01/17/2003 | Олег

За великим рахунком всi свої роки незалежностi молода Українська держава прожила в пелюшках фальсифiкацiй, пiднятих до рiвня державної полiтики. Для того, щоб витягти на свiт Божий усi фальсифiкацiї, повiрте, просто не вистачить газетної площi. Та й потрiбно тут не один рiк дослiджень i не один том видань. Але про кричущi фальшивки, особливо останнiх часiв, можна й потрiбно говорити.

Одна з найпекучiших - розповсюджуванi гарантом Кучмою чутки нiбито вiн став "всенародно обраним" Президентом. Якщо скористатися словами американського письменника, можна зазначити, що чутки про всенародне обрання Леонiда Даниловича "на царство" дуже перебiльшенi.

Друга фальшивка днiв недавнiх - призначення на посаду Прем'єр-мiнiстра Вiктора Януковича, який буцiмто дбає за народ, особливо в питаннях пiдвищення рiвня пенсiї та мiнiмальної зарплати. Тут навiть фахiвцем бути не треба, щоб помiтити - "турботи" В.Януковича шитi бiлими нитками. Якщо Прем'єр ратує за те, щоб зменшити цифри надходжень до бюджету, то за якi, вибачте за русизм, шишi вiн щось там збирається пiдвищувати? Хiба що за рахунок машинки, що грошi друкує, але таке "пiдвищення" - собi дорожче.

I нарештi, остання фальшивка, яка стосується оприлюднених напередоднi Нового року Державним комiтетом статистики прикiнцевих цифр Всеукраїнського перепису населення, проведеного у груднi 2001 року. Єдина цифра, яка справдi виглядає реальною, це тримiльйонне скорочення населення України порiвняно з 1989 роком.

Але найцiкавiше в контекстi перепису виглядає вивчення нацiонального та мовного питань. Зокрема, ще готуючись до перепису, фахiвцi передбачали, що кiлькiсть громадян України, якi визнають себе росiянами, зменшиться. Про це, до речi, свiдчив i приклад самого Президента України - вихiдець з Чернiгiвського села Чайкiне Леонiд Кучма, який у 1990 роцi в документах Секретарiату Верховної Ради УРСР був записаний "росiянином", у 1992 роцi зробився "українцем".

Тому вiдтiк етнiчних українцiв "росiйського" табору сумнiвiв нi в кого не викликав, питання стояло лише в кiлькостi тих, хто залишить борт потопаючого москальського "Титанiка". Статистика засвiдчила, що кiлькiсть росiян в Українi порiвняно з попереднiм переписом (1989 рiк) зменшилася на 26,6 вiдсотка, i тепер українцiв у нацiональному складi населення України - 77,8 вiдсотка.

Однак навiть ця статистична цифра викликає величезнi сумнiви у своїй достовiрностi, що особливо яскраво помiтно на прикладi Криму - єдиного "росiйського" регiону, де, якщо вiрити Держкомстату, проживають 58 вiдсоткiв росiян i лише 24 вiдсотки українцiв. Принагiдно варто було б сказати, що з нацiональностями кримчан у певному розумiннi вийшов анекдот. Бо до 125 нацiональностей i народностей "офiцiйного" списку тут додалося ще 50, якi можна вважати певною загадкою - якщо, скажiмо, скiфи (а дехто на пiвостровi обрав для себе й таку нацiональнiсть) залишили слiд в iсторiї, то про такi нацiональностi, як мурунду, хемiсiти, лагайцi наука щось поки що нiчого не чула. А до них зарахували себе близько 500 кримчан.

Та Бог з ними. Нас бiльше цiкавить iнше: як у Криму пiдраховували саме кiлькiсть росiян. Про це у своєму листi до редакцiї часопису "Ятрань" розповiла кримчанка Лiдiя Бiлiченко. Ситуацiя варта того, щоб скористатися дослiвним текстом журнальної публiкацiї.

"Сваха моя родом з Полтавщини, а сюди (у Крим - авт.) приїхала у 50-х роках - за вербовкою на будiвництво радгоспу "Зеленогорськ". З Погорiлих стала вона зi своїм чоловiком Погорєловими, бо гуртожиток надавався у першу чергу росiянам, а в них пiсля закiнчення 10 класу середньої школи не було паспортiв (отримали вже у Криму). Отак вони стали росiянами. Сват Павло довбав котловани екскаватором, а сваха Олександра пiдчищала їх совковою лопатою. Потiм вступили до радгоспу (щоправда, сват невдовзi отримав виробничу травму, вiд якої швидко й помер). Мiй зять Юрiй - такий же "росiянин", як, до речi, i його сестра Олена. Доля звела Юрiя з українкою, яка 12 рокiв тому подарувала йому сина Павла (названого так на честь дiда).

I от у цю "росiйську" сiм'ю приходить людина, яка проводить перепис населення. Свiтлани, моєї доньки, якраз не було вдома (вона прописана в Одесi). Так от, 12-рiчний Павло просить зазначити у графi "нацiональнiсть", що вiн "українець". Переписувачка аж очi витрiщила: "Как это - украинец?". А вiн їй i говорить (мiж iншим, теж росiйською мовою): "Да! Из принципа. Пусть моих предков обрусили, но мама моя - украинка, бабушка одна и другая - украинки, так что по статистике я на 75 процентов украинец"... А агент з перепису сказала, що "дело" вже закiнчене i що буде вiн росiянином, бо у графi перекреслень не повинно бути".

Ця ж авторка розповiла про те, що зустрiлася на кримських теренах з вiнничанкою-українкою Галею Поярко, яка за аналогiчних умов стала "росiянкою" Поярковою та полтавчанином Романенком, який став Романенковим. Що тут можна сказати?

Поки що однозначно - чергова фальшивка провалилася. Цифри, зафiксованi переписом, свiдчать, що росiяни в Українi можуть претендувати хiба що на роль нацiональної меншини, а з комплексом "нацiональної бiльшостi", виплеканим системою колишнього СРСР, їм у будь-якому випадку доведеться розпрощатися.