01/12/2003 | АКM

Як і можна було очікувати, останні дії опозиції та особисто Юлії Тимошенко не могли не здійняти шаленого “шума и пыли” у гнізді омитого кров’ю і слізьми мільйонів громадян України режиму, повністю втратившого підтримку українського суспільства (незалежно від національно-етнічної, релігійної приналежності, як і від “правизни”, “лівизни”, “центризму” тих чи інших його прошарків). Хунта на чолі з Кучмою, колишнім агентом КГБ Швендрахом (рідне прізвище Медведчука, див.: www.5element.net) та підручним їм Піскуном – “корєшем” Суркіса і Медведчука і “достойним продолжителем” справи Потебенька – “досвідченого фахівця” з політичних справ, на яких “набив руку” ще в “те времена укромные, теперь почти былинные [???!!!], когда срока огромные брели этапы длинные”, останнім часом все помітніше знімає з себе бутафорну маску. Маску декларованої скрізь і всюди демократичності, європейського вибору, осуду радянського минулого, натягнуту "на аврал" в 1991 році під вітерець занепаду застойного комуністичного режиму, за який вони напередодні стояли грудьми до сьомого поту. Чого варте одне лише недавнє інтерв’ю начальника ГПУ(о) Піскуна в “Урядовому кур’єрі”, якому передувала низка похвальних дифірамб про “професійну роботу” ГПУ з уст Кучми, а потім Суркіса (“Українська правда”), який спростовував намір “нулів” збирати підписи щодо відставки Піскуна. Чомусь донеччанин Янукович допустив “прогон” чергового об’єднаного СДПорожняка в газеті своєї установи, незважаючи на блукаючу по світу версію про протиріччя між Донецьком та “нулями” (як киянину, поважаючому своє місто, мені бридко ототожнювати відходи суспільства з т.зв. “київським кланом”, в чому підтримую нещодавню заяву КМДА),

Результати грудневих подій в парламенті навколо НБУ та “дерибану” парламентських комітетів можна трактувати двояко. Дехто може твердити, що опозиція “здала” Нацбанк взамін на збереження за собою комітетів. Так, дійсно, Тігіпко таки залишився на посаді глави НБУ в результаті досягнення компромісу між опозицією та “безнулевим” крилом більшості. Згадаймо тут розпачливі коментарі “кинутих” есдеків, які після заяви Тігіпка щодо відмови “провертати” нафтогазову “конкрєтную сдєлку”, тут же поставили під знак питання легітимність… Тігіпка на посаді голови Нацбанку! Так, шановний читачу, саме того Тігіпка, за якого ще вчора ладні були з’їсти свої кровні так звані бюлетені, надруковані на Банковій (недосвідченість, чи розгубленість секретарки???!!!) після чого із швидкістю втікаючого зайця змитися з будівлі ВР через туалет, іншими словами – “убраться восвояси”, на місце, відведене їм суспільством. Звісно, не можна виключати, що відмова Тігіпка від 3,5-мільярдної афери СДПУ(о) може бути обумовлена банальним небажанням дніпропетровців спонсорувати потенційного конкурента на майбутніх виборах, з яким вони нині перебувають у лише ситуативній “коаліції”, усвідомлюючи свою неминучу григоришинову долю у разі “шага вправо, шага влево”. Однак не слід виключати, що викриття і оприлюднення Юлією Тимошенко вищенаведених фактів (облігації “Нафтогазу”), та надання неспростовного документального підтвердження цьому, зіграли таки не останню скрипку для новоспеченого глави НБУ. Побиття Суркісом Тимошенко, обіцянка “устроить на нари”, поспішна брехлива і провокативна заява Литвина щодо, начебто, вступу депутатів від БЮТ до т.зв. блоку “ЗУБР” (електорат Тимошенко на останніх виборах – переважно західна Україна) - все це був відчайдушний крик СДПУ(опущених), потерпілих 3,5-мільярдне “члєноврєдітєльство”.

Що ж далі? Тільки-но Банкова впродовж новорічних та різдвяних свят встигла сяк-так зализати грудневі рани (здогадатесь самі, на яких місцях), як тут не забарився законопроект Юлії Тимошенко про внесення змін до закону про державний бюджет, який, уразі його схвалення парламентом, може стати не менш “члєноврєдітєльним”, та оприлюднення нею ж “совєршенно сєкретного” указу президента. (Тексти цих та інших документів можна знайти в інтернеті на сайті www.tymoshenko.com.ua від 8-9.01.03, тому тут я їх не розшифровуватиму).

І ось на наступний же день, тобто 10.01.02, в “Урядовому кур’єрі” з’являється вищезгадане інтерв’ю доблесного начальника ГПУ АП (Главного политического управления администрации президента), який за свєю “доблєстю” відверто, сам того не помічаючи зізнається про використання “особистих знайомств” для “нормального розслідування” кримінальних справ, і, неодмінно… кого??? Та того ж “старшого брата”! Адже ідея диверсифікації імпорту енергоносіїв в Україну, ініційована свого часу Юлією Тимошенко, як керівником ЄЕСУ (листи до американського керівництва перед візитом Клінтона в Росію), а згодом – як віце-прем’єра з питань ПЕК, у випадку її реалізації загрожувала стати справжнім “члєноврєдітєльством” для монополії РАО Газпром, а відтак – “рабам, подножкам, грязі Москви” на вул. Банковій в м.Києві.

Згадаймо, що ще восени, після свого “плідного” візиту до США (де ж ті лазаренкові 100 млн. доларів???!!!) Піскун грозився впродовж 1,5-2 тижнів направити до ВР “розширене” подання на Тимошенко. За вікном уже січень. І ось, нарешті, таки увірвався терпець. Мабуть, таки важкувато місяцями жити під постійною загрозою чергового удару каблуком по… . Нажаль, нам ще не відомо, завдяки якій саме “віагрі” впродовж цих місяців розширювалося і “крєпчало” нове подання Піс..куна. Однак, текст “нерозширеного” осіннього подання демонструє нам геніальне вітчизняне відкриття. Звісно, що для пересічного обивателя, на якого і розрахована мас-медійна “розкрутка” т.зв. “справи Тимошенко”, такі обвинувачення, як “розкрадання в особливо великих розмірах”, “контрабанда”, “заволодіння чужим майном в особливо крупних”, звучать набагато гучніше, а ніж мало зрозуміле “службове підроблення”. Але ж саме цей рядок і є невід’ємною частиною грандіозного політичного проекту під назвою “справа Тимошенко”. Отже, у 2001(!) році Юлії Тимошенко в авральному порядку висуваються обвинувачення, серед яких і т.зв. “підробка документів”, тобто договорів між ЄЕСУ та зарубіжними партнерами, документів митних, податкових (“незаконне повернення ПДВ”) тощо… за 1995-96рр. (!).[тест подання з поясненнями Ю.Т. розміщений на сайті www.tymoshenko.com.ua]. То ж виходить, що в нашій “незалежній, демократичній, європейській” країні документи, після 5-річної автентичності, мають властивість “по суркіса хотєнію, да по кучьми вєленію”перетворюватися на “підробку”, після чого законні операції, здійснювані на основі цих документів, автоматично перетворюються на “розкрадання”, “контрабанду”, “привласнення” і т.д., і т.п. i etc.

Про геополітичний аспект "справи" Тимошенко говорить ще той факт, що після штучного банкрутства корпорації ЄЕСУ нішу останньої де-факто зайняла вищезгадана горезвісна НАК "Нафтогаз Україна", керівництво якої на сьогодні є одним із головним лоббісів не менш горезвіного "Міжнародного консорціуму з управління ГТС України"

P.S. От такі-то пироги, шановні. Лише СЛІПИЙ може не помітити, звідкіля "ростуть ноги". І саме на тих, хто в серцях поспішає кинути слово "воровка", і тримається режим. Як не прикро, багато з його відвертих противників (а таких в Україні - більшість), купилися на брехливу пропаганду, ставши, самі цього не бажаючи, ідеальним живильним середовищем для режиму.

То ж чи не пора нам врешті решт таки відкрити засліплені очі?