глобального впливу. Ці зміщення в силі між цивілізаціями ведуть до оживлення та збільшення регіональною культурною самопозиції не-західних суспільств та до їх збільшеного відкинення західної культури.
            
            Спад Заходу має три основні характеристики. По-перше, це повільний процес. Зріст західної сили забрав чотириста років. Спад може відбуватися так само довго. В 1980 році визначний британський науковець Hedley Bull доводив, що “Європейське та Західне домінування загального міжнародного суспільства можливо осягло свого апогею десь в 1900 році.” Spengler написав перший том в 1918 році і “занепад Заходу” був головною темою в двадцятому столітті. Процес сам по собі розтягнувся в більшу частину століття. Але, в принципі, він може прискоритися. Економічний та інший зріст можливостей країни відбувається вздовж S кривої: спочатку повільний старт, тоді раптове прискорення, котре пізніше супроводжується зменшеним зростом розширення і, нарешті, зупинка на одному рівні. Занепад країн може відбуватися і вздовж інвертованої S, як це сталося з СССР: спочатку повільний, тоді щораз швидший, аж до осягнення дна. Занепад Заходу ще й далі в першій повільній початковій фазі, але в якомусь моменті в майбутньому може драматично прискоритися.
            
            По-друге, спад не відбувається за прямою лінією. Шлях є сильно нерівномірний, з зупинками, реверсним ходом, та відновленням Західної сили, і з явною маніфестацією слабкості Заходу. Відкриті демократичні суспільства Заходу мають велетенську здатність відновлюватися. На відміну від інших цивілізацій, Захід має два центри сили. Занепад, котрого бачив Bull, почався в 1900 році і був насправді занепадом європейського компоненту Західної цивілізації. З 1910 року до 1945 року Європа була роз’єднана всередині та зайнята своїми внутрішніми економічними, соціальними та політичними проблемами. В 1940-х роках розпочалася американська фаза західної домінації. І в 1945 році США на короткий час домінували над світом таким впливом, який можна порівняти лише з об’єднаною союзницькою силою в 1918 році.
            
            Повоєнна деколонізація ще більше зменшила західний вплив, але не вплив США, бо американці замінили традиційний територіальний імперіалізм на новий, транснаціональний імперіалізм. Протягом Холодної війни американська військова сила була рівною з совєцькій, але американська економічна сила зменшилася порівняно з японською. Проте відбувалися періодичні зусилля в економічній та військовій сфері. В 1991 році ще один визначний британський науковець Barry Buzan доводив, що “Є глибокою реальністю, що центр є ще більше домінуючий, а периферія ще більше підпорядкованою, ніж в будь коли в постколонізаційні часи.” Правдивість такого сприйняття щезає, як і військова перемога, що призвела до нього, також відходить в історію.
            
            По-третє, влада є здатність однієї особи чи групи змінити поведінку іншої особи чи групи. Поведінка може бути змінена через заохочення, присилування чи попередження, котрі вимагають використання влади, щоб мати економічні, військові, інституційні, демографічні, політичні, технологічні, соціальні чи інші ресурси. Влада держави чи групи є, таким чином, вимірюється ресурсами, котрі є в користуванні тих чи інших країн чи груп, що намагаються вплинути. Західна частка більшості, але не всіх важливих ресурсів влади знаходалася в найвищій точці на початку двадцятого століття і від того часу почала зменшуватися відносно інших цивілізацій.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2003.01.09 | юрко

              Re: продовження четвертого розділу(а)

              Територія та населення
              В 1490 році західні суспільства контролювали більшість європейської території поза Балканами чи, мабуть, 1.5 мільйона квадратних миль від всієї глобальної суші (крім Антарктики) в 52.5 мільйонів квадратних миль. На вершині свого територіального розширення в 1920 році Захід безпосередньо владарював над 25ю5 мільйонів квадратних миль, тобто приблизно над половиною всієї земної суші. В 1993 році територіальний контроль було відрізано на половину, до 12.7 мільйона кв. Миль. Захід знову опинився в своєму початковому європейському розмірі плюс широкі простори Північної Америки, Австралії та Нової Зеландії. Територія незалежних ісламських суспільств, на відміну, виросла з 1.8 мільйона кв. миль в 1920 році до більше, ніж 11 мільйонів кв. миль в 1993 році. Подібні зміни сталися і в контролю над населенням. В 1900 році західняки становили приблизно 30% всього земного населення і західні уряди керували приблизно 45% процентами цього населення тоді і 48% в 1920 році.В 1993 році, крім невеликих залишків імперіального минулого, західні уряди керують лише західняками. Західняки становлять трохи більше 13% людства і мабуть зменшаться до 11% на початку 21 століття і до 10% до 2025 року. Щодо загального населення в 1993 році Захід був четвертим позаду Sinic, Islamic та Hindu цивілізацій.
              
              В числових вимірюваннях західняки становлять постійно зменшену частину світового населення і баланс між Заходом та іншим населенням поступово змінюється. Не-західні люди стають здоровшими, більш урбанізованими, більш освіченими і письменними. На початку 1990 року дитяча смертність в країнах Латинської Америки, Африки, Близького Сходу, Південної Азії, Східної Азії та Південносхідної Азії становила між однією третьою та половиною величини, котра була 30 років перед тим. Довжина життя в цих регіонах значно збільшилася, зі зростом від 11 років у Африці до 23 років в Східній Азії. На початку 1960 років в більшості Третього світу менше, ніж одна третя дорослого населення була письменна. На початку 1990-х років лише в кількох країнах поза Африкою менше, ніж половина населення була письменною. Приблизно 50% індійців і 75% китайців можуть читати та писати. Письменність в країнах, що розвиваються, в 1970 році приблизно становила 41% від розвинених країн; в 1992 році вони становили 71%. На початку 1990 років кожен регіон, крім Африки, мав всю вікову групу зайнятою початковою освітою. Що важливіше, на початку 1960-х років в Азії, Латинській Америці, Близькому Сході та Африці менше, ніж одна третя відповідної вікової групи отримувала середню освіту; на початку 1990-х років половина вікової групи, крім Африки, отримувала середню освіту. В 1960 міські жителі становили менше, ніж одну четверту населення в малорозвинених країнах. Між 1960 та 1992 роками процент міського населення зріс від 49% до 73% в країнах Латинської Америки, від 34% до 55% в арабських країнах, від 14% до 29% в Африці, від 18% до 27% в Китаї, від 19% до 26% в Індії.
              
              Ці зміни в освіті та урбанізації створили соціально мобільні населення з покращеними якостями та вищими вимогами, котрі можуть бути активізованими для політичних цілей шляхами, що були неприступні для неписьменних селян. Соціально мобілізовані суспільства є потужніші суспільства. В 1953 році, коли менше, ніж 15% іранців були письменними та менше, ніж 17% проживали в містах, Kermit Rooosevelt та агенти CIA загалом легко придушили повстання і відновили шаха на троні. В 1979 році, коли 50% іранців були письменними та 47% проживали в містах, жодне застосування великої американської сили не могло втримати шаха на троні. Ще й далі є велика різниця між китайцями, індійцями, арабами та африканцями з однієї сторони і західняками, японцями, росіянами з іншої.
              
              Але різниця різко зменшується. В той сам час з’являється нова різниця. Середній вік європейців, японців та росіян постійно збільшується, і щораз більша частина населення, котра перестала працювати, є тягарем для тих, котрі все ще працюють. Інші цивілізації є обтяжені великим числом дітей, але діти – це майбутні працівника і солдати.
              
              Економічний продукт.
              Західна частка глобального економічного продукту також виглядає мала свій пік в 1920 році і явно спадає з часу Другої світової війни. В 1750 році Китай постачав майже одну третю, Індія одну четверту та Захід менше, ніж одну п’яту світового промислового продукту. На 1830 рік Захід вийшов попереду Китаю. В наступних декадах, як Paul Bairoch вказує, індустріалізація Заходу привела до деіндустріалізації решти світу. В 1913 році промислова продукція не-західних країн була приблизно дві треті того, що становила в 1800 році. З початком середини дев’ятнадцятого століття західна частка зросла драматично, з піком в 1928 році, займаючи 84.2% світової промислової продукції.
              
              Після цього частка Заходу почала спадати, бо величина зросту стала невеликою і менш індустріалізовані країни розширили їх продукцію різко після Другої світової війни. В 1980 році західна частка становила 57.8% глобальної промислової продукції, приблизно таку частку Захід займав 120 років перед тим, в 1860-х роках.
              
              Надійних даних щодо валового економічного продукту не існує для періоду до Другої світової війни. В 1950 році, проте, Захід приблизно видавав 64% всього валового світового продукту; на 1980-і роки ця пропорція впала до 49% (див. табл. 4.5). На 2013 рік, відповідно до оцінки, частка Заходу становитиме 30%. В 1991 році, відповідно до іншої оцінки, чотири з семи найбільших світових економік належали не до західних націй: Японія (2 місце), Китай (3 місце), Росія (6 місце), Індія (7 місце). В 1992 році США мали найбільшу економіку в світі і найбільші 10 економік включали п’ять західних плюс ведучі держави п’яти інших цивілізацій: Китай, Японія, Індія, Росія та Бразилія. В 2020 році достовірні припущення показують, що найвищі п’ять місць будуть припадати на економіки 5 різних цивілізацій, а найвищі десять включатимуть лише три західні країни. Цей відносний спад Заходу є, очевидно, результатом різкого зросту Східної Азії.
              
              Загальні цифри щодо економічної продукції частково закривають якісну перевагу Заходу. Захід та Японія майже повністю домінують розвинені технологічні індустрії. Проте технології можна вивчити і, якщо Захід має намір утримувати перевагу, він зробить що може, щоб зменшити цей вивчення. Завдяки пов’язаному світові, котрий Захід сам створив, сповільнення перетоку технологій до інших цивілізацій є щораз утруднений. Тим більше, що не існує однієї великої загальноузгодженої ворожої сили, яка існувала під час Холодної війни, що надавало засобам контролю над експортом технологій хоч якусь ефективність.
              
              Виглядає найбільш вірогідним, що протягом всієї історії Китай мав найбільшу в світі економіку. Дифузія технології та економічний розвиток не-західних суспільств в другій половині двадцятого століття зараз приводять до повернення історичного шаблону. Це буде повільний процес, але до середини XXI століття, якщо не швидше, поширення економічного продукту та промислової продукції серед ведучих цивілізацій буде нагадувати 1800 рік. Західний двохсотлітній “спалах” на тлі світової економіки перестане існувати.

      • 2003.01.06 | Navigator

        Re: продовження перекладу "Захід та модернізація"

        Шановний Юрко,
        Хочу додати, що марксизм не помiтив за аналiзом економiчних вiдносин основну прикмету суспiльного прогресу, що менi видаеться основною - зростання свободи особистостi i вже на ii основi - росту виробництва. Примат свободи особистостi i захисту прав людини - основна прикмета "захiдного" суспiльства. I гарант його розвитку в iнших сферах.

    • 2003.01.03 | Andrij

      Ви не хочете довести правоту астрології трактатом відомого

      астролога? Повторюю, астрологія має значно більше реальних фактів ніж ваша "теорія".
      
      юрко пише:
      > залишимо графіки в спокої. Виглядає, що вони лише вносять плутанину, тим більше, що вони - не його робота, а лише джерело деяких фактів.
      
      Якраз графіки там найпереконливіші, бо базуються на реальних фактах на відміну від "пухнастої логіки" пана Гантінґтона. Дарма ви їх хочете облишити, бо залишився дим розумувань, боротись з якими лезом Окама дуже важко. Надто вже вони "пластичні", надто легко їх можна "підігнати" під потрібні висновки. Мій особистий висновок: автор має певні расово-культурні забобони, котрі він хоче "науково" обгрунтувати.

• 2003.01.03 | Роман ShaRP

  Попереднє обговорення (чи його початок) ТУТ

  http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_arch&key=1025032212&first=&last=

• 2003.01.03 | Len

  Re: Два сапога - пара!

  С Новым годом вельмишановный пан Юрко! Пан Хантингтон приведен в политику Картером вместе с Бжезиньским. Президент Картер потерпел ролное фиаско( он стал одним из немногих президентов, которые не смогли добиться переизбрания). Большой "вклад" в это внесли Бжезиньский и Хантингтон. После ухода из администрации они взялись за "науку". И стали время от времени осчастливливать человечество своими нелепыми опусами. Использовать, которые для политического анализа, примерно то же самое что использовать Библию или Коран для изучения устройства телевизора. Труды их схоластические, формальные и далёкие от жизни. Серьезный политик просто их не читает. Бжезиньский к тому же сейчас окончателно превратился в русофобствующего маразматика.
  C уважением Len. г.Киев 3.01.2002г.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2003.01.03 | юрко

    Re: ага-ага,

    саме тим, що він близький до Бжезінського, він і цікавий. Бжезінський передбачив розпад СССР і маргіналізацію Росії - так і сталося. Він передбачив приєднання країн совковського табору до Європи - також сталося. Гантінґтон - інтелектуал високого рівня, як би його русонацюки ненавиділи.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.01.03 | Len

      Re: Что дурака ясно - для умного еще большой вопрос(-)

• 2003.01.03 | Androfag

  А чи можете подати лінк на саму книжку?(-)

  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2003.01.03 | юрко

    Re: А чи можете подати лінк на саму книжку?(-)

    якраз лінків на український чи російський переклад книжки не знайшов, виглядає, що не існують. Знайшов лише окремі невеликі переклади частин книжки. Може хтось має іншу інформацію. Англійська назва "The clash of civilizations and the remaking of world order"
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.01.03 | Androfag

      А на англійський варіянт маєте посилання? (-)

      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2003.01.03 | юрко

        Re: А на англійський варіянт маєте посилання? (-)

        не маю, маю лише книжку. По-англійськи переважно не публікують, бо copyright може фінансово зруйнувати.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2003.01.04 | line305b

          Ось тут, кратко..

          Может кто уже ссылку давал - я не заметил...
          
          http://www.lander.edu/atannenbaum/Tannenbaum%20courses%20folder/POLS%20103%20World%20Politics/103_huntington_clash_of_civilizations_full_text.htm

• 2003.01.03 | Nemo

  Так не будем дріб"язковими - дайош розподіл України

  Західну (латинську) частину - ЄС. Центральну - буферна зона. Західний берег Києва - на роль Західного Берліну. Харківщина, Донбас і Крим - до Росії. Харківщина і Донбас на правах Малоросії.
  Заживемо ж ми гей!:-(
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2003.01.03 | Len

    Re: И самостийное Крымское ханство имени Черновила(-)

• 2003.01.04 | Горицвіт

  осьо твори Г. в перекладі українською

  Новий світовий порядок у XXI столітті:
  тенденції та европейський вимір, 1999
  
  http://www.ji.lviv.ua/n16texts/ganting.htm
  
  
  Зіткнення цивілізацій та межа світу
  
  http://www.ji.lviv.ua/n14texts/hanting.htm

• 2003.01.05 | Navigator

  Вiдповiдь на "пiсьмо-щастя" Лена

  Дорогой Лен,
  Давно советую вам окультуриться и исправить исторический глазомер. Красная Армия состояла на 80% из колхозников, ограбленных, но недобитых советской властью. А увидели они задворки Европы, где люди были несравненно свободнее и богаче. Что было у колхозника, кроме трудодней? И воспоминаний о гибели родных?
  О русских офицерах, по сравнению с польскими, лучше умолчу – они себя еще покажут в 1941, сдав ВСЮ Красную Армию немцам в плен.
  С удовольствием исправлю ошибки Вашего постинга:
  Немецкие войска увидели в 1941 году дикий и нищий восточноукраинский народ, не имевший ни ОДНОГО высщего учебного заведения, с преподаванием на украинском языке. Не имевший своей науки, украинская интеллигенция уничтожена, советская полностю русифицирована. Немецы увидели полное господство русской партноменклатуры, проживавшей всюду в престижных кварталах и занимавших господствующее положение в элите. Украинское население тулилось на рабочих окраинах и занимало согласно переписи 1928 года самое низкое положение в обществе( в основном низкоквалифицированные рабочие,дворники и кухарки). Полностью отсутствовал крупный украинский бизнес как и бизнес вообще. Из всех национальных общин УССР - украинская была практически на последнем месте по социальному развитию. Уступала и русским и еврееям и немцам.
  «Западная Украина - самый депрессивный район Украины.»
  Остановились бесполезные технологические предприятия ВПК, построенные согласно ваших безумных планов. То, что нужно людям – развивается.
  «Большинство галичан голосуют за "самостийность " ногами. Бегут от "незалежного" счастья. Бегут в том числе и к "неразвитым" восточным братьям и тупым москалям. Работают за копейки» . На ЗУ никто не скажет ни слова против Украины – а только против мафиозной власти перекрасившейся номенклатуры. И голосуют на выборах правильно. Да только ВАШИ считают. Зарплата квалифицированного украинского строителя в Москве – 1-1,5 тыс. долларов, в Германии – 2-3 тыс. Не пьют и вкалуют. В Англии у украинца уже и не спрашивают профессию – знают – строитель.
  И коттеджи «новых украинцев» по всей Западной – оттуда. А не от ворованных нефтедолларов.
  « Замечательно. Признак высокой европейской культуры - это слушание зарубежной радиостанции. Не украинской музыки, не украинских театральных постановок а заокеанской радиостанции.» - станция вещала на прекрасном украинском языке, причем те вещи, о которых сейчас вещают все радиостанции России – за исключением Ваших любимых типа «Теоса». А ваши станции там же и тогда же называли «брехунцями».
  А вы все вещаете и вещаете на тех же волнах…

• 2003.01.06 | Isoлятор

  Цей Гантінґтон копає там, де треба...

  Але не відповів він на найголовніше запитання: А ЗВІДКІЛЯ ВОНИ ВЗЯЛИСЯ, ті “цивілізаційні типи”? Чи ми мусимо вірити, що то добрий Бозя “па апріділєнію” поселив там індуістів, а сям протестантів? Чи маємо вважати, що “цивілізаційні кордони” вічні та непохитні? А чи мусимо прийняти як належне, без пояснень, що “західний спосіб життя” втрачає популярність?
  
  Маленька підказочка. “Західний спосіб” фактично базується на нещадній експлуатації природних ресурсів…
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2003.01.06 | юрко

    Re: Цей Гантінґтон копає там, де треба...

    >Але не відповів він на найголовніше запитання: А ЗВІДКІЛЯ ВОНИ ВЗЯЛИСЯ, ті “цивілізаційні типи”? Чи ми мусимо вірити, що то добрий Бозя “па апріділєнію” поселив там індуістів, а сям протестантів? Чи маємо вважати, що “цивілізаційні кордони” вічні та непохитні? А чи мусимо прийняти як належне, без пояснень, що “західний спосіб життя” втрачає популярність?
    
    Чому найголовніше? Це ж не історія походження. І що воно дасть, знати звідкіля вони взялися, для розуміння хто буде домінувати? Чи не краще знати, що змінюється? Хто сказав, що цивілізаційні кордони вічні і непохитні? Чи є щось вічне в людському суспільстві? Не мусите приймати, як належне, пояснення він пробує дати, треба лише почитати. Як не згідні - ваше право.
    
    >Маленька підказочка. “Західний спосіб” фактично базується на нещадній експлуатації природних ресурсів…
    
    І це все на чому базується західний спосіб?

• 2003.01.08 | УКРОП

  в Португалии, преобладают жители западно-украинских областей.

  
  Среди украинских жителей, работающих в Португалии, преобладают жители западно-украинских областей. Об этом говорится в исследовании ученых с университета в португальском городе Коймба. Согласно официальным подсчетам, от 6 до 7 миллионов украинцев находятся на временных заработках или эмиграции за границей, больше всего их в Португалии - 150 тысяч.
  Как передает УКРОП, преимущественно, это мужчины с профессиональным образованием в возрасте от 18 до 50 лет. Согласно исследованию, работающих с Западной Украины в Португалии больше всего - около 60 тысяч человек. Многие украинские мужчины неплохо зарекомендовали себя автослесарями или малярами. Один из исследователей, научный сотрудник Львовского национального университета им. Ивана Франко Виктор Сусак, уверяет, что «демографический пробел» в Португалии заполняют преимущественно эмигранты с Украины, а самым больным для украинского общества является тот факт, что 90 процентов из них - это люди с высшим образованием. По мнению ученого, если отток рабочей силы и далее будет проходить в таком высоком темпе, то в ближайшем будущем Украина окажется перед той же демографической проблемой, от которой нынче страдают все европейские страны.