01/16/2003 | Олег Коцарев

Шановні друзі! Раджу прочитати статтю на http://www.pravda.com.ua/archive/2003/january/14/2.shtml.
"Back to the USSR" - в принципі, уривки даних того соцдослідження досить багато циркулюють у ЗМІ, але в тій статті картина постає найповнішою.
Жахлива абсурдність погляду народу на власну історію, культуру, науку, політику і т.д. - хто би міг уявити, що Петра 1 вважають найпозитивнішим історичним діячем близько 60%, так само майжу 60 - Грушевського. Мене дивує не "зрадництво" істеблішменту, а те, що ЯК МІНІМУМ 20 % є симпатиками і Грушевського, й Петра 1 ВОДНОЧАС!!! 60% - це рейтинг і Леоніда Брежнєва. Ті самі 20 % "шизофреніків".
Ідемо далі: Чорновіл - найвидатніший укрдіяч для половини опитаних. Порівнюєм із Брежнєвим - близько 10% поєднують прихильність до цих двох постатей.
Ще цікавий момент: позитивно до періоду перебування України в СРСР ставляться близько 30%. Але Леніна схвалюють 40%, а Жовтневу революцію - 42%. Логіка? Ага, при тому ще й 40% досі ідентифікують себе з Радянським Союзом, а 58% незадоволені його розпадом. Отже, половина незадоволених тим, що "Горбачов продав наш СРСР" незадоволені життям України у ньому? Трохи менше при цьому не люблять Леніна і засуджують революцію-1917.
Окрема весела "звивина" громадської думки, доволі акцентована у ЗМІ - питання, "під кого лягати". 65% хочуть під Росію, а 69% -під Європу. 31%, робимо нехитрий висновок, хоче всього й одразу. Росія? Непогано. Європа? Теж варіант.
Дуже показова й підбірка найвидатніших культурних діячів, зовсім не дурно сполучена Лілією Уткіною з парадигмою портретів на гривнях. Шевченко-Українка-Франко. "Бронзовий призер" Франко заробив аж близько 6%. А третина респондентів не згадала жодного імені. Взагалі.
А от жодного видатного вітчизняного науковця не змогли назвати вже 65% піддослідних громадян. Решта назвали Патона, Амомова та Вернадського (цілих 2%!).
Сробую дати своє резюме:
Українці абсолютно не орієнтуються в історії та політиці, мають про них навіть не "дуже схематичне" (бо якраз жоної схеми тут немає), а вкрай уривчасте уявлення, що ґрунтується, мабуть, на абсурдно перемішаних фрагментах різних, часто протилежних, а головне непродуманих і неусвідомлених, стереотипів. Аналогічна й "картина майбутнього", "стратегія".
Українці зовсім не знають власної культури. Особливо сучасної. Особливо тієї, яку прийнято звати "елітарною", "серйозною", "неуомерційною".
Наука - на остаточному маргінесі. Вочевидь, про українських учених знають лише ті, хто коли-небудь яким-небудь чином особисто й безпосередньо доторкнулися цієї темної галузі людської діяльності.
Знання українців про своїх діячів, про події своєї історії обмежуються або пам'яттю 1-1,5 поколінь, або неосмисленими назвами вулиць/картинками на побутових предметах.
Але який поживний ґрунт для ходіння в народ, передвижництва та іншої прогресивно-просвітницької активності!
Чому так? Чому українці такі темні (звісно коли ми визнаємо для себе правдивими результати дослідження, а з цим теоретично можна й посперечатися)?
Варіант: народ настільки спрямоавний на фізико-економічне виживання, втрачає у цьому напряму стільки часу, енергії, що просто нездатний цікавитися чимось іще. Хоча мої особисті спостереження свідчать, що "наизнос" працюють далеко не всі наші громадяни. Є час і на мережевий серфінг, і на нескінченні кросворди-гороскопи, і генделики стоять не пусті, і так далі.
Ще варіант: народ мудрий східною мудрістю. Сила дня дорівнює силі ночі, а значить, і націоналісти з комуністами, РФ з ЄС, любов з ненавистю, з журбою радість обнялась... От тільки чим перед цією космогонією культура з наукою завинили?
Теж варіант: українці нарешті затямили, що цікавість до абстрактних понять до добра не доводить. Цей урок історії, на відміну від інших, складено на відмінно.
Або: відверто кажучи, здобути інформацію про питання, що стали предметом цього дослідження, в нашому суспільстві не те, щоби неможливо, можливо, але тільки за умов докладання певних зусиль. Ці відомості треба шукати. Навіть школярі отримують їх у гомеопатичних дозах. Чи багато людей стануть взайве напружувати свої органи сидіння, навіть заради того, що їх могло би зацікавити?
А може, потік "суто інстинктивної" інформації (вона ж "жовта") з пасивізуючого ТБ дозволив людям розслабитися, віддатися своїм доволі примітивним емоціям і споживати відповідну інформацію, котра замінює все. Тоді пишаймося месійною місією мережі, що сіє добре й вічне, роблячи споживача активним [фанфари]!
Варіант феодалістичний: народ створений, аби запам'ятовувати лише назви вулиць і пики на гривнях. Аби знати рівно стільки "складної інформації", скільки достатньо для фізичного виживання й хоч трохи успішного господарювання. А "Ми" (вставити необхідне) маємо володіти високими матеріями й тонкими світами. Пригадується тут твердження Оксани Забужко про те, що в кожній країні світу лише по 3 тисячі людей здатні серйозно сприймати поезію. Тільки не кажіть, що "коли немає в нації вождів, тоді вожді її поети" (не загалю, хто це сказав)!
У кожному разі можна щиро поспівчувати тим людям, які в нашій країні намагаються займатися політикою, позаздрити перспективам маніпуляторів, самозаглиблювальній зовнішній обстановці у митців та вчених і вічній молодості нашої країни!