Намагання народів "панувати" приречені на невдачу
01/20/2003 | Майдан-ІНФОРМ
Повний текст заяви знаходиться на http://maidan.org.ua/n/petit/1043045453 .
В заяві, закорема, говориться:
"Доброзичливі, тим більше дружні відносини між людьми та державами, як відомо, можливі тільки при взаємоповазі одне одного, повазі до особистості та своєрідності кожного з народів, недопустимості зазіхання на Батьківщину кожного з них.
Український народ, як свідчить історія, ніколи не зазіхав на землі інших народів. Навпаки він завжди вимушений був захищати землі свого походження від посягань зажерливих сусідів і різноманітних зайд. На жаль, про російське суспільство цього сказати ми не можемо.
З самого зародження своєї державності (Московське царство) предки сьогоднішніх росіян були спрямовані на загарбання земель сусідів і знищення їх національних культур, часто разом з їхніми носіями (з 1929 по 1979 рік перестали існувати 50 окремішних народів колишнього СССР). На превеликий жаль ідеологія російського суспільства та його держави залишається сьогодні такою ж, як і раніше.
Про це свідчить навіть проведення року України в Росії. За цей рік помітних зрушень в відносинах України та Росії в бік потепління практично не сталося.
Як не мали українці за походженням в Росії своїх національних учбових закладів, видавництв національної української літератури, українських газет і журналів, україномовних російських радіо-телевізійних передач чи інформаційних передач українських ЗМІ, так і не мають сьогодні. Як домагалися нахабно росіяни надання російській мові в Україні державного статусу, так і домагаються сьогодні, як вони домагалися захопити в свої руки економіку України, так і домагаються сьогодні.
Потепління відносин, тим більше порозуміння між народами як не було, так і немає. І це об΄єктивно, адже ідеологія та політика теперішньої Росії залишаються й сьогодні імперськими.
А щоб це потепління відносин нарешті сталося мабуть безглуздо продовжувати нахабно нав΄язувати українцям російську нібито культуру, котру він добре знає, а присвятити цей уже домовлений рік Росії в Україні визнанню та осудженню Росією, як спадкоємницею СССР, того геноциду, що зазнав український народ за роки існування цієї більшовицької імперії.
Тільки в цьому випадку та при повному відмовленні Росії від будь-яких зазіхань на державну незалежність і національну культуру українського народу можна сподіватися на переростання українсько-російських відносин в добросусідські, доброзичливі, а то й у дружні.
В противному разі, при подальшому збереженні Росією імперського відношення до України, як до своєї колишньої колонії, ніякі формальні „роки обміну культурами” не спроможні зламати кригу та недовіру в російсько-українських відносинах, створених віковічним поневоленням Російською імперією українського народу. А такі відносини безумовно не сприяють прогресивному та мирному розвиткові ні українського народу, ні тим більше російського.
Від усвідомлення цієї реальності російським суспільством цілковито залежить характер українсько-російських відносин. Український народ завжди був і залишається сторонником доброзичливих, рівноправних мирних відносин, отже слово за росіянами. Пора росіянам напевно усвідомити, що тільки при цих умовах наші народи мають майбутнє, можуть розраховувати на мирний прогресивний розвиток. При намаганні росіян і далі панувати в Україні, наші народи обречені на кровопролитну війну до повного взаємознищення. Адже часи імперій давно минули. Український народ, як і всі народи світу, ніколи більше не дозволить панувати над собою НІКОМУ.
В заяві, закорема, говориться:
"Доброзичливі, тим більше дружні відносини між людьми та державами, як відомо, можливі тільки при взаємоповазі одне одного, повазі до особистості та своєрідності кожного з народів, недопустимості зазіхання на Батьківщину кожного з них.
Український народ, як свідчить історія, ніколи не зазіхав на землі інших народів. Навпаки він завжди вимушений був захищати землі свого походження від посягань зажерливих сусідів і різноманітних зайд. На жаль, про російське суспільство цього сказати ми не можемо.
З самого зародження своєї державності (Московське царство) предки сьогоднішніх росіян були спрямовані на загарбання земель сусідів і знищення їх національних культур, часто разом з їхніми носіями (з 1929 по 1979 рік перестали існувати 50 окремішних народів колишнього СССР). На превеликий жаль ідеологія російського суспільства та його держави залишається сьогодні такою ж, як і раніше.
Про це свідчить навіть проведення року України в Росії. За цей рік помітних зрушень в відносинах України та Росії в бік потепління практично не сталося.
Як не мали українці за походженням в Росії своїх національних учбових закладів, видавництв національної української літератури, українських газет і журналів, україномовних російських радіо-телевізійних передач чи інформаційних передач українських ЗМІ, так і не мають сьогодні. Як домагалися нахабно росіяни надання російській мові в Україні державного статусу, так і домагаються сьогодні, як вони домагалися захопити в свої руки економіку України, так і домагаються сьогодні.
Потепління відносин, тим більше порозуміння між народами як не було, так і немає. І це об΄єктивно, адже ідеологія та політика теперішньої Росії залишаються й сьогодні імперськими.
А щоб це потепління відносин нарешті сталося мабуть безглуздо продовжувати нахабно нав΄язувати українцям російську нібито культуру, котру він добре знає, а присвятити цей уже домовлений рік Росії в Україні визнанню та осудженню Росією, як спадкоємницею СССР, того геноциду, що зазнав український народ за роки існування цієї більшовицької імперії.
Тільки в цьому випадку та при повному відмовленні Росії від будь-яких зазіхань на державну незалежність і національну культуру українського народу можна сподіватися на переростання українсько-російських відносин в добросусідські, доброзичливі, а то й у дружні.
В противному разі, при подальшому збереженні Росією імперського відношення до України, як до своєї колишньої колонії, ніякі формальні „роки обміну культурами” не спроможні зламати кригу та недовіру в російсько-українських відносинах, створених віковічним поневоленням Російською імперією українського народу. А такі відносини безумовно не сприяють прогресивному та мирному розвиткові ні українського народу, ні тим більше російського.
Від усвідомлення цієї реальності російським суспільством цілковито залежить характер українсько-російських відносин. Український народ завжди був і залишається сторонником доброзичливих, рівноправних мирних відносин, отже слово за росіянами. Пора росіянам напевно усвідомити, що тільки при цих умовах наші народи мають майбутнє, можуть розраховувати на мирний прогресивний розвиток. При намаганні росіян і далі панувати в Україні, наші народи обречені на кровопролитну війну до повного взаємознищення. Адже часи імперій давно минули. Український народ, як і всі народи світу, ніколи більше не дозволить панувати над собою НІКОМУ.
Відповіді
2003.01.20 | Правник
Примітка.
В період найпотужніших акції опозиції це рух, прости, Господи, ОУН в Москві надсилав воззванія одуматься і не іті протів прєзідента.Особисто я отримував їх довгенько, пока відвертим текстом не послав.