замовлена війна
01/20/2003 | толя дейнека
Сучасна війна, особливо на протилежній півкулі, - справа складна і коштовна. І вимагає для свого планування щонайменше півроку. Тому не дивно, що незалежно від поведінки Іраку та висновків міжнародних інспекторів, американські війська та зброя планово перекидаються у затоку. Рішення прийнято і виконується крок за кроком.
Чому США хочуть воювати Ірак? Є декілька різних відповедей.
За нульову версію можна прийняти те, що кажуть американські урядовці та в унісон з ними весь пропагандиський апарат. "Ірак своєю неконтрольованою зброєю масового знищення загрожує бізпеці інших країн та порушує міжнародні закони." Все із точністю до навпаки. Ніхто сьогодні не сприймає замучений десятирічними санкціями Ірак, як загрозу собі. От і інспектори, що нишпорять по всому Іракові за допомогою американськиї шпигунських даних, не знайшли ніякої зброї масового враження.
Навпаки. Це США своєю безконтрольною зброєю масового враження на нехтуванням міжнародними договорами погрожує іншим країнам та безпідставно вдається до застосування сили. Щодо міжнародної законості, то варто навести приклад діалогу по лінії США-Ірак та США-ООН. З Іраком власне ніякого діалогу нема, Іракові США кажуть: якщо ви не послухаєтесь "рішень ООН" та "міжнародної громадськості", ви будете знищені, а ми посадимо вам свій "демократичний" уряд. Зовсім інші розмови на лінії з ООН: якщо Об'єднані Нації виявляться нездатні проявити політичну волю (зі знищення Ірака), то США зроблять це самостійно, ваші рішення нам до біса непотрібні.
Щодо загрози сили та законості. Всупереч акту про нерозповсюдження ядерної зброї США у своїй дипломатичній практиці використовують загрозу атаки ЗМЗ проти неядерних країн.
Приклад перший. Північна Корея свого часу погодилась на зупинку своєї АЕС на умовах постачання палива з боку США. Нормальне договір: КНДР погоджується прийняти політичне рішення про невикористання ядерної енергетики, за що Штати як ініціатор платять. Після припинення постачання палива згідно домовленостей, від своїх зобов'язань відповідно звільняється і Пхен'ян. Але Штати вважають за потрібне в тиску на Північну Корею вдатися до загроз нападу. Хіба слід дивуватися, що за таких умов, коли США обмежують законами лише інших, повністю позбавляючи себе відповідальності, Пхен'ян вимушений вийти з договору про нерозповсюдження ядерної зброї?
Приклад другий, коротенький, про Ірак. Вірніше просто фактик. США блокують контракт купівлі Іраку в Туреччини ліків, що застосовуються як протидія проти хімічної атаки. Хтось спробує пояснити це?
Отже повернімось до причин ймовірного нападу США на Ірак. За порядком чисел, після нульової - версія перша, яка досить часто написана на плакатах протестантів, що нині проходять демостраціями повсюди в світі: "Ні войни задля нафти".
Звісно, вартість енергоносіїв важко недооцінювати, тим більше для країни, яка звикла міркувати та міряти все передусім поняттям долару. Але сприймати як першеджерело війни іракську нафту не можна, це радше плата за застосовану силу, якщо ще щось вдасться звідти викачати.
Найбільш близьке пояснення скаженої політики США інше. Якщо пригадати сумнозвісну "Вісь Зла", яку за слушної допомоги стараного помічника проголосив на весь світ президент Ж.Буш. "Вісь Зла" включає Іран, Ірак та Північну Корею. При чому попри оголошення відновлення Пхен'яном своєї ядерної програми та часом викличну риторику Вашингтон не веде туди війська, покладаючись при вирішенні цієї проблеми на дипломатичний тиск.
Причина війни в Іраку криється у головах так званиз "наших друзів на Близькому Сході", а якщо називати речі своїми іменами - у повному конторолі над країною єврейської, проізраїльскої політиків. Ті в Америці, хто сприймав результати протистояння Буш-Гор, як перемогу так званих WASP (білих англосаксонських протестантів) гірко прорахувався. Ще ніколи в Штатах не було такого єврейського уряду за, м'яко кажучи, дуже недалекого президента, оточеного гронами єврейських радників. Коли свого часу декоративний (на чверть чорний) держсекретар (міністр закордоних справ по нашому) Колін Павелл обережно виступав проти війни з Іраком, він просто був усунутий від політики, а обличчями закордонної політики країни стали міністр оборони (відчуваєте гумор?) Рамсфельд, його заступник Пол Вульфовіц та речник Арі Фляйшер.
Задачі війни. Якщо поглянути на географічну карту навколо Ізраїля, по можно помітити, що сусіди Ізраїля ставляться до єврейської держави не дуже приязнено, і саме існування єдиної демократії там пояснюється крім американо-європейської допомоги, та ще грою на щільних протиріччях ісламських країн. Після краху комунізма прийшлв час вирішувати цю проблему остаточно. Власне серйозних супротивників, з ресурсами під політичну волю, в Тель-Авіва три, а виникли вони як результат нафтобуму після війни 1973 року. Ірак, Іран та Саудівська Аравія. Такі позбавлені нафтодоларів та ресурсів країни, як Єгипет чи Йорданія надійно нейтрализуються за допомогою американського підкупу.
Згідно із класичним поняттям юдейської ярості, вороги мають бути знищені в найкращому для них випадку до положення рабів. Отож Ірак та Іран вже названі як цілі американської проізраїльської агресії. Саудівська Аравія ще прямо вголос не називається, але дуже відверті натяки не почує хіба що глухий. Схожа історія була під час інтервенції проти Афганістану: Іран тоді несподівано деякий малий час ходив як "союзник у боротьбі з тероризмом", але ця нісенітниця відпала одразу після нетривалої тактичної потреби, і одразу знов почулися загрози у бік Тегерану. Отже за вашингтонськими стратегами війна не спиниться на Іраку, а продовжиться проти Ірану (обкладеному з усіх стоін) та Саудівської Аравії, можливо вже іншими засобами.
Але найсумнішою причиною безперервної війни може стати ще більш сучний стан речей. США, скормлені на наркотику ситуації, коли основним національним продуктом є зелені папірці з оком на пірамиді, вже не можуть існувати без війни. Пригальмування темпів всесвітньої доляризації чи не приведи боже зворотня хвиля приведе до краху американської економіки та американського суспільства. В таких умовах єдиний вихід для можновладців є цинічна торгівля безпекою світу, своєю перевагою у зброї.
Мало кого в світі може порадувати домінування собак війни відповідного покрасу у Вашингтоні. Україна вже відчула на собі міру самопошани в ситуації з кольчугами, коли треба було доводити, що ти не верблюд. Та й просто перегляд українських телеканалів зовсім не додає оптимізму: будь-яке твердження, навіть позбавлене логіки, але якщо воно виходить від пропагандистів війни, старанно дублюється в нас та розголошується всіма засобами масової інформації, без жодних коментарів. Прикладів безліч, пригадаю лише, як цілий день мені розказували, що Саддам пороздавав хімічні отрутні речовини на зберігання по домівкам іракським мешканцям. І що це незаперечний факт.
Чому США хочуть воювати Ірак? Є декілька різних відповедей.
За нульову версію можна прийняти те, що кажуть американські урядовці та в унісон з ними весь пропагандиський апарат. "Ірак своєю неконтрольованою зброєю масового знищення загрожує бізпеці інших країн та порушує міжнародні закони." Все із точністю до навпаки. Ніхто сьогодні не сприймає замучений десятирічними санкціями Ірак, як загрозу собі. От і інспектори, що нишпорять по всому Іракові за допомогою американськиї шпигунських даних, не знайшли ніякої зброї масового враження.
Навпаки. Це США своєю безконтрольною зброєю масового враження на нехтуванням міжнародними договорами погрожує іншим країнам та безпідставно вдається до застосування сили. Щодо міжнародної законості, то варто навести приклад діалогу по лінії США-Ірак та США-ООН. З Іраком власне ніякого діалогу нема, Іракові США кажуть: якщо ви не послухаєтесь "рішень ООН" та "міжнародної громадськості", ви будете знищені, а ми посадимо вам свій "демократичний" уряд. Зовсім інші розмови на лінії з ООН: якщо Об'єднані Нації виявляться нездатні проявити політичну волю (зі знищення Ірака), то США зроблять це самостійно, ваші рішення нам до біса непотрібні.
Щодо загрози сили та законості. Всупереч акту про нерозповсюдження ядерної зброї США у своїй дипломатичній практиці використовують загрозу атаки ЗМЗ проти неядерних країн.
Приклад перший. Північна Корея свого часу погодилась на зупинку своєї АЕС на умовах постачання палива з боку США. Нормальне договір: КНДР погоджується прийняти політичне рішення про невикористання ядерної енергетики, за що Штати як ініціатор платять. Після припинення постачання палива згідно домовленостей, від своїх зобов'язань відповідно звільняється і Пхен'ян. Але Штати вважають за потрібне в тиску на Північну Корею вдатися до загроз нападу. Хіба слід дивуватися, що за таких умов, коли США обмежують законами лише інших, повністю позбавляючи себе відповідальності, Пхен'ян вимушений вийти з договору про нерозповсюдження ядерної зброї?
Приклад другий, коротенький, про Ірак. Вірніше просто фактик. США блокують контракт купівлі Іраку в Туреччини ліків, що застосовуються як протидія проти хімічної атаки. Хтось спробує пояснити це?
Отже повернімось до причин ймовірного нападу США на Ірак. За порядком чисел, після нульової - версія перша, яка досить часто написана на плакатах протестантів, що нині проходять демостраціями повсюди в світі: "Ні войни задля нафти".
Звісно, вартість енергоносіїв важко недооцінювати, тим більше для країни, яка звикла міркувати та міряти все передусім поняттям долару. Але сприймати як першеджерело війни іракську нафту не можна, це радше плата за застосовану силу, якщо ще щось вдасться звідти викачати.
Найбільш близьке пояснення скаженої політики США інше. Якщо пригадати сумнозвісну "Вісь Зла", яку за слушної допомоги стараного помічника проголосив на весь світ президент Ж.Буш. "Вісь Зла" включає Іран, Ірак та Північну Корею. При чому попри оголошення відновлення Пхен'яном своєї ядерної програми та часом викличну риторику Вашингтон не веде туди війська, покладаючись при вирішенні цієї проблеми на дипломатичний тиск.
Причина війни в Іраку криється у головах так званиз "наших друзів на Близькому Сході", а якщо називати речі своїми іменами - у повному конторолі над країною єврейської, проізраїльскої політиків. Ті в Америці, хто сприймав результати протистояння Буш-Гор, як перемогу так званих WASP (білих англосаксонських протестантів) гірко прорахувався. Ще ніколи в Штатах не було такого єврейського уряду за, м'яко кажучи, дуже недалекого президента, оточеного гронами єврейських радників. Коли свого часу декоративний (на чверть чорний) держсекретар (міністр закордоних справ по нашому) Колін Павелл обережно виступав проти війни з Іраком, він просто був усунутий від політики, а обличчями закордонної політики країни стали міністр оборони (відчуваєте гумор?) Рамсфельд, його заступник Пол Вульфовіц та речник Арі Фляйшер.
Задачі війни. Якщо поглянути на географічну карту навколо Ізраїля, по можно помітити, що сусіди Ізраїля ставляться до єврейської держави не дуже приязнено, і саме існування єдиної демократії там пояснюється крім американо-європейської допомоги, та ще грою на щільних протиріччях ісламських країн. Після краху комунізма прийшлв час вирішувати цю проблему остаточно. Власне серйозних супротивників, з ресурсами під політичну волю, в Тель-Авіва три, а виникли вони як результат нафтобуму після війни 1973 року. Ірак, Іран та Саудівська Аравія. Такі позбавлені нафтодоларів та ресурсів країни, як Єгипет чи Йорданія надійно нейтрализуються за допомогою американського підкупу.
Згідно із класичним поняттям юдейської ярості, вороги мають бути знищені в найкращому для них випадку до положення рабів. Отож Ірак та Іран вже названі як цілі американської проізраїльської агресії. Саудівська Аравія ще прямо вголос не називається, але дуже відверті натяки не почує хіба що глухий. Схожа історія була під час інтервенції проти Афганістану: Іран тоді несподівано деякий малий час ходив як "союзник у боротьбі з тероризмом", але ця нісенітниця відпала одразу після нетривалої тактичної потреби, і одразу знов почулися загрози у бік Тегерану. Отже за вашингтонськими стратегами війна не спиниться на Іраку, а продовжиться проти Ірану (обкладеному з усіх стоін) та Саудівської Аравії, можливо вже іншими засобами.
Але найсумнішою причиною безперервної війни може стати ще більш сучний стан речей. США, скормлені на наркотику ситуації, коли основним національним продуктом є зелені папірці з оком на пірамиді, вже не можуть існувати без війни. Пригальмування темпів всесвітньої доляризації чи не приведи боже зворотня хвиля приведе до краху американської економіки та американського суспільства. В таких умовах єдиний вихід для можновладців є цинічна торгівля безпекою світу, своєю перевагою у зброї.
Мало кого в світі може порадувати домінування собак війни відповідного покрасу у Вашингтоні. Україна вже відчула на собі міру самопошани в ситуації з кольчугами, коли треба було доводити, що ти не верблюд. Та й просто перегляд українських телеканалів зовсім не додає оптимізму: будь-яке твердження, навіть позбавлене логіки, але якщо воно виходить від пропагандистів війни, старанно дублюється в нас та розголошується всіма засобами масової інформації, без жодних коментарів. Прикладів безліч, пригадаю лише, як цілий день мені розказували, що Саддам пороздавав хімічні отрутні речовини на зберігання по домівкам іракським мешканцям. І що це незаперечний факт.